Наше завдання – дати змогу переселенцям відчути себе членами української родини

2 червня 2015 р. у Харкові (в культурному центрі «Інді») пройшла дискусія-телеміст «Зміни ідентичностей при великих переселеннях». Організатори заходу мали на меті глибше глянути на проблему переселенців – не лише як відсутність роботи/житла, а й питання ідентичності. Захід організовано Інформаційним центром «Майдан моніторинг» (http://maidan.org.ua/) за підтримки проекту «Київський діалог» (http://www.kiev-dialogue.org/).

Разом з Харковом до дискусії приєдналися м. Львів, м. Київ та м. Дніпропетровськ.

Протягом двох годин групи дискутували на три основні теми:
1. Які зміни ідентичності при переселенні є позитивними, а які негативними: що можна підсилювати, а що варто корегувати?
2. Як зберегти чи розвинути “чуття єдиної родини – України” в масових переміщеннях?
3. Як можна використати уроки і досвід минулих масових переміщень для сьогодення?

Одним з найважливіших питань, відповідь на яку намагались знайти харківська група: «Як надати людям відчуття «родини»? Це пов’язано з тим, що не було централізованого переселення на державному рівні, жителі Луганської та Донецької областей вимушені були бігти. Наше завдання – дати змогу відчути їм себе членами родини, де б вони не знаходились.

Активіст НДО «Альянс-республіка» Іван Козаченко охарактеризував історичні аспекти переселень, навів приклади великих переселень народів (зокрема, кубанські козаки, СС Галичина). Дійшли спільного висновку, що не варто створювати компактні поселення, бо це сприятиме дисиміляції внутрішньо переміщених осіб.
Наприкінці групи обмінялись своїми напрацюваннями та, як виявилось, мали однакову точку зору з багатьох питань. Під час дискусії одразу виникла необхідність визначитись з поняттями (зокрема, «ідентичність», «переселенці», «біженці», «масові переселення»). Також гострою проблемою було визнання відсутності національної ідеї, що значно ускладнює ситуацію.

Після обговорення, групи зійшлись на наступних тезах:
– необхідно розділити ВПО на декілька груп («переселенці» та «біженці»), кожна з яких потребує окремого підходу;
– до позитивних моментів зміни ідентичності віднесли: набуття загальноукраїнської ідентичності замість місцевої; виникнення «вікна можливостей» у ВПО (появу нових можливостей, реалізації нових планів); той факт, при облаштуванні життя облаштовується все оточуюче, внаслідок свідомої самоідентифікації людина стає більш активним членом громадянського суспільства;
– до негативних моментів віднесли: втрата ідентичності негативно впливає на психічний та емоційний стан, особливо важко літнім людям, внаслідок переселення створюються «гетто», чого слід уникати, втрата локальної ідентичності залишає людей «без відчуття коріння», поширення міфологізації;
– війна – результат гуманітарної катастрофи;
– необхідність популяризації української історії Донбасу;
– уряд продовжує втрачати довіру;
– скрутне економічне становище країни ускладнює процеси переселення;
– історія переселень є унікальним джерелом досвіду, яким слід скористуватись у повному обсязі;
– використання досвіду збереження української ідентичності закордоном.

11078145_772443236186204_4193147976255566364_o 11111154_772443222852872_3867525499852100225_o 11289370_772443202852874_68605121104181960_o 11334263_772443322852862_2640652782080962680_o 11393552_772443419519519_6938950118141821175_o 11406147_772443216186206_2057364198244099230_o 11412094_772443279519533_9035566907228122559_o

Східне регіональне представництво міжнародного фонду “Відродження”

Зміни ідентичностей при великих переселеннях – аналіз першого телемосту

Зміни ідентичностей при великих переселеннях Дискусія-телеміст

2 червня, Харків-Львів-Київ-Дніпропетровськ 

Що було більш важливішим для мене, дискусія чи телеміст?

Важливішою була дискусія, бо ми обговорювали різні теми, і в тому числі такі, які не були завчасно передбачені і окреслені оранізаторами. Вони торкалися теми злочинів попередніх періодів переселення українців у часи Радянського Союзу, які не були визнані, а винуватці досі не понесли покарання.

