Спершу рятувати себе! Алгоритм дій під час теракту. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

Четвертий день Школи миротворчої журналістики для Причорномор’я.

Перший день: Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити

Другий день: Стан колишніх військових напряму залежить від ставлення суспільства

Третій день: Активним громадянином бути приємніше


Майстер-клас “НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Федір Сердюк, директор тренінгового центру FAST

Мій час – це інвестиція в чиєсь життя
12513602_952664564815731_7446988885869398552_o
Федір Сердюк

30 – 50 тисяч людей в Україні щорічно вмирають, бо їм не встигли або не вміли надати швидку допомогу.
Повний курс надання першої медичної допомоги для журналіста складає 18 годин.
Часто, коли люди міркують про теракт, вони вважають, що це – вибух. Проте це може бути захоплення заручників з різними травмами, і тд.

Не женіться за знаннями з медицини, пильнуйте НАВИКИ!

Зазвичай люди приходять, залишають вибухівку і йдуть.

Завжди є людина, що бачила сумку з вибухівкою, але нікому про це не сказала

Якщо ви бачите ЩОСЬ! – скажіть про ЩОСЬ! КОМУСЬ! Мало хто маскує вибухівку – це зазвичай нічия сумка, будьте уважні – так ви врятуєте комусь життя.

Якщо пройшов вибух – забирайтесь звідти подалі, якщо хочете жити. Журналістські сюжети не варті вашого життя. Знайте вашу вагопідйомність, розраховуйте сили, коли вам треба допомогти іншому.

Якщо ви маєте вибір: гарантовано врятувати себе, чи витягувати іншого і можливо врятувати себе – обирайте перше!

ТЕЛЕФОНУЙТЕ на швидку, не піддавайтесь стресу, в стані стресу людина – не розумна, не стійте. Під час вибуху телефонуйте 101,102, 103.

Нема нічого гіршого, аніж смерть медичного персоналу – бо після смерті він вже нікого не врятує. В зону під вогонь медики не зайдуть, лише в зону евакуації.
допомагати треба лікарям так: “Вибачте, вам потрібна допомога?”, “Ні” – і ви проходите мимо, “Так” – робите те, що просить медик.

При теракті: ЗУПИНИСЬ – ПОДУМАЙ – ДІЙ.

Що в мене є для менеджменту цієї ситуації? Чи є в мене аптечка? Де місце моєї безпеки? Куди я можу розмістити поранених в безпеку? Чи можу я справитись з власною панікою?

Життя чи здоров’я людини?

Коли людина має пошкодження хребта, а машина горить – ми ломаємо їй хребет – вона залищається жива, і отримує шанс на життя, при перетисненні джгутом людина втратить кінцівку, як ні – вмре при втраті крові.

В рамках надання допомогу біг не ефективний. Якщо ви частина натовпу – відійдіть, нехай медики матимуть доступ до поранених.

Алгоритм надання першої швидкої допомоги. Якщо ви поранені – і можете собі допомогти – максимально допоможіть собі! Самодопомога дасть час іншим врятувати інших. Чітко визначайте проблему.

12604805_952664891482365_6483438079705454207_o

Є три категорії людей, що отримують поранення: помруть в будь-якому випадку, виживуть в будь-якому випадку, і ті, кому ще можна надати першу медичну допомогу.

Треті – категорія для потенційної допомоги, візьміться за них. 60% вмирає від поранень кінцівок, 30% – від пневматорексу (пораненню легень), 6% – задихаються.

Зупинити критичну кровотечу – відкрити дихальні шляхи – надавати допомогу іншим органам.

Великий міф, що артеріальну та венозну кровотечу в темряві, в одязі, в диму можна відрізнити методом світла – темна. Калабаня крові під людиною, пляма крові, що розповзається на очах, відірвана кінцівка, фонтан крові – це все симптоми критичної кровотечі.

У випадку двох людей, що лежать – спершу допоможіть тому, хто без кінцівки.

Вибух – озирніться, оцініть ситуацію – і тоді дійте.

Ви ніколи не знаєте, чи в людини є СНІД або ВІЛ – ви маєте діяти ЗАВЖДИ як з ЗАРАЖЕНОЮ людиною, завжди майте рукавички , щоб не ризикувати власним життям. Не поспішайте вдягати рукавички, щоб не порвати. Притискайте кровотечу міцно. Не шкодуйте різати одяг.

Джгут – це заміна вашої руки, якщо треба допомогти іншій людині.
візуально джуг так перетискає вену, наче ми наступили на садовий шланг. Шланг – це тимчасова та екстренна дія. Джгут накласти максимально високо (наприклад на біцепсі) – не міркувати вище чи нижче рани – просто високо на біцепсі.

Якщо джгут накладений безболісно – то це зроблено неналежним чином! Накладайте джгут на тканину, а не на голе тіло. Фіксуйте точний час накладання джгута на щоку потерпілому.

Люди, які від болю зривають з себе джгут – вмирають від втрати крові. Якщо нема джгута – закрутіть один вузол шарфом, потім другий вузол – між ними прокладіть ножиці і закручуйте доки не зупиниться кров. Використовувати ремінь немає сенсу. Краще якісні джгути – тоді 9 з 10 людей виживуть за статистикою.
Змиріться з тим, що в Україні вже не буде так мирно, нам треба навчитись носити індивідуальні аптечки з джгутами.

