СМИ должны сделать все, чтобы люди стали понятнее друг другу – Маргарита Ахвледиани

Опытом Грузии в решении конфликтов на Украинской Миротворческой школе поделилась Маргарита Ахвледиани, глава тбилисского НПО GoGroupMedia. Маргарита говорит, что проблема наших медиа в том, что в них нет простых людей. Там есть политики и певцы, то есть, 1% населения, а 99% – нет. Медиа должны повернуться к людям и сделать все, чтобы люди стали понятнее друг другу. Журналисту нужно учиться делать фокус не на том, что он хотел спросить у человека, а на том, что человек хотел сказать. Люди очень хотят говорить и ждут возможности выговориться. Нужно открыть этот клапан: брать у них интервью, спрашивать их мысли, судьбы, их мотивацию. Тогда люди с разных сторон не смогут убивать друг друга. В Грузии очень много информации о разных сторонах конфликта и отношение людей друг к другу начинает меняться.

Вот несколько вариантов эффективной работы с людьми:

Радио-дневники. Человеку дают диктофон на три дня. В течение дня, когда происходит общение или когда он хочет высказаться – включает диктофон. Люди высказывают то, что их волнует, и вдруг оппоненты понимают, что их волнуют одни и те же вещи. Потом наиболее интересные моменты пускают в эфир на радио. Люди очень любят эти дневники.

Вопросы. Для того, чтобы людей разговорить, им предлагают опросники со множеством вопросов, которые заставляют задуматься о многих вещах. Любой вопрос может открыть человека и он начнет говорить что-то важное.
Вопросы, например, такие:
Какая у вас в жизни была самая большая обида?
Какой подарок в жизни запомнился больше всего?
Вы принимает решения сами или по советам других?
Какой у вас любимый фильм?
Какая любимая история из вашей жизни?

Обмен информацией. Журналисты ездят по деревням и снимают видео о жизни простых людей. Живут у местных жителей по 3-7 дней, едят вместе с ними за одним столом. Потом переезжают в другую деревню. Показывают там видео из других деревень и снимают снова. Журналисты из таких поездок возвращаются с измененным мозгом, многое переосмысливают. Они уже понимают, кто эти люди и чего они хотят.
«Мы даем людям возможность говорить и быть услышанными. В Грузии много таких проектов» – говорит Маргарита.

На этом сайте собрано около 400 таких фильмов
http://www.gogroupmedia.net/Default.aspx

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”

Фото

Українська миротворча школа. Майбутнє вимушених переселенців

Запис ефіру від 20 січня 2015 р. на Харківському ОблТБ.
Наталія Зубар, голова правління ІЦ Майдан Моніторинг

Информационно-аналитическая программа «Будь в курсе

Цитована аналітична записка з проекту

Українська Миротворча Школа
Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні розроблені спільними силами місцевих активістів та представників місцевої влади
Основні типи досліджуваних конфліктів:
1. Конфлікти ідентичностей
2. Конфлікти, пов’язані з етнічністю чи релігійністю
3. Конфлікти історичних наративів
4. Конфлікти бачення (спільного) майбутнього
Проект проходить на вільних територіях Донецької та Луганської областей, Херсонської області (нове прикордоння з Кримом), Одеської області (кордон з Придністров’ям), Волині та охоплює проблеми внутрішньо переміщених осіб по всій Україні.

Рішення проблем внутрішньо переміщених осіб

Ключовими для успішної адаптації є перші місяці. Переконувати людей починати нове життя, а не чекати повернення назад.
Селити людей там, де є робота.
Не створювати компактні поселення (це шлях до гетто).
Вести жорстокий громадський контроль за побудовою житла для переселенців.
Не платити грошової допомоги на постійній основі, щоби не сформувати тотальне утриманство.
Не створювати міністерства по справах біженців, працювати в межах міністерства соціальної політики

——————————
Проект проводиться коаліцією громадських і урядових організацій України та Польщі за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

ups11

Грузія – Велика українська мрія. Казка і бувальщина

26 грудня2014 р. у клубі «Інді» пройшла прес-конференція «Велика українська мрія. Казка і бувальщина». В ній взяли участь один з керівників проекту «Українська миротворча школа», директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос (Київ) та координатор ініціативної групи «Станція Харків» Євгенія Левінштейн (Харків), які відвідали Грузію і познайомились там з досвідом роботи з внутрішньо переміщеними особами.

