Миротворець… Чи замислювалися ви коли-небудь над значенням цього слова?

Ось із таким запитанням я разом із журналістами і представниками УМШ виїхала у «похід» по Сходу України. Можливо, до кінця відрядження чітко зможу сформулювати відповідь!
Ще навесні, коли лише планували поїздку, навіть не уявляли яких психологічних навантажень, емоцій, сподівань викличе вона серед учасників. Вже з перших хвилин відчулося напруження та бажання – якомога швидше виїхати та побачити все власними очима. В автобусі зібралися люди абсолютно різні: за віком, за вподобаннями, за фахом, але всі вони однодумці, і всі з трепетом ставляться до рідної землі, до України. І цей спільний дух супроводжує нашу мандрівку – «юних» миротворців.
Але все по порядку. Харків. Вокзал. Інді. Зібралися. Завантажилися. І поїхали. Уперед – до Донеччини! Дорога – Чугуєв, Ізюм, Святогірськ… Чудові краєвиди. Все більше і більше пишаюся рідною Батьківщиною: її красою, її творцями, її трудівниками… ЇЇ королівська величність Осінь вже надихає на поетичні натхнення, на роздуми, на почуття…
Коротенька зупинка в Ізюмі. Перше, що здивувало – це зібрання байкерів – вільних людей на мотоциклах – гучні, впевнені. Чомусь промайнула невпевненість, турбота – жодного українського атрибуту. Захотілося голосно привітатися: «Слава Україні!» Але, ні – ніяково: їх багато і що у них на умі? Та ці думки зникли відразу як вийшли на висоту і побачили мрійливий, чарівний краєвид! Це казково – річечка омиває ніжно береги поселення ніби хоче вберегти від неприємностей, від бід. Дерева лопочуть листячком, радіючи сонечку та миру.
Святогірськ. Приїхали. Розташувалися і пообіді знову в дорогу. Семенівська психіатрична лікарня. Звідси починається наша екскурсія. Звідси й починалося все рік тому. 
Жах війни… Він на кожному стовбурі дерева, у кожному побаченому будинку, в отворі споруд… А що за цим? Сльози, людське горе, і багато крові. Ні, сьогодні ви не побачите тут крові, вона змилася дощами,, розвіялася вітром, її оросили сльози матерів…
Заходимо на територію лікарні та попадаємо в жахливий морок минулих бойових днів. Кожне деревце дихає болем, ніби молить про порятунок. Квіти ніжно шепочуть: полийте, прихистіть, замилуйтеся нашою красою.
Уламки, бій цегли, шматки даху… Все нагадує про війну. Підходимо до прийомного відділення лікарні. Так, воно колись тут було. Споруда мовчазно дивиться на тебе вибитими вікнами. Зруйновані отвори дверей кличуть усередину. І ми заходимо, намагаючись не порушити спокою лікарні. Навколо сміття, бите скло, розкидані документи – лікарські справи хворих. За кожним аркушем людська доля. Колись тут лікувалися психічнохворі. Відомо, що третина залишилася тут, їх не дали вивезти, можливо, десь на території й прикопали. Адже, окупанти не турбувалися про хворих, для них не був «відпрацьований матеріал». Цікава думка промайнула у нашого невеличкого колективу: «орки» обрали цей заклад не лише як через зручне місце для обстрілу, а й тому, що вони самі душевно хворі особі. Бо нормальна людина ніколи не буде бажати війни…
Миколаївка. Зруйновано не один будинок. Ми під’їхали до відомого зруйнованого нанівець під’їзду. Офіційно загинуло 13 мешканців! А насправді – набагато більше!!! На той час місцева влада вже не працювала і нікому було рахувати.
Пройшов рік. І що змінилося? Нічого. Обіцянки-цяцянки від влади залишилися обіцянками. Будинки як стояли зруйнованими, так і стоять. Навіть сміття нікому прибрати. Що це? Чекаємо на господарів? А хто ті мешканці, що зараз живуть у поселеннях? Чи чекаємо допомогу від іноземців? А коли будемо працювати самі? Чи так і будемо чекати та заглядати до чужої миски? Звичайно, зрозуміло чому жіночка з балкону майже зруйнованого будинку роздратовано підтримала нашу розмову щодо дня пам’яті. Як повідомив Віталій, на річницю до цього згорьованого під’їзду прийшли лише ті, чиїх родин торкнулося горе. А де представники влади? Все засідають по кабінетах і ділять залишки баришів. Невже так і не навчило життя думати про людей, про їх добробут, про їх горе і проблеми? Чому вже рік триває відбудова і ніяк не розпочнеться?
Їдемо далі і не можемо пропустити свіжу невеличку пам’ятну табличку на могилі чотирьох наших вояків. Аніщенко Олександр, Лужевський Руслан, Сенюк Тарас, Долінський Віктор… Зупинилися, провідали, поклонилися подвигу хлопців. Дякуємо Вам!
Знову дорога, і тепер до залишків «комунізму». Туди, де височіє герой пролетаріату – Артем – Федір Сергієв. І знову величезна кількість питань.

