Збігнєв Буяк. Аудит польсько-українського кордону

Цей звіт – результат особистого аудиту польсько-українського кордону, бесід та інтерв’ю з громадськими діячами Любліна, а також представниками влади регіону та області.

Фактична основа для підготовки «Звіту» – це також особистий досвід, під час перебування на посаді Голови керівництва Митної Служби Республіки Польщі в 1999-2001 рр.

Також, важливим елементом  цієї роботи є досвід Транскордонного Об’єднання Єврорегіону Буг. Напрацюванням Об’єднання, щодо відкриття кордонів має надаватися повна підтримка. http://www.euroregionbug.pl/

Джерелами є також і «Звіти» Фундації Баторія:

«Кордон потребує реформ. Прикордонні проблеми між Польщею та Україною»

«Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»

«Польський кордон в часи української революції»

Нижче подані посилання різними мовами:

  1. «Кордон потребує реформ» (2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_do_naprawy.pdf
  2. « Не лише автомобілем»(2012) польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/nie-tylko-samochodem.pdf
  3. «Польсько-украЇнський кордон під час Євро – 2012»(2013)польською http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_pol_ukr_podczasEuro2012.pdf
  4. «Другий шанс України»(2014)польською, англійською, українською – PL
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/PL%20Batory%20policy%20paper%20-%20Druga%20szansa%20Ukrainy%20-%202014.pdf
    UA
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/UA_Druhyj_shans_Ukrainy.pdf
    EN
    http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/EN_Ukraine_second_chance.pdf
  5. «Оцінка передбачуваних реформ ЄС відносно візового режиму»(2014) англійською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Visa_Code_Reform_Review.pdf
  6. «Кордон під час кризи. Євромайдан і висновки на майбутнє»(2014)польською – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Granica_W_czasie_kryzysu.pdf
  7. «Грузинська пора»(2014)англійською(також резюме та рекомендації польською) – http://www.batory.org.pl/upload/files/Programy%20operacyjne/Otwarta%20Europa/Georgias_time_policy_paper.pdf

«Звіти» дуже добре описують дії прикордонних служб, проблеми громадян, що перетинають кордон, а також імпортерів та експортерів.

У «Звітах» добре опрацьовані та описані висновки. Найважливішим  і найважчим, як показує дійсність, є переклад тих висновків на «мову» політичних рішень урядів, європейських установ (TAXUD, FRONTEX), конкретних міністрів України і Польщі (фінансів, внутрішніх справ, іноземних справ, економіки, культури). Власне, це і є змістом цієї праці.

«ЗВІТ» Фонду Баторія «Польський кордон у часі української революції» інформує: довжина кордону між Польщею та Україною сягає більш як 535 км, з яких 239 км в межах Підкарпатського воєводства, а також 296 км Любельського воєводства, котрі межують з Волинською, Львівською та Закарпатською областями. На даний час між Польщею та Україною функціонують вісім автомобільних переходів (Будомєж-Грушів, Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава-Руська, Корчова – Краківець, Кросцєнко-Смольниця, Медика – Шегині, Зосін – Устилуг, Долгубичув – Угринів) та шість залізничних (Дорогуськ-Ягодин, Гребенне – Рава Руська, Грубєшув – Володимир Волиньський, Кросцєнко-Хирів, Перемишль – Мостиська, Верхрата – Рава  Руська). Основне питання, яке з’являється вже в початковій фазі всіх досліджень на польсько-українському прикордонні це проблема «волинської різні». Це словосполучення описує найдраматичніші події з часів Другої Світової Війни http://en.wikipedia.org/wiki/Massacres_of_Poes_in_Volhynia_and_Eastern_Galicia

Пйотр Хорось, що працює в міській раді Любліна говорить про це так: -Звісно, доходять до нас голоси, навіщо ми співпрацюємо з Луцьком, Волинню, яка  доволі  негативно асоціюється в історії Польщі.

Збігнєв Буяк (далі З. Б) – А звідки, власне, ці голоси появляються?

– Від різних політичних діячів, неприхильних польсько – українському поєднанню, але також неприхильних, з уваги на відсутність історичного порахунку, принаймні, їм так здається.

З. Б. Чи це громадські організації? Чи це якісь не організовані рухи?

– Деколи це громадські організації, але також є люди, які там мешкали, сім’ї яких там мешкали і доволі часто загинули на Волині. Є також люди, які погано реагують на те, що ми наближуємось до українців, як громада Любліна і говоримо з ними про…., хоча б такі речі, як «Обличчя Любліна», або «Люблін для всіх». Не говоримо про те, якою була вина України, або українців на Волині в сорокових роках, чи не говоримо про УПА, а говоримо лише про те, яке в Любліні навчання. Можливо, в тих людей є своя перспектива. Для нас важливою є перспектива сьогоднішнього дня, пошук якихось мостів на майбутнє.  З нашої перспективи – це джерело натхнення. Ми дуже задоволені з цієї співпраці.

З.Б. Чи ці голоси, щодо Волині і ролі УПА  з’являються в публічному просторі? Я не знаю…,на відкритих зустрічах?

-Інколи в ЗМІ. Ми не мали таких зустрічей, де хтось би встав і сказав…Перешкодив нам у зустрічі, що ми тут розмовляємо з українцями про щось, а маємо про УПА. Ні, таке не трапляється, але інколи в ЗМІ хтось говорить: так, це все добре, але ми мусимо пам’ятати про те, що українці, однак, вбивали.

Досліджування цієї проблеми соціологами, культурологами, політичними науками дуже потрібне, але водночас дуже складне. Травма тих часів призводить  до того, що по обидва  боки кордону люди скоріш мовчать, ніж говорять  про ці події. Вони воліють забути, аніж говорити про взаємне пробачення і поєднання. В цій ситуації розмова про ідентичність мешканців прикордоння  є дуже складною. Це зрозуміло. Окремішня ідентичність може бути джерелом загрози для життя. Щоб це змінити, щоб почати спільні зустрічі та розмову, потрібен  відкритий кордон. Про цю потребу найголосніше говорять активісти НУО, культури та освіти.

Пам’ять про «волинську різню» не повинна, однак, означати амнезії  стосовно ганебних дій, також, польського уряду і наших громадян, відносно громадян некатолицьких конфесій на тих самих територіях: http://www.racjonalista.pl/kk.php/s,4321

Були зруйновані пам’ятки матеріальної культури – найстаровинніші на території сучасної Польщі пам’ятки церковної архітектури. Знищено святині в Білій Подляскій з 1582 року, в Замостю – з 1589 року, в Колниці – з 1578 року, або зведені перед 1596 роком церкви в Хелмі, в Ярославці та Модрині. Зруйнована  в Шчебжешині церква була збудована ще в 1184 році.

