Місія «Донбас 2015» – моніторинг низки міст сходу України

Моніторинг здійснювався на підставі Угоди про співробітництво https://www.nik.gov.pl/aktualnosci/historyczne-porozumienie.html , укладеної між Najwyższa Izba Kontroli (NIK)  http://www.nik.gov.pl , ГО «Інформаційний центр Майдан Моніторинг» (ММ) http://maidan.org.ua  та «Stowarzyszenie 4 Czerwca» (S4C) http://s4c.org.pl/

Основою для організації місії моніторингу був пункт 1.4 угоди, ухваленої на засіданні вказаних сторін в м. Варшава 17 жовтня 2014 року.

Фінансування місії здійснювалося частково за рахунок NIK, частково за рахунок проекту «Українська миротворча школа» http://peace.in.ua, який впроваджується за підтримки Посольства Великої Британії в Україні, частково власним коштом ММ.

Від NIK в «Місії» взяв участь експерт Пьотр Кульпа, від ММ – Наталія Зубар, Олександр Шевченко, Віталій Овчаренко, від S4C – Збігнев Буяк.

Міста та села, що були об’єктом моніторингу:

Дніпропетровщина: м. Дніпропетровськ

Донеччина: м. Красноармійськ, с. Олександро-Калинове, м. Костянтинівка, м. Дружківка, с. Олексієво-Дружківка, м. Краматорськ, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, м. Красний Лиман, с. Крива Лука, с. Прелесне.

Харківщина: м. Барвінкове

Мета місії полягала у виявленні основних проблем і механізмів функціонування: влади (як центральної, так і нижчих рівнів), громадських організацій, незалежних медіа, державних контрольних служб, контрольних служб органів місцевої влади.

Місія тривала 7 діб – з 1 по 7 липня 2015 року. Учасники мали зустрічі з представниками органів місцевої влади м. Красноармійськ, (м. Селидове, м. Димитров, м.Родинське  – ми не були в тих містах, але зустрічалися з їх мешканцями), с. Олександро-Калинове, м. Костянтинівка, м. Краматорськ, м. Слов’янськ, с. Крива Лука; активістами громадських організацій всіх населених пунктів, зазначених в списку; керівниками штабу АТО; керівниками ДОВЦА в м. Краматорськ. На оцінку ситуації також мали вплив також розмови з іншими особами, що виявили зацікавленість нашим візитом, з якими ми мали незаплановані зустрічі.

Нижче перераховані основні виявлені проблеми. Порядок їх викладення не завжди відповідає їхній важливості і актуальності для даного регіону.

1.     Право власності (особливо – право власності на сільськогосподарські землі)

Специфіка захисту сільськогосподарських земель виникає внаслідок яскраво помітної і  поширеної практики експлуатації цих земель виснажливими, з точки погляду сільсько-господарських технології, культурами, наприклад – насіння соняшнику та рапсу. Орендарям-фермерам така практика забезпечує більший прибуток, але при цьому вбиває ґрунти. Система оренди земель не спонукає орендаря дбати про підтримку якості ґрунту.

Іншим чинником є дуже сильне засадниче переконання, що українські чорноземи є винятково цінними.

Тому механізм приватизації цих земель і правила, що регулюють права власності і торгівлю землею, вимагають обережного підходу. Обережність також пов’язана з тим, що розмір існуючого в світі капіталу дозволяє монополізувати власність на землі сільськогосподарського призначення в будь-якому масштабі.

Слід додати, що російський капітал може бути використаний як додатковий інструмент гібридної війни проти України для викупу землі і зменшення сільськогосподарського потенціалу України.

Попереднє загальне вивчення проблеми земельної власності показує, що ця проблема широка, а також складна і комплексна з юридичного погляду.

Підлягають вивченню і вирішенню питання права власності на землі, якими розпоряджуються:

  1. Підприємства (державні, приватні, ТзОВ, акціонерні товариства, кооперативи тощо)
  2. Державні спеціальні служби (ЗСУ, МВС, СБУ, спеціальні служби, як прикордонна, митна, та їхні виокремлені підрозділи, тощо)
  3. Органи врядування (міністерства, місцеві ради та їхні виокремлені підрозділи, тощо )
  4. Укрзалізниця та залізничне полотно (державне і недержавне)
  5. Автомобільні дороги (національний рівень, регіональний рівень, муніципальний рівень, внутрішньобудинковий рівень)
  6. Муніципалітети (територіальні громади, або їхня комунальна власність)
  7. «Громадські» організації, успадковані з радянських часів (профспілки, організації “піонерів”, ветеранські спілки тощо)
  8. Великі фермерські господарства (сільськогосподарські землі).
  9. Малі родинні фермерські господарства (сільськогосподарські землі).
  10. ОСББ, ОСН та житлові кооперативи
  11. Церкви
  12. Навчальні заклади
  13. Наукові заклади

Відсутність законодавчого врегулювання питання про власність на землю буде однією з найсерйозніших перешкод на шляху розвитку економіки України, як держави, її окремих регіонів та міст, і сільськогосподарських теренів. У той же час відсутність урегульованості і унормованості цього питання породжує корупцію, яка стримує і навіть перешкоджає розвитку чесного бізнесу. Неврегульоване право власності на землю залишається джерелом підживлення організованої злочинності. Прибуток від спекуляцій в цій сфері може досягати сотень мільйонів доларів.

Прийнятні моделі вирішення проблеми можна знайти в Європі. Ми маємо спиратися на практики і досвід країни, яка мала найбільш бурхливий і різноманітний досвід, водночас м’яко і успішно розв’язала проблему власності на землю. Найбільш корисним є німецький досвід, особливо об’єднання німецьких земель в дев’ятнадцятому столітті. Це і регулювання права власності в результаті воєн (з Францією та Данією) у дев’ятнадцятому столітті. І вирішення проблеми земельної власності в містах (і не тільки), зруйнованих під час Другої світової війни (у зв’язку з реконструкцією). А також вирішення проблеми власності (в тому числі сільськогосподарських угідь) в колишній Східній Німеччині після возз’єднання.

Історія Німеччини наводить приклади, які можуть бути зразком для вирішення проблем, що виникають внаслідок складної історії України. Велике значення має факт багатовікової традиції використання Магдебурзького Права в частині України.

Під час врегулювання питань власності на землю (в тому числі на землі сільськогосподарського призначення) має бути серйозно зауважений той факт, що цей процес супроводжуватиметься дуже сильним емоціональним фоном і приверне дуже велику увагу, а в деяких питаннях і спротив, громадян. Тому будь-які реформи в цій сфері мають впроваджуватися на основі найширшого соціального діалогу.

На наш погляд, вирішення проблеми вимагає:

  1. Реалізації професійного і повного аудиту даної проблеми для всієї України. Аудит може і має бути виконаний новою реформованою українською Рахунковою Палатою (польський аналог – NIK) за участі експертів (аудиторів) з інших країн (Німеччина, Польща, Великобританія)
  2. Складання юридичного звіту (звітів), що вказуватиме правничі методики вирішення виявлених проблем.
  3. Проведення публічних дебатів з обговоренням усіх виявлених проблем та напрацювань з усіма зацікавленими сторонами (фермери, підприємці, муніципалітети і т.д.). Метою дискусії має бути “Суспільний договір” за значимістю рівня Конституції. Кінцевим результатом має бути закон (закони) і додаткові пов’язані нормативні акти (закони або правила), які регулюють додаткові (супутні) питання (наприклад, “земельний кадастр/реєстр”) та їхню прозорість.

Місцеві органи влади зацікавлені у врегулюванні прав на муніципальну власність, тому що це їхній основний капітал, який є найбільш ефективним інструментом для фінансування місцевих бюджетів. Муніципальна власність дозволить забезпечити інвестиційну привабливість. У той же час перед муніципалітетами стоїть ключове завдання – визначити (погодивши це питання з сусідніми муніципалітетами) власні точні кордони (у багатьох районах, містах та селах межі міжмуніципальних кордонів чітко не визначені). Там, де є конфлікт інтересів, має бути створений механізм врегулювання суперечок. Такий механізм (чи інституція) також може бути адаптованим (розширеним) для врегулювання інших місцевих суперечок і конфліктів. Потреба в механізмі врегулювання суперечок на найнижчому рівні державного управління може бути початком створення судового органу за зразком британського (обраного народом) «Мирового Судді»

2.     Необхідність створення системи допомоги в реконструкції знищень, завданих війною.

Війною знищені численні державні і муніципальні, приватні та кооперативні будівлі, лікарні та школи, громадські центри, будинки культури, культурні об’єкти та ресторани. Були знищені дороги і мости, приватні будинки, офісні будівлі та будівлі, що належать всім рівням влади, водогони та газогони, електричні та телекомунікаційні мережі.

Серед громадян, активістів громадських організацій, посадових осіб місцевої влади шириться занепокоєння і питання про те, хто, як і де приймає рішення про допомогу у відновленні зруйнованих територій.

На першому етапі потрібно приймати швидкі рішення, які будуть захищати пошкоджені об’єкти від подальшого руйнування (ремонт дахів, вікон, дверей).

На другому етапі необхідно вирішити проблеми реконструкції інфраструктури (доріг, мостів, водопостачання, газопостачання, електропостачання).

На третьому етапі існує нагальна потреба в інвестиціях в об’єкти комунальної власності та суспільно значимі об’єкти (школи, громадські центри, будинки культури, бібліотеки). Треба брати до уваги, що відновлений будинок культури чи бібліотека може використовуватися, як місце громадських зустрічей, дискусій, дебатів з питань про стратегію подальшої відбудови міста чи цілого регіону. Отже, це також впроваджуватиме нову культуру і спосіб управління. Вводячи таку практику, слід в першу чергу відновити, відбудувати об’єкт саме з цією метою.

Паралельно необхідно розробити систему підтримки громадян, що зазнали збитків, з окремою програмою підтримки бізнесу (малого, середнього та сімейного бізнесів). Пряма підтримка громадян та їх бізнес-проектів має розглядатися на конкурсній основі в якості основної стратегії підтримки для України. На цьому рівні ми спостерігали високий рівень цілісності, тобто, ведення бізнесу на основі принципу взаємної довіри (це означає низьку витратність на транзакції). Саме малий і середній бізнес, як і раніше, продовжує підтримувати воююче військо, допомагає біженцям та організовує ГО.

Створення ефективного інструменту для вирішення цих проблем свідчитиме про ефективність держави та місцевих органів влади. Це стане фактором інтеграції місцевого суспільства і сприятиме розвитку української ідентичності, як творчої сили на противагу феномену «сепаратизм», московської агентури і пропаганди.

Неспроможність до вирішення цієї проблеми у держави та місцевих органів влади сприятиме збереження явища «сепаратизму» і навіть розвитку тероризму. Для оцінки ефективності державного управління на всіх рівнях мають бути розроблені критерії оцінки їхньої діяльності – “Кодекс належних практик”. «Кодекс належних практик» має вказувати такий спосіб ухвалення рішень державними органами, який трансформує методи співпраці влади  з громадянським суспільством та заохочує громадян до співпраці та спільної відповідальності за рішення на місцевому рівні.

Відбудова знищень мусить відбуватися з урахуванням козацьких традицій. Союзниками в цьому процесі можуть стати громадські організації. Їх участь необхідна особливо там, де можна і потрібно будувати спільний простір у відповідності з останніми європейськими (а не радянськими) моделями і досвідом. У цьому сенсі маємо скористатися фактом воєнних знищень, як можливістю перебудови міст, селищ і сіл за кращими сучасними практиками урбаністики і досягненнями в галузі будівництва та архітектури (високі температурні норми, сучасні технології енергопостачання, сучасні системи управління відходами та технології їх переробки тощо).

Набутий при цьому досвід мусить бути використаний у наступній стадії реконструкції постіндустріальних занедбаних територій (часто в самому центрі міста) та промислових звалищ, полігонів та териконів (така діяльність вимагатиме екологічної експертизи, бажано міжнародної).

Терикони, звалища, полігони можуть бути цінним ресурсом, тому що, як правило, містять мінерали і велику концентрацію різних корисних матеріалів, що дозволяє цим об’єктам бути дуже економічно ефективними з погляду вторинної переробки.

Механізми реконструкції руйнувань, завданих війною, добре зарекомендували себе в Берліні. Важливим елементом цього досвіду було вміле залучення громадян у процес прийняття рішень, стратегічне планування, створення інститутів і механізмів фінансування.

Відбудова інфраструктури мусить бути взята під контроль мережею “Громадських Рахункових Палат”. Які можуть бути створені на зразок польських «Регіональних Рахункових Палат» (RIO).

3.     Переселенці (ВПО/IDP). Диференціація потреб і моделей роботи з ВПО.

Міста, селища і навіть села, близькі до районів проведення АТО повні людей, які втeкли зі своїх будинків і квартир в страху за свої життя та життя їхніх родин. В окремих містах тисячі, навіть десятки тисяч біженців.

Серед наших зустрічей були зустрічі з людьми, що самостійно дають собі раду в новій ситуації. Вони знайшли місця, щоб жити, працювати, організовувати бізнес-діяльність на новому місці життя, і не планують повертатися (перша група).

Також є значна кількість людей, що справляється з новою ситуацією самотужки, знаходить роботу, адаптується до нових спільнот, але вони готові повернутися, як тільки дозволять обставини (друга група).

Дуже велика група тих, хто живе, користуючись гуманітарною допомогою (третя група). Часто вони живуть зі знанням, що їхній будинок, квартира зруйнована. Обладнання, меблі та інше рухоме майно втрачене. На місці переселення годі й шукати роботу. Їх поточна модель життя базується на патерналістській політиці колишнього керівництва та роботодавців Донбасу. Нова ситуація вимагає від них підприємливості, яка їм чужа культурно і емоційно.