12027130_772965042815236_3688301292147426291_o 12032868_772965029481904_4130610663756457632_o 12034189_772964992815241_6716247430380582830_o 12027223_772964856148588_8255849619492983382_o 12068771_772964759481931_2767101341996812428_o 11113581_772964766148597_828616062542636126_o 12038984_772964596148614_6234871107190039472_o 12038727_772964572815283_4495982449615123561_o 11223613_772964496148624_4176616604242501041_o 10631061_772964426148631_2152580498418058823_o 12015194_772964409481966_8353996391791098665_o

Готові будувати нову Україну! – Школа соціальних посередників

Як повідомлялося раніше, з 21 вересня 2015 р. у Харкові відбувається перша Школа соціальних посередників в рамках Української Миротворчої школи.

Тут можна ознайомитися з репортажами про перший, другийтретій і четвертий дні Школи.

В п’ятий, завершальний, день учасники вчилися опікуватися власним іміджем, підбирати команду для своїх проектів, правильно завершувати процеси та підбивати підсумки.

Розпочалося навчання з міні-тренінгу «Ваш імідж. Зовнішнє сприйняття» Збігнєва Буяка, польського профспілкового діяча і політика, одного з лідерів руху «Солідарність».

12045241_898107830271405_6457110864070824850_o
Учасники на тренінгу. Тренер Збігнєв Буяк

Тренер поділився власним досвідом спілкування лідера (політика або громадського діяча) з громадянами.

Основний посил: бути щирим та відкритим до людей: “Сидіти треба так, щоб ви могли встати і одразу йти . Коли задають питання – звертайтесь до тих, кому даєте відповіді – підходьте до них. Будьте відкриті до людей у власних рухах та поведінці. Тренуйте промови перед дзеркалом, аналізуйте їх через відео та аудіо – записи, збирайте друзів і дивіться, як вони вас сприймають. Якщо на вашій зустрічі є провокатор, краще піти і назначити зустріч на інший час”.

Наступним був міні- тренінг Збігнєва Буяка «Від кого залежить безпека наших міст?»

12022548_898108040271384_3836085274059167483_o (1)
Учасники на тренінгу. Тренер Збігнєв Буяк

“Волонтери мають давати приклад людям, особливо тим, у кого є негативна енергія, як можна залучати її в мирне русло. Мета – навчити їх працювати в команді на благо міста, а також виплеснути їх агресію та негатив. Їх також треба призвичаїти слідувати конкретним соціальним правилам” – одна з настанов тренера на тренінгу.

Наступною була велика сесія всіх тренерів, яка мала на меті підведення учасниками підсумків всього навчання та усвідомлення отриманих навичок та знань.

Учасники згадували дні навчання окремо і проговорювали все, що нового вони  відкрили для себе. Таку вправу важливо робити після завершення будь-якого процесу. Завершення процесу теж має бути правильним, від цього може залежати цінність всієї зробленої роботи.

Учасники вчилися проговорювати та аналізували власні усвідомлення, ділитися ними та обговорювати з колегами, згадували власні інсайти, досягнення та отримані відповіді на питання.

