У лютому – травні 2016 р. в Маріуполі проводиться захід “Малюємо заради миру”, результатом якого має стати створення нового артоб’єкту в місті.
Організатори ставлять собі за мету привернути увагу до проблеми художнього розвитку міста та залучити молодь до процесу трансформації Маріуполя; зробити частку міста більш живою, яскравою, несподіваною та незвичною; створити яскравий інформаційний арт-захід; акцентувати ідеї миру, примирення, та пошуку шляхів для завершення військового конфлікту.
З лютого 2016 р. триває підготовка проекту: розробляється його концепція, збираються ідеї, створюється положення про загальноміський відкритий конкурс, за результатами якого будуть відібрані найкращі роботи, що прикрасять фасад одного з будинків міста, запускається сайт, проводяться рекламні заходу з метою інформування населення, розробляється дизайн та виготовлення подарунків для учасників.
Оголошення про конкурсРозробка дизайну та виготовлення подарунків для учасниківРозробка дизайну та виготовлення подарунків для учасників
Наразі, організатори вже отримують перші конкурсні роботи, з якими можна ознайомитися за посиланням.
Одночасно триває розробка загальної концепції фасаду, технічна підготовка поверхні.
Фасад художньої школи ім. Куїнджі, який було обрано для втілення ідеї проекту
Результати проекту будуть оголошені у травні 2016 р. презентацією.
Озброївшись ідеєю миру ця яскрава соціальна і культурна ініціатива допоможе об’єднати творчих та небайдужих маріупольців і разом змінити облік міста на краще.
Участь у спільній культурній діяльності молоді Маріуполя посприяє формуванню базових моральних орієнтирів та дозволить розкрити таланти, обдарування і здібності багатьох мешканців міста.
30 березня 2016 року в Києві, в конференц залі «Олімпійський» (вул. Велика Васильківська 55, Хол Чемпіонів, метро Олімпійська) відбудеться другий випуск Української Миротворчої Школи. Початок реєстрації з 9:30, початок засідання о 10:00. Закінчення роботи о 18:00.
Програма конференції
9:30 реєстрація (паралельно трансляція фільмів)
10:00 Початок. Вступне слово координаторів, запрошені.
10.30. Презентація нових стратегічних рамок
«Освітній напрям в діяльності УМШ». Г. Усатенко
«Побудова спільних візій моделей місцевого самоврядування для конкретних громад». І. Семиволос
«Розвиток публічних комунікацій для протистояння інформаційній війні та атомізації суспільства» Н.Зубар
«Підвищення включеності жінок і представників етнічних меншин в миротворчість» С. Данилов
«Інтеграція внутрішньо переміщених осіб, жертв війни і військових у місцеві громади» А. Каменщиков, І. Дубровський
11:30 -12.30: Презентація загальних проектів УМШ:
Школи УМШ: Г. Усатенко
Миротворчі автобуси: В. Овчаренко
Журнал «Миротворець»: П. Гомонай
«Культура Добросусідства»: М. Араджионі
Огляд соціологічних досліджень: І. Дубровський
12:30кава-брейк (паралельно трансляція фільмів)
12:45 – 14.00: презентації регіональних проектів (області Луганська, Донецька)
14.00 – 14.30: Презентація Книжок. З. Буяк, А. Каменщиков, О. Зінченко.
Презентація нової стратегічної рамки «Історичний діалог: подолання травматичного і поділеного минулого»: О. Зінченко
17:30 – 18.00: презентації регіональних проектів (області Одеська, Приазов’я)
18:00 – 19.00: вручення сертифікатів, нагородження активних учасників проекту «Українська Миротворча Школа»
19:00: Етно дійство (гуляння весілля) і банкет
21:00 Завершення
Українська Миротворча Школа – це проект коаліції громадських і державних організацій України та Польщі, який працює за підтримки Посольства Великої Британії В Україні.
Київ. 29 березня. УНІАН. Експерти висловлюють переконання, що у Донецькій та Луганській областях відсутня етнічна складова конфлікту.
Про це під час прес-конференції в УНІАН повідомили координатори проекту «Українська Миротворча Школа» Наталія Зубар та Ігор Семиволос, а також кандидат соціологічних наук Ігор Дубровський.
«Українська Миротворча Школа» провела емпірико-соціологічне дослідження соціального капіталу (зв’язки людей, довіра, очікування) у 26 містах сходу та півдня України, в тому числі тих, що межують з зоною проведення АТО. “Конфлікти, які мають місце в Україні, не базуються на етнічній складовій якби хтось це не казав. Тобто, етнічна складова відносин не є переважаючою у визначенні відносин в тому чи іншому місці. Це стійкий тренд”, – сказав Дубровський.
Говорячи про ступінь ідентичності мешканців південних і східних областей, кандидат соціологічних наук зазначив, що респонденти, відповідаючи на запитання щодо того, ким вони себе відчувають в Україні (патріотом України, громадянином, європейцем, мешканцем регіону і т.д.), у своїх відповідях продемонстрували, що великої різниці між групами людей, які є етнічними українцями або етнічними росіянами, немає.
