Знайомтесь: я – соціальний посередник.

Що ви знаєте про соціального посередника? Хто ці люди, чим вони займаються, яка роль соціального посередника у розвитку суспільства? 

Знайомтесь: я – соціальний посередник. Такої спеціальності ще немає у класифікаторі професій України, а соціальні посередники вже є! Щоправда, я зовсім новачок, і свої перші кроки роблю несміливо. Однак намагаюсь бути об’єктивною, неупередженою і трохи відстороненою від епіцентру бурхливих конфліктів, які відбуваються у нашому нестабільному сьогоденні. Спостерігаю зі сторони за суперечками і скандалами, які раз-поза-раз виникають тут, в провінційній глибинці Бессарабії. Та вся Бессарабія – провінція України. Нас інколи на мапах забувають позначати… Та ми були, є і будемо значимою частиною незалежної України. І наш регіон значною мірою впливає на розвиток всієї держави.

Завдання номер один – вберегти Україну від зовнішніх і внутрішніх загроз, які нам вкидують прихильники “руського міра”. Інформаційна безпека – це один з найважливіших чинників збереження миру. І роль соціальних посередників в інформаційній безпеці нині важко переоцінити.

#Українська_Миротворча_Школа 15 лютого 2019 року вручила випускникам 4 Школи соціальних посередників сертифікати про успішне навчання. Ми отримали знання про перспективи миротворчості в Україні, довідалися про структуру, динаміку та аналіз конфлікту, про роз’єднуючі та об’єднуючі фактори конфліктів. Чи зможемо ми управляти конфліктами через консультативно-переговорні практики – покаже час. І вже точно ми знаємо, що організація спільного ухвалення рішень – це саме та складова успішної України, яка стане основою суспільних порозумінь і залучення до спільних дій органів влади, громади і активістів. Сподіваюсь, що ненасильницький злам бар’єрів у конфліктах стане початком росту нових об’єднаних громад. 
Його величність Конфлікт – це ще й злам старих стереотипів, які варто долати і йти вперед.

Дякую за навчання Наталія Зубар‎, Ігор Семиволос, Ігор Дубровський, Дмитро Звонок, Олександр Зінченко, Збігнев Буяк, Сергій Данилов Володимир Ланько та всім-всім учасникам з різних регіонів України. З вами було цікаво, натхненно, весело, мудро, несподівано, повчально.

Вікторія Алєксєєнко, випускниця 4ї Школи Соціальних Посередників

  • В 2018-2019 роках Школа відбувається рамках проекту «Розширення можливостей громадянського суспільства для ненасильницької трансформації конфліктів з державними суб’єктами – Проектна лінія: “Платформа для успішного ненасильницького активізму”», що підтриманий  K. Wustrow –  Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках Громадської служби миру, що фінансується Федеральним міністерством з економічної співпраці та розвитку Федеративної республіки Німеччина.”

Фото – автора.

«Це наше і ми можемо». Як школярі в Нерубайському владу брали

18-22 травня 2016 р. в с. Нерубайське Одеської обл. пройшов незвичний для цієї місцини фестиваль «Арт в катакомбах».

В селі є музей катакомб, в якому проводиться лише одна екскурсія про партизанський спротив часів Другої Світової війни. Неодноразово чули місцеві жителі нарікання, що інформація, яку подають екскурсоводи не відображає вповні незвичність цього місця. Історія катакомб сама по собі цікава, вона налічує 200 років тільки від початку видобутку вапняку, не говорячи вже про період формування породи, а музей розповідає тільки про 8 місяців партизанського спротиву, та і то, в інтерпретації радянської ідеології.

Після відвідин музею залишається багато питань без відповідей. Історія катакомб складається з багатьох цікавих і пізнавальних періодів та подій, а про них згадують тільки побіжно. Хоча кожну з них можна розвинути в окрему екскурсію та експозицію. Тоді у відвідувачів з’явиться бажання відвідати музею знову.

Можливість змінити концепцію музею, осучаснити, розширити контекст, а відтак, залучити більше туристів та інвесторів, що сприятиме розвитку села та району, спонукала активістів до проведення фестивалю

Саме під час цього дійства і стануть зрозумілими всі можливості села для таких змін. Потрібно відкрити цю цікаву місцину не тільки Україні, а і світу.

