Мова як фактор нацбезпеки. Чужа мова несе з собою чужі проблеми, чужу героїку, чужу історію та чужі цінності

У грудні 2015 р. «Руйнівники міфів» представили на широкий загал телевізійну програму з циклу «Мифы и реальность: спросите у специалиста» «Мова як фактор національної безпеки».

Події 2014-2015 рр. довели, що Донбас має гібридну ідентичність. За останніми соціологічними дослідженнями лише 51% мешканців регіону вважають себе громадянами України. Вочевидь, подолання роз’єднаності нації стає надважливим завданням.

Не останню роль в цьому відіграє єдина українська державна мова, бо запускає політичний механізм масової самосвідомості, почуття колективної приналежності (ідентифікації) до певної культурної спільноти.

Проте, східний регіон України в своїй більшості виступає за введення двомовності, чим поширює розірваний інформаційний простір та дає підстави для розповсюдження сепаратистських настроїв в регіоні.  Останнє є недопустимим.

Крім того, відсутність знань та недостатність повноцінної і цілеспрямованої інформаційної роботи з місцевим населенням дозволяє ефективно проводити відповідну діяльність силами ворога.


Гостею студії стала кандидат наук з соціальних комунікацій, пропагандист, директор всеукраїнського руху «Не будь байдужим» Оксана Левкова.   

Ведуча: Оксана Кулишева, історик, співзасновник ГО «Відродження Сходу».


Оксана Кулишева: Чому ми маємо відстоювати присутність української мови на Донбасі?

Оксана Левкова: Тому що ще століття тому українська мова була поширена не тільки на Донбасі, а ще й на Кубані. Про це свідчить мапа російського наукового товариства, а російських науковців важко запідозрити в реверансах в бік України. Тому логічним видається говорити українською на Донбасі. Крім того, наші бабусі і дідусі говорили українською. Це доведено соціолінгвістами. Тільки наші батьки говорили російською. Це наслідок системної русифікації, поширення російської мови і культури. А дідусі і бабусі у нас україномовні і україноорієнтовані. Тобто, ми в першому поколінні російськомовні.

Розмовляти українською мовою молодій людині логічно також з огляду на те, що їй буде дуже важко розвиватися в Україні без знання української мови. Ви ніяк не винесете за дужки складання зовнішнього незалежного оцінювання в 11 класах з української мови. Вступ до вишів в Україні – це однозначно складання української мови.

Оксана КулишеваЯкщо ти володієш українською мовою, то інформаційний простір теж для тебе набагато ширший. Ти можеш спілкуватися з поляками, з чехами, зі словаками, з хорватами і навіть з македонянами.

Оксана Левкова: Українцю справді легше порозумітися з сербами, хорватами, поляками, ніж росіянам. Але не забуваймо, що інформаційний простір у нас не україномовний. 95% українського простору все одно російськомовний і це не дає Україні ні поширити себе у світі, бо немає засобів масової інформації, ні в середині країни.

Оксана КулишеваВідсутність української мови в нашому просторі загрожує єдності нашої країни.

Оксана Левкова: Так. Тут маємо аналогії з Квебеком у Канаді. Чи абсолютно нерівною позицією нідерландської і французької мови у Бельгії і абсолютно непорівняна з нами Швейцарія. Там все інакше, ніж у нас.

Оксана Кулишева: Проблема сепаратизму дуже для нас серйозна. Найголовнішою причиною сепаратизму я, як історик і мешканка Донбасу, виділю нашу гібридну ідентичність. Ми досі для себе не можемо з’ясувати чи ми росіяни, чи ми українці. В нас проблема з державною і національною ідентичністю. Це пов’язано з багатьома об’ективними причинами, а саме порубіжжя, і тісні економічні і сімейні зв’язки з Росією. І безумовно розірваний інформаційний простір.

Оксана Левкова: Коли заходить на територію іншої держави чужа мова, вона внесе і вболівання за чужі проблеми, чужу героїку, чужу історію, чужі цінності.

Оксана Кулишева: В нас немає єдиного сталого погляду на минуле України і це призводить до того, що ми не можемо виробити спільну політичну стратегію. Що з цим робити?

