Олександр Зінченко: Здрастуй, Новий Світ – Світ-після-правди!

І спеціальне повідомлення для ідіотів, які звинувачували Український інститут національної пам’яті у тому, що декомунізаційні закони “розвернули” Польщу у бік Дуди і “довели польсько-українські стосунки до катастрофи” 22 липня.

Увага питання: а в Брекзіті і у перемозі Трампу – теж винний УІНП?!

Тільки ідіоти не помічали, що таблоїдізація медійного простору призвела до розквиту популізму і популістів.

За часів існування Імперії Зла навіть звичайний кваліфікований робітник мусив читати “дорослі газети” на зразок The Times, або The Washington Post. Це народжувало відчуття більшої безпеки: попереджений – значить озброєний. Ясна річ, це не створювало реальної безпеки, але створювало ілюзію, що ти, принаймні, щось робиш, щоб почуватися безпечніше. Людина мусила читати серйозну пресу і в такий спосіб ліпше розуміла, наскільки світ складний, не чорно-білий і що простих відповідей на складні питання не існує.

Але Імперія Зла аннігілювала, і необхідність/потреба читати серйозну пресу з кожним роком слабшала.

Десь на початку 2000-х почали звучати обережні голоси, які говорили про небезпеку таблоїдізації змі і смерть журналізму. Але суспільства Північно-атлантичної цивілізації ігнорували ці виклики.

Світ крикливих заголовків створив ілюзію реальності простих відповідей на складні питання. Парадокс, але падіння найжахливішого в історії тоталітарного режиму призвело до того, що через 25 років після падіння тоталітаризму вільні медіа використовують методи тоталітарної пропаганди: маніпулююють контекстом, перебільшують або применьшують значення подій і фактів. У конкурентній боротьбі із таблоїдами “старі добропорядні” медіа самі усе більше таблоїдізувалися. The Times все більше ставала “трохи The Sun”. Сталося те, що Пітер Померанцев назвав “світом після правди”.

У “світі після правди” правда – перевірені факти – перестала бути чеснотою як для медій, так і для політиків. Постмодерн переміг.

20 років відносного спокою створили ілюзію “кінця історії”: можна не читати серйозних газет, переймаючись тільки тим, який там новий гаджет випустить Джобс. Соціальні мережі створили “білий шум”, який заважав вибирати з інформаційного потоку головне. Соціальні мережі знівелювали авторитетів. Консьюмерізм, соціальні медіа і таблоїди призвели до того, що популісти у світі після правди стають більш конкурентноздатними. В Україні це доведено Януковичем, Тимошенко і Ляшком. В Угорщині – Орбаном, в Польщі – Качинським, в Штатах – Трампом.

Здрастуй, Новий Світ – Світ-після-правди!

Зараз ми входимо у апогей популізму. Але популізм швидко проїдає себе. Попереднього разу криза лібералізму завершилася Леніном і Гітлером.

Ленін і Гітлер пропонували прості відповіді на складні питання. І комунізм, і націонал-соціалізм – по модулю – залишаються популізмом. Але світ складний. Гравітація цього складного світу діє безперервно. Шлях до катастрофи може бути тривалим. Але популізм ЗАВЖДИ закінчується катастрофою. Популісти так розганяються, що швидше, або пізніше втрачають здатність адекватно оцінювати реальність і виснажують усі ресурси для підтримки такого політичного режиму. Катастрофа популізму невідворотня.

Так, лібералізм не має запобіжників проти популізму. Покоління, які забувають про небезпеку популістів, приречені повторити помилки дідів та прадідів.

Світ після Трампа і Путіна – це світ повернення до лібералізму, який має виробити запобізники для популізму. Зараз їх знову нема.

“Світ після правди” завершиться новою руїною. Навряд чи це буде глобальний конфлікт. Але новий “світ правди” ми будемо збирати з уламків.

Прийшов час випробувань та непередбачуваності, але і громадянської відповідальності та вміння говорити правду самому собі.

Вірю у перемогу лібералізму. Але наш шлях буде складним і виснажливим.

Докладніше про ці виклики я писав у книжці “Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців. Як подолати тяжіння минулого”. Вона доступна за посиланням

14089264_1333902853291314_2323723810087412579_n

12512395_10153488395513148_8160236582033054149_n-600x270

Oleksandr Zinchenko

Про наші впливи та зміни

Миротворча діяльність ГО “ІЦ Майдан Моніторинг” та Української Миротворчої школи дає плоди.

