Локальна ідентифікація не протирічить національній. Проект «Я – громадянин України»

Одеська група Української Миротворчої школи у продовження проекту «Локальна ідентичність та міжетнічні відносини», який проводився у лютому 2015 року, у вересні 2015 – січні 2016 проводить публічну кампанію «Я – громадянин України».

Ця кампанія спрямована на вироблення стійкого сприйняття ідеї, що локальна етнічна самоідентифікація населення окремих районів України не протирічить їх національній ідентифікації як громадян України.

Перший етап включав проведення круглих столів в Одеській та Миколаївській областях, соціологічне дослідження Півдня Одеської області та розміщення соціальної реклами «Я – молдованин. Я – громадянин України», «Я – болгарин. Я – громадянин України», «Я – гагауз. Я – громадянин України» у лютому 2015 року у селах на Півдні Одеської області, які компактно населенні представниками етнічних меншин. Багато бордів досі висять в цих селах.

Ідея була підтримана Міністерством інформаційної політики України, які зголосилися долучитися до кампанії та розміщення соціальної реклами в додаткових регіонах України.

З цією метою, командою УМШ були розроблені борди: «Я – румун. Я – громадянин України», «Я – гречанка. Я – громадянка України», «Я – кримська татарка. Я – громадянка України» і карта України створена з назв різних етнічних груп. Були обрані ті регіони та етнічні групи, які мешкають компактно у регіонах відповідальності УМШ, та з якими періодично відбуваються різні конфлікти та непорозуміння (реальні або спровоковані інформаційною війною).

Протягом листопада 2015 –  січня 2016 160 бігбордів з’явились за допомогою МІП в Одеській області, Херсоні, Краматорську, Маріуполі, Чернівцях.

Борди отримали позитивні відгуки місцевого населення, які, зокрема, впізнавали в «героях» своїх знайомих, оскільки для розробки макетів були використанні реальні люди, відомі в своїх містах.

Так, зокрема, в Чернівцях розміщений відомий румун, викладач політичних наук, активний громадський діяч, людина, яка багато років очолювала департамент у справах міграції ОДА, Сергій Гакман.

I_am_Rumun_Bukovina (1)

Розміщення саме реальних людей допомогло зробити сприйняття головного «меседжу» соціальної кампанії більш відчутним, оскільки він асоціюється не з комерційною рекламою, а з живою людиною, відомою багатьом.

Символ всієї кампанії  –  мапа України з  етнічних груп також став популярним.

300x600_Bord_I_am_Ukranian21203

Ганна Шелест, куратор Одеської групи Української Миротворчої школи

Що таке безпека в Краматорську? УМШ запускає процес спільного пошуку відповіді

25 грудня 2015 р. координатор УМШ в Краматорську Олекса Муравльов здійснив свою мрію зібрати разом дуже різних краматорчан та переселенців, зацікавлених в створенні безпечного середовища навколо себе. Це були представники 12 громадських організацій, військові, журналісти і новий секретар міської ради, а також троє координаторів УМШ в Харкові. Це були не випадкові люди, а правдиво активні громадяни, однак не всі були знайомі.

Дискусію проводив кандидат соціологічних наук Ігор Дубровський, темою дисертації якого і є безпека.

Дискусія про безпеку в місті почалася з обговорення того, що учасники вважають безпекою. Як самі вони, так і організатори дискусії, ми всі були вражені великим спектром відповідей.

Безпека за версією активних людей в Краматорську це – відсутність загроз та тривоги; це почуття впевненості в тому, що з тобою нічого не трапиться, що ніхто не зможе втрутитися в твій простір, впевненість в завтрашньому дні, перебування в зоні комфорту. бажання жити в майбутньому.

Учасники розділили безпеку військову, економічну, фізіологічну, емоційну. Згадували також, що безпека – це ілюзія.

Більшість учасників зійшлися на тому, що Краматорськ –  це небезпечне місто.