Після такої вправи ти бачиш весь обсяг знань начебто в об’ємі, з логічними зв’язками між темами. Мозаїка окремих тем лекцій складаються в цілісну картину. Учасники поділилися, що на цьому етапі у них з’явилося бажання закріпити отримані знання практикою, з’ясувати, яких знань їм ще не вистачає та поглибити їх.

Тренінг Ігоря Дубровського
Тренінг Ігоря Дубровського

Наступна велика вправа мала на меті об’єднання всіх учасників. Кожний отримав синю або жовту мотузку, які згодом були зв’язані кінцями та розрізані таким чином, що у кожного в руці залишився синьо-жовтий вузлик, що символізує собою діалог, контакт між людьми.

Дивовижною, власноствореною вправою поділився Міхаїл Кіпніс, тренер Української миротворчої школи, режисер, педагог, викладач драми, розробник психологічних вправ, ведучий груп, організатор і ведучий багатьох культурних та освітніх проектів і програм, призначених для дітей та підлітків, студентів та театральних діячів.

Вправа Міхаїла захопила учасників. Їх готовність до таких дій говорить про те, що вони готові змінюватися.

Міхаїл Кіпніс зауважив, що ми мало приділяємо уваги почуттям. В Ізраїлі люди люблять говорити про те, що вони відчувають. Ми даємо оточенню зворотній зв’язок про наші почуття. Часто вони говорять нам більше, ніж сигнали мозку.

Тренінг Міхаїла Кіпніса
Тренінг Міхаїла Кіпніса

Останнім завданням учасників було віднайти метафору на те, що з ними відбулося протягом Школі, відчути, яким було їхнє головне усвідомлення. Ось деякі з відгуків:

  • «Наснага, саморозвиток, ейфорія».
  • «Пізнавально, емко, є над чим працювати».
  •  «Знайомство, життя та конфлікти продовжуються».
  • «Життя без конфлікту неможливе, але ми знаємо, як їх вирішувати».
  • «Сподіваюся ці знання допоможуть нам звільнити Крим».
  • «Протягом пяти днів стверджувався, що Україна непереможна».
  • «Конфлікт – це розвиток».
  • «Впевнена, у нас все вийде».
  • «Немає нічого неможливого. Вірте у себе».
  • «Приміняти!».
  • «Будьмо солідарними!».
  • «Гіркі ліки».
  • «Бачу мету, не бачу перепон».
  • «Ми маємо бути зрозумілими та небагатослівними».
  • «Донецьк – це Україна!».
  • «Україна – це Європа!».
  • «Хочеться польової практики».
  • «Браво!».
  • «Разом нас багато, нас не подолати!».

Відгуки учасників про Школу:

  • «Спочатку лекції сприймалися розрізненно, але в останній день все склалося в єдину картину. Знання розклалися по полицях. Стало зрозумло, до чого були попередні лекції. Все узагальнилося і став зрозумілим сенс. Це сприяє баченню подальшого шляху для розвитку».
  • «Хочеться всебічної практики: польвої, критичного мислення, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, історичних подій, пошуку однодумців».
  • «Зараз відчувається цінність пройденого процесу, натхнення для подальших дій, бажання саморозвитку, адже чудово видно його можливі шляхи».
  • «Було б чудово, якби вийшов підручник з матеріалами школи».

Відгуки тренерів:

  • Дмитро Звонок: «Неймовірно приємно працювати із заряженою на успіх аудитрією».
  • Міхаїл Кіпніс: «Дивовижні учасники! Це було приголомшливо. Мені здається, це найкращі тренінги у моєму житті».
  • Ігор Дубровський: «Відчуття неймовірні. Все вдалося».
  • Ігор Семиволос: «Це перша Школа, яка вже стала системою. Раніше Школи мали мозаїчний характер. Захоплює команда тренерів. Вони познайомилися перед підготовкою до Школи, вони з різних країн, координувалися і узгоджувалися через скайп, але по їх злагоджених діях складається враження, що вони працюють разом багато років».

Загалом, перший етап Школи пройшло 58 осіб. Переважна більшість учасників зі східних та південний регіонів України. Географія учасників представлена містами Херсон, Скадовськ, Маріуполь, Бережани, Сімферополь, Сватове, Артемівськ, Старобільськ, Краматорськ, Запоріжжя, Новопсков, Сєвєродонецк, Славянск, Феодосія, Одеса, Лисичанськ, Іллічівськ, Київ, Харків, Рівне, смт. Новоалексеєвка, с. Майдан Донецької обл.

