Звіт щодо особливостей конфліктів по лінії Майдан – Антимайдан у Одесі

Підготовлено ГО «Сприяння міжкультурному співробітництву» у рамках проекту «Української миротворчої школи», за фінансового сприяння Посольства Великої Британії в Україні.

Думки висловлені в даному звіті можуть не співпадати з позицією Британського посольства.

Автори: к.соціол.н. Кривошея Тетяна, Сербіна Юлія, за ред. к.політ.н. Шелест Ганни.

Робоча гіпотеза – перевірка наявності конфлікту між Майданом і Антимайданом в м. Одеса.

Мета дослідження – оцінка основних ризиків, чинників та «ліній розколу» суспільних настроїв в м. Одеса.

Методи дослідження: Для даного дослідження були використанні результати глибинних інтерв’ю з представниками обох сторін, а також аналіз відповідей фокус групи, учасники якої мають різні погляди на події в місті. Крімтого, булопроведеноаналізмісцевихвідкритихджерел.

Учасники фокус-груп та інтерв’ю: активісти громадських організацій, політичні експерти, представники національно-культурних товариств; журналісти, які висвітлюють теми суспільно- політичних змін, представники сфери освіти.

ВСТУП

До подій листопада 2013 – лютого 2014 р. деякі представники «Майдану» і «Антимайдану» були об’єднані в громадський рух «Генеральний протест», метою якого було сприяння прозорості політиці міської влади щодо плану забудови міста. З початком Євромайдану в листопаді 2013 р., спробами захоплення адміністративних будівель міста у березні 2014 р. (в якому брали участь представники антимайдану), зіткнень під час акцій протесту між двома групами протягом березня-травня 2014р. конфлікт поглиблювався.

Довідково: Одеський Євромайдан («Майдан») об’єднує представників громадських об’єднань проукраїнського спрямування (ГО “Молодь демократичного альянсу”, ГО “Рада громадської безпеки”, “Самооборона Одеси”), місцеві осередки політичних партій (УДАР, “Фронт змін”, “Батьківщина”), активістів, блогерів, громадських діячів, які не входили до складу політичних партій і громадських об’єднань. Фактично одеський Євромайдан розпочав активність як самоорганізований рух без визначеного лідера 24 листопада 2013р. під час першого віче, біля пам’ятника Дюку, метою якого була підтримка підписання Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. В ході подальших подій в травні-червні 2014р. відбулись перші спроби інституціоналізації Євромайдану. В той же час дискусії щодо репрезентативності Координаційної ради Майдану серед її членів тривають.

До “Антимайдану” на початковому етапі входили представники політичної партії “Родина”, місцевого осередку Комуністичної партії України, громадських об”єднань “Колокол”, “Дозор”, “Молодіжна єдність”, безпартійні громадяни. Одеський «Антимайдан» почав формуватись у лютому 2014р. в якості відповіді на несприйняття подій київського Майдану. 1 травня в рядах одеського антимайдану стався розкол. Представники “Одеської дружини”, частина козацьких формувань, на чолі з Є.Кваснюком розгорнули табір на 411й батареї. Прибічники А.Давидченка (організації “Народна альтернатива” ,”Народна дружина”, “Молодіжна єдність”), які на той період були більш радикально проросійськи налаштованими(принаймні в публічній площині), залишились на Куликовому полі.

Кульмінацією конфлікту стали події 2 травня. Разом з ними зросла кількість «мови ворожнечі» в соціальних мережах і на масових заходах.

Довідково: масові заворушення, які відбулися 2 травня 2014 року між проукраїнські налаштованими мешканцями та сторонками «Антимайдану» й проросійськими прихильниками. Передматчевий спільний марш «За Єдність України) фанатів ФК «Чорноморець» (Одеса) та ФК «Металіст» (Харків) закінчився зіткненнями з проросійськими активістами, які перегородили дорогу фанатам, включаючи стрільбу та неоднозначні дії одеських правоохоронців в центрі міста. Подальші події на Куликовому полі (місце базування наметового табору «Антимайдану») – пожар в Будинку Профспілок та загибель великої кількості людей (загальна кількість загиблих у суточках з двох сторін 48 осіб, понад 250 поранено). З метою незалежного розслідування в місті була створена група 2 травня, до якої увійшли журналісти, колишні правоохоронці та експерти.

Попри наявність серйозної конфронтації, яка мала місце в Одесі в листопаді 2013 – травні 2014 року, слід зазначити, що відбулась певна трансформація самоідентифікації прихильників цих груп і сприйняття подій протягом червня-листопада 2014 року.

Особливістю дослідження є той факт, що одна зі сторін («Антимайдан») залишається закритою для контактів та участі у спільному обговоренні проблем. На відміну від класичної перцепції, що обидві сторони будь-якого конфлікту шукають якнайбільше можливостей щодо висловлення та демонстрації своєї позиції, намагання пояснити та вмовити треті сторони, щодо переваг та перспектив своїх ідей, ситуація в Одесі складається таким чином, що прихильники «Антимайдану» здебільш висловлюють свої думки через соціальні мережі та прихильні ЗМІ, уникаючи прямих контактів з іноземними та українськими дослідниками.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

За результатами проведених глибинних інтерв’ю (жовтень-листопад 2014), фокус-групових досліджень, відкритих джерел (регіональні ЗМІ, групи в соцмережах, моніторинги мітингів прибічників майдану і антимайдану в період з квітня по жовтень 2014р.) з метою аналізу гіпотези щодо конфлікту між прибічниками «майдану» і «антимайдану» в м. Одесі, доцільно виділити ряд особливостей:

Окремі конфлікти ідентичностей з боку прибічників Євромайдану і антимайдану в Одесі можна розділити за наступними ознаками:

– сприйняття подій Євромайдану, бойових дій на Сході України, легітимності влади;

– сприйняття зовнішньополітичного і економічного курсу країни, очікування від європейської інтеграції.

Події листопада 2013- лютого 2014 рр., респонденти оцінюють здебільш позитивно. Попри їх трагічність, вони дозволили проявитись українській нації і усвідомити свою в тому числі національну ідентичність. В той же час, існує думка, що це є «державним переворотом». Всі опитані експерти зазначили, що, безсумнівно, події носять трагічний характер. В той же час учасники фокус-групи зазначили, що події вказаного періоду слід вважати закономірним, очікуваним протистоянням проти неадекватних дій влади. Майже всі присутні вказали, що ці події були спробою висловити протест проти діючої влади.