13220664_1718360798420433_2885956759121814148_o

Не секрет, що для занурення у світову спільноту, для спонукання інтересу до себе, Україна потребує розвитку соціальних зв’язків, а найкраще цьому сприятиме зовнішній туризм. Розвиток соціальних зв’язків важливий і всередині країни. Радянщина сприяла уосібненню регіонів, гальмувала комунікацію. Саме тому, люди зі сходу та заходу України так мало знають один про одного і піддаються нав’язаним ззовні стереотипам. Розвиток внутрішнього туризму допоможе налагодити комунікацію між регіонами.

Такі цілі ставили перед собою організатори фестивалю.

13239380_1073588729347295_4585548946824337878_n
Автор інсталяції Сергій Божко

Ідея Фестивалю народилася в рамках програмної діяльності Української миротворчої школи під час взаємодії однієї з робочих груп на форумі розвитку Біляївського району Одеської обл.

Співавторами ідеї є слухачі Української Миротворчої школи Юлія Манукян і Сергій Дяченко, викладачка нерубайської школи мистецтв Ольга Рибочка та художниця Марія. Ідея настільки всім сподобалася, що одразу було вирішено її втілити в життя.  Місцева влада Біляївського району підтримала фестиваль і обіцяла організаторам допомогу.

Юлія Манукян, Олександр Бабич та директор музею Олександр Овсюк обговорюють нову концепцію музею

Нерубайське

Потрібно звернути особливу увагу на село Нерубайське. В селі проживає більше 8 тис. мешканців, серед яких близько 1 тис. ромів. Роми живуть осібно, з місцевою громадою активно не контактують, але і не конфліктують. Цікавинка в тому, що свої авто роми прикрашають українськими прапорами. Виявляється, в українців з ромами Нерубайського є спільна, об’єднуюча тема, на основі якої можна знайти порозуміння для подальшої взаємодії та співпраці.

Роми Нерубайського відвідували фестиваль
Роми Нерубайського відвідували фестиваль

Величезне захоплення викликає нерубайська середня школа. Прямо з двору відвідувачів зустрічає тризуб з чорнобривців, висаджений учнями школи.

На території школи є дивовижний етнографічний музей української хати, який може по праву стати ще однією локацією для мандрівників.

Подвір’я та хата побудовані та облаштовані відповідно історичним відомостям про помешкання українців.

Експозиція  музею збирається учнями, вчителями та керівництвом школи, ними ж він і облаштовується. Цей музей – гордість школи та всього села.

Таким стендом зустрічає школа відвідувачів в приміщенні.

Окремого слова заслуговують незвичні учні цієї школи, але про них мова пізніше…


Фестиваль

Розпочався фестиваль з лекційного дня. До Нерубайського приїхали експерти Української миротворчої школи, щоб розповісти про миротворчі практики та презентувати підручники школи. На лекціях були присутні активісти села, керівництво музею катакомб та школи, вчителі та учні, гості з Херсону, Одеси та Києва.

Збігнєв Буяк та Людмила Ямщикова

Лекції проводили експерти УМШ Олександр Зінченко, історик, публіцист та Збігнєв Буяк, один з лідерів польської Солідарності, польський політик, який ліквідував комунізм в Польщі. Відбулися також лекції музейника Михаїла Рашковецького, екскурсовода Олександра Бабича та педагога Дмитра Жданова.

Михаїл Рашковецький

Акцент у лекціях експертів УМШ робився на тому, що тільки громада спільними зусиллями здатна зробити життя у своїй місцині кращим, тільки активність згуртованих заради спільної мети мешканців сприятиме їх добробуту. Лекції музейників переконали в незвичності музею катакомб, запропонували зміну музейної концепції, накидали ідей для підвищення цікавості до музею та його цінності для туристів. Педагог розповів про значення музеїв для навчання та розвитку дітей.

«Музей має перетворитися з місця перебування минулого на майданчик комунікацій про минуле, сучасне та майбутнє» – Олександр Зінченко

Учні школи брали активну участь в обговореннях після лекцій. Жодне питання лекторів, жодне спонукання до активності не залишилося без відповіді. Школярі активно взаємодіяли, заперечували, вступали в діалоги.