Організатори запевнили, польова практика учасників очікує в найближчі місяці. Наступний етап Школи розпочнеться в січні.

В кінці дня регіональні координатори Української миротворчої школи познайомилися з учасниками та навзаєм поділилися планами на майбутнє. Учасники отримали запрошення до співпраці зі Школою.

Учасники школи спілкуються з регіональними координаторами

Учасники школи спілкуються з регіональними координаторамиУчасники школи спілкуються з регіональними координаторами

12029685_896973340384854_5206570137097197040_o
“Готова будувати нову Україну!” – таким був відгук однієї з учасниць

Наостанок учасники залишили свої відгуки про Школу та побажання:

11145150_10153131851223148_6926665418941319499_o

11187324_10153131851363148_1869008752857886780_o

12022530_10153131851183148_7685862771099756921_o

Проект «Українська миротворча школа» реалізується коаліцією громадських організацій за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Знаходити точки дотику і об’єднуватися навколо них – Школа соціальних посередників

Як повідомлялося раніше, з 21 вересня 2015 р. у Харкові відбувається перша Школа соціальних посередників в рамках Української Миротворчої школи.

Тут можна ознайомитися з репортажами про перший, другий і третій день Школи.

На четвертий день Школи учасники розбирали на складові заданий конфлікт і намагалися його вирішити, досліджували історію суспільного порозуміння та розвитку культури діалогу в Європі.

Четвертий день розпочався з інтерактивного тренінгу «Конфліктологічна експертиза та аналіз конфлікту», який вели Ігор Дубровський, соціолог, доцент Харківського національного університету внутрішніх справ та Дмитро Звонок, психолог, педагог Луганського національного університету.

На тренінгу учасники аналізували заданий конфлікт. Учасникам потрібно було відключити оціночне судження, абстрагуватися від своєї позиції та позиції іншої сторони, не пояснювати свою точку зору, а зосередитися виключно на проблемі. Після такого аналізу конфлікт прояснюється.

Кінцева мета – проаналізувати конфлікт, а не вирішити його. Потім потрібно спробувати знайти точки дотику сторін і консолідуватися навколо єдиної думки. Знайти емоцію, яка домінує в різних сторонах конфлікту.

12052641_897752153640306_552699729257354540_o
Тренер Ігор Дубровський

Після такого аналізу конфліктуючі сторони дійшли до того, що у кожної з них є страх по відношенню до іншої, вони по різному сприймають одні й ті ж символи, вони розглядають реальність з різних позицій. Згодом учасники під наглядом тренера проаналізували осіб, що представляють сторони конфлікту.

Тренер Дмитро Звонок
Тренер Дмитро Звонок

В ході аналізу виявилося, що перші група конфліктує з другою, а друга група з нею не конфліктує. Натомість, вона у конфлікті з третьою стороною, яка маніпулює першою групою.

Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу

Під час аналізу віднайшли ще дві групи, які завуальовано беруть участь у цьому конфлікті. Їх не брали до уваги, адже на них неможливо вплинути, але це усвідомлення зняло емоційний накал.

11223578_897751990306989_222678553800987992_o

Наступним кроком група знаходила шляхи вирішення конфлікту. Виявилося, що друга група готова до компромісу, а перша – ні.

Після того, як тренер проговорив це, перша група погодилася з цим і зголосилася піти на зустріч другій групі.

Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу

Тренер наголосив, що на кожен вид конфлікту є свої специфічні методи і етапи, без проходження яких вирішити його неможливо. Детальний розгляд їх учасники отримали в роздаткових матеріалах.

11222501_897752156973639_6573392714592118999_o
Учасники на тренінгу. Тренер Дмитро Звонок

Наступною була лекція Збігнева Буяка «Суспільне порозуміння, як фундамент європейської цивілізації. Круглі столи, які змінили хід історії».

На лекції аналізували європейські цінності та з’ясовували, чим цінності нашого суспільства відрізняються від європейських.