Oleksandr Shevchenko: Моя дорогенька Anastasiia Rachkovan просто шалена у своїй працездатності та завзятті людина. На 8 місяці вагітності, коли ми чекали на Дарусю, вона організувала інтеграційний проект ГО “ІЦ Майдан Моніторинг” maidan.org.ua та Української Миротворчої школи для дітей-переселенців та їхніх батьків. Ну і особисто керувала проведенням фінального свята в рамках цього проекту “Країна руками дітей“. Це все дійство на 500 (!!!) людей відбулося в харківському зоопарку.

11950169_880625221972710_5996413042861854490_o-640x424

11999832_880626155305950_1304741786049715456_o-640x424

Так от, кола по воді від її заходу розходяться й розходяться.

У Насті з’явилися послідовники, натхненні її прикладом. Бажаємо успіхів ПАТ “Укргазвидобування” у їхньому проекті “Енергонезалежна Україна очима дітей”!

14589723_1757262911193521_5218548834990145177_o-1

Не пора

Видання “Дзеркало тижня” відоме тим, що туди дописують не прості люди, а експерти. Сам факт публікації думки у “Дзеркалі” підносить її на щабель вище, перетворюючи на експертну думку. Нещодавно свою експертну думку щодо проблематики свободи мирних зібрань на дзеркальних шпальтах висловила шановна пані Марина Ставнійчук.

На відміну від пані Ставнійчук, автор цих рядків не є (боронь Боже) експертом, тільки хіба ремісником. Проте ремісники мають над експертами одну перевагу – практичний досвід. Протягом 2012-2014 років у партнерстві з Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” я досліджував становище зі свободою мирних зібрань в Україні, був автором двох аналітичних документів з цих питань (подивитися можна ТУТ і ТУТ), а також домігся скасування більш ніж півсотні нормативних актів місцевих рад, які (акти і, відтак, ради) обмежували цю свободу, гарантовану українцям у ст.39 Конституції, ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Тому почуваюся більш ніж вправі назвати помилки помилками, хоча б навіть і вельми експертними.

Помилка перша. Шановна авторка з навіть трохи дивним запалом критикує недавнє рішення Конституційного Суду України №6/рп-2016, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини п’ятої ст.21 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” та т.зв. “Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в СРСР” від 28.07.88 – огидний совковий псевдоправовий непотріб, який (як і згадана стаття Закону “Про свободу совісти…”) передбачав, на порушення перерахованих вище основоположних правових норм, дозвільний, а не повідомчий, порядок проведення мирних зібрань (у давно здохлому СРСР).
Пані Ставнійчук каже, що “гора народила мишу“, що “у зверненні до КСУ не було жодного сенсу“, що “прийняте рішення КСУ не має жодного впливу на справді дієве вирішення питання свободи мирних зібрань”. Це не так. Більшість незаконних актів органів місцевого самоврядування, які обмежували (а подекуди – обмежують дотепер) свободу мирних зібрань, були переписані самоврядувальниками з того нещасного “указу”, який КСУ врешті визнав тим, чим він є – неконституційним сміттям. Багато місцевих рад, мерів і виконкомів вважали той “указ” чинним і діяли згідно з ним. Роками правозахисники, правонапівзахисники і правонападники вимагали від держави визнати “указ” нечинним, і от нарешті це сталося. Це не “гора народила мишу”, це перемогли право і здоровий глузд. Не помічати цього – безглуздя.

Помилка друга. Пані Ставнійчук пише, що “і в конституційно-правовій доктрині, і в політичній реальности, а також у практиці проведення мирних зібрань, у національному й міжнародному правосудді впродовж останніх років досягнуто єдиної спільної правової позиції – необхідности створення законодавчого механізму на виконання статей 39, 92 Конституції України для гарантування свободи мирних зібрань в Україні“, закликаючи “досягти згоди і ухвалити якісний закон” [про свободу мирних зібрань]. Не відаю, яку “єдину спільну правову позицію” теоретично можна досягти “у практиці“, а от в реальности спільної позиції нема. Так, існує справді численне і неспокійне лобі прийняття окремого закону про мирні зібрання, а існують і ті (автор має честь належати до цього кола), хто вважає максимальне розширення можливостей проведення “масових заходів” (сталий “поліцейський” термін на означення мирних зібрань та інших велелюдних подій) під час де-факто війни, в умовах підвищеної терористичної загрози, перманентних спроб Москви дестабілізувати Україну, м’яко кажучи недоречним.
Ба більше, як на мою думку, на часі було б прийняття законодавчого акту про особливості реалізації права на свободу мирних зібрань в особливий період*: наприклад навряд чи держава в умовах боротьби з зовнішньою агресією має і може толерувати блокування, під вивіскою “мирних зібрань”, військових частин чи інших режимних об’єктів. Щиро кажучи, пояснювати очевидні речі тим, хто їх не зрозумів дотепер, нема ані часу, ані натхнення.