  • Перша з зазначених груп є дуже цінною, тому що ці люди наочно демонструють, що в новій ситуації можна нормально жити, працювати і створювати сталу перспективу для себе і родини. Варто і треба розробити програму підтримки типу “Новий шлях” для цієї групи ВПО. Це можуть бути класичні моделі, орієнтовані на малий і середній бізнес. Їхній успіх буде позитивним прикладом для інших. А у майбутньому такі люди можуть бути корисні в «засипанні окопів», які сьогодні відокремлюють регіон конфлікту від решти України.
  • Друга група особливо цінна, тому що може бути безпосереднім містком між суспільством вільної України та суспільствами окупованих територіях. Цей зв’язок має важливе значення, щоб впоратися з наслідками російської пропаганди, якій піддаються жителі окупованих територій. Ці люди мають бути підготовлені до обіймання управлінських посад на майбутніх звільнених територіях і у звільнених містах.

Для польських учасників місії дуже дивною виявилася сильна прихильність та прив’язка до місця проживання. Саме тому переважна більшість ВПО хочуть залишитися якомога ближче до власного будинку / квартири. Багато з них дуже рідко, а то й навіть ніколи в житті, не виїжджали за межі області, регіону або навіть свого міста. Цей факт частково пояснює феномен ефективності інформаційної війни.

В цьому є також цінна вказівка на майбутнє. Будь-які інвестиції в освіту цих людей, у зустрічі та обмін досвідом з іншими громадянами України, громадськими діячами, підприємцями, економістами і з інших регіонів України допоможуть інтеграції Луганської та Донецької областей з рештою України. Особливо перспективними є поїздки дітей підліткового віку.

Підтвердження цієї тези є численні описи історій зміни ставлення ВПО до інших українців, наприклад, із Західної України, яких вони сприймали, як фашистів, «кривавих бандерівців», злочинців. Успіхи організацій громадянського суспільства з Харкова чи Дніпропетровська мусять бути використані для розвитку програм обміну, крос-контактів, навчальних програм, художніх майстер-класів тощо. Численні навчальні курси, організованих ГО «ІЦ Майдан Моніторинг» доводять необхідність і ефективність такого роду заходів. На додаток до користі самих заходів, лекцій і семінарів, учасники (особливо з Луганської та Донецької областей) розповідали, що найбільшою цінністю для них було те, щоб зустрітися і поговорити з активістами з інших регіонів України.

Допомогу ВПО здійснюють громадські організації. Їхнє глибоке знання проблем,  їхня прозора система фінансування є дуже добрими. Також дуже добре працює система громадського контролю за їхніми операціями, система обліку і звітності за зібрану грошову та матеріальну допомогу. Таким чином, вони мусять бути безпосередніми отримувачами будь-якої гуманітарної та іншої допомоги з закордону.

Партнерами в проектах підтримки ВПО можуть і мають бути українські та іноземні організації навчання лідерів, бізнес-школи, місцева влада центральної та західної України. Велику роль можуть зіграти також європейські муніципалітети. Попередній досвід організації “S4C”, показує, що навчальні та спостережні візити з моніторингу органів місцевого самоврядування є дуже ефективним методом заохочення та навчання методам урядування в міста, менеджменту органів місцевого самоврядування та державних служб(поліції, контрольних органів).

4.     Моніторинг фінансування армії.

Збройний захист території України від зовнішньої агресії триває вже понад рік. З самого початку учасниками та організаторами цього захисту були військові формування добровольців та організації громадянського суспільства, які організували забезпечення цих військових формувань продовольством, медикаментами, засобами гігієни, одягом і т.д. Ця система працює і сьогодні. Вона, як і раніше, є важливою складовою оборони України. Підпорядковані ЗСУ і МВС військові формування, як і раніше, мають проблеми з постачанням та матеріальним забезпеченням. Як серед активістів, які підтримують військовиків у боротьбі на фронтах, так і серед громадян можна побачити розчарування, що викликане недостатнім постачанням солдатів з боку держави. Це розчарування супроводжується вірою, що проблеми з постачанням можуть бути результатом порочності, що спостерігалася в управлінні армією за часів урядів Януковича, і яка все ще має місце.

Критика Міністерства Оборони та Генерального Штабу є дуже поширеним явищем. Це супроводжується впевненістю, що ця війна може закінчитися швидко, вірою у можливість звільнення окупованих територій, якщо тільки поліпшити військове керівництво. Збереження і підживлення таких думок є дуже небезпечним явищем для української держави. Це один з елементів її внутрішньої нестабільності, яка насправді є однією з головних цілей політичної та військової агресії Російської Федерації проти України. Збереження і підживлення таких думок також призводитиме до деморалізації та нехлюйства в лавах ЗСУ та МВС до рівня, коли зі зменшенням довіри до командування знижується боєздатність бойових підрозділів. Такий стан може заохочувати Російську Федерацію до нового наступу на території України.

Абсолютний обов’язок і завдання як командування ЗСУ і МВС, так і організацій громадянського суспільства, що займаються підтримкою військ, – побудова довіри до системи управління, командування військами і всього Генерального Штабу. Першою і найважливішою дією в цьому плані може і має бути впровадження системи публічного моніторингу фінансування армії.

Громадські організації, що займаються постачанням підрозділів, що воюють, уже сьогодні мають відмінне знання того, що потрібно на передовій і в тилу. Вони також мають відмінне розуміння цін на необхідне обладнання та ефективні механізми для тендерів та переговорів щодо ціни поставок. Ці знання та навички в поєднанні зі знанням військового командування потреб фронту дозволяє побудувати ефективний механізм для створення системи моніторингу фінансування армії та механізми ефективного постачання необхідних товарів та обладнання.

Польський NIK має дуже добрий професійний досвід у сфері контролю за фінансами та системою менеджменту Міністерства Оборони. Таким чином, цей інститут є дуже добрим партнером в побудові моделі моніторингу і в підготовці професійних кадрів для виконання цього завдання. Існуюча угода про співпрацю між NIK та ГО «ІЦ Майдан Моніторинг» дозволяє запустити відповідний проект без зайвих зволікань.

Польські учасники місії відмітили, що ГО «ІЦ Майдан Моніторинг» користується високою довірою серед бійців і командирів на фронті. Просування проекту мілітарного журналу “МИРОТВОРЕЦЬ” створює тим самим затребуваний бійцями та активістами інструмент впливу на громадську думку.

Вказаний потенціал є достатнім, щоб побудувати систему моніторингу фінансування армії та для зміцнення довіри до системи державного управління обороною та власною армією.

Звичайно, російська агентура буде використовувати весь свій вплив і засоби, щоб запобігти створенню ефективної системи моніторингу фінансування та забезпечення армії України.

5.     Побудова системи внутрішньої безпеки

Однією з цілей гібридної війни є руйнування внутрішньої системи безпеки України. З цією метою російські агенти були інфільтровані і паралізували силові системи держави. У всіх східних регіонах України ми стикнулися з вкрай негативним ставленням до місцевої міліції. Хоча й дуже чисельна (всього по Україні міліція налічує більше 300тис.осіб), вона вела себе дуже пасивно у супротиві сепаратистам та їхнім діям. В дуже багатьох випадках люди скаржаться на співпрацю місцевої міліції з сепаратистами і найманцями з Росії.

У разі агресії Російської Федерації на будь-яку частину України є реальною загрозою те, що “стара міліція” стане інструментом в руках загарбників. На додаток до міліції є обґрунтовані підозри щодо можливої співпраці з загарбниками органів прокуратури, судів, старих чиновницьких кадрів та депутатів місцевих рад; посадовців установ, що обслуговують та керують стратегічними об’єктами (теле-радіоцентри, залізниця, енергетичні об’єкти, водопроводи, каналізація, тощо).

Система внутрішньої безпеки вимагає фундаментальної реконструкції. Поліція мусить відповідати за виявлення злочинів та попередження правопорушень, а також за профілактику правопорушень.

Будівництво належної системи внутрішньої безпеки вимагає передусім  реформи української міліції, а також реформи місцевого самоврядування. Воєнний час мусить бути використаний для проведення такої реформи.

Дії влади, що ми спостерігаємо, у сфері реформи міліції, ми оцінюємо як крок у вірному напрямку. Батальйони “нової міліції”, як «Харків-1», складаються з добровольців з дуже високим рівнем моралі. Посадові особи та бійці даного батальйону мають добрі знання і належні підходи до ролі поліції в демократичній державі (поліція прагне захистити безпеку громадян, а не апарату і представників влади). У новій міліції велика кількість службовців мають потрібні професійні навички і освіту, в тому числі часто мають вищу освіту в різних областях. Це дуже важливий чинник сприяння громадянами реформи і ефективності нової міліції. Це сприятиме зміцненню довіри і відносин між зреформованою службою та громадянами.

Важливим фактором у структурі реформованої міліції буде її цивільна адміністрація. Цю роль можуть виконувати підготовлені активісти і волонтери.

Співробітники нової міліції та громадські організації, які їх підтримують, потребують освітніх програм та контактів в країнах Європейського Союзу. Ці контакти необхідні сьогодні для обох сторін. Поліція в європейських країнах має знання, навички та обладнання, відповідно до завдань, які ставить цивільна влада (у тому числі в боротьбі з тероризмом). Важливим є їхня система команд, логістики і принципи міжнародного співробітництва. У свою чергу, нова міліція  вже має власний досвід роботи в умовах гібридної війни. Сепаратисти і найманці застосовують терор (закладка вибухових пристроїв) на всій території України. Гібридна війна демонструє, що внутрішня політика безпеки потребує переосмислення її принципів та інструментів цієї. Потрібно визначити завдання поліції, армії, національної гвардії, спеціальних підрозділів, а також цивільної влади на всіх рівнях і громадських організацій в умовах гібридної війни.

Міста Харків і Дніпропетровськ є прикладами дуже ефективного захисту проти дій сепаратистів. Змогли захистити себе і всі інші території, прилеглі до окупованих територій. Ці позитивні приклади мають бути предметом дуже глибокого міжнародного аналізу.

В Україні спостерігаємо дуже складну працю з розбудови системи територіальної оборони. Важливим елементом є усвідомлення того, що територіальна система оброни на основі участі в ній громадян може бути ефективним інструментом, щоб регулювати доступ громадян до вогнепальної зброї, її реєстрації та обмеження величезної на поточний час “сірої зони”.

Великою проблемою є чинний апарат міліції, які, як результат змін, зазнає дуже радикального скорочення (від 300 тисяч до кілька десятків тисяч).

6.     Реформа місцевого самоврядування і контроль над місцевої владою

В Україні немає муніципального самоврядування в розумінні самоуправління громади (як об’єднання громадян), де муніципалітет виступає розпорядником в управлінні спільним майном (земля, нерухоме та рухоме майно), регулятором місцевих податків, має статус юридичної особи. На цю невизначеність у статусі і дозвільно-контролюючих функціях накладається пост совєцька сітка “районів”.

Консервація цього стану буде блокувати інші реформи. Без реформи місцевого самоврядування неможливо створити систему внутрішньої безпеки, неможливо реформувати управління освітою, культурою, охороною здоров’я, неможливо запровадити цивілізований ринок землі (в т.ч. сільськогосподарського призначення) та нерухомості.

Органи самоврядування громад (термін «громада” використовується тут як загальна назва для міст, селищ і сіл) мають мати статус юридичної особи, правову незалежність, бути господарями свого терену, визначати місцеві податків і збори, бути розпорядником нерухомості, що належить громаді. Тільки тоді громада можна ефективно вирішувати місцеві проблеми та брати участь у спільних національних проектах та проектах за участі кількох громад. Місцеве самоврядування є також реалізацією конституційного в ЄС принципу субсидіарності. Цей принцип говорить про те, що кожна державна задача, яка може бути реалізована на нижчому рівні державного управління, має бути передана до цього рівня. Місцеве самоврядування є найкращим прикладом такої децентралізації.

Законодавство про місцеве самоврядування має враховувати велике різноманіття, що закладене в традиції окремих регіонів України. Ці традиції включають в себе досвід міст, заснованих на магдебурзькому праві (в основному правобережна Україна) та міст з традицією, що походить від козацьких фортець та поселень.

Ці різноманітні традиції містять в собі цінності, яку необхідно зберегти. Ця різноманітність вимагає різних підходів і механізмів вирішення проблем. Наприклад, це різні проблеми урбаністики, архітектурні, мережі комунікацій, що існують в містах заснованих на магдебурзькому праві і на козацьких традиціях. Окремі інші завдання також матимуть муніципалітети, що межують з Росією, з погляду системі безпеки держави. Ці відмінності мають бути проаналізовані і прийняті до уваги. Висновки, що випливають з цього аналізу, мають стати імпульсом до формування ідентичності членів громад.

Триваюча війна з Росією сприяє побудові такої ідентичності. Це очевидно, виходячи з загально поширеної участі громадян у наданні допомоги біженцям, армії, будівництві оборонних споруд і т.д.

Ситуація, коли треба забезпечувати єдність держави, реалізацію оборонних завдань, координувати інвестиції в інфраструктуру тощо, вимагає наявність регіональних (обласних) органів державної влади. Їхнє створення і надання їм відповідних повноважень вимагає окремої суспільної дискусії.

У містах, селищах і селах (села – це часто багатотисячні територіальні об’єднання) проявляється індивідуальна господарська активність людей. Такі малі фірми мають стати насінням, з якого виросте ширше і потужніше виробниче та торгівельне підприємництво. Підтримка в цій сфері має бути скерована в райони Луганської та Донецької областей. Сьогодні це може і має означати допомогу ВПО в сферах організації та управління малим та середнім бізнесом, сімейним бізнесом і т.д. Окрім вишколу і навчань, потрібна система мікрокредитування, що буде підтримувати цей підприємницький рух, включно зі стартапами.

Одразу по закінченню війни мають бути розпочаті програми відбудови, які сприятимуть залученню підприємств малого та середнього бізнесу до відновлення місцевої інфраструктури.

На рівні органів місцевого самоврядування (міст, селищ, сіл) ми стикаємося з великою кількістю невирішених проблем. Вони включають в себе питання власності та землекористування, містобудування та архітектурного управління, управління відходами, охорони історичних пам’яток та культурного надбання, захисту природно-заповідних територій, догляд за деревами у парках і вздовж транспортних мереж, охорону сільської місцевості і сіл як самоцінності та інших.

