Миротворческая школа на Луганщине: как работается в Северодонецке?

О том, как меняется ситуация на востоке страны говорим с экспертом, активистом и координатором Украинской миротворческой школы Игорем Семиволосом.

Игорь Семиволос. Авторські права: «Громадське радио»

Дмитрий Тузов: Расскажите о самых ярких впечатлениях и выводах о двухгодичной работе Украинской миротворческой школы на Донбассе.

Игорь Семиволос: За эти 2 года мы подошли к определенному рубежу, когда развитие в формате привлечения активистов уже себя исчерпало.

Дмитрий Тузов: Почему, активисты закончились?

Игорь Семиволос: В основном, да. Мы были практически первой инициативой, которая пришла в эти регионы, поэтому нам удалось аккумулировать большую часть людей. Сейчас мы пришли к этапу, когда необходимо вовлекать в миротворческий процесс совершенно новых людей. Их нужно искать и обучать.

Дмитрий Тузов: Речь идет о волонтерской работе?

Игорь Семиволос: В процессе двух лет работы мы создали определенный формат Украинской миротворческой школы — это проекты, которые реализуют ее участники, исследовательская работа и обучение в формате школы социальных посредников. Люди инициативно выходили на нас и проходили конкурс. Мы провели обучение 60 новых людей в прошлом году. Среди них было большое количество переселенцев, молодежи и женщин.

Дмитрий Тузов: Чем именно занимаются эти люди? Что такое миротворческая деятельность?

Игорь Семиволос: Это все, что угодно в контексте формирования диалогового пространства в громадах. Наша основная задача — подготовить этих людей к выполнению функции социального посредника. В своих громадах они должны будут инициировать какую-то общественную деятельность, направленную на создание публичного пространства и решение общих проблем.

Для нас крайне важно, чтобы люди активно вовлекались в формирование новой украинской идентичности в Донецкой и Луганской областях. Мы даем им определенный уровень знаний, позволяющий работать не только в активистской среде, но и с людьми, которые остаются пассивными или негативно настроенными к Украине.

Ольга Веснянка: Я была в кризисном медиацентре «Северский Донец». Наблюдала, насколько активно там выпускается местная газета, видела конкурс рисунков, была на разных презентациях, посвященных переселенческой тематике.

Часто такого рода проекты существуют пока есть финансирование. Видите ли вы потенциал в этих уже налаженных контактах?

Игорь Семиволос: Команда Кризисного медиа центра с самого начала была нацелена на диверсификацию возможностей финансовой поддержки. Сначала их поддерживали фонд «Відродження» и Украинская миротворческая школа. Они смогли привлечь другие ресурсы и их робота сейчас не только не затихает, но и становится крайне важной — не в последнюю очередь из-за того, что Луганщина долгое время оставалась на периферии.

Кроме того, мы поддерживали молодежное интернет-радио «Без меж», которое должны были слушать люди на оккупированных территориях.

Ольга Веснянка: Как местные жители на Луганщине относятся к приезжим?

Игорь Семиволос: С пониманием, они достаточно открыты, они готовы слушать и учится.

До войны луганский регион был несколько законсервированным. В 2013 году в Северодонецк приезжали представители фонда, чтобы встретится с представителями гражданского общества. Они рассказывали людям о том, какие инициативы можно поддержать. Результата не было.

Сейчас мы наблюдаем взрывной характер появления украинской идентичности в Луганской области. Вообще, я не очень люблю говорить «на Донбассе», потому что эта идентичность в свое время активно навязывалась «Партией регионов» и российскими СМИ.

На самом деле, большая часть Луганской области принадлежит к Слобожанщине. Появление украинской армии привело к возникновению центров гражданского общества в этом регионе.

Дмитрий Тузов: Меняются ли настроения местных жителей?

Игорь Семиволос: После освобождения территорий пророссийски настроенная часть местных жителей находилась в режиме ожидания. Через год стало понятно, что Украина сюда вернулась и вернулась надолго, а проукраинские общественные организации получили возможности и ресурсы. Тогда группы сомневающихся пошли на контакт с проукраинскими группами.

Ольга Веснянка: В Северодонецке уже начала работать новая полиция. Каково отношение местных жителей к ней?

Игорь Семиволос: Первые отзывы свидетельствуют об очень положительном отношении местных жителей.

Ініціатива, створена в рамках УМШ змагається за звання кращої

Ініціатива «Розвивальні ігри для дітей разом з військовослужбовцями», яка була підтримана Українською Миротворчою Школою номінована на звання кращої у Третьому всеукраїнському конкурсі «Краща громадська ініціатива України ‘15», що проводить мережа «Громадські ініціативи України».

bed9fe

Номінація, в якій бере участь ініціатива: Краща ініціатива у сфері роботи з дітьми та молоддю.