Важливішим був телеміст, бо ми почули думки і позиції людей із різних частин України, які розуміють і обговорюють різні способи вираження ідентичності при великих переселеннях. Представники усіх локацій говорили виключно про сучасні переселення, а ми у Львові проводили паралелі із переселеннями 70-ти річної давності. Висновки усіх локацій були подібними, бо усі ми знаходимося в контексті правди і громадянської відповідальності за своїх побратимів, які живуть в різних куточках усієї території України (включаючи окуповані території і анексований Крим) і зазнали утвердження або зміни власної ідентичності під час великого переселення у звязку з агресією з боку Росії.

Побажання:

  • Продовжити обговорення надалі і зробити їх у форматі діалогів чи дебатів, щоб люди із різних локації мали можливість один одному задати запитання.
  • До обговорень залучати нових людей і особливо біженців.

Запитання:

  1. Які зміни ідентичності при переселенні є позитивними, а які негативними: що можна підсилювати, а що варто корегувати?

Тези:

  • Важко назвати певні позитивні зміни ідентичності при переселенні, але нами було виділено кілька: переселенці більше виражають свою українську ідентичність і стають більш впевнені у правильності свого важливого вибору; вони стають більш відповідальнішими за збереження життя і здоров’я своїх дітей, рятуючи їх і даючи шанс визначення їх ідентичності в майбутньому; більше виражається самостійність людей (без залежності від держави і державних рішень); люди більше мають потребу у вивченні історії України, яка в тому числі має сторінки про переміщення.
  • Негативні сторони переселення: втрата свободи, життя, житла, місця праці та навчання, нерухомості тощо.
  • Негативне є те, що за 24 роки незалежності нікому на державному рівні не було діла за ідентичність українців, і це вказує на повний провал в гуманітарній, соціальній, національній та інформаційній політиці держави. Люди мають відчуття «вирваних із корінням» (так само, як і 70 років назад) та несправедливості. Переселенці починають по новому усвідомлювати поняття своєї малої Батьківщини і по іншому ідентифікують себе із Україною.
  • Переселенці, а особливо діти, мають страх перед майбутнім і перебувають у постійному стресі, що унеможливлює повноцінне життя в нових умовах (які також є для них стресом).
  • Окуповані райони сьогодні є депресивними. Надалі вони будуть мати ще більш виражені ознаки (із більшими площами ураження) через значний екологічний дисбаланс, що пов’язаний із військовими діями і розбалансованими системами господарського управління та житлово-комунального господарства. Назву декілька із них: а) відсутність якісної питної води для потреб населення та с/г тварин; б) знищення верхнього орного шару землі, що унеможливлює використання його в індивідуальному чи колективному сільському господарстві і виробництві; в) підвищення рівня ґрунтових вод, масштабні підтоплення у зв’язку із порушенням системи відкачки вод із шахт; г) збільшення випадків і площ просідання ґрунтів, техногенних землетрусів; д) збільшення імовірності техногенних аварій із значними хімічними і радіаційними забрудненнями; е) хаотичні захоронення трупів людей та тварин, що можуть впливати на стан якості питної води; є) вплив хімічних речовин із використовуваної зброї тощо.
  1. Як зберегти чи розвинути “чуття єдиної родини – України” в масових переміщеннях?

Тези:

  • Вивчати власну історію масових переселень: їх причини, масштаби, прояви та наслідки (підсилити фотоматеріалами та спогадами людей).
  • Мати та посилювати відчуття спільності та єдності українців.
  • Підтримувати мову, культуру, мистецтво, традиції тощо.
  • Здійснювати дії разом на свій спільний захист і життєзабезпечення.
  • Підкреслювати високі моральні людські цінності у допомозі, спільних діях на порятунок і співпереживаннях.
  • Заручитися підтримкою сильної української діаспори.
  • Вимагати від держави: адекватного визнання масових переселень минулого і сучасного; допомоги людям, які стали вигнанцями не за своїми власними бажаннями.
  • Об’єднання людей у клуби для діалогів, спілкування і дебатів.
  1. Як можна використати уроки і досвід минулих масових переміщень для сьогодення?
    Тези:

3.1. Вивчати історію  масових переселень минулого.

3.2. Влаштовувати зустрічі біженців, депортованих і ВПО (людей різних поколінь, різних частин України, різних періодів переселення).
3.3. Не створювати штучно «гетто» для переселенців.
3.4. Організовувати спільні толоки для влаштування побуту переселенців.

3.5. Для захисту соціальних інтересів та прав людей сприяти їх обєднанню.