Наприкінці авторка додає трохи грому і блискавок. “Може, хтось у державі інтуїтивно плутає право громадян на мирні зібрання з їхнім правом на спротив, яке, фактично є проявом внутрішньої війни? Не плутайте! Моя порада нині – гарантуйте свободу мирних зібрань, щоб не довелося реально гарантувати право на спротив!“. А моя порада – пам’ятати, що на Донбасі все починалося з “мирньіх протестующих сторонников федерализации“. А потім прийшли гіркіни. Тож спочатку – національна безпека. “Гранти на фахову підготовку нового прогресивного законодавства свободи мирних зібрань” – потім.

Право на мирні зібрання, повторюся, гарантовано Конституцією та основоположними міжнародними правовими актами, і щодня реалізується – безперечно, не без окремих інцидентів, але, після повалення Януковича з подільниками, без системної протидії з боку держави.

Чи потрібен у принципі ще окремий закон для подальшої лібералізації правового регулювання проведення мирних зібрань – гадки не маю. Мені – не потрібен, та я не проти. Але не зараз. Спочатку треба вистояти, перемогти у війні. На все свій час. Не пора.

Олександр Северин, к.ю.н.,
Українська Миротворча Школа (www.peace.in.ua)
_______________
*Згідно зі ст.1 Закону України “Про оборону України” від 06.12.91 особливий період – це “період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (окрім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Украні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій“. На думку автора, доречно було б додати сюди ще період проведення антитерористичної організації на території більш ніж однієї (наприклад) области.

stop_3_500x317

Громадський простір

Літературний конкурс “Кальміюс” для Сходу України

В липні 2016 року в Східній Україні вперше стартував найпотужніший літературний конкурс “Кальміюс”, що вже планує стати щорічним. Змагання проходитиме серед українців віком від 16 років за номінаціями: “Поезія”, “Проза”, “Драматургія”, “Публіцистика”. 

Метою конкурсу є активізація творчих зусиль громад Донеччини, Луганщини, Харківщини, Дніпровщини та Запорізького краю: налагодження діалогу між численними громадами областей, інтеграція Сходу України у загальноукраїнський культурний простір, виховання любові до слова як однієї з головних цінностей українського народу, виявлення та підтримка літературно обдарованих мешканців Сходу (внутрішньо переміщені особи також беруть участь у конкурсі).

Регіональний літературний конкурс сприятиме й налагодженню культурної співпраці з іншими країнами: зокрема, серед членів журі будуть як українські, так і іноземні діячі культури, журналісти та прихильники української літератури. Конкурс дасть змогу представити світу культурне різноманіття українського Сходу та налагодити міжкультурний діалог шляхом запланованих форумів та виставок за кордоном України.

Конкурс запрошує до участі як  аматорів, так і досвідчених майстрів слова.

Серед членів цьогорічного журі – відомі українські письменники, поети, публіцисти, науковці. Серед них:

  • Олексій Чупа (український поет та письменник. Засновник Донецького слему);
  • Ігор Зарудко (український письменник, громадський та культурний діяч,  керівник івент-проектів у видавництві «Vivat»);
  • Дара Корній  (українська письменниця, громадська активістка);
  • Іван Андрусяк (дитячий письменник, поет, літературний критик, головний редактор вид-ва «Фонтан казок»);
  • Денис Казанський (журналіст, блогер, телеведучий);
  • Олег Соловей (кандидат філологічних наук, український письменник, критик, літературознавець. Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «Кальміюс»);
  • Тетяна Пилипець (книжковий промоутер, культурний діяч);
  • Сергій Пантюк (український письменник, журналіст, громадський діяч і видавець);
  • Станіслав Федорчук (український політолог, публіцист);
  • Світлана Талан (українська письменниця, «Золотий письменник» України);
  • Петро та Ксенія Мацкевичі (керівники видавництва «Кальварія»);
  • Валентина Соболь (доктор філологічних наук, професор,  літературознавець, перекладач, редактор);
  • Наталія Трохим (українська поетеса, перекладачка і видавець, засновниця і керівник видавництва «Джезва»);
  • Тетяна Качак (кандидат філологічних наук, доцент кафедри фахових методик і технологій початкової освіти ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, авторка досліджень про українську та зарубіжну літературу для дітей);
  • Наталія Марченко (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень НБУВ, дослідниця дитячої літератури, автор-координатор інтернет-ресурсу «КЛЮЧ»);
  • Люба Якимчук (українська поетеса, прозаїк, сценарист);
  • Ростислав Мельників (кандидат філологічних наук, літературознавець, критик, поет і редактор);
  • Василь Іванюк (директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ”);
  • Григорій Штонь (доктор філологічних наук, письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик, художник).

Також до складу журі увійшли українська співачка, телеведуча, художниця, науковець, культурний діяч Анжеліка Рудницька. Закордонні гості: журналіст «Польського радіо» Павло Боболович, президент французько-української асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар.

Роботи приймаються з 6 липня до 15 жовтня 2016 року.

Фінал конкурсу 11.11.2016 року.

Другим етапом проекту буде видання альманаху та зйомка короткометражних англомовних відео з учасниками для презентації найкращих робіт за кордоном у форматі творчих зустрічей, виставок і форумів, а також створення тематичного сайту для україномовних митців зі Сходу України.

Співзасновники та організатори конкурсу “Кальміюс”: культурні діячі Олег Соловей, Оксана Проселкова, Олександра Папіна, Максим Потапчук, ГО “Культурно-освітня фундація “Лібері Лібераті”.

Партнери: президент французької асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар, громадський діяч Надія Рижук, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко,  керівник служби віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Сергій Сиротенко, ГО Книжкова Толока,

культуртрегер Станіслав Федорчук, книжковий промоутер Тетяна Пилипець, громадський діяч Микола Дорохов, голова  ГО “Стан”  Ярослав Мінкін, видавництво Віват, видавництво Кальварія, “Видавництво Старого Лева”, ГО “Форум видавців”, директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ” Василь Іванюк; Юрій та Тетяна Логуш (культурні діячі, меценати), ВГО «Поруч», проект “Жива сучасна бібліотека”.

Шукаємо добрих партнерів конкурсу!

Офіційна пошта конкурсу: kalmiusukraine@gmail.com

Офіційна сторінка на сайті :

http://liberiliberati.org/en/90-uvaha-nasha-nova-initsiatyva-v-lypni-2016-roku-v-skhidnii-ukraini-vpershe-startuie-literaturnyi-konkurs-kalmiius

Офіційна сторінка в фейсбуці:

https://www.facebook.com/Kalmiyus/

Інформаційний партнер конкурсу міжнародна інформаційна платформа EMPR ( http://empr.media/ ).

З пошаною, голова ГО “Культурно-освітня фундація Лібері Лібераті” Максим Потапчук.

Тел.: 099 140 50 29

liberiliberati@gmail.com

007d0693a3f0a964083c9e73ca59048aПОЛОЖЕННЯ

про І Регіональний молодіжний конкурс літературної творчості

«КАЛЬМІЮС».

1.Загальні положення

Це Положення визначає порядок організації та проведення І Регіонального молодіжного конкурсу «Кальміюс» (далі – конкурс).

Організаторами конкурсу є кандидат філологічних наук ДонНУ (м. Вінниця) Олег Соловей, учитель української мови та літератури ЗОШ № 11 м.Краматорськ, громадський діяч, популяризатор читання серед дітей і підлітків на Сході України Оксана Проселкова, громадський діяч Олександра Папіна, культурний діяч, голова ГО “Культурно-освітня фундація “Лібері Лібераті” Максим Потапчук.

Партнери: Президент французької асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар, громадський діяч Надія Рижук, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко,   керівник служби віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Сергій Сиротенко, культуртрегер Станислав Федорчук, книжковий промоутер Тетяна Пилипець, громадський діяч Микола Дорохов, голова  ГО “Стан”  Ярослав Мінкін, видавництво “Віват”, видавництво “Кальварія”, ГО “Книжкова толока, видавництво “Старого Лева”, ГО  “Форум видавців”, культурні діячі, меценати Юрій та Тетяна Логуш, директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ” Василь Іванюк, ВГО «Поруч», проект “Жива сучасна бібліотека”.