Реалізований проект був «Першим Антикафе Бердянська Час Є!»:

У рамках проекту за підтримки Української Миротворчої Школи ми провели 6 виїзних ігротек для Бердянської школи-інтернату. Участь в ігротеках взяли вихованці, військовослужбовці та наші волонтери. Відвідувачі, волонтери та військові вчили дітей в них грати, а самі ігри (17) подарували притулку.

Також нашими волонтерами були проведені благодійні майстер-класи з розпису пряників. Ще організовано святкову акцію до дня Святого Миколая з виставою, ігротеками та розвивальними атракціонами.

Що стало причиною ініціативи, як виникла ідея її реалізації.
Місто Бердянськ знаходиться у зоні наближеній до зони АТО. Мешканці міста із насторогою відносяться до людей у військовій формі. В місті відчувається напруження пов’язане з близькістю до зони бойових дій.

Ми вирішили показати, що військовослужбовці, які дислокуються у місті не є небезпечними. Що їх місія захищати Бердянськ. І показати, що військові приймають активну участь у соціальному житті міста. Бердянськ це мирне місто.

За який час було реалізовано ініціативу
2 місяці (листопад-грудень 2015)

Детальний опис ініціативи – що конкретно було зроблено в рамках реалізації ініціативи (які заходи були реалізовані, як залучались місцеві жителі, молодь, спонсори…)
Місто Бердянськ знаходиться у зоні наближеній до зони АТО. Мешканці міста із насторогою відносяться до людей у військовій формі. В місті відчувається напруження пов’язане з близькістю до зони бойових дій.

Ми хотіли показати що військовослужбовці, які дислокуються у місті не є небезпечними. Що їх місія захищати Бердянськ. І показати, що військові приймають активну участь у соціальному житті міста.
Для цього було заплановано та проведено 6 виїзних ігор для дітей з дитячого притулку, що знаходиться у Бердянську.

Під час кожного заходу дітям було презентовано нові настільні розвивальні ігри. Ми навчили дітей грати в розвиваючи ігри та подарували ігри притулку. Окрім волонтерів нашої організації, в проекті приймали участь військовослужбовці. Вони теж навчали дітей та грали з ними. Звіти про проведені ігротеки були розміщені у соціальних мережах та на новинних сайтах міста.
У рамках проекту було проведено шість виїзних ігротек для дітей із інтернату разом з військовослужбовцями. Всі заходи були проведені за адресою: м. Бердянськ, вул. Степанянца, буд.13 в ігрових класах комунального закладу «Бердянська Загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради.

Перша ігротека відбулась 16 листопада з 15:00 до 18:00. В акції прийняли участь 10 військовослужбовців Цивільного корпусу «Азов», п’ять волонтерів Творчого простору «ЧАС Є!». В ігротеці прийняли участь 28 дітей. Було подаровано 1 розвивальну гру.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_3458%2Fall
vk.com/azovbrd?w=wall-9402278_394
Наступна акція відбулась 24 листопада з 15:00 до 18:00. Ігротека була проведена шістьома волонтерами для 22 дітей, подарована 1 настільна розвивальна гра.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_3651%2Fall

7 грудня
Разом з волонтерами Творчого простору «ЧАС Є» інтернат відвідали військовослужбовці роти спеціального призначення. Четверо військових і четверо волонтерів провели ігротеку для 26 учнів 7-8 класів. Дітям подарували 4 розвивальні ігри.

9 грудня
Ігротека була проведена для 20 учнів 9-10 класів інтернату. Ігри провели п’ятеро волонтерів та троє військовослужбовців Національної гвардії. Дітям було вручено 5 розвивальних ігор.

11 грудня
У п’ятницю ігри було проведено в інтернаті для 22 учнів 10-11 класів. Приходили двоє військовослужбовців з Цивільного корпусу «Азов» та чотири волонтера Творчого простору «ЧАС Є!». Подарували ще 4 розвивальні гри.

 

 

 

 

 

18 грудня
Окрім ігротеки дітям було організовано свято на честь Святого Миколая. Свято допомагали організувати 12 волонтерів Творчого простору «ЧАС Є!» та 5 Самооборони Бердянська. Для дітей було організовано концерт з інтерактивними іграми, а також роздані солодощі. Всього в святі прийняло участь 140 дітей. Під час ігротеки, яка проходила паралельно зі святом, дітям було передано 2 розвивальні гри.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_4210%2Fall

В рамках проекту було організовано майстер-клас з розфарбовування пряників. В акціі прийняли участь гуманітарна фундація «Хелпер UA» та волонтери Творчого простору «ЧАС Є!». Пряники були передані дітям військовослужбовцями Самооборони Бердянська.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_4177%2Fall Загалом в проекті 258 дітей, 36 волонтерів, 24 військовослужбовців. В рамках 6 ігротек дітям подаровано 17 настільних ігор. Перелік лінків на матеріали, що вийшли в ЗМІ та соціальних мережах додаються.

