Миротворческая школа на Луганщине: как работается в Северодонецке?

О том, как меняется ситуация на востоке страны говорим с экспертом, активистом и координатором Украинской миротворческой школы Игорем Семиволосом.

Игорь Семиволос. Авторські права: «Громадське радио»

Дмитрий Тузов: Расскажите о самых ярких впечатлениях и выводах о двухгодичной работе Украинской миротворческой школы на Донбассе.

Игорь Семиволос: За эти 2 года мы подошли к определенному рубежу, когда развитие в формате привлечения активистов уже себя исчерпало.

Дмитрий Тузов: Почему, активисты закончились?

Игорь Семиволос: В основном, да. Мы были практически первой инициативой, которая пришла в эти регионы, поэтому нам удалось аккумулировать большую часть людей. Сейчас мы пришли к этапу, когда необходимо вовлекать в миротворческий процесс совершенно новых людей. Их нужно искать и обучать.

Дмитрий Тузов: Речь идет о волонтерской работе?

Игорь Семиволос: В процессе двух лет работы мы создали определенный формат Украинской миротворческой школы — это проекты, которые реализуют ее участники, исследовательская работа и обучение в формате школы социальных посредников. Люди инициативно выходили на нас и проходили конкурс. Мы провели обучение 60 новых людей в прошлом году. Среди них было большое количество переселенцев, молодежи и женщин.

Дмитрий Тузов: Чем именно занимаются эти люди? Что такое миротворческая деятельность?

Игорь Семиволос: Это все, что угодно в контексте формирования диалогового пространства в громадах. Наша основная задача — подготовить этих людей к выполнению функции социального посредника. В своих громадах они должны будут инициировать какую-то общественную деятельность, направленную на создание публичного пространства и решение общих проблем.

Для нас крайне важно, чтобы люди активно вовлекались в формирование новой украинской идентичности в Донецкой и Луганской областях. Мы даем им определенный уровень знаний, позволяющий работать не только в активистской среде, но и с людьми, которые остаются пассивными или негативно настроенными к Украине.

Ольга Веснянка: Я была в кризисном медиацентре «Северский Донец». Наблюдала, насколько активно там выпускается местная газета, видела конкурс рисунков, была на разных презентациях, посвященных переселенческой тематике.

Часто такого рода проекты существуют пока есть финансирование. Видите ли вы потенциал в этих уже налаженных контактах?

Игорь Семиволос: Команда Кризисного медиа центра с самого начала была нацелена на диверсификацию возможностей финансовой поддержки. Сначала их поддерживали фонд «Відродження» и Украинская миротворческая школа. Они смогли привлечь другие ресурсы и их робота сейчас не только не затихает, но и становится крайне важной — не в последнюю очередь из-за того, что Луганщина долгое время оставалась на периферии.

Кроме того, мы поддерживали молодежное интернет-радио «Без меж», которое должны были слушать люди на оккупированных территориях.

Ольга Веснянка: Как местные жители на Луганщине относятся к приезжим?

Игорь Семиволос: С пониманием, они достаточно открыты, они готовы слушать и учится.

До войны луганский регион был несколько законсервированным. В 2013 году в Северодонецк приезжали представители фонда, чтобы встретится с представителями гражданского общества. Они рассказывали людям о том, какие инициативы можно поддержать. Результата не было.

Сейчас мы наблюдаем взрывной характер появления украинской идентичности в Луганской области. Вообще, я не очень люблю говорить «на Донбассе», потому что эта идентичность в свое время активно навязывалась «Партией регионов» и российскими СМИ.

На самом деле, большая часть Луганской области принадлежит к Слобожанщине. Появление украинской армии привело к возникновению центров гражданского общества в этом регионе.

Дмитрий Тузов: Меняются ли настроения местных жителей?

Игорь Семиволос: После освобождения территорий пророссийски настроенная часть местных жителей находилась в режиме ожидания. Через год стало понятно, что Украина сюда вернулась и вернулась надолго, а проукраинские общественные организации получили возможности и ресурсы. Тогда группы сомневающихся пошли на контакт с проукраинскими группами.