Сучасність дає шанс на створення гарних стосунків. Петро Хорось так описує сучасні зв’язки з близьким закордонням:

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи в містах по іншому боці кордону, з української  сторони, Ви маєте партнерів, маєте такого роду програми?

-Так, так.

З.Б. Чи там це теж працює?

-Так. Ми співпрацюємо з тими українськими містами не тільки, щоб експлуатувати найкреативніших, що зовсім недобре. Дуже часто їздимо туди, зустрічаємося, розмовляємо, як місто загалом. Як  міська управа ми реалізуємо багато проектів, сенс котрих у тому, що ми передаємо наш досвід у…не знаю чи з управління, чи з контактів із мешканцями. Але це теж такі проекти, з яких ми багато отримуємо. Наприклад з Луцьком ми мали проект, щодо центрів адміністративних послуг, функціонування центру з  обслуговування мешканців. Луцьк запровадив систему, і тепер ми можемо навчитись, як функціонує система, запроваджена в Любліні декілька років тому, як її розвивати, якими елементами доповнювати, щоб для жителів міста вона була ще більш приязною. Так це виглядає.

Культура праці на нашому спільному  кордоні, застосовані  процедури,  вимагають якомога швидшого налагодження. Якщо цього не зробимо, вони будуть мукою для тих людей, які активно діють у справі поєднання наших народів.

«Звіт» Фонду Баторія наводить такі дані: в 2009 році своїх контролерів на кордон з Україною послав уповноважений з прав громадян Януш Кохановський. Працівникам бюро уповноваженого перетин кордону в Гребенним в напрямку з України до Польщі зайняв майже 9 годин. «Умови перетину українсько – польського кордону принижують людську гідність, а також не відповідають цивілізаційним вимогам часів двадцять першого століття у центрі Європи.

«Звіт» Кордон потребує ремоту, стор.11.

Петро Хорось наводить виразний приклад проблем, які плодяться через анахронічні закони та процедури.

З.Б. Скажіть, будь ласка, чи до Вас, як я розумію, представника  міської влади, доходять якісь сигнали, проблеми, пов’язані з кордоном, перетином цього кордону і чого вони стосуються?

– Так, звісно. Останнім часом у нас була така ситуація хоча б з Оксаною, яка є митцем і виявилось, що вона була у Польщі занадто довго. Вона працювала для нас, робила ці світлини на основі угоди. Ми, звісно, за це їй платили. Це все було легально, але вона залишилась трошки довше, ніж дозволяли закони. Її перебування продовжилось з уваги на те, що пізніше ми зробили підсумкову акцію, яку вона провела. Це була велика зустріч, на яку прийшло 200 чоловік з Центру Культури, з показом світлин, розмовою з люблінянами, було показано розмови Оксани з жителями міста, коли вона робила ці світлини. Вона щось не так зрозуміла в консульстві, або їй погано пояснили. Вона поїхала додому, потім хотіла повернутися і несподівано її затримали на кордоні на декілька годин під загрозою отримання, як їй пояснили, заборони в’їзду на рік, або два до Євросоюзу. Тільки через те, що вона працювала для нас в Любліні декілька днів довше. Взагалі, щоб її впустили до Польщі від нас вимагали дзвінків  до якогось чергового чиновника в Міністерстві Закордонних Справ…

З.Б. У нас?

-У нас, у нас, щоб хтось персонально дав дозвіл щоб вона могла сюди приїхати. Їй дали декілька днів на врегулювання та уточнення свого статусу, але! Це, насамперед, нерви. Не тільки для неї… Для неї точно величезні, але також і наші. Звісно, це ми зацікавлені в тому, щоб Оксана приїхала сюди, виконала роботу тому, що вона дуже креативна людина. Вона насправді багато внесла сюди, у Люблін протягом останніх місяців нашої роботи і частково через нас, того, що ми її затримали, попросили, щоб вона залишилась довше, через нас в неї були проблеми з в’їздом до ЄС! Це взагалі було жахливе…Ну! Це взагалі було жахливо…

Ксьондз Стефан Батрух з Фонду Духовної Культури Прикордоння започаткував дуже успішну акцію з приводу Європейських Днів Добросусідства. Звіт Фонду Баторія говорить про це так: з нагоди цієї події потрібно згадати про одну дуже важливу і цікаву громадянську ініціативу, яка вже декілька років показує, який великий потенціал розвитку має  місцева громада, як небагато треба, щоб цей потенціал визволити. Мова йде про Європейські дні добросусідства, організовані у співтоваристві Воля Ухруської (Польща), Шацьким районом (Україна), а також повітовим староством  у Влодаві. Під час цих днів (у 2012році вони відбулися 9-12 серпня) стає можливим перетин польсько-українського кордону через наплавний міст на річці Буг на висоті містечка Збереже у Польщі та с. Адамчуки в Україні. Варто підкреслити добру волю Прикордонної служби – обов’якову вимогу для відкриття переходу кордону в цьому місці, в якому вона не працює щоденно. Відкриття тимчасового переходу заохочує  людей з навколишніх сіл та міст, по обидва боки кордону,  до активності. З’являються пропозиції житла,  власники автобусів, які пропонують подорж до Щацьких озер, послуги туристичних гідів і т.д. Все працює бездоганно впродовж тижня, а потім завмирає після закриття прикордонного переходу. Тим не менше, цей процес міг би тривати впродовж цілого року, щоб приносив значний прибуток мешканцям і давав би можливість розвитку туристичної інфрастуктури (агротуристика, готелі, ресторани, дороги, прокат велосипедів і обладнання для водного спорту і т.д.)

(стр.19)

В питаннях ризиків коментують так (інтерв’ю, стр3-4):

-Стефан Батрух (Б.С.)  – Я вважаю, що мурашина контрабанда – це проблема не так «мурах», як  колишніх працівників прикордонних і митних служб. Знаючи ситуацію та маючи досвід роботи на кордоні, вони намагаються використати свої знання з метою заробітку. Але, маючи політичну волю, цю проблему можна вирішити в короткі терміни.

– З.Б. – Тут взагалі нема що вирішувати… Це не  економічна проблема, ані комерційна.