Які результати Ваша ініціатива принесла громаді?
Діти школи-інтернату познайомилися з військовими, які захищають наше місто, отримали можливість поспілкуватись з ними, пограти в ігри. Дізнались про роботу військових та перестали їх боятися.
Дітям подаровано 17 настільних ігор. Ігротеки принесли вихованцям купу позитивних емоцій. Особливо змінилось їх ставлення до військових: люди у формі перестали викликати в них острах та недовіру.
Вихователі школи-інтернату перестали підозріло ставитись до військовослужбовців та разом з ними брали участь в іграх.

Військовослужбовці сказали, що ігротеки їм сподобались, і вони запланували ще кілька візитів до установи.

Що на Вашу думку дала ініціатива тим, хто її втілював в життя?
Волонтери отримали позитивні емоції та досвід роботи з дітьми, що знаходяться в складних життєвих обставинах. Також досвід взаємодії з військовими, планування, роботи з медіа.

Чи мала Ваша ініціатива своє продовження та які зміни вона принесла?
В 2016 році відбулось вже 4 ігротеки, які продовжують покращувати стосунки в колективі школи-інтернату та зміцнювати громаду.

Ваші поради тим, хто хоче втілювати ініціативи у своїх громадах
Не економити на плануванні.

Чи може Ваша організація (ініціативна група) виступити консультантом або експертом, якщо до вас звернеться інша організація за досвідом, який ви отримали при реалізації цієї ініціативи?
Так, може.

****************************************************************************************************
Довідкова інформація про ініціативу:

Номінація, в якій бере участь ініціатива:
Краща ініціатива у сфері роботи з дітьми та молоддю

Назва організації (ініціативної групи), автора ініціативи:
Творчий простір «Час Є!»

Контактні дані організації:
Клейнос Ксенія
(066) 466 25 12
Xuklya@gmail.com

Назва успішної ініціативи:
Розвивальні ігри для дітей разом з військовослужбовцями

Джерело

«Це наше і ми можемо». Як школярі в Нерубайському владу брали

18-22 травня 2016 р. в с. Нерубайське Одеської обл. пройшов незвичний для цієї місцини фестиваль «Арт в катакомбах».

В селі є музей катакомб, в якому проводиться лише одна екскурсія про партизанський спротив часів Другої Світової війни. Неодноразово чули місцеві жителі нарікання, що інформація, яку подають екскурсоводи не відображає вповні незвичність цього місця. Історія катакомб сама по собі цікава, вона налічує 200 років тільки від початку видобутку вапняку, не говорячи вже про період формування породи, а музей розповідає тільки про 8 місяців партизанського спротиву, та і то, в інтерпретації радянської ідеології.

Після відвідин музею залишається багато питань без відповідей. Історія катакомб складається з багатьох цікавих і пізнавальних періодів та подій, а про них згадують тільки побіжно. Хоча кожну з них можна розвинути в окрему екскурсію та експозицію. Тоді у відвідувачів з’явиться бажання відвідати музею знову.

Можливість змінити концепцію музею, осучаснити, розширити контекст, а відтак, залучити більше туристів та інвесторів, що сприятиме розвитку села та району, спонукала активістів до проведення фестивалю

Саме під час цього дійства і стануть зрозумілими всі можливості села для таких змін. Потрібно відкрити цю цікаву місцину не тільки Україні, а і світу.

13220664_1718360798420433_2885956759121814148_o

Не секрет, що для занурення у світову спільноту, для спонукання інтересу до себе, Україна потребує розвитку соціальних зв’язків, а найкраще цьому сприятиме зовнішній туризм. Розвиток соціальних зв’язків важливий і всередині країни. Радянщина сприяла уосібненню регіонів, гальмувала комунікацію. Саме тому, люди зі сходу та заходу України так мало знають один про одного і піддаються нав’язаним ззовні стереотипам. Розвиток внутрішнього туризму допоможе налагодити комунікацію між регіонами.

Такі цілі ставили перед собою організатори фестивалю.

13239380_1073588729347295_4585548946824337878_n
Автор інсталяції Сергій Божко

Ідея Фестивалю народилася в рамках програмної діяльності Української миротворчої школи під час взаємодії однієї з робочих груп на форумі розвитку Біляївського району Одеської обл.

Співавторами ідеї є слухачі Української Миротворчої школи Юлія Манукян і Сергій Дяченко, викладачка нерубайської школи мистецтв Ольга Рибочка та художниця Марія. Ідея настільки всім сподобалася, що одразу було вирішено її втілити в життя.  Місцева влада Біляївського району підтримала фестиваль і обіцяла організаторам допомогу.

