Мешканці Слов’янська у минулому столітті воювали в ОУН

ou1-1024x682У суботу, 19 березня 2016 р., на Платформі Ініціатив “Теплиця” за підтримки Української миротворчої школи та Донецького прес-клубу відбулася лекція відомого донецького історика, політолога та соціолога, автора книги “Демонтаж лицемірства” Станіслава Федорчука на тему: “Історія українського руху на Донеччині від кінця 19 століття до сьогодні”.

Лекція тривала кілька годин та зібрала працівників Слов’янського краєзнавчого музею, істориків, краєзнавців зі Слов’янська та Слов’янського району, зокрема, з села Привілля та зачепила такі майже невідомі широкому загалові періоди історії Донбасу як українська революція 1917-1921 років на Донеччині, українські повстанські загони, що діяли у 1920-х роках на Донбасі, українське підпілля ОУН на Донбасі під час німецько-радянської війни і в повоєнний час, друга половина 20 століття, 1990-ті роки 20 століття.

оу1

Більшість фактів, що були наведені Станіславом Федорчуком під час лекції є маловідомими, або взагалі невідомими широкому загалові фактами та досі не представлені ані в навчальній програмі загальноосвітніх шкіл нашого регіону, ані в експозиціях місцевих краєзнавчих музеїв.

Чого лише вартий уривок, наприклад, із цього документа часів німецько-радянської війни, що стосується Донбасу:

По районам Сталинской области созданы значительные формирования ОУН. Установлено, что в городе Мариуполе организация ОУН насчитывала до трехсот человек, в Краматорске – 120, в Славянске – 80, в Красноармейске – свыше 50, в Макеевке – 60, Марьенке – 80, Ольгинке – 30 человек… В основном в ОУН привлекалась интеллигенция, учителя, врачи, а также молодежь“. – з доповідної записки полковника НКВД Дємідова від 30 листопада 1943 р.

Як стверджують історики у 1920-ті роки 20 століття “на Донеччині чинило спротив радянській владі більше повстанців, ніж на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Одещині, разом узятих. За кількістю повстанців регіон поступався лише Київщині”.

оу2

Зокрема, під час лекції стало відомо що на території Донецької губернії в 1920-ті роки діяли наступні селянські повстанські загони:

Білокобильського, Блохи, Каменєва, Каменюка, Карлова, Лимаренка, Лодиря, Махна, Назарова, Фоми Повстанського, Саєнка, Солодова, Терезова, Сичова, Белаш-Кириленка, Мілюшенко, Шкіпко, Погорєлова, Жоржа Бабицького, Маслакова, Донченка та багатьох інших.

У Старобільському повіті на початку 1921 р.: Лимаренка Андрія (250 піхотинців і 50 вершників, мали на озброєнні 10 кулеметів); декілька загонів Зайцева та Волоха — по 80–100 бійців на тачанках.

Дякуємо всім, хто взяв участь у заході, а також співорганізаторам лекції, із якими ми також мали можливість поспілкуватися, зокрема, Артуру Шевцову – громадському діячеві, одному з організаторів Донецького Євромайдану.

Джерело: Деловой Славянск


Інші ЗМІ про подію:

Жители Славянска в 20-х и 40-х годах ХХ ст. воевали в ОУН за Украину против СССР и Германии

 

Анонс. В Донецькій області пройде курс лекцій про історію українського руху на Донеччині в ХХ ст.

Лектор – політолог, публіцист, громадський діяч, автор книги “Демонтаж лицемірстваСтаніслав Федорчук.

1

Захід здійснюється за підтримки Української Миротворчої Школи.

Організатори:
Артур Шевцов, громадський діяч, один з організаторів Донецького Євромайдану, голова Донецької міської організації ВО “Свобода”;

Артем Довгий, громадський діяч, активіст Луганського Євромайдану.
Учасники лекцій матимуть змогу поспілкуватися з організаторами.