Основними небезпеками спільними зусиллями назвали:

  1. Страшно переходити дороги – і через порушення водіями правил, і через погане освітлення.
  2. Високий рівень криміналу в місті – особливо наркоторгівлі і крадіжок. Міліція бездіяльна.
  3. Погана якість медичних послуг
  4. Погана екологія, проблеми з переробкою сміття, брудне повітря.
  5. Поганий стан комунікацій – відсутні майданчики для спілкування, погана якість інформаційних каналів.

З позитивного відмітили, що активні громадяни зараз мають можливість долучатися до процесу обговорення і підготовки рішень, як в міськраді, так і в ОДА. Казали, що зараз проводиться так багато всяких заходів обома владними установами та громадськими організаціями, що вони не встигають скрізь бувати. Наша дискусія перетнулася в часі з благодійним ярмарком і частина людей буквально розривалася між двома подіями. Ми запропонували їм постійно спілкуватися і поділити між собою події, щоб скрізь встигати.

Дуже швидко вдалося домовитися про способи громадського контролю безпеки в місті.

Тож в Краматорську вважають, що громадський контроль за безпекою це:

  1. Участь в процесі підтримання безпеки
  2. Знання законів та доступних механізмів контролю
  3. Обмін досвідом між тими, хто цим вже займається
  4. Вміння домовлятися про спільні цілі
  5. Обговорення оцінки небезпек і ризиків

Секретар міськради після двох годин дискусії сказав, що «без партнерства громадськості і влади нічого більше вже не вийде». Ми подарували через нього для міської ради книгу з науковими підсумками першого року роботи УМШ. Сподіваємося, що вона буде корисною для нового складу. Цікаво, що вперше на дискусіях, які ми проводимо в Краматорську, не відчувалося жодних бар’єрів в спілкуванні з владою і громадянами. Може тому, що секретар міськради на посаді всього місяць.

Дуже цікава вийшла коротка дискусія про кордон між Україною і Росією. На думку учасників Україна має показувати людям з окупованих територій вибір у вигляді комфорту, злагоди, можливостей для розвитку малого бізнесу і самореалізації. Однак не всім там подобається такий вибір, і тоді, якщо вони хочуть патерналізм, то хай вибирають собі інший світ.

З готових рішень було обговорено проект під кодовою назвою «Вата, правий сектор вас запрошує к стенке!», але що стоїть за цим закликом ми поки нікому не розповімо. Подивимося, як цей план буде реалізований.

Цікаво, що жодних відмінностей в думках між старими краматорчанами та вимушеними переселенцями виявлено не було.

Деякі з учасників подумали, що Ігор Дубровський проводив тренінг, його навіть спитали про мотиви його участі в проекті. Однак всі учасники погодилися, що провели час цікаво і корисно, і зрозуміли, що це був не тренінг, а початок спільних дій.

А в мене в результаті нарешті склалося розуміння причин однієї з найсерйозніших комунікативних проблем України – читайте Безпека російською мовою – місія неможлива?! Дякую всім учасникам за натхнення.

Запрошуйте нас ще. Ми приїдемо туди, де ми потрібні. Так і працює Українська Миротворча Школа.

Наталія Зубар, координатор УМШ

20151225_171352 20151225_165529

Наша задача роз’яснити населенню що таке громади і що таке їх об’єднання

Сьогодні, 18 грудня 2015 р. я був присутній на засіданні круглого столу “Об’єднання територіальних громад. Роль громадських організаців в цьому процесі”. Організатор “Регіональний офіс с питань реформ у сфкрі місцевого самоврядування, децентралізації повноважень органів виконавчої влади” разом з Департаментом з питань внутрішньої політики ДонОДА.

На початку всіх вітав директор департаменту О. І. Меланченко. Але ми з Березіним цього не почули, тому, що, як і всі подорожні останнього тижня, ми застрягли на краматорському блокпості. Простояли майже 40 хвилин. Встигли ми тільки на кінціву частину докладу голови “Офісу реформ” Сергія Леонідовича Попова.

Але і з того, що ми почули, мені здалося, що Сергій Леонідович банально розповідав про всім нам відомі речі, але нічого нового і конструктивного я не почув. Може того, що запізнився, а весь конструктив був саме тоді, коли нас не було?

