Грузія – Велика українська мрія. Казка і бувальщина

26 грудня2014 р. у клубі «Інді» пройшла прес-конференція «Велика українська мрія. Казка і бувальщина». В ній взяли участь один з керівників проекту «Українська миротворча школа», директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос (Київ) та координатор ініціативної групи «Станція Харків» Євгенія Левінштейн (Харків), які відвідали Грузію і познайомились там з досвідом роботи з внутрішньо переміщеними особами.

Вони розповіли про те, що на постконфліктних територіях в Грузії проводяться різноманітні програми інтеграції ВПЛ у суспільство: організація нових робочих місць для швачок, залучення дітей у якості медіаторів, допомога старим, організація дозвілля: гуртки регбі та хорового співу.

Дуже корисним для України є досвід роботи пересувного мобільного банку на кордоні з Абхазією, де ВПО можуть отримати кошти. Підіймалося також питання інформування світової спільноти про проблеми переселенців.

10887184_684590114971517_6324059581141314137_o

Неодноразово учасники прес-конференції підкреслювали загрозу компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, що веде до їх дезінтеграції у суспільстві, конфліктів з місцевим населенням. За їх словами, необхідно окремо розглядати соціальний статус і економічні пільги (у залежності від ступеню вразливості) і не допускати у ВПО проявів синдрому «соціального сирітства» («Ми нікому не потрібні, але всі нам винні»). Це слід враховувати і при будівництві соціального житла, яке обов’язково повинно бути прив’язано до інфраструктури і сприяти створенню робочих місць. Не слід селити людей з міст у села і навпаки. Не треба повторювати досвід Грузії по створенню «гетто» і окремих шкіл для дітей переселенців.

Можливо, можна навіть вводити заохочення для тих, хто працевлаштувався і самостійно налагодив ринки збуту.

Пропонувалось також проводити жорсткий контроль якості за державними програмами надання допомоги і виплати грошової допомоги. Не слід обіцяти людям, що вони скоро повернуться додому, в тому числі і на державному рівні, якщо в цьому немає впевненості. Не треба створювати Міністерство у справах біженців, як у Грузії, чи Міністерство ВПО – це лише призводить до нових проявів бюрократії – достатньо міністерства соціальної політики.

Східне регіональне представництво міжнародного фонду “Відродження”

Повний запис прес конференції

Висновки робочої групи

Есть неколько принципиальных вещей, которые важно извлечь из грузинского опыта работы с вынужденными переселенцами. И это о том, чего нельзя делать ни в коем случае:

1.Не создавать компактные поселения как прямую дорогу к гетто.

2. На всех этапах стройки домов для поселенцев – жесткий гражданский контроль качества

3. Не выплачивать пособия на постоянной основе, чтобы не сформировать тотальное иждивенчество.

4. Пусть это и жестоко, но убеждать, что нет ничего более постоянного, чем временное и жить надо сейчас, а не в ожидании возвращения.

5. Рабочие места – первый критерий для выбора мест поселения.

6. Никаких министерств по делам беженцев, только министерство соц политики.

7. На все и про все времени немного, самые сложные установки и комплексы переселенцев формируются в течение первых месяцев.

Благодаря нашим удивительным грузинским друзьям, мы видели слишком откровенно и многое, мотив такой откровенности с их стороны один – НЕ ДОПУСКАЙТЕ НАШИХ ОШИБОК.

И это, поверьте, хороший совет.

Ольга Духнич

Українська Миротворча Школа працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.

FCO_BCG_MAST_PS_BW

У Херсоні обговорили, що змінилося після того, як область стала прикордонною

Економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, що виникли через те, що Херсонська область зараз межує з анексованою територією, обговорювалися на круглому столі «Херсонщина як нове прикордоння».

Круглий стіл відбувся в Херсоні в рамках проекту «Українська Миротворча Школа», підтриманого Посольством Великобританії в Україні. У засіданні взяли участь співробітники Представництва Президента в Автономній Республіці Крим, офісу Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, представники Херсонської ОДА, науковці, представники громадських організацій.

Обговорювалися економічний та гуманітарний аспекти проблеми, а також питання, пов’язані з безпекою перетину кордону і життя людей в прикордонних територіях.