Учні школи та Збігнєв Буяк. Після лекції
Учні школи та Збігнєв Буяк після лекції

Найкращою ілюстрацією того, що «насіння» впало на благодатний грунт, стало завзяття та активність з якою учні взялися до опікування фестивалем. Вони поводили себе як справжні господарі і їм не потрібен був дозвіл на дії! Це привід для гордості для вчителів цих дітей та для всієї школи.

13260256_1594591770831221_32176971368118651_n
Учні школи у волонтерському вбранні

Школярі були на фестивалі волонтерами. Вже з вечора першого дня стає зрозумілим, що не вистачає екскурсоводів для обслуговування всіх бажаючих відвідати музей. Працівники музею по ходу фестивалю вчилися давати раду новим викликам по зміні формату. Учні, які чудово знають історію катакомб, беруть на себе цю роботу. Директор музею теж запалюється новими змінами. Всі разом складають новий графік роботи музею та розклад екскурсій.

13254454_1594595520830846_7039663798574399920_n
Учні школи були на фестивалі волонтерами

Ближче до вечора до організаторів підбігла одна з школярок з повідомленням, що хтось руйнує експозицію. Поки організатори добігли до місця події, там двоє школярів вже пояснювали шкідникам, чому не варто так себе поводити. Згодом бешкетники осторонь з цікавістю спостерігали за подальшими подіями.

Отримані за екскурсії кошти учні вирішили витратити на свої майбутні проекти. Школярі стали лідерами змін, що відбуваються в їхньому селі.

13239121_1594592024164529_8824859588808498546_n

Господарі беруть своє і заявляють про межі своєї відповідальності!

Взагалі події навколо фестивалю справили враження на місцевих мешканців і посприяли зміні їх поглядів на становище свого села з позиції перспектив на майбутнє і зміни їхнього сприйняття сучасного суспільства та своєї ролі в ньому. Люди ніби вперше усвідомлювали, що світ змінився, що вони мають вплив, що вони можуть обирати чого вони хочуть для себе, для свого села і досягати своєї мети.

«Ми побудуємо тут те, що ми хочемо, щоб тут було» – Збігнєв Буяк

Цікаво спостерігати за таким переусвідомленням. Воно відбивається в очах людей і одразу відчувається у їх діях. Як на початку нібито байдужі, зневірені, повільні, неквапливі люди, яким, здається, важко навіть очі підвести, не те що працювати, наприкінці фестивалю діють з куражем і вогником в очах, заповзято опікуються своєю ділянкою роботи, ніби побачивши в цьому перспективи кращого майбутнього для самих себе. Це дуже цікаве перетворення. Заради цього варто було проводити таку величезну роботу. Ця подія повертає людям віру у себе, віру, яка методично відбиралася у попередніх поколінь радянщиною і без якою ці люди зростали.


Чим ми цікаві світові?

В Нерубайському є що показати навіть вибагливому європейському туристові. Європейці зараз цікавляться Україною і нам потрібно створити такі об’єкти для експозицій, які показували б нас теперішніх, з урахуванням змін, які відбулися за останні 25 років в нашому суспільстві.

«Так, ми привезли новий сучасний формат музею. Ми змінилися. Ми живемо в іншому суспільстві, в іншій ситуації і зміни поступово доходять всюди. Відбувся якісний стрибок. Ви не помітили? Це новий формат взаємодії і хто не встигає за змінами, має звільнити дорогу для молоді» – Людмила Ямщикова

Суспільний простір України поки не відображає цих змін. Нове суспільство народилося, а арт-об’єкти, сталі вирази, що ми повсякчас використовуємо в житті залишилися ще пострадянськими, а подекуди і російськими. Звісно, такий простір не показує європейцям нас справжніх. Навпаки, він показує нас, як колонію Росії.

Для сучасних митців стоїть задача створити арт-об’єкти, які показували б сучасного українця, його риси характеру, його внутрішню природу, ідеали, проблеми.