В той же час думки щодо анексії Криму різняться. Частина респондентів вважаюсь, що це є «поразкою України» і «перемогою Росії». Визнаючи факт агресії, тим не менш респонденти вважають, що Росія вирішувала свої геополітичні завдання, що не сприймається негативно. Учасники ФГ не відчували явної, прямої загрози для Одеси, але висловлювали стурбованість скупченням військової техніки на кордоні та вказували, що якщо Маріуполь не «витримає», то Одеса може бути наступною.

Попри сприйняття антитерористичної операції на Сході України як війни, між прибічниками «Майдану» і «Антимайдану» існує різне розуміння особливостей конфлікту (серед прибічників Майдану це – «народна війна, спричинена зовнішньою агресією», серед прибічників антимайдану – «громадянська війна»).

Деякі респонденти вказують, що ці події є наслідком Майдану. Також для означення подій використовують такі поняття, як «війна держави зі своїм народом». Серед респондентів зберігається побоювання щодо розширення зони бойових дій за межи 2 східних областей. Одеські респонденти вказували на таку проблему, що на Сході України існує «плаваюча ідентичність», або «надбана ідентичність». Ця ідентичність з’явилась внаслідок того, що Україна не приділяла уваги проблемам регіону і конфлікт є саме результатом «бездіяльності» центральної влади. Тому існують побоювання щодо розширення такої тенденції на інші регіони.

Спостерігається співчуття щодо внутрішньо переміщених осіб, як до «людей, що потрапили в біду». Позитивним моментом, на думку учасників фокус-груп, є те, що переселяються «із України в Україну», а не в інші країни.

Одним з конфліктів, які на разі існують між «Майданом» і «Антимайданом», є відмінне бачення легітимності діючої влади. Потенційним конфліктогеном у сприйнятті влади є недостатня внутрішня комунікація, неготовність Президента України пояснювати громадянському суспільству логіку прийнятих рішень, що в короткостроковій перспективі може спричинити певну кризу легітимності.

Цікава думка одного з респондентів, який вважає, що «наша влада – це всього лише медіа персони… вони живуть і працюють, в першу чергу, для картинки, навіть не для власного збагачення. Влада зазнає поразки за поразкою. Але роблять все для того, щоб виставити себе якомога красивіше і знайти винуватого». Окремим питанням, яке може бути потенційно конфліктогенним є негативне сприйняття держслужбовцями нижньої та середньої ланки люстрації як методу боротьби з корупцією через відсутність критеріїв, за якими здійснюватиметься люстрація, та низькою заробітної плати.

Одеська область на позачергових виборах до Верховної Ради продемонструвала одну з найнижчих явок. Більшість опитаних респондентів не була на виборах, оскільки вважала, що «як громадянину не було за кого голосувати». Зазначимо, що попри констатацію необхідності серйозних змін, значна кількість громадян не користується своїм активним виборчим правом. Готовність громадян навіть до конвенційних форм політичної участі є досить низькою через брак нових ідей і облич. В той же час спостерігається потреба бачити ініціативи конкретних реформ.

Пасивність прибічників антимайдану після подій 2 травня здатна слугувати носієм латентного конфлікту. Політична активність даної категорії громадян на даному етапі є низькою. У порівнянні з періодом, що передував 2 травня, а також одразу після вказаних подій, знизився рівень політичної активності (мітинги на Куликовому полі, марші, інші види активності). Наслідком цього є зниження використання «мови ворожнечі» (hate speech) на мітингах. В той же час використання «мови ворожнечі» в соцмережах, а також регіональних ЗМІ, які подають позицію проросійської сторони, все ще залишається на високому рівні, провокуючи ескалацію конфлікту. Вочевидь пасивну позицію прибічників антимайдану можна пояснити тим, що вони відчувають себе переможеною стороною і свідомо оминають різні види політичної участі.

Чинником, який свідчить про наявність латентного конфлікту, є небажання прибічників антимайдану контактувати з будь-яких питань з представниками дослідницьких організацій та іноземних ЗМІ, аргументувати свою позицію. Свою пасивність вони пояснюють стурбованістю за власну безпеку.

За умови зовнішнього провокування, даний латентний конфлікт здатен трансформуватись у відкритий. У випадку його ескалації не можна виключати ризики застосування насильницьких методів протесту, зважаючи на негативний досвід протистояння періоду березня-травня 2014р.

Представники обох груп сходяться в думці, що події 2 травня в Одесі є «трагедією» для міста. Також обидві групи вважають, що в місті існує підґрунтя для дестабілізації ситуації. Прибічники «Антимайдану» також використовують вираз «масове вбивство з політичних мотивів», передумовою чого став «державний переворот» у Києві. Прихильники «Майану», в свою чергу, вважають, що це була «провокація», яка була спланована, але скоріш за все вийшла з під контролю.

На думку респондентів, вирішити проблему допоможе час та діалог (але він повинен мати стратегії, форми вираження). Також важлива можливість разом працювати над спільним майбутнім. Існують різні думки щодо форми та участі в діалозі, від використання іноземного досвіду (ПАР) до «елітарного діалогу» лідерів думок.

Можна припустити, що на даному етапі прибічники антимайдану не є консолідованими. Не вдаючись на разі до активних протестних дій в м. Одесі, водночас ця категорія громадян відмовляється і від конвенційних форм політичної участі.

Треба зазначити,що опитані експерти не вважаюсь, що подальша інституалізація рухів «майдану» чи «антимайдану» можлива і взагалі потрібна, оскільки вони вже виконали свою місію. В той же час не виключається створення нових рухів на базі активних громадян, які готові відстоювати свої права на рівні громади, а не «займатися геополітикою».

В одеському середовищі існують певні розколи ідентичності щодо сприйняття «Євромайдану» і «Антимайдану» як комплексу цінностей і дій. В той же час локальна одеська ідентичність трансформувалась в загальноукраїнську. Дані ідентичності вирівнялись за своєю значимістю. Майже всі учасники ФГ назвали себе українцями. Лише один заявив, що є одеситом – по перше, а по друге вже Українцем. Також одна з присутніх учасниць вказала на некоректність питання – сама його постанова є «зерном конфлікту». Бути одеситом та українцем водночас – це є нормальним. Українська ідентичність здебільш асоціюється з повагою до громадянства. На відміну від попередніх років спостерігається менший акцент на локальну ідентичність, яка стає у потребі лише при підкреслені різниці з іншими локальними ідентичностями.