До організації та проведення конкурсу можуть залучатись органи місцевого самоврядування, благодійні організації, громадські об’єднання, підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи (за згодою).

Конкурс запрошує до участі як аматорів, так і досвідчених майстрів слова.

  1. Мета конкурсу.

Метою конкурсу є активізація творчих зусиль громад Донеччини, Луганщини, Харківщини, Дніпровщини та Запорізького краю: налагодження діалогу між численними громадами областей, інтеграція Сходу України у загальноукраїнський культурний простір, виховання любові до слова як однієї з головних цінностей українського народу, виявлення та підтримка літературно обдарованих мешканців Сходу (внутрішньо переміщені особи також беруть участь у конкурсі).

Регіональний літературний конкурс сприятиме й налагодженню культурної співпраці з іншими країнами: зокрема, серед членів журі будуть як українські, так і іноземні діячі культури, журналісти та прихильники української літератури. Конкурс дасть змогу представити світу культурне різноманіття українського Сходу та налагодити міжкультурний діалог шляхом запланованих форумів та виставок за кордоном України.

  1. Порядок проведення конкурсу.

3.1. Конкурс стартує щорічно 06 липня, прийом робіт триває до 15 жовтня. Оголошення результатів конкурсу у листопаді поточного року.

3.2. Для проведення конкурсу утворюється Організаційний комітет та Журі.

3.3. Склад Оргкомітету та Журі затверджується спільним рішенням організаторів конкурсу.

3.4. У Конкурсі беруть участь мешканці Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Дніпровської областей, а також внутрішньо переміщенні особи з Донецької та Луганської областей віком від 16 до 45 років.

3.5. Роботи приймаються з 6 липня до 15 жовтня поточного року за такими номінаціями:
1.1. «Поезія для дорослих»;

1.2. «Проза для дорослих»;

1.3. «Драматургія для дорослих»;

1.4. «Публіцистика»;

2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

3.6. Журі конкурсу протягом липня-жовтня оцінює роботи з можливістю рецензувати, коментувати, висловлювати враження про прочитане на сторінці події у Фейсбуці без оголошення оцінки.

3.7. 11 листопада поточного року визначаються переможці у кожній номінації та в разі високої художньої вартості поданих творів тексти підтримуються друком в літературно-мистецькому часописі, зйомка короткометражних англомовних відео з учасниками для презентації найкращих робіт, робіт переможців за кордоном у форматі творчих зустрічей, виставок і форумів, а також створення тематичного сайту для україномовних митців зі Сходу України.

3.8. На конкурс можуть подаватися різноманітні за жанром оригінальні твори, тематика, стилістика та техніка виконання яких є довільною.

3.9. Рукописи приймаються в електронному вигляді із супровідними документами, написані та оформлені українською мовою.

3.10. На конкурс повинні подаватися тільки оригінальні твори, які раніше не друкувалися, права на які не передані іншим (юридичним або фізичним) особам і не будуть передаватися до оголошення результатів конкурсу.

3.11. Рішення про результати конкурсу визначає авторитетне журі. Результати конкурсу оголошуються під час урочистого нагородження та через ЗМІ.

3.12. Роботи учасників конкурсу не рецензуються і не повертаються.

4.Вимоги до творів.

4.1. Конкурс передбачає оцінювання творчих доробків учасників у таких номінаціях (окремо «Доросла література» та «Література для дітей і підлітків»):

– 1.1. «Поезія для дорослих»;

– 1.2. «Проза для дорослих»;

– 1.3. «Драматургія для дорослих»;

– 1.4. «Публіцистика»;

– 2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

– 2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

– 2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

4.2. Допускається авторське визначення жанру.

4.3. Роботи приймаються лише в електронному варіанті та українською мовою.

4.4 Робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на сторінках формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці). Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

4.5. Обсяг текстів у номінації «Творчість для дорослої аудиторії»:

проза – від 50 сторінок,

«Поезія» від 10 віршів;

«Драматургія» – до 150 сторінок;

«Публіцистика» -до 20 сторінок. формату А-4, шрифт 14- кегль з 1,5 інтервалом.