Оксана Левкова: Інші країни вже давно дали впевну відповідь на це запитання.  Існує концепція м’якої сили, запровадженої у 2000 роках гарвардським політологом Джозефом Найєм. Полягає вона в тому, що щось треба протиставити надто примусовій військовій і економічній силі. Вони все-таки не вирішують всіх проблем. Щоб привабити увагу саме до своєї країни, держави ідеологічно, на рівні грантів, на рівні запрошення іноземних студентів у свої університети, на рівні привабливого іміджу мови і культури цінностях, показують світові себе. Ця концепція дуже добре себе зарекомендувала  в різних країнах, але на жаль, не в Україні.

Хрестоматійними прикладами цього є Російська Федерація, Китай і США.

Україна з цьому сенсі нічого не робить, особливо зараз, коли війна.

Оксана Кулишева: Я нещодавно робила огляд преси в інтернеті за досить потужними інформаційними сайтами і дістала такий самий висновок. Дійсно, багато авторів виводять проблему сепаратизму з гібридної ідентичності, з розірваності інформаційного простору, проте вирішують вони це питання дуже вузько. Вирішення вони вбачають в суто економічній площині. Якщо буде економічне зростання, то не буде проблеми сепаратизму. Проте ми всі знаємо, що з проблемою сепаратизму стикається не лише Україна, а і Англія, і Канада, і Бельгія. Ми пам’ятаємо, що восени 2014 р. Шотландія проводила референдум щодо від’єднання від англійської метрополії. Однак, ці країни дуже економічно розвинуті. Таким чином, економіка не вирішує цих проблем.

Оксана Левкова: Якби все трималося на економіці, то навряд чи вкладали б стільки тонкого креативу і стільки грошей для популяризації себе США, Китай та РФ. З тези «битіє определяет сознаніе» випливає, що основа, базис – це шлунок, матерія, економіка, а надбудова – ідеологія і культура. Але це радянська концепція.

Оксана Кулишева: Що в цьому сенсі робить ваша організація?

Оксана Левкова: Вже 19 років поспіль популяризує українську мову, культуру та історію. Причому намагаємося говорити про це в креативних форматах. На жаль, в Україні є безліч людей, які нас звинувачують в націоналізмі. А деякі примудряються у фашизмі, хоча ми просто поширюємо своє.

Оксана Кулишева: Я досить часто стикаюсь з тим самим. Прийшов час розшифрувати, що ж таке націоналізм, нацизм та фашизм.

Із словника Наталі Яцко «Піар та маніпуляції»:
Націоналізм – це надання пріоритету національному розвитку та само ідентифікації народу, нації у культурних, політичних та економічних питаннях, пов’язанним з колективним бажанням, формуванням, зміцненням власної суверенної держави з виразно позиціонованим та легко ідентифікованим на міжнародному рівні іміджем.

А якщо взяти звичайний тлумачний словник, то слово націоналізм розшифровується там як любов до батьківщини.

Отже, націоналіст – це людина, яка провадить в життя інтереси власного народу і захищає права людини в Україні. До речі, всі ми пам’ятаємо 1976 рік, коли українську-хельсинську групу, яка намагалася захищати права людей в Радянському Союзі звинуватили саме у націоналізмі.

Оксана Левкова: Сосюру, який асоціюється з Лисичанськом, теж свого часу звинувачували у націоналізмі. Олександра Довженка звинувачували у націоналізмі за його фільми. Леоніда Бикова, навіть за пропагандистський радянський фільм «В бой идут одни старики».

Оксана Кулишева: То ми з вами у прекрасній компанії.

Фашизм і нацизм взагалі не є притаманним Україні, оскільки вони ґрунтуються на антисемітизмі, антилібералізмі, вождізмі, а ці речі не притаманні Україні.

Націоналізм, нацизм і фашизм це зовсім різні речі. Якщо без націоналізму, як без складової масової самосвідомості суспільство не може обійтися, то фашизм і нацизм не мають існувати взагалі.

Оксана Левкова: Ще однією великою перешкодою є наполягання РФ на федералізації України і введення танків на нашу територію внаслідок цього. Зрозуміло, що первинною перед цим була культура. Поширення російської мови це той фактор, який заглушує поширення української мови.