Ольга Веснянка: В Северодонецке уже начала работать новая полиция. Каково отношение местных жителей к ней?

Игорь Семиволос: Первые отзывы свидетельствуют об очень положительном отношении местных жителей.

Ініціатива, створена в рамках УМШ змагається за звання кращої

Ініціатива «Розвивальні ігри для дітей разом з військовослужбовцями», яка була підтримана Українською Миротворчою Школою номінована на звання кращої у Третьому всеукраїнському конкурсі «Краща громадська ініціатива України ‘15», що проводить мережа «Громадські ініціативи України».

bed9fe

Номінація, в якій бере участь ініціатива: Краща ініціатива у сфері роботи з дітьми та молоддю.

Реалізований проект був «Першим Антикафе Бердянська Час Є!»:

У рамках проекту за підтримки Української Миротворчої Школи ми провели 6 виїзних ігротек для Бердянської школи-інтернату. Участь в ігротеках взяли вихованці, військовослужбовці та наші волонтери. Відвідувачі, волонтери та військові вчили дітей в них грати, а самі ігри (17) подарували притулку.

Також нашими волонтерами були проведені благодійні майстер-класи з розпису пряників. Ще організовано святкову акцію до дня Святого Миколая з виставою, ігротеками та розвивальними атракціонами.

Що стало причиною ініціативи, як виникла ідея її реалізації.
Місто Бердянськ знаходиться у зоні наближеній до зони АТО. Мешканці міста із насторогою відносяться до людей у військовій формі. В місті відчувається напруження пов’язане з близькістю до зони бойових дій.

Ми вирішили показати, що військовослужбовці, які дислокуються у місті не є небезпечними. Що їх місія захищати Бердянськ. І показати, що військові приймають активну участь у соціальному житті міста. Бердянськ це мирне місто.

За який час було реалізовано ініціативу
2 місяці (листопад-грудень 2015)

Детальний опис ініціативи – що конкретно було зроблено в рамках реалізації ініціативи (які заходи були реалізовані, як залучались місцеві жителі, молодь, спонсори…)
Місто Бердянськ знаходиться у зоні наближеній до зони АТО. Мешканці міста із насторогою відносяться до людей у військовій формі. В місті відчувається напруження пов’язане з близькістю до зони бойових дій.

Ми хотіли показати що військовослужбовці, які дислокуються у місті не є небезпечними. Що їх місія захищати Бердянськ. І показати, що військові приймають активну участь у соціальному житті міста.
Для цього було заплановано та проведено 6 виїзних ігор для дітей з дитячого притулку, що знаходиться у Бердянську.

Під час кожного заходу дітям було презентовано нові настільні розвивальні ігри. Ми навчили дітей грати в розвиваючи ігри та подарували ігри притулку. Окрім волонтерів нашої організації, в проекті приймали участь військовослужбовці. Вони теж навчали дітей та грали з ними. Звіти про проведені ігротеки були розміщені у соціальних мережах та на новинних сайтах міста.
У рамках проекту було проведено шість виїзних ігротек для дітей із інтернату разом з військовослужбовцями. Всі заходи були проведені за адресою: м. Бердянськ, вул. Степанянца, буд.13 в ігрових класах комунального закладу «Бердянська Загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради.

Перша ігротека відбулась 16 листопада з 15:00 до 18:00. В акції прийняли участь 10 військовослужбовців Цивільного корпусу «Азов», п’ять волонтерів Творчого простору «ЧАС Є!». В ігротеці прийняли участь 28 дітей. Було подаровано 1 розвивальну гру.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_3458%2Fall
vk.com/azovbrd?w=wall-9402278_394
Наступна акція відбулась 24 листопада з 15:00 до 18:00. Ігротека була проведена шістьома волонтерами для 22 дітей, подарована 1 настільна розвивальна гра.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_3651%2Fall

7 грудня
Разом з волонтерами Творчого простору «ЧАС Є» інтернат відвідали військовослужбовці роти спеціального призначення. Четверо військових і четверо волонтерів провели ігротеку для 26 учнів 7-8 класів. Дітям подарували 4 розвивальні ігри.