12615529_952664918149029_2981626865417834979_o

Під час епілепсії розслабляються м’язи під час втрати свідомості. Корінь язика розслаблений. Що робити? Піклуйтесь про власну безпеку, підставте м’яке під голову без тиску, притримуйте язик пальцем.

Щоб знати, чи відкриті дихальні шляхи – попросіть потерпілого заговорити
Доукомплектуйте АПТЕЧКУ:

– особисті рукавички (бажано гумові типу Фрекен-бок)
– джгут, перманентний маркер
Рекомендуємо купувати якісне обладнання для швидкої медичної допомоги ось тут.

12640366_952664888149032_4208649272225991692_o


Інтерактивна лекція “СОЦІО-НОРМАТИВНА КУЛЬТУРА
Галина Усатенко (кандидат наук, доцент КНУ імені Шевченка, Фонд “Європа XXI”, Київ)

Галина Усатенко
Галина Усатенко

Нотатки з лекції:
Культура- сукупність матеріальних та нематеріальних цінностей.
Що є категоріями норм поведінки?
Мораль – чинник регуляції.

Культура – галузь, в яку фінансують багато, вона набуває інституційної форми, як вид людської діяльності з поверненням до ремесел, як механізмом створення робочих місць.

Інвестують в культуру не як в мистецький артефакт, а в культурний людський капітал.

Культурні особи стають працівниками, і входять в галузі бізнесу. Таким чином ми гармонізуємо суспільство

Чому є важливим інвестування в культуру, як в миротворення.

Розглянемо карти очима українців з різних регіонів. Це все стереотипи. Їх користь – компонент масової культури, що економить час, проте стереотипи мають бути неупередженими:
– Молодь слухає рок-н-ролл,
– Німецькі машини найякісніше,
– Чоловіки хочуть від жінок лише одного.
– інше

Лекція Галини Усатенко
Лекція Галини Усатенко

Підсвідомо люди виходять на рівень культурного коду заради ідентифікації та відновлення традицій

Має бути спільний чинник об’єднання. Культурні коди фокусуються в конкретних символах. Минулоріч ми актуалізували все, малюючи мости в блакитно – жовтий.

Ідентифікація, маркування культури території – це відтінки борщу, це смак паски. Немає значення жовтий борщ чи червоний – він все одно – БОРЩ. Треба знайти те, що нас об’єднує?

Нам треба інвестувати в культуру задля
– подолання упереджених стереотипів, що роз’єднують
– сприяння духовної культури
– розширення комунікацій
– самовідтворення соціального капіталу
– обміни заради передачі етнографічного досвіду
– формування атмосфери довіри
– розвиток громадянського суспільства
-ідентифікація нації та взаємна інтеграція різних культур.
Політики використовують для виборів особливості ментальності України.

Медіа на виборах створює таку ситуацію для роздумів:
Листопад 2002 – після парламентських виборів.
Московська газета “Ветеран” запускала “Що котяться хвилі протистоянь Заходу та Сходу”, Берлінська преса писала “Вибори показали, що Єдиної країни в такому розколі не існує”. ЗМІ стверджували, що люди поводяться і живуть по-різному. ЗМІ запускали тезу – дискурс про розкол України.

Ярослав Грицак стверджував, що жодні соціологічні дослідження не прогнозували розколу.
Ходить теза “Хіба могло у нас щось вийти, коли ми такі різні”.

Медіа – сьогодні не лише аналітик, це новий чинник.

Треба брати на себе місію роботи меседжі, що формуватимуть нову якість нового дискурсу

Цьогоріч вийшли два цікаві видання:
Умберто Еко “Номер Нуль”:

11233789_927113677370820_2594258372709523690_oГазети навчають людей, якої думки їм дотримуватися, – мовив Сімей.
– Але газети наслідують думку людей чи створюють її?
– І те, і те. Спочатку люди не знають, до якої думки схилятися, а ми їм підказуємо, й вони згодом розуміють, що саме така їхня думка”
“Справа в тому, що газети існують не для того, щоб поширювати, а щоб приховувати новини. Трапляється подія Х, про неї не можна не розповісти, адже вона хвилює чимало людей. Тому в тому ж таки номері друкують сюжети, від яких волосся стає дибки”
“Чому треба писати про нещастя, що трапилось, у Бергамо, й не зважати на таке саме у Мессіні? Не новини створюють газету, а газета створює новини. А вміння поєднати чотири різноманітні новини забезпечить для читача п’яту

Пітер Померанцев “Нічого правдивого й усе можливе. Пригоди в сучасній Росії”:
“В Росії робота на телебаченні – це більше, ніж бути камерою, спостерігачем. у країні, що охоплює дев’ять часових поясів, одну шосту частину світового суходолу…Телебачення – єдина сила, яка може об’єднати та скріпити цю країну й керувати нею”
“Останкіно виконує роль тирана Кремлівської пропаганди

А також рекомендуємо прочитати: Клотер Рапай “Культурний код. як ми живемо”.