Дійшли згоди, що за радянщини в нашому суспільстві було знищено вміння домовлятися. Ми недоговороспроможності і потерпаємо від цього. Це гальмує реформи та швидкі зміни.

Крім того, нашу культуру від північноатлантичної відрізняє відсутність у нас культури представництва. Керівник – це не рабовласник, це колега, який координує діяльнсть. Ніхто нікому не має наказувати. Ніхто нікому нічого не повинен. Люди не сприймають наказів.

Наступна лекція «Європейська історія: культура діалогу, культура переговорів» Ігоря Дубровського.

Ігор Дбровський
Ігор Дубровський

У нашому суспільстві розповсюджена думка, що конфлікт – це погано. Такий стереотип йде ще з часів радянщини. Тоді кожного, хто намагався відстояти свої права засуджували і називали скандалістом. В той час як європейці вже сотні років відточують мистецтво переговірників. Зараз ми вчимося жити в конфлікті у європеців. Конфлікт – це безпечно. Конфлікт – це можливість розвитку, це можливість вирішити проблему. Ми звикли уходити від конфлікту, а дарма, адже така модель поведінки тільки ускладнить ситуацію. Проблема не вирішиться і рано чи пізно дасть про себе знати з більшою силою. Європейці, навпаки, допомагають один одному у вирішенні конфліктів. Це вміння закладено в їхній культурі з давніх давен.

12017460_897752133640308_6840558756299829527_o
Лекція Ігоря Дубровського

Є дацька приказка “Якщо є потреба, я готовий в пекло спуститись і переговорити з дияволом”.
В нас переговори асоціюються з круглим столом, документами, білими комірцями, а у скандинавській культурі цього антуражу нема, є лише зміст того, про що йдеться.

Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу

Ігор Дубровський розповідає, як виникав діалог у Європі: “На початку сторони намагалися домовитися, але раптом що – “у кожного є гострий меч”. Воювати легко, але війна руйнує, тому поступово, оце «раптом що» відсувалося все далі”.

Лекція Ігоря Дубровського
Лекція Ігоря Дубровського

Завжди краще домовитися, тому потрібно домовлятися, навіть якщо опонент неприємний. Діалог неможливий без переговорів. Є різні стратегії ведення переговорів. Наприклад, пошук спільного ворога – стратегія забезпечення стійкості системи, а пошук спільної справи – стратегія розвитку. З типами стратегій учасники зможуть детальніше познайомитися у роздаткових матеріалах.

Цікавий приклад точки дотику, навколо якої змогли об’єднатися непримиренні супротивники, віднайшли поляки. Представники громадянського суспільства, влади довго не могли домовитися між собою. І раптом прозвучала фраза: «Давай поговоримо, як поляк з поляком». Був знайдений пріоритет – безпека країни. Це стало першим кроком до переговорів та взаємодії.

Учасники на тренінгу
Учасники на тренінгу

Проект «Українська миротворча школа» реалізується коаліцією громадських організацій за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Анонс. Дискусія у Краматорську про патріотичне виховання молоді Донеччини

Публічна дискусія “Стан, проблеми та шляхи вирішення питань національно-патріотичного виховання молоді Донеччини”

Українська миротворча школа

Інформаційний центр Майдан Моніторинг

 публічна дискусія

 за сприянням:

Міністерства молоді та спорту України

Міністерства освіти та науки України

Донецької обласної державної адміністрації

Громадської ради при Міністерстві освіти та науки України

  Стан, проблеми та шляхи вирішення

питань національно-патріотичного

виховання молоді Донеччини

  Захід  відбудеться 28  вересня  2015 року о 14.00 

за адресою: м. Краматорськ, Донецька область, вул. Шкадінова, 72

(актовий зал Донбаської державної машинобудівної академії)

  Під час заходу планується обговорення питань за напрямками:

  • Мета та завдання національно-патріотичного виховання молоді
  • Механізми реалізації патріотичного виховання молоді
  • Концепція Державної цільової соціальної програми виховання на 2016 – 2020 рр.
  • Співпраця органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством
  • Військово-патріотичні аспекти виховання молоді
  • обговорення проекту проміжного звіту про реалізацію плану дій із впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» у 2014-2015 роках та обговорення ходу виконання регіонального плану дій з реалізації даної Ініціативи. З більш детальною інформацією з даного питання можна ознайомитися за посиланням

 До участі у заході  запрошуються представники громадських організацій, викладачі, працівники державних та місцевих органів та установ, громадські діячі.

