Чєслав Белецький. Право на красу

Можна довго сперечатися про критерії краси. Але той факт, що сьогодні Польща є далекою від будь-якого ладу в громадському та природному просторах, не викликає сумнівів ані в прийдешніх урядів, ані в громадян.

ПРАВО НА КРАСУ

Право на красу міст і краєвидів, які є нашим спільним благом, має стати предметом суспільної дискусії. Потребуємо громадський проект урбаністично-забудовного кодексу, оскільки юристи і політики не змогли цю сферу врегулювати таким чином, щоб це задовольняло громадян та фахівців. Кодифікаційна Комісія, по двох роках, не змогла завершити свою роботу, і урядовий проект досі не дійшов до Сейму. Це не є ідеологічною, партійною чи світоглядною проблемою, але це є естетичною проблемою, питанням етики. Дозволений мерзотний несмак розбещує всіх нас.

Хаос та смітник

Незважаючи на розвиток будівельних технологій і зростаючі архітектурні стандарти, Третя Реч Посполита (сучасна Республіка Польща) є урбаністичним хаосом, а іноді і просто смітником. Проте, все ж не так важко оцінити, який суспільний простір є красивим, де тобі приємно, а де некрасиво і огидно. Поляки надають перевагу середньому місту в Тоскані, ніж деяким містам в Малопольскому воєводстві, чи, тим більше Мазовецькому. З такою оцінкою згодні всі. Хоча причину зла бачить по-різному. Ті, хто керує нашими просторами, скаржаться на свавілля громадян і – звичайно – діючі процедури, які водночас, самі ж вони й створюють. Архітектори та урбаністи скаржаться на естетичні смаки співвітчизників і неадекватність норм законів. Інвестори озлоблені на смугу перешкод, яку влаштувалидля них політики з армією чиновників. Я гадаю, що це найкращий час для створення громадського проекту урбаністично-забудовного кодексу, що слугуватиме здоровому глузду, просторовому ладу, і, нарешті, – не біймося цього слова – красі. Цей текст має на меті ініціювати дебати з цього приводу.

Після вивченняпозицій всіх сторін, що сперечаються про форму закону, який регулює всі інвестиційні процеси в будівництві, я звернувся до польського будівельного права 80-річної давнини. Воно визначало, які є плани (поділ на загальні та специфічні), як розумітизасади забудови, у чому сутність планування  та зонування (розподіл земельних ділянок під різну забудову). Коли ми порівняємо дисципліну в дефініціях і конкретність того права з просторовим ладом, що залишила по собі Друга Реч Посполіта, ми можемо легко зрозуміти, чому в нашій Третій Речі Посполитій панує хаос та несмак. Отож і законотворці з Кодифікаційної Комісії, і їх критики плавають в загальних поняттях, рідко і вибірково торкаючись конкретики. Відтак на практичні проблеми ми маємо лише загальні описові відповіді. Фундаментальні терміни, що визначають основу сучасного кодексу взагалі не визначені. У словнику термінів неможливо знайти слів: “Дільниця”, “Вулиця”, “Лінія забудови” або “простір”. Потрібні просторові терміни і поняття – також не вимірні і не визначені – на противагу тому праву, яке було 80 років тому.

А понад те все, маємо речі дотичні до фізичного простору, який має свої критерії вимірювання. Вулиці в урядовому проекті кодексу не мають визначення ширини, об’єкти або місця заповідні – критеріїв визначення цих об’єктів. Там немає чисел, що визначають демографічне поглинання, чи чисел жителів на гектар забудованої території. Поряд з тим є брак визначення співвідношень між зонами громадськими (дороги, двори, газони, сквери і т.д.) та зонами забудови. До війни (ІІ Світової) для громадських цілей призначалося 25 відсотків від новоурбанізованих районів, і сьогодні ця цифра ледве досягає два-три відсотки. Впроваджена – в інших випадках справедливо – процедура мовчазної згоди в питаннях другорядних, але не віднесене чітке посилання до Адміністративно-процесуального кодексу.

Законотворці думають про кінцевий стан, але не дозволяють собі питання, як так сталося, що призвело до поточного абсурду. Які правила, процедури, економічні механізми привели нас до нинішньої кризи польського простору? Побудувати в ньому щось змістовне з думкою про цілісність (не кажучи вже про великі проекти або навіть зони скоординованого інвестування, на зразок  французьких ZAC (Unezoned ‘aména gement concerté) є чимось майже недосяжним.

А врешті як це сталося, що практика побила всі теорії? Причина проста: щоб з частин зробити цілісність, треба, по-перше, майбутню цілісність раціонально розділити на частини таким чином, щоб вони, цю майбутню цілісність, не унеможливили. А потім визначити пропорції і розмір забудованого до незабудованого. На тому було зосереджене довоєнне право, що мало стосунок до управління простором, і для того воно пов’язувало простір з раціональним управлінням нерухомістю, з правильним зонуванням, розподілом ділянок землі для інвестицій. Крізь віки дійшов до нас той малюнок, що на ньому без ускладнень можемо прочитати, в який спосіб в процесі побудови міста плаский двовимірний план перетворювався на цілу просторову систему.

Генетичним кодом  житлового масиву чи міста є його суспільний чи громадський простір. Довоєнне право визначало горішньою межею десять будинків, як сукупності, що мала бути спроектована, спланована, забороняло будівництво будинків без благоустрою вулиць. Досить подивитися на Польщу на карті Google, щоб переконатися, що протягом останніх чверті століття ці прості правила ігноруються. Якби голови сільських та міських громад, президенти знали цифри, що відомі в середовищі урбаністів, вони б не призначали би стільки квадратних кілометрів землі для будівництва. Потрібно чверть мільярда громадян, щоб ті райони заселити! Якщо ми закладемо раціональну інтенсивність забудови, то на одному гектарі земель для будівництва брутто (з дорогами, майданами, зеленими зонами тощо) можуть замешкати 40 осіб при забудові приватній і 200 осіб відповідно при забудові багатоквартирній. Тільки цифри надають певним термінам зміст. Урбаністично-забудовний кодекс, який говорить вам, що робити і що враховувати, не визначаючи в деталях “як”, вводить нас в оману.

Громадський урбаністично-забудовний кодекс мусить:

В Розділі 1. Вказати предмет регуляції: його сутність, основні поняття і принципи. Хоча б для того, щоб уникнути хвороби правового позитивізму; де закон нічого не каже буквально, посадовець наполягає, що він не має права приймати рішення з цього приводу. Той набутий синдром браку опору абсурдові має своє джерело не тільки в практиці, але і в самій конструкції законів.

Розділ 2. Має описувати права та обов’язки учасників інвестиційного процесу, покладаючи на їхні плечі відповідальність за речі, які посадовці не в стані виконати.

Розділ 3. Має визначити чим є планове управління простором через опис конкретних інструментів, способів адміністрування, а також прав інвесторів. Основним правом громадянина стає отримання необхідних рішень з дотриманням Кодексу адміністративного судочинства. Список вимог до проектувальників та інвесторів має бути вичерпним та чітко визначеним. Не лише для інвестицій в громадській сфері, а й для всіх інвестицій, – уряд має бути зобов’язаний приймати заінтегровані рішення: якщо посадовець очікує узгодження інвестиційного проекту з іншою інституцією, відповідний вищий орган влади мусить скоординувати проект самостійно.

Розділ 4. Кодекс повинен опікуватися нерухомістю, принципами її розподілу, злиття і процедурами примусового викупу. Основою просторового ладу є лад майновий. Поділ на ділянки під забудову та ділянки підтримки інфраструктури є тією елементарною операцієюз майном, яка визначає, що з частки постає цілісність.

Розділ 5. І останній розділ кодексу має визначати характер і масштаби проектування, будівництва та експлуатації будівель, роль інституту будівельного нагляду й способів фіксації фактів в інвестиційному процесі.