Оксана Кулишева: Всім історикам і політологам знайома формула реальної політики. Геніальним провідником і творцем реальної політики був відомий Генрі Кісенджер. В основі реальної політики лежать не моральні принципи, а національні інтереси. Для реалізації національних інтересів міжнародні правові норми або моральні принципи, або апеляція до сподівань інших народів, історичні факти – це лише змінюваний інструментарій. Тобто, країна для себе і своїх союзників на перше місце виставляє захист територіальної цілісності і невтручання у власні справи.  А для своїх явних або потенційних супротивників першість буде займати боротьба за права національних меншин, а також можливість військової та гуманітарної інтервенції на територію цієї країни задля захисту етносу або прав людини. Класичний приклад реальної політики в цьому сенсі – Росія. Якщо Україна не навчиться захищати власну країну, то нічого доброго не буде.

Оксана Левкова: Це відбувається поки що це на рівні громадських рухів. Наша громадська організація займається рок-концертами на підтримку мови, літературними вечорами, веселими креативними молодіжними флешмобами. І так вже 10 років. Але на партизанці далеко не виїдеш. Все одно це має бути позиція держави. І мають бути гроші держави і має бути політична воля. Наразі цього немає. З поширенням мови дуже велика проблема. Ми на сьогодні живемо в ситуації дії закону Кивалова-Колєсніченка.

Оксана Кулишева: В нас не так давно пройшла обласна олімпіада з історії. Там було висвітлене таке питання:

“Прочитайте вислів канадського прем’єр-міністра П. Трюдо і дайте відповіді на запитання:

«Звичайно, двомовна держава дорожча за одномовну , але ця держава є багатшою» (1968 р.)

1).  У яких історичних умовах була сказана ця фраза?

2). Про які дві мови говорив Трюдо?

3). У чому багатство «двомовної» держави?”.

Як би ви прокоментували це питання?

Оксана Левкова: Йдеть про позицію англійської і французької мови. В 1969 році начебто логічно ввели двомовність у Канаді, але це закінчилося тим, що Квебек, провінція в Канаді, регулярно нагадує світові про те, що вона самодостатня, окрема, повноцінна в усіх аспектах: культурних, економічних і соціальних і вона постійно хоче вийти зі складу Канади. Це міна сповільненої дії. У нас такого не може бути.

Оксана Кулишева: Мене здивувало, що ці питання складали люди-переселенці. Це Луганський інститут післядипломної освіти. Мені здавалося, що вони точно мали би зрозуміти, що в рамках реальної політики ми самі даємо Росії інструментарій для поширення інформаційного впливу, і у вигляді двомовності, і у вигляді теле-, радіопрограм.

Ще одна проблема, що це питання задано досить маніпуляційно. Дитина не має вибору, як відповісти. Йому натякають, що це класно, якщо держава буде двомовною, а це не є нормальним ні з точки зору історії, ні з точки зору педагогіки.

Оксана Левкова: В Україні зовсім інша ситуація, ніж у Канаді, тому що 70% згідно з останнім переписом населення вважають українську мову рідною.

Це означає, що є всі підстави дати україномовним людям хороший національний культурний  продукт: фільм, книги, сучасні чи старовинні. Але ми цього не маємо, тому що немає політичної волі.

Оксана Кулишева: Я знаю, що в Європі жорстке законодавство стосовно захисту мов.

Оксана Левкова: Так. У Франції, Німеччині. Жодної турецької школи немає в Німеччині, де мешкає не один мільйон турків. У Франції, ще в добу Великої французької революції 1789 рік, заборонили вести документацію не французькою мовою. На сьогодні штраф за те що пісня, документація чи рекламні вивіски не французькою мовою від 750 до 570 тис. євро.

Оксана Кулишева: Знову ж таки, в дії реальна політика. Для інших країн ми будемо підтримувати національні мови, для своєї країни – потрібна одна єдина мова.

Оксана Левкова: Так. І в цьому контексті не можу не згадати відомий документ, Європейська хартія регіональних мов та мов меншин. Його Україна ухвалила в 2003 році, а Росія його не ухвалила. Росія, яка рекомендує нам захищати права російськомовних і яка не захищає права інших мов на своїй території.

Оксана Кулишева: Повертаючись до теми націєтворення,  хочу зазначити, що ми ще проходили у 19 сторіччі. Тоді над побудовою нації працювали і етнографи, і історики, і мовознавці. Потім до цього долучилися громадські об’єднання, товариства, політичні партії. І, як наслідок цього, на початку 20 сторіччя була створена Українська держава. На жаль, ми потім її втратили. Як зробити так, щоб не втратити цю державу сьогодні?

Оксана Левкова: Потрібно проводити більш послідовну і цілеспрямовану політику, яка орієнтована на гомогенізацію, уніфікацію, на покрокове, тонке поширення української мови, культури та історії.


