За что украинцы воюют на Донбассе?

На состоявшемся в Краматорске круглом столе с участием волонтеров и военных были обсуждены вопросы информационной составляющей войны.

Украинские военные готовы к отражению новых атак боевиков “ДНР”. Об этом во время круглого стола в Краматорском пресс-центре заявил заместитель руководителя АТО в секторе С Валентин Федичев По его словам, события на Востоке Украины давно перешли формат антитеррористической операции и превратились в полномасштабный военный конфликт. Война никем не объявленная, и война, которая признают только люди, которые в ней участвуют. «Разрешить этот конфликт чисто военными методами просто невозможно», – подчеркнул Валентин.

Українська Миротворча Школа працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.

ups1

Проговаривание интересов, мотивов и причин конфликта для обеих сторон, приближает его решение

В феврале в Киеве прошли занятия Украинской Миротворческой школы для журналистов региональных СМИ. Цель школы – преодоление конфликтов, возникающих на территории Украины. В рамках данной школы исследуются конфликты идентичностей, межэтнические, межрелигиозные конфликты, конфликты видения общего будущего, конфликты исторических нарративов.

Практика организации миротворческих школ в районе конфликтов в Европе используется уже давно. Такие школы учат нормам поведения во время конфликта с целью его ликвидации.

Практически все лекторы школы упомянули известную тезу Черчилля:

Любой кризис (или, в нашем случае, конфликт) – это новые возможности.

И наша задача сейчас ими воспользоваться.

Конфликт – это

а). всегда взаимодействие двух или более сторон

б). по поводу какого-то предмета (ресурсы, статусы и т.д.)

в). каждая из сторон воспринимает свои интересы как несовместимые с другой стороной.

«Мы приближаемся к решению, когда проговариваем интересы, мотивы и причины конфликта для обеих сторон. После этого люди начинают мыслить конструктивно. Таким образом, нужно упорядочить хаос, чтобы найти смыслы и обратить на них внимание» – советует одна из лекторов, Ольга Духнич, социальный психолог.

Некоторые лекторы предложили варианты преодоления конфликтов из своего опыта или опыта своих коллег.

Опытом Грузии поделилась Маргарита Ахвледиани, глава тбилисского НПО GoGroupMedia. Маргарита говорит, что проблема наших медиа в том, что в них нет простых людей. Там есть политики и певцы, то есть, 1% населения, а 99% – нет. Медиа должны повернуться к людям и сделать все, чтобы люди стали понятнее друг другу. Журналисту нужно учиться делать фокус не на том, что он хотел спросить у человека, а на том, что человек хотел сказать. Люди очень хотят говорить и ждут возможности выговориться. Нужно открыть этот клапан: брать у них интервью, спрашивать их мысли, судьбы, их мотивацию. Тогда люди с разных сторон не смогут убивать друг друга. В Грузии очень много информации о разных сторонах конфликта и отношение людей друг к другу начинает меняться.

Вот несколько вариантов эффективной работы с людьми, которыми делится Маргарита:

Радио-дневники. Человеку дают диктофон на три дня. В течение дня, когда происходит общение или когда он хочет высказаться – включает диктофон. Люди высказывают то, что их волнует, и вдруг оппоненты понимают, что их волнуют одни и те же вещи. Потом наиболее интересные моменты пускают в эфир на радио. Люди очень любят эти дневники.

Вопросы. Для того, чтобы людей разговорить, им предлагают опросники со множеством вопросов, которые заставляют задуматься о многих вещах. Любой вопрос может открыть человека и он начнет говорить что-то важное.

Вопросы, например, такие:
Какая у вас в жизни была самая большая обида?
Какой подарок в жизни запомнился больше всего?
Вы принимает решения сами или по советам других?
Какой у вас любимый фильм?
Какая любимая история из вашей жизни?

Обмен информацией. Журналисты ездят по деревням и снимают видео о жизни простых людей. Живут у местных жителей по 3-7 дней, едят вместе с ними за одним столом. Потом переезжают в другую деревню. Показывают там видео из других деревень и снимают снова. Журналисты из таких поездок возвращаются с измененным мозгом, многое переосмысливают. Они уже понимают, кто эти люди и чего они хотят.

«Мы даем людям возможность говорить и быть услышанными. В Грузии много таких проектов» – говорит Маргарита.

Опытом польских СМИ в решении проблем или конфликтов в обществе поделился поляк Гжегош Пехота, директор по развитию в «Gazeta Wyborcza». Гжегош говорит, что задача СМИ – развить внимание к какой-то проблеме или конфликту путем создания платформы в обществе для его решения.