Результати роботи в групах в рамках інтерактивної лекції “СОЦІО-НОРМАТИВНА КУЛЬТУРА

Ярослав Грицак: “Минуле і сучасне відкриває перед нами широкий спектр об’єднавчих факторів “До кольору, до вибору”. Було би лише бажання і вміння їх знайти та ними скористатись“.

Об’єднавчі чинники для формування єдності українців:
– виховання дітей
– розвиток економіки
– розвиток толерантності
– популяризація українських традицій, відродження їх в регіонах
– кіно з метою про єдність українців,
– якісна література, якою хочеться пишатись
– спортивні досягнення
– діяльність журналістів, спрямована на обєднання та сприяння, контроль дій влади в цьому напрямку
– традиційна їжа (з районними особливостями)
– мода на традиційний одяг, прапори (внутрішнє бажання, візуалізація ідентифікації)
– музика та інші види мистецтва,
– волонтерство як народна дипломатія
– архітектурні традиції
– коректна популяризація через ЗМІ

Карта стереотипів України
12347623_927100874038767_188875665445408937_n

 

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МІЛІТАРНОГО ЖУРНАЛУ “Миротворець“.

Сторінка журналу у ФБ

Редакція:
Павло Гомонай – головний редактор,

Кохановська Тетяна – відповідальний секретар,

Віталій Овчаренко – журналіст,

Олександр Шевченко – менеджер з розповсюдження.

Павло Гомонай презентує журнал "Миротворець"
Павло Гомонай презентує журнал “Миротворець”

Лекція “СПЕЦИФІКА РОСІЙСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ І НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ЩОДО ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ
Кохановська Тетяна, Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” , Київ.

Тетяна Кохановська
Тетяна Кохановська

Нотатки з лекції:
Україна переживає постототалітарні та постколоніальні трансформації.
Наші ЗМІ не навчені працювати з іншомовними джерелами, а ще краще – з першоджерелами!

Навіть якщо не користуєтесь інформаційними джерелами – знайте механізми, як ними користуватись

Стан російського інфорпростору жахливий. Вони без гальм вдаються до відвертої брехні. Третина матеріалів зі зради була перепостами з російських джерел.

Хвіст собаки Алківіада: Це історія про грека, який собаці відтяв хвоста, всі про це говорили, проте забули обговорювати помилки його політики.

Коли бачите кольорову резонансну новину – аналізуйте, що робиться довкола, і що за цим приховують.

Принцип економії мислення: Мислення енергозатратне. У ссавців інсайдне мислення – коли все нормально, вони на повну мозок не вмикають, живучи в напівсні. Спонтанні прояви вмикаються під час небезпеки.

Російські ЗМІ діють самовбивчо. Тролі створюють панівну думку, їх кількість не настільки велика, вони просто діють скоординовано.

Є й ті, хто транслюють критичні до влади меседжі, працюють інтелектуальні ресурси, спрямовані на інтелектуалів.

Для прикладу – хто знає, хто оплачує телеканал “Дождь” чи вони троянський кінь?

Іноді розбудовують окремих особистостей. У всіх є родичі, друзі, соціальні зв’язки. Для багатьох різні світогляди – то особисті драми. Аналізуйте все, що вони говорять. Російські спецслужби спрямовують на нас ті ж інструменти, що й на свою інтелігенцію.

В нашому суспільстві вищий рівень критичного мислення

Є інтернет – ЗМІ, до яких варто ставитись з довірою. але в них все одно “пролітають” дивні матеріали. Вони всі існують в токсичному інформаційному середовищі. Рівень спотворення агресивний. Важко зберегти власну “оптику” кваліфікованого супротиву. Ми маємо робити похибку на їхнє середовище, а з іншого боку ставитись до них з недовірою. Вони харчуються з “брудних джерел”.

Градація – “Ватний”, “Мега – Ватний”, “Ватнуватий” – рівні мислення?

В Росії розпочинаються відцентрові збурення.

Можна переглядати “Ехо Росії”, “Ру – Фабула”. Тут російські націоналісти – але не “імперці”, а патріоти.

Ми не програємо інформаційну війну. Суспільна думка на заході повстає проти Росії. Інформаційна війна може багато, але ж не все.

У нашій країні є спротив суспільства проти інформаційної маніпуляції

Для чого дають погані новини? Щоб люди цінували, що вони мають що їсти, і де жити. Якщо люди мислять про катастрофи та інші жахачки, вони відкладають на наступний план думки про політику та економіку.

Передачі про їжу – задовольняють підсвідомо людську потребу, створюють ситу красиву картинку.

У вечірніх шоу роблять опір на красиву картинку, що впливає на сферу емоцій. Коли працюють емоції, “раціо” – спить. Шоу-програми вимикають логічне мислення. Застосування цих технологій є і в соц-мережах. В нас починаються проблеми тоді, коли замість новин ми постимо інформаційні інтерпритації.
Стрічки новин: “Зрада”…”Зрада”…а потім котики та немовлятка.. Цей потік вимикає мозок, стимулюючи емоції.

Постійне емоційне нагнітання – потужний інструмент, його треба використовувати обережно.