Я взяв слово і висказав свою думку щодо теми круглого столу. Вона полягала в тому, що у нас на Донбасі зовсім ніхто не розуміє, що таке “територіальне об’єднання громад”. Про це має уявлення 30 – 40 людей на всю область, частина з яких, доречі, і зібралася в цьому залі. А решта 2 мільйони про це “не бум-бум”. Так от наша задача просвітити хоч якось ті хоч не 2 мільйони, а бодай хоч тисяч двадцять, які зможуть щось розповісти ще іншим про це. А починати треба з того, що надавати умови для створення в регіонах, селах – хоч якусь зачатку громадянського суспільства. Тобто, ми ж не з того починаємо і не те робимо. І це повинна робити не тільки громадскість, але й держслужба, бо отримує за це гроші.

Це довготривалий процес. Наприклад у Швеції він продовжувався 30 років. Нам треба почати і не кидати цю справу об’єднання громад і після їх юридичного об’єднання. Постійно шукати кращі форми, щось змінювати, покращувати. Я привів приклади з польського досвіду, коли польські громади об’єднали , то об’єднали їх в старих кордонах. Але тоді Польща вступила в Євросоюз і бюджети її гмінів були “втоплені в грошах”. Ми в іншій ситуації. Як нам поступати?

Висновком своєї репліки я вказав те, що сьогодні наша задача просто роз’яснити населенню що таке громади і що таке їх об’єднання.
Реакція Попова спочатку була трохи неадекватна, він намагався влаштувати мені іспит на знання польського територіального устрою, вимагав конкретики. Але це не головне. Головне, що ми у своїй зустрічі підійшли до головної проблеми децентралізації, до усвідомленням кожного донбасівця, що ж таке “територіальна реформа”? На Донбасі є свої нюанси її проведення. Де в чому нам легше, а де в чому навпаки складніше.

Прикладом того, щор навіть громадські активісти не всі розуміють, що таке децентралізація стало спілкування з представницею Костянтинівки. Хоча у тому ж Костянтинівському районі є дуже показовий приклад утворення громадського суспільства у нормальній його формі. Це село Олександро-Калинове. Там ентузіасти, національно-патриотично налаштовані активісти створили етнографічний музей села. І от той музей об’єднав все село з непростим демографічним складом.

Володимир Березін теж все розклав по полкам. Показав всі загрози, шляхи вирішення проблем на начальному етапі. Попередив керівництво області про ризики, які у них є у співпраці з керівництвом Бахмуту.

Дуже вірно сказав Олександр Таненок з Красноармійська про нашу відмінність від Польщі: у нас керують країною олігархи, а Польщею керують політики.

Розкрили своє бачення ситуації в Слов’янську і районі.

Я замітив, що всі присутні підтримали мій виступ, на відміну від організатора Сергія Попова. Але думаю, що після цього круглого столу він трохи змінить свою думку про процес об’єднання територіальних громад на Донбасі, і ми разом будемо лупати ту скелю децентралізації.
Такі зустрічі дуже корисні і їх треба проводити по два рази на тиждень. Адже участь в них беремо саме ми, донбасівці, люди, які добре знають свій краї і знають навіть на підсвідомому рівні, що і як тут треба робити…

Євген Шаповалов ІЦ Майдан Моніторинг.

12362945_920145944689644_2831918215659206035_o

Оксана Муравльова, Євгенія Павлова: Ми маємо простягнути руку допомоги тим, хто там залишився

Українська миротворча школа представляє третій фільм з документального циклу «Жінки миротвориці».

Знайомтеся з Оксаною Муравльовою та Євгенією Павловою з Краматорська.