 

 

Нова парадигма

Фахове середовище не має сумнівів яка модель інвестиційного процесу може бути основою хорошого законодавства. Першим кроком до просторового ладу є регуляція в сфері планування, що забезпечуватиме визначеність та певність для інвестування. Другим кроком – урбаністично-забудовний кодекс як результат якості найважливішого рішення – інвестиційного консенсусу. Третім – технічний проект, що є набором будівельних інструкцій, на які треба отримати дозвіл перед початком будівництва. Аби кодекс був дієвим, мусимо визначити інструменти регулятивні, проектувальні та будівничі в термінах, зрозумілих усім учасникам цього процесу. Не можна досягти просторового ладу без закріплення міського планування в ринковій економіці. При цьому – запозичення західних правових норм нічого нам не дасть. Ніхто і ніколи не руйнував там власність і не роздував там планування до таких жахливих розмірів, як у нас. Те, що протягом кілька десятків років на території Польщі, крім приватного сектора, не справлялася земельна рента, а влада мала право на все, призвело до того, що сьогодні, наприклад, громада Варшава може бути водночас найбільшим власником чи адміністратором земель під забудову, гравцем на ринку нерухомості та регулятором правил гри. Навколо станції метро «Вілановська» в інфраструктурному вузлі розкинулися гектари нерозвинутої занехаяної громадської землі потенційно придатної для центру Мокотова. Ми всі платимо за це.

В основі нашого будівельного права і просторового планування є помилкові теорії і дурні практики. Таким чином, маємо в суспільній дискусії досягнути згоди про парадигму просторового планування та методи адміністрування забудови міст і сіл. Той факт, що не все може бути заплановане, не означає, що нічого не треба планувати. Право власності на нерухомість не означає, що можна її використовувати як заманеться і будувати там що заманеться. Нерухомість відрізняється від рухомого майна тим, що в понівеченому пейзажами просторі маємо жити протягом багатьох років, і того образу неможливо просто так відкинути. Проект урбаністично-забудовного кодексу має бути ініціативою тих, хто розуміє чому сьогодні відповідно до нинішніх норм виграє хаос та несмак. У галузі адміністрування культури маємо позитивний приклад. Польський кінематограф почав відроджуватися, коли професіонали проштовхнули закон, що регулює фінансування польських фільмів. Урядовий проект закону був кроком у вірному напрямку, але не гарантував навіть мінімальної ефективності, незважаючи на його амбіції  на вичерпність всього предмету регуляції. Він мав аж десять розділів, більше ста сторінок, однак як тільки торкався практичних питань, відразу з’являлися посилання на майбутні розпорядження міністерств. Проект кодексу нагадував, так само як і діючі положення, поліфонічний роман-повість. Практики знають, що вже етап підготовки має дух «Manuscrittrouvé à Saragosse» Яна Потоцького або “Замка” Кафки. При відкритті дверей в надії отримати відповідь і дозволу на майбутню забудову, посадовець направляє проектувальника і інвестора в інші двері; стикаємося з наступним бюрократом щоби наступну річ узгодити. Процесуальні вимоги встановлюють не тільки міністри від різних відомств. Чиновники самі виробляють право, що зветься їхніми потенційними жертвами «правом ручним. Не тільки громадянин, підприємець чи інвестор, але й справний посадовець, що приймає рішення, є Йозефом К. з “Процесу” Франца Кафки. Він упевнений, що рано чи пізно буде підозрюваним.

Одноманітність багатоквартирних планових забудов

Не потрібно й надалі латати діряві закони за допомоги інтегруючих правничих приписів. Що необхідно, перш за все, так це визначення і розмежування громадської і приватної сфер. Громадський простір, громадський транспорт та інфраструктура є спільним благом. Громадянин і інвестор мають знати межі, в яких на свій страх, ризик і відповідальність можуть будувати, використовуючи свої ресурси та майно. При місцевому плануванні головною упорядковуючою силою має бути визначення лінії забудови вулиць, майданів і зелених зон – тобто таке упорядкування майном, аби з тих зон та кварталів заповнювалася здорова «тканина» міста. Функціональність – при виключенні суперечностей – може призначити ринок. Але форму не призначає. Наші міста розширяються (і це аж ніяк не нетрі) в передмісті. Розмивається межа між містом і селом. Не можна постійно збільшувати будівництво доріг та інфраструктури, коли цей процес випереджає урбаністична катастрофа. Кількакратне перевищення кількості забудованих теренів відносно потреб є плодом того законодавства, яке не регулює те, що є найбільш важливим, але стосовно багатьох речей звільняє від відповідальності, а багато забороняє. Предмет, якого уникають урбаністи та архітектори, є парадигмою планування, якій віддавали данину протягом цілого ХХ століття модерністи і функціоналісти. Цей предмет призвів – особливо там, де державний устрій дозволяв – до привласнення особистого простору державою і диктату умовно виписаних процедур, про які говорив певний припис в плані. Захід не пізнав тієї хвороби, тому що ніколи і ніде там власність не була там повністю домінована диктатом держави над економікою. Ті, кому мариться роль планування в період Польської Народної Республіки, мають згадати одноманітність та монотонність багатоквартирних планових забудов, ігнорування ренти на оренду земель, що вело до марнотратства, свободи фактично привласнення за безцінь чи блокування приватних земель, що відводилися під нереальні соціальні проекти. Міста наліплено зі спальних районів, протягом багатьох десятиліть позбавлених громадської інфраструктури. Однією з причин такого стану справ була планова децентралізація забудови (не плутати з децентралізацією). Ледве в певній щільності забудови і заселення з’являються сфера послуг і торгівля – це відповідь на ефективний попит. Будь-який експерт  з міського життя бачить зв’язок між великою пропозицією та інтенсивністю руху потенційних клієнтів. Вулиці багатьох поселень з часів Польської Народної Республіки перестали бути смугами між багатоповерхівками, деконцентрація забудови досягла більш високого рівня. Але і в процесі інтенсифікації мають бути межі. Третя Реч Посполіта метнулася від однієї крайності до іншої, втілюючи нелюдські параметри щільності забудови, які генерують неминучі сусідські конфлікти. Сьогодні і фахівці, і юристи, і громадяни повинні узгодити нову (хоча насправді – традиційну) парадигму обмеженого планування та обмеження свободи дій на ринку. Це включає в себе як ринок нерухомості – ринок землі, а також фіскальної політики міст і держави – вона не може бути націлена на простий зиск. Приватні інтереси мають, звичайно, право прагнути до максимізації своїх прибутків, одначе їм треба поставити раціональні рамки. Роль державних і місцевих органів влади в тому, щоб захищати суспільний інтерес, у тому числі – спільні блага, яким є приязне, врівноважене довкілля, вільне від хаосу і несмаку. Це стосується в рівній мірі як штучного рукотворного довкілля, побудованого нами, так і природного довкілля, яке не може вважатися заповідником, а є частиною загального світу, який ми ділимо з рослинами і тваринами.

Є дві основних цілі планування і два його основні інструменти. Я визначаю цю формулу як «2 + 2». По-перше, запобігання розпорошенню будівництва та захисту відкритих просторів (як у міських районах, так і в сільській місцевості). По-друге: обмеження права власності використання землі та обмеження, аж до цілковитої заборони, забудови тієї землі. Кодекс, який (після років планувальної розпусти в ПНР та років легковаження будь-яким плануванням в Третій Речі Посполитій) не включає в преамбулу формулу 2 + 2, буде беззубим законом, колекцією добрих намірів і складнопідрядних процедур.

