Категорія: Катерина Остапенко

06 квітня 2016 року студенти та викладачі ЛНАУ відвідали презентацію трьох публікацій «Української миротворчої школи», де мали змогу особисто поспілкуватися з авторами, поставити запитання, висловитися з приводу таких актуальних та болючих проблем, поповнити бібліотеку сучасними підручниками з автографами.

Перша книга- «Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців» Олександра Зінченка, українського історика, публіциста, письменника, найпомітнішого популяризатора української історії – це науково-популярна спроба пояснити, як минуле впливає на майбутнє. Розрахована на всіх, хто вважає себе приналежним до «агентів змін».

Друга книга – «Международный опыт гражданского миротворчества на постсоветском пространстве» Андрія Камєнщикова, соціолога за освітою, який веде суспільну миротворчу та гуманітарну діяльність в конфліктних регіонах колишнього СРСР. Мета даної публікації – поділитися тими уроками пострадянських конфліктів, які б були корисними у вирішенні проблем, які постали перед українським суспільством.

Третя книга – «Суспільні порозуміння – феномен європейської культури» Збігнєв Буяк (польський політик, політолог, діяч демократичної опозиції, лідер руху «Солідарність», який ліквідував комунізм у Польщі) – це ключ до розуміння того, чому Україна обрала шлях в євроатлантичний світ.

Ця зустріч, змістовна лекція з політології та історії, стала для наших студентів дуже цікавою та корисною, незважаючи на те, що в них інший профіль освіти. Адже молодь зовсім не пам’ятає радянського минулого, але ж це минуле настирно втручається в їхнє сьогодення, женучи з рідних домівок, забираючи мрії, плани, досягнення. Отже, «минуле має значення», і якщо це не подолати, воно перебудує на свій лад і їхнє майбутнє. «Проте, наші студенти прагнуть змін, але не завжди знають як ними стати».

Мене, як філолога, вразив той факт, що минуле, наша історія, впливає й на мовотворення. На жаль, для нас поняття справедливості та правосуддя – не тотожні, як у поляків (дякую, перекладачу Олександру Шевченкові).
Ще ми дізналися чому в українців високі паркани? Що спільного у польскіх оленів, німецького сміття, Барака Обами та побутового мовлення українців?
Найголовніше те, що нам неодмінно треба подолати гравітацію історії, заради щасливого майбуття, заради….. «Усе буде Україна!»

Катерина Остапенко

Старт проекту «Успішна особистість». Погляд  – оптимістичний та життєствердний)).

Отже, 25 лютого 2016 року у с. Веселе Старобільського району Луганської області стартував проект ЛНАУ «Успішна особистість», за підтримки УМШ.

Етап підготовки був дуже важкий і виснажливий, тому що канікули, тому що карантин, тому що брак часу,як ніколи, тому що ЛЮТИЙ – цього року справді лютий. Щось неоптимістично! Дорога, а особливо її відсутність, знову невесело. Проте з поїздки я повернулася з впевненістю в найкраще майбутнє України.

Дев’ять додаткових причин пишатися Україною:

1. Полєва Анастасія – ліричність та врода України, взірець гостинності. Дякуємо за приготовані тобою смачні страви!

2. Сергієнко Сергій – голос української душі, що єднає пращурів та нащадків.

3. Дрогін Євген – незламний дух України: «Борітеся – поборете!»

4. Вобліков Костянтин – українська щирість, жага до перемоги. 25 лютого він з мужністю переміг свого найлютішого ворога – лінощі!

5. Гаврилов Роман – скромність України, знахідка ЛНАУ, новий стиль.

6. Дегальцев Влад – українське вміння швидко зорієнтуватися в ситуації, гуманність, підтримка, допомога.

7. Левченко Ілля та 8. Слущенко Ярослав – Надзвичайна активна громадянська позиція, неочікувана терпимість та витримка, музичний смак України!

Ілле та Ярославе, пробачте, що називаю вас разом. Звичайно, кожен з вас унікальний!!!!!!

9. А також презентація Вікторії Мінакової, на якій такі пейзажі, немовби прапор України ожив!

Усі разом – взірець непересічного патріотизму та єдності!

У залі було багато людей, дехто посміхався, відповідали – і це добре. Якщо ж хтось не справдив наші високі очікування, це не біда. Можливо для них 25 лютого відкрилася нова реальність, дайте їм змогу звикнути до неї.

Отже, якщо вісім звичайних студентів, із їхніми повсякденними проблемами, із типовими відмовками тощо, змогли стати особливими, змогли й захотіли говорити української, то все буде Україна. Звичайно, ми не чекаємо на миттєвих реальних змін. Не варто забувати, що зміни починаються з кожного простого українця, а отже, вони вже почалися з наших студентів.

СЛАВА УКРАЇНІ!