Оксана Муравльова, координатор українського розмовного клубу “Файно“, у передачі КультПроСвіт розповідає ведучій Катерині Філоновій звідки виникла ідея створення українського розмовного клубу та як вона втілювалася в життя:
“Я переселенка. Коли я переїхала на нове місце, намагалася знайти себе. Двадцять п’ять років я викладала українську мову. Останні п’ятнадцять років вишивала. Вирішила все це об’єднати разом та об’єднати з метою поліпшення життя оточуючих мене людей.
Українська мова та спільна праця лягли в основу нашого клубу. Починали ми просто з вишивання. Згодом відчули, що це необхідно людям, адже до нас почали щосуботи приходити переселенці. Потім поїхали на навчання до Української Миротворчої школи на Школу соціальних посередників. Нам допомогли, навчили, як правильно спілкуватися, як правильно втілювати ідею і ми розпочали.
Спочатку ми вишивали оберіги для солдат. Вчили дітей працювати, тому що це і пам’ять і моторика. Посадили поряд матусь, потім бабусь. І таким чином, від 0 до 100 років всі до нас приходять і спільно працюють. Головне в нас спілкування українською мовою, вивчення української літератури,українських традицій і все це супроводжується майстерністю.
У нас вже працює не одна група. Ми працюємо у трьох бібліотеках: бібліотека ім. Маяковського, дитяча імені Пушкіна, Центральна бібліотека, працюємо у центрі людей похилого віку, у центрі реабілітації інвалідів, у краматорських бджілок.
Не всі можуть спілкуватися українською мовою. Є перешкода у спілкуванні. Є такі люди, що спілкуються українською невимушено, але вони цього навіть не знають. Дивуються, дізнавшись, що спілкуються українською.
Ми вже їздили з презентацією нашої діяльності до Харкова. Мріємо поїхати у Слов’янськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут. В планах у нас створення мережі постійних клубів, як мінімум, 5-6 міст.
Українська мова не дуже популярна у Краматорську. Просто на курси мови ходять 3-4 особи. На розмовному клубі не всі спілкуються українською, але всі намагаються. Вони бачать оточення і намагаються. В центрі реабілітації інвалідів у вівторок день української мови і вони один одного виправляють, примушують говорити, відповідати українською. Потім ці люди йдуть, приходять інші і все знову повторюється.
В Донецькій області вже стали регулярними семінари-тренінги щодо реформування місцевої влади.
Семінари проводилися у школах та гімназіях серед старшокласників Красноармійська, Краматорська, Новогродівки та Родинского. Крім того, навчання пройшли студенти Донбаської національної академії будівництва і архітектури, Донецького медичного університету та депутати міських рад.
Навчання за матеріалами Української миротворчої школи при сприянні Донецької ОДА та Красноармійської міської ради проводить Олександр Таненок.
У ході заходу учасники, працюючи у групах, досліджують проблеми в реалізації децентралізації влади, шукають ідеї для розвитку міста, прогнозують очікування від результатів реформи місцевого самоврядування.
Про семінари Олександр Таненок регулярно повідомляє на своїй сторінці у ФБ:
У четвер, 24 березня 2016 р., в Антикризовому медіа-центрі міста Краматорська відбулася презентація звіту «Ті, що пережили пекло». Видання описує реальний стан подій на Донбасі і результатом піврічної роботи Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» над дослідженням фактів серйозних порушень прав людини на сході України.
В ході презентації виступив координатор Коаліції Володимир Щербаченко. Правозахисник розповів про незаконні місця несвободи на Донбасі, які було виявлено у результаті моніторингового дослідження. За його словами, звіт базується на свідченнях 160 колишніх полонених і вказує на понад 70 тюрем і катівень, де в’язнів тримали у нелюдських умовах та піддавали тортурам.
Участь у заході взяли і безпосередні потерпілі від порушень, про які йдеться у звіті. Так, про нелюдське поводження з полоненими розповів Олексій Демко, який 30 днів був в’язнем Ігоря Безлера у підвалі горлівського відділення МВС. У чоловіка стріляли і влучили, але медичну допомогу він отримав лише після звільнення. За словами Олексія Демка, тяжкі злочини проти людяності не мають політичних мотивів, тому їх винуватцям не можна дарувати амністію без попереднього суду і справедливого покарання.
Власним досвідом поділився також Сергій Кириченко, який не приховував свою проукраїнську позицію та побував у полоні бойовиків двічі. Вперше чоловіка схопили за те, що той фотографував будівлю місьвиконкому, а вдруге – за доносом сусідів на побутовому підґрунті. Сергій Кириченко на власні очі бачив знущання над полоненими. На його переконання, передусім треба вигнати з лав нової поліції тих правоохоронців, які ще нещодавно були поплічниками «ДНР».