Крім того, насичення простору арт-об’єктами гуманізуватиме його, підвищуватиме культурний рівень людей, а це сприятиме побудові цивілізованих відносин та появі неагресивного, неконфліктного середовища, на відміну від культу сили «русского міра».

Нарешті, за допомогою митців ми зможемо відчути, хто ми, чого ми прагнемо, які в нас переваги і недоліки?

Збігнєв Буяк на лекції наголошував, що українцям треба визначитися, що вони привнесуть в Європу своєю появою? На думку Збігнєва, українці можуть пишатися своєю толерантністю і дружелюбністю. Він наголосив, що навіть під час протестів на Майдані, поряд працювали магазини і їх ніхто не займав, визнаючи, що вони виконують свою функцію в суспільстві. Таку миролюбність, за думкою Збігнєва, потрібно підняти на прапор і всюди наголошувати на ній. Саме її ми повинні нести в Європу і саме вона може зацікавити європейців.

Цікаво було б почути зворотній зв’язок від європейців на появу простору, що відображав би нас справжніх. Чи зрозумілі ми їм? Чи цікаві? Чи бачать вони щось спільне з нами? Можливо, на наступний фестиваль будуть і такі роботи від митців.


Арт-простір фестивалю

Ідей для розвитку арт-простору в музеї виявилося багато. Катакомби придатні до демонстрації різних видів мистецтва. Тиша і темінь сприяє зануренню у себе, загострює почуття, налаштовує на спостереження та роздуми.

Галерея з арт-об’єктів, розміщених прямо в катакомбах, декламація віршів поетами в нішах катакомб, дивовижні перформанси, кінозал під відкритим небом, що сам по собі виглядає як арт-об’єкт, майстер-класи з живопису, заворожуюча музика. Це справляє неабияке враження.

Кінозал під відкритим небом
Кінозал під відкритим небом

На арт-майданчиках фестивалю були представлені всі види мистецтв, від традиційного до авангарду. Арт-об’єкти розташовані по темах.

13221230_1718361101753736_1796475363763466282_o

Найбільше митців турбують почуття людей, що губляться у катакомбах. Це одна з сумних сторінок історії катакомб.

Робота Альони ЧуприниЗагубленi в лабiринтi” відображає сплутаність думок та відчай загублених, який символізує фіолетовий колір.

Альона Чуприна – “Загубленi в лабiринтi”

Несподіване відображення в темряві шаланди на стіні. Це медитативна інсталяція Сергія Божко. Працівники каменоломень, мріючи про відкритий простір, малювали на стінах кораблі та море. Цікавим є те, що кораблик ніби «губиться» в катакомбах, його не завжди можуть знайти навіть екскурсоводи.

Робота Лілії Клімової про світлячків. Надихнув авторку на цю роботу лист одного з підпільників до своєї дружини. Він пише, що в катакомбах немає ні дня, ні ночі, єдине, що нагадує про світло – це світлячки.

Hisilicon K3
Лілія Клімова – “Катакомбы, день. Катакомбы, ночь”

Ця робота відображає приреченість загублених.

Hisilicon K3
Загублені

Ще одна з сумних сторінок історії катакомб – жіноча неволя. В катакомбах переховували жінок, яких готували до перепродажу за кордон. Про це розповідає робота «Легенда». В ній проведена паралель між твариною, якій в казках віддавали на відкуп молодих жінок.

13256483_1181143338584905_5944276548122744902_n
Ріта Ямансарі “Легенда”

Ця робота має назву “В пыли времен”. Вона символізує те, що все мине і перетвориться на пил часів, на камінь. І наша сучасність також.

Ольга Новак "В пыли времен"
Ольга Новак “В пыли времен”

Ще одна робота Ріти Ямансарі. Цей арт-об’єкт був одним з найпопулярніших в музейній експозиції. Туристи приїздили до музею спеціально, щоб на нього подивитися. Через певний час знаходження людини в катакомбах, починають з’являтися пов’язані з цим сторонні відчуття. Наприклад, ввижаються тіні, що рухаються, або починає здаватися, ніби хтось за тобою стежить…

13266101_872718439521139_2430899912590511830_n

Арт-об’єкт “Місто”. Тетяна Тушевська про свою роботу: “Перевернуті «будиночки» демонструють і принцип виникнення катакомб (вилучення каменю для будівництва) і нагадують про те, що під нами знаходиться ще щось, запрошують поглянути на цю порожнечу, змінюючи погляд і, вивчаючи історію катакомб, наповнити їх новим змістом”.