Кодекс доброго простору

Громадський кодекс має бути простим за структурою і написаним зрозумілою мовою. Він встановлює правила будівництва, способи прийняття рішень, однозначні заборони і однозначні приписи. Учасники інвестиційного процесу і арбітри суперечок мають мати ясність, хто і що може, хто що має, а що не має робити, задля збереження просторового ладу. І це без розмивання та ігнорування реальних конфліктів інтересів. Ми не уникнемо вартої уваги критики. Ось приклад. Довоєнне будівельне право у двох статтях 337 і 338 [відповідно Кодексу], мовило як не спотворити міста та природні краєвиди. Важлива кількатижнева актуалізація закону відома як краєвидна на 25 сторінок не змогла вирішити того питання. Натомість, ми читаємо в ньому про «аудит краєвидів» і «пріоритетні краєвиди». Громадський проект кодексу, регулюючого просторовий лад – від виміру урбаністичного через архітектурний дотехніко-будівельного (зверніть увагу на порядок) – має бути побудований на загальних принципах і на основі спільної мови. Особи, які приймають рішення, адміністратори-практики та будівельники, проектувальники і забудовники мають віднайти верховенство закону, а не беззаконня. Тому що коли закон для посадовців, а не для громадян, коли панує сваволя чиновників, громадянин – незважаючи на те, що він хоче – не може поважати права і визнавати його суворість. Ми платимо податки в тому числі й для того, щоб за 30 або – у складному випадку – за 60 днів отримати рішення без сьогоднішніх звичайних трюків у вигляді «підвішених» рішень. Такі витівки польського уряду дало нам честь обіймати 162 місце у світовому рейтингу обтяжливого видання дозволів на будівництво. Кодекс не є збіркою побожних побажань. Він має на початку визначити як ми маємо розуміти просторовий лад, що таке суспільний простір, чим є зона, квартал забудови, доступ до спільної дороги і її параметри, розподіл, примусовий викуп на публічні потреби. Не можна також вказувати на діяльність або цілі без обмежень за часом або порогових параметрів. Коли ми тікатимемо від точності чисел в описових прикметниках, фермер з геодезістом будуть, як сьогодні, розподіляти свої ролі так, аби поставали агресивні забудови і периферії, що удають з себе місто. Кодекс має наказувати відповідним органам влади – як до війни – щоби невикористані землі Державної Скарбниці, що лежать в межі міської забудови, передавати громадам на потреби мешканців. Муніципальні влади не можуть враз погодитися на високу інтенсивність забудови окресленої ділянки або на збільшення орендної плати для муніципальних приміщень, ліквідовуючи необхідні мешканцям послуги, і, подекуди, блокувати розвиток територій, які заповнені громадським транспортом.

В Третій Речі Посполитій ми не змогли з нової забудови створити міста. Якісно і кількісно ми не змогли визначити де закінчується планування просторове і де починається урбаністика. Крім того, не обмежили ми масштаби завдання, яке кожного разу вирішує проектувальник, щоб це служило різноманітності архітектури.

Місто є не тільки явище концентрації людської активності, але і найбільшим пам’ятником людської цивілізації. Якщо витиснемо з нього лад і красу, будемо тільки фіксувати зниження нашої культури, шкода що у повазі до закону. Все ж сокіл на вершині Палацу Культури у Варшаві також загніздився там без усвідомлення Директиви ЄС про птахів. Ми, однак, стоячи біля підніжжя Палацу, мусимо знати, що хаос і несмак є продуктом хворого права і хворої практики. Польське візуальне забруднення є реальною загрозою для нашої культури і загалом не єднає нас – як говорить гасло на банері в самому центрі столиці – з Європою.

Чєслав Белецький  http://bielecki.pl 

Переклад Олександра Шевченка  – оригінал статті польською PlusMinus_Prawo do piękna_CB

Матеріали до 1го фестивалю урбаністики в Бережанах в рамках Української миротворчої школи.

Олександр Северин: “Умови воєнного стану”: що це таке і чим воно не є

Цей текст не про те, чи доцільно зараз вносити зміни до Конституції. Я того не знаю. Цей текст лише про право, яке не любить лірики.

Відповідно до частини другої ст.157 Конституції України вона “не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану”.  Посилаючись на цю норму, деякі люди, відомі і не дуже, роблять висновок, що зараз в Україні наявні “фактичні умови” воєнного стану, а тому, мовляв, Конституцію змінювати не можна. Тому ті шановні і шановані люди публічно виступають проти, пишуть і поширюють звернення тощо.

В Україні, як відомо, гарантовано свободу слова і тому можна писати і поширювати майже що завгодно, добре це чи зле (так численні вітчизняні ЗМІ вже другий рік гучно чхають, соло і хором, на імператив норми ст.17 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” №638-IV від 20.03.03, де, поміж іншого, забороняється поширення інформації “яка містить висловлювання осіб, які чинять опір або закликають до опору проведенню антитерористичної операції”), але свобода слова, мабуть, все ж таки не заохочення дезінформувати суспільство, навмисно чи через помилку.

Стаття 1 нового Закону України “Про правовий режим воєнного стану” №389-VIII від 12.05.15 визначає той стан як “особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень”. Аналогічне визначення міститься й у Законі України “Про оборону України”.

Підкреслімо і запам’ятаймо – особливий правовий режим, а не що інше (наприклад “фактичні умови”).

Відповідно до п.31 частини першої ст.85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить “затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного станів в Україні або в окремих її місцевостях”. Своєю чергою, пункт 20 частини першої ст.106 Конституції відносить до компетенції Президента України прийняття “відповідно до закону рішення про <…> введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях”.

Ясна річ, аналогічні положення містяться і у згаданому Законі “Про правовий режим воєнного стану”, стаття 5:

“Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає РНБОУ.

У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до ВРУ щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений ВРУ, підлягає негайному оголошенню через ЗМІ або оприлюдненню в інший спосіб”.

Відтак, робимо очевидний і простий висновок: лише з оприлюдненням (як того вимагає вшанований у частині першій ст.57 Конституції принцип правової визначености – громадяни мають право знати свої права і обов’язки) затвердженого ВР України відповідного указу Президента України в країні вводиться воєнний стан, який є особливим правовим режимом, запровадженим за чітко визначеною законом процедурою, і лише тоді і тільки тоді країна починає жити “в умовах воєнного стану” (див.преамбулу Закону “Про правовий режим воєнного стану”, щодо предмету регулювання закону). Уявлення окремих осіб (чи навіть великих колективів) про якісь “фактичні” чи нефактичні тощо умови не мають до цього жодного стосунку і не мають жоднісінького правового значення. То – суть лірика і белетристика, за всієї поваги до авторів шановних і шанованих.

Зрештою, згідно з частиною другою ст.19 Конституції “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”, а не на підставі роздумів деяких громадян, нехай навіть самих високоповажних, про щось “фактичне”.

Принагідно варто підкреслити, що попри те, що виходячи з п.9 та 31 частини першої ст.85, п.19 та 20 частини першої ст.106 Конституції України, частини другої та третьої ст.4 Закону України “Про оборону України”, а також абзаців дванадцятого та тринадцятого ст.8 чинного Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” від 19.06.03 №975-IV “воєнний стан” і “стан війни” (з моменту запровадження якого окремим указом Президента України або з моменту фактичного початку за рішенням Президента України воєнних дій настає “воєнний час”) чітко розрізняються.

Цей текст лише про право, “для протоколу” чи то пак for your information, як кажуть англомовні. Він геть не про те, чи доцільно зараз вносити зміни до Конституції. Того я не знаю.

Олександр Северин, к.ю.н.,

правовий радник ІЦ “Майдан Моніторинг”

Українська Миротворча Школа

Журналистские стандарты: как говорить и писать о мигрантах

(переклад з польського Світлани Філонової)

Представляем вам набор нескольких важнейших рекомендаций и постулатов –  результат совместной работы журналистов и представителей разных групп  мигрантов, живущих в Польше.

Мы считаем, что стандарты  определяющие, как следует говорить и писать о мигрантах в СМИ, в Польше не очерчены достаточно ясно. Например, все еще продолжается спор о слове «негр», хотя все знают, что для людей, которых так называют, это слово является обидным. Исходя из этого мы  вместе с мигрантами, принимающими участие в медийной деятельности,  решили  создать шесть  журналистских стандартов, которые помогли бы внести ясность во  все  спорные вопросы, касающиеся представления мультикультурализма в СМИ.

Предлагаем вам в знак поддержки поставить свою символическую подпись под списком приведенных ниже стандартов. Сделать это можно на сайте

http://www.petycjeonline.com/gosy_poparcia_dla_standardow_dziennikarskich

Мы просим журналистов, редакции, неправительственные организации и неформальные группы,  которые хотели бы поставить свою подпись, или выразить поддержку, отправить название редакции или организации, или  имя и фамилию по следующему адресу:

joanna.jaswilowicz@kontynent.waw.pl или  kontakt@info-migrator.pl

Журналистские стандарты: как говорить и писать о мигрантах.

Предлагаемые ниже  стандарты – это набор важнейших рекомендаций и постулатов, сформулированных в среде мигрантов теми ее представителями, которые имеют опыт работы в СМИ. Предлагаем Вам ознакомиться с ними и применять их в своей журналистской деятельности.