Існує різне бачення шляхів Європейської інтеграції України і значення цього явища для міста. В основному респонденти передбачають європейський шлях розвитку України. В оцінках Митного союзу існує думка, що Росія є символом минулого. Громадяни, які, умовно кажучи, вибирають Росію, насправді вибирають не Росію, а ілюзію стабільності, повернення в Радянський Союз «щоб все було як раніше, і не було гірше». ЄС, перш за все, асоціюється зі свободою пересування, можливостями у сфері освіти, розвитком людського потенціалу. Однак існує чітке розуміння, що євроінтеграція – це довгий шлях, треба бути реалістами і підтягувати рівень української економіки.

Оцінки опитаних щодо очікування від підписаної Угоди про Асоціацію з ЄС різняться від позитивних до песимістичних. Проведені опитування свідчать про недостатність інформації про особливості європейської інтеграції, існування міфів щодо вступу України в ЄС, досвіду інших країн, які стали членами Європейського Союзу. Вочевидь актуальним завданням є розроблення окремих просвітницьких програм для різних категорій громадян (журналісти, державні службовці, науковці, громадські активісти), спрямованих на подолання міфів щодо Європейської інтеграції.

Серед факторів, що викликають страхи, експерти, перш за все вказували економічні та фінансові проблеми, дефолт банківської системи. На другому місті розвиток бандитизму і обґрунтованість доцільності війни, її виправдання та виправдання нею відсутності глибоких системних реформи. Вказуютьнастрах, що «небудутьвикористанітіможливості, якізаразє».

Треба зазначити, що учасники ФГ зафіксували таку загрозу, як можлива внутрішня дестабілізація міста. На їх думку, в цій ситуації важлива саме поведінка мешканців міста – загроза існує, коли є внутрішня підтримка. Доки її немає – то і загроза відсутня.

АНАЛІЗ ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ

Додатковим джерелом дослідження, окрім проведення інтерв’ю і фокус-груп став:

– контент-аналіз регіональних ЗМІ на предмет виявлення термінів, якими характеризуються окремі явища, що супроводжують конфлікт (видання «Думская.нет», і «Таймер» як два протилежні за інтерпретацією подій інформаційні ресурси); обговорення на форумах цих видань. Вказані видання обрані для аналізу, оскільки вони є найбільш рейтинговими виданнями м. Одеси. Згідно інформації експертів, кількість відвідувань вказаних сайтів сягає 70 тис на добу.

– пости у відповідних групах соцмереж на предмет ознак конфліктогенів по лінії «майдан- антимайдан» (переважна кількість прибічників Одеського «Антимайдану» зосереджена в мережі «Вконтакте»);

– аналіз масових заходів, які проводились прибічниками обох сторін.

Основні поняття, які використовуються регіональними ЗМІ для висвітлення подій листопада 2013 – лютого 2014 рр.

1. Висвітлення подій Одеського Євромайдану: на першому етапі перебігу Одеського Євромайдану видання «Таймер», яке є відверто проросійським, публікувало матеріали, в яких висловлювало незгоду із перевищенням повноважень представниками правоохоронних органів і застосування сили до протестуючих представників Одеського Євромайдану. Однак, вже станом на 21 лютого 2014 події Київського Євромайдану видання називає «повстанням».

2. Висвітлення побиття журналістів і учасників мирного протесту 19 лютого 2014р. біля будівлі Одеської ОДА, яке стало однією з визначальних подій в розвитку конфлікту в м. Одесі і зумовило падіння рівня довіри до діючої на той момент регіональної влади. Відсутність результатів розслідування справи на разі є фактором делегітимізації регіональних органів МВС. Обидва видання чітко ідентифікують нападників, як «бойовиків», в той же час відрізняється підхід щодо наслідків та відповідальності за такі дії. (Думская: Боевиков, которые били моих коллег и других одесситов на проспекте Шевченко, милиция знала и не оказывала им никакого сопротивления… 19 лютого 2014 Побоище под ОГА: кто виноват и что делать (колонка главного редактора))

Таймер: Уголовное производство по факту массовой драки под зданием Одесской облгосадминистрации 19 февраля, должно быть прекращено. Закон есть закон. Дело в том, что действия боевиков в шлемах и с дубинками полностью попадают под нормы принятого Верховной Радой сегодня, 21 февраля, Закона Украины «О недопущении преследования и наказания в связи с событиями, которые имели место во время мирных собраний». 21 лютого 2014 Боевики, устроившие избиение под ОГА, останутся безнаказанными

3. Ставлення до прихильників «Антимайдану». Характерне висвітлення виданням «Таймер» арештів лідерів проросійських рухів, які під час масових заходів і в соцмережах здійснювали заклики до порушення територіальної цілісності України, як «політичних репресій» (Таймер: СБУ заявила о готовности обменять 225 задержанных на военнослужащих правительственных войск, которые в настоящий момент находятся в плену у властей самопровозглашённых ДНР и ЛНР… По информации ТАЙМЕРА, в число этих 225 человек войдут и одесситы. Сколько именно политзаключённых из Одессы могут получить свободу в результате обмена на пленных военнослужащих, пока неизвестно. 24 грудня 2014. Одесские политзаключённые могут выйти на свободу

У більшості видань прибічників «Антимайдану» називають «проросійськими активістами», «прибічниками Росії», «антимайданівцями» без використання образливих ярликів. (Думская: Сторонники России привезли с 11-й станции Большого Фонтана пленного «евромайдановца» и сдали его милиции. 10 квітня 2014. Сторонники России привезли на Куликово поле пленных «евромайдановцев»: один из них ранен

4. Висвітлення кримських подій більшістю регіональних ЗМІ подається як анексія. В матеріалах переважно висвітлюються спроби українських політиків долучитись до врегулювання ситуації (в тому числі до проведення псевдо референдуму 16 березня). Видання «Таймер» видавало матеріали під назвою «кримська криза». Переважно акцент робився на підвищенні соціальних стандартів в АРК після анексії.

5. Висвітлення збройного конфлікту на Сході України.

Більшість регіональних видань з самого початку збройного конфлікту на Сході України висвітлювали його як «антитерористичну операцію», «гібридну війну», в той же час наголошуючи на неоднорідності учасників бойових дій (сепаратистів, проросійських і підтриманих Росією бойовиків, найманців, професійних російських військових). (Думская: «В рамках антитеррористической операции на блокпосту сепаратистов в районе Славянска задержали четырех человек, сообщает Министерство обороны Украины». 2 травня 2014 (Славянск: на блокпосту, откуда сепаратисты сбивали вертолеты, задержали четырех человек) (Таймер: «О том, что на самом деле происходит возле здания ОГА, с самого начала восстания контролировавшемся повстанцами, практически ничего не известно. Официальных заявлений руководства ДНР на эту тему нет, не удаётся получить информацию о происходящем и из собственных источников ТАЙМЕРА». 29 травня 2014 (Донецк: повстанческий батальон «Восток» оцепил ОГА. Баррикады возле здания сносят).