В Україні від атомізованого суспільства в нас проходить пострадянська трансформація до соціальних зв’язків. В Росії суспільство дуже атомізоване. За їхніми безглуздими діями є конкретна логіка, просто вона інша, і не схожа на нашу.
Окрім телебачення матрицю створюють також через соціологію та інші виміри діяльності.

Відбувається подвійна легімитизація брехні: Інформаційна, а потім виміри соціальної думки. Зачасту пишуть “з пальця висмоктані дані” їх цікавить благополуччя режиму, бо люди або не хочуть брати участь у соцопитуваннях, або кажуть свідому брехню, щоб не створювати компромати проти себе.

В росіян відбудеться “Битва холодильника з телевізором”. Вони до останнього намагаються імітувати війну.

Чому закуповують дорожчі російські серіали, а не польські чи турецькі? Іноді це через лінь, небажання розвиватись в напрямку Європейського простору, комфортність перебування в пострадянському просторі.

Прикладайте максимум зусиль, щоб перепощувати саме ПОЗИТИВНІ НОВИНИ! Саме тоді ми будуємо конструктивне бачення.

Алла Соколовська, ІЦ “Майдан Моніторинг

Учасники Школи з тренерами і організаторами
Учасники Школи з тренерами і організаторами

Відгуки про Школу від учасників:

Галина Халимоник: Брак довіри до влади – це травма, яку переживають українці


Інші ЗМІ про подію:

Робота журналістів на окупованих територіях

У Одессі пройшли лекції та семінари Школи Миротворчої журналістики Причорномор’я

Неоголошена війна – тероризм

Звіт краматорського журналіста з лекцій Української миротворчої школи в Одесі

Активним громадянином бути приємніше. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

Третій день Школи миротворчої журналістики для Причорномор’я.

Перший день: Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити

Другий день: Стан колишніх військових напряму залежить від ставлення суспільства


Лекція “ПОЛЬСЬКІ ОЛЕНІ, ОБАМА І КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТь УКРАЇНЦІВ”.
Олександр Зінченко, історик, журналіст, радник голови українського Інституту Національної пам’яті України  Володимира В’ятровича, (саме ця установа – ініціатор Закону України про декомунізацію), автор книг.

Олександр Зінченко
Олександр Зінченко

Нотатки з лекції:
Сьогодні ми поговоримо про ті речі, яких не помічаємо в буденному житті. Конструктор пам’яті: Як не загратися?

Карти популяції оленів, популяції диких кабанів в Польщі є прямо залежні від електорального уподобання поляків. Там, де багато оленів та кабанів – голосують за ліберальні партії, там де їх мало – голосують за опонентів – прихильників партії «Закон і справедливість» Ярослава Качинського. Спільний чинник, що впливає на оленів, кабанів та президентів – це історія минулого. Через які речі відбувається кореляція?

Фіксуємо важливу річ: Минуле має свою силу, має своє тяжіння, воно діє як гравітація через культуру, традиції і інші речі і це проявлятиметься в найнесподіваніших речах.

В Німеччині аналогічна ситуація. З 1951 року Німеччина була розділена на дві, і навіть після об’єднання видно, що розділ працює. На сучасній карті чітко видно – скільки домогосподарства виробляють багато побутового сміття. Де багато сміття – не голосують за радикалів, і навпаки. Чому так? Ключовим тут є дохід: де він високий, там споживання більше. Де менший дохід – там більше соціальних протиріч. Суспільний досвід впливає. Цінності зрештою мажуться на хліб (як каже Ярослав Грицюк). Карта виборів України, карта «Російська як рідна мова», інші карти України – теж взаємозалежні.

Влада в Україні за останнє століття змінювалася сім разів – так сформувався комформізм. Люди навчились жити в постійних змінах.
Є багато спільного між електоральними уподобаннями та мовними приналежностями.

Як сконструювати пам’ять? Харків 1991 рік. В П’ятихатках за оцінками з 1938 по 1941 рік поховано 13 тисяч людей, з них приблизно 5600 ми знаємо по іменах радянських громадян та 4302 польських громадян, розстріляних в рамках Катинського злочину. В квітні – травні 1940 року масово розстрілювали польських офіцерів: окрім Харкова в Калініні більше 6 000, в Києві більше 2,5 тисяч, під Смоленськом в Катині – 4,5 тисяч – без суду і слідства. Офіцери були в таборі в Старобільську. На вулиці Чернишевській в Харкові їх ночами розстрілювали до 250 чол.

Під час одного вистрілу в потилицю пістолетом ТТ виливається один літр крові. Тому починали стріляти в шию, в цьому й полягали “модернізація процесу”. Це була велика таємниця Радянського союзу. Коли у 1943 році нацисти розкопали масові могили – злочин став відомим.

До 1990 року Радянський Союз не визнавав, що це зробили спецоргани цієї тоталітарної держави. В серпні 1991 році стало зрозуміло, де поховані жертви в Харкові. Коли експерти почали досліджувати ділянку, вони побачили на планіметрії, що прямо в могили входять отвори 60 – 80 см, в могилах було до 800 осіб в кожній. Людські рештки в колах були як м’ясорубкою перетерті і муміфікувалися під власною вагою. Це питання польські дослідники задали військовому прокурору, але відповідей не було. Тут було пошкодження хімікатом, а от кілька років тому були розсекречені документи КГБ.