Запрошуємо представників ЗМІ!

1402861473_jyepqqzfaxy

Фото

Мифы и реалии Донбасса: чем живут на освобожденных территориях

Кривая Лука, Семеновка, Николаевка. Прифронтовые когда-то места – места, где всё начиналось…

Нужно ли напоминать местным жителям когда всё начиналось и когда фактически закончилось? Ведь закончилось только официально.

В сознании жителей Донбасса конфликт, ушедший на много километров вперед, продолжает обрастать мифами.

Чтобы узнать, чем живут освобожденные более года назад населенные пункты, журналисты Донецкой области в рамках «Украинской миротворческой школы» отправились на встречу с местным населением.

умш 2

Первым пунктом в такой поездке стала Областная психиатрическая больница, расположенная в поселке Семеновка. Открытые настежь окна и двери, на полу матрацы и личные вещи – сейчас лечебница больше похожа на локации из фильма ужасов.

умш 6
умш 4умш 5

Такой бы она и отложилась в сознании, если бы не пара военных берц, оставленных на улице, самодельная печь в одном их бывших отделений и издевательские крики рабочих из соседнего тубдиспансера: «Куда же вы, господа журналисты? Здесь же всё заминировано, абсолютно всё. Еще МЧС вызывать придется».

умш 7умш 8Пока не будем делать скороспешных выводов. Впереди – Николаевка. Посмотрим, как нас примут там.

“Безразмерный” дом по улице Мира, 11 без целого подъезда. Дотла сгоревшая двухэтажка Синецкого, 22, где к счастью никто не пострадал. И аварийный дом Пархоменко,7 без верхнего этажа – здесь живет миф о том, что был авиаудар.

умш 9умш 10

Миф об авиации есть, миф укрепился, самолет все видели и слышали. Но это уже не главное. Сейчас важно то, как его развеять.

Только официально зарегистрированных смертей в Николаевском горсовете 30.

николаевка разрушенный дом 3

3 июля была годовщина трагедии, если о ней вспомнил кто-то еще, кроме тех, кто остался без крыши над головой, без отца или лучшей подруги. Не вспомнил никто. По крайней мере, не пришел и не зажег свечу, не помянул минутой молчания.

николаевка разрушенный дом 7

Можно бесконечно обвинять властей, армию, всю страну, но что-то нужно брать и на себя. Оставаться человеком здесь и сейчас.

Последний пункт путешествия – село Кривая Лука, Краснолиманский район.

Здесь были первые бои и первые победы. Украинская армия вошла в село 20 июня прошлого года.

Здесь нас принимают тепло и уютно. То ли от того, что мы не первые, то ли были морально готовы к визиту, то ли на самом деле не боятся ворошить прошлое – но о чеченцах и танках рассказывают охотно.

умш 13умш 11

умш 12умш 14

Не обошлось без мифов и здесь. Так, сельский голова Кривой Луки с уверенностью рассказывает о находке захоронения с трупами 500 боевиков, пересыпанными известью, и о так и не погребенных десятках тел вдоль Северского Донца.

умш 17

Миф ли это? Не стоит и размышлять. Глаза видели много людей – будет 500, соседка сказала, что среди них дети – будут дети.

И так везде. Люди напуганы, люди не верят властям, не верят СМИ. Живой человек, что бы он ни говорил, становится лучшим доказательством.

умш 15умш 16

Как уйти от коллективных мифов – вопрос открытый, на который придется искать ответ еще не одному поколению.

Но начать нужно с малого. Война была недавно, все помнят ее как вчера. Нельзя допустить, чтобы она трансформировалась и дальше.Для этого достаточно помнить, помнить, хранить и фиксировать.

Давайте начнем со свечи и молитвы. И так мы обязательно придем к музеям и книгам, к тому, с чем познакомим наших детей.

умш 18умш 19

Екатерина Колмыкова, фото автора

Деловой Славянск