Дослідник Наталія Беліцер, яка представляє Інститут Пилипа Орлика, виступила з доповіддю «Конфліктний потенціал Херсонщини». Вона зазначила, що нещодавні події, які призвели до появи в Херсонській області вимушених переселенців, зокрема, – кримських татар, не спричинили ескалації в регіоні міжетнічного протистояння. Найбільш сильним, з наявних у Херсонській області, конфліктогенним чинником вона назвала протистояння місцевої влади і суспільства.

Арсен Жумаділов, начальник відділу офісу Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, розповів про перші результати роботи цього відомства, створеного трохи більше місяця тому: «Ми ініціювали два законопроекти. Перший: про статус кримськотатарського народу як корінного народу України. Зараз формується робоча комісія, яка займеться цим питанням. Другий: внесення змін до закону про права і свободи громадян на тимчасово окупованих територіях. У цьому законі є пункт про невизнання документів, виданих окупаційними адміністраціями. Однак у міжнародному праві є норма про те, що ці документи беруться до уваги державою-сувереном при видачі людям своїх документів. Застосування цієї норми в Україні допоможе вирішити проблеми тисяч людей, які мають російські документи і бажають отримати українські».

Під час обговорення економічних аспектів змін, що сталися останнім часом, йшлося про непрозорі схеми, які застосовуються підприємцями-постачальниками тих чи інших товарів у Крим. Зокрема, віце-президент Херсонської регіональної торговельно-промислової палати Сергій Кочарженко зазначив, що дуже мало херсонських товаровиробників отримують необхідні для вивезення товарів сертифікати відповідності в Херсоні.

«Можна сказати, що ці сертифікати «звідкись з’являються». Навіть якщо не брати до уваги всі інші чинники, то не можна закривати очі на те, що значні кошти, які витрачаються на оформлення сертифікатів, «витікають» в інші регіони», – сказав Кочарженко.

Координатор проекту «Українська Миротворча Школа» Сергій Данилов розповів про вивчення грузинського досвіду роботи з вимушеними переселенцями: в Грузії у зв’язку з бойовими діями в Абхазії та Південній Осетії вимушені переселенці з’явилися ще в 1993 році.

За словами Сергія Данилова, головні помилки, які в жодному разі не можна повторювати в Україні: створення місць компактного проживання вимушених переселенців (винятком може бути тільки їх приналежність до однієї етнічної групи, наприклад – кримські татари) і культивування в середовищі вимушених переселенців утриманських настроїв.

«У роботі з вимушеними переселенцями потрібно утримуватися на дуже тонкій грані: і ефективно надати людям допомогу, не дати пропасти, і в той же час не ввести їх у залежність від соціальної допомоги, сприяти інтеграції в нові соціуми», – зазначив Данилов.

В’ячеслав Гусаков

Джерело

У Харкові відбулася перша Українська Миротворча Школа

У Харкові відбулася Українська Миротворча Школа. Це одна зі складових однойменного проекту, котрий містить в собі глибинні дослідження, десятки історій, трансформацій місцевих конфліктів в регіонах України, які межують з іншими державами (Росія, Молдова, Польща). До таких областей відносяться: Донецька, Луганська, Херсонська, Вінницька та Одеська області а також Волинь.

Миротворчі школи, у світі вже існують давно. Це поширена практика у Європі.  Вони виникають там, де є конфлікт. Завдяки ним громадяни можуть ліквідувати конфлікти та бути до них готовими. Миротворча школа  – нова практика в Україні. Основні типи конфліктів, які досліджуються у рамках проекту – конфлікт ідентичностей, конфлікти, пов’язані з етнічністю чи релігійністю, історичних наративів, конфлікти бачення спільного майбутнього.

ups1

Ігор Семиволос, один з керівників проекту, зміг поділитися з нами своїм досвідом, розповісти про проект, прокоментувати ситуацію, яка склалася в Україні на Сході.

–              Пане Ігорю, розкажіть детальніше про Миротворчу Школу.