Вирішення цих проблем вимагає фінансування. Управління міським бюджетом потребуватиме нових прозорих процедур закупівель, контрактів та замовлень. Такі процедури можуть стати ефективним інструментом у боротьбі з корупцією, але, водночас, відсутність ефективного контролю торує шлях для подальших зловживань владою. Тому необхідна система контролю на найнижчому муніципальному рівні.

Місцеве самоврядування нерозривно пов’язане зі створенням власної системи внутрішнього контролю (аудиту). Має бути створений інститут контролю, як організація незалежна від інших систем, наприклад, від державного органу влади «Рахункова Палата». Уже зараз існуючі громадські організації, що забезпечують армію, допомагають ВПО, показали, що вони здатні представляти інтереси та звітувати перед донорами, громадянами ефективно і надійно.

Контроль місцевої влади вимагає набагато вищої кваліфікації. Кожна вказана вище проблема є унікальною і не може бути вирішена за допомогою однакової процедури прийняття рішень, однакового шляху переговорів. Це важливо, однак, що на сьогодні громадяни та їхні організації здатні до прозорої діяльності та самоконтролю. Саме вони можуть і мають створити Громадські Рахункові Палати.

У Європейському Союзі, а також в Канаді, США та інших країн євро-атлантичного регіону можна навчитися і пройти вишкіл для створення та застосування “Кодексу належних практик дій місцевого уряду». Такий «Кодекс», адаптований до потреб і конкретних проблем муніципалітетів в сьогоднішній Україні, буде дуже потужним інструментом для реформ і боротьби з корупцією.

7.     Проблеми сіл і малих міст. Роль «метрополії».

Якість життя в маленькому містечку або в селі, як показала наша моніторингова місія, є вкрай низькою. Існує інфраструктура або громадські центри, бібліотеки, музеї. Їхня діяльність, однак, обмежена колом місцевих активістів. Місцеві митці (художники, скульптори, музичні та танцювальні ансамблі) потребують більш широких контактів і можливостей охвату ширшої аудиторії.

В разі незмінності цього стану буде продовжуватися відтік мешканців до великих міст. Депопуляція сільської місцевості та малих міст може мати катастрофічні наслідки для безпеки держави в багатьох областях (контроль і безпека кордонів, забезпечення продовольчої безпеки, розгортання людських ресурсів та військ у разі війни, стихійних лих і т.д.).

Зупинити процес депопуляції можливо, якщо великі міста будуть в змозі виконувати метрополітарні функції.

Сьогодні розвиток економіки, науки, культури відбувається майже виключно в добре функціонуючих мегаполісах. Добре функціонування означає, що влада метрополії створює умови для всілякої інтелектуальної діяльності, а водночас здатна побудувати комунікації з селами та містечками, що лежать в зоні впливу мегаполісу. Еліта міста, який має амбіції стати мегаполісом, повинна розуміти і вміти наповнити змістом ту роль служіння прилеглим до мегаполіса територіям з їхніми містечками, селами та їхніми мешканцями. Роль служіння – це діяльність, яка дає тим людям з прилеглих територій можливість представляти свої досягнення і конкурувати з іншими (виставки, конкурси, фестивалі, конференції і т.д.). Завданням метрополії є просувати досягнення на рівні країни, у її столиці, та за кордоном.

Сучасні методи комунікацій надають безмежні можливості реалізації метрополітарних функцій. Одна з них – це можливість розгортання і передачі завдань (місцеві уряди, функції, місць праці) до територій і місцевих громад цілого регіону. Це розгортання дає відмінні результати. Операційні витрати значно нижче за межами великого міста. Працівники, посадовці в такому випадку працюватимуть з більшою відданістю, чесністю і якістю. Ускладняється бюрократична змова і зловживання владою. Таким чином, мегаполіс постає реальним капіталом для всього регіону (області), що об’єднує громадян навколо спільних досягнень в різних сферах діяльності.

Реформа місцевого самоврядування неминуче тягне за собою необхідність активної метрополітарної політики. Помічені та проаналізовані проблеми регіонів, що стали територією активності «сепаратистів», треба трактувати, як результат відсутності належної політики метрополітарного розвитку.

Розв’язання проблем Луганської та Донецької областей (в тому числі їх післявоєнна реконструкція) вимагає створення належних метрополій з наділенням їх ресурсами та інструментами для здійснення ними активної метрополітарної політики.

8.     Необхідність і роль «Стратегічних планів розвитку територій»

Загальний моніторинг стану територіальних громад на сході України показує, що разом з реформою місцевого самоврядування вони беруть на себе нові завдання і успадковують невирішені проблеми, які часто становлять загрозу або навіть катастрофу для життя і діяльності громади. Одним з інструментів трансформації таких проблем є створення «Стратегічних планів розвитку територій» (далі – План).

Подібні Плани, якщо і створювалися в містах сходу України, то без реальних консультацій з громадянами.

Управління міським простором, або ж догляд і відповідальність за станом архітектурних споруд та інженерних комунікації, за належне розміщення і доступність інституцій публічного життя та простору (школи, дитячі садки, муніципальні управління, лікарні), офісних будівель та готелів, місць відпочинку та промислових територій, зрештою, збереження та модернізації існуючих забудов та розвитку нового простору для житлового будівництва має стати предметом публічних дискусій, відкритих для всіх членів територіальних громад. Результатом цього публічного діалогу має бути порозуміння у вигляді такого Плану.

Цей процес є дуже складний і вимагає залучення фахівців з різних галузей. У той же час цей План є необхідним елементом будь-яких майбутніх проектів, основою для ухвалення рішень інвесторами, як місцевими, так і закордонними.

Робота над Планами має стати імпульсом до співпраці з університетами та організаціями архітекторів і урбаністів, інститутами і організаціями, що займаються проектуванням інженерним мереж та плануванням безпеки руху, питаннями екології, культури, освіти, енергопостачання і так далі.

Такі Плани мають бути розроблені перед всіма іншими видами діяльності, такими як врегулювання прав власності.

В цьому питанні необхідна допомога ЄС. Партнерами цього проекту мають бути міста з руху міст-побратимів Європи. Цей європейська практика Планів є добре розроблена і цілком може бути використана в якості досвіду для умов України.

Дуже важливо не повторити помилки попередніх років і не підтримувати розробку таких планів без залучення всіх зацікавлених мешканців.

9.     Енергетична безпека на рівні територіальних громад.

Економіка міст, селищ Східної України дуже залежить від монополізованої системи енергопостачання. В відносно великих містах Донеччини часто існує одна централізована котельня для опалення з дуже дорогими і застарілими магістралями. Взимку цілі міста залишаються без опалення (страшна аварія трапилася взимку 2006 в Алчевську, в Красноармійську взимку 2015 не було опалення і води кілька тижнів).

Залишення цієї ситуації без змін в найближчому майбутньому неодмінно створить багато проблем. За відсутності вільного ринку і за відсутності конкуренції продовжуватиметься маніпулювання цінами та штучна підтримка їх на високому рівні, а також загрози техногенних катастроф.

Монополісти (зав’язані на імпорт з Росії) можуть активно боротися з будь-якою спробою демонополізації та залученнями інвестицій у власні українські джерела нафти і газу, а також у інші системи видобутку енергії та енергозбереження. Монопольний контроль ринку енергії та енергетичної сировини є основним фактором, що підтримує олігархічну систему.

Запровадження ринкових цін на газ є першим важливим кроком до демонополізації та зцілення енергетичного ринку. Необхідна також одночасно політика підтримки технологій і виробників енергії на місцевому рівні. Ця політика має включати пільги для місцевих компаній, які локально видобувають газ, нафту, вугілля, виробників «зеленої енергії». Таку політику треба базувати на розвиненій структурі технічних навчальних закладів, на діяльності винахідників.

Діяльність інженерів і техніків є одним з найцікавіших феноменів на сході України. Це результат численних технічних навчальних закладів, розвинених високотехнологічних галузей (авіабудування, ракетобудування, космічної галузі, виробництва зброї, хімічної промисловості, інститут низьких температур і т.д.).  Багато з цих людей після втрати роботи, створили свої власні майстерні, лабораторії, невеликі підприємства.

Схід України був і має залишатися центром інновацій. Сьогодні це означає, що треба підтримувати “нові технології” системою кредитування і коштами на наукові дослідження.

10.  Місцеві медіа. Стан і завдання.

Проблеми, які були представлені нам в різних населених пунктах, не можуть бути ефективно вирішені без соціального діалогу, без залучення громадян.

Цей діалог неодмінно вимагає існування незалежних медіа, які представляють громадську думку. Не можна собі уявити Європу без місцевої незалежної преси, радіо, телебачення. Наприклад, в Польщі, одночасно з реформою місцевого самоврядування повстали не тільки місцеві медіа, а й організації та фонди, які підтримують їх розвиток і функціонування та забезпечують їхню незалежність. Епоха системних реформ зачіпає так багато сфер, що без їх професійного опису, коментарів та нагляду за місцевою владою буде важко уникнути помилок і шахрайства. Зараз існують також новітні засоби масової інформації та Інтернет. Тим не менш, не варто нехтувати традиційними засоби масової інформації. Їх ефективність дуже чітко і різко демонструється тим впливом, який вони здійснюють на населення окупованих територій.

Ключовим питанням є фінансова незалежність медіа. Для забезпечення цього необхідно залучити міжнародні інституції, щоб запустити програму, яка забезпечить фінансову незалежність місцевих медіа.

Ми вважаємо, що немає жодних шансів на успішність реформ в Україні без побудови незалежних медіа – не підконтрольних державному апарату та олігархічному бізнесу!

11.  Зміна системи судочинства.

Потреба в незалежній судовій владі настільки ж очевидна, необхiдна, як i важкa для реалізації.

Представники влади в різних містах презентували проблеми, що виникають у ході здійснення їхніх завдань. «Ми не можемо це зробити, бо нас можуть за це засудити».

Проблеми виникають через спосіб здійснення права. Конструкція існуючої системи права робить кожне рішення влади таким, яке може бути витлумачено як незаконне. Наслідком чого може стати покарання посадовця.

Посадовці всіх рівнів не розуміють права, як системи. Закон для них є сукупність приписів, зібраних у підзаконних актах, а не як «дух закону». Система права є “мудрою”, тому що вона знає, що робити, коли припис закону є неадекватний до ситуації (іноді навіть дурний), коли існує суперечка між різними приписами, якщо ситуація не має законодавчого визначення, а проблема має бути вирішена. Але таке розуміння “системи права”, здається, зовсім не знане серед посадовців, яких ми зустріли, не зрозуміле і навіть чуже.

Право, як система, може працювати тільки за нормальних умов трактування юристами, а в кінцевому підсумку, суддями. Якщо ми хочемо, щоб система влади на всіх рівнях ухвалювала рішення, вирішувала проблеми без страху бути звинуваченою у “незаконних дій”, має бути введена європейська інтерпретація культури застосування закону. Існуюча, зауважена в Україні практика – це просто продовження московської школи права, яка є результатом знiвечiння німецької школи юридичного позитивізму.

Питання реформи судової системи виходить за рамки нашого моніторингу. Тим не менш, ми наголошуємо на необхідності пошуку рішень, які дозволять місцевим органам влади діяти, не зважаючи на контраверсії у законах та їхньому тлумаченні.

Цікавим є, з цього погляду, принцип виборності суддів на місцевому рівні. Такий інститут відомий в історії європейських країн. У Великобританії – це мирові суди.

В козацьких традиціях та історії Російської Імперії існували подібні інституції, тому має бути дуже серйозний підхід до відновлення та адаптації таких традицій.

Необхідно вкрай серйозно розглянути питання відновлення принципу виборності мирових суддів Україні на рівні територіальних громад, як судової інституції, залежної від територіальної громади.

Автори звіту

  • Збігнев Буяк
  • Наталія Зубар
  • Олександр Шевченко
  • Віталій Овчаренко
  • Сергій Петров
  • Світлана Левішко
  • Домінік Ригоровіч
  • Віктор Гарбар
Учасники місії в селі Олександро-Калинове Донецької області, в 30 кілометрах від лінії фронту.
Учасники місії в селі Олександро-Калинове Донецької області, в 30 кілометрах від лінії фронту.

 


Репортаж про місію

Donbas 2015 Mission – Monitoring of a number of cities in Eastern Ukraine

Monitoring was performed based on Cooperation Agreement https://www.nik.gov.pl/aktualnosci/historyczne-porozumienie.html , concluded among Najwyższa Izba Kontroli (NIK, Supreme Audit Office, Poland)  http://www.nik.gov.pl , Maidan Monitoring Information Center NGO (ММ) http://maidan.org.ua  and Stowarzyszenie 4 Czerwca (S4C) http://s4c.org.pl/

The monitoring mission was performed based on point 1.4 of the agreement approved at the meeting of the parties mentioned above in Warsaw on October 17, 2014.

Mission was co-financed by NIK and by Ukrainian Peacebuilding School project http://peace.in.ua, which is implemented with the support of the British Embassy in Ukraine and partly funded by MM.

Piotr Kulpa, expert from NIK, Nataliya Zubar, Oleksandr Shevchenko and Vitaliy Ovcharenko from MM, and Zbigniew Bujak from S4C participated in the Mission.

Cities and villages monitored:

Dnipropetrovsk region: Dnipropetrovsk

Donetsk region: Krasnoarmiisk, Oleksandrovo-Kalynove, Kostiantynivka, Druzhkivka, OleksievoDruzhkivka, Kramatorsk, Sloviansk, Sviatohirsk, Krasnyi Lyman, Kryva Luka, Prelesne.

Kharkiv region: Barvinkove

Mission objective was to identify main problems and mechanisms of functioning of authorities (both the central and lower level ones), civic groups, independent media, state controlling services, controlling services of the local authorities.

The mission lasted for 7 days (July 1 – 7, 2015). The mission members had a number of meeting with representatives of local authorities of Krasnoarmiisk, (mission members have not been to Selydove, Dymytrov, Rodynske but had a series of meetings with their residents), Oleksandrovo-Kalynove, Kostiantynivka, Kramatorsk, Sloviansk, Kryva Luka, NGO activists from the above list of villages and towns, members of Antiterrorist Operation HQ, leadership of the State Regional Military Civilian Administration in Kramatorsk. Our assessment of the situation was also affected by conversations with other people who appeared to be interested in our mission and whom we had unscheduled meetings with.