Загальне висвітлення подій на сході України в регіональному виданні «Таймер» відбувалось під рубрикою «Мятежный Донбасс», з використанням термінів «громадянська війна», «братовбивча війна», також по відношенню до бойовиків використовуються дефініції «повстанці», «ополченці». Спостерігається відсутність згадувань про присутність російських військ.

6. Події 2 травня. Характерно, що після подій 2 травня форуми провідних регіональних видань були закриті для коментування задля уникнення розповсюдження мови ворожнечі. Характеристика учасників подій: Думская – «проросійські активісти»: «Одесситы и гости города, искренне любящие Россию и придерживающиеся федералистских взглядов, сегодня снова собрались на Куликовом поле». 18 травня 2014. (50 кадров: как на Куликовом пророссийски настроенные одесситы митинговали) Таймер називає проросійських активістів «прибічниками федералізації». Затримані 2 травня проросійські активісти переважно названі «політв’язнями». Самі події подавалися з позначкою «майская бойня».

7. Заклики до зриву виборчого процесу й ігнорування діючої центральної влади у проросійських виданнях («Таймер») як спроба створення кризи легітимності. Стосується як президентських виборів, так і парламентських. В публікаціях центральна виконавча влада називається переважно нелегітимною, всі дії і рішення жорстко критикуються, розглядаються можливості реалізації донецького сценарію в Одеській області.

8. Протестна активність як один з чинників вираження конфліктного потенціалу.

Обидва табори на свої масові заходи мобілізовували приблизно однакову кількість прибічників. Виключенням є антивоєнний марш 3 березня 2014, який, за різними оцінками, зібрав від 7 до 10 тис. осіб (прихильників унітарної України).

Кількість учасників мітингів на Куликовому полі та їх якісний склад поступово зменшувались. Якщо у березні-квітні середня кількість учасників становила 500-1500 осіб, то після подій 2 травня вона істотно зменшилась, залишаючись на рівні 50-100 учасників. В той же час, проведення судових засідань щодо затриманих у справі 2 травня, призводить до нових протестних ініціатив достатньо агресивного характеру під будівлями суду, ініціаторами яких є обидві сторони конфлікту.

Не в останню чергу зниження протестної активності пов’язано з тим фактом, що багато лідерів антимайданівського руху покинули територію України.

Риторика лідерів «Антимайдану» поступово змінилась після відкриття кримінальних справ за ст. 109 Кримінального кодексу України. Зокрема, Антон Давидченко, 30.03.2014р.: «В наших лозунгах не было ничего о разделении Украины. Мы просили о референдуме, русском как втором государственном, федерализации — но нас не слышат. Именно поэтому мы обращаемся к России — только там нас слышат. Мы не за присоединение к России, а за дружбу братских народов, Таможенный и Евразийский союзы»», (http://timer.od.ua/news/na_kulikovom_pole_sobiraetsya_traditsionniy_miting_531.htm)

Активне використання мови ворожнечі, антисемітської риторики спостерігалось у першій половині 2014 року. Гасла «Ні – нелегітимним виборам», «Смерть нацистам», «Свободу політичним в’язням», «Бойкот фашистських виборів – обов’язок чесних одеситів», «Хунта вбиває одеситів», «Вимагаємо референдум», а також розповсюдження матеріалів антисемітського характеру на мітингах на Куликовому полі (зокрема, підчасмітингу 18.05.2015).

У соціальних мережах мова ворожнечі поширювалась із використанням маркерів «бандерівці», «укропи», «укронацисти», «ватників». Найвищий рівень поширення мови ворожнечі в соціальних мережах спостерігався після подій 2 травня. Важливо, що максимальний рівень закликів до насильства в Одесі й області в соцмережах (група одеського антимайдану) йшов з аккаунтів, зареєстрованих в Російській Федерації.

Характерно, що з активізацією місцевих протестів щодо можливості незаконної забудови рекреаційних зон Одеси (жовтень 2014) риторика ненависті дещо знизилась, оскільки активізувався рух «Генеральний протест», який з 2011р. об’єднував представників полярних політичних сил.

ВИСНОВКИ

Аналіз відкритих джерел, результати фокус-групового дослідження та проведення глибинних інтерв’ю дають можливість зробити наступні висновки щодо конфліктогенного потенціалу одеської області по лінії «Майдан» – «Антимайдан»:

1. На сьогодні в Одесі існує латентний конфлікт по лінії «Майдан» – «Антимайдан», двох рухів, які не є інституціоналізовані, є різнорідні, але чітко кристалізовані за своїми політичними та громадянськими позиціями.

2. Прихильники «Антимайдану» не є однозначно лише проросійські налаштованими громадянами. Частина з них «сіра зона», яка не сприйняла події листопада 2013 – лютого 2014, не вважає нинішню владу легітимною або не підтримує європейську інтеграцію України.

3. Після подій 2 травня 2014 року, прибічники «Антимайдану» зайняли пасивну позицію, фактично не беручи участі у виборах, не проводячи масові акція (за винятком невеликих протестів), та перемістили основну свою риторику до соціальних мереж та у прихильні медіа.

4. Негативним явищем є відсутність консенсусу щодо відображення основних понять, які відображають перебіг конфлікту (в першу чергу подій на Сході України).

5. Спостерігається зниження рівня використання мови ворожнечі, використання якої посилювалось у пікові періоду розвитку подій в Україні або в самій Одесі.

6. Існує певний консенсус щодо необхідності діалогу та концентрації на локальних проблемах, в той же час не має згоди щодо того, хто саме повинен вести цей діалог.

7. Спостерігається, у порівнянні з попередніми роками, трансформація пріоритетності локальної одеської ідентичності в усвідомлення важливості громадянства і української ідентичності, не як суто етнічної ідентичності. Прийшло розуміння того, що одна ідентичність не виключає іншу, а є доповнюючим елементом.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Сприяти переведенню політичної активності місцевих громадських організацій у вирішення проблем місцевого рівня, які можуть об’єднати зусилля ворожих сторін. З цією метою, позитивним має бути проведення якомога більшої кількості публічних слухань щодо питань місцевого розвитку.

2. Сприяти підвищенню явки на місцевих виборах та роз’ясненню необхідності більш активної участі у легальному виборчому процесі.

3. Активізація та максимальна прозорість результатів розслідування подій 2 травня, інформування ЗМІ та громадськості щодо перебігу подій.

4. Проведення відкритого суду над затриманими у справі 2 травня, при рівному відношенню до обвинувачених, як з боку «Майдану», так і з боку «Антимайдану».