–              Для України – це нова тема, оскільки раніше навіть найбільш поширеною формою воєнних конфліктів було намагання уникнення конфлікту. Ми ж готові говорити про конфлікт!.. Люди у нас були  неготові, й дуже неохоче йшли на вирішення будь-яких конфліктів, тому й отримали таку політичну ситуацію у країні. Громадяни хотіли вирішити конфлікти в традиційний спосіб, покладаючись переважно на державу. Держава без сумніву повинна бути орбітою, але при умові, що в цій державі працюють інститути. А в умовах, коли дестабілізовані інститути, в умовах, коли,  ми практично опиняємося в ситуації, що цих інститутів просто нема, і ми маємо відкриті конфлікти –  залишається самим громадянам взяти на себе провідні функції, у тому числі, і функції миротворчості. Зрозуміло, що функція підтримання безпеки,  не може бути покладеною на громадян повністю, бо робота з конфліктами у своїх громадах – це нормальна функція, яку повинні вирішувати ініціативні групи.

–              Представники яких організацій стали учасниками тренінгу?

–              Представники різних організацій. Починаючи з власне громадських організацій, представники наукових інститутів, університетів, просто активні громадяни, ініціативні групи те, що зветься.

–              Яким областям  Ви надавали перевагу у відборі, і чому?

–              Херсонщина, Одещина, Донбас, Луганська область і Волинь. Це зони, чи регіони, в яких в тій чи іншій мірі можливий конфлікт, або можуть виникнути конфлікти. Як Херсонщина, у зв’язку розміщеним кордоном і, відчуттям втрати мирного характеру, наявність російських військ на кордоні, і діяльності розвідувально-диверсійних груп. Ну, зрозуміло, чому Донбас, так?! Одещина, тому що це питання Придністров’я, це питання Південної Бессарабії та складно-етнічної території, яка має теж серйозні проблеми в питаннях ідентичності. Це власне конфлікт, який існує в середині, зокрема, це події травня місяця і розвертання груп АнтиМайдану.

–              На якому етапі розгортання конфлікту можна було б уникнути таких жахливих наслідків?

–              Після того, як був захоплений Крим, почався новий етап конфлікту. Якби на той момент в Україні функціонувало достатньо підготовлених фахівців з питань безпеки, які могли результативно і швидко провести операцію зі звільнення Слов’яногірська, зі звільнення будівлі СБУ в Луганську і в Донецьку, тобто цих локальних точок, то гіпотетично можна вважати, що це можна було б вирішити. Але відверто кажучи, на цей момент знаючи, який ресурс мала Україна, було важко собі уявити, що вона може одномоментно перекрити ці точки.  Але збройний конфлікт почався із захоплення Слов’яногірська, це був перехід конфлікту на абсолютно новий рівень.

–              Скажіть, як можна порозумітися з представником «сучасного» Сходу, чи є якийсь універсальний рецепт?

–              На жаль, не має. Це дуже складно.  У нас є представники Донбасу – це власне ті люди, які живуть на звільнених територіях. Ось з ними порозумітися дуже просто, тим паче, якщо вони мають ті самі цінності. Звісно, коли ти маєш спільний конфлікт, і коли ти маєш одні цінності, то порозумітися набагато легше. Інше питання полягає в тому, як порозумітися з людиною, яка є прихильницею інших політичних сил, антиукраїнських, і скажімо так, яка дотримується інших цінностей і колективних міфів. Це нелегке завдання – я одразу Вам скажу. Легкого рецепту, або варіанту не має!.. Часто сторони сідають за круглий стіл – і навіть неспроможні поговорити, вже не кажучи про те, щоб домовитися. Нам здається, що є один шлях – очевидний, але це не так. Протилежна сторона, представники, які вагаються, мають  радянську ідентичність – це,  що зветься таким «болотом» – маса людей, яка не має чіткої ідентичності, щоб визначитися, виходячи з раціонального вибору. Іноді, виходячи навіть з такого міркування, що там, де стоять російські війська – це зона конфлікту, а там, де українські війська – зона миру –  люди і обирають той чи інший бік. Коли люди обирають цей бік, з ними вже треба починати працювати. Тому що вони ще неготові без підготовки, до прийняття нових цінностей, реалів, знову ж таки соціального порядку.

–              У Харкові теж були подібні ситуації із захоплення облради, скажіть, завдяки чому  він зміг утримати проукраїнську позицію і не дати конфлікту вийти на новий рівень?

