Громадська рада при Міністерстві освіти та науки України
Донецька обласна державна адміністрація
Запрошують!
Друга міжнародна науково-практична конференція
«Місцеве самоврядування на Донбасі: проблеми та перспективи розвитку»
Конференція відбудеться 16 березня 2016 року о 13.00
Реєстрація розпочинається о 12.30
за адресою: м. Красноармійськ, Донецька обл., пл. Шибанкова, 2
(ДонНТУ, 2 корпус, аудиторія 2.204)
Мета конференції – обговорення та пошук рішень актуальних проблем місцевого самоврядування, обмін практичним і дослідницьким досвідом.
Буде розглянуто питання:
Історичні аспекти становлення та розвитку місцевого самоврядування (український та європейський досвід)
Роль та значення громад у розвитку місцевого самоврядування
Європейські стандарти місцевого самоврядування
Економічний та культурний потенціали місцевого самоврядування.
Освіта та медичне обслуговування на відповідній території.
Реформування місцевого самоврядування в Україні – виклики сьогодення
До участі у конференції запрошуються викладачі, працівники державних та місцевих органів, громадські діячі.
Технічне забезпечення:
мультимедійний проектор
Регламент конференції
Виступи – до 10 хв.
Повідомлення – до 5 хв.
Матеріали буде опубліковано у збірнику конференції
Вимоги до оформлення матеріалів:
Матеріали доповіді подаються об’ємом до 5 сторінок А4 українською мовою через 1,5 інтервал: назва роботи курсивом, далі прізвище та ініціали авторів та керівників, найменування закладу, установи, текст з посиланнями, список літератури.
Зазначені матеріали друкуються 14 шрифтом у текстовому редакторі МS Word для Windows, формат файлу *doc, *rtf, абзац 1 см. Усі поля – 20 мм. В електронному варіанті таблиці, схеми та малюнки виконуються в тексті у відповідному масштабі.
Посилання в тексті, наприклад, [4, c.7], де 4 номер у списку літератури за алфавітом, 7 відповідна сторінка, на яку робиться посилання. Вимоги до оформлення відповідно до бюл. ВАК №3, 2008.
Подаються роздрукована та електронна версії доповіді.
Кожна стаття має містити таку структуру:
Анотація. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими або практичними завданнями;
2.Аналіз останніх досліджень та публікацій, присвячених розв’язанню проблеми, на які посилається автор;
3.Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується доповідь;
4.Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням наукових результатів.
5.Висновки дослідження з обґрунтуванням наукових результатів та перспективи подальших розвідок у зазначеному напрямку. Практичне значення дослідження.
6.Список використаних джерел.
Заявку про участь у конференції та статтю або тези надсилати до 10 березня 2016 р. за електронною адресою: tanenok.a@gmail.com
Приклад оформлення заявки.
Прізвище _____________________
Ім’я __________________________
По батькові ____________________
Назва (організації, установи, посада) ____________________________________
С 11 по 17 декабря 2015 г., в Херсоне проводился Первый урбанистический форум и воркшоп. Проводила егоинициативная группа «СОУС: Культура Юга Украины (coyc.com.ua)»при финансовой поддержке «Украинской миротворческой школы» в партнерстве с ЦМИ «Тотем», Муниципальной лабораторией идей и Молодежным советом при городском голове.
Темой мероприятия стало городское пространство и его роль в объединении общины. Основой форума был воркшоп (образовательная программа) программа для молодых людей, в качестве примера было взято обустройство парка Ленинского Комсомола, в частности Лебединого озера.
Что такое урбанистика, городское пространство, публичные пространства? Почему отдельные уголки города становятся местом притяжения для горожан, и нужно ли что-то делать для развития публичных пространств Херсона? – на эти и другие вопросы ответил координатор проекта – Сергей Дяченко.
Сергей Дяченко
– Данный форум впервые проводится в городе Херсоне?