-Б.С.  – Погоджуюсь з тим, що це не проблема. В порівнянні з випадками, коли перевозять контейнерами та цистернами сотні та мільйони контрабанди – це смішні речі.

– З.Б. – Так, можу навіть це підтвердити.

Останній раз, одинадцятого листопада, я бачився з Президентом. Я намагався зацікавити його питанням відкриття кордону. Він відразу мені відповів, що кордон має бути під контролем і не може відкритись…

-Б.С.  – Він і є під контролем.  Ствердження, що він не є під контролем не є правдивим.

-З.Б. – Знаю, але якщо це мені каже Президент, а я в свій час два з половиною роки очолював Митну службу, що кордон повинен бути під контролем, то чи до мене було скероване питання? Про що йдеться? Я ж це знаю..

-Б.С. – Кордон під контролем. Звичайно. Немає жодної проблеми з контролем, із спрощенням чи розумінням правил, або із надійністю кордону.

Звіти Фонду Баторія, висловлювання Стефана Батруха, заяви працівників Міської Ради Любліна підтверджують, що спрощення перетину кордону не створює жодних істотних ризиків. Навпаки, пізнання жителів сусідньої країни зменшує відчуття чужості і занепокоєння стосовно них. Зустрічі та взаємне пізнання дозволяє почати розмову та побороти страх в добросусідських контактах. Цей процес може розвиватись тільки при відкритому кордоні.

«Кордон протребує ремонту», стр 59

В червні 2006 року, міністр регіонального розвитку організував групу, яка розробляла стратегію соціально-економічного розвитку східної Польщі до 2020 року.

(www.mrr.gov.pl/rozwoj_regionalny/poziom_regionalny/strategia_rozwoju_polski_ wschodniej_do_2020/Documents/Strategia_PW_dokument_pol_kompr.pdf), зокрема польсько-українського кордону, автор Анджей Міщука («Зовнішній кордон ЄС – Україна. Можливості використання для більш динамічних процесів розвитку»), каже: «Якщо прийняти до уваги стандарт насиченості кордону польсько-німецького як зовнішнього кордону ЄС, то на польсько-українському кордоні потрібно було б створити ще 31-32  прикордонних переходів»

В даний час є вісім:

  1. Рава Руська — Гребенне (легковий, вантажний, залізничний)
  2. Володимир Волинський — Грубешів(залізничний)
  3. Краковець — Корчова(легковий, вантажний)
  4. Старява — Кросьцєнко(легковий, вантажний, залізничний)
  5. Шегині — Медика(легковий, вантажний)
  6. Мостиська — Перемишль(залізничний)
  7. Рава Руська — Верхрата(залізничний)
  8. Устилуг — Зосін(легковий)

Ксьондз Стефан Батрух, під час розмови, вказує на питання відсутності «політичної волі», в якості основної проблеми питання відкриття кордону.(Інтерв’ю стр. 8)

-Б.С. – Ця проблема не на рівні місцевої громади, проблема виникає на рівні міністрів. Якщо б проаналізувати це питання на рівні центральної влади, то це б могло прискорити рішення уряду. Шкода зусиль робити місцеві дослідження. Запити про необхідність вирішення питання з їхнього боку надходять вже тривалий час. Та вони наштовхуються на складнощі на рівні воєвод та міністрів. Наприклад, є проблема з побудовою моста через прикордонну річку Буг. Я пильно спостерігав за будовою об’їзної дороги навколо Любліна – там збудовано, не знаю, близько 50 переїздів над дорогою. Таким чином збудувати один міст над річкою Буг – це не проблема.  Або ми турбуємось про міжнародну співпрацю з Україною, або просто прикидаємось.  Повторюсь, будівля моста – не проблема, в даний час, з чіткою політичною волею.

-З.Б. – Так, скаржаться на брак коштів, це якісь жарти…

-Б.С. – Поза тим, якщо проблема у відсутності фінансів, але є бажання все ж її розв’язати, то навіть можна збудувати дешевий односмуговий міст і організувати почерговий рух. Якщо є такі над Віслою, і вони нормально функціонують, то чому б не застосувати це до річки Буг? Просто, якщо немає політичної волі, а точніше хтось гальмує цей процес, то всі шанси падають до нуля.

Звіт Фонду Баторія: «Кордон протребує ремонту» показує нам більш фундаментальну проблему, яка може бути теж перешкодою для відкриття кордонів. Це ставлення до кордону місцевих засобів масової інформації:

На даний час, потенціал, який існує завдяки прикордонному переходу між двома країнами, не використовуєтсья, а кордон, особливо зі сторони місцевої влади, розглядається як джерело проблем, а не як можливість розвитку. Висновки досліджень прикордонної громади підтверджує також аналіз преси здійснений Павелом Воловським. В пресі, на кордон дивляться через призму ризиків, поганих соціально-економічних явищ і навіть патології. Тема кордону, як простору співпраці та доброго сусідства поляків і українців, з’являється рідко. Преса  виконує зараз подвійну функцію – не тільки подають фактичну інформацію, а й закріплюють досить негативну модель кордону.(стр.13)

Мої інтерв’ю показують, що на сьогоднішній день місцева влада (Люблін, Луцьк) сприймає кордон як шанс для обох країн (регіонів). Це шанс для розвитку економіки, культури, наук, освіти. Є ознаки того, що туризм може стати першим кроком для розвитку цілого прикордонного регіону. Місцеве самоврядування та регіональна влада рівня вже готові до цього. Це підверджує доповідь Моніки Ліпіньської.

Фрагмент розмови з Монікою Ліпіньською, заступником Президента  Любліна з суспільних питань :

Люблін – це місто, яке, можу сказати з повною відповідальністю, беручи під увагу Польщу, має один з найбільших осередків польсько-українських відносин – живих та яскравих. Ми маємо кілька мільйонів злотих, вкладених в європейські проекти, що здійснюються за рахунок України. Тобто, кілька десятків щоденних контактів між Любліном і містами в Україні, і я не кажу тільки про Волинь, вони розповсюджуються, на приклад, аж до Вінниці, тобто аж до середини країни. Ми маємо навіть сім міст-партнерів.(Доповідь 1, стр.1).

Покращуєтсья також ситуація в пресі. Культурні польсько-українські заходи, організовані, не дивлячись на труднощі з перетином кордону, висвітлюються дедалі краще в ТБ, на радіо та в газетах.