Вони розповіли про те, що на постконфліктних територіях в Грузії проводяться різноманітні програми інтеграції ВПЛ у суспільство: організація нових робочих місць для швачок, залучення дітей у якості медіаторів, допомога старим, організація дозвілля: гуртки регбі та хорового співу.

Дуже корисним для України є досвід роботи пересувного мобільного банку на кордоні з Абхазією, де ВПО можуть отримати кошти. Підіймалося також питання інформування світової спільноти про проблеми переселенців.

10887184_684590114971517_6324059581141314137_o

Неодноразово учасники прес-конференції підкреслювали загрозу компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, що веде до їх дезінтеграції у суспільстві, конфліктів з місцевим населенням. За їх словами, необхідно окремо розглядати соціальний статус і економічні пільги (у залежності від ступеню вразливості) і не допускати у ВПО проявів синдрому «соціального сирітства» («Ми нікому не потрібні, але всі нам винні»). Це слід враховувати і при будівництві соціального житла, яке обов’язково повинно бути прив’язано до інфраструктури і сприяти створенню робочих місць. Не слід селити людей з міст у села і навпаки. Не треба повторювати досвід Грузії по створенню «гетто» і окремих шкіл для дітей переселенців.

Можливо, можна навіть вводити заохочення для тих, хто працевлаштувався і самостійно налагодив ринки збуту.

Пропонувалось також проводити жорсткий контроль якості за державними програмами надання допомоги і виплати грошової допомоги. Не слід обіцяти людям, що вони скоро повернуться додому, в тому числі і на державному рівні, якщо в цьому немає впевненості. Не треба створювати Міністерство у справах біженців, як у Грузії, чи Міністерство ВПО – це лише призводить до нових проявів бюрократії – достатньо міністерства соціальної політики.

Східне регіональне представництво міжнародного фонду “Відродження”

Повний запис прес конференції

Висновки робочої групи

Есть неколько принципиальных вещей, которые важно извлечь из грузинского опыта работы с вынужденными переселенцами. И это о том, чего нельзя делать ни в коем случае:

1.Не создавать компактные поселения как прямую дорогу к гетто.

2. На всех этапах стройки домов для поселенцев – жесткий гражданский контроль качества

3. Не выплачивать пособия на постоянной основе, чтобы не сформировать тотальное иждивенчество.

4. Пусть это и жестоко, но убеждать, что нет ничего более постоянного, чем временное и жить надо сейчас, а не в ожидании возвращения.

5. Рабочие места – первый критерий для выбора мест поселения.

6. Никаких министерств по делам беженцев, только министерство соц политики.

7. На все и про все времени немного, самые сложные установки и комплексы переселенцев формируются в течение первых месяцев.

Благодаря нашим удивительным грузинским друзьям, мы видели слишком откровенно и многое, мотив такой откровенности с их стороны один – НЕ ДОПУСКАЙТЕ НАШИХ ОШИБОК.

И это, поверьте, хороший совет.

Ольга Духнич

Українська Миротворча Школа працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.

FCO_BCG_MAST_PS_BW

У Херсоні обговорили, що змінилося після того, як область стала прикордонною

Економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, що виникли через те, що Херсонська область зараз межує з анексованою територією, обговорювалися на круглому столі «Херсонщина як нове прикордоння».

Круглий стіл відбувся в Херсоні в рамках проекту «Українська Миротворча Школа», підтриманого Посольством Великобританії в Україні. У засіданні взяли участь співробітники Представництва Президента в Автономній Республіці Крим, офісу Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, представники Херсонської ОДА, науковці, представники громадських організацій.

Обговорювалися економічний та гуманітарний аспекти проблеми, а також питання, пов’язані з безпекою перетину кордону і життя людей в прикордонних територіях.

Дослідник Наталія Беліцер, яка представляє Інститут Пилипа Орлика, виступила з доповіддю «Конфліктний потенціал Херсонщини». Вона зазначила, що нещодавні події, які призвели до появи в Херсонській області вимушених переселенців, зокрема, – кримських татар, не спричинили ескалації в регіоні міжетнічного протистояння. Найбільш сильним, з наявних у Херсонській області, конфліктогенним чинником вона назвала протистояння місцевої влади і суспільства.