Журналістка Віра Шелест розповіла про історії близьких подруг, які також пережили жахи полону на Донбасі. З жінок жорстоко знущалися і фізично, і психологічно. За ненадання потрібної бойовикам інформації або брехню погрожували відрізати пальці. Внаслідок пережитих травм постраждалі досі не наважуються свідчити проти своїх кривдників.
В ході дискусії, що відбулася після презентації, присутні висловили свої думки з приводу життя на Донбасі після настання миру. Жителі Краматорська погодилися, що складно знайти однозначне бачення розв’язки цього питання, і що процес порозуміння між двома сторонами буде непростим.
Презентація звіту проводиться в рамках проекту «Продукти діяльності коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» для мешканців зони конфлікту». Проведення заходу стало можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження» за програмною ініціативою «Права людини та правосуддя» та посольства Великої Британії в Україні в рамках реалізації проекту «Українська миротворча школа».
Вже майже півроку у Краматорську діє український розмовний клуб «Файно».
Організатором і натхненником клубу виступила Оксана Муравльова, педагог, викладач української мови та літератури, переселенка з м. Ясинувата, Донецької обл.
Про історію створення клубу розповідає пані Оксана: “Я вирішила для себе, що найкращий вихід з депресії – робота. Я вишиваю вже 15 років. Якось нам на СОС-Краматорськ (пані Оксана волонтер цієї організації) з Києва приїхали вафельні рушнички. Метрів 100. Що з ними робити? Приїхали хлопці з Пєсок. Ми думаємо, що ж їх просто так віддавати. Давайте наріжемо, та щось на них вишиємо. Пішла справа, почали вишивати. Коли ми побачили як військовий поклав той рушничок до серця і сказав, що буде його берегти, то почали до цього ставитися зовсім по-іншому. А коли у грудні ми дізналися, що коли у машину потрапила граната і четверо військових, що в ній було вижили і в кожного з них був наш оберіг, тоді ми утвердилися в тому, що це не просто потрібно робити, а потрібно цього робити дуже і дуже багато“.
“Вже традиційними стали зустрічі з координатором проекту Українського розмовного клубу «Файно» ОКСАНОЮ МУРАВЛЬОВОЮ. Цей проект
став можливим з ініціативи СТАНІСЛАВА ЧОРНОГОРА, глави Краматорської міської організації «Фонд розвитку громади» при підтримці Української миротворчої школи.
Метою даних зустрічей є формування національно – патріотичного виховання: спадкування духовних надбань українського народу, вивчення вікових традицій та героїчних сторінок історії українського народу та його Збройних сил, виховання моральної відповідальності за все, що робиться на рідній землі, палке прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Батьківщини, готовності її захищати; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму та інших доброчинностей.
Кожного вівторка протягом двох місяців працівники, слухачі та переселенці Донбаського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів з нетерпінням чекають пані Оксану. В цей день всі розмовляють лише українською.
Кожна зустріч проходе дуже цікаво, насичено і різноманітно. Високий професійний рівень і доброзичливе ставлення до кожного зі слухачів Центру, вміння відмітити найменші успіхи слухачів, віра у їхню здатність подолати складнощі створює атмосферу довіри, слухачі абсолютно спокійно зізнаються в тому, що щось не зрозуміли. Сприймають це як мотивацію для подальшого розвитку.
На зустрічах пані Оксано знайомить всіх присутніх з правилами правильної української вимови, орфографії, розповідає про творчий шлях українських поетів та письменників. Слухачі намагаються вголос виразно читати українські твори, промовляти скоромовки, а потім обговорювати їх. Сьогодні на заняття з пані Оксаною до Центру завітав науковий співробітник історико–художнього музею м. Дружківки ДМИТРО БІЛЬКО. Він ознайомив присутніх з життєвим шляхом і творчістю відомого українського дисидента, письменника та правозахисника ОЛЕКСИ ТИХОГО.
Від імені слухачів та працівників Центру висловлюємо найщирішу вдячність Оксані Муравьовій та Станіславу Чорногору за організацію навчання вільного спілкування українською.
В перший день весни разом з координатором проекту Українського розмовного клубу «Файно» ОКСАНОЮ МУРАВЛЬОВОЮ слухачі та переселенці Донбаського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів приєдналися до вишивання рушника національної єдності.
Рушник єдності – це унікальний твір, покликаний виконувати важливу соціальну місію: сприяти розквіту України та утвердженню національної гідності українців. Він повинен стати оберегом нації.
У рушникові все є справжнім, водночас гостро сучасним, злободенним і глибоко закоріненим в традицію. Все глибоко символічне, кожен елемент має своє конкретне значення, яке органічно вплітається в загальний змістовий лад. Рушник-це символ єдності сім`ї, символ любові до рідної землі. Він один з оберегів, символ краси нашої України.