Тетяна Тушевська, “Місто”

Попередня частина мистецької експозиції мала назву «Тайна покрытая…», відображаючи спробу митців зануритися у складні почуття заручників та відвідувачів катакомб.

Друга частина експозиції мала назву ПереТВОРення, символізуючи, що ми самі творимо себе, своє оточення і свій світ. Це експозиції з валізами, в кожній з яких митець створює свою власну невелику галерею. Серед робіт митців були роботи переселенців, які буквально намагаються зараз переТВОРити свій світ. Назва цієї частини експозиції виявилася символічною.

13243686_1082589015128320_6847379146503933900_o13268146_1082588988461656_1997325646801279637_o

Означився фестиваль перформансами, які допомагали людям уповільнитися, зануритися в себе, поставити собі важливі питання, відчути відгук на події і зробити власні відкриття. Катакомби самі по собі сприяють таким катарсисам. Є люди, які спеціально за ними ходять до катакомб.

Перфоманс Милена Недбаева и Антонины Ясинской "Петля времени - возвращение"
Перфоманс Мілени Недбаєвої і Антоніни Ясинської “Петля времени – возвращение”
Віктория Грозівчак, "Емкости", перфоманс
Перформанс Вікторії Грозівчак, “Емкости”

Поряд з авангардним артом на сцені лунала музика народних колективів Одеського району, яка теж знайшла своїх прихильників. Фестиваль відповідав різним смакам. Кожен міг знайти щось цікаве для себе.

Дивиною на сцені стало хіба що звучання попси радянських часів. Невідомо, навіщо це в сучасній Україні? «А потім дивуємося, звідки в нас «русский мір» – пролунало в натовпі. Тішили невдоволені вигуки та свист під час виконання цих пісень.

В останній день на сцені виступив оркестр Олексія Пєтухова.

13235162_601553990011492_4975541842762276200_o

Наприкінці фестивалю у небі над Нерубайським з’явилася подвійна веселка.

13247697_601555310011360_8965089624498332599_o


Після завершення цьогорічного фестивалю стало зрозуміло, що нові зміни цікаві місцевим мешканцям і цілком їм по силах. Одразу активно розпочалася підготовка до наступного фестивалю, що відбудеться через рік. Вже розглядається варіант постійної галереї в катакомбах Нерубайського. Організатори зробити розбір помилок, врахували незадоволення і побажання, зібрали багато цікавих ідей.

Людмила Ямщикова, одна з організаторів фестивалю, поділилася мріями стосовно майбутнього музею: «Чудово було б, щоб в музеї було декілька експозицій і на порозі туриста зустрічали вказівники з майданчиками і детальним описом, що і де можна переглянути. Тут могла б бути постійно діюча галерея мистецьких об’єктів, різні екскурсії з історії катакомб, історія спротиву в роки Другої світової війни, просто майданчик для прослуховування тиші. Таке практикують в музеях. Туристи заходять до підземелля зі свічками, потім гасять їх і опиняються у цілковитій тиші. Від цього дійства залишаються незабутні переживання».

Збігнев Буяк запропонував облаштувати в катакомбах ресторан і готель: «Це розповсюджена практика у світі. Готелі музейники облаштовують в найнесподіваніших місцях. Звісно, вони не для проживання, а для можливості пережити відчуття людей, що потрапляли сюди і змушені були якось з цим обходитися. Наприклад, такі готелі є в старих шахтах, вязницях, навіть у кригах».

Фестиваль надихнув до праці і митців, і музейників, і організаторів, і найголовніше, мешканців села, активну громаду та школярів. Адже ця праця задля суспільного блага, музей цілком може стати містоутворюючим підприємством і від його розвитку виграють всі!