С целью изменения общества польские СМИ проводят интересные информационные кампании. Сначала делается срез проблемы. Журналисты вживаются в несколько семей, например, в течение недели журналист находится в семье с 8.00 до 20.00 и фиксирует все события, которые касаются заданного вопроса. Собранные данные предоставляются специалистам для анализа и выводов. После этого становится очевидным, какие изменения нужны. Все выводы и шаги по реформированию широко распространяются в СМИ. К процессу привлекается очень много специалистов и простых людей, желающих поучаствовать в процессе реформирования. После того, как внесенные изменения закреплялись, весь процесс повторялся сначала. Журналисты снова делали срез, который показывал, что изменилось и что еще требует изменений. И так несколько раз. В конце был проведен итоговый опрос, который показывает, насколько эффективной была кампания

В Польше таким образом делают много исследований, например, анализ жизни какой-то категории людей. Как проходит день этих людей? Как их встречают? Как и о чем с ними разговаривают? Цель таких проектов, дать возможность высказаться тем людям, которых никто не слышит. Найти возможность изменить общество, чтобы помочь этим людям. И это логично. Ведь общество, в котором максимальное количество людей чувствуют себя счастливыми и удовлетворенными, гармонично и безопасно. Кроме этого, очень полезно информировать разные категории людей друг о друге, ведь чем больше мы знаем друг о друге, тем лучше мы сможем друг друга понимать и тем меньше будет в обществе агрессии.

Все лекторы упомянули о советском мировоззрении, которое до сих пор накладывает отпечаток на поведение некоторых участников современных конфликтов в Украине. Это нужно учитывать, общаясь, в особенности, со старшим поколением.

Журналист Александр Зинченко предложил формулу общения с людьми советского воспитания: «Если говорить про их проблемы – они начинают вам доверять».

Кроме этого, на лекциях было подчеркнуто, что советские люди бояться выявить свой интерес, чтобы не показаться зависимыми, так как бояться, что ими будут манипулировать. Советская культура, в числе прочего, создавала некритическое восприятие информации, поэтому такие люди больше верят власти.

Александр Богомолов, президент Центра ближневосточных исследований, показал отличие западного общества от нашего, постсоветского: «Почему на Западе демократия? Там долго развивалась конкурентная среда. Там были постоянные конфликты, которые урегулировались мирным путем. Там существует система договоров. У нас был тоталитаризм, была убита социальная конкуренция. Мы имеем инфантильное общество. Постсоветское общество – как детсад, где сначала забрали все игрушки, а потом их кинули детям на голову и дети не знают, что с ними делать. Инфантильные люди получили взрослые инструменты».

Александр Зинченко рассказал об интересных исторических фактах, которые способствовали примирению между народами после Второй Мировой войны.

Начала это примирение Ирэн Лор, французский политик. Как-то во время ее выступления на международной конференции в зал вошла немецкая делегация. Когда Ирэн услышала немецкую речь, она тут же прервала выступление и вышла из зала не в силах ее терпеть. На войне погибли ее муж и сын. Делегация эта состояла из членов немецкой оппозиции. Эти люди боролись с гитлеровским режимом, но они тоже были немцами и говорили на немецком языке. Проходя по коридору она встретила одного из организаторов, который спросил ее: «А как вы собираетесь строить Европу без немцев?».

36 часов Ирэн не выходила из своей комнаты. Потом у нее состоялась встреча с женщиной, которая тоже потеряла семью на войне. Эта женщина была немкой. Они долго говорили и плакали вместе.

После этих событий Ирэн должна была произнести речь. Немецкая делегация приготовилась к обвинениям, потому подбирала аргументы в свою защиту и встречный список претензий.

Выйдя к микрофону Ирэн сказала только одну фразу: «Извините мне мою ненависть к вам. Я была неправа».

В зале воцарилось молчание. Через какое-то время вышел один человек из немецкой делегации и сказал: «Извините то зло, которое мой народ причинил вам». Потом вышел следующий, и следующий… И так все члены немецкой делегации по очереди.

Этот день в 1946 году начал историю Европейского Союза

Кроме этого, Александр упомянул Вилли Брандта. Он рассказывал о том, что Брандт, тогда канцлер ФРГ, встал на колени перед монументом жертвам нацизма в Варшавском гетто, хотя должен был только склонить голову. Когда у Брандта спросили, почему он это сделал, он ответил: «Когда я встал на это место, я понял, что склонить голову будет недостаточно».

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”

В Измаиле на круглый стол позвала миротворческая школа

mirotvor0101

В Измаиле Украинская миротворческая школа провела круглый стол «Локальная идентичность и межэтническое взаимодействие юга Одесской области: проблемы и направления трансформации», собравший представителей национальных обществ и общественности Измаила и Придунавья, ряд депутатов Измаильского горсовета, а также журналистов местных и региональных СМИ. В частности, в мероприятии приняли участие Политолог, директор регионального филиала Национального института стратегических исследований Артем Филиппенко, депутаты Измаильского горсовета Сергей Лузанов и Игорь Скоробреха, председатель Ассоциации семей бессарабских болгар “Роднини” Мария Корчагина, председатель городской болгарской общины “Святая София” Николай Иванов и другие.

В течение двух дней в пресс-центре Интерклуба шел разговор о настроениях в обществе и причинах тех или иных процессов формирования общественного мнения, о результатах исследований внутреннего состояния громады Придунавья и оценках жителей региона тех или иных событий в стране, о причинах появления слухов и путях их распространения, о национальной идее и политике межэтнического взаимодействия.

Разговор получился содержательным и по информационной составляющей, и по эмоциональному накалу.

