Черемха, реформи і громадська безпека

20150519_152635Цю черемху я посадила в 2003 році. Зараз вона вище 4-го поверху. І зараз в околиці нема жодної тополі. У всьому районі нема. А в 2003 пуху тополиного в нас було по коліно.

Наш двір був першим, де зрубали старі, 50-річні тополі. Ну, звісно, я в тому брала участь, як один, але не єдиний, організатор. Це було непросто і зайняло кілька місяців.

Ми скинулися, зібрали всі дозвільні документи, подолали опір двох родин, які захищали ті тополі (то ще та історія, але вони давно зі мною помирилися, тож я не буду це згадувати) і в результаті замість тих тополь – в нас прекрасно облаштований двір з такими шикарними деревами. Сама саджала цю красуню.

Тополі були трухлявими всередині і реально аварійними. Через тиждень після знищення наших дворових тополь, в Харкові був буревій і в сусідньому дворі така саме тополя розбила гараж і дві машини.

З тих пір щороку до нас приходив новий сусідський двір переймати досвід. В результаті до минулого року наші сусіди за свій кошт знищили майже всі тополі. Минулої весни приїхав Зеленбуд і зрізав останні п’ять. Все. Кошмар закінчився.

В ті часи мені довелося вивчити купу літератури. Тополя – прекрасний очищувач повітря, але – до 35 років. Далі замість очищення вона починає смітити, а також стає всередині трухлявою і аварійною. Тополі з пухом є одними з найбільших алергенів і в міському середовищі, на мою думку, мають бути знищені всі.

Крім красивих дерев і доглянутого двору в результаті тої операції ми познайомилися з нашим дільничним міліціонером, який виявився цілком нормальною людиною, перезнайомилися з купою сусідів і налагодили між всіма обмін інформацією. Рівень безпеки в районі підвищився суттєво.

А тим часом на днях в Києві тополею вбило дитину.

Я до чого це все пишу? Змін не буде, якщо ви їх не почнете самі. І безпечне довкілля вам ніхто не забезпечить, якщо ви це не почнете робити самі.

Саме тому в рамках проекту Українська Миротворча Школа ми розробляємо стратегії подолання конфліктів і робимо пілоти, які можна копіювати…. Ця черемха – такий пілот.

Наталія Зубар

Збігнєв Буяк. Аудит польсько-українського кордону

Цей звіт – результат особистого аудиту польсько-українського кордону, бесід та інтерв’ю з громадськими діячами Любліна, а також представниками влади регіону та області.

Фактична основа для підготовки «Звіту» – це також особистий досвід, під час перебування на посаді Голови керівництва Митної Служби Республіки Польщі в 1999-2001 рр.

Також, важливим елементом  цієї роботи є досвід Транскордонного Об’єднання Єврорегіону Буг. Напрацюванням Об’єднання, щодо відкриття кордонів має надаватися повна підтримка. http://www.euroregionbug.pl/

Джерелами є також і «Звіти» Фундації Баторія:

«Кордон потребує реформ. Прикордонні проблеми між Польщею та Україною»

«Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»

«Польський кордон в часи української революції»

Нижче подані посилання різними мовами:

  1. «Кордон потребує реформ» (2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_do_naprawy.pdf
  2. « Не лише автомобілем»(2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/nie-tylko-samochodem.pdf
  3. «Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»(2013)польською http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_pol_ukr_podczasEuro2012.pdf
  4. «Другий шанс України»(2014)польською, англійською, українською – PL
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/PL%20Batory%20policy%20paper%20-%20Druga%20szansa%20Ukrainy%20-%202014.pdf
    UA
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/UA_Druhyj_shans_Ukrainy.pdf
    EN
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/EN_Ukraine_second_chance.pdf
  5. «Оцінка передбачуваних реформ ЄС відносно візового режиму»(2014) англійською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Visa_Code_Reform_Review.pdf
  6. «Кордон під час кризи. Євромайдан і висновки на майбутнє»(2014)польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_W_czasie_kryzysu.pdf
  7. «Грузинська пора»(2014)англійською(також резюме та рекомендації польською) – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Georgias_time_policy_paper.pdf

«Звіти» дуже добре описують дії прикордонних служб, проблеми громадян, що перетинають кордон, а також імпортерів та експортерів.

У «Звітах» добре опрацьовані та описані висновки. Найважливішим  і найважчим, як показує дійсність, є переклад тих висновків на «мову» політичних рішень урядів, європейських установ (TAXUD, FRONTEX), конкретних міністрів України і Польщі (фінансів, внутрішніх справ, іноземних справ, економіки, культури). Власне, це і є змістом цієї праці.

«ЗВІТ» Фонду Баторія «Польський кордон у часі української революції» інформує: довжина кордону між Польщею та Україною сягає більш як 535 км, з яких 239 км в межах Підкарпатського воєводства, а також 296 км Любельського воєводства, котрі межують з Волинською, Львівською та Закарпатською областями. На даний час між Польщею та Україною функціонують вісім автомобільних переходів (Будомєж-Грушів, Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава-Руська, Корчова – Краківець, Кросцєнко-Смольниця, Медика – Шегині, Зосін – Устилуг, Долгубичув – Угринів) та шість залізничних (Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава Руська, Грубєшув – Володимир Волиньський, Кросцєнко-Хирів, Перемишль – Мостиська, Верхрата – Рава  Руська). Основне питання, яке з’являється вже в початковій фазі всіх досліджень на польсько-українському прикордонні це проблема «волинської різні». Це словосполучення описує найдраматичніші події з часів Другої Світової Війни http://en.wikipedia.org/wiki/Massacres_of_Poes_in_Volhynia_and_Eastern_Galicia

Пйотр Хорось, що працює в міській раді Любліна говорить про це так: -Звісно, доходять до нас голоси, навіщо ми співпрацюємо з Луцьком, Волинню, яка  доволі  негативно асоціюється в історії Польщі.

Збігнєв Буяк (далі З. Б) – А звідки, власне, ці голоси появляються?

– Від різних політичних діячів, неприхильних польсько – українському поєднанню, але також неприхильних, з уваги на відсутність історичного порахунку, принаймні, їм так здається.

З. Б. Чи це громадські організації? Чи це якісь не організовані рухи?