The main issues identified are listed below. The order of their listing does not necessarily reflect their importance for a particular region.

1.     Property right (particularly in relation to agricultural lands)

A special need for agricultural land protection arises as a result of a well-known and widespread practice of exploiting these lands by planting cultures, such as sunflower and rapeseed, which, from the perspective of sound agricultural technology, lead to farming out of lands. Such practice allows tenant farmers make more profit but at the same time it destroys soils. Land lease system does not encourage tenant farmers to preserve the quality of soil.

Another factor is a fundamental belief that Ukrainian black soils are extremely valuable. Therefore, privatization mechanism for such lands as well as rules regulating land ownership and market require a cautious approach. Such caution is also coming from the fact that the amount of the existing world capital allows to monopolize ownership of agricultural lands at any scale.

It should be added that Russian capital may be used as an additional instrument in the hybrid war against Ukraine, as land buy-out may be used with a purpose of reducing agricultural potential of Ukraine.

A preliminary general review of the land ownership issue shows that this is a broad, complex and challenging problem from a legal perspective.

There is a need to study and address ownership issues related to the lands controlled by the following entities:

  1. enterprises (public, private, limited liability companies, joint stock companies, cooperatives, etc.);
  2. special state services (Ukrainian Armed Forces, Ministry of Interior, Security Service of Ukraine, State Border Service, Customs Service and their particular units, etc.);
  3. government bodies (ministries, local councils and their separate subdivisions, etc.);
  4. Ukrainian railway (state and private);
  5. motorways (national, regional, municipal, driveways);
  6. municipalities (local territorial communities or their communal property);
  7. ‘civic’ organizations inherited from Soviet times (trade unions, ‘pioneer’ organizations, veterans’ associations, etc.);
  8. large farming enterprises (agricultural lands);
  9. small family farms (agricultural lands);
  10. condominiums, public self-organization bodies and housing cooperatives;
  11. churches;
  12. educational Institutions; and
  13. academic institutions

The lack of a legislative regulation of the land ownership issue will be one of the biggest obstacles to the development of Ukraine’s economy at the national level, and at the level of individual regions, cities and agricultural areas. At the same time, lack of regulation and standardization of this issue leads to corruption, which constrains or even prevents the development of fair business. Unregulated right of land ownership continues to fuel organized crime. Profits from speculations in this area could amount to hundreds of millions of dollars.

Appropriate models for resolving this issue could be found in Europe. We should rely on the lessons learned from the country that went through the most turbulent and diverse experience and which had, nevertheless, managed to resolve the issue of land ownership both smoothly and effectively. The most useful is the German experience, especially in the context of integration of German lands over the 19th century. This includes regulation of property rights in the aftermath of wars (with France and Denmark) in the 19th century, resolving the issue of land ownership in cities (and not only), destroyed during World War II (in view of their reconstruction), as well as resolving the issue of ownership (including agricultural lands) in the former East Germany after the country’s reunification.

German history provides examples that could be used as a model for resolving problems resulting from the complicated history of Ukraine. Centuries-old tradition of Magdeburg Law in some parts of Ukraine is very important.

While dealing with issues of land ownership (particularly, agricultural lands) serious attention should be paid to the fact that this process will involve a very strong emotional background and draw a considerable amount of public attention, and in some cases, even lead to civic resistance. Therefore, any reforms in this area should be implemented based on the widest possible social dialogue.

In our opinion, resolving this issue requires:

  1. carry out professional and complete audit of this issue in all parts of Ukraine. The audit should be performed by a newly reformed Accounting Chamber of Ukraine (equivalent of Polish NIK), with the engagement of experts (auditors) from other countries (Germany, Poland, and the UK);
  2. compile legal report/s, indicating legal methods for addressing issues as identified in the report;
  3. conduct public debates to discuss all issues that have been identified and best practices of dealing with all stakeholders (farmers, entrepreneurs, municipalities, etc). The debates should be aimed at concluding Social Contract, which has the same significance as the Constitution. Ultimate result should be a law (laws) and additional related regulations (laws or rules) regulating additional (related) issues (such as land cadaster /registry) and their transparency.

Local governments are interested in regulating municipal property rights as it is their main capital and the most efficient instrument of local budget funding. Municipal property will allow ensuring investment attractiveness. At the same time, municipalities face an important task of delimitating their borders in agreement with neighboring municipalities, as in many areas, towns and villages municipal borders have not been clearly defined. Wherever there is a conflict of interest a dispute settlement mechanism needs to be established. Such mechanism or institution can also be adapted for regulating other local disputes and conflicts. The need to establish a dispute settlement mechanism at the lowest level of public administration may serve as a starting point in establishing a judicial authority on the model of British magistrates, who are elected by people.

2.    The need to establish a system for assisting in reconstruction of structures ruined by war

The war destroyed numerous public, municipal, private and corporate buildings, hospitals, schools, community centers, cultural sites and restaurants. Roads, bridges, private houses, office buildings and buildings that belong to authorities of all levels, water and natural gas supply pipelines, power and telecommunication networks were also destroyed.

Concerns and questions are rising among citizens, civic activists and local officials as to who, how and where makes decisions on assistance in reconstruction of devastated areas.

At the initial stage, it is required to take prompt decisions to protect damaged facilities from further destruction (repair roofs, windows, doors).

At the second stage, the issue of infrastructure reconstruction (roads, bridges, water supply, and natural gas and electricity supplies) needs to be resolved.

At the third stage, investment in municipal and public facilities (schools, community centers, cultural centers, libraries) is urgently needed. One should take into account that restored cultural center or library may be used as a venue for public meetings, discussions and debates on the strategy for further reconstruction of the city or the whole region. Consequently, this will also contribute to introducing new culture and methods of governance. Before introducing such practices, one should redesign the facility specifically for this purpose.

In parallel with the above, a system needs to be developed to support citizens, who incurred losses, with a specific program to support businesses (small, medium and family businesses). Direct support of citizens and their business projects should be reviewed on a competitive basis as the primary support strategy for Ukraine. At this level, we observed a high level of integrity, i.e. doing business on the basis of mutual trust (this means low costs of transactions). It is small and medium businesses that continue to support the fighting army, help refugees and organize civil defense.

The establishment of an efficient mechanism for resolving these issues will be an evidence of the efficiency of the state and local authorities. This will be a factor of local communities’ integration and will help strengthen the Ukrainian identity as a creative force and a counterbalance to the phenomenon of ‘separatism’, as well as Moscow’s agents and propaganda.

The inability of the state and local authorities to resolve these issues will help preserve the phenomenon of ‘separatism’ and even lead to the development of terrorism. In order to assess the efficiency of public administration at all levels appropriate performance evaluation criteria have to be developed, i.e. Good Practices Code. The Good Practices Code should promote such a mode of decision making by the state authorities that transforms the ways the authorities cooperate with the civil society and encourages citizens to cooperate and share responsibility for the decisions adopted at the local level.

The reconstruction must go on with due regard to the Cossack traditions. Civil society organizations may become allies in this process. Their contribution is important, particularly, in creating a shared space, whenever it’s possible and whenever there is a need for it, according to the latest European (but not Soviet) models and experience. In this respect, we may take advantage of the destructions caused by war as an opportunity for rebuilding cities, towns, and villages in compliance with the best modern urban design practices and achievements in construction and architecture (high energy saving standards, modern energy supply technologies, modern waste management  and recycling systems, etc.).

Lessons learned, while doing that, should be applied during the next phase of reconstructing postindustrial abandoned areas (often right in the city center) and industrial waste sites, polygons and slagheaps (such activities will require an environmental evaluation, hopefully, an international one).

Slagheaps, dumpsites and polygons may be valuable resource, as they, usually, contain minerals and a great deal of various useful materials making these places economically efficient in terms of their recycling potential.

Mechanisms of post-war reconstruction proved to be effective in Berlin. An important part in this experience was a skillful engagement of citizens in decision-making process, strategic planning and establishing of funding mechanisms and institutions.

A network of Civil Accounting Chambers, modeled on Polish Regional Accounting Chambers (RIO), will have to take control of infrastructural reconstruction.

3.     Internally displaced persons (IDPs). Assessing needs and defining models of dealing with IDPs

Cities, towns and villages located close to the area of Anti-Terrorist Operation (ATO) are full of people who fled abandoning their houses and apartments in fear for their own lives and lives of their loved ones. In some cities, the number of IDPs has reached thousands, and even tens of thousands people.

While on mission, we met people who cope with the new situation on their own. They have found places where to live, work and set up business after they have fled their homes and are not planning to go back any more (1st group).

A lot of people also cope with the new situation independently, find jobs, adapt to new communities, but they are ready to go back home as soon as the circumstances allow them to do so (2nd group).

Another large group of people live on humanitarian assistance (3rd group). Often they live with the knowledge that their houses or apartments have been destroyed, household equipment, furniture and other personal belongings have been lost. At their new places they don’t even try to find a job. Their current life model is based on paternalistic policy of the former leadership and employers in Donbas. Their new situation requires proactiveness, which is alien to them both culturally and emotionally.

  • The first of the above groups is very important as such people clearly demonstrate that in a new situation it is quite possible to live a normal life, work and ensure sustainable future for themselves and their families. It is worthwhile, therefore, to develop a support program for this IDP group modeled on ‘New Way’. It may be based on classical models focused on small and medium businesses. Their success will serve as a positive example for others. In the future, such people may be helpful in ‘backfilling of trenches’ now separating the conflict zones from the rest of Ukraine.
  • The second group is particularly important as it may serve as a bridge between the communities of the free part of Ukraine and those living on the occupied territories. This connection is very important for dealing with the consequences of Russian propaganda, which residents of the occupied territories are susceptible to. Members of the second group should be prepared to occupy administrative positions in liberated areas and cities in the future.

Polish members of the mission were surprised to find such a strong sense of connectedness and loyalty to the place of residence. For this very reason, the vast majority of IDPs want to stay as close as possible to their houses/apartments. Many of them seldom or never left their region or city. This may serve as a partial explanation of the efficiency of the information warfare.

This is also a valuable guideline for the future. Any kind of investments into educating these people, their meeting and experience sharing with other Ukrainian citizens, community leaders, entrepreneurs and economists from other regions of Ukraine, will help integrate Luhansk and Donetsk oblasts with the rest of Ukraine.  Tours involving teenagers are especially promising.

This idea has been confirmed by numerous accounts of IDPs’ changing their attitudes towards other Ukrainians, e.g. Western Ukrainians, whom they may have initially perceived as ‘fascists’, ‘bloody Banderites’ and criminals. Success stories of civil society organizations from Kharkiv or Dnipropetrovsk should be used for developing exchange programs, cross-contacts, educational programs; fine arts master classes, etc. Multiple training courses organized by the Maidan Monitoring Information Center prove that such activities are both necessary and effective. In addition to effectiveness of the above activities, lectures and workshops, participants (particularly from Luhansk and Donetsk regions) indicated that the most valuable thing for them was to meet and speak to activists from other regions of Ukraine.

Civil society organizations (CSOs) provide assistance to IDPs. Their deep knowledge of IDPs’ problems and the transparent funding system are their advantages. The system of public control over CSOs’ activities, accounting and reporting system for the funds raised and material assistance also work very well. Therefore, they should be immediate recipients of any humanitarian aid and other international assistance.

Ukrainian and foreign organizations specialized in training of leaders, business schools and local authorities of Central and Western Ukraine should be engaged as partners with the projects supporting the IDPs. European municipalities could also play a major role. The S4C’s previous experience has demonstrated that study tours and observation visits aimed at monitoring local authorities represent a very effective method of encouragement and training in the area of urban administration methods, management of local self-governments and state services (police, control authorities).

4. Monitoring of the army funding

Armed defense of the Ukrainian territory from external aggression has lasted for over a year. From the very beginning, participants and organizers of this defense were military volunteer units and CSOs, which provided these military units with food, medicines, hygiene means, clothing, etc. This system also operates today. Same as before, it still represents an important element of defending Ukraine. Units of Ukrainian Armed Forces and the Ministry of Interior, still face problems with logistics and supplies. Both civic activists, supporting the military, who are fighting on the front, and common citizens show signs of disappointment in view of the insufficient supplies for the soldiers on the part of the state.  This disappointment is reinforced by the belief that problems with supplies may have resulted from the flawed manner in which the army was governed by Yanukovych’s government, and which has continued up until now.

Criticism of the Ministry of Defense and the General Staff is widespread. It is accompanied by the belief that this war may end quickly and the occupied territories may be liberated if only the military leadership is improved. The nurturing of such ideas and their persistence represents a threat to the Ukrainian statehood. It is one of the elements that contribute to the domestic instability, which is in fact one of the main goals of the political and military aggression of the Russian Federation against Ukraine. The persistence and the nurturing of such ideas will also lead to demoralization and poor discipline in the ranks of the Armed Forces and the Interior, for when trust to the military commanders goes down the combat effectiveness of the fighting units also declines. Such situation may encourage the Russian Federation to launch renewed assault against Ukraine.

It is an absolute duty and task of the Armed Forces and Interior commanders, as well the civil society organizations supporting the Army – to build trust in the General Staff and the entire military governance and command system. The first and most important step in achieving this goal will have to be the introduction of public monitoring system of the Army funding.

The civil society organizations proving supplies to the combat units by now have a very clear understanding of what is needed at the front and in the rear. They also have a clear understanding regarding the costs of the necessary equipment and the efficient mechanisms for conducting tenders and negotiations regarding prices for supplies. These knowledge and skills in combinations with the knowledge of the needs at the front on the part of the military commanders allows building an efficient mechanism for monitoring the Army funding and ensuring efficient procurement of goods and equipment.

The Polish Supreme Audit Office (NIK) possesses a very good professional expertise in the area of control over the Ministry of Defense funds and management system. This institution, therefore, represents an ideal potential partner in developing a monitoring system and in training professionals who will be performing this duty. The current cooperation agreement between NIK and the Maidan Monitoring Information Center allows launching an appropriate project without unnecessary delays.