– Да. В данном формате, в котором проводим мы – точно впервые. До этого проводились архитектурные конкурсы, были и обсуждения. В частности, Муниципальная лаборатория идей проводила круглые столы на актуальные проблемы, касающиеся и архитектуры и градостроительства, приглашая специалистов из разных сфер. У нас немного другой подход. Мы пытаемся привлекать творческую молодёжь и «погружать» их в тему интенсивными воркшопами, пытаясь научить их думать быстро и конкретно, а свои идеи предствавлять самым разнообразными способами, текстом, визуальными образами и другими средствами. Молодому поколению в этом городе жить, они члены городской общины, у них есть своё виденье, и они имеют право его реализовать. Мы не ставим перед собой глобальных проблем, и предложения творческих групп по поводу Лебединого озера не следует рассматривать, как итог воркшопа или как проекты, которые непременно нужно реализовать. Да, это идеи, которые очень важны и их можно использовать, но, по большому счёту, это учебное задание, которое помогает переосмыслить представление о том, что такое город, городское пространство. Почему именно Лебединое озеро? Это место было пустырём (с тех пор как окончательно пересохло в 2003 г.), пока туда не зашла молодёжь с идеями создания площадки для творчества и активной деятельности. Там проводились кинопоказы и даже концерт. Что их привлекает туда? Может быть углубление и безветренная территория, может необычное место, но этот бассейн стал потенциальным публичным пространством и зоной общения.
– Находит ли данная инициатива поддержку и единомышленников не только среди молодёжи, но и среди людей старшего поколения?
– Лебединое озеро было создано ещё в 70-х годах и было любимым у многих представителей старшего поколения. Сейчас для его восстановления необходимо огромные затраты. Пока такой финансовой возможности нет и территория заброшена. Есть два варианта: восстановить его таким, каким оно было или частично, либо же вообще отказаться от этой идеи и сделать что-то другое, что-то новое. Пока это пустырь и с ним хочется поработать. Парк вообще находится в заброшенном состоянии, и не привлекает внимание людей так, как того хотелось бы. А ведь этолицо города. Наша инициатива конечно же привлекла внимание и к проблеме парка, и к проблеме озера. Но, повторюсь, мы не ставим задачу реализовать наши идеи и проекты, мы ставим задачу научить ценить и понимать город.
– Были озвучены какие-то предложения или идеи, во время проведения форума, которые смогли привлечь ваше внимание или внимание тренеров?
– Меня и тренеров удивило, прежде всего то, что те молодые люди, которые у нас работали, уделяли большое внимание спортивной тематике. Сейчас спорт очень разнообразен и динамичен. Я как велолюбитель это понимаю и тоже люблю поноситься по экстремальным маршрутам. Но нас самих это меньше интересует, потому что это всё-таки неспортивная территория. У парка есть своё зонирование. В нем есть и спортивные зоны, и аттракционы, и зона отдыха. Это озеро скорее относится к зоне отдыха. Мне больше нравится идея, связанная с привнесением арт-составляющей, элементов современного искусства, даже в виде озеленения. Но это мое мнение, а были прекрасные идеи по созданию детской площадки, развлекательного центра, рыбного пруда с рыбным рестораном, самшитовых лабиринтов и многие другие, которые можно хоть завтра реализовывать.
Очень важная задача, которую мы ставили перед нашими участниками – это коммерческая составляющая. Мы пытаемся их направить на то, что проекты могут быть самыми фантастическими, но если они не найдут финансовой поддержки, то это означает не столько невозможность реализации, сколько ненужность самой этой идеи для общества, которое фактически отказывается ее поддерживать деньгами.
– Проявляли ли интерес к вашему проекту представители городской или областной власти? Есть ли от них какая-то реакция или отзывы о вашей работе?