9 грудня
Ігротека була проведена для 20 учнів 9-10 класів інтернату. Ігри провели п’ятеро волонтерів та троє військовослужбовців Національної гвардії. Дітям було вручено 5 розвивальних ігор.

11 грудня
У п’ятницю ігри було проведено в інтернаті для 22 учнів 10-11 класів. Приходили двоє військовослужбовців з Цивільного корпусу «Азов» та чотири волонтера Творчого простору «ЧАС Є!». Подарували ще 4 розвивальні гри.

 

 

 

 

 

18 грудня
Окрім ігротеки дітям було організовано свято на честь Святого Миколая. Свято допомагали організувати 12 волонтерів Творчого простору «ЧАС Є!» та 5 Самооборони Бердянська. Для дітей було організовано концерт з інтерактивними іграми, а також роздані солодощі. Всього в святі прийняло участь 140 дітей. Під час ігротеки, яка проходила паралельно зі святом, дітям було передано 2 розвивальні гри.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_4210%2Fall

В рамках проекту було організовано майстер-клас з розфарбовування пряників. В акціі прийняли участь гуманітарна фундація «Хелпер UA» та волонтери Творчого простору «ЧАС Є!». Пряники були передані дітям військовослужбовцями Самооборони Бердянська.
vk.com/wall-52195660?q=%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82&w=wall-52195660_4177%2Fall Загалом в проекті 258 дітей, 36 волонтерів, 24 військовослужбовців. В рамках 6 ігротек дітям подаровано 17 настільних ігор. Перелік лінків на матеріали, що вийшли в ЗМІ та соціальних мережах додаються.

Які результати Ваша ініціатива принесла громаді?
Діти школи-інтернату познайомилися з військовими, які захищають наше місто, отримали можливість поспілкуватись з ними, пограти в ігри. Дізнались про роботу військових та перестали їх боятися.
Дітям подаровано 17 настільних ігор. Ігротеки принесли вихованцям купу позитивних емоцій. Особливо змінилось їх ставлення до військових: люди у формі перестали викликати в них острах та недовіру.
Вихователі школи-інтернату перестали підозріло ставитись до військовослужбовців та разом з ними брали участь в іграх.

Військовослужбовці сказали, що ігротеки їм сподобались, і вони запланували ще кілька візитів до установи.

Що на Вашу думку дала ініціатива тим, хто її втілював в життя?
Волонтери отримали позитивні емоції та досвід роботи з дітьми, що знаходяться в складних життєвих обставинах. Також досвід взаємодії з військовими, планування, роботи з медіа.

Чи мала Ваша ініціатива своє продовження та які зміни вона принесла?
В 2016 році відбулось вже 4 ігротеки, які продовжують покращувати стосунки в колективі школи-інтернату та зміцнювати громаду.

Ваші поради тим, хто хоче втілювати ініціативи у своїх громадах
Не економити на плануванні.

Чи може Ваша організація (ініціативна група) виступити консультантом або експертом, якщо до вас звернеться інша організація за досвідом, який ви отримали при реалізації цієї ініціативи?
Так, може.

****************************************************************************************************
Довідкова інформація про ініціативу:

Номінація, в якій бере участь ініціатива:
Краща ініціатива у сфері роботи з дітьми та молоддю

Назва організації (ініціативної групи), автора ініціативи:
Творчий простір «Час Є!»

Контактні дані організації:
Клейнос Ксенія
(066) 466 25 12
Xuklya@gmail.com

Назва успішної ініціативи:
Розвивальні ігри для дітей разом з військовослужбовцями

Джерело

Переселенцы: свои, чужие, лишние?

Творческая студия «Луганский фронт» провела опрос жителей города Северодонецка на тему «Как вы относитесь к переселенцам с оккупированных территорий?»

Результаты опроса, а также обсуждение темы адаптации переселенцев были представлены в передача «Мифы и реальность. Спросите у специалиста».