Галина Проців, м.Бережани Тернопільської області

(мої батьки депортовані з території Польщі в період Другої Світової війни)

11108964_10152873768968148_7513254430067593812_n

 

Проект Резолюції Першого Всеукраїнського Форуму «Співпраця заради порятунку»

25-27 травня 2015 року в Харкові відбувся форум кризових психологів, який об’єднав більше 80 практиків з 35 міст України, що працюють з військовими, переселенцями та жертвами війни.

Форум був організований Інформаційним центром «Майдан Моніторинг» в рамках проекту «Українська Миротворча Школа».

Представляємо вам попередні результати роботи форуму.

11289473_10152868287833148_4709021988241779165_o

Проект Резолюції Першого Всеукраїнського Форуму «Співпраця заради порятунку»

Форум «Співпраця заради порятунку» являє собою відкриту саморегульовану комунікаційно-експерту спільноту, яка об’єднує представників організацій, що надають соціальні послуги тим, хто постраждав та страждає від бойових дій, війни та впливу інших травмуючих подій. Усі організації, представлені на Форумі, діють в межах чинного законодавства України.

Усвідомлюючи, що наша діяльність безпосередньо впливає на стан національної безпеки, ми – учасники Форуму вважаємо за необхідне поставити питання щодо проблеми якості соціально-психологічної допомоги та її відповідності викликам часу.

Серед нагальних проблем, які потребують вирішення, ми відзначаємо відсутність координації у власній діяльності та не системність співпраці з державними установами.

1. Учасники Форуму відзначили, що стосовно координації власної діяльності сьогодні не вистачає:

  • Комунікаційного простору для спілкування фахівців. Цей простір може бути окреслений спільними заходами у різних формах (круглі столи, семінари, інші заходи), які можуть проводитись як у межах Форуму, так і поза ними.
  • Внутрішньої системи обміну досвідом, яка може набувати як форм взаємного навчання, так і його поширення за межі Форуму.
  • Системи взаємної підтримки задля подолання наслідків психічного виснаження та професійних деформацій.
  • Спільного бачення взаємодії як з представниками влади і місцевого самоврядування, так і з представниками державних структур, які виконують споріднені завдання.

Вирішення цих питань можливе через практичні кроки:

Створення міждисциплінарної робочої групи Форуму (МРГФ), завданнями якої є: визначення процедур та регламенту роботи Форуму; термінологічний аналіз та розробка відповідних рекомендацій; розробка рекомендацій з організації соціально-психологічної допомоги бенефіціарам, та їх презентація у відповідних міністерствах через громадські ради; громадська оцінка соціально-психологічної допомоги з боку державних установ та організацій та громадських організацій та ініціатив. МРГФ має створюватись на принципах відкритості та не має обмежуватись лише представниками організацій, які брали безпосередню участь у проведенні Форуму. МРГФ має бути обрана протягом місяця з часу прийняття цього рішення шляхом взаємних консультацій учасників Форуму.

  1. Прийняття Кодексу (зводу правил, положень, етичних норм), що описують як волонтерську діяльність, так і професійну діяльність з надання соціально-психологічної психологічної допомоги.
  2. Створення загальної бази організацій, що надають соціально-психологічну тим, хто постраждав та страждає від бойових дій, війни та впливу інших травмуючих подій. Ця база має бути відкритою та доповняємою. Це сприятиме координації та скорішій реакції на виникаючі потреби, виходячи з їх актуальності.
  3. Підготовка, видання та розповсюдження брошур з описом практик, інфографік, дорожніх карт.
  4. Залучення ЗМІ для висвітлення діяльності Форуму та популяризації ідей взаємодії.
  5. Впровадження навчальних заходів стосовно формування культури діалогу задля реалізації спільних дій.
  6. Залученння бенефіціарів до діяльності учасників Форуму. Вирішення цього питання: по-перше, сприятиме підвищенню якості надання соціальних послуг; по-друге, сприятиме формуванню соціального капіталу з носіїв екстремального досвіду, які мають власне бачення стосовно спрямованості послуг та можуть виступати учасниками цього процесу.

2. Учасники Форуму відзначили також, що для забезпечення системної співпраці з державними установами необхідно:

·        Запропонувати державним установам, які прямо чи опосередковано мають брати участь у надані соціальних послуги тим, хто постраждав та страждає від бойових дій, війни та впливу інших травмуючих подій, представникам наукової спільноти створити спільний з Форумом діалоговий простір.

·        Враховуючи на те, що завдання учасників Форуму безпосередньо впливають на стан національної безпеки, він може бути організований як спільна робоча група під патронатом Ради національної безпеки і оборони.