Юлія Манукян, Олександр Бабич та директор музею Олександр Овсюк обговорюють нову концепцію музею

Нерубайське

Потрібно звернути особливу увагу на село Нерубайське. В селі проживає більше 8 тис. мешканців, серед яких близько 1 тис. ромів. Роми живуть осібно, з місцевою громадою активно не контактують, але і не конфліктують. Цікавинка в тому, що свої авто роми прикрашають українськими прапорами. Виявляється, в українців з ромами Нерубайського є спільна, об’єднуюча тема, на основі якої можна знайти порозуміння для подальшої взаємодії та співпраці.

Роми Нерубайського відвідували фестиваль
Роми Нерубайського відвідували фестиваль

Величезне захоплення викликає нерубайська середня школа. Прямо з двору відвідувачів зустрічає тризуб з чорнобривців, висаджений учнями школи.

На території школи є дивовижний етнографічний музей української хати, який може по праву стати ще однією локацією для мандрівників.

Подвір’я та хата побудовані та облаштовані відповідно історичним відомостям про помешкання українців.

Експозиція  музею збирається учнями, вчителями та керівництвом школи, ними ж він і облаштовується. Цей музей – гордість школи та всього села.

Таким стендом зустрічає школа відвідувачів в приміщенні.

Окремого слова заслуговують незвичні учні цієї школи, але про них мова пізніше…


Фестиваль

Розпочався фестиваль з лекційного дня. До Нерубайського приїхали експерти Української миротворчої школи, щоб розповісти про миротворчі практики та презентувати підручники школи. На лекціях були присутні активісти села, керівництво музею катакомб та школи, вчителі та учні, гості з Херсону, Одеси та Києва.

Збігнєв Буяк та Людмила Ямщикова

Лекції проводили експерти УМШ Олександр Зінченко, історик, публіцист та Збігнєв Буяк, один з лідерів польської Солідарності, польський політик, який ліквідував комунізм в Польщі. Відбулися також лекції музейника Михаїла Рашковецького, екскурсовода Олександра Бабича та педагога Дмитра Жданова.

Михаїл Рашковецький

Акцент у лекціях експертів УМШ робився на тому, що тільки громада спільними зусиллями здатна зробити життя у своїй місцині кращим, тільки активність згуртованих заради спільної мети мешканців сприятиме їх добробуту. Лекції музейників переконали в незвичності музею катакомб, запропонували зміну музейної концепції, накидали ідей для підвищення цікавості до музею та його цінності для туристів. Педагог розповів про значення музеїв для навчання та розвитку дітей.

«Музей має перетворитися з місця перебування минулого на майданчик комунікацій про минуле, сучасне та майбутнє» – Олександр Зінченко

Учні школи брали активну участь в обговореннях після лекцій. Жодне питання лекторів, жодне спонукання до активності не залишилося без відповіді. Школярі активно взаємодіяли, заперечували, вступали в діалоги.

Учні школи та Збігнєв Буяк. Після лекції
Учні школи та Збігнєв Буяк після лекції

Найкращою ілюстрацією того, що «насіння» впало на благодатний грунт, стало завзяття та активність з якою учні взялися до опікування фестивалем. Вони поводили себе як справжні господарі і їм не потрібен був дозвіл на дії! Це привід для гордості для вчителів цих дітей та для всієї школи.

13260256_1594591770831221_32176971368118651_n
Учні школи у волонтерському вбранні

Школярі були на фестивалі волонтерами. Вже з вечора першого дня стає зрозумілим, що не вистачає екскурсоводів для обслуговування всіх бажаючих відвідати музей. Працівники музею по ходу фестивалю вчилися давати раду новим викликам по зміні формату. Учні, які чудово знають історію катакомб, беруть на себе цю роботу. Директор музею теж запалюється новими змінами. Всі разом складають новий графік роботи музею та розклад екскурсій.

13254454_1594595520830846_7039663798574399920_n
Учні школи були на фестивалі волонтерами

Ближче до вечора до організаторів підбігла одна з школярок з повідомленням, що хтось руйнує експозицію. Поки організатори добігли до місця події, там двоє школярів вже пояснювали шкідникам, чому не варто так себе поводити. Згодом бешкетники осторонь з цікавістю спостерігали за подальшими подіями.

Отримані за екскурсії кошти учні вирішили витратити на свої майбутні проекти. Школярі стали лідерами змін, що відбуваються в їхньому селі.

13239121_1594592024164529_8824859588808498546_n

Господарі беруть своє і заявляють про межі своєї відповідальності!

Взагалі події навколо фестивалю справили враження на місцевих мешканців і посприяли зміні їх поглядів на становище свого села з позиції перспектив на майбутнє і зміни їхнього сприйняття сучасного суспільства та своєї ролі в ньому. Люди ніби вперше усвідомлювали, що світ змінився, що вони мають вплив, що вони можуть обирати чого вони хочуть для себе, для свого села і досягати своєї мети.