Був план про ліквідації спецоб’єктів, передбачали загнати машини, вбуритись і вкинути туди 13 тон хімікатів. Пізніше на цьому місці КГБ зробили санаторій. Знищили людей, сказали, що це зробили німці – і засипали це їдкім лугом.

Основні операції з пам’яттю:
– Маніпуляція з пам’яттю
– Селекція
– Фальшування

Учасники на лекції
Учасники на лекції

Ми зараз готуємо книгу “Війна і міф” і опрацьовуємо більше 70 міфів Світової війни. Перебріхували навіть дрібні деталі. “Радянська армія втекла з Києва …” і в усіх енциклопедіях неправдиві дати.

Зараз ЗМІ – майданчик для дискусій. В радянські часи газета – елементарний інструмент пропаганди.

Складові конструктору пам’яті:
– політика пам’яті
– освіта
– медіа
– мистецтво
– регіональна пам’ять (пам’ятник Артему – ідеологія та фальшування на конкретній локації”)
– родина
– місця пам’яті

УСЕ може стати інструментами маніпуляції..

Останнього політв’язня звільнили у 1990 – тому році!

Василя Сидіра затримувала міліція за те, що у нього була книжка Марини Цветаєвої. А читали і “Архіпелаг Гулаг” Солжиніцина (за це давали 8 років тюрми). Бабуся завжди шепотіла, бо суспільство було залякане.

Як деконструювати міф? Клин – клином? Ви аналізуєте причинно – наслідкові зв’язки? Міф виймає фактаж з ланцюжка подій. Тому міфи – страшенно небезпечна штука. Люди відучились критично мислити. У 2004 році проголосували 104 – 116% відсотків виборців. У 2010 році Янукович став президентом.

Треба розповідати персоніфіковані історії – у яких є обличчя.
Ніхто не має монополії на інтерпретацію минулого.

1 вересня 1939 року У Львові були перші обстріли з неба, хоча офіційно початок війни – не ця дата.

120 тисяч українців були у війську Польському, з них більшість пішла в УПА.
В суспільстві опрацювання минулого – це дискусії вголос.

В інституті національної пам’яті Польщі – понад 2200 осіб, що займаються збереженням документів, ілюстрацією, кримінальними провадженнями по справах без терміну давності. Вони відкривають експозиції музеїв.
320 мільйонів злотих (близько півтора мільйони гривень) щорічно Польща тратить на музеї та історію.

Конструктор пам’яті:
– політика пам’яті
– партії
– президент

Учасники на лекції
Учасники на лекції

Нам треба зібрати свідчення, зробити з них виставки і поширити їх через ЗМІ.
Спільне сьогодення покриває минулим, бо стане минулим. Треба загоїти історичні травми?

Генерал Василь Блохін знищив більше 28 тисячі людей. Є пам’ять жертви та пам’ять ката. Дочка згадає його гарним словом, а нащадок жертви – ні. Наші уявлення про себе – це наші уявлення про наше минуле як частину нашої ідентичності. Ми є тим, що ми про себе пам’ятаємо.

Якщо ви хочете змін – станьте цією зміною.

Олександр Зінченко рекомендує :

– статтю Сергія Громенка (редакція – Олександра Зінченка), тема – початку війни, факти, і свідчення, і “фотодокази”: Кілька людей, два диктатори і одне місто: оборона Львова 1939 року

– книгу Барбари Шацької. Минуле – пам’ять – міт / Пер. з пол. Олесь Герасим, наук. ред. Андрій Павлишин. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2011. – 248 с. – ISBN 978-617-614-023-8

Книжка, що вперше побачила світ 2006 року у Варшаві, має неабияке значення для дослідження колективної пам’яті польського народу. Адже професор Барбара Шацька, котра давно займається заявленою проблематикою, взялася для цієї публікації звести в єдине ціле різні теоретичні розробки та власні опрацювання матеріалів декількох хвиль соціологічних опитувань, проведених Інститутом соціології Варшавського університету (1965, 1987-1988), Інститутом політичних досліджень (2003) та Центром вивчення громадської думки (2004).

Книжка покликана продемонструвати, яким чином інформація про минуле, отримана індивідами із різних джерел та різноманітними каналами, трансформується в поточній свідомості, а також якими є основи конструювання образу цього минулого і його взаємокореляції зі змінами суспільно-політичної дійсності.

До своїх рефлексій Барабара Шацька подає широке теоретичне підґрунтя, адже її дослідження знаходиться в руслі новоявленої у кінці 1960-х років чутливості, нових способів бачення, опису та оцінювання світу. Саме з цього часу і до сьогодні минуле приваблює і є предметом суспільних та наукових дебатів у Західному світі. У цій сфері й досі існує термінологічна невизначеність, і у рясній літературі предмета колективну пам’ять розуміють і визначають по-різному: водночас говорять про суспільну, культурну чи історичну пам’ять, або надають феномену процесуальності, називаючи його «пам’ятанням». Авторка намагається з’ясувати відмінності між певною мірою дотичними і конкурентними навзаєм поняттями та чітко окреслити межі використання терміну «колективна пам’ять». Ним вона позначає сукупність уявлень членів спільноти про її минуле, про постаті і події цього минулого, про способи його увічнення та переказу. Іншими словами, йдеться про всі свідомі апеляції до минулого, які наявні у поточному житті спільноти.