–              Справа в тім, що багато залежить від активних груп. Якщо подивитися на ситуацію «Майдану» станом  на кінець лютого –  в Україні кількість активних «майданівських» і «антиМайданівських» груп, то ми бачимо ситуацію, коли у областях Криму, Донецька і Луганська, кількість активних «антимайданівських груп» перевищує «майданівські групи», тоді як в інших областях України «промайданівські групи» перевищують «антимайданівські групи» в значній мірі. В деяких регіонах, як Одеса і Харків – не в значній мірі, але проукраїнські сили перевищують на декілька відсотків. І я думаю, що незначна перевага активних громадян, які можуть бути мобілізовані задля своїх інтересів і вирішили «долю» Харкова. А вже зараз кількість таких людей збільшилася. Важливо знати і розуміти, що від мобілізованих груп, які готові захищати свої інтереси багато що залежить!

              Чи не вважаєте ви, що  Харків останнім часом  криє у собі загрозу?

–              Мені важко сказати про  Харків, тому що для того, щоб робити висновки необхідно перевірити. Потрібно робити як мінімум оцінку ситуації і конфліктної температури. Ми цього не робили, і я не зможу  сказати, наскільки ця температура підвищилася, і чи існують імперські групи, які налаштовані на насильницький конфлікт. Треба відзначити і одразу сказати, що конфлікти по собі не є якоюсь суто негативною річчю, конфлікти, в значній мірі сприяють розвитку. Але насильницькі конфлікти справді діють пригнічуюче. Пригнічують політичний розвиток і  громадянський розвиток у тій чи іншій мірі,  маргіналізують, руйнують, вбивають тканину регіону. Багато чого іншого такого, що ми повинні спостерігати зараз, дивлячись на Донбас. І  тут питання полягає у тому, що факт наявності конфлікту, можливо, навіть високої температури конфлікту непроблемний, якщо вона не переходить до насильницьких дій, бо у рамках цієї дискусії можна домовитися, і знайти спільні цінності, – а це вже є позитивною річчю.

              А чи може місцева влада  вплинути на хід подій у такій ситуації?

–              У деякій мірі так, але органи влади місцеві, орієнтовані на  активні групи – вони дивляться, яка сила переважає.

–              Як ви вважаєте, хто повинен брати на себе головну функцію миротворчості, і як?

–              Безперечно не лише держава,  і не лише громадяни. Це колективна робота. Те, що робить український уряд – одна процесія, те, що мають робити громадські організації – друга процесія, те, що мають робити міжнародні організації – це ще одна процесія… Тобто за кожним є свої функції та кожен має свою стратегію.  Коли відбуваються ці конфлікти, з міркувань  безпеки, ми не можемо пропонувати однієї якоїсь «столбової дороги», що так воно має бути. Але, обов’язково потрібно пам’ятати, що, для того, щоб робити якісь висновки, потрібно детально вивчати ситуацію. Це злочин, давати якісь рекомендації, не спираючись на детальне дослідження конфлікту!

Заходами Української Миротворчої Школи були: інтерактивні семінари, лекції, тренінги різних цільових груп, навчання волонтерів та журналістів, поширення кращих практик і позитивного або негативного досвіду трансформацій конфліктів включно з досвідом Європейських країн.

Під час семінару-тренінгу розглядалися такі теми:

Ігор Семиволос. Вступна лекція. Трансформація конфліктів.

Збігнев Буяк. Досвід круглого столу 1989 в Польщі, який покінчив з комунізмом.

Арсен Жумаділов. Картування ризиків та вироблення ключових індикаторів ризику. Інтерактивний семінар

Ольга Духніч. Політики та практики ідентичності у суспільствах з досвідом конфлікту (Інтерактивний курс з розуміння характеру та цінності самовизначення людей у різноманітних суспільствах з досвідом конфлікту).

Катерина Левченко. Про Резолюцію ООН з залучення жінок до вирішення конфліктів

Наталія Беліцер. Як застосовувати SWOT-аналіз для вироблення оптимальної стратегії у конфліктних ситуаціях (Інтерактивний тренінговий семінар)

Ірина Брунова-Калісецька. Комунікації в конфлікті, аналіз конфлікту, психологія ідентичнісних конфліктів.