– Интерес определённый есть, о том что происходит на форуме знает и городской голова и городская архитектура и другие представители власти. Нашими друзьями стали сотрудники отдела коммунальной собственности. Мне бы хотелось, чтобы все наши идеи были замечены и отмечены. Возможно, какие-то из них будут реализованы, а другие просто возьмут на заметку. Город получит стимул для развития. Например, во Львове есть Институт города. Это общественная организация при городском совете, которая играет роль связующего звена с городской общиной. Она собирает предложения горожан, ищет средства на реализацию в той же городской общине, оформляет идеи в проекты и передаёт в мэрию. Эта организация успешно работает и хотелось бы чтобы у нас тоже такая связка с общиной образовалась.
– Этот форум проводится только в Херсоне? Каков масштаб вашего проекта? Будет ли подобное мероприятие проходить и в других городах и областях Украины?
– Мы очень надеемся, что наш проект будет продвигаться и дальше. Сам форум – это модель работы с молодыми людьми, которую мы уже обкатали и которую можно экспортировать в другие города. Когда мы приезжаем в другие города, то мы ярче видим проблемы этого города. Это сразу бросается в глаза. Было бы здорово если, и к нам приезжали на форум молодые люди из других городов.
– Есть ли в Херсоне другие объекты, помимо Лебединого Озера, которые заслуживают не меньшего внимания и требуют поиска решения их усовершенствования?
– Эта тема была затронута ещё с самого начала. В Херсоне есть несколько подобных площадок, с которыми можно было бы поработать. Наш эксперт – Михаил Вустянский – назвал такие площадки: это и Привокзальная площадь, и сквер на углу улиц Суворова и Михайловича, и Торговый центр «Суворовский», и Набережная и т. д. Боюсь, таких проблемных зон будет с каждым годом всё больше, если мы не будем обращать внимание на решение проблем с ними.
– Будут ли в рамках вашего проекта проводиться какие-то творческие конкурсы и каковы их масштабы?
– Проведение конкурсов – не наш интерес. Хотя, было бы здорово, если бы в следующем году был объявлен архитектурный конкурс по тому же Лебединому озеру и идеи нашего форума нашли бы в нем отражение. Нам гораздо интереснее представлять выставки или устраивать презентации после таких вот воркшопов, во время которых возникают новые идеи, выстраивается конструктивное обсуждение и заводится очень важный диалог о той или иной проблеме. А работы пусть оценивают участники этого диалога.
– Опираясь на результаты, полученные во время вашего форума, можете ли вы дать прогноз дальнейшему развитию и совершенствованию города Херсон? Сможет ли творческая молодёжь сделать его лучше?
– Когда проходят подобные форумы, круглые столы или обсуждения, часто возникает мысль, что это просто болтовня и что дальше слов дело не пойдёт. Здесь я такой опасности не вижу, потому что, как уже говорилось, задача иная. Она не в том, чтобы менять озеро или наполнять его водой, а в изменении отношения молодых людей к городскому пространству. Они выполнили несколько творческих заданий, которые запомнятся на всю жизнь (и благодаря озеру в том числе), и чуточку изменились. Результат будет виден не сразу, но рано или поздно проявит себя. Я уверен, что наш город станет лучше.
У Херсоні за підтримки Української миротворчої школи 11 грудня 2015 р. відбудеться Перший урбаністичний форум.
Вперше у новому форматі зберуться молоді творчі люди й досвідчені архітектори-урбаністи, тренери й куратори сучасного мистецтва, дизайнери, що працюють у міському середовищі, щоб зарядитися на творчий лад та згенерувати ідеї щодо мікроурбінстичних міских програм, а саме молодіжних публічних просторів.
Що потрібно зробити, щоб оптимізувати хаотичне життя міста , щоб деструктивні зони перетворити на конструктивні, щоб навіть не місто повернулося обличчям до мешканців, а в першу чергу мешканці відкрили для себе власне місто, та власну громаду. Починається діалог.
Ми його ведемо традиційно засобами культури мовою сучасного мистецтва, яка досить красномовна й універсальна. Це особливо важливо, коли тема розмови – примирення у суспільстві.