При том, что в Украине пока не сформулирована национальная идея, нет государственной программы межэтнических взаимодействий и существуют вопросы относительно информационной политики, общественность уже ищет ответы на жизненно важные вопросы, чтобы граждане Украины смогли определить свое место в сегодняшнем мире.

Напомним: миротворческие школы, в мире уже существуют давно. Это распространенная практика в Европе. Они возникают там, где есть конфликт, сообщается на сайте maidan.org.ua. Благодаря им люди могут ликвидировать конфликты и быть к ним готовыми. Миротворческая школа – новая практика в Украине. Основные типы конфликтов, которые исследуются в рамках проекта – конфликт идентичностей, конфликты, связанные с этничностью или религиозностью, конфликты видения общего будущего.

Украинская миротворческая школа – одна из составляющих проекта, который включает в себя исследования трансформаций местных конфликтов в регионах Украины, граничащих с другими государствами К таким областям относятся Донецкая, Луганская, Херсонская, Винницкая и Одесская области, а также Волынь.

Ирина Королькова

Источник

Изменение власти в регионах зависит только от местных жителей – Збигнев Буяк

На украинской миротворческой школе прозвучал вопрос, когда начнет меняться ситуация в регионах? Спросили у Збигнева Буяка, одного из лидеров польской Солидарности, сколько времени ушло на то, чтобы изменилась Польша?

Збигнев ответил, что на это нужно столько времени, сколько страна была под совком. Для Польши это 40 лет. То есть, Польша еще до сих пор не изменилась окончательно. В Польше еще до сих пор судят полицейских, которые разгоняли акции протеста и совершали другие преступления советского режима. До сих пор они были не осуждены. В общем можно сделать вывод, что процесс очень небыстрый.

И этот процесс полностью зависит от местных жителей. Збигнев говорит, легче и быстрее всего изменить центральную власть, намного сложнее совершить изменения на уровне маленьких городов и сел. Там может быть только один контролер власти – местные жители. Можно, конечно, поставить очень хорошего и честного начальника, но заменить всех людей на честных сразу не получится, потому что, где ж их столько взять? И получается, что новый человек вынужден работать в старой системе, со старыми, привыкшими к взяткам и подковерным договоренностям сотрудниками. И никто не отменял саботаж. Если он круто начнет изменения, ему просто не будут подчиняться, а тогда всё рухнет. Получается, что для того, чтобы что-то изменить, новому человеку нужно действовать осторожно, ориентируясь на месте. Кого-то сократить, кого-то можно убедить жить по-новому, кого-то можно иначе мотивировать.

А иногда бывает, что просто нет нового честного начальника и тогда приходится находить контакт со старым, переубеждать его, по-новому мотивировать, чтобы он подчинялся новой власти и система не рухнула.

И основную роль играет контроль власти простыми людьми. Людям нужно создавать запрос на честную власть, нетерпимо относиться к взяточникам, вскрывать факты взяточничества, обращаться к журналистам, принимать участие в политике своего региона, как минимум, знать, что сейчас происходит в твоем городе, кто твой депутат и что он делает.

Наталя Ляшенко, ИЦ “Майдан Мониторинг”

Звіт щодо особливостей конфліктів по лінії Майдан – Антимайдан у Одесі

Підготовлено ГО «Сприяння міжкультурному співробітництву» у рамках проекту «Української миротворчої школи», за фінансового сприяння Посольства Великої Британії в Україні.

Думки висловлені в даному звіті можуть не співпадати з позицією Британського посольства.

Автори: к.соціол.н. Кривошея Тетяна, Сербіна Юлія, за ред. к.політ.н. Шелест Ганни.

Робоча гіпотеза – перевірка наявності конфлікту між Майданом і Антимайданом в м. Одеса.

Мета дослідження – оцінка основних ризиків, чинників та «ліній розколу» суспільних настроїв в м. Одеса.

Методи дослідження: Для даного дослідження були використанні результати глибинних інтерв’ю з представниками обох сторін, а також аналіз відповідей фокус групи, учасники якої мають різні погляди на події в місті. Крімтого, булопроведеноаналізмісцевихвідкритихджерел.

Учасники фокус-груп та інтерв’ю: активісти громадських організацій, політичні експерти, представники національно-культурних товариств; журналісти, які висвітлюють теми суспільно- політичних змін, представники сфери освіти.

ВСТУП

До подій листопада 2013 – лютого 2014 р. деякі представники «Майдану» і «Антимайдану» були об’єднані в громадський рух «Генеральний протест», метою якого було сприяння прозорості політиці міської влади щодо плану забудови міста. З початком Євромайдану в листопаді 2013 р., спробами захоплення адміністративних будівель міста у березні 2014 р. (в якому брали участь представники антимайдану), зіткнень під час акцій протесту між двома групами протягом березня-травня 2014р. конфлікт поглиблювався.

