Категорія: Жінки миротвориці

Вже майже півроку у Краматорську діє український розмовний клуб «Файно».

Організатором і натхненником клубу виступила Оксана Муравльова, педагог, викладач української мови та літератури, переселенка з м. Ясинувата, Донецької обл.

Про історію створення клубу розповідає пані Оксана: “Я вирішила для себе, що найкращий вихід з депресії – робота. Я вишиваю вже 15 років. Якось нам на СОС-Краматорськ (пані Оксана волонтер цієї організації) з Києва приїхали вафельні рушнички. Метрів 100. Що з ними робити? Приїхали хлопці з Пєсок. Ми думаємо, що ж їх просто так віддавати. Давайте наріжемо, та щось на них вишиємо. Пішла справа, почали вишивати. Коли ми побачили як військовий поклав той рушничок до серця і сказав, що буде його берегти, то почали до цього ставитися зовсім по-іншому. А коли у грудні ми дізналися, що коли у машину потрапила граната і четверо військових, що в ній було вижили і в кожного з них був наш оберіг, тоді ми утвердилися в тому, що це не просто потрібно робити, а потрібно цього робити дуже і дуже багато“.

Про роботу клубу в соцмережах є багато відгуків:

став можливим з ініціативи СТАНІСЛАВА ЧОРНОГОРА, глави Краматорської міської організації «Фонд розвитку громади» при підтримці Української миротворчої школи.

Метою даних зустрічей є формування національно – патріотичного виховання: спадкування духовних надбань українського народу, вивчення вікових традицій та героїчних сторінок історії українського народу та його Збройних сил, виховання моральної відповідальності за все, що робиться на рідній землі, палке прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Батьківщини, готовності її захищати; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму та інших доброчинностей.

Кожного вівторка протягом двох місяців працівники, слухачі та переселенці Донбаського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів з нетерпінням чекають пані Оксану. В цей день всі розмовляють лише українською.

Кожна зустріч проходе дуже цікаво, насичено і різноманітно. Високий професійний рівень і доброзичливе ставлення до кожного зі слухачів Центру, вміння відмітити найменші успіхи слухачів, віра у їхню здатність подолати складнощі створює атмосферу довіри, слухачі абсолютно спокійно зізнаються в тому, що щось не зрозуміли. Сприймають це як мотивацію для подальшого розвитку.

На зустрічах пані Оксано знайомить всіх присутніх з правилами правильної української вимови, орфографії, розповідає про творчий шлях українських поетів та письменників. Слухачі намагаються вголос виразно читати українські твори, промовляти скоромовки, а потім обговорювати їх. Сьогодні на заняття з пані Оксаною до Центру завітав науковий співробітник історико–художнього музею м. Дружківки ДМИТРО БІЛЬКО. Він ознайомив присутніх з життєвим шляхом і творчістю відомого українського дисидента, письменника та правозахисника ОЛЕКСИ ТИХОГО.

Від імені слухачів та працівників Центру висловлюємо найщирішу вдячність Оксані Муравьовій та Станіславу Чорногору за організацію навчання вільного спілкування українською.

В перший день весни разом з координатором проекту Українського розмовного клубу «Файно» ОКСАНОЮ МУРАВЛЬОВОЮ слухачі та переселенці Донбаського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів приєдналися до вишивання рушника національної єдності.

Рушник єдності – це унікальний твір, покликаний виконувати важливу соціальну місію: сприяти розквіту України та утвердженню національної гідності українців. Він повинен стати оберегом нації.

У рушникові все є справжнім, водночас гостро сучасним, злободенним і глибоко закоріненим в традицію. Все глибоко символічне, кожен елемент має своє конкретне значення, яке органічно вплітається в загальний змістовий лад. Рушник-це символ єдності сім`ї, символ любові до рідної землі. Він один з оберегів, символ краси нашої України.

Наші слухачі з зацікавленістю та патріотичним почуттям вишивали хрестик за хрестиком на рушникові, деякі з них вишивали вперше у житті. Спільне вишивання принесло велике задоволення і радість.

А після вишивання пані Оксано продовжила навчати мелодійної української наших слухачів та ознайомила присутніх з життєвим шляхом і творчістю відомої української письменниці та поетеси, перекладача, культурного діяча Лесі Українки”.

