Категорія: Красноармійськ

6 квітня 2016 р. за сприяння Української миротворчої школи, Громадської ради при Міністерстві освіти та науки України, Донецької обласної державної адміністрації у Красноармійську відбулися громадські слухання у формі публічної дискусії «Як згуртувати суспільство навколо української культури та її традицій».

Зібралися представники громадських організацій, викладачі, працівники державних і місцевих органів та установ, громадські діячі, аби обговорити питання освіти та її роль у прищепленні молоді й дорослим любові до культури та її традицій; співпрацю органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством, а також – інформаційне забезпечення поширення українського культурного продукту в місті.

У роботі публічної дискусії взяли участь Ігор Стокоз – заступник голови ДоноблВЦА з гуманітарних питань, заступник Красноармійського міського голови Юрій Третяк, начальник відділу культури Красноармійської міської ради Олена Олехнович, представник Красноармійського міськвно Вікторія Темец, інспектор міліції Красноармійського МВ Юрій Дердель та ін. офіційні особи.

Після виступів Олени Олехнович і Вікторії Темец відбулася жвава дискусія, яку представник міського голови Юрій Третяк назвав «пропагандою». «Пропагандою» він вважає обговорення поведінки Світлани Павлюкович, яка 11 травня 2014 була активною учасницею в організації і проведення т.зв. “референдуму про самовизначення Донецької народної республіки” у Красноармійську. І ця пані, учителька української мови і літератури, сьогодні претендувала на посаду директора Красноармійського (Покровського) навчально-виховного комплексу. До того ж цей ганебний вчинок учительки української мови не було навіть розглянуто ні в школі, ні в міськвно. Після короткого «спічу» про «заслуги» Світлани Павлюкович Юрій Третяк демонстративно покинув зібрання.

Загалом, обговорення пекучих проблем, пов’язаних з патріотичним вихованням молоді, виявилося продуктивним і важливим. Чинне місце в дискусії посіло мовне питання.

Безперечно, мова народу є одним із визначальних чинників нації і її культури. Українська мова є своєрідним синтезом усього національного, єдиним фактором української національної ідентичності. Як і раніше, сьогодні «мовне питання неминуче перестає бути тільки лінгвістичним питанням, чи, краще сказати, безпосередньо лінгвістичним, а стає також – і то часто насамперед, питанням політичним, соціальним і культурним» (Ю. Шевельов).

Незважаючи на те, що й дотепер лишається чинним закон Ківалова-Колесніченка, який сприяє «м’якій», «патріотичній» русифікації України, а держава практично самоусунулася від здійснення цілеспрямованої мовної політики, у містах поширюються громадський рух, спрямований на популяризацію і зміцнення позицій української мови.

А тому сьогодні, як ніколи, державні органи, мовознавці і громадськість повинні об’єднати зусилля, оскільки захистити державну мову, а тим самим і територіальну цілісність України, ми зможемо лише згуртувавшись.

Російською мовою можна любити Українську державу, проте зберегти й зміцнити її можна лише державною українською мовою.

Володимир Алтухов,
викладач ДонНТУ