5. Поновлення досудових справ проти лідерів «Антимайдану», які були задіяні в активних антидержавних діях (наприклад, відносно Є. Кваснюка у липні 2014 було зареєстровано кримінальне виробництво по ст. 109, ч. 3 УК України (Дії, спрямовані на насильницьку зміну або скидання конституційного ладу або на захоплення державної влади), і він був оголошений в розшук. Проте, досудове розслідування було зупинене, оскільки підозрюваний ховається від органів розслідування і суду, беручи участь у воєнних діях на Донбасі)

6. Моніторинг ЗМІ та соціальних мереж на предмет мови ворожнечі.

7. Популяризація ідей європейської інтеграції України шляхом ведення роз’яснювальної роботи по основним аспектам Угоди щодо Асоціації, з акцентом на антикорупційні вимоги та необхідні реформи.

8. Попередження розповсюдження чуток як додаткового джерела неформальної інформації, яка може сприяти поглибленню конфлікту.

Звіт англійською мовою: Maidan-Antimaidan in Odessa

Локальна ідентичність і міжетнічна взаємодія півдня Одеської області: проблеми і напрями трансформації

Робоча гіпотеза – перевірка наявності конфліктогенного потенціалу та сепаратистських настроїв на етнічному ґрунті на Півдні Одеської області.

Мета дослідження – оцінка основних тенденцій та ризиків радикалізації суспільних настроїв у болгарському, молдовському та гагаузькому середовищах Одеської області.

Методи дослідження: основними методами було обрано глибинні інтерв’ю з представниками етнічних груп, а також фокус групове дослідження, проведене в м. Ізмаїл у листопаді 2014 р. Крім того, було здійснено аналіз відкритих джерел (публікації в регіональних одеських ЗМІ, аналіз сайтів структурних підрозділів Одеської ОДА, діяльність яких стосується етнічної взаємодії в Одеській області).

ВСТУП

Одеська область сьогодні є однією з найбільш багатоетнічних в Україні. На відміну від інших прикордонних областей, поліетнічний склад яких став наслідком історичного переходу території від однієї держави до іншої, а також традиційних прикордонних процесів розселення етнічних груп, демографічний склад Одеської області формувався також завдяки заселенню «вільної» землі представниками різноманітних етнічних груп наприкінці 18-19 сторіччя, після переходу території від Османської імперії до Російської. Внаслідок цих історичних процесів в області сформувався як багатоетнічний склад центру та окремих великих міст, так і моноетнічні поселення окремих сіл, здебільшого на південь від Одеси.

Така поліетнічність протягом багатьох років вважалась перевагою регіону, який демонстрував достатню толерантність та задоволення більшості потреб національно-культурних товариств області. Однак в 2014 році спостерігається намагання «розкрутити» ідею сепаратистських настроїв окремих етнічних груп на півдні Одеської області та навіть створення так званої Бессарабської народної республіки. Крім того, різні етнічні групи півдня Одеської області вважаються більш проросійськи налаштованими та висловлюють негативне ставлення щодо чергової хвилі мобілізації.

Довідково: Середня чисельність населення Одеської області за 2013 рік становила 2395,8 тис. осіб. Відповідно до перепису населення 2001 року, склад населення Одеської області представлений наступним чином: українці – 62,8%, росіяни – 20,7%, болгари – 6,1%, молдовани – 5%, гагаузи – 1,1%, євреї – 0,6%. Найбільш різноманітним в етнічному розумінні є Придунайський регіон, де представники гагаузької, молдовської, болгарської меншин розселені компактно і становлять переважну більшість. В області діє 162 організації національно-культурного спрямування, що позиціонують себе як виразники інтересів відповідних етнічних спільнот.

Болгари, в основному, компактно зосереджені на півдні та південному заході області, зокрема у Болградському (60,8%), Арцизькому (39,0%), Тарутинському (37,5%), Ізмаїльському (25,7%) районах.

Молдовани компактно проживають на півночі та на півдні області — у Ренійському (49,0%), Ізмаїльському (27,6%) районах.

Представники гагаузької діаспори компактно зосереджені на півдні та південному заході області у Болградському (18,7%), Ренійському (7,9%), Тарутинському (6,0%), Кілійському (3,8%) районах.

Особливістю півдня Одеської області є те, що з 1940 по 1954р. існувала окрема територіально-адміністративна одиниця – Ізмаїльська область, яка в період з 1941 по 1944 рр. перебувала під владою Румунії (частина Губернаторства Бесарабія, яке також включало територію Республіки Молдова). Ця область включала, зокрема, Арцизький, Болградський, Кілійський, Ренійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони та ін.

Ізмаїльський район Одеської області є одним з найбільш багатоетнічних. Зокрема, в 23 населених пунктах проживає 55 тис. осіб: українців – 28%, болгар – 26,98%, молдован – 26,73%, росіян – 16%.

26 грудня 2012 року було прийнято чергову Програму підтримки розвитку національних меншин та діяльності національно-культурних товариств Одеської області на 2013-2015 роки. Нажаль, дана програма за останні 2 роки отримала мінімальне фінансування, що не дає її використовувати в повній мірі. Крім того в Одеській області існує Рада представників національно-культурних товариств Одеської області, що діє при Управлінні культури і туризму. Однак, її статус при управлінні, а не голові ОДА, а також зосередженість здебільш на соціокультурних питаннях зменшує вагу цього дорадчого органу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ставлення до подій листопада 2013 – лютого 2014рр. не відрізняється від загальноукраїнського. Більшість респондентів називають ці події «революцією гідності». Респонденти підкреслюють, що міжнаціональні конфлікти піднімались в цей період штучно. Зокрема, серед прикладів наводять намагання підняти антисемітські настрої в країні, або навпаки, звинуватити представників «Правого сектору» в Одесі у антисемітських настроях та діях.

Ставлення до кримських подій є суперечливим. Настрої в Ізмаїльському районі є підставою для занепокоєння. З одного боку, спостерігається наслідування приклада м.Одеси, де зростає громадянська самосвідомість. З іншого боку, присутні тривожні очікування. В малих містах і селах настрої сприймаються як проросійські. Особливо респонденти вказували на «пропутинські» настрої у деяких молдавських та болгарських селах Ізмаїльського району. В той же час респонденти пояснюють такі настрої «економічними» причинами, оскільки основним ринком збуту сільськогосподарської продукції молдавських сіл була Росія, і цей ринок вони зараз втрачають. Крім того, зазначалось, що період Російської імперії символізувався виділенням землі цим народам, в той час, коли на іншій території було кріпацтво, СРСР став періодом економічного розквіту Придунавья, в той час коли за останні 20 років регіон перетворився у депресивний із закриттям портів та значним погіршенням соціально- економічного стану, тому мешканці регіону мають значну ностальгію за старими часами, які автоматично асоціюють із сучасною Росією.