– Деколи це громадські організації, але також є люди, які там мешкали, сім’ї яких там мешкали і доволі часто загинули на Волині. Є також люди, які погано реагують на те, що ми наближуємось до українців, як громада Любліна і говоримо з ними про…., хоча б такі речі, як «Обличчя Любліна», або «Люблін для всіх». Не говоримо про те, якою була вина України, або українців на Волині в сорокових роках, чи не говоримо про УПА, а говоримо лише про те, яке в Любліні навчання. Можливо, в тих людей є своя перспектива. Для нас важливою є перспектива сьогоднішнього дня, пошук якихось мостів на майбутнє.  З нашої перспективи – це джерело натхнення. Ми дуже задоволені з цієї співпраці.

З.Б. Чи ці голоси, щодо Волині і ролі УПА  з’являються в публічному просторі? Я не знаю…,на відкритих зустрічах?

-Інколи в ЗМІ. Ми не мали таких зустрічей, де хтось би встав і сказав…Перешкодив нам у зустрічі, що ми тут розмовляємо з українцями про щось, а маємо про УПА. Ні, таке не трапляється, але інколи в ЗМІ хтось говорить: так, це все добре, але ми мусимо пам’ятати про те, що українці, однак, вбивали.

Досліджування цієї проблеми соціологами, культурологами, політичними науками дуже потрібне, але водночас дуже складне. Травма тих часів призводить  до того, що по обидва  боки кордону люди скоріш мовчать, ніж говорять  про ці події. Вони воліють забути, аніж говорити про взаємне пробачення і поєднання. В цій ситуації розмова про ідентичність мешканців прикордоння  є дуже складною. Це зрозуміло. Окремішня ідентичність може бути джерелом загрози для життя. Щоб це змінити, щоб почати спільні зустрічі та розмову, потрібен  відкритий кордон. Про цю потребу найголосніше говорять активісти НУО, культури та освіти.

Пам’ять про «волинську різню» не повинна, однак, означати амнезії  стосовно ганебних дій, також, польського уряду і наших громадян, відносно громадян некатолицьких конфесій на тих самих територіях: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,4321

Були зруйновані пам’ятки матеріальної культури – найстаровинніші на території сучасної Польщі пам’ятки церковної архітектури. Знищено святині в Білій Подляскій з 1582 року, в Замостю – з 1589 року, в Колниці – з 1578 року, або зведені перед 1596 роком церкви в Хелмі, в Ярославці та Модрині. Зруйнована  в Шчебжешині церква була збудована ще в 1184 році.

Сучасність дає шанс на створення гарних стосунків. Петро Хорось так описує сучасні зв’язки з близьким закордонням:

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи в містах по іншому боці кордону, з української  сторони, Ви маєте партнерів, маєте такого роду програми?

-Так, так.

З.Б. Чи там це теж працює?

-Так. Ми співпрацюємо з тими українськими містами не тільки, щоб експлуатувати найкреативніших, що зовсім недобре. Дуже часто їздимо туди, зустрічаємося, розмовляємо, як місто загалом. Як  міська управа ми реалізуємо багато проектів, сенс котрих у тому, що ми передаємо наш досвід у…не знаю чи з управління, чи з контактів із мешканцями. Але це теж такі проекти, з яких ми багато отримуємо. Наприклад з Луцьком ми мали проект, щодо центрів адміністративних послуг, функціонування центру з  обслуговування мешканців. Луцьк запровадив систему, і тепер ми можемо навчитись, як функціонує система, запроваджена в Любліні декілька років тому, як її розвивати, якими елементами доповнювати, щоб для жителів міста вона була ще більш приязною. Так це виглядає.

Культура праці на нашому спільному  кордоні, застосовані  процедури,  вимагають якомога швидшого налагодження. Якщо цього не зробимо, вони будуть мукою для тих людей, які активно діють у справі поєднання наших народів.

«Звіт» Фонду Баторія наводить такі дані: в 2009 році своїх контролерів на кордон з Україною послав уповноважений з прав громадян Януш Кохановський. Працівникам бюро уповноваженого перетин кордону в Гребенним в напрямку з України до Польщі зайняв майже 9 годин. «Умови перетину українсько – польського кордону принижують людську гідність, а також не відповідають цивілізаційним вимогам часів двадцять першого століття у центрі Європи.

«Звіт» Кордон потребує ремоту, стор.11.

Петро Хорось наводить виразний приклад проблем, які плодяться через анахронічні закони та процедури.

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи до Вас, як я розумію, представника  міської влади, доходять якісь сигнали, проблеми, пов’язані з кордоном, перетином цього кордону і чого вони стосуються?

– Так, звісно. Останнім часом у нас була така ситуація хоча б з Оксаною, яка є митцем і виявилось, що вона була у Польщі занадто довго. Вона працювала для нас, робила ці світлини на основі угоди. Ми, звісно, за це їй платили. Це все було легально, але вона залишилась трошки довше, ніж дозволяли закони. Її перебування продовжилось з уваги на те, що пізніше ми зробили підсумкову акцію, яку вона провела. Це була велика зустріч, на яку прийшло 200 чоловік з Центру Культури, з показом світлин, розмовою з люблінянами, було показано розмови Оксани з жителями міста, коли вона робила ці світлини. Вона щось не так зрозуміла в консульстві, або їй погано пояснили. Вона поїхала додому, потім хотіла повернутися і несподівано її затримали на кордоні на декілька годин під загрозою отримання, як їй пояснили, заборони в’їзду на рік, або два до Євросоюзу. Тільки через те, що вона працювала для нас в Любліні декілька днів довше. Взагалі, щоб її впустили до Польщі від нас вимагали дзвінків  до якогось чергового чиновника в Міністерстві Закордонних Справ…

З.Б. У нас?