Довідково: Одеський Євромайдан («Майдан») об’єднує представників громадських об’єднань проукраїнського спрямування (ГО “Молодь демократичного альянсу”, ГО “Рада громадської безпеки”, “Самооборона Одеси”), місцеві осередки політичних партій (УДАР, “Фронт змін”, “Батьківщина”), активістів, блогерів, громадських діячів, які не входили до складу політичних партій і громадських об’єднань. Фактично одеський Євромайдан розпочав активність як самоорганізований рух без визначеного лідера 24 листопада 2013р. під час першого віче, біля пам’ятника Дюку, метою якого була підтримка підписання Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. В ході подальших подій в травні-червні 2014р. відбулись перші спроби інституціоналізації Євромайдану. В той же час дискусії щодо репрезентативності Координаційної ради Майдану серед її членів тривають.

До “Антимайдану” на початковому етапі входили представники політичної партії “Родина”, місцевого осередку Комуністичної партії України, громадських об”єднань “Колокол”, “Дозор”, “Молодіжна єдність”, безпартійні громадяни. Одеський «Антимайдан» почав формуватись у лютому 2014р. в якості відповіді на несприйняття подій київського Майдану. 1 травня в рядах одеського антимайдану стався розкол. Представники “Одеської дружини”, частина козацьких формувань, на чолі з Є.Кваснюком розгорнули табір на 411й батареї. Прибічники А.Давидченка (організації “Народна альтернатива” ,”Народна дружина”, “Молодіжна єдність”), які на той період були більш радикально проросійськи налаштованими(принаймні в публічній площині), залишились на Куликовому полі.

Кульмінацією конфлікту стали події 2 травня. Разом з ними зросла кількість «мови ворожнечі» в соціальних мережах і на масових заходах.

Довідково: масові заворушення, які відбулися 2 травня 2014 року між проукраїнські налаштованими мешканцями та сторонками «Антимайдану» й проросійськими прихильниками. Передматчевий спільний марш «За Єдність України) фанатів ФК «Чорноморець» (Одеса) та ФК «Металіст» (Харків) закінчився зіткненнями з проросійськими активістами, які перегородили дорогу фанатам, включаючи стрільбу та неоднозначні дії одеських правоохоронців в центрі міста. Подальші події на Куликовому полі (місце базування наметового табору «Антимайдану») – пожар в Будинку Профспілок та загибель великої кількості людей (загальна кількість загиблих у суточках з двох сторін 48 осіб, понад 250 поранено). З метою незалежного розслідування в місті була створена група 2 травня, до якої увійшли журналісти, колишні правоохоронці та експерти.

Попри наявність серйозної конфронтації, яка мала місце в Одесі в листопаді 2013 – травні 2014 року, слід зазначити, що відбулась певна трансформація самоідентифікації прихильників цих груп і сприйняття подій протягом червня-листопада 2014 року.

Особливістю дослідження є той факт, що одна зі сторін («Антимайдан») залишається закритою для контактів та участі у спільному обговоренні проблем. На відміну від класичної перцепції, що обидві сторони будь-якого конфлікту шукають якнайбільше можливостей щодо висловлення та демонстрації своєї позиції, намагання пояснити та вмовити треті сторони, щодо переваг та перспектив своїх ідей, ситуація в Одесі складається таким чином, що прихильники «Антимайдану» здебільш висловлюють свої думки через соціальні мережі та прихильні ЗМІ, уникаючи прямих контактів з іноземними та українськими дослідниками.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

За результатами проведених глибинних інтерв’ю (жовтень-листопад 2014), фокус-групових досліджень, відкритих джерел (регіональні ЗМІ, групи в соцмережах, моніторинги мітингів прибічників майдану і антимайдану в період з квітня по жовтень 2014р.) з метою аналізу гіпотези щодо конфлікту між прибічниками «майдану» і «антимайдану» в м. Одесі, доцільно виділити ряд особливостей:

Окремі конфлікти ідентичностей з боку прибічників Євромайдану і антимайдану в Одесі можна розділити за наступними ознаками:

– сприйняття подій Євромайдану, бойових дій на Сході України, легітимності влади;

– сприйняття зовнішньополітичного і економічного курсу країни, очікування від європейської інтеграції.

Події листопада 2013- лютого 2014 рр., респонденти оцінюють здебільш позитивно. Попри їх трагічність, вони дозволили проявитись українській нації і усвідомити свою в тому числі національну ідентичність. В той же час, існує думка, що це є «державним переворотом». Всі опитані експерти зазначили, що, безсумнівно, події носять трагічний характер. В той же час учасники фокус-групи зазначили, що події вказаного періоду слід вважати закономірним, очікуваним протистоянням проти неадекватних дій влади. Майже всі присутні вказали, що ці події були спробою висловити протест проти діючої влади.

В той же час думки щодо анексії Криму різняться. Частина респондентів вважаюсь, що це є «поразкою України» і «перемогою Росії». Визнаючи факт агресії, тим не менш респонденти вважають, що Росія вирішувала свої геополітичні завдання, що не сприймається негативно. Учасники ФГ не відчували явної, прямої загрози для Одеси, але висловлювали стурбованість скупченням військової техніки на кордоні та вказували, що якщо Маріуполь не «витримає», то Одеса може бути наступною.