Респонденти вважають, що в Одеському регіоні події за сценарієм Криму і Донбасу розвиватись не будуть, в тому числі тому, що «після подій 2 травня відкритої підтримки не буде». Однак не виключають пасивної позиції у випадку агресії. Спостерігається розподіл в ідеологічній площині, а не в міжнаціональній.

Однак респонденти висловлюють думку, що «причина відторгнення Криму в тому, що за 23 роки своєї незалежності Україна практично не звертала уваги на деякі регіони, в тому числі, і на Крим, і якщо проектувати цю ж ситуацію на наш регіон, ми знаходимося точно в такій же ситуації». Висловлюється думка, що Бессарабія була периферією для Радянського Союзу і ситуація не змінилася в незалежній Україні. Тому є побоювання щодо можливого соціального незадоволення на кшталт Криму, хоча зазначається певне зниження таких настроїв через спостереження за розвитком ситуації у Криму, тому «більш адекватно починають оцінювати ті можливі наслідки, які це все може спричинити», обирають соціальну стабільність замість зовнішньополітичної орієнтації.

В той же час, основна загроза відчувається з боку Придністров’я, оскільки існує думка, що метою Росії є з’єднання Криму та Придністров’я. Неоднозначною є оцінка можливої реакції населення, більшість погоджується, що не буде активної підтримки, як на Донбасі, а буде швидше за все, вичікувальна позиція.

Питання самоідентифікації і реалізації прав

На питання «Ким ви вважаєте себе в першу чергу – представниками Вашої національної спільноти чи громадянином України?» переважна більшість опитаних обрала варіант «громадянин України». Спостерігається зростання такого сприйняття у порівнянні з попередніми роками, коли етнічність виходила на перше місце і навіть впливала на політичні вподобання у разі існування кандидата, який чітко ідентифікував себе як представник тієї чи іншої етнічної меншини. Певна конфліктність може проявлятись в моноетнічних селах (наприклад, Озерне, Камишівка). Зростання проукраїнських настроїв спостерігається із розвитком подій на Донбасі. Молдавська спільнота підкреслює, що зростання розуміння української громадянської ідентичності розпочалось впродовж останнього року.

Крім того, відчувається сильна локальна ідентичність – бессарабська. Окрім моноетнічних сіл, у більших містах спостерігається значне історичне змішування крові, через що деяким респондентам важко однозначно обрати свою національну ідентичність.

Низький рівень інтеграції південних районів Одеської області в загальноукраїнський інформаційний порядок денний, наявність потужної локальної ідентифікації створюють певні підстави для реалізації конфліктного потенціалу у міжетнічній взаємодії. Істотним джерелом інформації для населення Бессарабії залишаються чутки. Нерідко джерелом інформації і ретранслятором позиції держави виступають народні депутати, обрані від вказаних районів.

Переважна більшість учасників дослідження задоволенні реалізацією мовних і культурних потреб. Однак, спостерігається дві взаємовиключні тенденції. З одного боку, в певних місцях спостерігається зниження рівня вивчення мов національних меншин, через брак часу у шкільних розкладах, факультативність вивчення тощо. З іншого боку, існують школи з основною мовою навчання – мовою національних меншин, де в результаті навчання випускники не в змозі розмовляти українською, а іноді навіть достатньо російською, що призводить до їх фактичного виключення із подальшого навчального процесу в українських ВНЗ.

В той же час, дехто з опитаних підкреслив важливість невтручання України у внутрішнє життя спільнот. Фактично було відзначено, що Україна традиційно створювала умови для розвитку національно-культурних товариств, але самі меншини часто не використовують існуючі можливості.

Більшість опитаних відзначили, що їм цілком вистачає існуючого рівня взаємодії з «материнською державою», в той же час жоден учасник дослідження не виявив бажання набуття громадянства держави етнічної приналежності, але підкреслили, що така проблема існує здебільшого серед болгарської спільноти. Окремі учасники вважають подвійне громадянство нормальною європейською практикою, проте більшість зійшлася на думці, що спрощений характер отримання шенгенської візи зняв би таке питання, оскільки одна з основних причин бажання набути подвійне громадянство є проблема мобільності та працевлаштування населення.

На думку опитаних, проблем з використанням російської мови в Ізмаїлі та Ізмаїльському районі не існує, кожен використовує ту мову, яка йому подобається. Проблема російської мови підіймається від виборів до виборів. Більш серйозно проблема може стояти для людей старшого покоління через те, що вони не вивчали українську мову.

В той же час, деякі учасники звернули увагу на роботу прорумунських «агентів» в регіоні, яка активізувалась у 2014 році. Однією з «проблем» на думку респондентів є намагання румунської сторони об’єднати румунську та молдавську спільноти в одну «румунську». При чому місцеві мешканці достатньо чітко вирізняють ці дві спільноти. Села Камишовка та Озерне називають як такі, де спостерігаються найвищі прорумунські настрої.

Можна констатувати відсутність конфлікту між різними етнічними спільнотами. Сприйняття інших національних спільнот в цілому позитивне. Виключення становлять роми через «побутовий уклад життя».

Більшість учасників дослідження погодились, що на півдні Одеської області існує неформальний розподіл певних посад за національною ознакою. Хоча спостерігається і зворотна ситуація. Так у Ренійському районі, населення якого на майже 70% складають представники молдавської спільноти, за всі роки незалежності не було голови районної державної адміністрація представника молдавської етнічної меншини. Окремі респонденти відзначають необхідність офіційного закріплення квотного представництва національних спільнот. В той же час оцінка якості роботи представників національних спільнот у виборних органах влади надана не була.

Гагаузька спільнота в Одеській області

Періодично в інформаційному просторі України постає тема створення Бессарабської народної республіки і загрози виникнення сепаратизму на етнічній основі. Одне з нещодавніх досліджень – аналітична записка групи Da Vinci, видана у листопаді 2014р., відповідно до якої визначено основні ризики створення БНР. В якості аргументів щодо зростання ризиків сепаратистських рухів, в основі яких лежить саме етнічний фактор, автори записки наводять результати парламентських виборів 2014 р., на яких на округах №141-143 (місця компактного проживання болгарської, молдовської, гагаузької меншин) більшість отримали політичні партії проросійського спрямування. Акцент робиться на тому, що Росія намагатиметься дестабілізувати райони компактного проживання національних спільнот (створення гагаузької автономії, яка зачіпала б одночасно райони України і Молдови).