Стандарты сосредоточены в шести ключевых постулатах:

  1. Голос мигрантов в СМИ
  2. Происхождение, (только) когда это важно
  3. Осведомленность, разнообразие точек зрения, широкий контекст
  4. Отсутствие стереотипов, предубеждений, сенсационности
  5. Нейтральная лексика.
  6. Цель интеграции

 

  1. Голос мигрантов в СМИ

В обсуждении проблем миграции и мигрантов  должен быть слышен голос  из самих.

Описывая  различные социальные группы, стоит воспользоваться полезным правилом: попросить людей  самих рассказать о себе. Только после этого и только тогда, когда для этого есть веские причины, мы можем охарактеризовать их иначе [1]. Это одна из общих рекомендаций ВВС в вопросах представления  социального разнообразия, в том числе –  в СМИ; и это необычайно важно для изменения методов информации о мигрантах в Польше. Результаты анализа  мониторинга прессы, который фонд За разнообразие проводил в течение года (июнь 2013 – май 2014), показали, что лица, эмигрировавшие в Польшу после 1989 г., в 86% статей, описывающих их положение, НЕ выступают в качестве комментаторов ситуации, в которой они же находятся [2].  Эти данные подтверждают  вызванное непосредственной практикой ощущение, что голос мигрантов в СМИ  Польши  представлен недостаточно И что еще более значимо, крупнейшие СМИ не дают мигрантам слова в ситуациях, которые касаются именно их.

Почему это важно?

– Голос мигранта в медийном материале обеспечивает взгляд на проблему с разных точек           зрения, и тем самым усиливает ощущение аудитории, что перед нею правдивый,               объективный материал.

– Информация о современном мире – это информация о его многообразии, что требует палитры мнений различных заинтересованных сторон. Точка зрения официальных лиц  –  это только одна из сторон.

-Это дает мигрантам возможность участвовать в создании собственного образа в массовом                 сознании (подумайте  об эмоциях, которые вызывают некоторе материалы в заграничных           СМИ о Польше, польках и поляках).

– Укрепляется принцип равноправного участия в общественной жизни тех групп, которые                 недостаточно представлены в публичном пространстве.

– Люди, не имеющие опыта миграции, выступающие в роли экспертов в медийных           материалах, не всегда понимают культурные особенности тех мест или групп, о которых          они говорят.

  1. Происхождение, только когда это важно.

О чертах, связанных с происхождением (этничность, национальность, цвета кожи) и религией, можно упоминать только тогда, когда это имеют значение для содержания информации.

Мы не говорим, что принадлежность к тому или иному этносу или национальности, цвет кожи или религии  вообще не имеет значения. Но стоит задуматься, какова их информационная ценность для данного материала, для раскрытия данной темы. Говорим ли мы о них в связи с  событием, о котором рассказываем, или характеризуем людей, которые в этом событии участвуют? Так ли обязательно показать разницу в цвете кожи, если она не белая, в происхождении, если оно не польское, в вероисповедании, если оно не римо-католическое? Ведь мы не даем таких уточнений, когда речь идет о представителях национального или религиозного большинства. Спроси себя, ты говоришь «белый, белая», когда описываешь событие, в котором участвовали  те, кто принадлежит к большинству?[3].

Почему это важно?

– Акцентируя внимание на перечисленных выше чертах одного человека, ты влияешь на              образ всей группы, которую этот человек представляет.. Помни, что каждый человек –        личность со своими индивидуальными чертами.

– Демонстрация  дифференцирующих особенностей, например, цвета кожи, говорит о том,         что такая разница важна. Это может способствовать утверждению дискриминационных отношений, взаимному неприятию  людей из-за разного происхождения или религии.

  1. Знания, разные точки зрения, широкий контекст

Информация, касающаяся мигрантов, должна быть рассмотрена в широком контексте описываемого явления и опираться на знания и множественность различных точек зрения.

Когда поднимаются темы, не слишком хорошо известные большинству, как например, тема миграции,  на СМИ лежит особая ответственность . Для правильного понимания материала особое значение имеют выбор и проверка информации и ее источников

Когда пишешь или говоришь о людях и местах, находящихся  за пределами Польши или  Европы, помни, что твой материал может иметь влияние на отношение к людям и группам, с которыми эти места связаны [4].

Когда  пишешь или говоришь о мигрантах, следи за тем, чтобы терминология, которую ты используешь, была правильной:

– когда пишешь или говоришь о людях, приехавших в Польшу, ты ведешь речь об                иммигрантах, а не эмигрантах. Эмигранты – это люди, уехавшие из Польши.

– когда пишешь или говоришь о беженцах, помни, что ты информируешь об очень                 специфическом типе миграции – вынужденном переселении, мотивированном обоснованными опасениями перед преследованиями на родине по расовым,          религиозным, национальным, политическим причинам, или из-за принадлежности к          определенной социальной группе.

– когда сообщаешь цифры и факты о событии или явлении, постарайся:

* представить его масштаб, например, насколько изменилось число мигрантов из Украины за определенное время – в самом ли деле это уже «наводнение»? Каков размер социальной помощи, оказанной беженцам, и  насколько велика группа людей, которым она оказана?

* указать причины  (например, ситуация в странах, из которых люди мигрируют в Европу через Средиземное море,  и почему  она возникла – например, взаимоотношения стран Севера и Юга).

Материалы о миграции и мигрантах чаще всего открывают  различия между группами людей, и прежде всего – культурные различия. Это накладывает большую ответственность на авторов таких материалов. Надо учитывать, во-первых, риск стереотипизации групп, а во-вторых,  риск повлиять  на формирование  антагонизма между ними. Необходимо помнить, описывая ту или иную группу, что ты  являешься представителем другой, иной группы. Относись с уважением к людям и группам, о которых пишешь или говоришь, даже в том случае, когда ты не согласен с их мнением, не разделяешь их ценностей, не признаешь правильность их действий.

  1. Без стереотипов, предвзятости и сенсаций.

В материалах о мигрантах следует избегать стереотипов, упрощения, тенденциозности и “сенсациий”.

СМИ, когда  пишут или говорят о мигрантах, как правило, представляют группы,  о которых большинство аудитории знает немного. Так, например, исследования фонда «Об Африке иначе» показали, что личный опыт контактов с африканцами у поляков крайне мал. В местах своего проживания только 15 процентов поляков встречают африканцев и только 7 процентов имели с ними личный контакт. В больших городах (более 500 тысяч населения),  правда, показатели иные –  20 и 13 процентов соответственно[5]. Но 64 процента от общего числа респондентов  признали, что об Африке знают мало, или очень мало и свои скудные сведения черпали прежде всего из телевизионных программ о туризме и природоведении [6]).

Такая ситуация способствует созданию и укреплению стереотипов в массовом представлении о данных группах. Тем большее влияние имеют СМИ на формирование отношения общества к данным группам и тем большее значение имеет их просветительскую роль.

Стоит задуматься:

– Привносит ли твой материал нечто новое в распространенное представление о               мигрантах, насколько он способен изменить медийный дискурс ? Или же напротив, твоя        информация подтверждает сложившееся в массовом сознании мнение? А насколько это           мнение обосновано?

– Какая роль отводится мигрантам в твокм материале – жертв, преступников, просителей?          Не происходит ли так, что личность людей, о которых идет речь, низводится только до этой               роли? Есть ли другие журналистские материалы, благодаря которым аудитория могла бы           увидеть мигрантов в других ролях?

Каждый раз, когда ты пишешь или говоришь о людях или группах мигрантов, ты участвуешь в создании отношения общества к ним.

Когда мигранты появляются в материалах, которые хотят подать как сенсацию (например, посредством броского заголовка),  отличие их групп от большинства представляется особенно ярким. Это не создает  в обществе климата, способствующего пониманию и познанию мигрантов, или хотя бы восприятию очередной информации о них без негативных эмоций. Это очень важно, поскольку речь идет о людях и группах, которые особенно уязвимы,  риск  их дискриминации и формирования негативных стереотипов  в отношении к ним и без того достаточно велик.

Информационная функция СМИ не может быть реализована, если встать на путь создания или укрепления  стереотипов,  тенденциозности или сенсационности сообщений.