Прем’єр-міністр Польщі Єва Копач підтверджує свою готовність до зміцнення контактів. Така політика вимагає остаточного відкриття кордону. Бо  на даний час, вона створює більше ізоляцію, аніж взаємні зв’язки:

У розмовах з прем’єр-міністром ми вирішили, що будемо прагнути до зміцнення зв’язків між нашими народами, особливо молодшого покоління. В майбутньому, набиратимемо в Польсько-Українську Раду Обміну Молоді.  Я говорила про це, будучи ще спікером польського парламенту – сказала Копач. Також підкреслила, що обмін молоді – це найкраща інвестиція в майбутнє. – Ми також представили нашим українським партнерам розширену програму стипендій. Ми збільшуємо нашу пропозицію відносно виділення стипендій для близько 500 студентів у 2015 році – додала прем’єр-міністр Польщі. Текст: http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJHT1Sv5

Відкриття кордону спричинить збільшення перевозу різних товарів при вибірковому митному огляді. Проблемою в цьому випадку залишиться тіньова сфера підакцизних товарів. Митна служба країн ЄС та адміністрація має інструменти  для пом’якшення негативних наслідків і масштабів тіньової економіки. Норвегія і Фінляндія показали, що ефективний контроль точок продажу на внутрішньому ринку є дуже ефективним інструментом для припинення незаконного обігу підакцизних товарів.

Ще одиним ефективним інструментом повинна бути гармонізація акцизної політики в обох країнах. Це дуже специфічне завдання для міністрів фінансів України та сусідніх країн. Скорочення різниці в цінах за рахунок гармонізації акцизу  є можливим та необхідним зараз, під час московської агресії. Це створює можливість для згоди громадян з реформою, якщо пов’язати це з потребою отримання більшого фінансування, яке потрібне для ведення цієї війни.

До бажаного ефекту з вирівнювання цін (гармонізація акцизу), потрібно спрямувати діяльність служб в прикордонній зоні для запобігання створень організованих контрабандних груп. «Мурахова» контрабанда стає більш небезбечною тільки в вигляді організованих груп (т.з. «Скупщики»)

Марта Бирска, опираючись на своє антропологічне дослідження,  описує патологічні наслідки поганого підходу до прикордонного контролю. Стр39/56 http://www.etnologia.uni.wroc.pl/wp-content/uploads/Antropologia-o-przemocy.pdf

Автор описує механізм дії добре організованих груп і ризиків, які народжуються на кордоні і не тільки:

Стр.45, 46

Скупщики домінують на Медиці. Їхню домінацію видно по тому, скільки вони займають простору. Є два види скупльовування, які вона назвала «активний» і «стаціонарний». «Активні» скупщики – це в основному молоді чоловіки, які працюють поодинці або малими групками, як змагаються між собою. Борються за «мурах», займаючи стратегічно вигідні місця, як найближче до виходу з митниці, щоб отримати коробку по запропонованій ціні. Голосно, іноді навіть агресивно, підмовляють до продажу коробок, звертаючись до мурах, не залежно від статі і віку, на «ти»: «Що маєш?», «Що принесла?», «Маєш ЕЛЕМ?» і т.д. Вони голосно між собою розмовляють, лаються, розповідають вульгарні жарти, п’ють алкоголь, плюють, сміються, підкреслюючи свою мужність і недоторканість через розповіді, які ображають і дискридетують поліцію та митників («собаки» та «Геї») . Простір «під кордоном» сприймається ними як «підлеглі території»,  дивлячись на їхні рухи, розмови, спроби тиску на інших користувачів переходу Медика – мурах, поляків з України і інших. Стаціонарні скупщики домінують трішки в інший спосіб. Їх є набагато менше і вони мають лавки перед «своїми» барами, де вони працюють, коли хтось хоче сісти, то потрібно спитати дозволу. Скупщики стаціонарні викликають повагу – вони не бояться поліції та не повинні ховати скуплених речей перед ними, віддають накази «підлеглим» мурахам.  Особливу повагу викликає пан В., який є авторитетом в Медиці завдяки своєму минулому (в ПНР мав високу посаду),  знанням про світ та вмінню розповідати цікаві історії. Домінація скупщиків є також домінацією чоловіків над жінками, яких серед мурах є набагато більше. Вони мають реальну владу в регіоні – отримують товар і диктують  ціни покупок – економічно узалежнюють мешканців довкола Перемишлю.  Безпечний для скупщиків простір Медики, для продавців це місце вороже та страшне – створює неприємний осад через відчутний страх та неспокій. Під час мого дослідження, невелика група людей, близько 10-ти чоловік, стояла у найдальшому пункті простору «під кордоном». Для них  принизливо як торгувати горілкою ( вони змушені робити це через економічну ситуацію), так і клієнти, які називають їх «русами» і звертаються на ти ( до людей, яких честь є важливою складовою польської національної ідентичності). Простір Медики, в якій працюють поляки з України – це чужа територія, на якій потрібно ховатись. Вони бояться силових структур, скупщиків та власників барів, які проганяють їх від своїх лавок. Позбавлені свого місця, залякані, на власну думку зганьблені , показують це невербально, жестами – опускають очі, ховають голови, гуртуються, топчуться на місці, з рефлекторним хованням пляшок та цигарок за пазуху на вид поліцейського автомобіля (хоча поліція ніколи ними не цікавиться)

Автор добре описує прикордонний перехід, як місце насилля стосовно  людей-громадян.

Стр.43, 44

Насильство розсіяне в просторі.

Простір кордону – це мережа місць, де люди стають об’єктами та суб’єктами різних видів насильства. Як писав Джі-Фу Туан, місце це об’єкт, в якому можна перебувати. Простір […] пізнається завдяки можливості пересування. […] Можна по-різному відчувати простір – як розташування предметів і місць, як відстані та пункти віддалення або сполучення місць і – більш  абстрактно – як простору, визначеного сіткою місць. Серед багатьох місць, які формують кордон  опишу воронку – прикордонний простір – підконтрольну скупщикам, та місце в якому торгують продавці з рук. Насилля само по собі прописане в структурі кордону, який, на думку моїх співрозмовників, придуманий для того, щоб завдати біль. Ось як вони описують цю воронку – місце щоденного, багатогодинного скупчення та знерухомлення: «На українській стороні, наприклад, взагалі немає туалету. Ну на польській є, але не завжди робочий… Приниження. Збудовані огородження спеціально для того, щоб було тісно», « Тому що тут концтабір. Звичайний концтабір. […] Знайте, якщо насувається натовп, то вже багато людей мало пошкодженні нутрощі.», «Воронка – це такі бокси, щось на зразок таких, як для тварин». Неоднократно чула, що на кордоні доходило до нещасних випадів – переломів чи смертей – внаслідок хаотичного руху натовпу.