На нашу думку, такі висновки є провокативними та безпідставними, через: 1. Відсутність належної комунікації та програм співробітництва між гагаузькими спільнотами Молдови та України; 2. Найнижчий рівень антиукраїнських настроїв серед гагаузької спільноти у порівнянні з іншими меншинами; 3. Розкиданість місць компактного проживання гагаузів на території України; 4. Відсутність координації між різними національними меншинами, об’єднання яких передбачається у разі створення «республіки».

Ця доповідь та спекуляції на її темі викликали достатньо негативну реакцію гагаузької меншини півдня Одеської області.

Інтереси гагаузів представлені у Верховній Раді України (народний депутат А. Кіссе, який, попри належність до болгарської етнічної спільноти, також опікуються питаннями гагаузької меншини, яка проживає на території 142 виборчого округу, від якого він обраний). В Одеській обласній раді існує депутатська група «Бесарабія», очолювана депутатом Ю. Дімчогло. В той же час, подібне представництво за етнічною ознакою є неофіційним.

Останнім часом спостерігається негативний процес переведення питання конкуренції в політичній сфері в проблеми національних меншин, чиї представники активно задіяні в політичному процесі. Так, наприкінці 2014 р. керівництво Одеської обласної ради було звинувачене у «дискримінації» болгар Одеської області. Основою для цього стала відмова Одеської обласної ради у продовженні контракту з директором Одеського обласного центру болгарської культури в м. Болград без пояснень і претензій до кандидата, а також виключення Всеукраїнського центру болгарської культури в м. Одесі з переліку громадських організацій, яким надаються пільги на оренду будівель. Місцеві болгарські видання, які пов’язують з народним депутатом А. Кіссе – президентом Асоціації болгар України, назвали це порушенням прав 150-тисячної болгарської діаспори в області. Була висловлена думка, що це є «політичною помстою через відсутність підтримки провладного кандидата С. Паращенко, інтереси якого активно лобіював О. Гончаренко під час парламентських виборів (депутатська група «За Одещину!», яку до обрання народним депутатом України очолював О. Гончаренко, не підтримала відповідні рішення Одеської обласної ради).

Щодо задоволення релігійних прав, відслідковується насторожене ставлення до баптистів, чисельність яких в останні роки збільшилась. Подекуди спостерігається застереження Української православної церкви Московського патріархату проти розширення роботи Румунської православної церкви. Окремим недоліком представники української спільноти назвали відсутність храмів Української православної церкви Київського патріархату, яка не має жодної церкви на півдні Одеської області через те, що не може отримати землю для будівництва храмів. Крім того, респонденти підкреслювали активну пропагандистську роботу УПЦ МП, що викликає спротив у певної кількості прихожан.

В той же час, всі респонденти зазначили, що в Ізмаїлі відсутні фактори, які б заважали реалізації права на вибір релігії.

Європейський Союз більшістю респондентів сприймається як цивілізаційний. вибір, простір для вільного пересування, широких освітніх можливостей. Лунала думка, що рішення про підписання Угоди про Асоціацію з ЄС є «актом самоідентифікації». В той же час очікування від підписання Угоди є менш оптимістичними, ніж рік тому. Зокрема, ніхто з опитаних не очікує економічних преференцій для України. Істотним зауваженням є брак інформації про Європейський Союз та про Асоціацію, погане інформування урядом України щодо перспектив та роботи в напрямку євроінтеграції.

Також у середовищі гагаузької меншини спостерігається хибне сприйняття європейської інтеграції. Оскільки в гагаузькій автономії Молдови євроінтеграція сприймається як поглинання Румунією, і молдавський уряд не проводить роз’яснювальну політику, ці чутки та перцепції передаються й українській гагаузькій меншині.

ВИСНОВКИ: В цілому міжетнічна взаємодія на Півдні Одеської області відзначається толерантністю та відсутністю сепаратистських настроїв. Попри сильну локальну бессарабську ідентичність, впродовж останнього року істотно зросла загальноукраїнська ідентичність.

Представники молдовської, болгарської, гагаузької спільнот вважають задоволеними в достатній мірі свої мовні, культурні, релігійні права. В той же час, низький соціально- економічний розвиток Придунавья, занепад інфраструктури, високий рівень безробіття та відсутність державної уваги до периферійного регіону створюють умови для антиукраїнських настроїв та відчуття відірваності від Української держави. Проросійські настрої окремих спільнот викликані не геополітичним вибором, а економічним орієнтуванням ринків збуту сільськогосподарської продукції та ностальгічними настроями.

Очевидною є необхідність об’єктивного висвітлення засобами масової інформації характеру сучасного стану міжетнічних відносин на півдні Одеської області. Подання неперевіреної інформації здатне призвести до створення конфліктів, поширення відчуття тривожності серед населення південних районів Одеської області.

Неприпустимим є використання міжетнічних відносин та дискримінації окремих етнічних груп як інструментів у політичній боротьбі. Окремим питанням стоїть роль церков в регіоні, де відсутня УПЦ Київського патріархату. УПЦ Московського патріархату сприймається як така, що іноді виступає у якості носія пропаганди.

Питання подвійного громадянства не стоїть гостро на порядку денному півдня Одеської області і здебільшого пов’язано з проблемою мобільності, а не з бажанням об’єднатися з «материнською» державою. Незважаючи на обережне ставлення до європейської інтеграції України через відсутність належного інформування з цього приводу, вважається, що введення безвізового режиму та подальша інтеграція можуть зняти як питання подвійного громадянства, так і позитивно вплинути на економічний розвиток.

Серед основних страхів жителів півдня Одеської області – можливе розширення зони бойових дій та намагання дестабілізувати ситуацію в регіоні через бажання об’єднати Крим та Придністров’я. В той же час, відзначається зміна настроїв і впевненість в неможливості реалізації кримського сценарію через спостереження негативного соціально-економічного стану як у Криму, так і на Сході України.

Одним із інструментів підвищення економічної спроможності представники національних спільнот назвали реформу місцевого самоврядування і децентралізацію.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Необхідно імплементувати Державну цільову регіональну програму розвитку Українського Придунавья на 2014-2017 рр., одним з наслідків чого повинно стати забезпечення зайнятості населення південних районів Одеської області, що здатне слугувати істотним чинником зниження конфліктності.