В ефір програма вийшла 19 січня 2016 року (з трьома повторами протягом двох тижнів).

Необхідно зазначити, що програма охопила не лише телевізійну аудиторію, а й транслювалася в Інтернеті на відео-каналі «Луганський фронт» , поширювалась через соціальні мережі.

Інтернет трансляція дозволила охопити глядачів різних поглядів й різного територіального місцезнаходження (м. Сєвєродонецьк, окуповані території, регіони України, Росії, інших країн), мати ширший зворотній зв’язок. Приблизна кількість переглядів з урахуванням кабельної мережі приблизно до 8 000.

Хід виконання проекту у грудні 2015 року дає можливість зробити відповідальний висновок про досягнення задекларованої мети:

  • поширення достовірної інформації про мову та історію сучасної України;
  • поширення ідеї єдності регіонів, подолання розірваності інформаційного простору.

7dc38e766d15c98d04887de5d6bb0e74

Радіо “Без меж” вже знають за кордоном

У цьому місяці радіо «Без меж» у Сєвєродонецьку працювало за запланованим графіком. На радіо вийшло 29 загальних програм, 20 авторських та 35 випусків новин. Ми продовжуємо мовити в форматі 24/7 та плануємо випуски нових програм. 

На сьогоднішній день, тема волонтерства, військових та переселенців залишається актуальною, тому програми, які торкаються таких дражливих тем, популярні та затребувані. Редакція радіо не припиняє записувати інтерв’ю з цікавими гостями та особистостями. До таких програм відносяться «Допомогти, щоб жити» та «Відверта розмова».

Розібратися у собі та допомогти корисними порадами нам допомагає психолог Ірина Стуканева, яка веде програму «Запитайте у психолога». Як нам відомо, нашим слухачам дуже подобається її професійний підхід.

Програма, яка розбурхує розум, з амбіційним та прямолінійним Олександром Шмалем, збирає слухачів зі всіх куточків Землі.

Завдяки цьому про радіо «Без меж» знають за кордоном.

Радіо працює за підтримки Української Миротворчої школи.

 

«Щаслива дитина – Квітуча Україна» у Сєвєродонецьку

У Сєвєродонецьку ГО «Об’єднання «Справа життя» з 5 грудня 2015 року по 24 січня 2016 р. здійснили проект «Щаслива дитина – Квітуча Україна». Заходи проекту складалися з тренінгових занять для дітей трьох вікових груп (4-6, 7-10, 10-12 років).

20151212_113650

Метою проекту є допомога дітям із зони АТО, що проживають в Сєверодонецьку, шляхом надання спеціалізованої психологічної допомоги.

Перші заняття були спрямовані на знайомство з дітьми та встановлення контакту. 

У групах малюків до 6 років на встановлення контакту потрібно більше часу в силу їх вікових особливостей. Вони вимагають більш індивідуального походу, їм потрібно більше часу на знайомство один з одним і з тренером, на усвідомлення правил роботи, які існують в групі і на встановлення своєрідної прихильності між ними і тренером.

20151212_131812

Друга група дітей (7-10 років) сформувалася до четвертого заняття. Діти стали більш відкрито говорити про те, що їх хвилює. Деякі вправи у дітей викликали сильне почуття, про які не всі були здатні говорити на той момент, і лише після проекту у них з’явилася потреба і можливість говорити про свої переживання.

Група дітей від 10 до 12 років сформувалася на третьому занятті. Діти стали більш відкритими, вільними і розкутими. Більше довіряють тренеру і один одному. На початку заняття помітна непідробна радість від зустрічі один з одним.

DSC_0753

Свої заняття спеціалісти будують на основі програми Сергія Богданова «Розвиток психосоціальної стійкості до стресів у школярів», доповнюючи її іграми і вправами, адаптуючи під індивідуальні особливості учасників тренінгу і групи.

Загалом в навчанні взяли участь 23 дитини. Практичний психологом проекту виступила Дем’янова Євгенія.

DSC_0757

Для досягнення більш якісного результату було прийнято рішення продовжити проект. Оскільки йде робота на зміцнення внутрішніх ресурсів дитини, відреагування негативних емоцій. Батьки дітей відзначають, що діти стали менше тривожні, стали спокійніше і впевненіше в собі.