Взаємозалежним поняттям до «колективної пам’яті» Барбара Шацька називає міт, чи радше вона воліє говорити про міфологізацію минулого. Між цими поняттями можна виявити багато спільного – при порівнянні з історією, наприклад: це не лінеарний час історії, а своєрідне безчасся; персоніфікація певних вартостей та апеляція до сфери почуттів. Кардинальна відмінність коріниться у понятті, адже дійсність міту є сакральною, натомість колективна поточна пам’ять виростає із повсякдення.

Колективна пам’ять, що охоплює події життя кількох поколінь, на думку Шацької, складається із трьох елементів. Перший – це пам’ять індивіда про власне переживання минулого. Другий – це пам’ять спільного досвіду кількох індивідів, групи, на основі якого формується колективно узгоджена конвенційна мова його переказу. Нарешті третій елемент – це офіційно репрезентований в культурі образ минулого. Зауважимо, що цей розподіл цілком вкладається у наступну схему масштабування: наратив – дискурс – ідеологія, що допомагає прояснити думку дослідниці щодо встановлення зв’язків поміж названими складовими. Водночас, як вказує авторка, це перегукується із двома основними функціями колективної пам’яті, про які йдеться у книжці: ідентифікацією суб’єкта, існуючого у часі (індивідуальний простір), та легітимізацією актуального суспільно-політичного ладу (публічна сцена).

Друга половина книжки повністю присвячена практичним дослідженням і містить багатий статистичний та аналітичний матеріал. Він зібраний на основі опитувань осіб різних поколінь, які додатково диференціювалися за наявність вищої освіти. Трансформація уявлень про історичне минуле Польщі, створення уявних геополітичних мап, оцінювання людьми культурної спадщини як країни взагалі, так і окремих міст зокрема – все це окреслює поле дослідницьких інтересів автора. Отже, за підсумком професора Шацької, аналіз досвідів колективної пам’яті у польському суспільстві показав, що за півстоліття відбулося значне скорочення часового горизонту зацікавлення минулим, який обмежується лише останніми десятиліттями польської історії. Що стосується способу бачення минулого, то слід зауважити яскраво виражену індивідуалістичну та приватну перспективу, що авторка пов’язує з характером постмодерної культури, в якій замість спільноти чільною вартістю стає індивід. Також спостерігається тенденція зміщення інтересу – від питань історії нації у бік «малої історії», тобто перефокусування зі сфери загальнонаціональної спадщини у поле колективної пам’яті певних груп, спільнот, середовищ. Останні проведені дослідження підтвердили виявлену динаміку зростання позитивної оцінки минулого.

Робота Барбари Щацької висвітлює складну і подекуди болючу проблематику дослідження минулого, яке історично охоплює і Західну Україну. Спільна пам’ять українців і поляків протягом ХХ століття зазнала значних змін і трансформацій. Яким ми бачимо наше минуле сьогодні і як воно впливає на наше теперішнє? Щоб дати відповідь на подібні питання стосовно самих себе, пропонуємо скористатись дослідницьким досвідом наших сусідів, викладеним на сторінках даної книги.

12038541_897314543684067_7190389497975235984_n

– фільм “Чорний четвер

– Фільм Анджея ВайдиКатинь

– Фільм Анджея ВайдиВаленса – людина надії

Також рекомендуємо авторську книгу Олександра ЗінченкаГодина Папуги“.

Статті про книгу тут: Година папуги”. Перша книжка про українські сторінки Катині,

Година папуги”: усвідомлення матриці тоталітаризму

Пам’ятайте – “Правда не шкодить”

Лекція “ЧОМУ В УКРАЇНЦІВ ВИСОКІ ПАРКАНИ? ДОВІРА vs СТРАХ. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ”.
Олександр Зінченко, історик, журналіст, радник голови українського Інституту Національної пам’яті

12622539_952188708196650_409199276694577635_o
Учасники на лекції. Лектор Олександр Зінченко

Тези з презентації:
«Можна досить впевнено стверджувати, що економічна відсталість у світі значною мірою зумовлена відсутністю взаємної довіри»
Кеннет Ерроу, 1972

Дуже короткий урок історії для тих, хто вчора кричав “ганьба” Президенту.

1) Для змін потрібний час. Британці не кричали Черчиллю “ганьба” у 1940 році. Війна тривала ще 5 років. Але закінчилася перемогою для Британії.

2) У 1918 році почали кричати “ганьба” Грушевському. У квітні прийшов Скоропадський. Почали кричати “ганьба” Скоропадському. У грудні докричалися – прийшов Петлюра. Потім було “Петлюрі-ганьбааа!” Врешті-решт Петлюру вигнали більшовики і у середньотерміновій перспективі розстріляли усіх, хто пробував кричати їм “ганьба!” У мене всьо.