  • Оргкомітету Форуму доручити у десятиденний строк підготувати необхідний пакет документів та інструментарій для оперативної взаємодії учасників Форуму «Співпраця заради порятунку».

Харків, 27 травня 2015 року

———

Також надаємо результати роботи груп форуму

———

Проект “Українська Миротворча Школа” проводиться коаліцією громадських і урядових організацій України та Польщі за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Черемха, реформи і громадська безпека

20150519_152635Цю черемху я посадила в 2003 році. Зараз вона вище 4-го поверху. І зараз в околиці нема жодної тополі. У всьому районі нема. А в 2003 пуху тополиного в нас було по коліно.

Наш двір був першим, де зрубали старі, 50-річні тополі. Ну, звісно, я в тому брала участь, як один, але не єдиний, організатор. Це було непросто і зайняло кілька місяців.

Ми скинулися, зібрали всі дозвільні документи, подолали опір двох родин, які захищали ті тополі (то ще та історія, але вони давно зі мною помирилися, тож я не буду це згадувати) і в результаті замість тих тополь – в нас прекрасно облаштований двір з такими шикарними деревами. Сама саджала цю красуню.

Тополі були трухлявими всередині і реально аварійними. Через тиждень після знищення наших дворових тополь, в Харкові був буревій і в сусідньому дворі така саме тополя розбила гараж і дві машини.

З тих пір щороку до нас приходив новий сусідський двір переймати досвід. В результаті до минулого року наші сусіди за свій кошт знищили майже всі тополі. Минулої весни приїхав Зеленбуд і зрізав останні п’ять. Все. Кошмар закінчився.

В ті часи мені довелося вивчити купу літератури. Тополя – прекрасний очищувач повітря, але – до 35 років. Далі замість очищення вона починає смітити, а також стає всередині трухлявою і аварійною. Тополі з пухом є одними з найбільших алергенів і в міському середовищі, на мою думку, мають бути знищені всі.

Крім красивих дерев і доглянутого двору в результаті тої операції ми познайомилися з нашим дільничним міліціонером, який виявився цілком нормальною людиною, перезнайомилися з купою сусідів і налагодили між всіма обмін інформацією. Рівень безпеки в районі підвищився суттєво.

А тим часом на днях в Києві тополею вбило дитину.

Я до чого це все пишу? Змін не буде, якщо ви їх не почнете самі. І безпечне довкілля вам ніхто не забезпечить, якщо ви це не почнете робити самі.

Саме тому в рамках проекту Українська Миротворча Школа ми розробляємо стратегії подолання конфліктів і робимо пілоти, які можна копіювати…. Ця черемха – такий пілот.

Наталія Зубар

Ensuring Information Security in Ukraine

Discussion points for the public debate on INFOWAR AND INFORMATION SECURITY. PROPAGANDA AND NEW MEDIA held in the framework of the Kyiv Dialogue project in Kharkiv on May 19, 2015.

Nataliya Zubar, Chair of the Board, Maidan Monitoring Information Center; Project Coordinator, Ukrainian Peacebuilding School

The main factor enabling large-scale subversive information campaigns in Ukraine is

Fragmentation of Ukrainian communication space resulting from:

  • Low level of social capital within communities
  • Poor quality of media
  • Poor quality of ideas, products and concepts
  • Poor quality of communication channels, both electronic and physical

What could be done about it?

  • Increase  mobility of population by improving transport infrastructure
  • Promote establishing new activist media (example of the Gazeta Wyborcza) based on:
  • Strengthen both professionally and institutionally existing media that follow basic ethical principles
  • Create media networks that share joint intellectual tasks such as:
  • Popular Twitter accounts
  • Team blogs
  • University Media Centers
    • Credibility of information
    • Adherence to professional standards
    • Looking for socially resonant themes and optimal ways to cover them
  • Enhance social capital of patriotic intellectuals through:
    • Training on effective communications
    • Increasing visibility of their activity in media
    • Engaging them in addressing governance issues with local self-government bodies and administrations
    • Engaging them in designing local development strategies
  • Develop effective mechanisms of information exchange between citizens, law enforcement and military through:
    • Broad citizens’ participation in maintaining security within their local communities.
  • Create information security social networks to provide quick collecting of information on terrorist activity as well as introducing and promoting European standards of journalism and public security

11012449_471269316359598_5514470986729084654_n