Опрос показал, что в большинстве местные жители относятся к переселенцам позитивно, сочувствуют им, проявляют сострадание, хоть и отмечают ощутимое увеличение населения, появление очередей и загруженность транспорта.

«Хотелось бы, чтобы адаптировались побыстрее и нашли себя в нашем городе»

«Бедные люди! Им же надо как-то выживать»

«Представляю себя в их положении»

Анна Руденко, ведущая. Переселенцы – кто они? Чужие люди или свои? Термин «переселенцы» появился в нашей реальности летом 2014 года. Тогда люди, которые уехали с оккупированной боевиками территории поняли, что покинули они свои дома совсем не на недельку и им придется обживаться на новом месте. Местные жители, гуманитарные организации оказывали помощь продуктами, предметами первой необходимости. Чуть позже о переселенцах задумалось и государство. Оно назвало их «внутренне перемещенными лицами» и стало в свою очередь заниматься социальными гарантиями и материальной помощью. Но через несколько месяцев мы отметим вторую годовщину оккупации Россией территории Луганской и Донецкой областей. Уже два года переселенцы живут в принимающих громадах. Что будет дальше, как им планировать свою жизнь и как относятся к ним в громадах, в которых они уже два года полноценно живут? Мы попытаемся разобраться в этих вопросах с Владимиром Деревянко, председателем общественно организации «Свои люди», которая занимается защитой прав переселенцев.

Анна Руденко. Владимир, вы были инициатором создания программы адаптации внутренне перемещенных лиц в городе Северодонецк. Что это за документ?

Владимир Деревянко, председатель общественно организации «Свои люди». Когда только была создана наша организация, мы наметили своей целью представление интересов внутренне перемещенных лиц в органах государственной власти и в местном самоуправлении. Изучив то как происходит адаптация переселенцев в городе Северодонецке, пришли к выводу, что работа проводится хаотично и только в тех направлениях, где государство дало какой-то ресурс, например, регистрация. Людей «привязали» к соцзащите, т.е. дали материальную помощь, определенную кабмином. И эту задачу муниципалитет, местные власти не смогли охватить так, чтобы охватить 51 тысячу перемещенных лиц. К такому потоку город Северодонецк не был готов. В связи с такой ситуацией, мы поняли, что необходим внутренний документ- программа, регулирующая помощь переселенцам, гарантируемую законом. В целом громада приняла нас переселенцев хорошо, но мы столкнулись с проблемами обслуживания в коммунальных предприятиях, больницах, детских садах, прежде всего из-за большого потока вновь прибывших. Городские мощности ведь были рассчитаны на 120 тысяч местного населения. Все это подсказывало, что надо искать какой-то неординарный путь и лоббировать разработку программы адаптации переселенцев в городе Северодонецке и помочь местной власти решить проблему комплексно. Мы предложили мэру города разработать программу по пяти направлениям: образование, здравоохранение, жилье, соц. защита и занятость. Позже наш проект пришлось расширить. Нас поддержали УОКБ ООН  и Датский совет по делам беженцев, и мы увеличили покрытие на районы и другие города Луганской области. И на сегодняшний день у нас уже есть результат – есть пилотные районы и города, в том числе и Северодонецк, для которых разработано около 300 проектов с общей суммой до 5 млрд.грн.

Анна Руденко. Для того, чтобы проблему решить, ее нужно оценить. Не хотелось бы называть переселенцев «проблемой», но надо понять, что собой представляют собственно переселенцы. Чиновники часто говорят, что переселенцы сюда приезжают только, чтобы оформиться и получать пенсии и пособия, а на самом деле здесь их нет и они ни в чем не нуждаются. И не нужно увеличивать штатные расписания и т.д. Как вы смогли убедить оппонентов, что это не так?