Наталя Ляшенко, ІЦ “Майдан Моніторинг


Фотогалерея фестивалю

13217112_851776091593433_8252706911975444588_o 13217249_1718360965087083_22022804823366052_o 13220567_1718360841753762_5443694867244262521_o13245241_1181142758584963_185891059628536953_n13227677_1718361165087063_7474303400078936930_o 13230199_1073588752680626_6200979296120398505_n13235091_1718361031753743_7306673985449772070_o13237699_1594595367497528_3096661445179127972_n13239983_1067371516688778_1652577380380740685_n13267754_1067371650022098_5703094149817445485_n13237705_236262386748008_8371180362951915912_n

Фото: Юрій Садковський, Наталя Ляшенко, Лілія Клімова, зі сторінок у соцмережах Юлії Манукян, Анни Мячиної, Еви ПолякAlena Chuprina, Berezkina Anna, Нерубайський навчально-виховний комплекс “школа-гімназія”Усатовский-увк Школа-гимназия


Інші ЗМІ про подію:

Фестиваль Арт в катакомбах

Александр Бабич: “Лабиринты одесских катакомб считаются самыми длинными и запутанными в мире”

Підручники Української Миротворчої школи вже в Біляївці

Цікава і незабутня зустріч відбулася 18 травня 2016 р. в Біляївській центральній районній бібліотеці зі Збігнєв Буяком – відомим польським політиком, лідером руху «Солідарність», який ліквідував комунізм в Польщі, а зараз працює в Україні як тренер в проектах Української миротворчої школи, дослідником суспільних трансформацій та перекладачем його творів Олександром Шевченко, Ігорем Дубровським – координатором напряму миротворчої школи, Олександром Зінченко – істориком – публіцистом, письменником.

13235376_1048666155212762_98495183310274527_o

Під час зустрічі панувала щира і невимушена атмосфера. У присутніх виникало багато питань, наприклад такі як: «Чи впливає наш розвиток на вакуум в історичних знаннях, яке має українське суспільство?», «Як можна владнати конфлікти? (специфіка нашого суспільства)», «Ідеї нормальної трансформації» та багато інших.

13243681_1048665568546154_4621556822943222918_o

Збігнєв Буяк як дослідник суспільних трансформацій дав характеристику своєї політичної діяльності: «Завдяки плідній праці в партії «Солідарність» здобув великого досвіду. «Солідарність» була не тільки професійною спілкою, а й суспільним рухом, в якому дійшло до справжнього взаємного зустрічного руху робітників та інтелігенції».

13248419_1048666075212770_6531248439352124418_o

Із захопленням слухали Олександра Зінченка: «Історія – це досвід. Україна багатонаціональна і той режим, який існував на її теренах був руйнівний, тоталітарний. На генному рівні підсвідомо наші покоління пам’ятають революції, різні війни, депортації. Старшому поколінню потрібно переосмислити, відпустити тягар минулого та йти в майбутнє. Для цього потрібно тільки одне слово «пробачить». Інколи достатньо звичайного «вибачте» – такого маленького кроку, щоб змінити світ».

13227829_1048665651879479_8151981103061085544_o

Наприкінці зустрічі автори Збігнєв Буяк та Олександр Зінченко з власними автографами подарували книги для читачів нашої бібліотеки.

13268189_1048665905212787_4317931170568472928_o

І звичайно, ми дякуємо Людмилі Ямщиковій, Голові Південного осередку, за сприянням якої відбулася зустріч, що не залишила байдужим жодного з присутніх.

Підручники Української Миротворчої школи приїхали до Чорноморську

Українська Миротворча школа продовжує серію дискусій навколо тем підручників УМШ в Одеській області. Цього разу 20 травня 2016 р. ми завітали до міста Чорноморськ (у минулому Іллічівськ).

IMG_20160520_110619

Місто справляє враження сучасного, заможного приморського центру. Збіґнєв Буяк, Олександр Шевченко та Ігор Дубровський мали нагоду провести дискусію у бібліотеці місцевого потужного освітнього осередку – Чорноморського морського коледжу Одеського Національного Морського Університету.

IMG_20160520_145342

Це була одна з найбільш репрезентативних та гарячих дискусій з усіх, що ми мали, подорожуючи півднем України. Учасниками дискусії, окрім нас, були студенти – майбутні моряки, викладачі коледжу, місцеві історики, робітники місцевого порту, ветерани АТО, активісти місцевого Майдану та представники НУО.