«Ми побудуємо тут те, що ми хочемо, щоб тут було» – Збігнєв Буяк

Цікаво спостерігати за таким переусвідомленням. Воно відбивається в очах людей і одразу відчувається у їх діях. Як на початку нібито байдужі, зневірені, повільні, неквапливі люди, яким, здається, важко навіть очі підвести, не те що працювати, наприкінці фестивалю діють з куражем і вогником в очах, заповзято опікуються своєю ділянкою роботи, ніби побачивши в цьому перспективи кращого майбутнього для самих себе. Це дуже цікаве перетворення. Заради цього варто було проводити таку величезну роботу. Ця подія повертає людям віру у себе, віру, яка методично відбиралася у попередніх поколінь радянщиною і без якою ці люди зростали.


Чим ми цікаві світові?

В Нерубайському є що показати навіть вибагливому європейському туристові. Європейці зараз цікавляться Україною і нам потрібно створити такі об’єкти для експозицій, які показували б нас теперішніх, з урахуванням змін, які відбулися за останні 25 років в нашому суспільстві.

«Так, ми привезли новий сучасний формат музею. Ми змінилися. Ми живемо в іншому суспільстві, в іншій ситуації і зміни поступово доходять всюди. Відбувся якісний стрибок. Ви не помітили? Це новий формат взаємодії і хто не встигає за змінами, має звільнити дорогу для молоді» – Людмила Ямщикова

Суспільний простір України поки не відображає цих змін. Нове суспільство народилося, а арт-об’єкти, сталі вирази, що ми повсякчас використовуємо в житті залишилися ще пострадянськими, а подекуди і російськими. Звісно, такий простір не показує європейцям нас справжніх. Навпаки, він показує нас, як колонію Росії.

Для сучасних митців стоїть задача створити арт-об’єкти, які показували б сучасного українця, його риси характеру, його внутрішню природу, ідеали, проблеми.

Крім того, насичення простору арт-об’єктами гуманізуватиме його, підвищуватиме культурний рівень людей, а це сприятиме побудові цивілізованих відносин та появі неагресивного, неконфліктного середовища, на відміну від культу сили «русского міра».

Нарешті, за допомогою митців ми зможемо відчути, хто ми, чого ми прагнемо, які в нас переваги і недоліки?

Збігнєв Буяк на лекції наголошував, що українцям треба визначитися, що вони привнесуть в Європу своєю появою? На думку Збігнєва, українці можуть пишатися своєю толерантністю і дружелюбністю. Він наголосив, що навіть під час протестів на Майдані, поряд працювали магазини і їх ніхто не займав, визнаючи, що вони виконують свою функцію в суспільстві. Таку миролюбність, за думкою Збігнєва, потрібно підняти на прапор і всюди наголошувати на ній. Саме її ми повинні нести в Європу і саме вона може зацікавити європейців.

Цікаво було б почути зворотній зв’язок від європейців на появу простору, що відображав би нас справжніх. Чи зрозумілі ми їм? Чи цікаві? Чи бачать вони щось спільне з нами? Можливо, на наступний фестиваль будуть і такі роботи від митців.


Арт-простір фестивалю

Ідей для розвитку арт-простору в музеї виявилося багато. Катакомби придатні до демонстрації різних видів мистецтва. Тиша і темінь сприяє зануренню у себе, загострює почуття, налаштовує на спостереження та роздуми.

Галерея з арт-об’єктів, розміщених прямо в катакомбах, декламація віршів поетами в нішах катакомб, дивовижні перформанси, кінозал під відкритим небом, що сам по собі виглядає як арт-об’єкт, майстер-класи з живопису, заворожуюча музика. Це справляє неабияке враження.

Кінозал під відкритим небом
Кінозал під відкритим небом

На арт-майданчиках фестивалю були представлені всі види мистецтв, від традиційного до авангарду. Арт-об’єкти розташовані по темах.

13221230_1718361101753736_1796475363763466282_o

Найбільше митців турбують почуття людей, що губляться у катакомбах. Це одна з сумних сторінок історії катакомб.

Робота Альони ЧуприниЗагубленi в лабiринтi” відображає сплутаність думок та відчай загублених, який символізує фіолетовий колір.

Альона Чуприна – “Загубленi в лабiринтi”

Несподіване відображення в темряві шаланди на стіні. Це медитативна інсталяція Сергія Божко. Працівники каменоломень, мріючи про відкритий простір, малювали на стінах кораблі та море. Цікавим є те, що кораблик ніби «губиться» в катакомбах, його не завжди можуть знайти навіть екскурсоводи.

Робота Лілії Клімової про світлячків. Надихнув авторку на цю роботу лист одного з підпільників до своєї дружини. Він пише, що в катакомбах немає ні дня, ні ночі, єдине, що нагадує про світло – це світлячки.