Наші слухачі з зацікавленістю та патріотичним почуттям вишивали хрестик за хрестиком на рушникові, деякі з них вишивали вперше у житті. Спільне вишивання принесло велике задоволення і радість.
А після вишивання пані Оксано продовжила навчати мелодійної української наших слухачів та ознайомила присутніх з життєвим шляхом і творчістю відомої української письменниці та поетеси, перекладача, культурного діяча Лесі Українки”.
Про події клубу постійно повідомляє на своїй сторінці у ФБ і пані Оксана:
21.02.2016. УРК “Файно”. Свято рідної мови зустрічаємо у чудовій компанії. Цікаво спостерігати як поступово наповнюється зала дитячої бібліотеки, як змінюються вирази облич, як горять оченята дітей, як дорослі вливаються у дитячий колектив і забувають про вік… А ще цікаво, що наша фантазія не може зупинятися лише на одній справі. Нам вже не вистачає тільки вишивки. Ми почали плести, малювати, спілкуватися з психологом, грати у шахи, складати пазли, придумувати конкурси… Скоро й квіти будемо висаджувати, тільки-но сонечко пригріє)))
06.03.2016. Наші засідання стають все цікавішими та яскравішими. Втомився вишивати – плетеш браслетик, набридло – малюєш, утома починає перемагати – приходить пані Світлана – життя виграє новими барвами))) Цікаво спостерігати за оченятами діточок, за бажанням навчитися чогось нового (і не лише у дітей, але й у дорослих).
Сьогодні до нас завітали поляки за бажанням навчитися української мови)))
А ще класний момент – прийшов чоловік, який прагне навчитися та вишити собі сорочку – вишиванку!
Файно вирує в своїх мріях і перспективах. та починаємо замислюватися: це крапка чи ще є бажаючі нас запрошувати?)))
Вишивка – світ краси й фантазії, поетичного осмислення нашого оточення, схвильована розповідь про думки й почуття людини. У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного…
12.03.2016 вишиваємо в бібліотеці ім.Маяковського та слухаємо Т.Г.Шевченка. Спілкування приємне та доброзичливе, навіть не помічаємо плину часу…
Наступної суботи плануємо робити квіточки, а з них – віночки.
Хто ще не з нами? Приєднуйтеся!!!
Субота – 19.03.2016 з 12.00 до 15.00 (для найактивніших маємо солодкі сюрпризи)))
13.03.2016, бібліотека ім.Пушкіна, УРК “Файно”. Всього три години триває наша зустріч, але скільки цікавого ми встигаємо))) Мабуть, і звіт поділимо на три частини….
Ч.1. Сьогодні ми ввійшли у таємничу казку українського віночка.
Ніби сонечка малі посідали на землі,
Квіточки чудові, різнокольорові,
Я б нарвала тих квіток
Та сплела собі вінок.
Щоб і я була в вінку,
Наче квітка у лужку.
Тільки вранці квіти всі
Умиваються в росі.
Росяна травичка –
Змокнуть черевички.
Наші дівчатка та хлопчики порозцвітали в яскравих квіточках і гарному настрої. Дякуємо #ЯрославаТройнікова – переселенці з Ясинуватої – за цікаву роботу)))
У клубі нерідко зустрічають гостей і клуб подекуди вибирається у гості:
15.03.2016. #Безкоштовнікурсиукраїнської мови.
Сьогодні до нас на урок завітали гості з Харкова. За підтримки#Українська миротворча школа студенти-переселенці Луганського аграрного університету приємно порадували слухачів і гостей Донбаського реалібіатаційного центру інвалідів своїм виступом на захист української мови.
Дуже приємно, що саме з молодих уст лунає рідне слово, линуть рідні пісні. Всі присутні були неймовірно задоволені зустріччю.
Велике ДЯКУЄМО))))
Краматорськ, сучасна столиця Донеччини, зустрічає “Миротворець”.
Дуже радіємо з налагодження співпраці з ГО “Краматорські бджілки“, адже днями саме в їхньому приміщенні з’явилася нова точка поширення нашого журналу. Сподіваємося на взаємну приязність з боку мешканців Краматорська.
Радимо також, окрім журналу, купувати у “бджілок” гарні сувеніри, зроблені турботливими руками місцевих майстринь.
ГО “Краматорські бджілки” знаходиться за адресою м. Краматорськ, вул. Катеринича, 14.
Нагадуємо, що дізнатися більше про мережу поширення “Миротворця” можна тут або тут
Редакція журналу:
e-mail: journal.domobran@gmail.com
Відділ маркетинґу:
e-mail: myrotvorec.biz@gmail.com