Покази фільмів Docudays з обговоренням. Зона без вогню – вбивчі поля Шри Ланки

модератор – Володимир Ханас

Майя Вінарська-Чайковська. Чому конфлікт це добре для розвитку демократії? Теорія конфліктів. (Інтерактивний тренінг)

Володимир Ханас. Досвід спільних польсько-українських ініціатив з трансформації конфлікту на Волині.

Андрій Каменщиков. Конфлікти на пострадянському просторі

Наталка Зубар. Як проходить інформаційна війна в вашому місті?

Наталка Зубар. Як соціальні мережі (людські спільноти та інтернет інструменти) сприяють трансформації конфліктів? Лекція

Володимир Ханас. «Усна історія» як історичне джерело (Інтерактивний тренінг)

Ігор Семиволос. Робота над проектами у рамках «Української миротворчої школи».

Підсумками Української Миротворчої Школи будуть публікації, котрі увійдуть у  «Білу Книгу» українською, англійською та польською мовами.

Також на грудень цього року запланована Українська Миротворча Школа для журналістської спільноти.

http://varta.kharkov.ua/articles/1104702.html

Українська Миротворча Школа працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.

FCO_BCG_MAST_PS_BW

Яким бути місцевому самоврядуванню на Донбасі

Володимир Березін

Сьогодні у Костянтинівському міськвиконкому в рамках проекту “Української Миротворча Школа” (координатори Наталія Зубар, Ігор Семиволос) пройшла робоча зустріч представників НУО Донецької та Луганської областей на тему “Якої має бути реформа місцевого самоврядування на Донеччині?”. Фахові медіатори з Харкова Ігор Дубровський та Всеволод Яковлев провели тренінг «Контекст і медіація» для підготовки змістовних і ефективних дискусій. Всі разом оговорили сценарії проведення дискусій на цю тему в містах Донбасу. Вирішили створити Робочу групу НУО по реформуванню на Сході. Запланували у лютому провести круглі столи у звільнених містах Донбасу.

Ігор Семиволос

Сьогодні день соборності України. Ми працюємо у Костянтинівці, обговорюємо місцеве самоврядування.

Валерий Новиков
Провели встречу в Константиновке Донецкой области.
Проукраинская позиция ощественников Луганской и Донецкой областей по поводу будущего местного самоуправления на освобождённых территориях была озвучена. Подобные обсуждения необходимо организовать во всех городах подконтрольного Украине Донбасса и к моменту окончания войны подготовить потенциальных депутатов и городских голов, которые смогут заменить нынешнюю “элиту” восточной Украины

Наталія Зубар

Зараз проводимо нараду активістів 15 міст Донбасу. Висунули ідею придбати гуртом сміттєві баки для люстрації.
Представника ПС Красного Лиману називаали і П’ятим сектором і Приватним сектором і Частним сектором. Ідея про смітник – його

Олександр Шевченко
22.01.2015. Чергова мандрівка до кордону з Мордором. Харків-Слов’янськ-Артемівськ-Костянтинівка-Краматорськ-Слов’янськ-Харків. Враження дуже депресивні від територій. Місця реально якісь заколдовані. Тому дуже дивує скільки все ж таки на цих теренах прекрасних, добрих, світлих і відданих світлим ідеалам людей!

Моє глибоке переконання: люди створили Велику Депресію на цих теренах, й людям під силу це все перетворити в процвітаючий український край. Є ВСЕ для шаленого економічного і культурного зросту, як би це зараз не здавалося неможливим апріорі. Не вистачає тільки мізків, творчості і грамотного менеджменту. Не вистачає чистої масової і елітарної Культури. Не вистачає сил і ресурсів у місцевої інтелігенції. Маємо серйозно думати як зробити з цього краю цукерочку! екс-Донбас ака Південна Слобожанщина народить нові смисли і рішення для всієї України, а Харків їх викристалізує. Через нашу східну браму вільного світу ці ідеї, смисли і рішення “експортуватимуться” далі на Захід.

Старт даний! Ми продовжуємо широку суспільну дискусію “Хто відбудує новий Донбас?”.