  1. Стилистическая нейтральность

Избегайте использования оценочных, эмоционально окрашенных (прежде всего – окрашенных негативно)  слов и выражений, вызывающих чувство тревоги. В материале необходимо соблюсти баланс употребляемых определений и формулировок.

Язык, который ты используешь – твой основной рабочий инструмент – имеет огромное значение. Ты участвуешь в создании образа мира, в том числе – образа мигрантов.  Определенные слова и выражения могут сделать невидимой информационную ценность твоего материала. А есть  слова, на первый взгляд нейтральные, укоренившиеся в польском языке, которые в условиях современной реальности требуют ревизии. Ниже мы приводим короткий каталог таких слов.

– Когда говоришь о цвете кожи, сохраняй симметрию. Ведь не существует белокожих      депутатов, почему  должны быть чернокожие? Мы все белые, черные, красные, или               желтые. Помни, что слово «негр» людьми, которых так называют, воспринимается как             обидное.

– Мы понимаем, что термин «иностранец» (равно как и  «чужеземец») невозможно изъять         из употребления, хотя бы потому, что он используется в  законодательстве и              государственной практике Польши  (Закон об иностранцах, Департамент по вопросам об        иностранцах). Но это слово подчеркивает инакость, чуждость людей,  рожденных за    пределами Польши.  Термин «мигрант» говорит только об особом опыте, пережитом     человеком, – миграции, независимо от ее типа и направления.  Он более мягкий,                 нейтральный.  Если указание происхождения важно, подумай над более детальным        описанием – гражданство, национальность.

– Человек может совершить нелегальные действия, в том числе  в нарушение закона       перейти границу, то есть нелегально иммигрировать. Но человек не может быть   «нелегальным», поэтому не бывает «нелегальных иммигрантов».

– используя в текстах, а особенно в заголовках, метафоры типа « лавины, наводнение      иммигрантов / беженцев» , или другие сравнения с природными катаклизмами, ты не     информируешь, а участвуешь в нагнетании чувства опасности. Это в самом деле является   твоей целью?

Рекомендуем:

  • “Как говорить и писать об Африке” Http:? //afryka.org/batory/poradnik.pdf
  • “Как журналистка методом проб, ошибок и поисков учится писать о разнообразии,” http://ffrs.org.pl/wp-content/uploads/FRS_SeriaM_201503_Klimowicz.pdf, стр. 12.
  1. Цель иммиграции

Ответственные СМИ обязаны способствовать социальной интеграции и гармоничному сосуществованию различных групп в обществе, которое с каждым днем становится все более и более разнородным.

На практике СМИ не только информируют, они имеют огромное влияние на формирование позиций и убеждений. Поэтому- так важно понимать позитивный потенциал средств массовой информации в создании гармоничного и мультикультурного общества.

[1 “Producer’s Guidelines. The BBC’s Values and Standards”, r. 9, s. 89[] «Руководство для издателей “, г. 9, стр. 89.

[2] Świerszcz Jan, „Media wobec migrantów i migrantek w Polsce. Wyniki rocznego monitoringu prasy w latach 2013 i 2014”, Fundacja na rzecz Różnorodności Społecznej, Warszawa 2014, str. 14. Борьба Джон,(“Средства массовой информации по отношению к мигрантам в Польше. Результаты ежегодного мониторинга прессы в 2013 и 2014 “, Фонд социального многообразия, Варшава 2014, стр. 14.)

[3] “Producer’s Guidelines. The BBC’s Values and Standards”, r. 9, s. 90

[4] ]Por. Średziński Paweł (red.) „Badanie opinii publicznej na rzecz integracji obywateli państw afrykańskich w Polsce”, Fundacja „Afryka Inaczej”, Warszawa 2010( “Изучение общественного мнения по вопросам интеграции африканских граждан в Польше” фонд “Об Африке иначе”, Варшава 2010) dostęp: http://afryka.org/badania/raport2010.pdf

А такэе: Średziński Paweł, „Afryka i jej mieszkańcy w polskich mediach. Raport z monitoringu polskich mediów”, Fundacja „Afryka Inaczej”, Warszawa 2011 ,( ” Африка и ее жители в польских СМИ. Отчет о мониторинге польских СМИ, “Фонд”Об  Африке иначе “, Варшава 2011), : http://afryka.org/batory/raport_batory.pdf).

[5] Średziński Paweł (red.), „Badanie opinii publicznej na rzecz integracji obywateli państw afrykańskich w Polsce”, Warszawa 2010, s. 15.,( “Изучение общественного мнения по интеграции африканских граждан в Польше”), Варшава 2010, стр. 15.

[6] Там же, стр. 11.

[7Diouf Mamadou, Średziński Paweł, „Jak mówić i pisać o Afryce?”, Fundacja Afryka Inaczej, Warszawa 2011, (dostęp: http://afryka.org/batory/poradnik.pdf)]( “Как говорить и писать об Африке?” , Фонд «Об Африке иначе», Варшава 2011

А также

Klimowicz Joanna, „Jak dziennikarka metodą prób, błędów i poszukiwań uczy się pisać o różnorodności”, Fundacja na Rzecz Różnorodności Społecznej, Warszawa 2015, (dostęp:http://ffrs.org.pl/wp-content/uploads/FRS_SeriaM_201503_Klimowicz.pdf  * “Как журналистка путем проб, ошибок ипоисков учится писать о разнообразии “, Фонд социального разнообразия, Варшава 2015

Стандарты поддерживают:

Фонд  Другое пространство

Фонд «За социальное многообразие»

Фонд «Об Африке иначе»

Тернопольский Фонд

Комиссия Гражданского Диалога по вопросам  Разнообразие и противодействия дискриминации при Городской администрации Лодзи

Ассоциация помощи жертвам преступлений “Феникс”

Ассоциация практиков культуры

Ассоциация Открытая Речь Посполитая против антисемитизма и ксенофобии

Africa Remix

Фондa Klamra

Общество Nomada (Кочевник)

Kolektyw Q Alternatywie

Ассоциация юридической интервенции

Редакции и журналисты, которые уже подписали стандарты:

редакция портала Info Migrator

редакция портала Континент Варшава

редакция интернет-радио IMI

hедакция журнала «Recykling Idei”

Ngo Hoang Minh – Редактор вьетнамской газеты Que Viet, обозреватель  Портала Migrator и Континент Варшава, вице-президент Фонда «Содействие интеграции вьетнамцев в Польше”

редакция “Gazety Stołecznej”, варшавского приложения к “Gazety Wyborczej”

редакция “Gazety Wyborczej” в Бялымстоку

редакцияa “Dziennika Opinii Krytyki Politycznej”

Наша соціологія «Трансформація соціально-політичних уявлень та вісі конфліктів в зоні АТО»

В рамках проекту Українська Миротворча Школа було проведення дослідження, яке цілковито змінює уявлення про настрої мешканців Українського Донбасу. І доводить, що Донбас таки український.

Коротка презентація

Наводимо дослідження повністю. Автори готові відповісти на будь які запитання. Файл з результатами дослідження тут Соціологія_Рущенко_1

Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ

Емпірико-соціологічне дослідження

«Трансформація соціально-політичних уявлень та вісі конфліктів в зоні АТО»

 Мета дослідження: здійснити соціологічний вимір структури соціально-політичних уявлень з фокусом на ставлення населення до  значущих політичних маркерів та відчуття конфліктів, які розгортаються у громадах.

 

Об’єкт дослідження. Доросле населення, що постійно проживає у Луганській та Донецькій областях у віці від 16 років (в зоні АТО підконтрольній Україні).

Вибіркова сукупність формувалася на основі статистичного розподілу міського населення Луганської та Донецької областей за критеріями гендеру та віку.

З 1 лютого по 7 березня було здійснено польове дослідження та уведення інформації з первинних носіїв до комп’ютеру.

Опитування проводили 8 бригад інтерв’юерів методом індивідуальних інтерв’ю. Мова спілкування – переважно російська.

За результатами обрахунку отримано статистичні дані по масиву опитаних.