-У нас, у нас, щоб хтось персонально дав дозвіл щоб вона могла сюди приїхати. Їй дали декілька днів на врегулювання та уточнення свого статусу, але! Це, насамперед, нерви. Не тільки для неї… Для неї точно величезні, але також і наші. Звісно, це ми зацікавлені в тому, щоб Оксана приїхала сюди, виконала роботу тому, що вона дуже креативна людина. Вона насправді багато внесла сюди, у Люблін протягом останніх місяців нашої роботи і частково через нас, того, що ми її затримали, попросили, щоб вона залишилась довше, через нас в неї були проблеми з в’їздом до ЄС! Це взагалі було жахливе…Ну! Це взагалі було жахливо…

Ксьондз Стефан Батрух з Фонду Духовної Культури Прикордоння започаткував дуже успішну акцію з приводу Європейських Днів Добросусідства. Звіт Фонду Баторія говорить про це так: з нагоди цієї події потрібно згадати про одну дуже важливу і цікаву громадянську ініціативу, яка вже декілька років показує, який великий потенціал розвитку має  місцева громада, як небагато треба, щоб цей потенціал визволити. Мова йде про Європейські дні добросусідства, організовані у співтоваристві Воля Ухруської (Польща), Шацьким районом (Україна), а також повітовим староством  у Влодаві. Під час цих днів (у 2012році вони відбулися 9-12 серпня) стає можливим перетин польсько-українського кордону через наплавний міст на річці Буг на висоті містечка Збереже у Польщі та с. Адамчуки в Україні. Варто підкреслити добру волю Прикордонної служби – обов’якову вимогу для відкриття переходу кордону в цьому місці, в якому вона не працює щоденно. Відкриття тимчасового переходу заохочує  людей з навколишніх сіл та міст, по обидва боки кордону,  до активності. З’являються пропозиції житла,  власники автобусів, які пропонують подорж до Щацьких озер, послуги туристичних гідів і т.д. Все працює бездоганно впродовж тижня, а потім завмирає після закриття прикордонного переходу. Тим не менше, цей процес міг би тривати впродовж цілого року, щоб приносив значний прибуток мешканцям і давав би можливість розвитку туристичної інфрастуктури (агротуристика, готелі, ресторани, дороги, прокат велосипедів і обладнання для водного спорту і т.д.)

(стр.19)

В питаннях ризиків коментують так (інтерв’ю, стр3-4):

-Стефан Батрух (Б.С.)  – Я вважаю, що мурашина контрабанда – це проблема не так «мурах», як  колишніх працівників прикордонних і митних служб. Знаючи ситуацію та маючи досвід роботи на кордоні, вони намагаються використати свої знання з метою заробітку. Але, маючи політичну волю, цю проблему можна вирішити в короткі терміни.

– З.Б. – Тут взагалі нема що вирішувати… Це не  економічна проблема, ані комерційна.

-Б.С.  – Погоджуюсь з тим, що це не проблема. В порівнянні з випадками, коли перевозять контейнерами та цистернами сотні та мільйони контрабанди – це смішні речі.

– З.Б. – Так, можу навіть це підтвердити.

Останній раз, одинадцятого листопада, я бачився з Президентом. Я намагався зацікавити його питанням відкриття кордону. Він відразу мені відповів, що кордон має бути під контролем і не може відкритись…

-Б.С.  – Він і є під контролем.  Ствердження, що він не є під контролем не є правдивим.

-З.Б. – Знаю, але якщо це мені каже Президент, а я в свій час два з половиною роки очолював Митну службу, що кордон повинен бути під контролем, то чи до мене було скероване питання? Про що йдеться? Я ж це знаю..

-Б.С. – Кордон під контролем. Звичайно. Немає жодної проблеми з контролем, із спрощенням чи розумінням правил, або із надійністю кордону.

Звіти Фонду Баторія, висловлювання Стефана Батруха, заяви працівників Міської Ради Любліна підтверджують, що спрощення перетину кордону не створює жодних істотних ризиків. Навпаки, пізнання жителів сусідньої країни зменшує відчуття чужості і занепокоєння стосовно них. Зустрічі та взаємне пізнання дозволяє почати розмову та побороти страх в добросусідських контактах. Цей процес може розвиватись тільки при відкритому кордоні.

«Кордон протребує ремонту», стр 59

В червні 2006 року, міністр регіонального розвитку організував групу, яка розробляла стратегію соціально-економічного розвитку східної Польщі до 2020 року.

(www.mrr.gov.pl/rozwoj_regionalny/poziom_regionalny/strategia_rozwoju_polski_ wschodniej_do_2020/Documents/Strategia_PW_dokument_pol_kompr.pdf), зокрема польсько-українського кордону, автор Анджей Міщука («Зовнішній кордон ЄС – Україна. Можливості використання для більш динамічних процесів розвитку»), каже: «Якщо прийняти до уваги стандарт насиченості кордону польсько-німецького як зовнішнього кордону ЄС, то на польсько-українському кордоні потрібно було б створити ще 31-32  прикордонних переходів»

В даний час є вісім:

  1. Рава Руська — Гребенне (легковий, вантажний, залізничний)
  2. Володимир Волинський — Грубешів(залізничний)
  3. Краковець — Корчова(легковий, вантажний)
  4. Старява — Кросьцєнко(легковий, вантажний, залізничний)
  5. Шегині — Медика(легковий, вантажний)
  6. Мостиська — Перемишль(залізничний)
  7. Рава Руська — Верхрата(залізничний)
  8. Устилуг — Зосін(легковий)

Ксьондз Стефан Батрух, під час розмови, вказує на питання відсутності «політичної волі», в якості основної проблеми питання відкриття кордону.(Інтерв’ю стр. 8)

-Б.С. – Ця проблема не на рівні місцевої громади, проблема виникає на рівні міністрів. Якщо б проаналізувати це питання на рівні центральної влади, то це б могло прискорити рішення уряду. Шкода зусиль робити місцеві дослідження. Запити про необхідність вирішення питання з їхнього боку надходять вже тривалий час. Та вони наштовхуються на складнощі на рівні воєвод та міністрів. Наприклад, є проблема з побудовою моста через прикордонну річку Буг. Я пильно спостерігав за будовою об’їзної дороги навколо Любліна – там збудовано, не знаю, близько 50 переїздів над дорогою. Таким чином збудувати один міст над річкою Буг – це не проблема.  Або ми турбуємось про міжнародну співпрацю з Україною, або просто прикидаємось.  Повторюсь, будівля моста – не проблема, в даний час, з чіткою політичною волею.