В нарративі «мурах»  кордон і його основний вид, яким і є воронка, це страждання, місце, де люди сильніше відчувають свою тілесність, де їх насильно тримають. У воронці, яку описують в категоріях ув’язнення та зневолення, людей прирівнюють до «невільних тіл», які можна піддавати дисциплінарним процедурам: рахувати, класифікувати, контролювати та карати  наче в’язнів концтабору, як бидло. Розсіяна в просторі, та людських тілах влада засвоїлась так, що можна почути її в щоденних розмовах «мурах», в яких можна зустріти фрази такого типу : «Чоловіків було сьогодні пів-воронки, а жінок –дві». Порівняння очікуючих на контроль «мурах»  з бидлом, заставляє по-іншому вдуматися в назву «мурахи» – в контексті тварин. Так представлена (назва) набирає негативного значення. Люди тут малі, та нічого не варті тварини. Це можна побачити в цьому порівнняні мурах-людей до мурах-комах: «Вони це зробили, щоб нас придушити. Як ту мураху, знаєте, ногою роздавити».

Ця драматична ситуація змінилася в цивілізовану систему контролю  «на трішки», під час чемпіонату з футболу. Причина була простою – на кордоні з’являться громадяни ЄС, а також чиновники та VIPи.

Митна служба Польщі та України спостерігає збільшення кількості перевезеного янтару з Волинської області. Видобування та торгівля янтарем повинна бути врегульованою, згідно з вимогами вільної торгівлі. Створення правил видобутку (ліцензії) янтару, реєстрації та сертифікації на потреби торгівлі повинно бути завданням відповідних органів в Україні та Польщі. Польща займає важливу позицію, тому що саме вона є місцем найбільшого обігу та переробки янтару в країнах ЄС. Правильні закони будуть сприяти співпраці. Погані – стануть джерелом конфліктів.

Відкриття кордону вимагає стратегічних рішень, щодо будови прикордонних переходів, їх видів (піших, велосипедних, легкових, вантажних, річкових). Переходи також потребують доріг (доїздів ). Така програма повинна бути запровадженна Європейським Союзом. Вона могла б бути важливою складовою союзної програми допомоги для України. Визначення місць нових переходів (мостів, річкових переправ) потрібно зробити завданням для громадських організацій, що діють в прикордонній зоні України та Польщі. Першою вказівкою є місця проведення Європейських Днів Добросусідства та співпраця з кс. Стефаном Батрухом.

Визнає важливість відкриття кордону і говорить про це прем’єр-міністр України. Голова українського уряду підкреслив, що особливе значення має транскордонний рух між країнами. Сказав, що на основі Закону про малий прикордонний рух майже 150 тис. громадян України, та стільки ж у Польщі, мають можливість пересуватись в межах малого прикордонного руху. Ми можемо збільшити кількість цих громадян майже до мільйона чоловік – підкреслив Яценюк. Текст http://wyborcza.pl/1,75477,17280306,Ewa_Kopacz_w_Kijowie__Podnosimy_relacje_na_wyzszy.html#ixzz3PJGuT3Ge

Волинська область може стати прикладом розвитку, основою якого є туризм. Влада міста Луцьк усвідомлює це, та вживає необхідних заходів. Річка Буг з притоками була б одною з туристичних стежок. Використання цієї можливості повністю узалежнене від впровадження безвізового режиму та новітніх систем контролю над прикордонним рухом. Прикордонні служби країн ЄС володіють методами роботи та обладнанням для ефективного контролю цієї області. Дуже цікавим і специфічним явищем є польсько-білорусько-український трикутник. Це територія з правої сторони річки Буг. Концепція відносно цілі та способу розвитку на цих територіях повинна виникнути як спільний проект неприбуткових організацій трьох країн (Білорусі, України та Польщі)

zb1

Головним та найважливішим питанням, пов’язаним з відкриттям кордону, є контроль пересування людей та товарів. Успішна реалізація цих завдань вимагає розробки систем і методів для контролю за рухом всередині країни (а не на кордоні). Прикордонні служби в країнах ЄС, в тому числі в  Польщі, мають достатній досвід у цій галузі. Вибір, навчання і допомога в організації такої системи спостереження може і повинна бути частиною допомоги ЄС в Україні. Окремим, великим проектом є пересування прикордонних сил та ресурсів (коштів, обладнання для спостереження і т.д.) та українсько-російському, українсько-білоруському кордонах та на морі. Велика частина цього завдання вимагає співробітництва та спільного фінансування різних урядів (ЄС, США, Канада, скандинавських країн). Це потрібно з погляду на те, що кожен з цих урядів має своєрідний досвід в охороні кордонів, який може бути корисним для України. Мій особистий досвід вказує на важливу роль митної служби Великої Британії. Вона має дуже розвинену Митну Розвідку. Я вважаю, що навчання нових людей, перевірених під час мітингів (Євромайдан), та особливо під час воєнних дій в зоні АТО, дозволить досить ефективно контролювати рух товарів через український кордон. Пишучи про роль воєнних в зоні АТО, маю на увазі факт, що це люди високої моралі, часто добре освічені та мають сильне відчуття відповідальності за країну. Вже сьогодні потрібно запустити в дію програми для тих, хто в результаті воєнних дій залишились непрацездатними та тих, хто не знаходиться на військовій службі. Знання HR показують однозначно, що вони будуть вірними, непідкупними службовцями, якщо уряд віддасть їм належну довіру, та доручить завдання, відповідне до їхніх моральних і практичних вмінь. Додам також, що підтримка стратегії «Митної Розвідки» – це та системна зміна, яка дає можливість радикально знизити корупцію у митній службі. Початок переговорів з відповідними органами ВБ та організація навчань в цьому напрямку ,на мою думку,  дуже актуальне питання.