В рамках проекту було надруковано 1000 буклетів, ознайомившись з якими, батьки зможуть допомогти дитині пережити стрес.

Проект реалізується за підтримки «Української Миротворчої Школи».


Публікації про проект:

Приглашаем детей из зоны АТО на занятия с детским психологом

У Сєвєродонецьку та Лисичанську презентували видання про тортури на Донбасі

8 лютого 2016 р. у Сєвєродонецьку та Лисичанську Луганської області пройшли презентації звіту правозахисної Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі».

Видання «Ті, що пережили пекло» складається з цифр, фактів, фотографій та фрагментів розповідей людей, які утримувалися у тюрмах на окупованих територіях і зазнавали тортур.

Правозахисники Володимир Щербаченко і Валерій Новиков розповіли про нелюдські умови, в яких утримуються ув’язнені: у холодних, невентильованих підвалах, у брудних ямах або навіть у клітках для тварин. Нерідко бранці позбавлені доступу до їжі та питної води, їм не надається невідкладна медична допомога. Багато людей досі знаходяться у полоні.

Віталій Новиков та Володимир Щербаченко

«Я думаю, що пізнав пекло у моєму житті» – перші слова звільненого з полону волонтера, кадри з яким відкривають 18-хвилинний документальний фільм, що також презентувався на заході.

Після показу фільму колишні бранці підвалів «ЛНР» поділилися своїми історіями. Волонтерка Вікторія Кононова разом зі своїм чоловіком провела у незаконному ув’язненні 98 днів. Подружжя катував особисто так званий міністр сільського господарства «ЛНР» Сергій Литвин. Голова місцевого осередку однієї із українських політичних партій Сергій  Самарський пробув у полоні чотири доби, і за цей час бойовики десятки разів «гралися» із ним у «руську рулетку», цілячись у живіт чи голову. «Нас вишиковували вздовж стіни, казали, що розстріляють із автоматів. Це були погрози та спроби зламати психологічно», – сказав він, додавши, що звертався до правоохоронних органів України, та це не дало жодного результату.

Лідер мусульманської громади Луганська, політолог Сейфулла Рашидов, який під загрозою арешту залишив рідний Луганськ, наголосив на необхідності досліджувати порушення прав людини по обидва боки лінії розмежування. На думку луганського вченого, саме такий підхід забезпечить розвиток в Україні демократичного суспільства та довіру до нашої країни з боку європейської спільноти. Учасники дискусії погодилися з цим, зауваживши, що ситуація на окупованих територіях відрізняється тотальним характером порушень і тим, що на неконтрольованих урядом територіях жертви позбавлені будь-яких правових засобів на захист своїх прав.

Презентація звіту відбулася в рамках проекту «Продукти діяльності коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» для мешканців зони конфлікту». Проведення заходу стало можливим дякуючи фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження» за програмною ініціативою «Права людини та правосуддя» та Посольства Великої Британії в Україні в рамках проекту «Українська миротворча школа». 

Аліна Боднар


Інші ЗМІ про це:

У Сєвєродонецьку презентували моніторинговий звіт: “Ті, що пережили пекло”

У Сєвєродонецьку та Лисичанську презентували видання про тортури на Донбасі

Презентація звіту «Ті, що пережили пекло»

«Культура добросусідства» на Луганщині

З метою впровадження інтегрованого курсу «Культура добросусідства» у навчально-виховний процес дошкільних та загальноосвітніх закладів Луганської області (лист МОН України № 1/11  від 22.12.2015 року «Про необхідність розвитку гуманітарної освіти, діалогу та толерантності серед дітей та дорослих») Луганським ОІППО на 2016 рік заплановано низку заходів із залученням педагогічних працівників різних категорій.

Так, 3 лютого 2016 року відбулася презентація курсу «Культура добросусідства», у якій взяли участь п’ятдесят педагогів Луганщини – заступники директорів з виховної роботи, заступники директорів з навчально-виховної роботи початкової школи базових ЗНЗ, методисти з дошкільної освіти методичних кабінетів/центрів відділів освіти. Учасників заходу привітали Ірина Цимбал, ректор Луганського ОІППО, та Олена Ніжельська, голова Кризового медіацентру «Сіверський Донець», координатор «Української миротворчої школи» (м. Сєвєродонецьк).