Владимир Деревянко. Чиновники привыкли работать с тем ресурсом, который у них был из года в год, ежегодный бюджет сильно не менялся. И поэтому им тяжело представить, как им расширить или задействовать новые ресурсы. И нашей задачей было задействовать передовые технологии в написании этой программы, задействовать ресурсы интерактивного обучения и рассказать о современных методах наполнения таких целевых программ, об инвестиционных инструментах, которые можно задействовать помимо государственных. Поэтому была ломка мировоззрения или подхода к решению проблемы у управленческой команды. Тяжело входили они в эту систему. Но в целом мы вышли на результат. Изначально была сложность – как же оценить, сколько стоит в целом эта проблема с переселенцами? Мы взяли четыре направления по Северодонецку. Хотя это еще не все, что можно и нужно было посчитать. Расчет велся по минимальным гарантиям государства по социальным стандартам, т.е. там нет какой-то роскоши, а только тот минимальный стандарт, который государство должно предоставить человеку. И для Северодонецка вместе с жильем мы вышли на сумму около 3-х миллиардов гривен. Львиную долю, конечно, составляет жилье – примерно около 2,5 млрд. грн. Мы делали расчет на всех тех, кто зарегистрировался, независимо от того, уехал человек или нет. Если человек приехал и зарегистрировался, значит ему нужна помощь.

Анна Руденко. Возможно кто-то и не может переехать, потому что нет для него жилья или каких-то необходимых ему услуг.

Владимир Деревянко. В большинстве случаев так и есть. У человек есть комплекс проблем. Надо где-то зарабатывать деньги. А если не зарабатывать и приехать сюда, и снимать жилье, то той социальной помощи, которая выдается, ее не хватает на все нужды семьи, особенно семьи, в которой есть дети. Поэтому, конечно, людей от миграции с оккупированных территорий в большей степени удерживает наличие там жилья. Если там за жилье платить не надо и еще получать какие-то социальные выплаты, то выходит там прожить легче.

Анна Руденко. Владимир, давайте поговорим о конкретных мероприятиях, предусмотренных программой. Что конкретно будет сделано в образовании, в медицине, в социальной защите? И самая больная тема- это жилье.

Владимир Деревянко. Мы рассматривали варианты разные исходя из расчета 12 кв.м на человека. Нужно и детей учитывать. Понятно, что если человеку нужно дней 10, чтобы оформить пенсию, то ему нужно что-то вроде общежития или гостиницы, чтобы временно пожить и не тратить деньги. Это такое социальное жилье. По статистике у нас около 15 тысяч людей – это семьи, остальные – пенсионеры, которые просто приезжают оформить пенсию, в аптеку сходить и т.д. Т.е. для начала ставится задача построить хотя бы один квартал таких общежитий. Остальных надо ставить в очередь на жилье, смотреть какие по составу семьи и планировать для них постоянное жилье. Стандарты прописаны исходя из минимальных потребностей, потому что «доноры» тоже будут смотреть, и никто излишки строить не будет.

Анна Руденко. Вы сейчас сказали «доноры», т.е. это жилье будет возводиться за счет донорских средств, за счет гос.бюджета или городского бюджета?

Владимир Деревянко. Планируется, что жилье будет строится по принципу государственно-частного партнерства. Компания, которая возьмется строить, должна будет взять кредит. Любо это будет Европейский банк реконструкции и развития, либо это будут другие инвестиционные, кредитные деньги. Построить и передать это жилье на обслуживание городскому совету. Городской совет должен установить порядок заселения и заселить людей. Кредит этот будет отдаваться государством. Сама идея написания этой программы и придания ей статуса «городской» подразумевает государственные гарантии по отдаче этого кредита. За счет каких именно средств государство будет гасить этот кредит пока до конца не ясно. Возможно за счет тех средств, которые выплачиваются переселенцам в качестве матпомощи. Но этот вопрос пока открыт.

В дальнейшем, если, допустим, закончилась война и люди решили вернуться домой, то такое жилье остается в управлении муниципалитета и приобретает статус социального и будет использовано местными жителями.    

Анна Руденко. Если человек не собирается возвращаться на ранее оккупированную территорию, то это жилье просто остается в его пользовании, но он не получает его в собственность?

Владимир Деревянко. Нет. Это будет муниципальное социальное жилье. Хотя это прерогатива органов местного управления – определять статус этого жилья. Но на первом этапе это будет социальное жилье.