The Polish members of the mission have noted a high level of trust that Maidan Monitoring Information Center enjoys among the servicemen and commanders at the front. Therefore, the promotion of the military magazine ‘MYROTVORETS (Peacemaker)’ represents an instrument of informing public opinion, which earned a wide acceptance among the servicemen.

The potential as described above is deemed to be sufficient for building a system of monitoring the army funds and strengthening trust in the state system of governing defense and the armed forces.

Surely, the Russian agents will use all their influence and means in order to prevent the creation of an efficient system for monitoring the Ukrainian Armed Forces funding and supplies.

5.     Building internal security system

One of the objectives of the hybrid war is destroying Ukrainian internal security system. In order to achieve this, Russian agents have been infiltrated and managed to paralyze operations of the state security agencies. In all Eastern regions of Ukraine we have observed an extremely negative attitude to the local police. Although numerous (police forces in Ukraine number over 300 thousand in total), it responded extremely passively to separatists’ actions.  People very often complain of collaboration between the local police and separatists and Russian mercenaries.

In case of the Russian Federation’s assault on any part of Ukraine, there is a real threat that the ‘old police’ may become an instrument in the invaders’ hands. In addition, there are reasonable suspicions of possible collaboration with the invaders on the part of prosecution authorities, courts, old members of public administration and local council deputies, employees of agencies operating strategic facilities (TV/radio, railways, power supply facilities, water supply pipelines, sewage system, etc.).

Internal security system needs to be fundamentally reformed.  Police has to be responsible for detecting crimes and preventing offenses.

In order to build an appropriate internal security system, Ukrainian police and local self-governance system need to be reformed, in the first place. Wartime should be used to implement such reforms.

We consider the government’s actions aimed at police reform, which we are now observing, as a step in the right direction. The ‘new police’ battalions, such as Kharkiv-1, are formed of volunteers with high moral standards. Officers and servicemen of this battalion have good knowledge and proper approaches to the role of police in a democratic state (police seeking to protect citizens, and not only the government officials and their staff). In the new police force many officers have the necessary professional skills and education, including higher education in various areas. This is a very important factor of citizens’ contribution to raising new police effectiveness in the context of police reform. This will help strengthen trust between citizens and the reformed police force.

An important element in the reformed police structure will be its civilian administration. This role could be performed by the trained activists and volunteers.

Members of the new police force and CSOs supporting them need educational programs and contacts in the European Union member states. Today both parties need such contacts. Police in European countries has relevant knowledge, skills and equipment consistent with the tasks assigned by civilian authorities (including fight against terrorism). Their command system, logistics and international cooperation principles are important. On the other hand, the new police force already has accumulated its own experience of operating in the conditions of the hybrid war. The separatists and mercenaries use terror (planting explosive devices) throughout Ukraine. The hybrid war has demonstrated that the internal security policy needs rethinking of its principles and instruments. It is necessary to identify responsibilities of the police force, army, National Guard, special units and civilian authorities at all levels, as well as civil society organizations in the context of the hybrid war.

The cities of Kharkiv and Dnipropetrovsk can serve as the examples of a very efficient defense against separatists’ actions. All other territories adjacent to the occupied territories have also managed to defend themselves. These positive examples need to be analyzed deeply at an international level.

In Ukraine we are witnessing very challenging efforts to build up a system of territorial defense. It is important to realize that the territorial defense system based on citizens’ participation could be an efficient instrument of regulating public access to firearms, firearms registration, as well as constraining the huge ‘grey zone’ that currently exists.

A big problem is the current police administration, which as a result of reform is being reduced drastically (from 300 thousand to few dozen thousand).

6.     Local self-government reform and control over the local authorities

Ukraine does not have a municipal self-government in the sense of self-governing community (as a unity of citizens), where the municipality operates as a manager of common property (land, movable and immovable property), a regulator of local taxes, possessing the status of a legal entity. Upon this ambiguity of status and permitting and controlling functions a Soviet network of rayons (districts) is superimposed.

The conservation of this situation will block other reforms. Without the reform of the local self-government neither a system of domestic security could be created, nor the governing of the education, culture and health could be reformed, nor a civilized real estate and land market introduced (including the agricultural one).

Bodies of community self-government (the term ‘community’ is applied here as a generic name covering cities, towns and villages) should have the status of legal entities, possess legal independence, be the owners of their territory, establish local taxes and levies, and manage the immovable property that belongs to the community. Only then will the community be able to effectively resolve local issues and participate in joint national projects and programs along with a number of other communities. The local self-governance represents a realization of the EU constitutional principle of subsidiarity. This principle stipulates that each state function that could be performed at a lower level of governance should be delegated to that level. The local self-government is the best example of such decentralization.

Local self-government legislation should take account of a great diversity that is part of traditions of specific regions of Ukraine. These traditions include the experience of cities governed on the basis of Magdeburg Law (mainly right-bank Ukraine) and cities with the tradition originating in Cossack fortresses and settlements.

These diverse traditions are based on values that have to be preserved. Such diversity calls for diverse approaches and mechanisms of resolving problems. These include issues of urban development, architecture, communication networks that exist in cities founded on the basis of Magdeburg Law and Cossack traditions. Municipalities that border on Russia will have to carry out specific tasks related to needs of state security system. Such differences need to be analyzed and accounted for. Conclusions arrived at on the basis of this analysis should give an impetus in the formation of identity of the community members.

The ongoing war with Russia is contributing to shaping such identity. This is obvious from the widespread citizens’ engagement in the provision of assistance to the IDPs, the Army and the construction of the defenses, etc.

A situation that requires ensuring the unity of state, providing for defense needs, coordinating investment in infrastructure calls for regional (oblast) bodies of state power. Their establishment and powers that should be given to them is a matter of specific public discussion.

Cities, towns and villages (villages often comprise territorial units with populations of a few thousand people) are sites of individual economic activity of citizens. Small enterprises should become seeds for broader and more robust manufacturing and trading entrepreneurship. Support in this sphere should be channeled to rayons of Luhansk and Donetsk regions. Today it should also include an effort to assist the IDPs in setting up and managing small and medium enterprises, family businesses, etc. Aside from training, there is a need for micro-crediting facilities, which would help sustain this entrepreneurial movement, including start-ups.

Immediately after the end of the war, reconstruction programs must be initiated that will help engage small and medium businesses into the renewal of the local infrastructure.

At the local self-government level (cities, towns and villages) we face multiple unresolved problems. These include issues related to land ownership and land use, urban development and architectural management, waste management, protection of historical monuments and cultural heritage, protection of wildlife areas, tree surgery in parks and along transportation networks, protection of rural areas and villages as an intrinsic value, etc.

Resolving these issues requires funding. Managing city budget will require new transparent procurement procedures, contracts and orders. Such procedures can become an effective tool in fighting corruption, but at the same time, the absence of effective control paves the way for further abuses of power. Therefore, a system of control at the lowest municipal level is needed.

Local self-government is inseparably linked to establishing its own system of internal control (audit). Controlling institution should be established as an organization independent of other systems, for instance, the Accounting Chamber, which is a state agency. Existing NGOs, supporting the army and helping IDPs, have already demonstrated that they are able to represent interests and report to donors and citizens in an efficient and credible manner.

Control of local authorities requires a much higher qualification. Each of the issues as listed above is unique and could not be resolved through the same decision-making procedure or the same negotiation method. However, it is important that today citizens and civic organizations are capable of transparent activities and self-control. They are the ones who could and should create Public Accounting Chambers.

In the EU, as well as in Canada, the United States and other countries of the Euro-Atlantic region one can receive training and learn how and to create and use ‘Code of Good Practice of Local Government Activities’. Such Code, adapted in line with the needs and specific issues faced by municipalities in today’s Ukraine, will be a powerful tool of reforms and fighting corruption.

7.     Problems of villages and small towns. The role of ‘metropolis’

As demonstrated by our monitoring mission, quality of life in a small town or village is extremely low. Infrastructure or community centers, libraries and museums are available. However, their activities do not go beyond a narrow circle of local activists. Local artists (painters, sculptures, music and dance companies) need broader contacts and opportunities to engage wider audiences.

If this situation remains unchanged, an outgoing migration of residents to larger cities will continue. Depopulation of rural areas and small towns may have catastrophic consequences for the state security in many areas (border control and security, food security, the deployment of human resources and troops in case of war, natural disasters, etc.).

Depopulation process could be stopped if large cities will be able to perform metropolitan functions.

Today, economic, scientific and cultural development is mostly taking place in well-functioning megacities. Well-functioning means that metropolitan government creates conditions for all kinds of intellectual activity and, at the same time, is able to build communication with villages and towns located within the megacity’s influence zone. Elite of a city, seeking to become a megacity, should be able to embrace the role of serving all the adjacent areas, including towns, villages and all their inhabitants. The serving refers to a series of activities that enable people from adjacent territories to present their achievements and compete with others (exhibitions, competitions, festivals, workshops, etc.).  It is the megacity’s task to promote achievements at the country level, in its capital and abroad.

Modern communication methods provide unlimited opportunities to perform metropolitan functions. One of those is the ability to extend and delegate responsibilities (local governments, functions, jobs) to the territories and local communities of the whole region. Such approach brings excellent results. Operational expenses are considerably lower beyond the big city limits. In such case, employees and officials will work with greater dedication, honesty and quality. Bureaucratic collusion and abuse of power face greater constraints. This way, the megacity becomes a real capital of an entire region (oblast), uniting citizens around common achievements in various areas.

Local self-government reform inevitably implies the need for an active metropolitan policy. Problems faced by regions that became arena of ‘separatist’ activity, which we have identified and analyzed, could be accounted for by a lack of proper metropolitan development policy.

Resolving the issues of Luhansk and Donetsk regions (including their post-war reconstruction) requires establishing proper metropolises and providing them with resources and tools to implement active metropolitan policy.

8.     The need for and the role of Territory Development Strategic Plans 

A general overview of the situation of local communities in Eastern Ukraine has demonstrated that along with the local self-government reform they face new challenges and inherit unresolved issues, which often represent a threat or even are catastrophic for the community life. One of the instruments that help transform such issues is to develop Territory Development Strategic Plans (TDSPs).

Such TDSPs, if even they ever existed in the cities of Eastern Ukraine, have been developed without real consultations with citizens.

Urban space management or maintenance and responsibility for architectural structures and engineering networks, for proper allocation and ensuring accessibility of public institutions and areas (schools, kindergartens, municipal administrations, hospitals), office buildings, hotels, recreation and industrial areas, as well as the preservation and upgrading of the existing buildings and development of new spaces for housing should be subject of public debate open to all members of local communities. Such public debates should result in reaching an agreement in the form of such TDSP.

This is a very complicated process that requires engaging experts in different areas. At the same time, the TDSP is an essential element of any future projects, a foundation for decision making by investors, both local and international.

Working on TDSPs should give an impetus to collaboration with universities, organizations of architects and urban planners, institutions and organizations engaged in designing engineering networks and planning traffic safety, as well as dealing with environmental, cultural, educational and energy supply issues, etc.

Such TDSPs should be developed prior to all other activities, such as regulation of property rights.

The EU assistance in needed to resolve this issue. Cities participating in the European ‘sister cities’ movement should be partners of this project. This European practice of TDSPs is well-developed and could be applied in Ukraine as useful experience.

It is important not to repeat mistakes of previous years and not to develop such TDSPs without engaging all interested residents.

9.     Energy security at the territorial community level

The economy of cities and town of Eastern Ukraine is highly dependent on monopolized power supply system. In relatively large cities of Donetsk region there is often a single central boiler along with an outdated and very expensive heating pipelines. Sometimes in winter, whole cities may remain without heating (bad accident occurred in winter 2006 in Alchevsk. Krasnoarmeisk in winter 2015 had no heating and water supply for several weeks).

Leaving this situation unchanged will surely cause a lot of problems in the nearest future. In the absence of a free market and competition, price manipulations and keeping them artificially high will continue, and the threat of technogenic accidents will persist.

Monopolists (oriented towards import from Russia) could effectively fight any attempts of demonopolization and attracting investments into Ukrainian own oil and gas fields, as well as into other energy production and energy saving systems. Monopoly control over the energy supply and energy commodities markets is a major factor supporting the oligarchic system.

Introducing market prices for natural gas is an important step towards demonopolization and healing of the energy market. Policy to support both technologies and energy producers at the local level is needed. Such policy should include preferences for the local companies, which produce locally natural gas, oil, coal and ‘green energy’. Such policy should be based on a developed structure of technical education institutions and activities of inventors.

Activities of engineers and technicians is one of the most interesting phenomena in Eastern Ukraine. This is an outcome of a large number of technical institutions and developed high-tech industries (aircraft and rocket engineering, space industry, arms manufacturing, chemical industry, Institute for Low Temperatures, etc.). Many people after losing jobs in these industries set up their own workshops, laboratories and small enterprises.

Eastern Ukraine was and should remain a center of innovation. Today, it means that it is necessary to support ‘new technologies’ by introducing a system of loans and allocating funds for scientific research.

10.  Local media. Condition and tasks

Issues that have been brought to our attention in different localities cannot be addressed effectively without social dialogue and citizens’ participation.

Such dialogue would of course require the availability of independent media that represent public opinion. One cannot imagine Europe without independent local press, radio and television. For instance, in Poland, the local self-government reform was accompanied not only by the rise of the local media, but also of organizations and foundations that supported their development and functioning and ensured their independence. The period of systemic reforms involves so many areas that without being professionally described and analyzed, and ensuring an oversight over the local authorities, it would be difficult to avoid errors and fraud. Currently, advanced media and Internet are also available. Nevertheless, traditional media should not be neglected either. Their effectiveness is clearly and dramatically demonstrated by the influence they exert on the population of the occupied territories.

A key issue is the financial independence of media. To ensure it, international institutions need to be engaged in order to put in place a program that could ensure financial independence of local media.

We believe that there is no chance for reforms in Ukraine to be successful without building independent media – free of control on the part of the state apparatus and oligarchic businesses!