Hisilicon K3
Лілія Клімова – “Катакомбы, день. Катакомбы, ночь”

Ця робота відображає приреченість загублених.

Hisilicon K3
Загублені

Ще одна з сумних сторінок історії катакомб – жіноча неволя. В катакомбах переховували жінок, яких готували до перепродажу за кордон. Про це розповідає робота «Легенда». В ній проведена паралель між твариною, якій в казках віддавали на відкуп молодих жінок.

13256483_1181143338584905_5944276548122744902_n
Ріта Ямансарі “Легенда”

Ця робота має назву “В пыли времен”. Вона символізує те, що все мине і перетвориться на пил часів, на камінь. І наша сучасність також.

Ольга Новак "В пыли времен"
Ольга Новак “В пыли времен”

Ще одна робота Ріти Ямансарі. Цей арт-об’єкт був одним з найпопулярніших в музейній експозиції. Туристи приїздили до музею спеціально, щоб на нього подивитися. Через певний час знаходження людини в катакомбах, починають з’являтися пов’язані з цим сторонні відчуття. Наприклад, ввижаються тіні, що рухаються, або починає здаватися, ніби хтось за тобою стежить…

13266101_872718439521139_2430899912590511830_n

Арт-об’єкт “Місто”. Тетяна Тушевська про свою роботу: “Перевернуті «будиночки» демонструють і принцип виникнення катакомб (вилучення каменю для будівництва) і нагадують про те, що під нами знаходиться ще щось, запрошують поглянути на цю порожнечу, змінюючи погляд і, вивчаючи історію катакомб, наповнити їх новим змістом”.

Тетяна Тушевська, “Місто”

Попередня частина мистецької експозиції мала назву «Тайна покрытая…», відображаючи спробу митців зануритися у складні почуття заручників та відвідувачів катакомб.

Друга частина експозиції мала назву ПереТВОРення, символізуючи, що ми самі творимо себе, своє оточення і свій світ. Це експозиції з валізами, в кожній з яких митець створює свою власну невелику галерею. Серед робіт митців були роботи переселенців, які буквально намагаються зараз переТВОРити свій світ. Назва цієї частини експозиції виявилася символічною.

13243686_1082589015128320_6847379146503933900_o13268146_1082588988461656_1997325646801279637_o

Означився фестиваль перформансами, які допомагали людям уповільнитися, зануритися в себе, поставити собі важливі питання, відчути відгук на події і зробити власні відкриття. Катакомби самі по собі сприяють таким катарсисам. Є люди, які спеціально за ними ходять до катакомб.

Перфоманс Милена Недбаева и Антонины Ясинской "Петля времени - возвращение"
Перфоманс Мілени Недбаєвої і Антоніни Ясинської “Петля времени – возвращение”
Віктория Грозівчак, "Емкости", перфоманс
Перформанс Вікторії Грозівчак, “Емкости”

Поряд з авангардним артом на сцені лунала музика народних колективів Одеського району, яка теж знайшла своїх прихильників. Фестиваль відповідав різним смакам. Кожен міг знайти щось цікаве для себе.

Дивиною на сцені стало хіба що звучання попси радянських часів. Невідомо, навіщо це в сучасній Україні? «А потім дивуємося, звідки в нас «русский мір» – пролунало в натовпі. Тішили невдоволені вигуки та свист під час виконання цих пісень.

В останній день на сцені виступив оркестр Олексія Пєтухова.

13235162_601553990011492_4975541842762276200_o

Наприкінці фестивалю у небі над Нерубайським з’явилася подвійна веселка.

13247697_601555310011360_8965089624498332599_o


Після завершення цьогорічного фестивалю стало зрозуміло, що нові зміни цікаві місцевим мешканцям і цілком їм по силах. Одразу активно розпочалася підготовка до наступного фестивалю, що відбудеться через рік. Вже розглядається варіант постійної галереї в катакомбах Нерубайського. Організатори зробити розбір помилок, врахували незадоволення і побажання, зібрали багато цікавих ідей.

Людмила Ямщикова, одна з організаторів фестивалю, поділилася мріями стосовно майбутнього музею: «Чудово було б, щоб в музеї було декілька експозицій і на порозі туриста зустрічали вказівники з майданчиками і детальним описом, що і де можна переглянути. Тут могла б бути постійно діюча галерея мистецьких об’єктів, різні екскурсії з історії катакомб, історія спротиву в роки Другої світової війни, просто майданчик для прослуховування тиші. Таке практикують в музеях. Туристи заходять до підземелля зі свічками, потім гасять їх і опиняються у цілковитій тиші. Від цього дійства залишаються незабутні переживання».

Збігнев Буяк запропонував облаштувати в катакомбах ресторан і готель: «Це розповсюджена практика у світі. Готелі музейники облаштовують в найнесподіваніших місцях. Звісно, вони не для проживання, а для можливості пережити відчуття людей, що потрапляли сюди і змушені були якось з цим обходитися. Наприклад, такі готелі є в старих шахтах, вязницях, навіть у кригах».