-З.Б. – Так, скаржаться на брак коштів, це якісь жарти…

-Б.С. – Поза тим, якщо проблема у відсутності фінансів, але є бажання все ж її розв’язати, то навіть можна збудувати дешевий односмуговий міст і організувати почерговий рух. Якщо є такі над Віслою, і вони нормально функціонують, то чому б не застосувати це до річки Буг? Просто, якщо немає політичної волі, а точніше хтось гальмує цей процес, то всі шанси падають до нуля.

Звіт Фонду Баторія: «Кордон протребує ремонту» показує нам більш фундаментальну проблему, яка може бути теж перешкодою для відкриття кордонів. Це ставлення до кордону місцевих засобів масової інформації:

На даний час, потенціал, який існує завдяки прикордонному переходу між двома країнами, не використовуєтсья, а кордон, особливо зі сторони місцевої влади, розглядається як джерело проблем, а не як можливість розвитку. Висновки досліджень прикордонної громади підтверджує також аналіз преси здійснений Павелом Воловським. В пресі, на кордон дивляться через призму ризиків, поганих соціально-економічних явищ і навіть патології. Тема кордону, як простору співпраці та доброго сусідства поляків і українців, з’являється рідко. Преса  виконує зараз подвійну функцію – не тільки подають фактичну інформацію, а й закріплюють досить негативну модель кордону.(стр.13)

Мої інтерв’ю показують, що на сьогоднішній день місцева влада (Люблін, Луцьк) сприймає кордон як шанс для обох країн (регіонів). Це шанс для розвитку економіки, культури, наук, освіти. Є ознаки того, що туризм може стати першим кроком для розвитку цілого прикордонного регіону. Місцеве самоврядування та регіональна влада рівня вже готові до цього. Це підверджує доповідь Моніки Ліпіньської.

Фрагмент розмови з Монікою Ліпіньською, заступником Президента  Любліна з суспільних питань :

Люблін – це місто, яке, можу сказати з повною відповідальністю, беручи під увагу Польщу, має один з найбільших осередків польсько-українських відносин – живих та яскравих. Ми маємо кілька мільйонів злотих, вкладених в європейські проекти, що здійснюються за рахунок України. Тобто, кілька десятків щоденних контактів між Любліном і містами в Україні, і я не кажу тільки про Волинь, вони розповсюджуються, на приклад, аж до Вінниці, тобто аж до середини країни. Ми маємо навіть сім міст-партнерів.(Доповідь 1, стр.1).

Покращуєтсья також ситуація в пресі. Культурні польсько-українські заходи, організовані, не дивлячись на труднощі з перетином кордону, висвітлюються дедалі краще в ТБ, на радіо та в газетах.

Прем’єр-міністр Польщі Єва Копач підтверджує свою готовність до зміцнення контактів. Така політика вимагає остаточного відкриття кордону. Бо  на даний час, вона створює більше ізоляцію, аніж взаємні зв’язки:

У розмовах з прем’єр-міністром ми вирішили, що будемо прагнути до зміцнення зв’язків між нашими народами, особливо молодшого покоління. В майбутньому, набиратимемо в Польсько-Українську Раду Обміну Молоді.  Я говорила про це, будучи ще спікером польського парламенту – сказала Копач. Також підкреслила, що обмін молоді – це найкраща інвестиція в майбутнє. – Ми також представили нашим українським партнерам розширену програму стипендій. Ми збільшуємо нашу пропозицію відносно виділення стипендій для близько 500 студентів у 2015 році – додала прем’єр-міністр Польщі. Текст: http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJHT1Sv5

Відкриття кордону спричинить збільшення перевозу різних товарів при вибірковому митному огляді. Проблемою в цьому випадку залишиться тіньова сфера підакцизних товарів. Митна служба країн ЄС та адміністрація має інструменти  для пом’якшення негативних наслідків і масштабів тіньової економіки. Норвегія і Фінляндія показали, що ефективний контроль точок продажу на внутрішньому ринку є дуже ефективним інструментом для припинення незаконного обігу підакцизних товарів.

Ще одиним ефективним інструментом повинна бути гармонізація акцизної політики в обох країнах. Це дуже специфічне завдання для міністрів фінансів України та сусідніх країн. Скорочення різниці в цінах за рахунок гармонізації акцизу  є можливим та необхідним зараз, під час московської агресії. Це створює можливість для згоди громадян з реформою, якщо пов’язати це з потребою отримання більшого фінансування, яке потрібне для ведення цієї війни.

До бажаного ефекту з вирівнювання цін (гармонізація акцизу), потрібно спрямувати діяльність служб в прикордонній зоні для запобігання створень організованих контрабандних груп. «Мурахова» контрабанда стає більш небезбечною тільки в вигляді організованих груп (т.з. «Скупщики»)

Марта Бирска, опираючись на своє антропологічне дослідження,  описує патологічні наслідки поганого підходу до прикордонного контролю. Стр39/56 http://www.etnologia.uni.wroc.pl/wp-content/uploads/Antropologia-o-przemocy.pdf

Автор описує механізм дії добре організованих груп і ризиків, які народжуються на кордоні і не тільки:

Стр.45, 46

Скупщики домінують на Медиці. Їхню домінацію видно по тому, скільки вони займають простору. Є два види скупльовування, які вона назвала «активний» і «стаціонарний». «Активні» скупщики – це в основному молоді чоловіки, які працюють поодинці або малими групками, як змагаються між собою. Борються за «мурах», займаючи стратегічно вигідні місця, як найближче до виходу з митниці, щоб отримати коробку по запропонованій ціні. Голосно, іноді навіть агресивно, підмовляють до продажу коробок, звертаючись до мурах, не залежно від статі і віку, на «ти»: «Що маєш?», «Що принесла?», «Маєш ЕЛЕМ?» і т.д. Вони голосно між собою розмовляють, лаються, розповідають вульгарні жарти, п’ють алкоголь, плюють, сміються, підкреслюючи свою мужність і недоторканість через розповіді, які ображають і дискридетують поліцію та митників («собаки» та «Геї») . Простір «під кордоном» сприймається ними як «підлеглі території»,  дивлячись на їхні рухи, розмови, спроби тиску на інших користувачів переходу Медика – мурах, поляків з України і інших. Стаціонарні скупщики домінують трішки в інший спосіб. Їх є набагато менше і вони мають лавки перед «своїми» барами, де вони працюють, коли хтось хоче сісти, то потрібно спитати дозволу. Скупщики стаціонарні викликають повагу – вони не бояться поліції та не повинні ховати скуплених речей перед ними, віддають накази «підлеглим» мурахам.  Особливу повагу викликає пан В., який є авторитетом в Медиці завдяки своєму минулому (в ПНР мав високу посаду),  знанням про світ та вмінню розповідати цікаві історії. Домінація скупщиків є також домінацією чоловіків над жінками, яких серед мурах є набагато більше. Вони мають реальну владу в регіоні – отримують товар і диктують  ціни покупок – економічно узалежнюють мешканців довкола Перемишлю.  Безпечний для скупщиків простір Медики, для продавців це місце вороже та страшне – створює неприємний осад через відчутний страх та неспокій. Під час мого дослідження, невелика група людей, близько 10-ти чоловік, стояла у найдальшому пункті простору «під кордоном». Для них  принизливо як торгувати горілкою ( вони змушені робити це через економічну ситуацію), так і клієнти, які називають їх «русами» і звертаються на ти ( до людей, яких честь є важливою складовою польської національної ідентичності). Простір Медики, в якій працюють поляки з України – це чужа територія, на якій потрібно ховатись. Вони бояться силових структур, скупщиків та власників барів, які проганяють їх від своїх лавок. Позбавлені свого місця, залякані, на власну думку зганьблені , показують це невербально, жестами – опускають очі, ховають голови, гуртуються, топчуться на місці, з рефлекторним хованням пляшок та цигарок за пазуху на вид поліцейського автомобіля (хоча поліція ніколи ними не цікавиться)

Автор добре описує прикордонний перехід, як місце насилля стосовно  людей-громадян.

Стр.43, 44

Насильство розсіяне в просторі.

Простір кордону – це мережа місць, де люди стають об’єктами та суб’єктами різних видів насильства. Як писав Джі-Фу Туан, місце це об’єкт, в якому можна перебувати. Простір […] пізнається завдяки можливості пересування. […] Можна по-різному відчувати простір – як розташування предметів і місць, як відстані та пункти віддалення або сполучення місць і – більш  абстрактно – як простору, визначеного сіткою місць. Серед багатьох місць, які формують кордон  опишу воронку – прикордонний простір – підконтрольну скупщикам, та місце в якому торгують продавці з рук. Насилля само по собі прописане в структурі кордону, який, на думку моїх співрозмовників, придуманий для того, щоб завдати біль. Ось як вони описують цю воронку – місце щоденного, багатогодинного скупчення та знерухомлення: «На українській стороні, наприклад, взагалі немає туалету. Ну на польській є, але не завжди робочий… Приниження. Збудовані огородження спеціально для того, щоб було тісно», « Тому що тут концтабір. Звичайний концтабір. […] Знайте, якщо насувається натовп, то вже багато людей мало пошкодженні нутрощі.», «Воронка – це такі бокси, щось на зразок таких, як для тварин». Неоднократно чула, що на кордоні доходило до нещасних випадів – переломів чи смертей – внаслідок хаотичного руху натовпу.

В нарративі «мурах»  кордон і його основний вид, яким і є воронка, це страждання, місце, де люди сильніше відчувають свою тілесність, де їх насильно тримають. У воронці, яку описують в категоріях ув’язнення та зневолення, людей прирівнюють до «невільних тіл», які можна піддавати дисциплінарним процедурам: рахувати, класифікувати, контролювати та карати  наче в’язнів концтабору, як бидло. Розсіяна в просторі, та людських тілах влада засвоїлась так, що можна почути її в щоденних розмовах «мурах», в яких можна зустріти фрази такого типу : «Чоловіків було сьогодні пів-воронки, а жінок –дві». Порівняння очікуючих на контроль «мурах»  з бидлом, заставляє по-іншому вдуматися в назву «мурахи» – в контексті тварин. Так представлена (назва) набирає негативного значення. Люди тут малі, та нічого не варті тварини. Це можна побачити в цьому порівнняні мурах-людей до мурах-комах: «Вони це зробили, щоб нас придушити. Як ту мураху, знаєте, ногою роздавити».

Ця драматична ситуація змінилася в цивілізовану систему контролю  «на трішки», під час чемпіонату з футболу. Причина була простою – на кордоні з’являться громадяни ЄС, а також чиновники та VIPи.

Митна служба Польщі та України спостерігає збільшення кількості перевезеного янтару з Волинської області. Видобування та торгівля янтарем повинна бути врегульованою, згідно з вимогами вільної торгівлі. Створення правил видобутку (ліцензії) янтару, реєстрації та сертифікації на потреби торгівлі повинно бути завданням відповідних органів в Україні та Польщі. Польща займає важливу позицію, тому що саме вона є місцем найбільшого обігу та переробки янтару в країнах ЄС. Правильні закони будуть сприяти співпраці. Погані – стануть джерелом конфліктів.

Відкриття кордону вимагає стратегічних рішень, щодо будови прикордонних переходів, їх видів (піших, велосипедних, легкових, вантажних, річкових). Переходи також потребують доріг (доїздів ). Така програма повинна бути запровадженна Європейським Союзом. Вона могла б бути важливою складовою союзної програми допомоги для України. Визначення місць нових переходів (мостів, річкових переправ) потрібно зробити завданням для громадських організацій, що діють в прикордонній зоні України та Польщі. Першою вказівкою є місця проведення Європейських Днів Добросусідства та співпраця з кс. Стефаном Батрухом.