Касательно социальной защиты, мы увидели, что в городе Северодонецке не хватает ресурсов по принятию переселенцев. И мы прописали открытие единого окна. Нужно расширить его работу так, чтобы можно было сразу стать на учет к врачу, плюс тут же записать все статистические данные – нуждается человек в жилье или нет и тут же обрабатывать все полученные данные. Потому что, когда стали писать эту программу, столкнулись с тем, что не все необходимые сведения есть в городе, не все нужное собирается городскими властями. Особенно статистика, что касается медицинских услуг. Данные о детях собираются отделом образования, они есть и тут все почти в порядке. А вот пожилыми людьми, инвалидами, больными людьми и др., которые не пришли и не обозначились, а просто хаотично расселились, ими системно никто не занимается. Нам бы хотелось эту работу систематизировать. Для этого в том числе планируется открытие 11 амбулаторий с оснащением их оборудованием. Это по направлению медицины.

По вопросам занятости мы совместно с центром занятости пошли по пути общественных работ. А также была запущена программа по кредитованию предпринимателей и малых предприятий. На сегодняшний день по Луганской области обозначилось около 50 предприятий, которые хотели бы взять кредит. Сумма кредита может быть до 200 тысяч евро, срок на 5 лет. Мы ждем продолжения развития программы и хотим провести обучение, написать бизнес-планы, чтобы предприниматели могли получить эти деньги. Кредиты эти будут выдаваться на беспроцентной основе, под гарантии государства. Т.е. мы подводим все это под государственную политику. В нашем проекте задействованы были и министерство финансов, и министерство здравоохранения, и министерство регионального развития, и комитет Верховной Рады по здравоохранению. Наши районные проекты, в том числе и северодонецкий, были презентованы уже в комитете ВР по здравоохранению и в министерстве соц. политики. Т.е. о нашем проекте знают и в правительстве, и в Верховной Раде.

Анна Руденко. Программа предусматривает очень серьезное финансирование. И это финансирование не ложится на городской бюджет Северодонецка. Местные жители не пострадают?

Владимир Деревянко. Местные жители сейчас страдают больше, потому что им приходится делить мизерный бюджет на всех. Наша задача-привлечь сюда средства для решения проблем комплексно, т.е. задействовать другой ресурс, а не местный бюджет. Вопрос стоит задействовать доноров, инвестиционные средства. Доноры готовы давать деньги. Наша задача стоит в том, чтобы сформулировать – сколько, куда и чего надо давать. Муниципалитет даст свою долю, около 10% – мы же живем здесь, платим налоги. Областной бюджет еще немного подключится. Здесь вопросов не должно возникнуть.

Анна Руденко. Какие перспективы этой программы? Написали, подготовили. Теперь местная власть должна ее «легализовать»?

Владимир Деревянко. Конечно, все программы будут приниматься на сессии городского совета, районного. Документ серьезный, будет проходит различные согласования, общественные слушания. Мы встречались с городским головой Северодонецка. Предложили провести общественные слушания этой программы. Рассказать о ней тем, кто хотел бы услышать, особенно депутатам, потому что им принимать эту программу. Задача стоит, конечно, сложная, масштабная. Но перспектива есть! И мы справимся!

74864_1

Фото

Підручники Української Миротворчої школи вже в Біляївці

Цікава і незабутня зустріч відбулася 18 травня 2016 р. в Біляївській центральній районній бібліотеці зі Збігнєв Буяком – відомим польським політиком, лідером руху «Солідарність», який ліквідував комунізм в Польщі, а зараз працює в Україні як тренер в проектах Української миротворчої школи, дослідником суспільних трансформацій та перекладачем його творів Олександром Шевченко, Ігорем Дубровським – координатором напряму миротворчої школи, Олександром Зінченко – істориком – публіцистом, письменником.

13235376_1048666155212762_98495183310274527_o

Під час зустрічі панувала щира і невимушена атмосфера. У присутніх виникало багато питань, наприклад такі як: «Чи впливає наш розвиток на вакуум в історичних знаннях, яке має українське суспільство?», «Як можна владнати конфлікти? (специфіка нашого суспільства)», «Ідеї нормальної трансформації» та багато інших.

