«Роздуми» про засоби взаємодії влади та громадськості – їх дійсно мало чи нам так зручно думати?

Не так давно, блукаючи серед думок різних експертів із розвитку взаємодії влади та громадськості, вирішила спробувати визначити для себе пріоритетність тих чи інших засобів демократії участі для органів місцевого самоврядування та громадськості. Повірте мені на слово, на сьогодні матеріалів, що розкривають сутність тих чи інших механізмів взаємодії влади та громадськості, просто неймовірна кількість. Встигай хіба читати) Проте, як тільки дійшла справа до побудови мого списку пріоритетних засобів, зрозуміла, що чогось бракує.

Ці «роздуми» присвячені тим моментам, які ніби самі собою розуміються, та про які, на мою думку, потрібно частіше говорити. Розпочинаю з головного, а всі наступні «роздуми» або підтверджуватимуть цей вступ, або ж спростовуватимуть). Життя покаже!

Ми маємо великий перелік нормативно-правових актів, що регулюють питання безпосередньої участі територіальної громади у місцевому самоврядуванні. Та лише окремі з них містять детальний опис механізмів реалізації окреслених ними прав громадян на участь в управлінні територіальною громадою. На сьогодні оприлюднена чимала кількість нових законопроектів, що розширюють можливості участі громадськості в прийнятті рішень як на державному, так і на місцевому рівнях.

Для початку, давайте розглянемо основні форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, які є, по суті, описаними в законодавстві моделями залучення громадян до управління на рівні територіальної громади. Заодно і спробуємо визначити, яких ще засобів взаємодії нам бракує. І чи дійсно бракує.

Загальні збори є багатогранним та багатофункціональним явищем. Вони можуть розглядатися як засіб народовладдя та форма здійснення місцевого самоврядування; організаційна форма діяльності громадських організацій та структурний елемент інших форм народовладдя; форма реалізації конституційних прав та свобод людини та громадянина – засіб волевиявлення комплексу природних прав; засіб зворотного зв’язку між громадянами та державою тощо. В ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що загальні збори громадян за місцем проживання є формою їхньої безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їхній діяльності.

Ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Законом встановлено, що громадські слухання мають проводитися не рідше одного разу на рік. Закон надає право членам територіальної громади під час слухань заслуховувати звіти депутатів відповідних рад про їх роботу в цілому або з якогось конкретного питання, а також порушувати проблеми та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Предметом громадських слухань, відповідно до Закону, є «питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування». Разом з тим, Закон не деталізує порядок організації та  проведення громадських слухань, надаючи право регулювати ці питання самій територіальній громаді. Пункт 4 статті 13 прямо вказує, що врегулювання особливостей застосування інструменту громадських слухань в умовах кожної конкретної громади має бути у Статуті територіальної громади.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи можуть ініціювати розгляд в раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування, тим самим розширюючи перелік суб’єктів, що мають право внесення питань на розгляд сесії ради, який визначено п.12 статті 46 цього ж закону. При цьому порядок внесення місцевої ініціативи, так само, як і порядок оприлюднення рішення ради про результати її розгляду, визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Які саме питання вносяться на розгляд ради шляхом місцевої ініціативи? Предметом місцевої ініціативи відповідно до п. 1 цієї статті можуть бути «будь-які питання, віднесені до відання місцевого самоврядування». Тобто, при формулюванні питань, що передбачається внести на розгляд ради в порядку місцевої ініціативи, не можна виходити за коло проблем, які, згідно до законодавства, належать до компетенції місцевого самоврядування. Межі відання місцевого самоврядування встановлюються Конституцією України й законодавством, перш за все, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (наприклад, ст.26 Закону).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює механізм проведення консультацій з громадськістю в Україні, є Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996. Однак, органам місцевого самоврядування лиш рекомендовано використовувати в своїй роботі цей порядок. Згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, консультації з громадськістю проводяться у формі: публічного громадського обговорення (безпосередня форма); вивчення громадської думки (опосередкована форма). У свою чергу, публічне громадське обговорення може проводитись у формі конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей з громадськістю, теле- або радіодебатів, інтернет-конференцій, електронних консультацій.

В різних законодавчих актах визначена можливість проведення громадських обговорень, форми яких самостійно визначають органи місцевого самоврядування. Як приклад, можна назвати наступні Закони України: «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про відходи» та ін.