Визнає важливість відкриття кордону і говорить про це прем’єр-міністр України. Голова українського уряду підкреслив, що особливе значення має транскордонний рух між країнами. Сказав, що на основі Закону про малий прикордонний рух майже 150 тис. громадян України, та стільки ж у Польщі, мають можливість пересуватись в межах малого прикордонного руху. Ми можемо збільшити кількість цих громадян майже до мільйона чоловік – підкреслив Яценюк. Текст http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJGuT3Ge

Волинська область може стати прикладом розвитку, основою якого є туризм. Влада міста Луцьк усвідомлює це, та вживає необхідних заходів. Річка Буг з притоками була б одною з туристичних стежок. Використання цієї можливості повністю узалежнене від впровадження безвізового режиму та новітніх систем контролю над прикордонним рухом. Прикордонні служби країн ЄС володіють методами роботи та обладнанням для ефективного контролю цієї області. Дуже цікавим і специфічним явищем є польсько-білорусько-український трикутник. Це територія з правої сторони річки Буг. Концепція відносно цілі та способу розвитку на цих територіях повинна виникнути як спільний проект неприбуткових організацій трьох країн (Білорусі, України та Польщі)

zb1

Головним та найважливішим питанням, пов’язаним з відкриттям кордону, є контроль пересування людей та товарів. Успішна реалізація цих завдань вимагає розробки систем і методів для контролю за рухом всередині країни (а не на кордоні). Прикордонні служби в країнах ЄС, в тому числі в  Польщі, мають достатній досвід у цій галузі. Вибір, навчання і допомога в організації такої системи спостереження може і повинна бути частиною допомоги ЄС в Україні. Окремим, великим проектом є пересування прикордонних сил та ресурсів (коштів, обладнання для спостереження і т.д.) та українсько-російському, українсько-білоруському кордонах та на морі. Велика частина цього завдання вимагає співробітництва та спільного фінансування різних урядів (ЄС, США, Канада, скандинавських країн). Це потрібно з погляду на те, що кожен з цих урядів має своєрідний досвід в охороні кордонів, який може бути корисним для України. Мій особистий досвід вказує на важливу роль митної служби Великої Британії. Вона має дуже розвинену Митну Розвідку. Я вважаю, що навчання нових людей, перевірених під час мітингів (Євромайдан), та особливо під час воєнних дій в зоні АТО, дозволить досить ефективно контролювати рух товарів через український кордон. Пишучи про роль воєнних в зоні АТО, маю на увазі факт, що це люди високої моралі, часто добре освічені та мають сильне відчуття відповідальності за країну. Вже сьогодні потрібно запустити в дію програми для тих, хто в результаті воєнних дій залишились непрацездатними та тих, хто не знаходиться на військовій службі. Знання HR показують однозначно, що вони будуть вірними, непідкупними службовцями, якщо уряд віддасть їм належну довіру, та доручить завдання, відповідне до їхніх моральних і практичних вмінь. Додам також, що підтримка стратегії «Митної Розвідки» – це та системна зміна, яка дає можливість радикально знизити корупцію у митній службі. Початок переговорів з відповідними органами ВБ та організація навчань в цьому напрямку ,на мою думку,  дуже актуальне питання.

Цей «Звіт»  приділяє особливу увагу створенню таких рішень і механізмів, які будуть активізувати місцеві громади прикордонних регіонів, а також допоможуть досягнути цілей в майбутньому завданні, яким являється надання відповідальних доручень для громадян, які з перемогою повертаються з війни. Ми пропопнуємо цей підхід до всіх завдань та проектів, які будуть супроводжуватися процесом «відкриття кордонів» з Європейським Союзом і ущільнювальння кордонів з Росією та Білорусією. Це практична реалізація «правила субсидіарності». “Правило” є одним із стовпів цивілізації ЄС. Його введення наштовхується однак на потужний ментальний бар’єр системи та органів держави (Польщі та України). Послідовне застосування реалізації програми «Відкритий кордон», має шанс стати відмінним механізмом для створення громадянського суспільства. Спостерігається збільшення активності громадян та громадських об’єднаннь в Польщі та Україні, що гарантує успіх для такої ініціативи.

Цей «Звіт» вказує та фокусується на даній частині кордону (Волинська обл. по стороні України). В ньому звертається увага на те, що питання «Волинської трагедії» є найбільшою проблемою у польсько-українських відносинах. Сьогодні її використовують пропагандисти Путіна в інфомаційній війні. Коректне вшанування пам’яті драматичних подій являється  необхідним кроком на дорозі до  повного примирення, співпраці, а також створення стратегічного союзу, який зможе гарантувати бузпеку та спокій а майбутньому для цієї частини Європи. Союз між Україною, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, і, в майбутньому, Білорусією дає можливість стабілізувати цей регіон Європи, являється гарантією безпеки цих країн в рамках стратегії НАТО, та відкриває шлях російським і білоруським демократам до фундаментальних реформ в Росії та Білорусі.

Підсумки.

  1. Польсько – український кордон, як зовнішній кордон Європейського Союзу функціонує незадовільно. Це створює дуже погану і в своїй суті фальшиву картину змісту і культури, що притаманні діяльності  Європейського Союзу.
  2. Кордон , що погано функціонує – є основною перешкодою реформам в Україна.
  • «Відкриття кордону» є необхідним для підтримки української економіки у ситуації закриття російського ринку та ринків країн Євразійського Митного Союзу.

Основними факторами поганого функціонування кордону  є наступні:

  1. Мала кількість переходів. Беручи за відлік кордон між Польщею та Німеччиною, на польсько-українському кордоні переходів повинно бути щонайменше втрічі більше (є дев’ять, має бути близько тридцяти).

Необхідними заходи:

А. Виділення відповідних коштів на будівництво мостів та інших відповідних переправ на річці Буг.

Б. Направлення коштів на будівництво додаткових сухопутних переходів  : як пішохідних , так і автомобільних.

В. Влаштування додаткових смуг контролю для велосипедного та пішохідного руху на вже  існуючих переходах.

Г. Облаштування переходів телекомунікаційною структурою.

  1. Авторитарні методи контролю, які принижують гідність громадян, перетинаючих кордон. Це стосується головним чином громадян України.

Необхідні заходи :

А. Запровадження безвізового режиму для громадян України.

Б. Зміни  стратегії у протидії контабанді. Доволі ефективним є сконцентрування сил та коштів щоб протидіяти організованим групам (скупщики), а також відповідний контроль внутрішнього ринку.

В. Гармонізація акцизу.(Зменшення різниці цін акцизних товарів, тобто тютюнових та алкогольних виробів.)

Г. Запровадження принципу «спільного контролю». Ця модель та методологія перевірена під час чемпіонату Євро 2012.

3.Відсутність політичної волі урядів та парламентів Польщі та України до вирішування  проблем прикордоння.

Необхідні заходи :

А. Інформування та пояснення цілі та сенсу «відкриття кордону» в європейських установах – TAXUD і FRONTEX.