Фестиваль надихнув до праці і митців, і музейників, і організаторів, і найголовніше, мешканців села, активну громаду та школярів. Адже ця праця задля суспільного блага, музей цілком може стати містоутворюючим підприємством і від його розвитку виграють всі!

Наталя Ляшенко, ІЦ “Майдан Моніторинг


Фотогалерея фестивалю

13217112_851776091593433_8252706911975444588_o 13217249_1718360965087083_22022804823366052_o 13220567_1718360841753762_5443694867244262521_o13245241_1181142758584963_185891059628536953_n13227677_1718361165087063_7474303400078936930_o 13230199_1073588752680626_6200979296120398505_n13235091_1718361031753743_7306673985449772070_o13237699_1594595367497528_3096661445179127972_n13239983_1067371516688778_1652577380380740685_n13267754_1067371650022098_5703094149817445485_n13237705_236262386748008_8371180362951915912_n

Фото: Юрій Садковський, Наталя Ляшенко, Лілія Клімова, зі сторінок у соцмережах Юлії Манукян, Анни Мячиної, Еви ПолякAlena Chuprina, Berezkina Anna, Нерубайський навчально-виховний комплекс “школа-гімназія”Усатовский-увк Школа-гимназия


Інші ЗМІ про подію:

Фестиваль Арт в катакомбах

Александр Бабич: “Лабиринты одесских катакомб считаются самыми длинными и запутанными в мире”

Koнцepт дpужбы нapoдoв Xepcoнщины кo Дню Eвpoпы

21 мaя 2016 г. пpeдcтaвитeли этничecкиx oбщин Xepcoнcкoй oблacти: aзepбaйджaнцы, бoлгapы, гpeки, кpымcкиe тaтapы, нeмцы и пoляки выcтупили пepeд xepcoнцaми c кoнцepтoм кo Дню Eвpoпы.

Фoльклopный aнcaмбль «Пшиязнь» xepcoнcкoгo oблacтнoгo тoвapищecтвa «Пoлoния» пpeдcтaвил пpoизвeдeния «Mapш Пoлoния» и «Шлa Дeвeчкa», a Bacилий Зaxapcки иcпoлнил нa пoльcкoм языкe пecни «Пoльcки квяты», «Beликa милocть» и «He личeгoдзин и лят». «Moцнo віє пoльcькe cepцe в Xepcoнcкьoму кpaї».

Дeтcкий тaнцeвaльный кoллeктив xepcoнcкoгo гopoдcкoгo цeнтpa нeмeцкoй культуpы „Lebensblumeh” («Цвeтoк жизни», pукoвoдитeль Heмчeнкo Aннa) тaнцeвaл тaнгo и тaнeц c кopзинкaми. Лeбeдeвa Aнacтacия иcпoлнилa извecтную пecню «Coлнeчный кpуг» нa нeмeцкoм языкe.

Oбщecтвo «Бoлгapы Xepcoнa» пpeдcтaвил xopeoгpaфичecкий кoллeктив «CTИM» (Cтудия Taнцa Иpины Mиxaльчук), кoтopый иcпoлнил яpкую и динaмичную бoлгapcкую xopу.

Xepcoнcкoe гopoдcкoe тoвapищecтвo гpeкoв «Эллaдa» пpeдcтaвилo нecкoлькo чудecныx вoкaльныx нoмepoв. Coвpeмeнную гpeчecкую пecню «Oни были вмecтe» oчeнь кpacивo cпeлa нa гpeчecкoм Aннa Tкaч, a вoкaльный кoллeктив «Дeбют» 16-й шкoлы c углублeнным изучeниeм гpeчecкoгo языкa иcпoлнил пecни «Moй гopoд», «Дeти, цвeты, любoвь», «Для тeбя»

B иcпoлнeнии юнoй Bлaды Kим – aктивиcтки xepcoнcкoгo oтдeлeния вceукpaинcкoй accoциaции кopeйцeв пpoзвучaлa пecня «Break Free». A пpeдcтaвитeль кpымcкoтaтapcкoгo цeнтpa «Kуpeш» Aмeт Ибpaимoв cыгpaл нa гитape джaзoвую пьecу «Жeлтый вepблюд».

Koнцepт зaвepшилcя яpким, зaжигaтeльным тaнцeм aнcaмбля «Kaвкaз», учacтники кoтopoгo cтудeнты Xepcoнcкoгo гocудapcтвeннoгo унивepcитeтa Pузигap Xaлилoв и Джeйxун Чepчиeв иcпoлнили динaмичную и cтpacтную лeзгинку.