П.С. Забираючи довідку про поранення для одного з кіборгів, познайомився з нереально героїчним військовим-смотрящим над 80 та 95 бригадами. Сам він з Донецька. Ще на початку заворушень емігрував західніше для війни за Україну, сів в своє легкове авто і поїхав, облишивши все, що нажив за життя…

Все буде Донбас!

Сюжет зробило Громадське телебачення Донеччини

10947177_10153071446569846_819451376490071813_n 10849008_10202601151668952_8783358687834771025_o 10931549_10153071445194846_3794711869291735073_n

Белфаст. «Стіни миру» в розділеному суспільстві і їх досвід для України

В рамках нашого проекту Українська Миротворча школа ми з колегами відвідали змиову школу конфліктології у Белфасті. Це Північна Ірландія. 17 років пройшло після того, як офіційно там закінчилася війна. Те, що ми побачили, дуже схоже на те, що відбуваєтся зараз у нас на Донбасі.

Конфлікт, який мав глибокі історичні корені, в кінці 60-х років перейшов в криваве збройне протистояння, терористичну війну між Ірландською республіканською армією, яка виступала за незалежність цього краю (Північна Ірландія входила і досі входить до складу Великобританії) англійським військом та місцевою поліцією, а також так званими лоялістами або юніоністами (це добровольчі мілітарні групи, теж терористичні по суті), які виступали за те, щоб Північна Ірландія залишалася у складі Великобританії. Протягом 20 років було вбито тільки під час прямих зіткнень 3400 осіб, при тому населення Північної Ірландії складає 1,5 млн. Для них це дуже багато. Це була кривава війна. При чому в цю війну був певним чином втягнутий світ, тому що обидві сторони інтернаціоналізували конфлікт. Одні провели паралелі з Ізраілем, інші з Палестиною.

Шляхом довгих і дуже складних переговорів, які ми теж вивчали, було все-таки досягнуто перемір’я в 1998 р. і воно більш-менш зберігається, бо сторони хоча б перестали один в одного стріляти на вулицях.

Ніл Джарман показує карту розділеного Белфасту
Ніл Джарман показує карту розділеного Белфасту

Белфаст розділений досі на квартали. Помаранчевим на мапі позначені квартали лоялістів, або про-британські, зелені – це квартали республіканців, які за Ірландію, білим позначені нейтральні території, типу сіті, району заводів, супермаркетів, там війни не було і терактів не проводили. Вони нападали на територію один одного, помарачеві проникали у квартали зелених і навпаки, кидали там фарбу, пляшки з сміттям, також вони дуже любили ходити по вулицях через інший квартал великими маршами.

Ніл Джарман
Ніл Джарман

Наша школа називалася «Миротворчість після кривавого конфлікту». Керівником нашої школи був вчений Ніл Джарман, людина, яка дуже глибоко розібралася в конфліктах, для нього це був дебют, таку школу він провів впершу.

Один з результатів мирних зусиль – всі квартали Белфасту розділені стінами.

Стіна поліцейської дільниці
Стіна поліцейської дільниці
Вхід в поліцейський відділок
Вхід в поліцейський відділок

Це стіна поліцейського відділку, тут вхід в поліцейський відділок, крім того, що вони вбивали один одного, обидві сторони вбивали поліцію. Поліція була на той час озброєна, тривали перестрілки обох сторін з поліцією.

5

Це одна зі стін, на якій знаходяться їхні герої. Так обидві сторони глорифікують своїх героїв. Це терористи, які або відсиділи, або сидять, або загинули.

ipp

Це типовий квартал. Спочатку побудували цегляний мур, коли він був низький, кидали туди пляшки, сміття і попадали ними в перший ряд будинків. Коли мур побудували вище, вони почали попадати в другий ряд будинків. Другий ряд будинків зараз просить побудувати ще вище, щоб вони не доставали їх.

ipp

Це два квартали, розділені величезною стіною, фактично, укріплення. Їх називають «стіни миру». Вони були побудовані під час конфлікту і досі зберігаються.

ipp
В квартал зачиняються двері, він повністю блокується. Двері зачиняє поліція дистанційно з пульта. У кварталі є вся інфраструктура, там живуть люди, хіба що вони можуть не вийти на роботу, якщо починаються заворушення. Тоді квартали блокуються.

ipp
Це центральне перехрестя, місце, де проходили основні масові заворушення. Постійно через це місце ходили маршами. Тут збігаються різні квартали. Марш – це символічне насильство один перед одним, кричалки, прапори, кидання фарбою у чужий квартал, інколи фізичні зіткнення. У 2013 ці марші буди заборонені у Белфасті. Тепер обидві сторони протестують по черзі на цьому самому місці. Це щось, що їх почало об’єднувати.