Кризові категорії це – жертви війни, в тому числі внутрішньо переміщенні особи і учасники антитерористичної операції.
Форум планується провести в Києві 15-16 грудня 2015 року.
Запрошуємо взяти участь в робочих групах для підготовки до форуму. Планується 6 робочих груп.
1. Взаємодія громади/суспільства і кризові категорій
Як долати упередженості у ставленні кризових категорій?
Роль медіа, освіти і громадських організацій у подоланні упередженості щодо працевлаштування та вирішення побутових проблем.
Як «розвернути» суспільство обличчям до кризових категорій?
2. Бізнес та економіка послуг
Проблема створення власного бізнесу і що цьому перешкоджає?
Що є економіка послуг, історії успіху, і що цьому перешкоджає?
Досвід і перспективи бізнес-інкубаційних програм
3. Кризові категорії та діалог із владою
Перешкоди ефективній взаємодії жертв війни та влади
Юридичні та інституційні перешкоди
Що заважає владі у вирішення проблем переселенців?
Чим влада мотивує свою нездатність йти на зустріч переселенцям?
Проблема взаємодія влади та міжнародних організацій
Проблеми комунікації між кризовими категорії та владою
4. Ґендерні проблеми жертв війни
5. Міжнародні практики та законодавчі ініціативи
6. Освіта та професійна перекваліфікація
Практика визнання результатів неформальної освіти
Служби зайнятості VS інститути післядипломної освіти/центри перепідготовки кадрів
Проблеми працевлаштування учителів та викладачів
Доступність дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів для дітей кризових категорій
Успішні практики перекваліфікації жертв війни: український та міжнародний досвід
Записатися для участі в робочих групах можна тут: http://goo.gl/forms/2gFQyx00Ch Запис триватиме до 21 листопада 2015 року. Робочі групи працюватимуть онлайн, можливі збори робочих груп до форуму. Учасникам робочих груп дорога до міст роо=боти відшкодовуватиметься.
З питаннями звертатися до Ігоря Дубровського,куратора напрямку «Інтеграція внутрішньо переміщених осіб, жертв війни і військових у місцеві громади» Української Миротворчої Школи
Форум проводиться в рамках проекту «Українська миротворча школа», який реалізується коаліцією громадських організацій за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
9 – 11 жовтня 2015 р. у рамках проекту «Українська миротворча школа» відбувся “Фестиваль Урбаністики” (м. Бережани, Тернопільської області) за участі відомого польського архітектора Чєслава Белецького.
Чєслав Белецький
Учасниками фестивалю були громадські активісти, депутати місцевих рад, журналісти з невеликих міст та громад. Географія учасників представлена містами Сєвєродонецьк, Луганськ, Херсон, Біляївка, Краматорськ, Артемівськ, Костянтинівка, Сарни, Бережани, Харків, Київ, Варшава, Бахчісарай.
Учасники фестивалю з організаторами
Метою заходу було сприяти залученню громади для зміні міського публічного простору шляхом розробки моделі трансформації функціонування архітектурних будівель у малих містах на прикладі міста Бережани Тернопільської області із подальшою реплікацією.
Програмою заходу передбачалося:
екскурсія-моніторинг міста і визначення об’єктів для аналізу;
презентація учасниками візії майбутнього свого міста;
дискусія про приватний-публічний простір міста та інше.
Учасники Фестивалю також розробляли Урбаністичну концепцію трансформації міської архітектури та міського простору для громади та з погодженням громади, та визначали джерела фінансування для реалізації цієї концепції.
Передбачалося, що подібна Урбаністична концепція стане основою для планування урбаністичних трансформацій у містах учасників проекту.
Цей фестиваль/ work – shop був зосереджений на аналізі проблем благоустрою міста, пошук інноваційних підходів до трансформації міського спільного простору.
Чєслав Белецький є відомим польським архітектором. Народився в 1948 р у Варшаві. Лауреат багатьох премій в галузі архітектури та урбаністики. Читав лекції з архітектури, просторового проектування та урбаністики у Варшаві, Лодзі, Лондоні, Монреалі, Філадельфії, Берліні, Сіднеї, Мельбурні.