4.6. Обсяг текстів у номінації «Творчість для дитячої та підліткової аудиторії»:

«Проза» – від 50 сторінок;

«Поезія» -10 віршів;

«Драматургія» – до 100 сторінок.

4.7. До тексту рукопису у довільній формі на окремому аркуші розмістить необхідну інформацію:

  • справжнє прізвище, ім’я, по-батькові (за паспортом або свідоцтвом про народження) за умови, якщо автор має псевдонім.
  • домашню адресу (якщо є),
  • контактний телефон свій + телефон когось із близьких,
  • електронну адресу (якщо є),
  • кодування тексту:

– 1.1. «Поезія для дорослих»;

– 1.2. «Проза для дорослих»;

– 1.3. «Драматургія для дорослих»;

– 1.4. «Публіцистика»;

– 2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

– 2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

– 2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

(потрібно вписати код роботи в заявку, зразок якої ви знайдете на сторінці конкурсу: https://www.facebook.com/Kalmiyus/photos/a.273052219739137.1073741828.273045163073176/274397069604652/?type=3),

  • назву твору,
  • жанр (обов’язковий розподіл на жанри у номінації «Романи»).

4.8. Членам журі особиста інформація учасника не надається.

  1. Журі Конкурсу.

5.1. Журі Конкурсу формується з метою забезпечення об’єктивності оцінювання творчих або дослідницьких робіт учасників і визначення переможців та призерів Конкурсу у кожній номінації.

5.2. Кількість членів журі в кожній номінації становить не більше 3 осіб і не повинна перевищувати третини від кількості учасників у номінації (при відсутності достатньої кількості учасників, твір стає автоматично лауреатом).

5.3. До складу журі в кожній номінації Конкурсу входять: науковець філологічної сфери, доктор чи кандидат філологічних наук, представник сучасного літературного процесу (письменник, поет, драматург, кіносценарист, режисер тощо), видавець або літературний критик, журналіст, головний редактор часопису тощо. До складу журі можуть входити педагогічні працівники, представники культурних установ, громадських організацій (за згодою). До складу журі не можуть входити особи, що є близькими особами учасників.

5.4. Рукописи оцінюється за п’ятибальною системою. Кожен з членів журі має право прокоментувати прочитаний текст, написати коротку рецензію (за бажанням) на сторінці події у Фейсбуці та на сайті конкурсу. Листування з членами журі або обговорення має проходити в анонімному режимі (без вказівки на авторство). В іншому випадку текст може бути знятий з розгляду.

5.5. Члени журі Конкурсу:

забезпечують об’єктивність оцінювання конкурсних робіт учасників;

заповнюють оціночні протоколи відповідного етапу Конкурсу;

оціночні протоколи передаються членам журі на електронну пошту в кінці кожного місяця;

визначають переможців та призерів відповідної номінації Конкурсу.

5.6. Щорічно на сайті Конкурсу чи на сторінці у Фейсбуці оголошується склад журі.

6.Учасники конкурсу.

6.1. У Конкурсі беруть участь мешканці Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Дніпровської областей, а також внутрішньо переміщенні особи з Донецької та Луганської областей віком від 16 до 45 років.

6.2. Учасник конкурсу має право представити на розгляд по одній творчій роботі в кожній з номінацій.

6.3. Конкурсанту забороняється вести переписку з членами журі та надавати без дозволу оргкомітету будь-які коментарі та додаткову інформацію щодо своєї участі.

7.Переможці конкурсу.

7.1. Переможці та призери Конкурсу визначаються журі в кожній номінації за кількістю набраних балів.

7.2. Переможцем Конкурсу є учасник, який набрав найбільшу кількість балів.

7.3. Кількість призових місць (перших, других, третіх) становить не більше 50 відсотків від загальної кількості учасників у кожній номінації окремо з орієнтовним розподілом їх у співвідношенні 1 : 2 : 3.

7.4. Призерами Конкурсу є учасники, які за кількістю набраних балів зайняли друге та третє місця.

7.5. Переможці Конкурсу нагороджуються дипломами та пам’ятними подарунками, тексти переможців публікуються у літературно-мистецькому альманаху, підтримуються промоцією у пресі, переможці беруть участь у зйомці короткого англомовного метру, який презентуватиме його творчість за кордоном. Допускається прийняття авторами-переможцями пропозицій від видавництв про друк окремою книгою та підписання угод щодо співпраці.