Вони вже не стріляють один в одного, але ворожість перейшла з кривавої форми у сховану. Вони почали замість один одного бити своїх дружин, почався алкоголізм, наркоманія. Поки йшов збройний конфлікт, ватажки терористичних угрупувань слідкували на тим, щоб вони були в нормальному стані, тобто, не пили і не вживали наркотиків.

ipp
Це стіна республіканського кварталу, тут є багато графіті, багато алюзій на міжнародні події. Мандела, Палестіна.

11
По всьому місту дуже багато графіті зі зброєю і кров’ю. В них є щось, що вони вже звуть «культура насильства».

12
Стіна лоялістського кварталу, величезний, художній монумент.

13
Це оздоблення будинків – типові графіті.

ipp
Це присвята загиблиму герою-торористу. Хлопець у бейсболці з ланцюгом на шії. Малюють ці графіті часто без узгодження з власниками цих будинків.

ipp

Це юніонистський квартал і їх герої.

ipp
Це улюблений символ лоялістів. Червона рука Ольстера. Він є скрізь. Щоб ви собі уявляли той рівень агресії, який уже закладений в історії. Це легенда. Коли вікінгі приїхали на цю землю, два конкуруючих угрупування домовилися, що земля дістанеться тому, хто перший покладе руку на цей острів. Тому обидва ватажка вікінгів відрізали собі праву руку і кинули на землю. Люди живуть з такими графіті поруч.

Збігнев Буяк думав, що кругдий стіл в Белфасті був схожий на той самий круглий стіл в Польщі за йог оучасті, який покінчив з комунізмом. Не був.
Збігнев Буяк думав, що кругдий стіл в Белфасті був схожий на той самий круглий стіл в Польщі за йог оучасті, який покінчив з комунізмом. Не був.

Це міністерство юстиції, круглий стіл, за яким була підписана та сама угода, і довгий час, років 10 вони йшли до того, щоб ця угода імплементувалася. Перемовин між ними було дуже багато. Це довгий, тривалий процес. Повне припинення вогню відбулося по суті років через 5 після підписання цієї угоди.

Що відбулося після того. Багато людей посадили, не було амністії, зброю не здали. Тепер знімають фільми про в’язницю, про їхній досвід, як вони сиділи, і це вважають терапією, як і для самих комбатантів, так і для глядачів. Але що цікаво, вони приймають нові закони і заднім числом сажають за злочини 1975 року.

ipp

Тут зібрали комбатантів з обох сторін. Чоловік в окулярах в сірому піджаку – терорист, який сидів за криваві вбивства від ІРА, поруч з ним лояліст, який довго боровся за мир, але не сидів, можливо, бо його не спіймали. Чоловік у помаранчевому светрі, якого посадили у 16 років за терористичне вбивство – теж відсидів. Всі троє або пишуть, або захистили дисертації та тему «Миротворчість». Це те, яким чином працюють з цими людьми.

ipp

Так виглядає поліцейська машина, вона повністю броньована, вони досі захищаються від терористів.

ipp
Це одна з реклам, за яку платить суспільство. Мілітарність, зброя у них на кожному кроці.

ipp

Це Найджел Грімшоу, головний начальник поліції Белфаста. Він розповідав нам про досвід реформи поліції. У них була абсолютно мілітарна поліція. Вона була озброєна і її всі ненавиділи.

ipp

На плакаті за його спиною написано, скільки в них було перемирій до укладання базової угоди про мир. Чотири різні. Два роки зайняв процес узгодження перемирій.

ipp
В результаті всіх тих угод були розроблені рекомендації комісії Петена, яким чином реформувати поліцію.