2. Для покращення координації роботи з національними меншинами представляє актуальність відновлення Управління національностей і релігій в якості окремого структурного підрозділу Одеської ОДА та призначення окремих відповідальних за питання національних меншин осіб у відповідних райдержадміністраціях. Існування самостійного структурного підрозділу на початку 2000х років в Одеській області довело свою ефективність і його відновлення підтримується представниками національних меншин. Зокрема, воно буде сприяти моніторингу та прогнозуванню етнонаціональних проблем та розвитку стабільно працюючих механізмів взаємодії органів виконавчої влади та місцевого самоврядування області з національно-культурними громадськими організаціями.

3. Одеській обласній державній адміністрації спільно з представниками національно- культурних товариств необхідно розробити Концепцію інформаційної взаємодії з етнічними спільнотами, які проживають на півдні Одеської області задля інтеграції їх в інформаційний простір Одеси і України.

4. Сприяти транскордонному співробітництву у рамках програм фінансової допомоги з ЄС (наприклад, Програми Територіального співробітництва країн Східного партнерства Україна – Молдова), що здатне підвищити рівень економічного розвитку регіону, а також проєвропейські настрої.

5. Підтримувати проекти національно-культурного співробітництва та використання методів «народної дипломатії», укладання договорів про побратимство з містами «материнських» країн, що дозволить задовольняти національно-культурні потреби меншин. Крім того, оскільки Румунія та Болгарія є членами ЄС, а Молдова обрала шлях на європейську інтеграцію, це також здатне знизити рівень проросійських настроїв.

6. Забезпечити роз’яснювальну роботу щодо державних ініціатив у місцевих ЗМІ, проведення публічних слухань тощо, для кращого інформування населення південних районів Одеської області про поточні події та ініціативи уряду, особливо беручи до уваги, поширення супутникового телебачення (російськомовних каналів) у регіоні.

7. Враховуючи кризу комунікації представників воєнних комісаріатів з місцевим населенням щодо особливостей мобілізації в південних районах Одеської області, доцільно залучити лідерів національно-культурних спільнот до роз’яснення суті, завдань, основних принципів, які передбачає несення військової служби в Україні на нинішньому етапі.

Підготовлено у рамках проекту «Української миротворчої школи» Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень та ГО «Сприяння міжкультурному співробітництву», за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Автори: к.соціол.н. Т. Кривошея, Ю.Сербіна, за ред. к.політ.н. Г. Шелест

Січень 2015, м . Одеса

Звіт англійською мовою local identity and interethnic interaction

СМИ должны сделать все, чтобы люди стали понятнее друг другу – Маргарита Ахвледиани

Опытом Грузии в решении конфликтов на Украинской Миротворческой школе поделилась Маргарита Ахвледиани, глава тбилисского НПО GoGroupMedia. Маргарита говорит, что проблема наших медиа в том, что в них нет простых людей. Там есть политики и певцы, то есть, 1% населения, а 99% – нет. Медиа должны повернуться к людям и сделать все, чтобы люди стали понятнее друг другу. Журналисту нужно учиться делать фокус не на том, что он хотел спросить у человека, а на том, что человек хотел сказать. Люди очень хотят говорить и ждут возможности выговориться. Нужно открыть этот клапан: брать у них интервью, спрашивать их мысли, судьбы, их мотивацию. Тогда люди с разных сторон не смогут убивать друг друга. В Грузии очень много информации о разных сторонах конфликта и отношение людей друг к другу начинает меняться.

Вот несколько вариантов эффективной работы с людьми:

Радио-дневники. Человеку дают диктофон на три дня. В течение дня, когда происходит общение или когда он хочет высказаться – включает диктофон. Люди высказывают то, что их волнует, и вдруг оппоненты понимают, что их волнуют одни и те же вещи. Потом наиболее интересные моменты пускают в эфир на радио. Люди очень любят эти дневники.

Вопросы. Для того, чтобы людей разговорить, им предлагают опросники со множеством вопросов, которые заставляют задуматься о многих вещах. Любой вопрос может открыть человека и он начнет говорить что-то важное.
Вопросы, например, такие:
Какая у вас в жизни была самая большая обида?
Какой подарок в жизни запомнился больше всего?
Вы принимает решения сами или по советам других?
Какой у вас любимый фильм?
Какая любимая история из вашей жизни?

Обмен информацией. Журналисты ездят по деревням и снимают видео о жизни простых людей. Живут у местных жителей по 3-7 дней, едят вместе с ними за одним столом. Потом переезжают в другую деревню. Показывают там видео из других деревень и снимают снова. Журналисты из таких поездок возвращаются с измененным мозгом, многое переосмысливают. Они уже понимают, кто эти люди и чего они хотят.
«Мы даем людям возможность говорить и быть услышанными. В Грузии много таких проектов» – говорит Маргарита.

На этом сайте собрано около 400 таких фильмов
http://www.gogroupmedia.net/Default.aspx

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”

Фото

Інформація про проект

Матеріали цього сайту підготовлені в рамках проекту «Українська миротворча школа», який реалізується коаліцією громадських організацій за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Погляди, викладені в цих публікаціях, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

Виконавцем проекту є Центр близькосхідних досліджень (AMES) . Партнери – Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”Фонд Європа XXIStowarzyszenie 4 CzerwcaGlobal Partnership for Prevention Arm conflicts . Повний список учасників коаліції. 

Українська миротворча школа. Майбутнє вимушених переселенців

Запис ефіру від 20 січня 2015 р. на Харківському ОблТБ.
Наталія Зубар, голова правління ІЦ Майдан Моніторинг

Информационно-аналитическая программа «Будь в курсе

Цитована аналітична записка з проекту

Українська Миротворча Школа
Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні розроблені спільними силами місцевих активістів та представників місцевої влади
Основні типи досліджуваних конфліктів:
1. Конфлікти ідентичностей
2. Конфлікти, пов’язані з етнічністю чи релігійністю
3. Конфлікти історичних наративів
4. Конфлікти бачення (спільного) майбутнього
Проект проходить на вільних територіях Донецької та Луганської областей, Херсонської області (нове прикордоння з Кримом), Одеської області (кордон з Придністров’ям), Волині та охоплює проблеми внутрішньо переміщених осіб по всій Україні.

Рішення проблем внутрішньо переміщених осіб

Ключовими для успішної адаптації є перші місяці. Переконувати людей починати нове життя, а не чекати повернення назад.
Селити людей там, де є робота.
Не створювати компактні поселення (це шлях до гетто).
Вести жорстокий громадський контроль за побудовою житла для переселенців.
Не платити грошової допомоги на постійній основі, щоби не сформувати тотальне утриманство.
Не створювати міністерства по справах біженців, працювати в межах міністерства соціальної політики

——————————
Проект проводиться коаліцією громадських і урядових організацій України та Польщі за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

ups11