Всього опитано – 1200

У т.ч. жінок –  53,8% (644 особи)      чоловіків – 46,2% (556 осіб)

За віком

16 – 19

 

20 – 29

 

30 – 39

 

40 – 49

 

50 – 59

 

60 і більше

 

5,4% 16,4% 20,1% 15,3% 17,0% 25,8%

Розподіл опитаних за міськими агломераціями

Луганська обл. Донецька обл.
Старо-більськ Сєвєро-донецьк Лиси-чанськ Рубіжне

Кремінна

Маріуполь Сло-в’янськ Краматор.

Констант.

Артемів.

Дружківка

Червоноар-мійськ

Димитрів

151 150 122 82 / 50 162 149 71/30/30/20 131 / 52
555 645

ОДНОМІРНИЙ РОЗПОДІЛ ВІДПОВІДЕЙ РЕСПОНДЕНТІВ (у %)

Характеристика суспільно-політичної ситуації за методом семантичного диференціалу:

+3        +2           +1     0    -1           -2           -3

Спокойная 4,3 3,8 7,2 19,2 32,8 32,7 Напряженная

І = 1,54

Стабильная 1,6 2,4 9,6 24,2 34,5 27,6 Шаткая

І = -1,57

Ясная 1,7 3,3 9,3 22,7 32,6 30,3 Запутанная

І = -1,58

Простая 1,4 1,9 6,5 18,3 32,1 39,8 Сложная

І = -1,86

Дающая надежду 9,3 14,5 31,9 20,1 14,4 9,7 Безнадежная

І = -0,11

Обычная 1,7 3,4 9,7 25,8 30,0 29,5 Особенная

І = -1,54

Прим. Індекс по кожному рядку може коливатися від +3 до -3

 

Напрямок зміни ситуації в останні 6 місяців

Заметно в лучшую сторону

 

5,9
Немного в лучшую сторону

 

11,6
Остается неизменной

 

15,1
Немного в худшую сторону

 

21,7
Заметно в худшую сторону

 

45,7

 

Чого побоюються жителі Донбасу (соціальні страхи):

Военных действий

 

81,4
Захвата территории, на которой живу

 

59,7
Резкого повышения цен

 

54,9

 

Голодного времени

 

42,0
Прекращения соцвыплат, пенсий 40,6

 

Углубления экономического кризиса

 

39,6
Болезней (включая заболевания моих близких)

 

33,7
Отсутствия продуктов и предметов первой необходимости 32,6

 

Безработицы

 

32,5
Преступности

 

24,6
Отмены льгот

 

10,1
Природных или техногенных катастроф

 

7,5

Проранжовано у порядку зменшення процентних часток відповідей респондентів

 

Ступінь довіри основним інституціям та соціальним групам

Індекс Объект доверия Опреде-ленно

доверяю

Скорее доверяю Затруд. ответить Скорее не доверяю Опреде-ленно не доверяю
+0,8 Членам семьи 79,9 16,0 2,3 1,0 0,8
+0,5 Волонтерам 36,7 37,7 16,7 6,1 2,7
+0,26 Церкви 24,9 28,0 27,7 11,2 8,2
+0,23 Армии 20,1 35,2 23,3 13,1 7,9
+0,01 Украинским телеканалам 9,4 28,7 26,6 23,8 11,5
-0,1 Информации в Интернете 9,9 35,3 28,7 16,8 9,3
-0,1 Большинству соседей 10,0 31,5 25,7 22,9 9,8
-0,31 Местным органам власти 2,7 11,3 29,2 36,2 20,5
-0,32 Центральным органам власти 2,5 11,8 29,4 32,6 23,5
-0,34 Милиции 2,0 10,3 28,2 37,6 21,9
-0,44 Правосудию 1,6 5,5 25,4 39,4 28,1
-0,54 Российским телеканалам 1,8 6,7 20,0 26,0 45,4
-0,63 Слухам 0,8 3,8 13,9 31,2 50,3

Індекс довіри розраховувався за допомоги числових доповнень:

+1; +0,5; 0; -0,5; -1, отже може коливатися від +1 до – 1, де +1 – максимальна довіра аудиторії, -1 – повна відсутність довіри.

 

Ідентичності опитаних (в якій мірі себе відчувають):

  В полной мере В значи-тельной степени В малой степени Совсем не ощущаю Затрудняюсь ответить Індекс
Гражданином Украины 64,5 21,0 9,1 3,7 1,7 3,4
Гражданином другой страны 1,1 3,2 8,8 75,7 11,2 1,04
Патриотом Украины 33,9 30,5 16,9 9,8 8,8 2,63
 Донеччанином     (Луганчанином) 23,7 25,6 23,2 13,1 14,3 2,26
Патриотом Донбасса 19,2 22,8 19,9 19,2 18,9 1,99
Европейцем 8,7 16,1 20,1 41,3 13,8 1,61
Гражданином СССР 4,8 6,9 8,6 62,4 17,3 1,12

Числові доповнення для розраху нку індексу ідентичності – 4, 3, 2, 1, 0

Від 1 до 2 – низький рівень ідентичності у спільноті

Від 2 до 3 –  ідентичність «фіфті-фіфті»

Від 3 до 4 –  домінуюча ідентичність

 

 

 

 

 

 

Найбільш гострі місцеві проблеми:

Плохое состояние дорог

 

65,3
Не эффективная деятельность местных властей.

 

63,3
Разобщенность людей, неумение объединиться для улучшения ситуации. 55,0
Плохое медицинское обслуживание.

 

52,3
Плохое состояние жилищно-коммунальной сферы.

 

43,3
Не «залеченные» последствия военных действий, разрушения.

 

28,5
Перебои в подаче воды, электричества.

 

27,7
Недостаточное отопление в холодное время года.

 

27,2
Острая экологическая ситуация.

 

21,5
Вывоз мусора, мусорные свалки.

 

21,0
Отсутствие детских площадок по месту жительства.

 

12,1

Як респонденти бачать політичне майбутнє Донбасу

Как было и раньше – в составе единой Украины.

 

59,0
В составе единой Украины, но с расширенными полномочиями.

 

28,1
Как федеративное образование в составе Украины.

 

5,7
Как республику с обязательным заключением договора с Украиной.

 

2,3
Допускаю выход из состава Украины.

 

4,9

Чи змінилися погляди на майбутнє Донбасу за останній рік?

так ні Важко відп.
63,0 21,0 16,0

 

В якому напрямку відбулися зміни?

В направлении более тесного объединения с другими областями Украины.

 

В обратном направлении
74,0 26,0

 

Думки респондентів щодо бажаного пріоритету зовнішньої політики України

Евроинтеграция

 

35,3
Равное удаление и от России, и от Европы

 

22,8
Сближение с Россией

 

12,3
Затрудняюсь ответить

 

29,1

БЛОК КОНФЛІКТІВ

конфликт между армией (в т.ч. нацгвардия, добровольческие батальоны) и местным населением

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
10,5 30,3 30,0 29,0

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
6,9 22,4 40,3 30,3

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
16,4 54,3 26,7 19,0

Между патриотами Украины и сторонниками России («ДНР», «ЛНР»)

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
50,9 33,2 11,5 4,4

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
35,8 33,3 20,2 10,7

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
40,5 38,2 13,5 7,8

 

Между населением и правоохранительными органами (милиция, прокуратура, суды):

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
12,0 36,9 36,4 14,8

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
4,0 28,5 41,8 25,7

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
7,5 41,4 31,7 19,7

 

Конфликты внутри семей, родственником по политическим вопросам:

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
14,9 39,8 23,4 21,9

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
7,4 33,9 39,1 19,6

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
8,5 24,8 38,5 28,3

 

Конфликт между населением и местными властями:

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
12,3 43,1 28,3 16,3

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
5,9 32,5 40,7 20,9

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
6,9 37,6 35,0 20,5

 

Конфликт между основной массой населения и местными «олигархами», владельцами крупных предприятий и бизнесов:

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
7,4 32,2 33,4 26,9

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
3,4 20,8 39,7 36,2

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
5,2 33,7 37,1 24,1

 

Конфликт между постоянными жителями и вынужденными переселенцами:

Такой конфликт существует реально?

Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
3,3 20,4 35,0 41,3

Как часто он проявляется?

Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
2,2 15,0 35,3 47,6

Считаете ли Вы этот конфликт опасным?

Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
3,3 18,3 36,5 41,9

Ранги конфліктів

Розрахунковий індекс по кожному рядку від 1 до 3 (3, 2, 1, 0). Методика передбачає обрахування суми за трьома рядками.

Індекси від 1 до 3 – конфлікти початкового рівня.

Від 3 до 6 – середньої інтенсивності.

Від 6 до 9 – високої інтенсивності.

Между патриотами Украины и сторонниками России («ДНР», «ЛНР»)

 

6,4
Между населением и правоохранительными органами (милиция, прокуратура, суды): 5,0
Конфликты внутри семей, родственником по политическим вопросам 4,7
Конфликт между населением и местными властями 4,1
конфликт между армией (в т.ч. нацгвардия, добровольческие батальоны) и местным населением 4,0
Конфликт между основной массой населения и местными «олигархами», владельцами крупных предприятий и бизнесов 3,3
Конфликт между постоянными жителями и вынужденными переселенцами 2,6

ДАНІ ЩОДО РЕСПОНДЕНТІВ

Освіта

Начальное, неполное среднее

 

4,2
Среднее

 

15,5
Среднее специальное

 

31,9
Неоконченное высшее

 

13,8
Высшее

 

32,7
Ученая степень 2,0

Характер зайнятості

Учащийся

 

9,1
Пенсионер, живу на пособие, не работаю

 

26,6
Работающий пенсионер

 

10,8
Имею постоянную работу (служащий, рабочий, предприниматель, руководитель и т.п.)

 

32,5
Работаю не полный рабочий день или неделю

 

9,2
Имею периодические или временные заработки.

 

11,8

Етнічність

Українець Етнічний руський Представник інших груп
74,5 19,7 5,9

 

Матеріальне становище

Плохое. Приходится во всем себе отказывать, денег «не всегда хватает на хлеб».

 

14,8
Ниже среднего. На питание хватает, но в остальном бывает очень трудно.

 

39,2
Среднее. Хватает на еду и на одежду, но покупать предметы длительного пользования трудно.

 

37,7
Выше среднего. Имеем некоторые сбережения, иногда покупаем предметы длительного пользования.

 

7,2
Отличное. Ни в чем для нас важном себе не отказываем.

 

1,1

 

Постійне проживання у місті

Постійне проживання Тимчасове проживання Вимушені переселенці із зони АТО
77,6 7,1 15,4

 

Вимушені переселенці з періоду…

Весна 2014 4,0
Літо 2014 46,7
Осінь 2014 32,2
Прибули нещодавно (з 2015 р.) 17,1

 

 

 

 

 

Зміна відчуття безпеки протягом року

Месяцы года Отсутствие угроз Небольшие угрозы Заметные угрозы Достаточно сильные Очень сильные
7 Январь-февраль 69,2 22,7 6,3 1,3 0,4
6 Март-апрель 40,5 36,2 18,1 4,0 1,2
4 Май-июнь 11,3 25,2 29,6 21,0 12,8
2 Июль-август 10,1 21,1 23,2 20,8 24,9
5 Сентябрь-октябрь 15,9 24,1 28,1 20,4 11,4
3 Ноябрь-декабрь 15,3 27,3 21,5 18,7 17,2
1 Янв.-февр.(2015) 9,1 25,3 19,7 20,7 25,2

 

Особиста стратегія на «важкі часи»

Действовать по обстановке

 

67,5
Помогать близким мне людям, и сплотиться в семье

 

55,8
Активно принимать участие в гражданских акциях

 

25,7
Максимально использовать помощь государства, благотворителей, волонтеров 25,1
Преодолевать все трудности самостоятельно

 

24,2
Поддержать государство, если нужно – встать на его защиту

 

21,4
Готовиться к эмиграции

 

18,1
Затрудн. ответить 1,8

 

Науковий керівник проекту

Професор Рущенко І.П.

Додатки

Програма соціологічного дослідження

«Трансформація соціально-політичних уявлень та вісі конфліктів в зоні АТО»

 

Проблемна ситуація. Населення Луганської та Донецької області за 2014 р. опинилося у епіцентрі гібридної війни, яку веде Російська Федерація проти України. Особливість гібридної війни полягає у застосуванні інформаційно-пропагандистський та підривних соціальних технологій, які суттєво змінюють масову свідомість. Агресор намагається розколоти суспільство та збільшити «п’яту колону» і прихильників так званого «руського світу». Отже, масову свідомість в зоні АТО можна розглядати як таку, що зазнала травми війни. Захоплення  міст сепаратистами та проголошення «республік», бойові дії, звільнення населених пунктів та відновлення української влади мало суттєвий відбиток в умах та настроях людей. Проблемна ситуація полягає в тому, що ми не маємо достовірної інформації щодо змін та тенденцій у масові свідомості, поділу населення на групи з різними соціально-політичними уявленнями та основних осів соціального конфлікту, які поділяють соціум на табори  протистояння. Подальша робота соціальних посередників в громадах потребує достовірної інформації щодо настроїв різних соціальних груп та типів конфліктів. Ця інформація може бути зібраною  в процесі соціологічного дослідження.

Мета дослідження: здійснити соціологічний вимір структури соціально-політичних уявлень з фокусом на ставлення населення до  значущих політичних маркерів та відчуття конфліктів, які розгортаються у громадах.

Завдання:

  • Дослідити трансформацію ставлення населення впродовж 2014 р. до основних політичних маркерів – «єдина Україна», «федералізація», «відокремлення від України», «народна республіка», «приєднання до РФ».
  • Виявити інтенсивність основних соціальних конфліктів, які розгортаються у зоні АТО.
  • Виявити кореляційні зв’язки поміж характером соціально-політичних уявлень і різними чинниками, що потенційно впливають на формування свідомості.
  • Проаналізувати особливості ціннісних орієнтацій, системи страхів, довіри до різних інституцій для поглибленого розуміння причин та особливостей соціально-політичних уявлень різних груп населення.

Об’єкт дослідження. Доросле населення, що постійно проживає в  містах зони АТО (особи, які мають місцеву реєстрацію) у віці від 16 років.

Предмет дослідження. Факти свідомості, які торкаються соціально-політичної сфери та уявлень щодо конфліктних ситуацій у громаді.

Гіпотези.

  • Спільнота мешканців зони АТО має принципові розбіжності у площині соціально-політичних уявлень, отже, є розколотою, наявна соціально-психологічна травма, яка викликана різними елементами гібридної війни.
  • Впродовж 2014 р. відбулася певна трансформація уявлень громадян у соціально-політичній сфері у напрямку зміцнення патріотичних позицій.
  • Соціально-політичні уявлення залежать від джерел інформації, віку, соціального положення, етнічності.
  • Значимими можуть бути наступні осі конфліктів: між масою населення та місцевими елітами, поміж прихильниками «єдиної країни» та людьми з сепаратистськими настроями, поміж місцевими та біженцями, поміж місцевими та вояками, поміж прихильниками реформ і людьми орієнтованими на старий режим.

Метод дослідження. Масове репрезентативне опитування за методом індивідуального інтерв’ю.

Генеральна сукупність: жителі міських агломерацій в частині зони АТО, яка контролюється українськими військовими.

Обсяг вибіркової сукупності – 1200 осіб

Тип вибірки – квотний добір за гендерно-віковими ознаками.

 

Громадський інформаційно-методичний центр «Всесвіт»

 

Социологическая анкета «Общественно-политическая ситуация в регионе».

 

Уважаемые жители Донбасса!

 

Предлагаем Вам принять участие в социологическом исследовании, посвященном общественно-политической ситуации в регионе. Ваши ответы весьма важны для налаживания нормальной жизни, решения конфликтных ситуаций, работы негосударственных объединений.

 Опрос полностью анонимный! Подписывать анкету не нужно!

 

Начнем с общественно-политической ситуации, которая складывается в Вашем регионе

Охарактеризуйте общую ситуацию с помощью нескольких пар слов. В каждой строке сделайте отметку в том месте, которое выражает Ваше ощущение ситуации.