Що було зроблено. Поліція була демілітаризована, вони ходять без вогнепальної зброї, тільки з електрошокерами, але вони їх вміють дуже вправно застосовувати. Ми бачили відео, як вони рознімають масові сутички на демонстраціях. Вони без зброї примудряються в’язати людей у великій кількості. Там є цікаві технології.

Зробили нові емблеми, зробили нові правила. Змінили правила праці з населенням, тобто вони залучили населення до policing (здійснення охорони правопорядку). Але не в порядку народних дружин, а скоріше в інформаційному руслі. Щоб люди розказували, що відбувається, розказували про проблеми, запрошували поліцейських, як медіаторів для вирішення проблем, які потенційно можуть стати небезпечними.

ipp

Вони створили наглядові органи. Ця людина – начальник кримінальної юстиції. Вони створили офіс поліцейського омбудсмена. Голову ради нагляду за поліцією.

Поліцейському омбудсмену йдуть скарги і не пов’язані з поліцією. Він є незалежним органом, який знаходиться в структурі Міністерства юстиції. На нього йдуть скарги на поліцію, він ніяк не пов’язаний з поліцією, тому він все перевіряє. Кримінальна юстиція розслідує і перевіряє відповідність дій поліції закону. А от наглядова рада займається внутрішньою безпекою.

Голова наглядової ради, полцейський омбудсмен та голова кримінальної юстиції
Голова наглядової ради, полцейський омбудсмен та голова кримінальної юстиції

Це абсолютно різні структури, які ніяк не пов’язані з поліцією ні грошима, ні зв’язками і вони є абсолютно незалежними. При чому раніше цей поліцейський омбудсмен був бізнесменом, коли він побачив, що йде реформа, він зрозумів, що треба щось змінювати, і коли дізнався про конкурс на омбудсмена – пішов, кинувши свою роботу і дуже задоволений.

Ці люди є абсолютно незалежними і один від одного і від поліції. І абсолютно підзвітні громадськості, тобто, їх діяльність повністю прозора і контрольована.

Ми вважаємо модель Північної Ірландії дуже корисною для України, і ми будемо рекомендувати в рамках нашої Української миротворчої школи, разом з нашою новою міліцією і експертами з Північної Ірландії розробимо цілий комплекс рекомендацій по провадженню подібної ситуації, тобто по наближенню поліції до громадян, але не таким популістським чином, наче «йдіть з нами у наряд», а інформаційно і медіаційно.

ipp

Це графіті зроблено владою. «Те, що стосується нас не має робитися без нашої участі». Це є лозунгом їхньої нової правоохоронної системи.

Ми домовилися з Найджелом, поліцейським омбудсменом та головою кримінальної юстиції про те, що вони готові передавати свій досвід. Вони приїдуть сюди, в Україну, а наші хлопці поїдуть в Північну Ірландію. Вони зможуть взяти участь у роботі, в патрулюванні та дізнатися історію реформування. Реформа поліції Північної Ірландії визнана найкращою у світі.

Також у них є закон про мирні зібрання, який теж визнали найкращим у світі. У нас його досі не має і це велика проблема. Їхній закон побудований знизу, із проблем, які вони спостерігали на кривавих контрманіфестаціях.

Ми вважаємо, що цей досвід особливо важливий в районах, які прилеглі до АТО. Як Донецької, Луганської області, так і Харківської, яка фактично є першою лінією тила. Те, що вони впровадили, забезпечує інклюзивність обох сторін конфлікту, тобто, включення людей різних точок зору до зміцнення громадського порядку.

Це єдиний європейський досвід, який найближчий до нас і який трапився на території країни Європейського Союзу. Це була миротворчість британців на власній території, а не десь за межами. І це вдалий досвід, на відміну від Ізраїлю, де конфлікт триває. Тому ми всім радимо переймати досвід Північної Ірландії.

Наталія Зубар, голова правління ІЦ «Майдан Моніторинг»
Виступ під час прес конференції «Українська миротворча школа. Обличчя нової міліції», Харків, 17 лютого 2015 року.
Розшифрувала Наталя Ляшенко
Фото Наталії Зубар та Збігнева Буяка

Повний запис прес конференції

Bonus tracks. In English

——————————
Проект проводиться коаліцією громадських і урядових організацій України та Польщі за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

ups11