Б. Інформування ЗМІ про ціль і сенс відкриття кордону, а одночасно пояснення суті змін у стратегії контролю кордону (перенесення контролю з кордону на контроль вглиб країни).

В. Лобіювання на рівні прем’єрів та міністрів (міністрів внутрішніх справ, а також міністрів фінансів) України та Польщі  відкритого кордону.

Г. Пояснення окремим громадянам і суспільству в цілому того, що відкриття кордонів не означає відсутності контролю. Контрольні завдання реалізовуватимуться надалі, згідно випробуваних в країнах ЄС правил та процедур. Важливо відзначити, що ці методи набагато ефективніші і менш піддаються корупції.

Увага! Стратегія відкритого кордону не вимагає будування дорогих переходів, які достосовані до виконання остаточного митного контролю. «Остаточний контроль» необхідно перенести до внутрішніх установ і митниць в місцях призначення.

Кошти та засоби (людські та технічні), потрібно призначити та перенести на охорону кордону із СБіР-ом  (Союз Білорусії та Росії).

Це дослідження є частиною Першої Білої Книги Трансформації Конфліктів в Україні, яка готується до видання в рамках проекту Українська Миротворча Школа за підтримки Посольства Великої Британії в Україні

 

Изменение власти в регионах зависит только от местных жителей – Збигнев Буяк

На украинской миротворческой школе прозвучал вопрос, когда начнет меняться ситуация в регионах? Спросили у Збигнева Буяка, одного из лидеров польской Солидарности, сколько времени ушло на то, чтобы изменилась Польша?

Збигнев ответил, что на это нужно столько времени, сколько страна была под совком. Для Польши это 40 лет. То есть, Польша еще до сих пор не изменилась окончательно. В Польше еще до сих пор судят полицейских, которые разгоняли акции протеста и совершали другие преступления советского режима. До сих пор они были не осуждены. В общем можно сделать вывод, что процесс очень небыстрый.

И этот процесс полностью зависит от местных жителей. Збигнев говорит, легче и быстрее всего изменить центральную власть, намного сложнее совершить изменения на уровне маленьких городов и сел. Там может быть только один контролер власти – местные жители. Можно, конечно, поставить очень хорошего и честного начальника, но заменить всех людей на честных сразу не получится, потому что, где ж их столько взять? И получается, что новый человек вынужден работать в старой системе, со старыми, привыкшими к взяткам и подковерным договоренностям сотрудниками. И никто не отменял саботаж. Если он круто начнет изменения, ему просто не будут подчиняться, а тогда всё рухнет. Получается, что для того, чтобы что-то изменить, новому человеку нужно действовать осторожно, ориентируясь на месте. Кого-то сократить, кого-то можно убедить жить по-новому, кого-то можно иначе мотивировать.

А иногда бывает, что просто нет нового честного начальника и тогда приходится находить контакт со старым, переубеждать его, по-новому мотивировать, чтобы он подчинялся новой власти и система не рухнула.

И основную роль играет контроль власти простыми людьми. Людям нужно создавать запрос на честную власть, нетерпимо относиться к взяточникам, вскрывать факты взяточничества, обращаться к журналистам, принимать участие в политике своего региона, как минимум, знать, что сейчас происходит в твоем городе, кто твой депутат и что он делает.

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”

Польський досвід. Про міста, громади і їхній менталітет

В жовтні 2014 року сім членів ГО Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» відвідали Польщу. Ми поступово будемо викладати важливі результати цього туру, адже вони довго ще не матимуть терміну придатності.

Пише Тетяна Кохановська

В Варшаві, в KSAP, ми мали зустріч з надзвичайно цікаво людиною – професором Єжи Стемпєнєм. Правник, історик, конституціоналіст, теоретик самоврядування, він розповідав нам не лише про свій досвід посттоталітарної трансформації системи влади, але й виклав цілу філософію самоврядування.

Пан Стемпєнь представив презентацію «20 років децентралізації», яка вилилась у глибоку філософічну розмову про глибинні засади децентралізації. Він зазначив, що будь-яку успішну реформу посттоталітарного суспільства завжди доводилось починати з реформи самоврядування, бо – «Демократію треба починати будувати з фундаменту» (с).

ipp
Ми з професором Стемпенєм. 13 жовтня 2014, Варшава

В Солідарності серед інших інтелектуалів була особлива група, яка опікувалася реформою самоврядування, до якої входив наш співрозмовник, а також такі достойники, як інженер-будівник, фахівець з організації урбаністичного простору проф. Зигульський, правник Міхай Кулєш.

Сам пан Стемпєнь походить з Сандомежу (інакше – Сандомір), невеличкого містечка на південному сході Польщі. Колись то був один з найзначущих центрів країни, але тепер лише центр гмини. Там Магдебурзьке право було запроваджено у 13 сторіччі, й це значною мірою визначає ідентичність міста – психологію і соціальні – зв’язки людей.

Пан Стемпєнь дуже детально розповідав про те, що саме привнесла ця середньовічна система міського права у соціальний, правничий і навіть психологічний облік суспільства Нового часу.

На його думку, саме у цьому – у наявності Магдебурзького права (найрозвинутішого з цілої низки подібних систем: Люблінське право, Віденське право і т.д.) – і полягає різниця в ідентичності західного і східного типів міст, оскільки на Заході підсумковим результатом розвитку соціуму Середньовіччя стало виникнення систем міського права. Що таке Магдебурзьке право?

(Т.К. – мені було особливо цікаво то слухати, бо в роздумах про нашу національну ідентичність й сама дійшла висновку, що наявність М. права у понад 150 містах та містечках України є одним з наріжних каменів нашої ідентичності, й зокрема – відмінності від Росії. Той самий, первинний урбанізм початку нового часу й заклав підвалини питомо українського соціального мислення)

А ось міркування професора Стемпєня про те, що принесло людству Заходу Магдебурзьке право.

Дуже важливим для формування свідомості виявились таки особливості:

1) особа, яка підпадає під дію Магдебурзького права, не є підсудною місцевому сеньйору, а тільки виборному міському суду;

2) до людини не може бути вжита така ступінь свавілля, як при інших системах (і при підсудності сеньйору);

3) на той час правничі системи вже визначали, що фізична особа є особою публічного права, але у Магдебурзькому праві особою публічного права стає також спільнота, й виникає поняття громади. І це те, що так і не виникле у східних містах.