13243681_1048665568546154_4621556822943222918_o

Збігнєв Буяк як дослідник суспільних трансформацій дав характеристику своєї політичної діяльності: «Завдяки плідній праці в партії «Солідарність» здобув великого досвіду. «Солідарність» була не тільки професійною спілкою, а й суспільним рухом, в якому дійшло до справжнього взаємного зустрічного руху робітників та інтелігенції».

13248419_1048666075212770_6531248439352124418_o

Із захопленням слухали Олександра Зінченка: «Історія – це досвід. Україна багатонаціональна і той режим, який існував на її теренах був руйнівний, тоталітарний. На генному рівні підсвідомо наші покоління пам’ятають революції, різні війни, депортації. Старшому поколінню потрібно переосмислити, відпустити тягар минулого та йти в майбутнє. Для цього потрібно тільки одне слово «пробачить». Інколи достатньо звичайного «вибачте» – такого маленького кроку, щоб змінити світ».

13227829_1048665651879479_8151981103061085544_o

Наприкінці зустрічі автори Збігнєв Буяк та Олександр Зінченко з власними автографами подарували книги для читачів нашої бібліотеки.

13268189_1048665905212787_4317931170568472928_o

І звичайно, ми дякуємо Людмилі Ямщиковій, Голові Південного осередку, за сприянням якої відбулася зустріч, що не залишила байдужим жодного з присутніх.

Підручники Української Миротворчої школи приїхали до Чорноморську

Українська Миротворча школа продовжує серію дискусій навколо тем підручників УМШ в Одеській області. Цього разу 20 травня 2016 р. ми завітали до міста Чорноморськ (у минулому Іллічівськ).

IMG_20160520_110619

Місто справляє враження сучасного, заможного приморського центру. Збіґнєв Буяк, Олександр Шевченко та Ігор Дубровський мали нагоду провести дискусію у бібліотеці місцевого потужного освітнього осередку – Чорноморського морського коледжу Одеського Національного Морського Університету.

IMG_20160520_145342

Це була одна з найбільш репрезентативних та гарячих дискусій з усіх, що ми мали, подорожуючи півднем України. Учасниками дискусії, окрім нас, були студенти – майбутні моряки, викладачі коледжу, місцеві історики, робітники місцевого порту, ветерани АТО, активісти місцевого Майдану та представники НУО.

IMG_20160520_105329

Всі учасники дискусії брали найактивнішу участь в обговоренні, іноді доходило навіть до суперечок, оскільки виявилося, що в одній аудиторії зібралися представники різних поглядів на сучасний західний цивілізаційний вибір українського суспільства.

IMG_20160520_151754

Обговорюючи книги Андрея Каменщикова, Збіґнєва Буяка та Олександра Зінченка, маючи подекуди діаметрально різне ставлення до подій минулого, різне сприйняття конфліктів на пострадянському просторі та їхньої спадщини, відмінні одні від інших погляди на основну задачу майбутнього суспільного порозуміння в українському суспільстві, ми провели цю гарячу дискусію на засадах взаємоповаги, всі мали можливість висловитися, почути кардинально різні думки. Нам вдалося в даній ситуації зосередитися на фактичному, а не емоційному чи оціночному обговоренні теми.

IMG_20160520_105419

Наведу лише один приклад, як на думку нас, людей, що є зовнішніми учасниками гарячого діалогу представників однієї громади, приклад неймовірної взаємоповаги та толерантності. В результаті дискусії певні конфліктні позиції та емоційні суперечки між одним зі студентів, що мав проросійські погляди, та ветеранами, учасниками бойових дій на Сході України, переросли у мирне спілкування та домовленість здійснити спільну волонтерську гуманітарну поїздку в зону АТО, з метою розібратися в суті подій та продовжити діалог.

IMG_20160520_151048

Олександр Шевченко, УМШ, ГО «ІЦ Майдан Моніторинг», перекладач підручнику «Суспільні порозуміння – феномен європейської культури», учасник описаних подій