1. Колективізація. Знищення економічної мотивації до праці
2. Голодомор і війна. Цінності виживання vs Цінності самореалізації
3. Голодомор, Великий терор та повоєнний період. Доноси
4. Голодомор, Великий терор, Війна та повоєнний період. Егоїзм та родиноцентризм. Деформація етики
5. Колективізація, Голодомор та Великий терор. Деформація суспільної ієрархії. «Кто был никем, тот станет всем». «Ястребки», «уданики», «буксири»
6. Смерть інституцій. 1917-1921 – державних. 1920-30-ті – церква
7. Голодомор, війна. Повсюдність смерті. Втрата поваги до людського життя
8. Обмеженність життєвої перспективи до кількох днів.
9. Змінилося ставлення до родинних зв’язків. Батько не здатний прогодувати родину. Діти «ворогів народів». Павлікі Морозови.
10. Алкоголізм
11. Деформація стереотипів соціальної та економічної поведінки. Етикет
• Колективізм vs індивідуалізм
• Патерналізм vs ініціатива
• Повага vs зневага

• «Тебе что – больше всех надо?!!»
• «Інициатива наказуєма!»
• «Я»- последняя буква в алфавите!»
• «Ты что – не такой, как все?!»
• Звернення та усмішки незнайомцям

У результаті пережитих катастроф формується інший культурний код, який пов’язаний із втратою моралі: формується культура цинізму, поширюється підозрілість та недовіра, люди приписують іншим найнижчі мотиви, розквітає культура маніпуляції, люди починають зловживати довірою інших, їх наївністю, поширюються шахрайство та брехня як загальноприйнятні явища, кріпне культура байдужості, тобто відбувається загальне толерування суспільством крайньої корисливості, егоїзму, індиферентності до чужих страждань.

Коли кілька поколінь підряд раз по раз переживає Велику Тривогу, ці поведінкові відхилення перетворюються спочатку на успадкований стереотип поведінки, а згодом – на норму.

ЯК ПОДОЛАТИ СТРАХ І РОЗБУДУВАТИ ДОВІРУ?
•«НЕ БІЙТЕСЯ!»
• ІНВЕСТИЦІЇ В ДОВІРУ: РОЗБУДОВА СУСПІЛЬСТВА ДОВІРИ + ПОЗИТИВНА ДИСКРИМІНАЦІЯ ІНІЦІАТИВНИХ ГРОМАДЯН
• АКТИВНИМ ГРОМАДЯНИНОМ БУТИ ПРИЄМНІШЕ
• ПОДОЛАТИ РАГУЛІЗМ І ЖЛОБСТВО. «ПЛАТА ВПЕРЕД»
• НОВІ ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМИНИ ФОРМУЮТЬ НОВІ СОЦІАЛЬНІ СТОСУНКИ
• КОМУНІКУЙТЕ! ГОВОРІТЬ!
P.S. Рекомендуємо прочитати цю статтю: “Не бійтеся! Усі проблеми українців від страху”.

Рекомендуємо прочитати ці статті:
– Олександр Зінченко “Не бійтеся! Усі проблеми українців від страху
– Євген Глібовицький: «Покоління хіпстерів під час війни себе утримати не може»
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Старі помилки, нові ідеї та бунт поколінь (ЧАСТИНА 1)“.
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Люстрація і загальна декомунізація як економічні чинники (ЧАСТИНА 2)“.
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Філософи у владі й інвестиції в довіру (ЧАСТИНА 3)“.

P. P. S. Рекомендуємо прочитати ці книги:
– “Війна і міф. Невідома Друга світова” за заг. ред. О. Зінченка, В. В`ятровича, М. Майорова  (Співробітники Українського інституту національної пам`яті досліджують документи тієї доби. Дізнайтеся правду, яку приховували від нас!
Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни?
На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними!)
лістика. Репортажі Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам`яті. Віктор Ющенко
(це щира розмова третього Президента України Віктора Ющенка з відомим істориком і журналістом Олександром Зінченком про приватні сторінки біографії: про кохання і кар’єрні повороти, життя і смерть найдорожчих людей. У книжці він оповідає, як перетнулися долі його батьків — Андрія і Варвари, про диво віщих снів і гіркий полиновий хліб дитинства.
У книзі порушаться питання й державного рівня. Наприклад, чому бандити не сидять у тюрмах? Чому Президент Ющенко відмовився повертати у дію Конституцію 1996 року? Чи планувався державний переворот у вересні 2005 року? Що зруйнувало таємний союз БЮТ та Партії регіонів улітку 2009 року? Чому насправді розпалася помаранчева команда? Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто і чому отруїв опозиційного кандидата в президенти у вересні 2004 року? Як подолати найбільшу в історії повоєнної Європи гіперінфляцію? Віктор Ющенко щиро і без вуалі дає відповіді на ці та багато інших гострих і болючих запитань.
«Недержавні таємниці» — не тільки колекція призабутих уже фактів новітньої історії, а й захоплююча оповідь про подолання тягаря радянського минулого, про те, як і чому змінювалася Україна протягом останніх 60 років.)