Ситуация в регионе:

0     

1   спокойная 1 2 3 4 5 6 напряженная
2  стабильная 1 2 3 4 5 6 шаткая
3        ясная 1 2 3 4 5 6 запутанная
4      простая 1 2 3 4 5 6 сложная
5 дающая надежду 1 2 3 4 5 6 безнадежная

 

6     обычная 1 2 3 4 5 6 особенная

 

  1. Во второй половине 2014 – начале 2015 гг. ситуация меняется:
  1. Заметно в лучшую сторону
  2. Немного в лучшую сторону
  3. Остается неизменной
  4. Немного в худшую сторону
  5. Заметно в худшую сторону
  1. Чего Вы боитесь больше всего? (можно отметить до 5 пунктов)
  1. Прекращения соцвыплат, пенсий.
  2. Резкого повышения цен.
  3. Отсутствия продуктов и предметов первой необходимости.
  4. Углубления экономического кризиса.
  5. Голодного времени.
  6. Природных или техногенных катастроф.
  7. Болезней (включая заболевания моих близких).
  8. Военных действий.
  9. Безработицы.
  10. Захвата территории, на которой живу.
  11. Преступности.
  12. Отмены льгот.
  13. Что еще?____________________________________________________________

В какой степени Вы доверяете…

Объект доверия Определенно

доверяю

Скорее доверяю Затруд. ответить Скорее не доверяю Определенно не доверяю
9 Членам семьи 1 2 3 4 5
10 Большинству соседей 1 2 3 4 5
11 Церкви 1 2 3 4 5
12 Местным органам власти 1 2 3 4 5
13 Центральным органам власти 1 2 3 4 5
14 Армии 1 2 3 4 5
15 Милиции 1 2 3 4 5
16 Правосудию 1 2 3 4 5
17 Волонтерам 1 2 3 4 5
18 Российским телеканалам 1 2 3 4 5
19 Украинским телеканалам 1 2 3 4 5
20 Слухам 1 2 3 4 5
21 Информации в Интернете 1 2 3 4 5

 

В какой степени Вы себя ощущаете …

  В полной мере В значительной степени В малой степени Совсем не ощущаю Затрудняюсь ответить
22  Гражданином Украины 1 2 3 4 5
23  Гражданином другой страны 1 2 3 4 5
24  Патриотом Украины 1 2 3 4 5
 25  Донеччанином     (Луганчанином) 1 2 3 4 5
26  Патриотом Донбасса 1 2 3 4 5
27  Европейцем 1 2 3 4 5
28  Гражданином СССР 1 2 3 4 5

 

29  Какие местные проблемы Вы считаете наиболее острыми? (отметьте не более 5-и позиций)

  1. Вывоз мусора, мусорные свалки.
  2. Плохое состояние дорог.
  3. Недостаточное отопление в холодное время года.
  4. Острая экологическая ситуация.
  5. Не эффективная деятельность местных властей.
  6. Плохое медицинское обслуживание.
  7. Не «залеченные» последствия военных действий, разрушения.
  8. Разобщенность людей, неумение объединиться для улучшения ситуации.
  9. Плохое состояние жилищно-коммунальной сферы.
  10. Отсутствие детских площадок по месту жительства.
  11. Перебои в подаче воды, электричества.
  12. Что еще__________________________________________________________

30 Каким бы Вы хотели видеть политическое будущее Донбасса?

  1. Как было и раньше – в составе единой Украины.
  2. В составе единой Украины, но с расширенными полномочиями.
  3. Как федеративное образование в составе Украины.
  4. Как республику с обязательным заключением договора с Украиной.
  5. Допускаю выход из состава Украины.

31 Изменились ли у Вас взгляды на будущее Донбасса за последний год?

  1. Да.
  2. Нет.
  3. Затрудняюсь ответить.

32 Если «Да», то в каком направлении?

  1. В направлении более тесного объединения с другими областями Украины.
  2. В обратном направлении.

33 Какое направление внешней политики должно преобладать?

  1. Евроинтеграция.
  2. Сближение с Россией.
  3. Равное удаление и от России, и от Европы.
  4. Затрудняюсь ответить.
  5. Что еще?___________________________________

А теперь перейдем к конфликтам и конфликтным ситуациям в регионе.

Начнем с конфликта между армией (в т.ч. нацгвардия, добровольческие батальоны) и местным населением

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 37

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

Конфликт между патриотами Украины и сторонниками России («ДНР», «ЛНР»)

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 40

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

Между населением и правоохранительными органами (милиция, прокуратура, суды):

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 43

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

Конфликты внутри семей, родственником по политическим вопросам:

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 46

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

Конфликт между населением и местными властями:

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 49

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

 

Конфликт между основной массой населения и местными «олигархами», владельцами крупных предприятий и бизнесов:

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4

Если Вы выбрали позицию 4 (определенно нет), то переходите к 52

  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

Конфликт между постоянными жителями и вынужденными переселенцами:

  1. Такой конфликт существует реально?
Определенно «Да» Скорее «Да» Скорее «Нет» Определенно «Нет»
1 2 3 4
  1. Как часто он проявляется?
Постоянно, практически ежедневно Достаточно часто Иногда вспыхивает Очень редко
1 2 3 4
  1. Считаете ли Вы этот конфликт опасным?
Да, очень опасный В целом опасный Скорее не опасный Не опасный
1 2 3 4

 

55.Ваш пол:
  1. Муж.
  2. Жен.

 56.Возраст:

  1. 16 – 19 лет
  2. 20 – 29 лет
  3. 30 – 39 лет
  4. 40 – 49 лет
  5. 50 – 59 лет
  6. 60 и больше

 57Образование:

  1. Начальное, неполное среднее
  2. Среднее
  3. Среднее специальное
  4. Неоконченное высшее
  5. Высшее
  6. Ученая степень

 

58.Характер занятости?

  1. Учащийся
  2. Пенсионер, живу на пособие, не работаю
  3. Работающий пенсионер
  4. Имею постоянную работу (служащий, рабочий, предприниматель, руководитель и т.п.)
  5. Работаю не полный рабочий день или неделю
  6. Имею периодические или временные заработки.

59.Этничность (национальность):

  1. Украинец
  2. Русский
  3. Представитель другой этнической группы

60.Ваше материальное положение (или Вашей семьи):

  1. Плохое. Приходится во всем себе отказывать, денег «не всегда хватает на хлеб».
  2. Ниже среднего. На питание хватает, но в остальном бывает очень трудно.
  3. Среднее. Хватает на еду и на одежду, но покупать предметы длительного пользования трудно.
  4. Выше среднего. Имеем некоторые сбережения, иногда покупаем предметы длительного пользования.
  5. Отличное. Ни в чем для нас важном себе не отказываем.

 

61.Вы постоянно проживаете в городе?

  1. Да
  2. Нет, проживаю временно
  3. Я вынужденный переселенец из зоны АТО

Если выбраны пункты 1 и 2, то переходите к 64

 

62.Если «вынужденный переселенец из зоны АТО», то с какого времени?

  1. Весны 2014
  2. Лета 2014
  3. Осени 2014
  4. Прибыл недавно, в 2015 г.

63.Откуда Вы выехали? __________________________________________________

 

Как изменялось ощущение безопасности в течении последнего года?

Оцените степень угроз Вашей жизни, здоровью, достоинству (включая безопасность вашей семьи) по месяцам прошлого (2014) и настоящего (2015) годов:

Месяцы года Отсутствие угроз Небольшие угрозы Заметные угрозы Достаточно сильные Очень сильные
64 Январь-февраль 1 2 3 4 5
65 Март-апрель 1 2 3 4 5
66 Май-июнь 1 2 3 4 5
67 Июль-август 1 2 3 4 5
68 Сентябрь-октябрь 1 2 3 4 5
69 Ноябрь-декабрь 1 2 3 4 5
70 Янв.-февр.(2015) 1 2 3 4 5

71.Каков Ваш личный план пережить «трудное время»? (выберите все варианты, которые вам подходят)

  1. Готовиться к эмиграции.
  2. Максимально использовать помощь государства, благотворителей, волонтеров.
  3. Преодолевать все трудности самостоятельно.
  4. Помогать близким мне людям, и сплотиться в семье.
  5. Действовать по обстановке.
  6. Активно принимать участие в гражданских акциях.
  7. Поддержать государство, если нужно – встать на его защиту.
  8. Другое ______________________________________________________________________________
  9. Затрудняюсь ответить.

Спасибо за участие в опросе!