Про події клубу постійно повідомляє на своїй сторінці у ФБ і пані Оксана:

21.02.2016. УРК “Файно”. Свято рідної мови зустрічаємо у чудовій компанії. Цікаво спостерігати як поступово наповнюється зала дитячої бібліотеки, як змінюються вирази облич, як горять оченята дітей, як дорослі вливаються у дитячий колектив і забувають про вік… А ще цікаво, що наша фантазія не може зупинятися лише на одній справі. Нам вже не вистачає тільки вишивки. Ми почали плести, малювати, спілкуватися з психологом, грати у шахи, складати пазли, придумувати конкурси… Скоро й квіти будемо висаджувати, тільки-но сонечко пригріє)))

06.03.2016. Наші засідання стають все цікавішими та яскравішими. Втомився вишивати – плетеш браслетик, набридло – малюєш, утома починає перемагати – приходить пані Світлана – життя виграє новими барвами))) Цікаво спостерігати за оченятами діточок, за бажанням навчитися чогось нового (і не лише у дітей, але й у дорослих).
Сьогодні до нас завітали поляки за бажанням навчитися української мови)))
А ще класний момент – прийшов чоловік, який прагне навчитися та вишити собі сорочку – вишиванку!
Файно вирує в своїх мріях і перспективах. та починаємо замислюватися: це крапка чи ще є бажаючі нас запрошувати?)))

Вишивка – світ краси й фантазії, поетичного осмислення нашого оточення, схвильована розповідь про думки й почуття людини. У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного…
12.03.2016 вишиваємо в бібліотеці ім.Маяковського та слухаємо Т.Г.Шевченка. Спілкування приємне та доброзичливе, навіть не помічаємо плину часу…
Наступної суботи плануємо робити квіточки, а з них – віночки.
Хто ще не з нами? Приєднуйтеся!!!
Субота – 19.03.2016 з 12.00 до 15.00 (для найактивніших маємо солодкі сюрпризи)))

13.03.2016, бібліотека ім.Пушкіна, УРК “Файно”. Всього три години триває наша зустріч, але скільки цікавого ми встигаємо))) Мабуть, і звіт поділимо на три частини….
Ч.1. Сьогодні ми ввійшли у таємничу казку українського віночка.
Ніби сонечка малі посідали на землі,
Квіточки чудові, різнокольорові,
Я б нарвала тих квіток
Та сплела собі вінок.
Щоб і я була в вінку,
Наче квітка у лужку.
Тільки вранці квіти всі
Умиваються в росі.
Росяна травичка –
Змокнуть черевички.
Наші дівчатка та хлопчики порозцвітали в яскравих квіточках і гарному настрої. Дякуємо ‪#‎ЯрославаТройнікова‬ – переселенці з Ясинуватої – за цікаву роботу)))

У клубі нерідко зустрічають гостей і клуб подекуди вибирається у гості:

15.03.2016. ‪#‎Безкоштовнікурсиукраїнської‬ мови.
Сьогодні до нас на урок завітали гості з Харкова. За підтримки‪#‎Українська‬ миротворча школа студенти-переселенці Луганського аграрного університету приємно порадували слухачів і гостей Донбаського реалібіатаційного центру інвалідів своїм виступом на захист української мови.
Дуже приємно, що саме з молодих уст лунає рідне слово, линуть рідні пісні. Всі присутні були неймовірно задоволені зустріччю.
Велике ДЯКУЄМО))))

Ось як пані Оксана відгукується про свою роботу у клубі:

“Відчуваю, що це комусь треба: бачу очі бабусь, про яких вже давно забули, а тут радяться та хочуть у них чогось навчитися.

Чудові дитячі оченята, які з бажанням прибігають повишивати, поділитися своїми досягненнями.

Коли вивчаємо українську мову та плетемо сітки, кікімори, то це особливе почуття – почуття підтримки наших хлопців.

Коли передаємо на блок-пости рушники, а потім дізнаємося, що ті носять їх як обереги, то особливо радіємо.

У грудні наші обереги зберегли чотирьом воїнам життя – у машину попав снаряд, а всі вижили, бо у кожного був вишитий оберіг)))

Коли бабуся приходить із поламаною рукою та радіє, що все-таки встигла дошити рушничок, а потім зламала руку!

Наш результат – це заспокоєння стривожених душ, це знайомство з рідною культурою, традиціями, це патріотичне виховання, це просто бажання жити…“.