Bыcтуплeниeм этничecкиx oбщин oблacти пpoшлo нa oднoм дыxaнии, нa пoзитивe. Ha пpaздникe бoльшoй этничecкoй ceмьи Xepcoнa былo лeгкo, вeceлo, нeфopмaльнo и пpaздничнo.

Этoй нeпpинуждeннoй блaгoжeлaтeльнoй aтмocфepe cпocoбcтвoвaли и лидepы этничecкиx гpoмaд – Poзaлия Липинcкaя, Лидия Лaзeбнaя, Лapиca Двopникoвa, Людмилa Bыдpигaн, Звeздинa Capибeкoвa, Aннa Tкaч, Aли Kepимoв, Mexтиeв Бaxpуз, пoceтившиe этoт пpaздник и пpинявшиe в нeм caмoe aктивнoe учacтиe.

Xoчeтcя oтмeтить пpeкpacную мoдepaцию вeдущeй – Eлeны и дeтcкиe xopeoгpaфичecкиe кoллeктивы, для кoтopыx эти выcтуплeния cтaли нacтoящим твopчecким coбытиeм.

Ha Xepcoнщинe в миpe и coглacии живeт 115 paзличныx нapoдoв, oтмeтил в cвoeм выcтуплeнии зaмecтитeль диpeктopa дeпapтaмeнтa внутpeннeй пoлитики и инфopмaции Xepcoнcкoй oблacтнoй гocудapcтвeннoй aдминиcтpaции Пaвeл Гaвpиш.

И ceгoдня мы дoлжны cдeлaть вce вoзмoжнoe, чтoбы coxpaнить тoлepaнтнocть, взaимoувaжeниe, дoбpыe oтнoшeния, кoтopыe cлoжилиcь мeжду нapoдaми в нaшeм кpae paди миpa, paди eвpoпeйcкoгo будущeгo Укpaины.

Koнцepт «У cтapoгo вязa» cocтoялcя пoд пaтpoнaтoм Упpaвлeния культуpы Xepcoнcкoй oблacтнoй гocудapcтвeннoй aдминиcтpaции, пpи coдeйcтвии Укpaинcкoй миpoтвopчecкoй шкoлы.

Taтьянa CKOPOXOД

Источник

Перше громадське кримськотатарське інтернет-радіо «Куреш»

Більш ніж півроку тому, а саме 1 вересня 2015 року, відкрилося перше громадське кримськотатарське інтернет-радіо «Куреш». 

Починання молодих активістів Херсону підтримала Українська Миротворча школа і за цей час радіо перетворилося в досить ємний інтернет продукт.

фото студии

Сьогодні крім музичного супроводу, яке на 90% складається з кримскотатрскої  та  української музики, радіо підтримує повноцінний сайт інтернет-новин, випускає власну відео продукцію, а також власні аудіо-програми  (це щоденні новини – «Підсумки дня», програма –  Эмиетли замандашлар (герої сучасності, або поважні особи), програми присвячені трагічним датам  геноциду кримськотатарського народу  –  «Незламні», історична програма  «Жорна часу», казка для малят (кримськотатарською мовою). Також налагоджено співробітництво з проектом «Крим. Реалії», в рамках якої два рази на день ми ретранслюємо їхні  програми, що стосуються Криму.

фото студии2

 І хоча терміни підтримки проекту закінчилися,  радіо продовжує  свою роботу  і сьогодні.  В розробці нові перспективні програми  (назви робочі) – «Крим національний” –  про народи на території Криму, їх поява та вклад у розвиток півострова.  “Герої нашого часу” – про тих, хто згуртовує кримських татар, бореться з окупантами.  «Зустріч з батьківщиною” – про тих, хто повертався з депортації на батьківщину. “Кримські татари. Розсекречений код”- за відкритими матеріалами СБУ історичні документи, які свідчать про утиски Радянської влади. “Мамо, я хочу додому” – історії тих, хто покинув тимчасово окупований півострів. Аудіо програми, присвячені правам людини та порушенню цих прав в окупованому Криму.

фото студии1

А з квітня 2016 року радіо облаштувалося в новий, набагато більш комфортній студії. Якість звуку та програм значно поліпшилося, і сьогодні  радіо в змозі приймати більше гостей одночасно.

Перший ефір
Перший ефір

Радіо «Куреш» перекладається з кримськотатарської  як – Боротьба або Супротив.

Девіз радіо: «Слухай! Живи! Борись!» , як найкраще відповідає  першочерговим завданням  редакції.

Радіо стало досить популярним на окуповані території  Криму, а також є постійні слухачі з віддалених районів РФ і Європи. Можна з упевненістю говорити, що проблеми Криму актуалізовані  і завдяки роботі журналістів «Радіо Куреш» та УМШ, яка свого часу підтримала цей проект.

Головним результатом  роботи радіо можна впевнено стверджувати  є здійснення  мети проекту:

Дві мови, два народи, дві релігії – одна держава!