11.  Judiciary reform

The need for an independent judicial system is as obvious and necessary as it is hard to accomplish.

Representatives of local authorities in various cities described the problems encountered while performing their duties as: ‘We cannot do this because we could be sued for it.’

Problems arise due to the manner, in which one exercises one’s right. The existing system of law is designed to make each decision of the authorities such that could be construed as illegal. As a consequence of this any official may be punished.

Officials of all levels do not comprehend the law as a system. They see law as a set of provisions compiled in regulations, and not as a ‘spirit of law.’ The system of law is ‘wise’ because it knows what to do when a legal provision is inadequate to the situation (sometimes even stupid), when there is a contradiction between different provisions, when a situation has no legal definition, but the issue still has to be resolved. But such understanding of the ‘system of law’ seems to be completely unknown to the officials we met, incomprehensible and even alien to them.

Law, as a system, can operate only if adequately interpreted by lawyers, and, eventually, by judges. If we want government at all levels to make decisions and resolve problems without fear of being accused of ‘illegal actions’, the European culture of administration of law should be put in place. The current Ukrainian practice is nothing but the continuation of the Russian legal tradition, which resulted from a distorted version of German legal positivism.

Judicial reform issues are beyond the scope of our monitoring. Nevertheless, we insist on the need to find solutions enabling the local authorities to act despite the controversies in laws and their interpretation.

From this perspective, elective judiciary principle at the local level is very interesting. Such institution existed in the history of European nations. In Great Britain it is magistrates’ courts (or judges of peace).

Such institutions existed in Cossack traditions as well as in the history of Russian Empire, and a very serious approach to the restoration and adaptation of such traditions is needed.

We must seriously consider restoring the institution of elected magistrates in Ukraine at the territorial community level, as a judicial agency, which depends on territorial community.

Authors of the report:

  • Zbigniew Bujak
  • Nataliya Zubar
  • Oleksandr Shevchenko
  • Vitaliy Ovcharenko
  • Serhiy Petrov
  • Switlana Lewishko
  • Dominik Rygorovich
  • Victor Garbar

See the Ukrainian version of this report.

 

Mission participans in Oleksandro-Kalynove village in Djnetsk oblast, 30 km from the frontline
Mission participans in Oleksandro-Kalynove village in Donetsk oblast, 30 km from the frontline

Черемха, реформи і громадська безпека

20150519_152635Цю черемху я посадила в 2003 році. Зараз вона вище 4-го поверху. І зараз в околиці нема жодної тополі. У всьому районі нема. А в 2003 пуху тополиного в нас було по коліно.

Наш двір був першим, де зрубали старі, 50-річні тополі. Ну, звісно, я в тому брала участь, як один, але не єдиний, організатор. Це було непросто і зайняло кілька місяців.

Ми скинулися, зібрали всі дозвільні документи, подолали опір двох родин, які захищали ті тополі (то ще та історія, але вони давно зі мною помирилися, тож я не буду це згадувати) і в результаті замість тих тополь – в нас прекрасно облаштований двір з такими шикарними деревами. Сама саджала цю красуню.

Тополі були трухлявими всередині і реально аварійними. Через тиждень після знищення наших дворових тополь, в Харкові був буревій і в сусідньому дворі така саме тополя розбила гараж і дві машини.

З тих пір щороку до нас приходив новий сусідський двір переймати досвід. В результаті до минулого року наші сусіди за свій кошт знищили майже всі тополі. Минулої весни приїхав Зеленбуд і зрізав останні п’ять. Все. Кошмар закінчився.

В ті часи мені довелося вивчити купу літератури. Тополя – прекрасний очищувач повітря, але – до 35 років. Далі замість очищення вона починає смітити, а також стає всередині трухлявою і аварійною. Тополі з пухом є одними з найбільших алергенів і в міському середовищі, на мою думку, мають бути знищені всі.

Крім красивих дерев і доглянутого двору в результаті тої операції ми познайомилися з нашим дільничним міліціонером, який виявився цілком нормальною людиною, перезнайомилися з купою сусідів і налагодили між всіма обмін інформацією. Рівень безпеки в районі підвищився суттєво.

А тим часом на днях в Києві тополею вбило дитину.

Я до чого це все пишу? Змін не буде, якщо ви їх не почнете самі. І безпечне довкілля вам ніхто не забезпечить, якщо ви це не почнете робити самі.

Саме тому в рамках проекту Українська Миротворча Школа ми розробляємо стратегії подолання конфліктів і робимо пілоти, які можна копіювати…. Ця черемха – такий пілот.

Наталія Зубар

Збігнєв Буяк. Аудит польсько-українського кордону

Цей звіт – результат особистого аудиту польсько-українського кордону, бесід та інтерв’ю з громадськими діячами Любліна, а також представниками влади регіону та області.

Фактична основа для підготовки «Звіту» – це також особистий досвід, під час перебування на посаді Голови керівництва Митної Служби Республіки Польщі в 1999-2001 рр.

Також, важливим елементом  цієї роботи є досвід Транскордонного Об’єднання Єврорегіону Буг. Напрацюванням Об’єднання, щодо відкриття кордонів має надаватися повна підтримка. http://www.euroregionbug.pl/

Джерелами є також і «Звіти» Фундації Баторія:

«Кордон потребує реформ. Прикордонні проблеми між Польщею та Україною»

«Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»

«Польський кордон в часи української революції»

Нижче подані посилання різними мовами:

  1. «Кордон потребує реформ» (2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_do_naprawy.pdf
  2. « Не лише автомобілем»(2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/nie-tylko-samochodem.pdf
  3. «Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»(2013)польською http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_pol_ukr_podczasEuro2012.pdf
  4. «Другий шанс України»(2014)польською, англійською, українською – PL
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/PL%20Batory%20policy%20paper%20-%20Druga%20szansa%20Ukrainy%20-%202014.pdf
    UA
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/UA_Druhyj_shans_Ukrainy.pdf
    EN
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/EN_Ukraine_second_chance.pdf
  5. «Оцінка передбачуваних реформ ЄС відносно візового режиму»(2014) англійською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Visa_Code_Reform_Review.pdf
  6. «Кордон під час кризи. Євромайдан і висновки на майбутнє»(2014)польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_W_czasie_kryzysu.pdf
  7. «Грузинська пора»(2014)англійською(також резюме та рекомендації польською) – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Georgias_time_policy_paper.pdf

«Звіти» дуже добре описують дії прикордонних служб, проблеми громадян, що перетинають кордон, а також імпортерів та експортерів.

У «Звітах» добре опрацьовані та описані висновки. Найважливішим  і найважчим, як показує дійсність, є переклад тих висновків на «мову» політичних рішень урядів, європейських установ (TAXUD, FRONTEX), конкретних міністрів України і Польщі (фінансів, внутрішніх справ, іноземних справ, економіки, культури). Власне, це і є змістом цієї праці.

«ЗВІТ» Фонду Баторія «Польський кордон у часі української революції» інформує: довжина кордону між Польщею та Україною сягає більш як 535 км, з яких 239 км в межах Підкарпатського воєводства, а також 296 км Любельського воєводства, котрі межують з Волинською, Львівською та Закарпатською областями. На даний час між Польщею та Україною функціонують вісім автомобільних переходів (Будомєж-Грушів, Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава-Руська, Корчова – Краківець, Кросцєнко-Смольниця, Медика – Шегині, Зосін – Устилуг, Долгубичув – Угринів) та шість залізничних (Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава Руська, Грубєшув – Володимир Волиньський, Кросцєнко-Хирів, Перемишль – Мостиська, Верхрата – Рава  Руська). Основне питання, яке з’являється вже в початковій фазі всіх досліджень на польсько-українському прикордонні це проблема «волинської різні». Це словосполучення описує найдраматичніші події з часів Другої Світової Війни http://en.wikipedia.org/wiki/Massacres_of_Poes_in_Volhynia_and_Eastern_Galicia

Пйотр Хорось, що працює в міській раді Любліна говорить про це так: -Звісно, доходять до нас голоси, навіщо ми співпрацюємо з Луцьком, Волинню, яка  доволі  негативно асоціюється в історії Польщі.

Збігнєв Буяк (далі З. Б) – А звідки, власне, ці голоси появляються?

– Від різних політичних діячів, неприхильних польсько – українському поєднанню, але також неприхильних, з уваги на відсутність історичного порахунку, принаймні, їм так здається.

З. Б. Чи це громадські організації? Чи це якісь не організовані рухи?

– Деколи це громадські організації, але також є люди, які там мешкали, сім’ї яких там мешкали і доволі часто загинули на Волині. Є також люди, які погано реагують на те, що ми наближуємось до українців, як громада Любліна і говоримо з ними про…., хоча б такі речі, як «Обличчя Любліна», або «Люблін для всіх». Не говоримо про те, якою була вина України, або українців на Волині в сорокових роках, чи не говоримо про УПА, а говоримо лише про те, яке в Любліні навчання. Можливо, в тих людей є своя перспектива. Для нас важливою є перспектива сьогоднішнього дня, пошук якихось мостів на майбутнє.  З нашої перспективи – це джерело натхнення. Ми дуже задоволені з цієї співпраці.

З.Б. Чи ці голоси, щодо Волині і ролі УПА  з’являються в публічному просторі? Я не знаю…,на відкритих зустрічах?

-Інколи в ЗМІ. Ми не мали таких зустрічей, де хтось би встав і сказав…Перешкодив нам у зустрічі, що ми тут розмовляємо з українцями про щось, а маємо про УПА. Ні, таке не трапляється, але інколи в ЗМІ хтось говорить: так, це все добре, але ми мусимо пам’ятати про те, що українці, однак, вбивали.

Досліджування цієї проблеми соціологами, культурологами, політичними науками дуже потрібне, але водночас дуже складне. Травма тих часів призводить  до того, що по обидва  боки кордону люди скоріш мовчать, ніж говорять  про ці події. Вони воліють забути, аніж говорити про взаємне пробачення і поєднання. В цій ситуації розмова про ідентичність мешканців прикордоння  є дуже складною. Це зрозуміло. Окремішня ідентичність може бути джерелом загрози для життя. Щоб це змінити, щоб почати спільні зустрічі та розмову, потрібен  відкритий кордон. Про цю потребу найголосніше говорять активісти НУО, культури та освіти.

Пам’ять про «волинську різню» не повинна, однак, означати амнезії  стосовно ганебних дій, також, польського уряду і наших громадян, відносно громадян некатолицьких конфесій на тих самих територіях: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,4321

Були зруйновані пам’ятки матеріальної культури – найстаровинніші на території сучасної Польщі пам’ятки церковної архітектури. Знищено святині в Білій Подляскій з 1582 року, в Замостю – з 1589 року, в Колниці – з 1578 року, або зведені перед 1596 роком церкви в Хелмі, в Ярославці та Модрині. Зруйнована  в Шчебжешині церква була збудована ще в 1184 році.

Сучасність дає шанс на створення гарних стосунків. Петро Хорось так описує сучасні зв’язки з близьким закордонням:

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи в містах по іншому боці кордону, з української  сторони, Ви маєте партнерів, маєте такого роду програми?

-Так, так.

З.Б. Чи там це теж працює?

-Так. Ми співпрацюємо з тими українськими містами не тільки, щоб експлуатувати найкреативніших, що зовсім недобре. Дуже часто їздимо туди, зустрічаємося, розмовляємо, як місто загалом. Як  міська управа ми реалізуємо багато проектів, сенс котрих у тому, що ми передаємо наш досвід у…не знаю чи з управління, чи з контактів із мешканцями. Але це теж такі проекти, з яких ми багато отримуємо. Наприклад з Луцьком ми мали проект, щодо центрів адміністративних послуг, функціонування центру з  обслуговування мешканців. Луцьк запровадив систему, і тепер ми можемо навчитись, як функціонує система, запроваджена в Любліні декілька років тому, як її розвивати, якими елементами доповнювати, щоб для жителів міста вона була ще більш приязною. Так це виглядає.

Культура праці на нашому спільному  кордоні, застосовані  процедури,  вимагають якомога швидшого налагодження. Якщо цього не зробимо, вони будуть мукою для тих людей, які активно діють у справі поєднання наших народів.

«Звіт» Фонду Баторія наводить такі дані: в 2009 році своїх контролерів на кордон з Україною послав уповноважений з прав громадян Януш Кохановський. Працівникам бюро уповноваженого перетин кордону в Гребенним в напрямку з України до Польщі зайняв майже 9 годин. «Умови перетину українсько – польського кордону принижують людську гідність, а також не відповідають цивілізаційним вимогам часів двадцять першого століття у центрі Європи.

«Звіт» Кордон потребує ремоту, стор.11.

Петро Хорось наводить виразний приклад проблем, які плодяться через анахронічні закони та процедури.

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи до Вас, як я розумію, представника  міської влади, доходять якісь сигнали, проблеми, пов’язані з кордоном, перетином цього кордону і чого вони стосуються?

– Так, звісно. Останнім часом у нас була така ситуація хоча б з Оксаною, яка є митцем і виявилось, що вона була у Польщі занадто довго. Вона працювала для нас, робила ці світлини на основі угоди. Ми, звісно, за це їй платили. Це все було легально, але вона залишилась трошки довше, ніж дозволяли закони. Її перебування продовжилось з уваги на те, що пізніше ми зробили підсумкову акцію, яку вона провела. Це була велика зустріч, на яку прийшло 200 чоловік з Центру Культури, з показом світлин, розмовою з люблінянами, було показано розмови Оксани з жителями міста, коли вона робила ці світлини. Вона щось не так зрозуміла в консульстві, або їй погано пояснили. Вона поїхала додому, потім хотіла повернутися і несподівано її затримали на кордоні на декілька годин під загрозою отримання, як їй пояснили, заборони в’їзду на рік, або два до Євросоюзу. Тільки через те, що вона працювала для нас в Любліні декілька днів довше. Взагалі, щоб її впустили до Польщі від нас вимагали дзвінків  до якогось чергового чиновника в Міністерстві Закордонних Справ…

З.Б. У нас?