Розклад лекцій:

 17 березня, Краматорськ, Простір ініціатив FreeUA, вул. Дружби 6 (колишня вул. Леніна). 15:00

19 березня, Слов’янськ, Платформа ініціатив “Теплиця”, вул. Васильківська 49 (колишня вул. Жовтневої Революції). 11:00

20 березня, Добропілля, вул. Радянська 53. 11:00.

У Слов’янську правозахисники розповіли про пекло у тюрмах сепаратистів

У середу, 10 лютого 2016 р., у Центральній бібліотеці Слов’янська відбулася презентація видання «Ті, що пережили пекло», підготована Коаліцією «Справедливість заради миру на Донбасі».

Ілюстрований звіт розповідає про утримання в’язнів на окупованих територіях.

На захід прийшли близько 30 осіб. Деякі відвідувачі читальної зали зупинялися з цікавості і лишалися слухати історії полонених.

_DSC0872

Представник правозахисної коаліції Валерій Новиков розповів про особливості утримання людей у місцях несвободи в «ДНР» та «ЛНР», що стало відомо завдяки опитуванням 160 колишніх бранців, що зголосилися свідчити про пережите та побачене. Так спливли факти приниження, залякування, катувань, ґвалтувань і убивств.  Було показано документальний фільм із фрагментами інтерв’ю постраждалих – ті розповідають, як їх змушували писати на стіні кров’ю «Люблю Донбасс» і як бойовики вигадували спосіб тортур «Дзвінок Ярошу».

_DSC0845

Свою історію наживо розповів член однієї з українських партій Олексій Демко, який провів 30 днів у полоні в Ігоря Безлера, у підвалі ГУВС Горлівки. Він розповів про психологічний тиск, який на нього чинився, а також те, як під час затримання отримав сліпе кульове поранення, і кулю дістали вже у Києві, після звільнення. Із зали пролунало запитання про мотиви сепаратистів. Олексій відповів, що за його спостереженнями, із 20 відсотків людей були прихильниками Росії, решту штовхав відчай від бідності і віра в міф про Донбас, який годує всю Україну.

_DSC0831

Висловитися захотів і мешканець Слов’янська Володимир Бутко, директор місцевої друкарні. Він дві доби просидів «на підвалі» і потім два місяці лікувався. Він також розповів про захоплення Слов’янська. За його словами, серед нападників майже не було «ополченців», лише російські солдати та російська зброя, техніка і тони боєприпасів.

_DSC0875

Під час дискусії мешканці Слов’янська обговорили проблему  амністії для людей, залучених до незаконних збройних формувань. Олексій Демко зазначив, що не чув про такі злочини як «пограбування з політичних мотивів» або «зґвалтування з політичних мотивів» і запропонував карати за скоєні дії відповідно до Кримінального кодексу, а якщо таких дій не вчинялося – амністувати.

_DSC0884_DSC0911_DSC0789_DSC0901_DSC0894

Проведення презентації звіту «Ті, що пережили пекло» стало можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження» за програмною ініціативою «Права людини та правосуддя» та посольства Великої Британії в Україні в рамках реалізації проекту «Українська миротворча школа».

Аліна Боднар


Інші ЗМІ про це:

“Ті, хто пережили пекло:” 10 лютого в Слов’янську відбудеться звіт коаліції “Справедливість заради миру”

У Слов’янську та Добропіллі правозахисники розповіли про пекло у тюрмах сепаратистів

Наша задача роз’яснити населенню що таке громади і що таке їх об’єднання

Сьогодні, 18 грудня 2015 р. я був присутній на засіданні круглого столу “Об’єднання територіальних громад. Роль громадських організаців в цьому процесі”. Організатор “Регіональний офіс с питань реформ у сфкрі місцевого самоврядування, децентралізації повноважень органів виконавчої влади” разом з Департаментом з питань внутрішньої політики ДонОДА.