Попри сприйняття антитерористичної операції на Сході України як війни, між прибічниками «Майдану» і «Антимайдану» існує різне розуміння особливостей конфлікту (серед прибічників Майдану це – «народна війна, спричинена зовнішньою агресією», серед прибічників антимайдану – «громадянська війна»).

Деякі респонденти вказують, що ці події є наслідком Майдану. Також для означення подій використовують такі поняття, як «війна держави зі своїм народом». Серед респондентів зберігається побоювання щодо розширення зони бойових дій за межи 2 східних областей. Одеські респонденти вказували на таку проблему, що на Сході України існує «плаваюча ідентичність», або «надбана ідентичність». Ця ідентичність з’явилась внаслідок того, що Україна не приділяла уваги проблемам регіону і конфлікт є саме результатом «бездіяльності» центральної влади. Тому існують побоювання щодо розширення такої тенденції на інші регіони.

Спостерігається співчуття щодо внутрішньо переміщених осіб, як до «людей, що потрапили в біду». Позитивним моментом, на думку учасників фокус-груп, є те, що переселяються «із України в Україну», а не в інші країни.

Одним з конфліктів, які на разі існують між «Майданом» і «Антимайданом», є відмінне бачення легітимності діючої влади. Потенційним конфліктогеном у сприйнятті влади є недостатня внутрішня комунікація, неготовність Президента України пояснювати громадянському суспільству логіку прийнятих рішень, що в короткостроковій перспективі може спричинити певну кризу легітимності.

Цікава думка одного з респондентів, який вважає, що «наша влада – це всього лише медіа персони… вони живуть і працюють, в першу чергу, для картинки, навіть не для власного збагачення. Влада зазнає поразки за поразкою. Але роблять все для того, щоб виставити себе якомога красивіше і знайти винуватого». Окремим питанням, яке може бути потенційно конфліктогенним є негативне сприйняття держслужбовцями нижньої та середньої ланки люстрації як методу боротьби з корупцією через відсутність критеріїв, за якими здійснюватиметься люстрація, та низькою заробітної плати.

Одеська область на позачергових виборах до Верховної Ради продемонструвала одну з найнижчих явок. Більшість опитаних респондентів не була на виборах, оскільки вважала, що «як громадянину не було за кого голосувати». Зазначимо, що попри констатацію необхідності серйозних змін, значна кількість громадян не користується своїм активним виборчим правом. Готовність громадян навіть до конвенційних форм політичної участі є досить низькою через брак нових ідей і облич. В той же час спостерігається потреба бачити ініціативи конкретних реформ.

Пасивність прибічників антимайдану після подій 2 травня здатна слугувати носієм латентного конфлікту. Політична активність даної категорії громадян на даному етапі є низькою. У порівнянні з періодом, що передував 2 травня, а також одразу після вказаних подій, знизився рівень політичної активності (мітинги на Куликовому полі, марші, інші види активності). Наслідком цього є зниження використання «мови ворожнечі» (hate speech) на мітингах. В той же час використання «мови ворожнечі» в соцмережах, а також регіональних ЗМІ, які подають позицію проросійської сторони, все ще залишається на високому рівні, провокуючи ескалацію конфлікту. Вочевидь пасивну позицію прибічників антимайдану можна пояснити тим, що вони відчувають себе переможеною стороною і свідомо оминають різні види політичної участі.

Чинником, який свідчить про наявність латентного конфлікту, є небажання прибічників антимайдану контактувати з будь-яких питань з представниками дослідницьких організацій та іноземних ЗМІ, аргументувати свою позицію. Свою пасивність вони пояснюють стурбованістю за власну безпеку.

За умови зовнішнього провокування, даний латентний конфлікт здатен трансформуватись у відкритий. У випадку його ескалації не можна виключати ризики застосування насильницьких методів протесту, зважаючи на негативний досвід протистояння періоду березня-травня 2014р.

Представники обох груп сходяться в думці, що події 2 травня в Одесі є «трагедією» для міста. Також обидві групи вважають, що в місті існує підґрунтя для дестабілізації ситуації. Прибічники «Антимайдану» також використовують вираз «масове вбивство з політичних мотивів», передумовою чого став «державний переворот» у Києві. Прихильники «Майану», в свою чергу, вважають, що це була «провокація», яка була спланована, але скоріш за все вийшла з під контролю.

На думку респондентів, вирішити проблему допоможе час та діалог (але він повинен мати стратегії, форми вираження). Також важлива можливість разом працювати над спільним майбутнім. Існують різні думки щодо форми та участі в діалозі, від використання іноземного досвіду (ПАР) до «елітарного діалогу» лідерів думок.

Можна припустити, що на даному етапі прибічники антимайдану не є консолідованими. Не вдаючись на разі до активних протестних дій в м. Одесі, водночас ця категорія громадян відмовляється і від конвенційних форм політичної участі.

Треба зазначити,що опитані експерти не вважаюсь, що подальша інституалізація рухів «майдану» чи «антимайдану» можлива і взагалі потрібна, оскільки вони вже виконали свою місію. В той же час не виключається створення нових рухів на базі активних громадян, які готові відстоювати свої права на рівні громади, а не «займатися геополітикою».