-У нас, у нас, щоб хтось персонально дав дозвіл щоб вона могла сюди приїхати. Їй дали декілька днів на врегулювання та уточнення свого статусу, але! Це, насамперед, нерви. Не тільки для неї… Для неї точно величезні, але також і наші. Звісно, це ми зацікавлені в тому, щоб Оксана приїхала сюди, виконала роботу тому, що вона дуже креативна людина. Вона насправді багато внесла сюди, у Люблін протягом останніх місяців нашої роботи і частково через нас, того, що ми її затримали, попросили, щоб вона залишилась довше, через нас в неї були проблеми з в’їздом до ЄС! Це взагалі було жахливе…Ну! Це взагалі було жахливо…

Ксьондз Стефан Батрух з Фонду Духовної Культури Прикордоння започаткував дуже успішну акцію з приводу Європейських Днів Добросусідства. Звіт Фонду Баторія говорить про це так: з нагоди цієї події потрібно згадати про одну дуже важливу і цікаву громадянську ініціативу, яка вже декілька років показує, який великий потенціал розвитку має  місцева громада, як небагато треба, щоб цей потенціал визволити. Мова йде про Європейські дні добросусідства, організовані у співтоваристві Воля Ухруської (Польща), Шацьким районом (Україна), а також повітовим староством  у Влодаві. Під час цих днів (у 2012році вони відбулися 9-12 серпня) стає можливим перетин польсько-українського кордону через наплавний міст на річці Буг на висоті містечка Збереже у Польщі та с. Адамчуки в Україні. Варто підкреслити добру волю Прикордонної служби – обов’якову вимогу для відкриття переходу кордону в цьому місці, в якому вона не працює щоденно. Відкриття тимчасового переходу заохочує  людей з навколишніх сіл та міст, по обидва боки кордону,  до активності. З’являються пропозиції житла,  власники автобусів, які пропонують подорж до Щацьких озер, послуги туристичних гідів і т.д. Все працює бездоганно впродовж тижня, а потім завмирає після закриття прикордонного переходу. Тим не менше, цей процес міг би тривати впродовж цілого року, щоб приносив значний прибуток мешканцям і давав би можливість розвитку туристичної інфрастуктури (агротуристика, готелі, ресторани, дороги, прокат велосипедів і обладнання для водного спорту і т.д.)

(стр.19)

В питаннях ризиків коментують так (інтерв’ю, стр3-4):

-Стефан Батрух (Б.С.)  – Я вважаю, що мурашина контрабанда – це проблема не так «мурах», як  колишніх працівників прикордонних і митних служб. Знаючи ситуацію та маючи досвід роботи на кордоні, вони намагаються використати свої знання з метою заробітку. Але, маючи політичну волю, цю проблему можна вирішити в короткі терміни.

– З.Б. – Тут взагалі нема що вирішувати… Це не  економічна проблема, ані комерційна.

-Б.С.  – Погоджуюсь з тим, що це не проблема. В порівнянні з випадками, коли перевозять контейнерами та цистернами сотні та мільйони контрабанди – це смішні речі.

– З.Б. – Так, можу навіть це підтвердити.

Останній раз, одинадцятого листопада, я бачився з Президентом. Я намагався зацікавити його питанням відкриття кордону. Він відразу мені відповів, що кордон має бути під контролем і не може відкритись…

-Б.С.  – Він і є під контролем.  Ствердження, що він не є під контролем не є правдивим.

-З.Б. – Знаю, але якщо це мені каже Президент, а я в свій час два з половиною роки очолював Митну службу, що кордон повинен бути під контролем, то чи до мене було скероване питання? Про що йдеться? Я ж це знаю..

-Б.С. – Кордон під контролем. Звичайно. Немає жодної проблеми з контролем, із спрощенням чи розумінням правил, або із надійністю кордону.

Звіти Фонду Баторія, висловлювання Стефана Батруха, заяви працівників Міської Ради Любліна підтверджують, що спрощення перетину кордону не створює жодних істотних ризиків. Навпаки, пізнання жителів сусідньої країни зменшує відчуття чужості і занепокоєння стосовно них. Зустрічі та взаємне пізнання дозволяє почати розмову та побороти страх в добросусідських контактах. Цей процес може розвиватись тільки при відкритому кордоні.

«Кордон протребує ремонту», стр 59

В червні 2006 року, міністр регіонального розвитку організував групу, яка розробляла стратегію соціально-економічного розвитку східної Польщі до 2020 року.

(www.mrr.gov.pl/rozwoj_regionalny/poziom_regionalny/strategia_rozwoju_polski_ wschodniej_do_2020/Documents/Strategia_PW_dokument_pol_kompr.pdf), зокрема польсько-українського кордону, автор Анджей Міщука («Зовнішній кордон ЄС – Україна. Можливості використання для більш динамічних процесів розвитку»), каже: «Якщо прийняти до уваги стандарт насиченості кордону польсько-німецького як зовнішнього кордону ЄС, то на польсько-українському кордоні потрібно було б створити ще 31-32  прикордонних переходів»

В даний час є вісім:

  1. Рава Руська — Гребенне (легковий, вантажний, залізничний)
  2. Володимир Волинський — Грубешів(залізничний)
  3. Краковець — Корчова(легковий, вантажний)
  4. Старява — Кросьцєнко(легковий, вантажний, залізничний)
  5. Шегині — Медика(легковий, вантажний)
  6. Мостиська — Перемишль(залізничний)
  7. Рава Руська — Верхрата(залізничний)
  8. Устилуг — Зосін(легковий)

Ксьондз Стефан Батрух, під час розмови, вказує на питання відсутності «політичної волі», в якості основної проблеми питання відкриття кордону.(Інтерв’ю стр. 8)

-Б.С. – Ця проблема не на рівні місцевої громади, проблема виникає на рівні міністрів. Якщо б проаналізувати це питання на рівні центральної влади, то це б могло прискорити рішення уряду. Шкода зусиль робити місцеві дослідження. Запити про необхідність вирішення питання з їхнього боку надходять вже тривалий час. Та вони наштовхуються на складнощі на рівні воєвод та міністрів. Наприклад, є проблема з побудовою моста через прикордонну річку Буг. Я пильно спостерігав за будовою об’їзної дороги навколо Любліна – там збудовано, не знаю, близько 50 переїздів над дорогою. Таким чином збудувати один міст над річкою Буг – це не проблема.  Або ми турбуємось про міжнародну співпрацю з Україною, або просто прикидаємось.  Повторюсь, будівля моста – не проблема, в даний час, з чіткою політичною волею.

-З.Б. – Так, скаржаться на брак коштів, це якісь жарти…

-Б.С. – Поза тим, якщо проблема у відсутності фінансів, але є бажання все ж її розв’язати, то навіть можна збудувати дешевий односмуговий міст і організувати почерговий рух. Якщо є такі над Віслою, і вони нормально функціонують, то чому б не застосувати це до річки Буг? Просто, якщо немає політичної волі, а точніше хтось гальмує цей процес, то всі шанси падають до нуля.

Звіт Фонду Баторія: «Кордон протребує ремонту» показує нам більш фундаментальну проблему, яка може бути теж перешкодою для відкриття кордонів. Це ставлення до кордону місцевих засобів масової інформації:

На даний час, потенціал, який існує завдяки прикордонному переходу між двома країнами, не використовуєтсья, а кордон, особливо зі сторони місцевої влади, розглядається як джерело проблем, а не як можливість розвитку. Висновки досліджень прикордонної громади підтверджує також аналіз преси здійснений Павелом Воловським. В пресі, на кордон дивляться через призму ризиків, поганих соціально-економічних явищ і навіть патології. Тема кордону, як простору співпраці та доброго сусідства поляків і українців, з’являється рідко. Преса  виконує зараз подвійну функцію – не тільки подають фактичну інформацію, а й закріплюють досить негативну модель кордону.(стр.13)

Мої інтерв’ю показують, що на сьогоднішній день місцева влада (Люблін, Луцьк) сприймає кордон як шанс для обох країн (регіонів). Це шанс для розвитку економіки, культури, наук, освіти. Є ознаки того, що туризм може стати першим кроком для розвитку цілого прикордонного регіону. Місцеве самоврядування та регіональна влада рівня вже готові до цього. Це підверджує доповідь Моніки Ліпіньської.

Фрагмент розмови з Монікою Ліпіньською, заступником Президента  Любліна з суспільних питань :

Люблін – це місто, яке, можу сказати з повною відповідальністю, беручи під увагу Польщу, має один з найбільших осередків польсько-українських відносин – живих та яскравих. Ми маємо кілька мільйонів злотих, вкладених в європейські проекти, що здійснюються за рахунок України. Тобто, кілька десятків щоденних контактів між Любліном і містами в Україні, і я не кажу тільки про Волинь, вони розповсюджуються, на приклад, аж до Вінниці, тобто аж до середини країни. Ми маємо навіть сім міст-партнерів.(Доповідь 1, стр.1).

Покращуєтсья також ситуація в пресі. Культурні польсько-українські заходи, організовані, не дивлячись на труднощі з перетином кордону, висвітлюються дедалі краще в ТБ, на радіо та в газетах.

Прем’єр-міністр Польщі Єва Копач підтверджує свою готовність до зміцнення контактів. Така політика вимагає остаточного відкриття кордону. Бо  на даний час, вона створює більше ізоляцію, аніж взаємні зв’язки:

У розмовах з прем’єр-міністром ми вирішили, що будемо прагнути до зміцнення зв’язків між нашими народами, особливо молодшого покоління. В майбутньому, набиратимемо в Польсько-Українську Раду Обміну Молоді.  Я говорила про це, будучи ще спікером польського парламенту – сказала Копач. Також підкреслила, що обмін молоді – це найкраща інвестиція в майбутнє. – Ми також представили нашим українським партнерам розширену програму стипендій. Ми збільшуємо нашу пропозицію відносно виділення стипендій для близько 500 студентів у 2015 році – додала прем’єр-міністр Польщі. Текст: http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJHT1Sv5

Відкриття кордону спричинить збільшення перевозу різних товарів при вибірковому митному огляді. Проблемою в цьому випадку залишиться тіньова сфера підакцизних товарів. Митна служба країн ЄС та адміністрація має інструменти  для пом’якшення негативних наслідків і масштабів тіньової економіки. Норвегія і Фінляндія показали, що ефективний контроль точок продажу на внутрішньому ринку є дуже ефективним інструментом для припинення незаконного обігу підакцизних товарів.

Ще одиним ефективним інструментом повинна бути гармонізація акцизної політики в обох країнах. Це дуже специфічне завдання для міністрів фінансів України та сусідніх країн. Скорочення різниці в цінах за рахунок гармонізації акцизу  є можливим та необхідним зараз, під час московської агресії. Це створює можливість для згоди громадян з реформою, якщо пов’язати це з потребою отримання більшого фінансування, яке потрібне для ведення цієї війни.

До бажаного ефекту з вирівнювання цін (гармонізація акцизу), потрібно спрямувати діяльність служб в прикордонній зоні для запобігання створень організованих контрабандних груп. «Мурахова» контрабанда стає більш небезбечною тільки в вигляді організованих груп (т.з. «Скупщики»)

Марта Бирска, опираючись на своє антропологічне дослідження,  описує патологічні наслідки поганого підходу до прикордонного контролю. Стр39/56 http://www.etnologia.uni.wroc.pl/wp-content/uploads/Antropologia-o-przemocy.pdf

Автор описує механізм дії добре організованих груп і ризиків, які народжуються на кордоні і не тільки:

Стр.45, 46

Скупщики домінують на Медиці. Їхню домінацію видно по тому, скільки вони займають простору. Є два види скупльовування, які вона назвала «активний» і «стаціонарний». «Активні» скупщики – це в основному молоді чоловіки, які працюють поодинці або малими групками, як змагаються між собою. Борються за «мурах», займаючи стратегічно вигідні місця, як найближче до виходу з митниці, щоб отримати коробку по запропонованій ціні. Голосно, іноді навіть агресивно, підмовляють до продажу коробок, звертаючись до мурах, не залежно від статі і віку, на «ти»: «Що маєш?», «Що принесла?», «Маєш ЕЛЕМ?» і т.д. Вони голосно між собою розмовляють, лаються, розповідають вульгарні жарти, п’ють алкоголь, плюють, сміються, підкреслюючи свою мужність і недоторканість через розповіді, які ображають і дискридетують поліцію та митників («собаки» та «Геї») . Простір «під кордоном» сприймається ними як «підлеглі території»,  дивлячись на їхні рухи, розмови, спроби тиску на інших користувачів переходу Медика – мурах, поляків з України і інших. Стаціонарні скупщики домінують трішки в інший спосіб. Їх є набагато менше і вони мають лавки перед «своїми» барами, де вони працюють, коли хтось хоче сісти, то потрібно спитати дозволу. Скупщики стаціонарні викликають повагу – вони не бояться поліції та не повинні ховати скуплених речей перед ними, віддають накази «підлеглим» мурахам.  Особливу повагу викликає пан В., який є авторитетом в Медиці завдяки своєму минулому (в ПНР мав високу посаду),  знанням про світ та вмінню розповідати цікаві історії. Домінація скупщиків є також домінацією чоловіків над жінками, яких серед мурах є набагато більше. Вони мають реальну владу в регіоні – отримують товар і диктують  ціни покупок – економічно узалежнюють мешканців довкола Перемишлю.  Безпечний для скупщиків простір Медики, для продавців це місце вороже та страшне – створює неприємний осад через відчутний страх та неспокій. Під час мого дослідження, невелика група людей, близько 10-ти чоловік, стояла у найдальшому пункті простору «під кордоном». Для них  принизливо як торгувати горілкою ( вони змушені робити це через економічну ситуацію), так і клієнти, які називають їх «русами» і звертаються на ти ( до людей, яких честь є важливою складовою польської національної ідентичності). Простір Медики, в якій працюють поляки з України – це чужа територія, на якій потрібно ховатись. Вони бояться силових структур, скупщиків та власників барів, які проганяють їх від своїх лавок. Позбавлені свого місця, залякані, на власну думку зганьблені , показують це невербально, жестами – опускають очі, ховають голови, гуртуються, топчуться на місці, з рефлекторним хованням пляшок та цигарок за пазуху на вид поліцейського автомобіля (хоча поліція ніколи ними не цікавиться)

Автор добре описує прикордонний перехід, як місце насилля стосовно  людей-громадян.