Цей «Звіт»  приділяє особливу увагу створенню таких рішень і механізмів, які будуть активізувати місцеві громади прикордонних регіонів, а також допоможуть досягнути цілей в майбутньому завданні, яким являється надання відповідальних доручень для громадян, які з перемогою повертаються з війни. Ми пропопнуємо цей підхід до всіх завдань та проектів, які будуть супроводжуватися процесом «відкриття кордонів» з Європейським Союзом і ущільнювальння кордонів з Росією та Білорусією. Це практична реалізація «правила субсидіарності». “Правило” є одним із стовпів цивілізації ЄС. Його введення наштовхується однак на потужний ментальний бар’єр системи та органів держави (Польщі та України). Послідовне застосування реалізації програми «Відкритий кордон», має шанс стати відмінним механізмом для створення громадянського суспільства. Спостерігається збільшення активності громадян та громадських об’єднаннь в Польщі та Україні, що гарантує успіх для такої ініціативи.

Цей «Звіт» вказує та фокусується на даній частині кордону (Волинська обл. по стороні України). В ньому звертається увага на те, що питання «Волинської трагедії» є найбільшою проблемою у польсько-українських відносинах. Сьогодні її використовують пропагандисти Путіна в інфомаційній війні. Коректне вшанування пам’яті драматичних подій являється  необхідним кроком на дорозі до  повного примирення, співпраці, а також створення стратегічного союзу, який зможе гарантувати бузпеку та спокій а майбутньому для цієї частини Європи. Союз між Україною, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, і, в майбутньому, Білорусією дає можливість стабілізувати цей регіон Європи, являється гарантією безпеки цих країн в рамках стратегії НАТО, та відкриває шлях російським і білоруським демократам до фундаментальних реформ в Росії та Білорусі.

Підсумки.

  1. Польсько – український кордон, як зовнішній кордон Європейського Союзу функціонує незадовільно. Це створює дуже погану і в своїй суті фальшиву картину змісту і культури, що притаманні діяльності  Європейського Союзу.
  2. Кордон , що погано функціонує – є основною перешкодою реформам в Україна.
  • «Відкриття кордону» є необхідним для підтримки української економіки у ситуації закриття російського ринку та ринків країн Євразійського Митного Союзу.

Основними факторами поганого функціонування кордону  є наступні:

  1. Мала кількість переходів. Беручи за відлік кордон між Польщею та Німеччиною, на польсько-українському кордоні переходів повинно бути щонайменше втрічі більше (є дев’ять, має бути близько тридцяти).

Необхідними заходи:

А. Виділення відповідних коштів на будівництво мостів та інших відповідних переправ на річці Буг.

Б. Направлення коштів на будівництво додаткових сухопутних переходів  : як пішохідних , так і автомобільних.

В. Влаштування додаткових смуг контролю для велосипедного та пішохідного руху на вже  існуючих переходах.

Г. Облаштування переходів телекомунікаційною структурою.

  1. Авторитарні методи контролю, які принижують гідність громадян, перетинаючих кордон. Це стосується головним чином громадян України.

Необхідні заходи :

А. Запровадження безвізового режиму для громадян України.

Б. Зміни  стратегії у протидії контабанді. Доволі ефективним є сконцентрування сил та коштів щоб протидіяти організованим групам (скупщики), а також відповідний контроль внутрішнього ринку.

В. Гармонізація акцизу.(Зменшення різниці цін акцизних товарів, тобто тютюнових та алкогольних виробів.)

Г. Запровадження принципу «спільного контролю». Ця модель та методологія перевірена під час чемпіонату Євро 2012.

3.Відсутність політичної волі урядів та парламентів Польщі та України до вирішування  проблем прикордоння.

Необхідні заходи :

А. Інформування та пояснення цілі та сенсу «відкриття кордону» в європейських установах – TAXUD і FRONTEX.

Б. Інформування ЗМІ про ціль і сенс відкриття кордону, а одночасно пояснення суті змін у стратегії контролю кордону (перенесення контролю з кордону на контроль вглиб країни).

В. Лобіювання на рівні прем’єрів та міністрів (міністрів внутрішніх справ, а також міністрів фінансів) України та Польщі  відкритого кордону.

Г. Пояснення окремим громадянам і суспільству в цілому того, що відкриття кордонів не означає відсутності контролю. Контрольні завдання реалізовуватимуться надалі, згідно випробуваних в країнах ЄС правил та процедур. Важливо відзначити, що ці методи набагато ефективніші і менш піддаються корупції.

Увага! Стратегія відкритого кордону не вимагає будування дорогих переходів, які достосовані до виконання остаточного митного контролю. «Остаточний контроль» необхідно перенести до внутрішніх установ і митниць в місцях призначення.

Кошти та засоби (людські та технічні), потрібно призначити та перенести на охорону кордону із СБіР-ом  (Союз Білорусії та Росії).

Це дослідження є частиною Першої Білої Книги Трансформації Конфліктів в Україні, яка готується до видання в рамках проекту Українська Миротворча Школа за підтримки Посольства Великої Британії в Україні

 

Українська миротворча школа. Людей Донбасу цікавить зовсім не наявність дешевої їжі

В рамках Української Миротворчої школи, Олексій Мацука, голова правління Донецького інституту інформації:

Як на звільнених, так і на окупованих територіях Донецької і Луганської обл. ситуація з інформацією катастрофічна.

Наші три проекти: «Новости Донбасса», «Громадське телебачення Донбасса», «Донецька правда. Агентство журналістських розслідувань», роблять все можливе для розвитку медіа в регіоні. Ми намагаємося не бути політично забарвленими. Ми просто спостерігаємо за тим, що відбувається.

Всупереч розповсюдженій думці, людей на Донеччині найбільше цікавить зовсім не наявність дешевої їжі.

Згідно дослідження, людей Донбасу в першу чергу цікавить:

  1. Руйнування міст
  2. Загиблі з боку української армії
  3. Загиблі серед цивільного населення
  4. Діяльність нових органів влади

На цих напрямках ми і працюємо. Головна ідея – не концентруватися на пропаганді війни. Наша мета – зберегти якомога більше людей на окупованих територіях.

Ефіри наших медіа побудовані на розмовах з людьми з окупованих територій. Ми руйнуємо бар’єри, створені за рахунок пропаганди, надаємо людям можливість висловити свої думки. Намагаємося створити дискусію і новий крок до взаємодії. Хочемо донести, що основна цінність сучасного світу – це людина.

-

Фото

В Славянске учились делать красный мак

17 апреля в ЦДЮТ г. Славянска состоялся мастер-класс по изготовлению символа памяти жертв Второй мировой войны – красного мака – к 70-й годовщине Победы над нацизмом в Европе и 70-й годовщине окончания Второй мировой войны.