В одеському середовищі існують певні розколи ідентичності щодо сприйняття «Євромайдану» і «Антимайдану» як комплексу цінностей і дій. В той же час локальна одеська ідентичність трансформувалась в загальноукраїнську. Дані ідентичності вирівнялись за своєю значимістю. Майже всі учасники ФГ назвали себе українцями. Лише один заявив, що є одеситом – по перше, а по друге вже Українцем. Також одна з присутніх учасниць вказала на некоректність питання – сама його постанова є «зерном конфлікту». Бути одеситом та українцем водночас – це є нормальним. Українська ідентичність здебільш асоціюється з повагою до громадянства. На відміну від попередніх років спостерігається менший акцент на локальну ідентичність, яка стає у потребі лише при підкреслені різниці з іншими локальними ідентичностями.

Існує різне бачення шляхів Європейської інтеграції України і значення цього явища для міста. В основному респонденти передбачають європейський шлях розвитку України. В оцінках Митного союзу існує думка, що Росія є символом минулого. Громадяни, які, умовно кажучи, вибирають Росію, насправді вибирають не Росію, а ілюзію стабільності, повернення в Радянський Союз «щоб все було як раніше, і не було гірше». ЄС, перш за все, асоціюється зі свободою пересування, можливостями у сфері освіти, розвитком людського потенціалу. Однак існує чітке розуміння, що євроінтеграція – це довгий шлях, треба бути реалістами і підтягувати рівень української економіки.

Оцінки опитаних щодо очікування від підписаної Угоди про Асоціацію з ЄС різняться від позитивних до песимістичних. Проведені опитування свідчать про недостатність інформації про особливості європейської інтеграції, існування міфів щодо вступу України в ЄС, досвіду інших країн, які стали членами Європейського Союзу. Вочевидь актуальним завданням є розроблення окремих просвітницьких програм для різних категорій громадян (журналісти, державні службовці, науковці, громадські активісти), спрямованих на подолання міфів щодо Європейської інтеграції.

Серед факторів, що викликають страхи, експерти, перш за все вказували економічні та фінансові проблеми, дефолт банківської системи. На другому місті розвиток бандитизму і обґрунтованість доцільності війни, її виправдання та виправдання нею відсутності глибоких системних реформи. Вказуютьнастрах, що «небудутьвикористанітіможливості, якізаразє».

Треба зазначити, що учасники ФГ зафіксували таку загрозу, як можлива внутрішня дестабілізація міста. На їх думку, в цій ситуації важлива саме поведінка мешканців міста – загроза існує, коли є внутрішня підтримка. Доки її немає – то і загроза відсутня.

АНАЛІЗ ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ

Додатковим джерелом дослідження, окрім проведення інтерв’ю і фокус-груп став:

– контент-аналіз регіональних ЗМІ на предмет виявлення термінів, якими характеризуються окремі явища, що супроводжують конфлікт (видання «Думская.нет», і «Таймер» як два протилежні за інтерпретацією подій інформаційні ресурси); обговорення на форумах цих видань. Вказані видання обрані для аналізу, оскільки вони є найбільш рейтинговими виданнями м. Одеси. Згідно інформації експертів, кількість відвідувань вказаних сайтів сягає 70 тис на добу.

– пости у відповідних групах соцмереж на предмет ознак конфліктогенів по лінії «майдан- антимайдан» (переважна кількість прибічників Одеського «Антимайдану» зосереджена в мережі «Вконтакте»);

– аналіз масових заходів, які проводились прибічниками обох сторін.

Основні поняття, які використовуються регіональними ЗМІ для висвітлення подій листопада 2013 – лютого 2014 рр.

1. Висвітлення подій Одеського Євромайдану: на першому етапі перебігу Одеського Євромайдану видання «Таймер», яке є відверто проросійським, публікувало матеріали, в яких висловлювало незгоду із перевищенням повноважень представниками правоохоронних органів і застосування сили до протестуючих представників Одеського Євромайдану. Однак, вже станом на 21 лютого 2014 події Київського Євромайдану видання називає «повстанням».

2. Висвітлення побиття журналістів і учасників мирного протесту 19 лютого 2014р. біля будівлі Одеської ОДА, яке стало однією з визначальних подій в розвитку конфлікту в м. Одесі і зумовило падіння рівня довіри до діючої на той момент регіональної влади. Відсутність результатів розслідування справи на разі є фактором делегітимізації регіональних органів МВС. Обидва видання чітко ідентифікують нападників, як «бойовиків», в той же час відрізняється підхід щодо наслідків та відповідальності за такі дії. (Думская: Боевиков, которые били моих коллег и других одесситов на проспекте Шевченко, милиция знала и не оказывала им никакого сопротивления… 19 лютого 2014 Побоище под ОГА: кто виноват и что делать (колонка главного редактора))

Таймер: Уголовное производство по факту массовой драки под зданием Одесской облгосадминистрации 19 февраля, должно быть прекращено. Закон есть закон. Дело в том, что действия боевиков в шлемах и с дубинками полностью попадают под нормы принятого Верховной Радой сегодня, 21 февраля, Закона Украины «О недопущении преследования и наказания в связи с событиями, которые имели место во время мирных собраний». 21 лютого 2014 Боевики, устроившие избиение под ОГА, останутся безнаказанными