Серед найбільших проектів: реалізовані проекти реконструкції та модернізації будівель громадського призначення у Варшаві – Галерея сучасного мистецтва «Захента», Єврейський історичний інститут, Театр «Розмаїтої», Будівля офісу Уповноваженого з прав людини. Найважливіші публікації: «Гра в місто» (1996), книга-навчальний посібник для учнів та їх батьків «Голова» (2003), «Більше, ніж архітектура. Похвала еклектиці» (2005).
День 1-й
Учасники Фестивалю побували на екскурсії вулицями міста Бережани. Разом з екскурсоводом – заступником директора з наукової роботи Бережанського краєзнавчого музею Миколою Процівом відвідали Бережанську ратушу, Церкву Пресвятої Трійці, Вірменську Церкву Св.Георгія, Костел св. Апостола Петра і Павла.
Учасники на екскурсії
Враження учасників після екскурсії:
Сергій Дяченко:Архітектура міста Бережани стара, але добротна, зроблена “на совість”. Тротуари некомфортні. Площа зруйнована. Це відчутно “під ногами”. Ринок – як торгові ряди варто ввести в контекст історії багатовікової Площі Ринок.
Юлія Манукян: Немає місць для збору та дозвілля молоді. Є багато псевдо-історичної архітектури, що не відповідає стилям архітектури. Треба зробити конкурс проектів, за які РЕАЛЬНО голосуватимуть громади. Є велика загроза зробити місто “мертвим”, коли воно завмирає у власній історичності.
Валентина Агафонова: Жахливі дороги, схожі до доріг в Сєвєродонецьку. Проте довкола все зелено. Тротуари вузькі. Немає плавних з’їздів на дорогу для людей з обмеженими потребами, мам з візочками, велосипедами. Треба давати земельні ділянки тільки в обмін за благоустрій довколишньої території. Треба залучити студентів з факультету “Екологія та садово-паркове мистецтво”, щоб створювали проекти для скверів.
Едем Адамов: Треба пояснити людям, щоб вони розуміли, що відповідальність і повноваження на них.
Олекса Муравльов: Як архітектор, бачу як неправильно змінюють фасади. Порушується цілісність композиції та стилю. Багато невмісних Євровікон. Треба створити стратегію єдиної композиції і дотримуватись її.
Роман Захарчук:Треба покращувати плитку і дорогу, і при цьому рахувати її дотичність до віку та матеріалів. Треба захистити історичну цінність на законодавчому рівні. Місцева влада не допрацьовує в питаннях екстерєру та інтерєру через бездіяльність влади.
Березін Володимир: Треба зберегти моделі деконструктувізму для практичної роботи громад.
Наталка Зубар: Треба активні громадяни. Мають бути групи за інтересами, які працюватимуть як архітектори, експерти з очисних споруд (адвокасі – групи).
Микола Проців: Ми навіть робили круглий стіл “Відповідальність за підписом і печаткою”. В місті мало людей, які цікавляться його долею. Треба збільшити їх кількість та активізувати їх.
Олександр Караневич: Об’єкти будують, ухиляючись від стратегії генерального плану.
Чєслав Білецький: Я пізніше представлю можливість говорити однією мовою, сповненою однаковими принципами. Нам треба єдиний сценарій – картину для міста, що дає поняття про образ. Коли інженер побудував Єйфелеву вежу – то два мільйони людей можна було побачити за дві хвилини. Дивіться на масштаб. Всі вважали її соцмодернізмом, імітацією модернізмом. В чому диференція? Варто зрозуміти необхідні нам масштаби. Бережани – чудове місто. Ринкова формула не висвітлює принципів урбаністики. Чого ж ми хочемо? Нам треба гармонія між публічним та приватним життям міста. У ХХ столітті ми загубили це відчуття. Без ЄДИНОГО бачення громади ми нічого не зробимо.