Оксана Муравльова: “Я переїхала з Ясинуватої Донецькою обл. до Краматорська і все почалося з нуля. У вересні чоловік привів мене до виконкому сказав: “Ми будемо волонтерами. Допомагатимемо іншим переселенцям”. Ми працюємо на СОС – Краматорськ. Спочатку це була просто гуманітарна допомога, але з часом ми зрозуміла: тільки нагодувати – мало. Треба якимось чином перевиховати, довести, що саме Україна – це рідний дім, який треба захищати. Треба постійно виховувати наших справжніх патріотів. Тоді ми почали шукати проекти соціального плану. Олексій з грудня працює з Українською Миротворчою школою. Спочатку навчався, а згодом став повноцінним членом цієї школи та Громадської Організації “ІЦ “Майдан Моніторинг”. Я в свою чергу теж прийшла до Української Миротворчої школи. Ми хочемо наших переселенців адаптувати. Щоб вони не відчували себе викинутими людьми. Наприклад, по суботах і неділях зараз ми вишиваємо, спілкуємося, ділимося, що відбулося за тиждень, дізнаємося, які у кого проблеми“.

Євгенія Павлова: “Я приехала из Донецка. Когда я заезжала в Караматорск, повесила себе на сумку украинскую ленточку. Сразу же пожилой человек сделал мне замечание, что здесь так не принято ходить. Я ему сказала: “Будете ходить”. И спустя год многие ходят и не боятся. И с браслетами, и с трезубцами на майках, на сумках, в веночках, вышиванках. Теперь это наше. Моему ребенку здесь очень нравится. В школе нет разделения. Местный ты или переселенец – не имеет значения. Просто новый мальчик. Помогают друг другу, кто чем может. Я хочу, чтобы и взрослые обратили на это внимание. Как нам найти ниточку, чтобы нам помириться. Что-то же должно нас объединять. Думаю, что мы должны протянуть руку помощи. Не кто-то другой. Миротворчество должно быть не от другой страны, а от нас самих. Тех, кто переехал тем людям, которые там остались. В Краматорске люди хотят жить в Украине, ходить с украинскими флагами, поддерживать украинский язык, носить вышиванки. В Краматорске не было раньше этого. Сейчас это все есть. Я хочу это все в Донецк привезти. Не в этом году, хотя бы в следующем. Да, мы будем там тоже делать, что и здесь. Учить українську мову, посещать украинских людей, которые там остались и ждут, ждут. Просто ждут“.

Детальніше дивіться у фільмі.

12002642_769702403175691_7111636298489194394_o
Оксана та Євгенія навчалися в Школі соціальних посередників, яку проводила Українська Миротворча школа
Оксана та Євгенія на Школі соціальних посередників у Харкові
Оксана та Євгенія на Школі соціальних посередників у Харкові
Оксана та Євгенія беруть активну участь в заходах ГО "ІЦ "Майдан Моніторинг"
Оксана та Євгенія беруть активну участь в заходах ГО “ІЦ “Майдан Моніторинг”

Попередні фільми з циклу “Жінки Миротвориці

Євгенія Левінштейн: Волонтерський рух – це і є те саме самоврядування

Валентина Агафонова, Олена Ніжельська: Люди змінюються. Вони просто бояться показати свою небайдужість

Розробка регіональної стратегії в Донецькій області

У Краматорську пройшла нарада робочої групи з розроблення регіональної стратегії в Донецькій області “Стратегія 2020”. Розроблення програми ініційовано ПРООН. Участь у розробці програми беруть представники обласної адміністрації та громадських організацій.

Під час наради було виокремлене ряд ключових проблем, які було скомпоновано у групи: правові, соціальні, екологічні, інформаційні. Краматорські учасники проекту Українська Миротворча Школа беруть активну участь у розробці стратегії.

Серед проблем для подальшого вирішення:

  • відсутність дієвих механізмів соцзахисту та підтримки вразливих категорій населення, в тому числі ВПО;
  • безробіття;
  • проблеми захисту прав людини;
  • проблеми локальних ЗМІ;
  • проблеми екології;
  • проблеми технічного забезпечення служби надзвичайних ситуацій та системи оповіщення населення;
  • тощо.

нарада ПРООН

Ці та інші проблеми було виявлено під час проведення фокус-груп з представниками різних верств населення.

Запропоновані членами робочої групи механізми вирішення проблем після обговорення будуть затверджуватись на заключній нараді.