Инициаторами мастер-класса выступили женский клуб “Пані” из Краматорска и отдел образования Славянского городского совета. На мастер-класс были приглашены учителя трудов из всех общеобразовательных школ Славянска, представители общественных организаций и военнослужащие Вооруженных сил Украины.

Целью мастер-класса было научиться изготавливать маки собственными руками из ткани и бумаги и убедиться в том, как это легко и просто.

В самом начале мастер-класса вступительное слова взяла сопрезидент клуба “Пані” Лилия Кислицина, чтобы рассказать о деятельности своего клуба и поделиться своими достижениями.

После этого инструкторы Вероника и Виктория взялись за инструменты и принялись на пальцах показывать и рассказывать, как из минимума материалов сделать экономически выгодные красные маки. Как оказалось в процессе, сделать мак несложно. Как пояснили инструкторы, процедура настолько проста, что сделать его сможет как ребенок в детском саду, так и люди в возрасте.

Что касается затрат на изготовления символического красного мака, то обходиться он примерно в 30 копеек: метр ткани стоит приблизительно 20 гривен, из которого выйдет 140 маков.

Красный мак – символ памяти жертв Первой мировой войны, а впоследствии — жертв всех военных и гражданских вооруженных конфликтов, начиная с 1914 года. Этот символ популярен в Европе, которая на себе перенесла все тяготы нацизма и фашизма, а теперь красный мак набирает популярности в Украине. Особенно после принятия Закона о праздновании Дня памяти и примирения 8 мая.

Кроме того, “красный мак” является символом единения и примирения. Поэтому специально к 8 мая стартовала всеукраинская акция для популяризации символа примирения.

Сделать красный мак получилось у всех участников мастер-класса. Некоторые его участники даже примерили маки на своей груди. В целом получилось весело и интересно.

В дальнейшем планируется проведение подобных акций в школах города для популяризации символа памяти жертв Второй мировой войны. Ткани и средства будут подготовлены отделом образования.

Как отметили организаторы мастер-класса, было бы очень хорошо, если бы жители Славянска 8 мая в День памяти и примирения и 9 мая в День 70-й годовщины Победы над нацизмом в Европе вышли на улицы города с красным маком на груди, чтобы показать, что мы против войны и против фашизма в любых его проявлениях.

В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1В Славянске прошел мастер-класс по изготовлению красного мака как символа памяти жертв Второй мировой войны (фото) - фото 1

Источник

Близько 15 тис. краматорських школярів готували великодні подарунки для військових та переселенців

“ХРИСТОС ВОСКРЕС, ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!” –
На Великдень школярі Краматорська оригінально привітали військовослужбовців та вимушених переселенців
Великдень минув, запашні паски та копченості пішли за призначенням, а от тепло дитячих сердець продовжує зігрівати душі наших воїнів, які у зоні проведення Антитерористичної операції боронять державу від кривавого агресора.

Мова йде про акцію “Христос Воскрес, воскресне й Україна”, яку проводили у шкільних навчальних закладах міста Краматорська волонтери Української миротворчої школи, “Вільної Хати”, разом із управлінням освіти міста за підтримки офіцерів групи координації цивільно-військового співробітництва штабу АТО.

– Акція “Христос Воскрес, воскресне й Україна” стала дуже актуальною на Сході держави, – розповідає її координатор, керівник Української миротворчої школи Світлана Рудь. – Вона проводиться з метою духовної підтримки військовослужбовців, які боронять наш край, а також своїх співгромадян, що опинилися у складних життєвих умовах і стали вимушеними переселенцями внаслідок російської військової агресії.

Завданням для школярів та й, зрештою, їх помічників (батьків), було зробити до Великодня щось своїми руками. Наприклад чудернацьку писанку, курчатко, оригінальну листівку з аплікаціями, словом усе, що спаде на думку. Головне – з душею та своїми руками.

– Учні майже усіх Краматорських шкіл та гуртківці позашкільних навчальних закладів на своїх заняттях власноруч виготовляли вітальні дарунки для переселенців та військовослужбовців АТО. В акції взяло участь близько 15 тисяч школярів, – зазначила Світлана Рудь.

Вона розповіла, що основний посил для місцевих жителів здебільшого був почутий: разом із Воскресінням Христа має воскреснути й Україна, повстати новою могутньою та сильною державою. На жаль не всі діти (чи батьки) чомусь почули цей посил, обмежившись на своїх чудових виробах лише вітанням “Христос Воскрес!”.

Тож у цьому напрямку місцевим активістам ще треба попрацювати. Тут, безумовно, допомагатимуть й офіцери групи координації цивільно-військового співробітництва штабу АТО.

– Так, свято вже позаду, але у багатьох наших воїнів залишилися, як їх називають місцеві активісти: “детские поделки” – великодні вітання, зроблені маленькими краматорцями від щирого серця, – каже керівник групи координації цивільно-військового співробітництва полковник Володимир Лямзін. – У когось вони в палатці, в когось на дзеркалі автомобіля, а хтось носить в кишені, поближче до серця. Для українських військових це дуже важливі речі, це як бронежилет для душі, як бальзам. Це знак того, що вони тут недаремно знаходяться, що вони оберігають мирне майбутнє юних краматорців та їх рідних.

Юрій Ігнат
Із зони АТО

10845883_900293313326095_6265581696947773863_o 11038386_900293326659427_1810610229701895891_o 11133942_900293329992760_807605666920008017_o 11143608_900293323326094_9095123960169349290_o 11146418_900293299992763_4557393408342819384_o 11157439_900293333326093_3969870608550871731_o 11163125_900293263326100_4747424802764761465_o

Джерело

Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні. Збірка аналітичних матеріалів. 2014-2015

20160217_003512Науково-практична збірка аналітичних матеріалів, створених експертами проекту “Українська миротворча школа”, метою якого є розробка стратегій транформації та запобігання насильницьким конфліктам в прикордонних регіонах України в 2014-2015 році.

Збірка може бути корисною для спеціалістів в сфері безпеки, конфліктології, соціології та місцевого самоврядування.