Арсен Жумаділов, начальник відділу офісу Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, розповів про перші результати роботи цього відомства, створеного трохи більше місяця тому: «Ми ініціювали два законопроекти. Перший: про статус кримськотатарського народу як корінного народу України. Зараз формується робоча комісія, яка займеться цим питанням. Другий: внесення змін до закону про права і свободи громадян на тимчасово окупованих територіях. У цьому законі є пункт про невизнання документів, виданих окупаційними адміністраціями. Однак у міжнародному праві є норма про те, що ці документи беруться до уваги державою-сувереном при видачі людям своїх документів. Застосування цієї норми в Україні допоможе вирішити проблеми тисяч людей, які мають російські документи і бажають отримати українські».

Під час обговорення економічних аспектів змін, що сталися останнім часом, йшлося про непрозорі схеми, які застосовуються підприємцями-постачальниками тих чи інших товарів у Крим. Зокрема, віце-президент Херсонської регіональної торговельно-промислової палати Сергій Кочарженко зазначив, що дуже мало херсонських товаровиробників отримують необхідні для вивезення товарів сертифікати відповідності в Херсоні.

«Можна сказати, що ці сертифікати «звідкись з’являються». Навіть якщо не брати до уваги всі інші чинники, то не можна закривати очі на те, що значні кошти, які витрачаються на оформлення сертифікатів, «витікають» в інші регіони», – сказав Кочарженко.

Координатор проекту «Українська Миротворча Школа» Сергій Данилов розповів про вивчення грузинського досвіду роботи з вимушеними переселенцями: в Грузії у зв’язку з бойовими діями в Абхазії та Південній Осетії вимушені переселенці з’явилися ще в 1993 році.

За словами Сергія Данилова, головні помилки, які в жодному разі не можна повторювати в Україні: створення місць компактного проживання вимушених переселенців (винятком може бути тільки їх приналежність до однієї етнічної групи, наприклад – кримські татари) і культивування в середовищі вимушених переселенців утриманських настроїв.

«У роботі з вимушеними переселенцями потрібно утримуватися на дуже тонкій грані: і ефективно надати людям допомогу, не дати пропасти, і в той же час не ввести їх у залежність від соціальної допомоги, сприяти інтеграції в нові соціуми», – зазначив Данилов.

В’ячеслав Гусаков

Джерело

У Харкові відбулася перша Українська Миротворча Школа

У Харкові відбулася Українська Миротворча Школа. Це одна зі складових однойменного проекту, котрий містить в собі глибинні дослідження, десятки історій, трансформацій місцевих конфліктів в регіонах України, які межують з іншими державами (Росія, Молдова, Польща). До таких областей відносяться: Донецька, Луганська, Херсонська, Вінницька та Одеська області а також Волинь.

Миротворчі школи, у світі вже існують давно. Це поширена практика у Європі.  Вони виникають там, де є конфлікт. Завдяки ним громадяни можуть ліквідувати конфлікти та бути до них готовими. Миротворча школа  – нова практика в Україні. Основні типи конфліктів, які досліджуються у рамках проекту – конфлікт ідентичностей, конфлікти, пов’язані з етнічністю чи релігійністю, історичних наративів, конфлікти бачення спільного майбутнього.

ups1

Ігор Семиволос, один з керівників проекту, зміг поділитися з нами своїм досвідом, розповісти про проект, прокоментувати ситуацію, яка склалася в Україні на Сході.

–              Пане Ігорю, розкажіть детальніше про Миротворчу Школу.

–              Для України – це нова тема, оскільки раніше навіть найбільш поширеною формою воєнних конфліктів було намагання уникнення конфлікту. Ми ж готові говорити про конфлікт!.. Люди у нас були  неготові, й дуже неохоче йшли на вирішення будь-яких конфліктів, тому й отримали таку політичну ситуацію у країні. Громадяни хотіли вирішити конфлікти в традиційний спосіб, покладаючись переважно на державу. Держава без сумніву повинна бути орбітою, але при умові, що в цій державі працюють інститути. А в умовах, коли дестабілізовані інститути, в умовах, коли,  ми практично опиняємося в ситуації, що цих інститутів просто нема, і ми маємо відкриті конфлікти –  залишається самим громадянам взяти на себе провідні функції, у тому числі, і функції миротворчості. Зрозуміло, що функція підтримання безпеки,  не може бути покладеною на громадян повністю, бо робота з конфліктами у своїх громадах – це нормальна функція, яку повинні вирішувати ініціативні групи.

–              Представники яких організацій стали учасниками тренінгу?