3. Ставлення до прихильників «Антимайдану». Характерне висвітлення виданням «Таймер» арештів лідерів проросійських рухів, які під час масових заходів і в соцмережах здійснювали заклики до порушення територіальної цілісності України, як «політичних репресій» (Таймер: СБУ заявила о готовности обменять 225 задержанных на военнослужащих правительственных войск, которые в настоящий момент находятся в плену у властей самопровозглашённых ДНР и ЛНР… По информации ТАЙМЕРА, в число этих 225 человек войдут и одесситы. Сколько именно политзаключённых из Одессы могут получить свободу в результате обмена на пленных военнослужащих, пока неизвестно. 24 грудня 2014. Одесские политзаключённые могут выйти на свободу

У більшості видань прибічників «Антимайдану» називають «проросійськими активістами», «прибічниками Росії», «антимайданівцями» без використання образливих ярликів. (Думская: Сторонники России привезли с 11-й станции Большого Фонтана пленного «евромайдановца» и сдали его милиции. 10 квітня 2014. Сторонники России привезли на Куликово поле пленных «евромайдановцев»: один из них ранен

4. Висвітлення кримських подій більшістю регіональних ЗМІ подається як анексія. В матеріалах переважно висвітлюються спроби українських політиків долучитись до врегулювання ситуації (в тому числі до проведення псевдо референдуму 16 березня). Видання «Таймер» видавало матеріали під назвою «кримська криза». Переважно акцент робився на підвищенні соціальних стандартів в АРК після анексії.

5. Висвітлення збройного конфлікту на Сході України.

Більшість регіональних видань з самого початку збройного конфлікту на Сході України висвітлювали його як «антитерористичну операцію», «гібридну війну», в той же час наголошуючи на неоднорідності учасників бойових дій (сепаратистів, проросійських і підтриманих Росією бойовиків, найманців, професійних російських військових). (Думская: «В рамках антитеррористической операции на блокпосту сепаратистов в районе Славянска задержали четырех человек, сообщает Министерство обороны Украины». 2 травня 2014 (Славянск: на блокпосту, откуда сепаратисты сбивали вертолеты, задержали четырех человек) (Таймер: «О том, что на самом деле происходит возле здания ОГА, с самого начала восстания контролировавшемся повстанцами, практически ничего не известно. Официальных заявлений руководства ДНР на эту тему нет, не удаётся получить информацию о происходящем и из собственных источников ТАЙМЕРА». 29 травня 2014 (Донецк: повстанческий батальон «Восток» оцепил ОГА. Баррикады возле здания сносят).

Загальне висвітлення подій на сході України в регіональному виданні «Таймер» відбувалось під рубрикою «Мятежный Донбасс», з використанням термінів «громадянська війна», «братовбивча війна», також по відношенню до бойовиків використовуються дефініції «повстанці», «ополченці». Спостерігається відсутність згадувань про присутність російських військ.

6. Події 2 травня. Характерно, що після подій 2 травня форуми провідних регіональних видань були закриті для коментування задля уникнення розповсюдження мови ворожнечі. Характеристика учасників подій: Думская – «проросійські активісти»: «Одесситы и гости города, искренне любящие Россию и придерживающиеся федералистских взглядов, сегодня снова собрались на Куликовом поле». 18 травня 2014. (50 кадров: как на Куликовом пророссийски настроенные одесситы митинговали) Таймер називає проросійських активістів «прибічниками федералізації». Затримані 2 травня проросійські активісти переважно названі «політв’язнями». Самі події подавалися з позначкою «майская бойня».

7. Заклики до зриву виборчого процесу й ігнорування діючої центральної влади у проросійських виданнях («Таймер») як спроба створення кризи легітимності. Стосується як президентських виборів, так і парламентських. В публікаціях центральна виконавча влада називається переважно нелегітимною, всі дії і рішення жорстко критикуються, розглядаються можливості реалізації донецького сценарію в Одеській області.

8. Протестна активність як один з чинників вираження конфліктного потенціалу.

Обидва табори на свої масові заходи мобілізовували приблизно однакову кількість прибічників. Виключенням є антивоєнний марш 3 березня 2014, який, за різними оцінками, зібрав від 7 до 10 тис. осіб (прихильників унітарної України).

Кількість учасників мітингів на Куликовому полі та їх якісний склад поступово зменшувались. Якщо у березні-квітні середня кількість учасників становила 500-1500 осіб, то після подій 2 травня вона істотно зменшилась, залишаючись на рівні 50-100 учасників. В той же час, проведення судових засідань щодо затриманих у справі 2 травня, призводить до нових протестних ініціатив достатньо агресивного характеру під будівлями суду, ініціаторами яких є обидві сторони конфлікту.

Не в останню чергу зниження протестної активності пов’язано з тим фактом, що багато лідерів антимайданівського руху покинули територію України.