Стр.43, 44

Насильство розсіяне в просторі.

Простір кордону – це мережа місць, де люди стають об’єктами та суб’єктами різних видів насильства. Як писав Джі-Фу Туан, місце це об’єкт, в якому можна перебувати. Простір […] пізнається завдяки можливості пересування. […] Можна по-різному відчувати простір – як розташування предметів і місць, як відстані та пункти віддалення або сполучення місць і – більш  абстрактно – як простору, визначеного сіткою місць. Серед багатьох місць, які формують кордон  опишу воронку – прикордонний простір – підконтрольну скупщикам, та місце в якому торгують продавці з рук. Насилля само по собі прописане в структурі кордону, який, на думку моїх співрозмовників, придуманий для того, щоб завдати біль. Ось як вони описують цю воронку – місце щоденного, багатогодинного скупчення та знерухомлення: «На українській стороні, наприклад, взагалі немає туалету. Ну на польській є, але не завжди робочий… Приниження. Збудовані огородження спеціально для того, щоб було тісно», « Тому що тут концтабір. Звичайний концтабір. […] Знайте, якщо насувається натовп, то вже багато людей мало пошкодженні нутрощі.», «Воронка – це такі бокси, щось на зразок таких, як для тварин». Неоднократно чула, що на кордоні доходило до нещасних випадів – переломів чи смертей – внаслідок хаотичного руху натовпу.

В нарративі «мурах»  кордон і його основний вид, яким і є воронка, це страждання, місце, де люди сильніше відчувають свою тілесність, де їх насильно тримають. У воронці, яку описують в категоріях ув’язнення та зневолення, людей прирівнюють до «невільних тіл», які можна піддавати дисциплінарним процедурам: рахувати, класифікувати, контролювати та карати  наче в’язнів концтабору, як бидло. Розсіяна в просторі, та людських тілах влада засвоїлась так, що можна почути її в щоденних розмовах «мурах», в яких можна зустріти фрази такого типу : «Чоловіків було сьогодні пів-воронки, а жінок –дві». Порівняння очікуючих на контроль «мурах»  з бидлом, заставляє по-іншому вдуматися в назву «мурахи» – в контексті тварин. Так представлена (назва) набирає негативного значення. Люди тут малі, та нічого не варті тварини. Це можна побачити в цьому порівнняні мурах-людей до мурах-комах: «Вони це зробили, щоб нас придушити. Як ту мураху, знаєте, ногою роздавити».

Ця драматична ситуація змінилася в цивілізовану систему контролю  «на трішки», під час чемпіонату з футболу. Причина була простою – на кордоні з’являться громадяни ЄС, а також чиновники та VIPи.

Митна служба Польщі та України спостерігає збільшення кількості перевезеного янтару з Волинської області. Видобування та торгівля янтарем повинна бути врегульованою, згідно з вимогами вільної торгівлі. Створення правил видобутку (ліцензії) янтару, реєстрації та сертифікації на потреби торгівлі повинно бути завданням відповідних органів в Україні та Польщі. Польща займає важливу позицію, тому що саме вона є місцем найбільшого обігу та переробки янтару в країнах ЄС. Правильні закони будуть сприяти співпраці. Погані – стануть джерелом конфліктів.

Відкриття кордону вимагає стратегічних рішень, щодо будови прикордонних переходів, їх видів (піших, велосипедних, легкових, вантажних, річкових). Переходи також потребують доріг (доїздів ). Така програма повинна бути запровадженна Європейським Союзом. Вона могла б бути важливою складовою союзної програми допомоги для України. Визначення місць нових переходів (мостів, річкових переправ) потрібно зробити завданням для громадських організацій, що діють в прикордонній зоні України та Польщі. Першою вказівкою є місця проведення Європейських Днів Добросусідства та співпраця з кс. Стефаном Батрухом.

Визнає важливість відкриття кордону і говорить про це прем’єр-міністр України. Голова українського уряду підкреслив, що особливе значення має транскордонний рух між країнами. Сказав, що на основі Закону про малий прикордонний рух майже 150 тис. громадян України, та стільки ж у Польщі, мають можливість пересуватись в межах малого прикордонного руху. Ми можемо збільшити кількість цих громадян майже до мільйона чоловік – підкреслив Яценюк. Текст http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJGuT3Ge

Волинська область може стати прикладом розвитку, основою якого є туризм. Влада міста Луцьк усвідомлює це, та вживає необхідних заходів. Річка Буг з притоками була б одною з туристичних стежок. Використання цієї можливості повністю узалежнене від впровадження безвізового режиму та новітніх систем контролю над прикордонним рухом. Прикордонні служби країн ЄС володіють методами роботи та обладнанням для ефективного контролю цієї області. Дуже цікавим і специфічним явищем є польсько-білорусько-український трикутник. Це територія з правої сторони річки Буг. Концепція відносно цілі та способу розвитку на цих територіях повинна виникнути як спільний проект неприбуткових організацій трьох країн (Білорусі, України та Польщі)

zb1

Головним та найважливішим питанням, пов’язаним з відкриттям кордону, є контроль пересування людей та товарів. Успішна реалізація цих завдань вимагає розробки систем і методів для контролю за рухом всередині країни (а не на кордоні). Прикордонні служби в країнах ЄС, в тому числі в  Польщі, мають достатній досвід у цій галузі. Вибір, навчання і допомога в організації такої системи спостереження може і повинна бути частиною допомоги ЄС в Україні. Окремим, великим проектом є пересування прикордонних сил та ресурсів (коштів, обладнання для спостереження і т.д.) та українсько-російському, українсько-білоруському кордонах та на морі. Велика частина цього завдання вимагає співробітництва та спільного фінансування різних урядів (ЄС, США, Канада, скандинавських країн). Це потрібно з погляду на те, що кожен з цих урядів має своєрідний досвід в охороні кордонів, який може бути корисним для України. Мій особистий досвід вказує на важливу роль митної служби Великої Британії. Вона має дуже розвинену Митну Розвідку. Я вважаю, що навчання нових людей, перевірених під час мітингів (Євромайдан), та особливо під час воєнних дій в зоні АТО, дозволить досить ефективно контролювати рух товарів через український кордон. Пишучи про роль воєнних в зоні АТО, маю на увазі факт, що це люди високої моралі, часто добре освічені та мають сильне відчуття відповідальності за країну. Вже сьогодні потрібно запустити в дію програми для тих, хто в результаті воєнних дій залишились непрацездатними та тих, хто не знаходиться на військовій службі. Знання HR показують однозначно, що вони будуть вірними, непідкупними службовцями, якщо уряд віддасть їм належну довіру, та доручить завдання, відповідне до їхніх моральних і практичних вмінь. Додам також, що підтримка стратегії «Митної Розвідки» – це та системна зміна, яка дає можливість радикально знизити корупцію у митній службі. Початок переговорів з відповідними органами ВБ та організація навчань в цьому напрямку ,на мою думку,  дуже актуальне питання.

Цей «Звіт»  приділяє особливу увагу створенню таких рішень і механізмів, які будуть активізувати місцеві громади прикордонних регіонів, а також допоможуть досягнути цілей в майбутньому завданні, яким являється надання відповідальних доручень для громадян, які з перемогою повертаються з війни. Ми пропопнуємо цей підхід до всіх завдань та проектів, які будуть супроводжуватися процесом «відкриття кордонів» з Європейським Союзом і ущільнювальння кордонів з Росією та Білорусією. Це практична реалізація «правила субсидіарності». “Правило” є одним із стовпів цивілізації ЄС. Його введення наштовхується однак на потужний ментальний бар’єр системи та органів держави (Польщі та України). Послідовне застосування реалізації програми «Відкритий кордон», має шанс стати відмінним механізмом для створення громадянського суспільства. Спостерігається збільшення активності громадян та громадських об’єднаннь в Польщі та Україні, що гарантує успіх для такої ініціативи.

Цей «Звіт» вказує та фокусується на даній частині кордону (Волинська обл. по стороні України). В ньому звертається увага на те, що питання «Волинської трагедії» є найбільшою проблемою у польсько-українських відносинах. Сьогодні її використовують пропагандисти Путіна в інфомаційній війні. Коректне вшанування пам’яті драматичних подій являється  необхідним кроком на дорозі до  повного примирення, співпраці, а також створення стратегічного союзу, який зможе гарантувати бузпеку та спокій а майбутньому для цієї частини Європи. Союз між Україною, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, і, в майбутньому, Білорусією дає можливість стабілізувати цей регіон Європи, являється гарантією безпеки цих країн в рамках стратегії НАТО, та відкриває шлях російським і білоруським демократам до фундаментальних реформ в Росії та Білорусі.

Підсумки.

  1. Польсько – український кордон, як зовнішній кордон Європейського Союзу функціонує незадовільно. Це створює дуже погану і в своїй суті фальшиву картину змісту і культури, що притаманні діяльності  Європейського Союзу.
  2. Кордон , що погано функціонує – є основною перешкодою реформам в Україна.
  • «Відкриття кордону» є необхідним для підтримки української економіки у ситуації закриття російського ринку та ринків країн Євразійського Митного Союзу.

Основними факторами поганого функціонування кордону  є наступні:

  1. Мала кількість переходів. Беручи за відлік кордон між Польщею та Німеччиною, на польсько-українському кордоні переходів повинно бути щонайменше втрічі більше (є дев’ять, має бути близько тридцяти).

Необхідними заходи:

А. Виділення відповідних коштів на будівництво мостів та інших відповідних переправ на річці Буг.

Б. Направлення коштів на будівництво додаткових сухопутних переходів  : як пішохідних , так і автомобільних.

В. Влаштування додаткових смуг контролю для велосипедного та пішохідного руху на вже  існуючих переходах.

Г. Облаштування переходів телекомунікаційною структурою.

  1. Авторитарні методи контролю, які принижують гідність громадян, перетинаючих кордон. Це стосується головним чином громадян України.

Необхідні заходи :

А. Запровадження безвізового режиму для громадян України.

Б. Зміни  стратегії у протидії контабанді. Доволі ефективним є сконцентрування сил та коштів щоб протидіяти організованим групам (скупщики), а також відповідний контроль внутрішнього ринку.

В. Гармонізація акцизу.(Зменшення різниці цін акцизних товарів, тобто тютюнових та алкогольних виробів.)

Г. Запровадження принципу «спільного контролю». Ця модель та методологія перевірена під час чемпіонату Євро 2012.

3.Відсутність політичної волі урядів та парламентів Польщі та України до вирішування  проблем прикордоння.

Необхідні заходи :

А. Інформування та пояснення цілі та сенсу «відкриття кордону» в європейських установах – TAXUD і FRONTEX.

Б. Інформування ЗМІ про ціль і сенс відкриття кордону, а одночасно пояснення суті змін у стратегії контролю кордону (перенесення контролю з кордону на контроль вглиб країни).

В. Лобіювання на рівні прем’єрів та міністрів (міністрів внутрішніх справ, а також міністрів фінансів) України та Польщі  відкритого кордону.

Г. Пояснення окремим громадянам і суспільству в цілому того, що відкриття кордонів не означає відсутності контролю. Контрольні завдання реалізовуватимуться надалі, згідно випробуваних в країнах ЄС правил та процедур. Важливо відзначити, що ці методи набагато ефективніші і менш піддаються корупції.

Увага! Стратегія відкритого кордону не вимагає будування дорогих переходів, які достосовані до виконання остаточного митного контролю. «Остаточний контроль» необхідно перенести до внутрішніх установ і митниць в місцях призначення.

Кошти та засоби (людські та технічні), потрібно призначити та перенести на охорону кордону із СБіР-ом  (Союз Білорусії та Росії).

Це дослідження є частиною Першої Білої Книги Трансформації Конфліктів в Україні, яка готується до видання в рамках проекту Українська Миротворча Школа за підтримки Посольства Великої Британії в Україні

 

Изменение власти в регионах зависит только от местных жителей – Збигнев Буяк

На украинской миротворческой школе прозвучал вопрос, когда начнет меняться ситуация в регионах? Спросили у Збигнева Буяка, одного из лидеров польской Солидарности, сколько времени ушло на то, чтобы изменилась Польша?

Збигнев ответил, что на это нужно столько времени, сколько страна была под совком. Для Польши это 40 лет. То есть, Польша еще до сих пор не изменилась окончательно. В Польше еще до сих пор судят полицейских, которые разгоняли акции протеста и совершали другие преступления советского режима. До сих пор они были не осуждены. В общем можно сделать вывод, что процесс очень небыстрый.

И этот процесс полностью зависит от местных жителей. Збигнев говорит, легче и быстрее всего изменить центральную власть, намного сложнее совершить изменения на уровне маленьких городов и сел. Там может быть только один контролер власти – местные жители. Можно, конечно, поставить очень хорошего и честного начальника, но заменить всех людей на честных сразу не получится, потому что, где ж их столько взять? И получается, что новый человек вынужден работать в старой системе, со старыми, привыкшими к взяткам и подковерным договоренностям сотрудниками. И никто не отменял саботаж. Если он круто начнет изменения, ему просто не будут подчиняться, а тогда всё рухнет. Получается, что для того, чтобы что-то изменить, новому человеку нужно действовать осторожно, ориентируясь на месте. Кого-то сократить, кого-то можно убедить жить по-новому, кого-то можно иначе мотивировать.

А иногда бывает, что просто нет нового честного начальника и тогда приходится находить контакт со старым, переубеждать его, по-новому мотивировать, чтобы он подчинялся новой власти и система не рухнула.

И основную роль играет контроль власти простыми людьми. Людям нужно создавать запрос на честную власть, нетерпимо относиться к взяточникам, вскрывать факты взяточничества, обращаться к журналистам, принимать участие в политике своего региона, как минимум, знать, что сейчас происходит в твоем городе, кто твой депутат и что он делает.

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”