–              Представники різних організацій. Починаючи з власне громадських організацій, представники наукових інститутів, університетів, просто активні громадяни, ініціативні групи те, що зветься.

–              Яким областям  Ви надавали перевагу у відборі, і чому?

–              Херсонщина, Одещина, Донбас, Луганська область і Волинь. Це зони, чи регіони, в яких в тій чи іншій мірі можливий конфлікт, або можуть виникнути конфлікти. Як Херсонщина, у зв’язку розміщеним кордоном і, відчуттям втрати мирного характеру, наявність російських військ на кордоні, і діяльності розвідувально-диверсійних груп. Ну, зрозуміло, чому Донбас, так?! Одещина, тому що це питання Придністров’я, це питання Південної Бессарабії та складно-етнічної території, яка має теж серйозні проблеми в питаннях ідентичності. Це власне конфлікт, який існує в середині, зокрема, це події травня місяця і розвертання груп АнтиМайдану.

–              На якому етапі розгортання конфлікту можна було б уникнути таких жахливих наслідків?

–              Після того, як був захоплений Крим, почався новий етап конфлікту. Якби на той момент в Україні функціонувало достатньо підготовлених фахівців з питань безпеки, які могли результативно і швидко провести операцію зі звільнення Слов’яногірська, зі звільнення будівлі СБУ в Луганську і в Донецьку, тобто цих локальних точок, то гіпотетично можна вважати, що це можна було б вирішити. Але відверто кажучи, на цей момент знаючи, який ресурс мала Україна, було важко собі уявити, що вона може одномоментно перекрити ці точки.  Але збройний конфлікт почався із захоплення Слов’яногірська, це був перехід конфлікту на абсолютно новий рівень.

–              Скажіть, як можна порозумітися з представником «сучасного» Сходу, чи є якийсь універсальний рецепт?

–              На жаль, не має. Це дуже складно.  У нас є представники Донбасу – це власне ті люди, які живуть на звільнених територіях. Ось з ними порозумітися дуже просто, тим паче, якщо вони мають ті самі цінності. Звісно, коли ти маєш спільний конфлікт, і коли ти маєш одні цінності, то порозумітися набагато легше. Інше питання полягає в тому, як порозумітися з людиною, яка є прихильницею інших політичних сил, антиукраїнських, і скажімо так, яка дотримується інших цінностей і колективних міфів. Це нелегке завдання – я одразу Вам скажу. Легкого рецепту, або варіанту не має!.. Часто сторони сідають за круглий стіл – і навіть неспроможні поговорити, вже не кажучи про те, щоб домовитися. Нам здається, що є один шлях – очевидний, але це не так. Протилежна сторона, представники, які вагаються, мають  радянську ідентичність – це,  що зветься таким «болотом» – маса людей, яка не має чіткої ідентичності, щоб визначитися, виходячи з раціонального вибору. Іноді, виходячи навіть з такого міркування, що там, де стоять російські війська – це зона конфлікту, а там, де українські війська – зона миру –  люди і обирають той чи інший бік. Коли люди обирають цей бік, з ними вже треба починати працювати. Тому що вони ще неготові без підготовки, до прийняття нових цінностей, реалів, знову ж таки соціального порядку.

–              У Харкові теж були подібні ситуації із захоплення облради, скажіть, завдяки чому  він зміг утримати проукраїнську позицію і не дати конфлікту вийти на новий рівень?

–              Справа в тім, що багато залежить від активних груп. Якщо подивитися на ситуацію «Майдану» станом  на кінець лютого –  в Україні кількість активних «майданівських» і «антиМайданівських» груп, то ми бачимо ситуацію, коли у областях Криму, Донецька і Луганська, кількість активних «антимайданівських груп» перевищує «майданівські групи», тоді як в інших областях України «промайданівські групи» перевищують «антимайданівські групи» в значній мірі. В деяких регіонах, як Одеса і Харків – не в значній мірі, але проукраїнські сили перевищують на декілька відсотків. І я думаю, що незначна перевага активних громадян, які можуть бути мобілізовані задля своїх інтересів і вирішили «долю» Харкова. А вже зараз кількість таких людей збільшилася. Важливо знати і розуміти, що від мобілізованих груп, які готові захищати свої інтереси багато що залежить!

              Чи не вважаєте ви, що  Харків останнім часом  криє у собі загрозу?

