Головна проблема моніторингу мови ворожнечі

На мою думку, головна проблема моніторингу мови ворожнечі полягає у тому, що ініціатори виходять із уявлення про статичність ідентичностей – мовляв вони там теж українці і тому емоційне забарвлення у новинах, героїзація воїнів АТО або використання епітетів НАШІ щодо української армії негативно сприймається протилежною стороною, створює підґрунтя для конфлікту, дегуманізує тощо.

На мою думку, ситуація категорично відмінна. Конфлікт вже триває і ключовими сторонами конфлікту з одного боку є носії української ідентичності, а з іншого боку носії колишньої радянської., а тепер чим далі, то російської імперської ідентичності, відомої також як “рускій мір”. Підхід, який пропонують дослідники з УКУ, і не лише вони, а ціла низка лівих експертів, передбачає, що з носіями російської імперської ідентичності можна домовлятися і треба домовлятися, у такий спосіб, уникаючи конфлікту. А для цього, на їх думку, треба бути нейтральними у висвітленні конфлікту.

Можливо дивлячись зі Львова так і здається, але реальність на сході дещо інша. Ключовим критерієм початку будь якого діалогу є лояльність цих громадян до Української держави.

Вони самі мають назвати себе українцями. Якщо вони називають себе “рускімі”, “гражданамі ДЛН/ДНР”, мені з ними немає про що говорити. Вони колаборанти, які підтримують російську агресію. Так от, підсумовуючи, ми готові говорити з тими, хто визнає себе українцем (громадянська ідентичність) і поки не готові говорити з тими, хто таким себе не вважає.

Говорячи словами Еклезіаста, для всього свій час, час для війни і час для миру. І прошу вас не треба їх плутати.

cenzura_0