У 1-й день учасники також представляли свою візію майбутнього малих міст України.
Валентина Агафонова представила успішний проект реконструкції скверу в Сєвєродонецьку, який ініціювали громадські діячі, підтримав Міжнародний фонд “Відродження”, “Українська миротворча школа” та міська влада на суму 1 млн 200 тис. грн.
Олекса Муравльов демонстрував можливості використання старих територій міста Краматорська та оновлення галузей виробництва.
Володимир Березін розповів, що Костянтинівка Донецької області має низку з арт – об’єктів. Зокрема, є мозаїки із зображенням космосу, англомовні кафе. Але потрібен контроль за екосередовищем. На першому плані – сортування сміття. Березін наголосив, що активісти борються за функціональність кожної громадської ідеї та проводять проукраїнські екскурсії, організовують виставку «Хроніки нашого часу».
Едем Адаманов розповів, що хотів би бачити Бахчисарай столицею, бо Сімферополь та Севастополь нагадуватимуть про анексію та інші негативні події. Треба зробити ефективне зонування нашої житлової території, бо потрібні велодоріжки, спальні і ділові райони. Найважче буде залучити ефективних експертів, громаду та всіх, що можуть зробити зонування цікавим раз і назавжди.
Після презентацій та дискусії був виступ Чєслава Белецького.
Чєслав Белецький
Кілька тез його виступу:
Вже майже 200 років пройшло з часу створення дизайну щоденника, поділеного на календарні дні з вказівкою особистих даних. Існує памятник “Минуле – майбутньому”.
Треба знати – хто за що й скільки платить. 20 гектарів ландшафтного дизайну в Польщі вартує 1 млн злотих. В Україні це вдвічі дорожче. Ви маєте знати – скільки квадратних метрів робітники можуть впорядкувати за один день та за які гроші. Встановлюйте контроль над тим, аби якість доріг в нас не була українська при ціні німецької.
ХХ століття не робило різниці між моделлю та реальністю. Місто – феномен концентрації композицій, власності і усіх тенденцій архітектури. Можна знайти приклади сучасного та історичного будівництва. Символічні брами можуть грати з сучасними формами, але не перебільшуючи масштаби міста. Якщо на площах вирізають частину, аби модернізувати її – то є велика проблема: як “вклеїти” туди сучасну дифеніцію.
Без стратегії ми “Ходимо в темряві” і здійснюємо стихіні забудови. Простір має працювати з людьми. Не виганяйте людей, що торгують на площах – створіть для них ярмарки.
“Пяний будинок” – це архітектурний жанр, але якщо ці будиночки повторюються – то архітектор “Пяна особистість”. Бо повторюваність – смерть професійності архітектора.
Головне завдання архітектора – зберегти гармонію для комфортного проживання людей.
Клієнт і влада має створити проект, а архітектор знайти механізми втілити їхню ідею в життя.
Не треба будувати театрів для ненаписаних п”єс. Будуйте життєво – важливі для людей будівлі.
Цього ж дня, 9 жовтня, відзначається Всесвітній день пошти. В Бережанському краєзнавчому музеї до цієї події в рамках Фестивалю Урбаністики Української Миротворчої Школи відбулось спецпогашення листівок та марок.
Право першого штемпелю було надано координаторам Української Миротворчої школи – Ігору Семиволосу та Наталії Зубар, польському архітектору Чеславу Белецькому, а також директору відділення пошти в Бережанах – Вікторії Токарській
День 2-й
Цей день був присвячений роботі в групах та розробці Стратегій урбаністичної трансформації міста Бережан. Кожна з груп пропонувала свою концепці.
Одна група представляла своє бачення концепції Бережан як «Живого музею». Інша – як модерного міста.
Коментарі Чєслава Белецького: Ви бачите в місті лише його зовнішню декорацію, ви не пристосовуєте місто до звичайних людей. Порятунок потопаючих – в руках потопаючих. Неможливо з цілого міста зробити живий музей. Ми маємо зробити готелі житлові.