“З’ясовуючи, чи є етнічна складова основою конфліктного потенціалу, ми з’ясували… що різниця невелика. Тобто етнічні росіяни, які мешкають в Україні, громадяни України, переважно з невеликим відривом відчувають себе також патріотами міста, патріотами регіону, патріотами України”, – підкреслив Дубровський.
Зокрема, він продемонстрував результати опитування. У цьому зв’язку Зубар зазначила, що серед опитаних громадян, по етнічному складу, 67% респондентів були українцями, 23,5% – росіяни, 2% – кримські татари, 1,8% – вірмени, а інші національності склали окремо кожна менше 1%.
Так, серед опитаних мешканців східних та південних областей громадянином України повністю себе вважають 56%, в значній мірі – 27,3%, в незначній мірі – 10,3%, зовсім себе не відчувають громадянами України – 4,4%, і тільки 1,9% не змогли відповісти на це запитання.
Також, відповідаючи на запитання про належність до певного регіону, серед опитаних мешканцем регіону в повній мірі себе вважають 46,4%, в значній мірі – 27,3%, в незначній мірі – 8%, зовсім не відчувають – 1,8%, і тільки 3,4% не змогли відповісти на це запитання.
Громадянином СРСР серед опитаних повною мірою себе вважають 5,2%, в значній мірі – 6,6%, в незначній мірі – 11,9%, зовсім себе не відчувають громадянами СРСР – 64,4%, в той же час 11,2% не змогли відповісти.
Патріотом України в повній мірі себе вважають 28,9% опитаних, в значній мірі – 29,1%, в незначній мірі 17,4%, зовсім не відсувають себе патріотом України 17,4%, а 6,5% не змогли відповісти.
Окрім того, Дубровський зазначив, що гіпотеза про те, що мешканці східних областей України, які безпосередньо живуть у прифронтовій зоні, визначають своє середовище більш небезпечним, ніж вважалося, не підтвердилася. “Люди, які живуть в регіонах так званої загостреної або гострої ситуації (Донецька і Луганська області), більш мобілізуються, і… саме у цих регіонах фіксується вищий рівень громадянської активності”, – сказав кандидат соціологічних наук.
Зокрема, за його словами, серед осіб, які живуть у прифронтових зонах, формується певна спільнота громадсько-активних людей. “Порівняння відповідей громадсько-активних людей з іншими відповідями дає змогу зробити висновок, що це переважно українськи налаштовані громадяни”, – сказав соціолог.
У свою чергу Семиволос, погоджуючись з тезою, що немає етнічного підгрунтя для конфлікту, який триває на сході України, сказав, що цей конфлікт є ціннісним. На його переконання, цей конфлікт “не можна вирішити шляхом вирішення конфлікту інтересів через компроміси, через розподіл ресурсів і т.д.”.
У цьому зв’язку Семиволос висловив думку, що ціннісні конфлікти набагато складніше вирішуються, і що необхідно усвідомлювати, що в рамках цього ціннісного конфлікту українцям на сході України доведеться жити тривалий час. “До цього треба бути готовим і розуміти, що простих рішень там просто немає і не буде”, – заявив Семиволос.
Також він звернув увагу на проблему культури бідності, яка поширена в усій Україні. Цей фактор Семиволос назвав великою проблемою, бо люди, які намагаються виживати, схильні приймати будь-яку ідентичність, яка може створювати відчуття захищеності, своєрідний патерналістський захист. Семиволос сказав, що у південних та східних областях не так багато людей, які відносять себе до середнього класу. Він відзначив необхідність вжиття заходів із подолання культури бідності, проведення роботи з тими людьми, які готові бути соціально активними групами.
Дослідження було проведене у грудні 2015 – березні 2016 року за підтримки посольства Великої Британії в Україні. Всього було опитано 1828 осіб у 26 містах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Одеської областей.
26 березня 2016 р. до Запорізького краєзнавчого музею приїхали представники правозахисної Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», щоб презентувати звіт про місця позбавлення волі у Донецькій та Луганській областях. Звіт «Ті, що пережили пекло» включає видання та однойменний документальний фільм, який, зокрема, покажуть на великому екрані на фестивалі Docudays у Києві.
Правозахисник Олександр Павліченко розповів те, про що документатори Коаліції дізналися від колишніх бранців підвалів, гаражів та інших імпровізованих в’язниць на територіях, контрольованих «ДНР» та «ЛНР». Зокрема, він наголосив, що в жодної категорії людей немає гарантії не потрапити «на підвал» і уникнути катувань – адже серед ув’язнених трапляються проукраїнські активісти і сепаратисти, літні люди і неповнолітні, журналісти і священики, багаті бізнесмени й злиденні алкоголіки, інваліди і вагітні жінки. Більш того, ті, в кого на окупованих територіях лишилися родичі і друзі, свідчать, що останнім часом, аби убезпечитися від переслідувань, стало замало лише мовчати – потрібно вихваляти «ДНР/ЛНР».