IMG_20160520_105329

Всі учасники дискусії брали найактивнішу участь в обговоренні, іноді доходило навіть до суперечок, оскільки виявилося, що в одній аудиторії зібралися представники різних поглядів на сучасний західний цивілізаційний вибір українського суспільства.

IMG_20160520_151754

Обговорюючи книги Андрея Каменщикова, Збіґнєва Буяка та Олександра Зінченка, маючи подекуди діаметрально різне ставлення до подій минулого, різне сприйняття конфліктів на пострадянському просторі та їхньої спадщини, відмінні одні від інших погляди на основну задачу майбутнього суспільного порозуміння в українському суспільстві, ми провели цю гарячу дискусію на засадах взаємоповаги, всі мали можливість висловитися, почути кардинально різні думки. Нам вдалося в даній ситуації зосередитися на фактичному, а не емоційному чи оціночному обговоренні теми.

IMG_20160520_105419

Наведу лише один приклад, як на думку нас, людей, що є зовнішніми учасниками гарячого діалогу представників однієї громади, приклад неймовірної взаємоповаги та толерантності. В результаті дискусії певні конфліктні позиції та емоційні суперечки між одним зі студентів, що мав проросійські погляди, та ветеранами, учасниками бойових дій на Сході України, переросли у мирне спілкування та домовленість здійснити спільну волонтерську гуманітарну поїздку в зону АТО, з метою розібратися в суті подій та продовжити діалог.

IMG_20160520_151048

Олександр Шевченко, УМШ, ГО «ІЦ Майдан Моніторинг», перекладач підручнику «Суспільні порозуміння – феномен європейської культури», учасник описаних подій

Підручники Української Миротворчої школи презентували в Нерубайському

В селі Нерубайське Одеської області 19 травня 2016 р. відбулася чергова публічна дискусія за участі авторів підручників Української Миротворчої школи Збіґнєва Буяка, Олександра Зінченка та перекладача Олександра Шевченка. Захід відбувся у рамках співпраці УМШ з фестивалем «Арт в катакомбах». Катакомби, що мають розгалужену мережу підземних ходів, є одним із символів Одеси та Нерубайського.

IMG_20160519_113749

Презентація книжок відбулася в місцевому будинку культури. Учасниками заходу була місцева активна молодь, школярі, учителі та місцева інтелігенція, активісти з Одеси. Після презентації розпочалася жвава дискусія.

IMG_20160519_102621

Кожен захід УМШ не схожий на попередній, спектри обговорюваних тем завжди різні. Цього разу дискусія точилася навколо переосмислення молоддю травм минулого, впливу різного історичного досвіду в родинах на сучасні відносини, важливості суспільних порозумінь як на всеукраїнському, так і на локальному рівні.

IMG_20160519_124308

IMG_20160519_143454

З урахуванням представленого в підручниках досвіду обговорювалися конкретні завдання, що стоять перед місцевою громадою щодо реформи та упорядкування місцевого музею та бачення УМШ щодо поліпшення та розвитку формату фестивалю «Арт в катакомбах».

IMG_20160519_125504

Гостинні школярі після дискусії провели екскурсію до школи, що є одною з найкращих в районі. Спільними з учителями зусиллями, шкільництво збудувало два роки тому на території школи музей української хати. В процесі збору артефактів була залучена вся місцева громада.

IMG_20160519_133404 IMG_20160519_135150

Дуже цікавий приклад місцевого суспільного порозуміння нам розповіла директор школи щодо походження назви села Нерубайське. Легенда розповідає про те, що колись в цій місцині відбувся конфлікт між різними козацькими підрозділами. Згодом, побачивши руйнівні та згубні наслідки для обох сторін, козаки уклали мирну угоду, домовившись «не рубатися». Навзаєм школа отримала підручники УМШ для шкільної бібліотеки.

IMG_20160519_133104 IMG_20160519_134241

Олександр Шевченко, УМШ, ГО «ІЦ Майдан Моніторинг», перекладач підручнику «Суспільні порозуміння – феномен європейської культури», учасник описаних подій