Готелі мають будувати не бізнесмени, а туроператори, що вміють продавати житло в готелях на щодень. Ніхто з місцевих жителів не відновить замку за власні кошти, але він впаде, доки не знайдеться приватний власник. Колонію треба трансформувати в житлові комплекси. Не виїжджайте з міста – зробіть його комфортним для себе.
Якщо люди йдуть в музей – поремонтуйте нарешті в ратуші сходи, щоб вони на них не провалювались!
Ігор Семиволос: Чого бідні – бо дурні, чого дурні – бо бідні. Ініціатива жителів вітається в будь-якій концепції. Влада має показати приклад. Щоб відновити ціле місто – можна починати з однієї вулиці. Бережанам треба якісні інфраструктурні об’єкти. Створіть найбільш відвідуване місце для туристів з чогось конкретного.
Ігор Семиволос
Чєслав: Покажіть місцевим жителям, що ви можете це зробити особисто і своїми руками. Є два типи архітекторів – один – намалював і руки в кишені, а інший знає всі фактури матеріалів і працює… Чим більше людей ОСОБИСТО робитимуть СВОЇМИ руками добру справу – тим більше справ в місті зробимо.
День 3-й
Учасники працювали над пошуком рішень, джерелами фінансування трансформації міської архітектури і міркували над єдиними урбаністичними концепціями.
Нотатки: Ігор Семиволос: Коли аналізували діяльність одного з міських голів Криму – то люди згадували не туристичні об’єкти, а проекти освітлення вулиць і бруківку. Місцеві жителі не готові до того, що їхнє місто стане раптово туристичною чи мистецькою перлиною. Люди прагнуть комфортну. Коли місцеві мають ініціативу – то їм важливо, аби збоку ніхто не втручався. Все вдається, коли є любов до міста, коли хочуть жити в ньому і відповідають за нього. Ці люди отримують кошти, можливості, повагу і все інше.
Формуйте спільноти. Не розчаровуйтесь у своїх справах, коли у вас щось крадуть чи руйнують – не здавайтесь і йдіть за своєю метою, шукаючи вихід – як уникнути руйнації.
Любов до міста – ознака будь – якої цивілізації.
Юлія Манукян: Починати міняти в Бережанах треба від організації базару і місця для торгівлі. Для місцевих жителів це подразник. 100 метрів примирення міста – це площа Ринок. Варто працювати з фірмами, що дають фарби – аби малювати стріт-арт.
Лише винесення пам’ятника Папі Римському на Площу Папи Римського не зробить цю площу красивішою.
Ганна Парфьонова: Треба на правах реклами залучити суперчучасні технології. На набережній ставу треба зробити довкола рекламу тому, хто його почистить. “Бережани збережемо сучасністю”.
Ігор Семиволос:Приватна ініціатива краща, бо люди змотивовані зробити це зробити. Бережанський замок може підтягнути тільки бізнес! Варто максимум зберегти автентику.
Сергій Дяченко:Треба орієнтуватись на сучасного споживача. Це гра в етнографію.
Олекса Муравльов: В Євпаторію люди їдуть на море. Люди в Бережани їдуть дивитись на старе місто.
Ігор Семиволос: У кожного міста є свій запах. Кава з кардамоном, квіти. Навіть коли місцеві жителі знають вік кожної будівлі, то гості сприймають місто як концепцію загалом, і їм байдуже – з якого року будинку. У Варшаві місто з будинками, які засаджені квітами. Зробіть квіти на власних фасадах, і доглядайте за ними. Плющ маскує зруйновані фасади.
Володимир Березін: Треба реальне планування. Треба розбіратись з деконструктивізмом – визначити чітко нові та старі міста. Радянська система часто робила конкурс проектів. Це було затратно. До всього організовуйте конкурс ідей. Це безкоштовно, але дієво та ефективно. Провокуйте місцевих жителів через ЗМІ. Створюйте постійні діалоги.