Скачати повну книгу

Передмова

Після окупації і анексії Криму та початку українсько-російської гібридної війни на сході України перед українським суспільством постали нові виклики. Наше суспільство опинилося в абсолютно новій для себе ситуації, коли насильницький конфлікт став частиною нашого  життя. Як поводитися у такій ситуації, як бути ефективним в умовах конфлікту і зрештою, як трансформувати конфлікт  – ці питання стали нагальними для тисяч українських громадян. Для того щоб знайти відповіді на ці та інші питання, що постійно виникають в умовах триваючого конфлікту, коаліція громадських організацій створила Українську Миротворчу Школу (УМШ), яка б не лише готувала експертів з трансформації конфліктів, але й формувала б горизонтальні мережі активістів різних куточків України для обміну досвідом. Поєднання досвіду, практики та громадянського активізму стало важливим елементом стратегії УМШ на шляху трансформації конфліктів.

Тут варто сказати більше про саму ідею миротворчості  та участі громадянського суспільства у цьому процесі. Зазвичай, конфлікт розгортається за амплітудою по зростаючій і до певного моменту залишається невидимим для зовнішніх гравців. На цьому етапі  громадянське суспільство залучається для виявлення та попередження насильницького конфлікту, визначення  акторів та їх інтересів. На момент коли насильницький конфлікт таки розпочався головне завдання полягає у його деескалації та подальшій трансформації. І на останній фазі конфлікту, після успішної трансформації, настає пора навчання.  Це, так би мовити, класична ситуація. Втім, специфіка гібридної війни змушує українське громадянське суспільство одночасно працювати по всім чотирьом етапам одночасно.  Додатковим елементом залишається наявність зовнішньої сторони – путінської Росії, яка постійно підживлює полум’я конфлікту, тримаючи його на фазі ескалації.

Іншим, не менш важливим елементом нашої ситуації стало поширення в Україні культури насильства за останній рік.  Ця культура, разом з іншими культурними практиками, стає зараз невід’ємною частиною нашого життя.   Саме культурні практики (так само як і культурні зміни) по великому рахунку визначатимуть успішність чи неуспішність  наших реформ і зрештою долю нашої країни.

Українське суспільство тривалий час практикувало радянські культурні практики, навіть якщо вони були позірно антирадянські.  Потрібен був час для того щоб виникли паростки нових, нерадянських культурних практик, які поширилися із зростанням середнього класу, зрозуміло в українському вимірі. Помаранчева революція, яка відбулась на тлі економічного зростання, була класичною революцією очікувань. Євромайдан і Революція Гідності відбувалися на тлі економічного та політичного занепаду, в умовах коли політичний український клас розірвав пакт ненападу, характерний для періоду олігархічної республіки, зруйнувавши таким чином культуру компромісів, яка дозволяла йому  існувати у відносному мирі. Насильство, яке ми побачили під час Майдану, це лише наслідок свідомої відмови частини політичного класу від цієї культури. Як наслідок – крах старого соціального порядку і народження нового. Новий соціальний порядок народжується через насильство і завдяки насильству і тому  символічний акт повалення пам’ятників Леніну відомий як «ленінопад» став відправною точкою як нового соціального порядку так і  нової фази конфлікту.

Якщо до 2010 року домінуючою для політичного класу була культура компромісів, то для переважної більшості населення такою практикою було уникнення конфліктів, їх переадресація на гору за принципом «пани чубиться а у холопів чуби тріщать». Ця практика також має право на існування, адже до 2013 року в країні практично не було насильницьких конфліктів великої інтенсивності. Єдиний груповий конфлікт, який за розмахом і наслідками можна було б віднести  до насильницького, був конфлікт навколо Азізлеру у м. Бахчисарай у 2006 році. Зауважу, що мова йде звісно про групові конфлікти, де діючими акторами є різні групи інтересів.

Війна внесла свої корективи у цю практику. Уникнути її неможливо. Отже люди опинилися в умовах цілої низки насильницьких конфліктів практично безпорадними. Звичні соціальні зв’язки руйнувалися, друзі ставали ворогами, а міста Сходу України окупували російські війська. Під час насильницького конфлікту високої інтенсивності  у людини насправді не так вже й багато варіантів  – він або пристає до однієї із сторін конфлікту, або рятується втечею.  Той хто залишається нейтральним, потерпає найбільше. Першою реакцією людей на війну стала втеча – близько 1200 тис. ВПО, лише зареєстрованих, а за нашими оцінками, враховуючи, що значна частина вихідців зі сходу не реєструється через різні причини, таких насправді набагато більше. Це той виклик, який недолугі державні інститути самотужки подужати не в силах і де волонтерські організації прийняли на себе головний удар.

Новий виклик з яким стикнулося громадянське суспільство виник після звільнення частини луганської та донецької області під час наступальних операцій української армії влітку минулого року. Українські активісти в цих містах, які повернулися, або вийшли із підпілля, стикнулися з старою владою, яка часто власноручно відкривала ворота міста для окупантів. Конфлікт між ними та старою місцевою владою був неминучим і мав всі тенденції стати насильницьким. Щоб уявити, що таке політичне поле на цих землях після правління ПР, згадайте асфальт, щільно утрамбований шляхоукладчиком.   Коли згідно соціологічних досліджень 90% мешканців Сіверодонецька не визначилися за кого вони будуть голосувати це як раз наслідки тієї політики, яку роками впроваджували регіональні еліти і які до речі намагаються запропонувати новій владі свої послуги. Серед місцевого населення домінують патерналістські настрої, які активно культивувалися і які є похідними від моноструктурної економіки  регіону. Сьогодні як ніколи значення і вага місцевих виборів стають вирішальними. На сході від їх результатів залежатиме доля трансформації регіону від совкового неофеодалізму до відкритого суспільства. І відродження або правильніше для сходу винаходження міста стає найактуальнішим завданням громадянського суспільства.

Так, культурні практики опірні, вони тяжіють до самовідновлення, і швидко їх змінити ми навряд чи зможемо, але на щастя, в еволюційній теорії про розвиток суспільства, крім культури, є ще перемінні, на які ми можемо впливати. Це конкуренція – стимулювання різних форм конкуренції та допомога у формулюванні нових правил гри, які зроблять цю конкуренцію інститутом, це поширення позитивних практик і особливо історій успіху, нових історій про нових героїв, і нарешті це формування раціонального вибору для більшості населення на користь України.

Ми приречені жити в умовах конфлікту ще тривалий час і в наших силах зробити все щоб бути ефективними.

Представлені у збірці матеріали є результатом дослідницької роботи представників УМШ впродовж 2014-2015 років.

Ігор Семиволос, керівник проекту Українська Миротворча Школа