Цікавим виявився виступ керівника групи розробників спецкурсу Маргарити Араджионі, яка презентувала курс, що може забезпечити системний підхід до проведення цілеспрямованої виховної роботи з формування соціальної компетентності людини загалом (у т. ч. громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційної, комунікативної, професійної тощо) та однієї з її складових – толерантності – не тільки в дітей, а й у їхніх батьків.

Досвідом з педагогами поділилася Яна Чернишова, заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель початкових класів Рубіжанської спеціалізованої школи I-III ступенів № 2, член творчої групи з адаптації курсу «КД» у Луганській області. Яна Чернишова влітку 2015 року взяла участь у методичному семінарі-тренінгу з викладання курсу «КД» у м. Скадовськ, та вже як сертифікований фахівець з початку навчального року почала активно впроваджувати матеріали спецкурсу у свою педагогічну діяльність.

Презентація курсу органічно поєдналася з авторським методичним семінаром-тренінгом, який тривав з 1 по 6 лютого 2016 року. Семінар-тренінг проводився для вчителів початкових класів базових навчальних закладів Луганської області, які з 2016-2017 навчального року будуть проводити апробацію програм «Я, моя сім’я, мої сусіди» (1-й клас), «Місце, де ми живемо» (2-й клас), спецкурсу за вибором «Культура добросусідства».

У семінарі-тренінгу взяли участь 29 педагогів. Вони розглянули питання формування соціальної компетентності учнів, розвитку громадянської освіти в Україні та формування культури миру. На практичних заняттях та інтерактивних лекціях учасники опановували методики викладання розділів «Мова сусіда», «Традиційна і сучасна культура», «Пошуково-дослідницька робота», «Аксіологія», «Конфліктологія» тощо. Матеріал майстерно викладався тренерами, професіоналами найвищого ґатунку: розробником курсу та НМК до курсу «КД» М. А. Араджионі, кандидатом історичних наук, провідним науковим співробітником Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України; керівником групи розробників спецкурсу І. В. Бруновою-Калісецькою, Н. Ю. Опенко та ін.

Проведення й семінару, й презентації курсу «Культура добросусідства» стало можливим завдяки підтримці проекту «Українська миротворча школа», партнерству громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» та ЛОІППО.

Довідка

Навчальний курс «Культура добросусідства» є інтегрованим курсом виховної спрямованості, який може стати сьогодні унікальним інструментом формування соціальної компетентності й гармонізації міжкультурних відносин у регіонах України.

Це єдиний в Україні наскрізний курс, з матеріалами якого можна працювати, починаючи з дитячого садка, потім продовжувати в школі та виші. «Культура добросусідства» має державну підтримку й визнання на міжнародному рівні.

Мета курсу –  виховання соціально компетентних, критично мислячих і толерантних осіб, свідомих громадян і патріотів своєї малої Батьківщини та своєї країни, добре обізнаних з рідним краєм, які прагнутимуть відповідально керувати його життєдіяльністю, зберігати і приумножувати його природний, економічний і культурний потенціал.

Наказом Департаменту освіти і науки ЛОДА визначено перелік навчальних закладів області для апробації навчально-методичного комплексу курсу «Культура добросусідства» у дошкільних закладах і початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів. На базі ЛОІППО створено творчу групу для адаптації програм та навчально-методичного комплексу курсу.

Відгуки учасників тренінгу

(відповіді на питання «Чим КД може бути корисним, допоможе вам особисто?»)

  • Налагодити взаємовідносини з колегами та батьками, уникати конфліктів. Допомогти дітям навчитися поважати один одного, будувати позитивні стосунки з учнями.
  • Розкрити за допомогою гри індивідуальні особливості не лише дітей, а й членів їхніх родин, навчити приймати людей такими, які вони є.
  • Курс надав мені впевненості в собі та своїх можливостях.
  • Я буду більш стриманою і з повагою відноситимуся до учнів як до особистостей. Більш вдало буду розв’язувати конфліктні ситуації між дітьми та їхніми батьками.
  • Налагодити добросусідські стосунки з колегами та керівництвом.
  • Форми роботи курсу можна впроваджувати на різних уроках, заходах протягом кількох років.
  • За допомогою курсу можна згуртувати клас, покращити роботу з батьками.
  • Допоможе стати більш толерантною, навчить сприймати людей такими, якими вони є.
  • Курс допоможе дізнатися нове, поповнити свій професійній багаж досвідом інших учителів, а також поділитися своїми напрацюваннями. 

Джерело