Перед присутніми виступив безпосередній свідок – колишній житель нині окупованого Стаханова Євген Шляхтін, якого схопили «ополченці» за проукраїнську позицію. Щонайперше його потягли до будівлі стаханівського УБОЗа, а саме – до більярдної, яка слугувала катівнею. Молодого чоловіка били гумовими палицями, прикували ланцюгом, цим же ланцюгом душили. За словами Євгена, найтяжчими були перші три дні, коли він був «наче рослина», не маючи сил ані розмовляти, ані їсти, ані про щось думати. Також він вважає одним із найжахливішим моментів те, що камери утримання розташовувалися поряд із катівнею: коли бойовики забирали на тортури співкамерника, потім було чути, як той кричить і стогне від болю. «Це неймовірний психологічний тиск, це тебе просто вбиває морально», – згадує Євген. Загалом він провів у неволі місяць.
Історія Євгена зачепила присутніх: цікавили питання, що допомогло йому вижити, як він налагодив життя після звільнення і переселення до Одеси, що йому відомо про обставини захоплення Стаханова, які люди лишилися «на тому боці». Євген наголосив, що на окупованих територіях наразі живуть дуже різні, зокрема й за поглядами, люди. Є ті, хто переїхав би до інших регіонів, але не може залишити хворих родичів або не наважується кинути оселю й бізнес, розуміючи, що на контрольованій українською владою території доведеться все починати з нуля. Наразі переселенці можуть сподіватися на державні виплати в розмірі 400-800 грн або, у кращому разі, на допомогу благодійних організацій.
Презентація звіту відбулася в рамках проекту «Посилення інституційного розвитку Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» через зміцнення внутрішніх та зовнішніх комунікацій». Захід пройшов завдяки фінансовій підтримці посольства Великої Британії в Україні в рамках реалізації проекту «Українська миротворча школа».
25-27 березня 2016 р. в рамках проекту Української Миротворчої школи було здійснено екскурсійну подорож до міста Запоріжжя дітей з міста Лисичанська.
Метою проекту є ознайомлення дітей з історією та культурою різних куточків України для розвитку любові до Батьківщини та патріотизму, консолідації та єдності покоління, що підростає.
Першого вечора діти переглянули декілька ознайомчих відеофільмів про місто Запоріжжя, отримали відповіді на свої питання.
Екскурсійна програма була насиченою та інформативною, діти дізналися багато нового, цікавого, пізнавального. Зокрема, відвідавши Запорізький обласний краєзнавчий музей, вони ознайомилися з експозиціями чотирьох напрямків, з яких вони дізналися про природу запорізького краю, розвиток Запоріжжя впродовж епох, починаючи з палеоліту до новітньої епохи. У відділі, присвяченому будівництву греблі «ДніпроГЕС», діти дізналися, яким складним та великим був цей процес.
Далі була екскурсія до етнографічного комплексу «Козацька залога», що розміщений на знаменитому острові Хортиця. Тут діти переглянули виступ козаків, який включав трюки на конях, номери з арапником, шаблями та списами, козацькі ігри та розваги. Після вистави діти мали можливість сфотографуватися з козаками та поставити їм питання.
Під час екскурсії до залу реконструкції древніх суден, діти побачили легендарну козацьку чайку, яку було піднято із вод Дніпра, що бачила російсько-турецьку війну, а також ще декілька суден козацького флоту часів XVIII століття.
Під час обіду в колибі на території комплексу, діти відвідали страви української національної кухні, що гармонійно вписувалися до етнічного інтер`єру колиби.
Далі була екскурсія до історико-культурного комплексу «Запорізька Січ». Він являє собою відтворену копію старовинного козацького поселення. Задовго до свого відкриття комплекс встиг стати популярним туристичним об’єктом. Тут діти познайомилися з побутом і життям запорізьких козаків, оглянули такі цікаві експозиційні об’єкти, як: «Військова канцелярія», «Будинок кошового отамана», «Курінь» та «Храм Покрова Пресвятої Богородиці». У всіх приміщеннях створений інтер’єр, характерний для часів козацтва. Крім того, у селищі відтворені пушкарня і січова школа. Цю екскурсію провів історик, працівник комплексу, депутат Запорізької міської ради, кіборг В’ячеслав Зайцев.
Наступна екскурсія відбулася в музеї ретро автівок «Фаетон». Тут представлені автівки минулих часів, як цивільні, так і військові, як радянські, так і іноземні. В залах музею зібрано понад сотню автівок, серед яких є дуже рідкісні.
Після вечері відбулася прогулянка вечірнім містом, що продемонструвала гостям головний проспект міста Запоріжжя, що зовсім нещодавно отримав нову назву Соборний в рамках втілення Закону про декомунізацію.
Під час прощання гості отримали невеличкі сувеніри на згадку про місто.
Проект підтримали та забезпечили допомогу керівник ГО «Сприяння розвитку Лисичанська», підприємець та депутат міської ради Кирилов П.В., що профінансував переїзд дітей з Лисичанська до Запоріжжя та назад, Департамент культури, туризму, національностей та релігій при ОДА Запоріжжя в собі Мороко В.В., ГО «Самооборона Майдану Запоріжжя».