7.6. Урочиста церемонія оголошення та відзначення переможців відбувається 11 листопада поточного року. На нагородження за рахунок організаторів запрошуються переможці, лауреати конкурсу, а також усі члени журі.

7.7. Журі має право не давати перших місць у будь-якій номінації, а також можуть вводити заохочувальні нагороди.

7.8. Роботи з поміткою «Кальміус» слід надсилати організаторам конкурсу на e-mail: kalmiusukraine@gmail.com,

7.9. Конкурсна робота повинна складатися з титульного аркуша, на якому вказується ПІБ учасника, його контактні телефони та e-mail. На розгляд журі твори подаються без особистих даних.

7.10. Прийом робіт розпочинається з 6 липня 2016 року.

7.11. Перебіг Конкурсу висвітлюється на сторінці у Фейсбуці.

8.Фінансові умови конкурсу.

8.1. Фінансування фестивалю здійснюється організатором фестивалю відповідно до затвердженого кошторису витрат та за рахунок інших джерел не заборонених чинним законодавством України.

  1. Інша інформація.

Офіційна сторінка у Фейсбуці: https://www.facebook.com/Kalmiyus/

Офіційна сторінка сайту :

http://liberiliberati.org/en/90-uvaha-nasha-nova-initsiatyva-v-lypni-2016-roku-v-skhidnii-ukraini-vpershe-startuie-literaturnyi-konkurs-kalmiius

Тел.: 0991405029 (голова ГО “Культурно-освітня фундація Лібері Лібераті” Максим Потапчук.)

У Харкові пройшла Друга Школа соціальних посередників

У рамках проекту «Українська миротворча школа» 20-24 вересня у Харкові відбулася Друга Школа соціальних посередників. В цьому році Школа проходить за підтримки Міжнародного Фонду Відродження.

Друга Школа соціальних посередників містила лекційні та тренінгові форми навчання, що є своєрідними «пазлами», з яких складаються перші кроки опанування діяльності соціальних посередників. Завданням Першої сесії було формування особистих уявлень про цю діяльність, усвідомлення ролі, яку учасники мають відігравати у миротворчій діяльності, формування власного почерку. Учасники школи мали змогу оволодіти сучасними технологіями суспільних комунікацій.

20160924_160616У школі взяли участь 24 учасника (11 чоловіків, 13 жінок) віком від 26 до 56 років (середній вік – 37 років), серед яких переселенців – 5 осіб. Географія учасників Школи постійно розширюється: цього року у Школі  було 6 представників з Донецької області, 5 з Харківської, 3 з Луганської, 3 з Запорізької, 3 з Херсонської, 2 з Одеської та 2 з Криму.

У перший день, 20 вересня, відбулося відкриття Школи, де всі основні організатори мали вступне слово, після чого була лекція «Конструктор пам’ять: Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців. Як подолати тяжіння минулого», яку провів відомий історик та журналіст Олександр Зінченко. Далі був проведений Ігорем Дубровським, Ігорем Звонком та Дмитром Ланьком Workshop «Хто я в цій історії?», які мав такі цілі: представлення учасникам структури майбутнього курсу і особливостей внутрішньогрупової взаємодії; через участь в ігровій ситуації отримання чуттєвого досвіду та усвідомленого уявлення про ціннісні і організуючі домінанти в навчанні, професійній компетенції, побудові відносин з іншими; аналіз очікувань від міжособистісної взаємодії та соціальних контактів; фокусування учасників на навчальних, особистих, професійно спрямованих завданнях курсу, прийнятті відповідальності за процеси навчання і комунікації; надання учасникам можливості формулювання очікувань від майбутнього курсу.

На завершення першого дня Ігор Семиволос провів для учасників перегляд і обговорення фільмів про діяльність Української Миротворчої Школи за попередні роки.

20160924_160231

Другого дня, тобто 21 вересня,  була проведена Ігорем Семиволосом лекція «Основи конфліктології», після якої розпочався тренінг під назвою «Його величність конфлікт», який мав такі цілі: ознайомлення учасників з конфліктом як суспільним феноменом, аналіз конфлікту, виділення його змістовної та емоційної складових, через ігрову ситуацію виявлення складових управління конфліктом (цінності, пріоритети, установки, стереотипи), фокусування уваги учасників на можливостях формування поведінки у конфлікті. Після тренінгу Наталія Зубар провела інтерактивну лекцію «Як працюють соціальні мережі як людські спільноти і як це пов’язано з теорією динамічного хаосу». Потім відомий активіст польської «Солідарності» Збигнєв Буяк провів перегляд фільму Анджея Вайди «Валенса – Людина з надії» та пострефлексійну дискусію.