Риторика лідерів «Антимайдану» поступово змінилась після відкриття кримінальних справ за ст. 109 Кримінального кодексу України. Зокрема, Антон Давидченко, 30.03.2014р.: «В наших лозунгах не было ничего о разделении Украины. Мы просили о референдуме, русском как втором государственном, федерализации — но нас не слышат. Именно поэтому мы обращаемся к России — только там нас слышат. Мы не за присоединение к России, а за дружбу братских народов, Таможенный и Евразийский союзы»», (http://timer.od.ua/news/na_kulikovom_pole_sobiraetsya_traditsionniy_miting_531.htm)

Активне використання мови ворожнечі, антисемітської риторики спостерігалось у першій половині 2014 року. Гасла «Ні – нелегітимним виборам», «Смерть нацистам», «Свободу політичним в’язням», «Бойкот фашистських виборів – обов’язок чесних одеситів», «Хунта вбиває одеситів», «Вимагаємо референдум», а також розповсюдження матеріалів антисемітського характеру на мітингах на Куликовому полі (зокрема, підчасмітингу 18.05.2015).

У соціальних мережах мова ворожнечі поширювалась із використанням маркерів «бандерівці», «укропи», «укронацисти», «ватників». Найвищий рівень поширення мови ворожнечі в соціальних мережах спостерігався після подій 2 травня. Важливо, що максимальний рівень закликів до насильства в Одесі й області в соцмережах (група одеського антимайдану) йшов з аккаунтів, зареєстрованих в Російській Федерації.

Характерно, що з активізацією місцевих протестів щодо можливості незаконної забудови рекреаційних зон Одеси (жовтень 2014) риторика ненависті дещо знизилась, оскільки активізувався рух «Генеральний протест», який з 2011р. об’єднував представників полярних політичних сил.

ВИСНОВКИ

Аналіз відкритих джерел, результати фокус-групового дослідження та проведення глибинних інтерв’ю дають можливість зробити наступні висновки щодо конфліктогенного потенціалу одеської області по лінії «Майдан» – «Антимайдан»:

1. На сьогодні в Одесі існує латентний конфлікт по лінії «Майдан» – «Антимайдан», двох рухів, які не є інституціоналізовані, є різнорідні, але чітко кристалізовані за своїми політичними та громадянськими позиціями.

2. Прихильники «Антимайдану» не є однозначно лише проросійські налаштованими громадянами. Частина з них «сіра зона», яка не сприйняла події листопада 2013 – лютого 2014, не вважає нинішню владу легітимною або не підтримує європейську інтеграцію України.

3. Після подій 2 травня 2014 року, прибічники «Антимайдану» зайняли пасивну позицію, фактично не беручи участі у виборах, не проводячи масові акція (за винятком невеликих протестів), та перемістили основну свою риторику до соціальних мереж та у прихильні медіа.

4. Негативним явищем є відсутність консенсусу щодо відображення основних понять, які відображають перебіг конфлікту (в першу чергу подій на Сході України).

5. Спостерігається зниження рівня використання мови ворожнечі, використання якої посилювалось у пікові періоду розвитку подій в Україні або в самій Одесі.

6. Існує певний консенсус щодо необхідності діалогу та концентрації на локальних проблемах, в той же час не має згоди щодо того, хто саме повинен вести цей діалог.

7. Спостерігається, у порівнянні з попередніми роками, трансформація пріоритетності локальної одеської ідентичності в усвідомлення важливості громадянства і української ідентичності, не як суто етнічної ідентичності. Прийшло розуміння того, що одна ідентичність не виключає іншу, а є доповнюючим елементом.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Сприяти переведенню політичної активності місцевих громадських організацій у вирішення проблем місцевого рівня, які можуть об’єднати зусилля ворожих сторін. З цією метою, позитивним має бути проведення якомога більшої кількості публічних слухань щодо питань місцевого розвитку.

2. Сприяти підвищенню явки на місцевих виборах та роз’ясненню необхідності більш активної участі у легальному виборчому процесі.

3. Активізація та максимальна прозорість результатів розслідування подій 2 травня, інформування ЗМІ та громадськості щодо перебігу подій.

4. Проведення відкритого суду над затриманими у справі 2 травня, при рівному відношенню до обвинувачених, як з боку «Майдану», так і з боку «Антимайдану».

5. Поновлення досудових справ проти лідерів «Антимайдану», які були задіяні в активних антидержавних діях (наприклад, відносно Є. Кваснюка у липні 2014 було зареєстровано кримінальне виробництво по ст. 109, ч. 3 УК України (Дії, спрямовані на насильницьку зміну або скидання конституційного ладу або на захоплення державної влади), і він був оголошений в розшук. Проте, досудове розслідування було зупинене, оскільки підозрюваний ховається від органів розслідування і суду, беручи участь у воєнних діях на Донбасі)

6. Моніторинг ЗМІ та соціальних мереж на предмет мови ворожнечі.

7. Популяризація ідей європейської інтеграції України шляхом ведення роз’яснювальної роботи по основним аспектам Угоди щодо Асоціації, з акцентом на антикорупційні вимоги та необхідні реформи.

8. Попередження розповсюдження чуток як додаткового джерела неформальної інформації, яка може сприяти поглибленню конфлікту.

Звіт англійською мовою: Maidan-Antimaidan in Odessa