–              Мені важко сказати про  Харків, тому що для того, щоб робити висновки необхідно перевірити. Потрібно робити як мінімум оцінку ситуації і конфліктної температури. Ми цього не робили, і я не зможу  сказати, наскільки ця температура підвищилася, і чи існують імперські групи, які налаштовані на насильницький конфлікт. Треба відзначити і одразу сказати, що конфлікти по собі не є якоюсь суто негативною річчю, конфлікти, в значній мірі сприяють розвитку. Але насильницькі конфлікти справді діють пригнічуюче. Пригнічують політичний розвиток і  громадянський розвиток у тій чи іншій мірі,  маргіналізують, руйнують, вбивають тканину регіону. Багато чого іншого такого, що ми повинні спостерігати зараз, дивлячись на Донбас. І  тут питання полягає у тому, що факт наявності конфлікту, можливо, навіть високої температури конфлікту непроблемний, якщо вона не переходить до насильницьких дій, бо у рамках цієї дискусії можна домовитися, і знайти спільні цінності, – а це вже є позитивною річчю.

              А чи може місцева влада  вплинути на хід подій у такій ситуації?

–              У деякій мірі так, але органи влади місцеві, орієнтовані на  активні групи – вони дивляться, яка сила переважає.

–              Як ви вважаєте, хто повинен брати на себе головну функцію миротворчості, і як?

–              Безперечно не лише держава,  і не лише громадяни. Це колективна робота. Те, що робить український уряд – одна процесія, те, що мають робити громадські організації – друга процесія, те, що мають робити міжнародні організації – це ще одна процесія… Тобто за кожним є свої функції та кожен має свою стратегію.  Коли відбуваються ці конфлікти, з міркувань  безпеки, ми не можемо пропонувати однієї якоїсь «столбової дороги», що так воно має бути. Але, обов’язково потрібно пам’ятати, що, для того, щоб робити якісь висновки, потрібно детально вивчати ситуацію. Це злочин, давати якісь рекомендації, не спираючись на детальне дослідження конфлікту!

Заходами Української Миротворчої Школи були: інтерактивні семінари, лекції, тренінги різних цільових груп, навчання волонтерів та журналістів, поширення кращих практик і позитивного або негативного досвіду трансформацій конфліктів включно з досвідом Європейських країн.

Під час семінару-тренінгу розглядалися такі теми:

Ігор Семиволос. Вступна лекція. Трансформація конфліктів.

Збігнев Буяк. Досвід круглого столу 1989 в Польщі, який покінчив з комунізмом.

Арсен Жумаділов. Картування ризиків та вироблення ключових індикаторів ризику. Інтерактивний семінар

Ольга Духніч. Політики та практики ідентичності у суспільствах з досвідом конфлікту (Інтерактивний курс з розуміння характеру та цінності самовизначення людей у різноманітних суспільствах з досвідом конфлікту).

Катерина Левченко. Про Резолюцію ООН з залучення жінок до вирішення конфліктів

Наталія Беліцер. Як застосовувати SWOT-аналіз для вироблення оптимальної стратегії у конфліктних ситуаціях (Інтерактивний тренінговий семінар)

Ірина Брунова-Калісецька. Комунікації в конфлікті, аналіз конфлікту, психологія ідентичнісних конфліктів.

Покази фільмів Docudays з обговоренням. Зона без вогню – вбивчі поля Шри Ланки

модератор – Володимир Ханас

Майя Вінарська-Чайковська. Чому конфлікт це добре для розвитку демократії? Теорія конфліктів. (Інтерактивний тренінг)

Володимир Ханас. Досвід спільних польсько-українських ініціатив з трансформації конфлікту на Волині.

Андрій Каменщиков. Конфлікти на пострадянському просторі

Наталка Зубар. Як проходить інформаційна війна в вашому місті?

Наталка Зубар. Як соціальні мережі (людські спільноти та інтернет інструменти) сприяють трансформації конфліктів? Лекція

Володимир Ханас. «Усна історія» як історичне джерело (Інтерактивний тренінг)

Ігор Семиволос. Робота над проектами у рамках «Української миротворчої школи».

Підсумками Української Миротворчої Школи будуть публікації, котрі увійдуть у  «Білу Книгу» українською, англійською та польською мовами.

Також на грудень цього року запланована Українська Миротворча Школа для журналістської спільноти.

http://varta.kharkov.ua/articles/1104702.html

Українська Миротворча Школа працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.

FCO_BCG_MAST_PS_BW