Зранку 22 вересня Наталія Зубар та Збигнєв Буяк провели Workshop «Типи лідерства. Проблеми лідерства в Україні», після якого пройшов ще один Workshop Ігоря Дубровського та Дмитра Звонка на тему «Конфліктологічна експертиза та аналіз конфлікту», де були пророблені такі теми: «Експертиза конфлікту», «Конфліктологічна експертиза» та «Методи аналізу конфліктів». Збігнєв Буяк провів лекцію «Суспільне порозуміння як фундамент європейської цивілізації». В кінці робочого дня була проведена дискусія «Свій-чужий» за участю випускників Першої школи соціальних посередників.

Четвертий день, 23 вересня, почався з тренінгу «Комунікація як інструмент», який провели Ігор Дубровський, Дмитро Звонок та Володимир Ланько. На ньому були пророблені такі завдання: розкриття комунікації як шляхів сполучення та процесу обміну інформацією; аналізування складових управління комунікаційним процесом; ознайомлення учасників з моделями комунікаційної взаємодії; отримання чуттєвого досвіду та уявлення про моделі комунікаційного впливу; через участь в ігровій ситуації відпрацювання навичок позбавлення конфліктогенів. Андрій Каменщіков провів лекцію «Міжнародний досвід громадянської миротворчості на пострадянському просторі».  Продовжилося все вільною дискусією для учасників «Що таке безпека? Зв’язок між безпекою і миротворчістю».

У заключний день, 24 вересня,  був проведений Workshop «Ваш рецепт управління конфліктом» з тематичними формами, які мали свої специфічні теми: «Казус Заславської», «Стихійна торгівля», «Етнічний ресторан в  спальному районі», «Ринок в Бахчисараї». Тренерами школи було проведено Workshop «Ролі посередника».  На завершальному етапі школи лектори та організатори провели постановку завдань та заключну дискусію.

20160924_153529

Загалом Школа поділилася на 4 тематичні модулі:

У першому модулі, який мав назву «МОЄ МІСЦЕ В ІСТОРІЇ»,  пройшло представлення учасникам структури майбутнього курсу і особливостей внутрішньогрупової взаємодії. Також розглядалось через участь в ігровій ситуації отримання чуттєвого досвіду та усвідомленого уявлення про ціннісні і організуючі домінанти в навчанні, професійній компетенції, побудові відносин з іншими. Учасники розробили аналіз очікувань від міжособистісної взаємодії та соціальних контактів. Було проведено фокусування учасників на навчальних, особистих, професійно спрямованих завданнях курсу, прийнятті відповідальності за процеси навчання і комунікації. Було проведено надання учасникам можливості формулювання очікувань від майбутнього курсу.

2 модуль мав назву «ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОНФЛІКТ», де учасники школи проробили будь-які організаційні зміни, суперечливі ситуації, ділові та особистісні відносини між людьми, які нерідко породжують конфліктні ситуації, що суб’єктивно супроводжуються серйозними переживаннями. Основні проблеми розглядалися за допомогою «конфліктогенів».

Модуль 3 мав назву «КОНФЛІКТОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТА АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ». Там основна увага приділялася темі, тому що управління конфліктом неможливе без його діагностики, усвідомлення суті. Існує велика кількість засобів діагностики, але у будь-якому разі вони зводяться до таких форм дослідження й оцінки конфлікту, як експертиза та аналіз.

Модуль 4 мав основну тему «КОМУНІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ». На ньому основний фокус приділявся спілкуванню як складному багатоплановому процесу встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), породжуваний потребами спільної діяльності і включає в себе як мінімум три різних процеси: комунікацію (обмін інформацією), інтеракцію (обмін діями) і соціальну перцепцію (сприйняття і розуміння партнера). Поза спілкуванням неможлива людська діяльність. Психологічна специфіка процесів спілкування, розглянутих під кутом зору взаємин особистості і суспільства, вивчається в рамках психології спілкування; використання спілкування в діяльності вивчається соціологією.

Наразі організатори та учасники проробляють основні актуальні теми для майбутніх шкіл та виконують поставлені організаторами завдання.