На початку всіх вітав директор департаменту О. І. Меланченко. Але ми з Березіним цього не почули, тому, що, як і всі подорожні останнього тижня, ми застрягли на краматорському блокпості. Простояли майже 40 хвилин. Встигли ми тільки на кінціву частину докладу голови “Офісу реформ” Сергія Леонідовича Попова.

Але і з того, що ми почули, мені здалося, що Сергій Леонідович банально розповідав про всім нам відомі речі, але нічого нового і конструктивного я не почув. Може того, що запізнився, а весь конструктив був саме тоді, коли нас не було?

Я взяв слово і висказав свою думку щодо теми круглого столу. Вона полягала в тому, що у нас на Донбасі зовсім ніхто не розуміє, що таке “територіальне об’єднання громад”. Про це має уявлення 30 – 40 людей на всю область, частина з яких, доречі, і зібралася в цьому залі. А решта 2 мільйони про це “не бум-бум”. Так от наша задача просвітити хоч якось ті хоч не 2 мільйони, а бодай хоч тисяч двадцять, які зможуть щось розповісти ще іншим про це. А починати треба з того, що надавати умови для створення в регіонах, селах – хоч якусь зачатку громадянського суспільства. Тобто, ми ж не з того починаємо і не те робимо. І це повинна робити не тільки громадскість, але й держслужба, бо отримує за це гроші.

Це довготривалий процес. Наприклад у Швеції він продовжувався 30 років. Нам треба почати і не кидати цю справу об’єднання громад і після їх юридичного об’єднання. Постійно шукати кращі форми, щось змінювати, покращувати. Я привів приклади з польського досвіду, коли польські громади об’єднали , то об’єднали їх в старих кордонах. Але тоді Польща вступила в Євросоюз і бюджети її гмінів були “втоплені в грошах”. Ми в іншій ситуації. Як нам поступати?

Висновком своєї репліки я вказав те, що сьогодні наша задача просто роз’яснити населенню що таке громади і що таке їх об’єднання.
Реакція Попова спочатку була трохи неадекватна, він намагався влаштувати мені іспит на знання польського територіального устрою, вимагав конкретики. Але це не головне. Головне, що ми у своїй зустрічі підійшли до головної проблеми децентралізації, до усвідомленням кожного донбасівця, що ж таке “територіальна реформа”? На Донбасі є свої нюанси її проведення. Де в чому нам легше, а де в чому навпаки складніше.

Прикладом того, щор навіть громадські активісти не всі розуміють, що таке децентралізація стало спілкування з представницею Костянтинівки. Хоча у тому ж Костянтинівському районі є дуже показовий приклад утворення громадського суспільства у нормальній його формі. Це село Олександро-Калинове. Там ентузіасти, національно-патриотично налаштовані активісти створили етнографічний музей села. І от той музей об’єднав все село з непростим демографічним складом.

Володимир Березін теж все розклав по полкам. Показав всі загрози, шляхи вирішення проблем на начальному етапі. Попередив керівництво області про ризики, які у них є у співпраці з керівництвом Бахмуту.

Дуже вірно сказав Олександр Таненок з Красноармійська про нашу відмінність від Польщі: у нас керують країною олігархи, а Польщею керують політики.

Розкрили своє бачення ситуації в Слов’янську і районі.

Я замітив, що всі присутні підтримали мій виступ, на відміну від організатора Сергія Попова. Але думаю, що після цього круглого столу він трохи змінить свою думку про процес об’єднання територіальних громад на Донбасі, і ми разом будемо лупати ту скелю децентралізації.
Такі зустрічі дуже корисні і їх треба проводити по два рази на тиждень. Адже участь в них беремо саме ми, донбасівці, люди, які добре знають свій краї і знають навіть на підсвідомому рівні, що і як тут треба робити…

Євген Шаповалов ІЦ Майдан Моніторинг.

12362945_920145944689644_2831918215659206035_o