І парадоксальним чином наявність Магдебурзького права у багатьох містах та містечках визначила долю Польщі у новітні часи. Коли комуністи прийшли реформувати Польщу, вони мали візію, що робити з великими містами та мегаполісами. У них був досвід соціальних трансформацій аграрних регіонів (індустріалізація та колективізація). Але у них не було візії, як саме трансформувати малі міста та містечка, тому що на головному своєму полігоні – в Росії – вони не стикалася з подібним соціально-демографічним конструктам.

І саме там, в малих містах, під час поневолення збереглись питомо польські соціо-культурні паттерни.

В часи реформ група професора Стемпєня опікувалася виходом газети «Саможонд Реч Посполита». Газети виходила протягом 4 років і разом з круглими столами стала майданчиком для суспільної дискусії щодо реформ місцевого самоврядування.

Потім була законотворча діяльність в Сенаті. Там теж йшла сутнісна дискусія про засади місцевого самоврядування.

В результаті дискусій поляки дійшли до висновку, що місцеві вибори самі по собі не призведуть до реформ, оскільки навіть повна кадрова зміна не завадить відтворитися системі (це все одно що налляти старе вино в нові міхи).

Тому перед проведенням перших вільних виборів (а вони були для Польщі вирішальними) вони домоглися, щоб Сенат проголосував законодавчу реформу.

І потім вони почали будувати Цивільну службу – контролюючий орган, що стоїть окремо і здійснює нагляд суспільства за роботою своєї виконавчої влади.

Використовували досвід Великобританії, Канади та Швейцарії, країн, які мають найпросунутіші системи місцевого самоврядування. (Наразі Швейцарія стала центром наукової думки щодо реформ місцевого самоврядування.)

Вони ретельно описали нерухому власність, в тому числі провели оцінку власності громад.

На думку професора, Україні складно залучити іноземні чи будь-які інвестиції тому, що немає такої оцінки нерухомого майна скрізь по всій країні, а відповідно – мінімальних гарантій для інвесторів. Не склалися ринкові ціни на власність громади.

Середньовічна концепція полягає у тому, що є влада, яка панує, володарює і годує світ (всіх). В Середньовіччі людину від повного свавілля рятував поділ влади на світську і духовну. А соціалістична система знову поєднала ці функції і була насправді регресивною практикою. Після неї трансформувати свідомість і навички владного апарату було складно.

Головною перепоною стало те, що було важко довести до свідомості органу влади, що він не є власником жодного майна. Громада мусить мати владний апарат, але вона не має ототожнюватись з власником майна. І власником майна має бути громада, а не апарат. Апарат не має нічого. Не може бути власність на балансу міністерства, чи то пак якогось райвиконкому. Апарат лише управляє майном громади, але в жодному випадку не є власником.

І це була певна ментальна складність, оскільки громади є уявними спільнотами. На відміну від фізичної особи. Як може громада володіти чимось? Але саме Магдебурзьке право , яке ввело поняття громади як майновласника, полегшило усвідомлення цього змісту. І коли це вдалось довести до свідомості суспільства, справа зрушила.

Крім того, на початку суспільних трансформацій в Польщі реактуалізувалися ренесансові культурні патерни, де людина є центром Всесвіту. І коли відбулося поєднання цих систем у свідомості, процес формування нової соціальної якості пішов жвавіше.

Таким чином, Польщі вдалося реформувати кілька засадничих речей:

1) позбутися політичного монополізму;

2) докорінно переробити систему представництва у владі;

3) а також переробити систему власності (правовласниками стали гмини).

 

Пише Наталія Зубар

В Польщі вже досліджено серйозні ментальні розбіжності між людьми, які живуть в містах, заснованих за Магдебурзького права та тими, що побудовані за часів російської імперії. Виявляється, що сам план міста, що розташовано в центрі, як забудовувалися вулиці, як формувався план міста, дуже сильно впливає на стосунки між людьми.

В Польщі урбаністи ще в 1970-ті роки досліджували такі питання – як впливає ширина вулиці на стосунки між її мешканцями, де діти відчувають себе безпечніше – в закритому чи відкритому дворі. Як не дивно, виявилося, що саме в закритих дворах формуються підліткові банди і діти часто б’ються один з одним.

Чим ці досліди цікаві для України?

В нас є, як мінімум, чотири історичних типи забудови населених пунктів. Це:

  • Міста, містечка, села, де хоч колись було Магдебурзьке право (всього 238 населених пунктів, включно з Києвом, аж до Полтавської області).
  • Міста, містечка, села, які виникли за Козаччини (зокрема, практично всі старі поселення Слобожанщини)
  • Міста, містечка, села, які були побудовані, або сильно розвинулися в складі Російської Імперії
  • Міста, містечка, села, які з’явилися за часів УРСР.

Ментальна різниця між людьми, що живуть в таких населених пунктах, в нас практично не досліджена. Але досить глянути на карту вільних територій Луганщини, щоби побачити карту історичної Слобожанщини. Те саме, великою мірою, стосується і карти вільних населених пунктів Донеччини – це переважно історично козацькі поселення.

Побудова міста, розташування вулиць та площ, маршрути, які щодня проходить і проїздить людина, впливають на неї не менше навіть, ніж телевізор, хоча б тому, що телевізор можна вимкнути, а місто змінити набагато важче.

Вивчення ментальної різниці між мешканцями різних історично населених пунктів може дати підказку, як нам створити оптимальну модель місцевого самоврядування.

Треба базувати систему місцевого самоврядування в Україні на основі Магдебурзького права, з урахуванням особливостей козацьких міст. Децентралізація та місцеве самоврядування не має бути мандатом на свавілля місцевих лідерів. Не можна надавати такі права громадам, які не мають ще навичок розпорядження власністю, чи просто уявлення про відповідальність за спільну власність. Велика частина поселень в Україні просто не готова до розширення місцевого самоуправління, спочатку там мають сформуватися громади. І саме активне сприяння створенню місцевих  громад має передувати адміністративній реформі.

Інакше нашу Україну порве на шматки локальними конфліктами.

Наш візит в Польщу став можливий завдяки нашим друзям з громадської організації Stowaryszenie 4 Czerwca  та Посольства Великої Британії в Україні.