Микола Проців: У Бережанах, як і в Україні впорядковується фестивальний рух. На громадських радах обговорюються не фактичні, а реальні плани культурних заходів. Треба зробити єдиний стиль зупинок, ті, які рекоструювали під магазини.
Насамкінець всі учасники поділилися враженнями про роботу та підвели підсумки дискусії про урбаністичне майбутнє міста Бережани.
Едем Адаманов: Місто Бережани можна пройти за один день. Треба зробити камери схову на автовокзалі та впорядкувати громадські туалети. Дуже важливі речі почув від Чєслава. Я інакше подивився на своє місто, почну працювати з громадою.
Олекса Муравльов: Я Краматорськ хочу бачити зі стратегічними планами. Треба відновити клумби. З Чєславом розширив своє бачення в архітектурі Ганна Парфьонова: Цікаві погляди Чєслава Белецького дали потребу шукати відповіді на запитання, які він поставив. Від заходу взяла багато думок та ідей, атфосфера заходу в музеї надихає.
Сергій Завгородній: Я старий абстракціоніст, але так закохався в Бережани, що готовий писати їхні пейзажі. Можливо поміркую над пленером, до якого зможу в Бережани залучити цікавих художників.
Сергій Дяченко:Я думаю, що якби така дискусія з експертами була в моєму місті – хто б “рвав” душу за кожен пам’ятник. Як це все відстоювати в призмі часоплинності. До цього треба залучати громадськість до конструктивних діалогів.
Юлія Манукян: Проблема урбаністики – не лише естетика архітектури. Але дивимось на те, наскільки РЕАЛЬНО врятувати місто? Я тут опустилась до рівня людини і її потреб. Ми можемо народжувати естетичних та артових проектів мільйонами, проте потреба міста – натиснути на бачок і вилити воду в потрібне місце. Я подивлюсь на своє місто з боку комфортності для життя.
Володимир Березін: тут я зрозумів, що громадські ради не повинні робити проект, а попередньо залучати людей до обговорень. Треба нам в рамках урбаністики навчити людей відчувати себе господарями свого дому. Мене вразило, що в числі почесних громадян – є і Бандера, і хлопці з АТО, і дієві місцебудівники, патріоти, письменники, щасливі.
Алла Соколовська: Дуже потрібні нам думки інших людей, і ми завжди раді вам спілкуватись. При відїзді Чєслав сказав: “моя мама прожила сто років…І я так житиму…Багато їздитиму та багато працюватиму.”
Анастасія Пугачова: Навіть коли люди потрапляють в місто, то через багато часу вони не пам’ятають відсутності води чи зашпортань за тротуари, вони зберігають враження та емоції. І це я виокремила з лекцій фестивалю.
Галина Проців: Є люди, що представляють інтереси у владі, а є люди, які представляють інтереси громади. Інакше б композиція міста не творилась. Чєслав в другий день подарував мені книгу – “Бізнес патріотичний”. На цей термін ми не звертали увагу. Чєслав відчув наше місто через призму кожного, хто показував йому місто. Він істинний вчитель. Навіть коли ми сприймаємо ідеї в штики – наголосив він, що ми маємо все будувати за критеріями : комфортно, безпечно та красиво. В цих критеріях немає зброї та війни. Щоразу ми гостям показуємо місто, і від кожної поїздки до іншої – місто змінюється, і якщо з природою ми нічого не зможемо зробити, то ми вплинемо на людей.
Олександр Караневич: Дякую Всім організаторам – Ігору Семиволосу, Наталці Зубар, Галині Усатенко. Мені приємно, що незаважаючи на вік кожного – ми всі приходимо в школи: Школи ЛІдерів Змін, Миротворчі школи, тому дякую, що всі відгукнулись взяти участь в Фестивалі і приїхати в Бережани.
Микола Проців: Дякую вам за вашу роботу для розвитку нашого міста.