Останнім часом все частіше перед органами місцевого самоврядування постає питання впровадження в свою роботу різних форм електронної демократії. В час розвитку ІКТ це стало не просто актуальним завданням, а й вимогою громади. Як і форми традиційної демократії, електронні форми бувають прямими та непрямими. Всі вони так чи інакше пов’язані з мережею Інтернет. Тут є про що розповідати, тому більш детально ми про це поговоримо в окремих «роздумах»…

Важливою формою громадської участі у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та налагодженні діалогу з громадськістю є так звані консультаційні чи координаційні ради, дорадчі комітети, громадські ради при органах місцевого самоврядування. Дорадчі комітети – це групи волонтерів з представників громади, які працюють на постійній основі в режимі проведення засідань і допомагають з’ясовувати інтереси громади в тих питаннях, вирішенням яких опікується громадська організація, місцевий орган влади чи орган місцевого самоврядування.

Звісно, перераховано не всі можливі засоби комунікацій органів місцевого самоврядування з громадою, можна і продовжити. Проте ефективність не в їх різноманітті, а в можливості громади обирати найбільш зручний засіб комунікації з владою. В звичайному українському селі, запитавши пересічного жителя, як ви гадаєте, скільки таких засобів він назве? Загальні збори та звернення – вже чудово. Якщо список буде продовжено – фантастика! Мій респект сільському голові, громадській організації, бібліотеці та вчителям місцевої школи, які реалізовують грантовий проект.

Пропонуючи все нові і нові закони, шукаючі нові засоби, ми забуваємо про саму суть діалогу. Перебуваючи в постійному пошуку, ми втрачаємо здоровий глузд та продовжуємо прописувати все нові та нові механізми загальних зборів, громадських слухань, громадських обговорень, консультацій з громадськістю і т.д. Ми втрачаємо самобутність «МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ», нівелюється можливість територіальної громади самій визначати вектор свого розвитку, вирішувати питання місцевого значення у найзручніший для неї спосіб.

А найбільшими нашими проблемами досі залишаються небажання органів місцевого самоврядування налагоджувати комунікації з громадянами, громадяни ж залишаються байдужими до розвитку своєї громади, проявляючи активність лише у вирішенні своїх особистих питань. І скарги, куди без них.

Давайте діяти послідовно, поетапно, використовуючи вже те, що маємо.

Недаремно в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» прописана стаття 10 «Статут територіальної громади села, селища, міста». Саме в цьому документі відображаються історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування, тому саме тут територіальна громада і має прописати свої умови та засоби діалогу з владою.

Голови місцевих рад – виходьте в люди! Звісно, виконання закону – це добре, проте, до цієї «галочки» докладіть більше зусиль, долучіться особисто. Саме Вас обрали, саме Ви є головною посадовою особою територіальної громади, саме перед нею Ви є підзвітним, підконтрольним і відповідальним. Для ефективного управління недостатньо на виконання тих чи інших законів, доручень, державних програм, приймати ті чи інші рішення на планерному засідання ради, попередньо обговоривши в комісіях, підготувавши на виконкомі. Не забувайте запитати громаду, чи хоч в тому напрямку Ви йдете. Ви – член цієї територіальної громади, Вам нікуди їхати. Та й не забувайте, час летить, п’ять років пройде досить швидко.

Логічними видаються заклики багатьох «філософів сьогодення» до просвіти нашої молоді. Політична освіта, як і фінансова, давно мала б увійти до навчальної програми наших шкіл. Звісно, я розумію, що обирати та бути обраними ми можемо з 18 років, та чому всі забули про те, що дітям потрібно пояснити, що це і навіщо ми це робимо? А як щодо того, щоб вчити дітей та молодь бути активними членами територіальної громади? Почни з себе, так би мовити. Звісно, хтось скаже, що є правознавство та й вищі навчальні заклади заповнять прогалини. Проте, давайте будемо реалістами. Правознавство та політична освіта – кардинально різні речі. А з дітьми, як ми знаємо, потрібно говорити, вчити, пояснювати, бо вони бачать більше, ніж ми. Вони ще не зіпсовані проблемами, потребами та спокусами.

Вирішення питань у проектний спосіб. Щоб об’єднати громаду, змусити її до діалогу, навчити «говорити», варто знайти для неї мотивацію діяти, тобто дати їй можливість спільно вирішити проблему громади, що є актуальною для всіх. Найпростіший спосіб – це підготувати спільний проект на отримання гранту. Звісно, наступним кроком має стати його реалізація, а тут потрібно докласти максимум зусиль, щоб він запрацював. Такий шлях пройшли багато громад, натомість, крім проекту, отримали і місцевих лідерів, і активну громадську позицію.

Звісно, це не панацея. Проте, це прості істини, про які повинні пам’ятати обидві сторони діалогу: органи місцевого самоврядування та громада.