Презентація: ЧОМУ В УКРАЇНІ ВИСОКІ ПАРКАНИ


В рамках Школи відбулася зустріч з представниками південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

12493805_952070284875159_4718629516081469928_o12513988_952070701541784_4605153783453120674_o12525421_952070431541811_3655335338769104849_o


Лекція «ЯК ПРАЦЮЮТЬ СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЛЮДСЬКІ СПІЛЬНОТИ І ЯК ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО З ТЕОРІЄЮ ДИНАМІЧНОГО ХАОСУ»
Наталія Зубар (ІЦ «Майдан Моніторинг», Харків)
Віртуальна презентація:

Нотатки з лекції:
Поняття соціальних мереж виникло у 1930 році, згадки про них були ще з XIX століття, інтернет-лише інструмент для їх підтримки.

Соціальні мережі створенні для вирішення конкретних проблем, складаються з комунікаторів. Перша соцмережа – поширювачи слова Божого.

Комунікатори мають найбільшу можливість розповсюджувати інформацію. Лідер має упередження, тому фільтрує, кому передавати інформацію суб’єктивно.

В Україні є гостра потреба “виростити” соціальні зв’язки. Пентагон та інші організації активно моніторять соціальні мережі.

Знайдіть курс “Аналіз соціальних мереж” і опрацюйте його.

Соціальний капітал прямозалежний від інтенсивності участі в соцмережі.
Соціальні мережі ведуть до демократії. Як формується довіра в соцмережах? Знання, біографія, належність до спільних груп, фотоальбоми, і тп. – шлях до довіри.

Приватність насторожує людей в соцмережах.
Взаємне цитування теж породжує зв’язки.

Наше суспільство атомізоване. Поява сталих комунікаторів заважає спецслужбам.

Не плутайте об’єднання та мережі. Кримінальні банди, масонські ложі та інші мають механізми ухвалення спільних рішень та передають інформацію.
Мережа радіоаматорів була набагато раніше ніж інтернет-спільноти.
Кількість зв’язків та активностей дають можливість зробити організацію активнішою.

В авторитарних та тоталітарних країнах сиділи в тюрмах, бо вони були комунікаторами, що неконтрольовані владою. В Америці – це професія “Інформаційний брокер”. Без соціальних інформаційних посередників у нас не буде розвитку демократії в країні.

Великі процеси суспільних комунікацій тепер можна бачити візуально.

Соціальний капітал – результат взаємодії, це – кількість матеріальних та нематеріальних вигод, які отримують люди внаслідок взаємодії

Чим більше обміну інформацію, тим більше діалогів. Культурний баланс між закритістю і відкритістю в інформаційному просторі дає успіх.

Соціальні мережі формуються не лише з людей, але і з їхніх праць, книг і тп. Тут важливе взаємне цитування. Взаємне цитування “я і моя організація” більше приваблюють.

Хаос – це гори, Дорога – це неможливість рухатись інакше, ніж вкладене полотно.

Прочитайте про Динамічний хаос та Дивний атрактор Лоренца.

Навіть, коли пишете дружній організації – це можна використати проти них. Ніколи не пишіть того, що може вас скомпроментувати.

Не думайте, що ви – ізольовані.

Бережіть свої контакти і контакти контактів

Мета інформаційної війни – посіяти страх, непевність і сумніви у противника. Коли людина невпевнена – в неї зменшується швидкість прийняття рішення. Деніел Каніман це пояснює чудово. Швидке та інтуїтивне рішення – найчастіше правильне. Механізм – попадання інформації в очі і швидке порівняння її з попереднім досвідом. Фейки перевіряйте за першоджерелами, використовуйте своє критичне мислення. Треба різко піднімати рівень критичного мислення населення, щоб вони могли аналізувати фейки.

Будь – яка емоційно зафарбована інформація знижує рівень мислення. Не думайте про причини – ведіть статистику. Шукайте факти між ЕМОЦІЙНИМИ новинами, ведіть списки джерел. Найкраще сховати листя в лісі – закидайте інформацією всіх, тоді важче ідентифікувати.

Вчіться робити скріншоти та зберігати їх. Якщо за вами стежать, то вони не мають завдання вас убити.

Людина залишає по собі великий інформаційний слід. Не описуйте в неті власних звичок, що псуватимуть ваш авторитет в різних етапах життя.

Неякісна журналістика сприяє конфліктам. Локальна журналістика правдивіша загальної, її розвиток є ключовим.

Чим більше буде локальних ЗМІ – тим менше буде пропаганди

Щоб зняти психологічний вплив інформації – треба дати людям фізичну альтернативу. Нам треба внести зміни всерйоз і недовго.

Ми будемо жити в епоху невизначеності багато років. Ведіть списки джерел інформації, ставте примітки – ненадійні.

Про справу не говоріть з тим, з ким можна, а з тими – з ким треба.

Конфлікт – один із способів ведення переговорів.

Повертайте цінність живих зв’язків. Особистого спілкування не замінить жоден інтернет.

Ми переможемо з допомогою якісних знань соціальної психології.

Соціальний капітал – це можливість використання соціальних зв’язків, співробітництва і довіри для отримання вигоди. Це і є цінністю соціальних мереж.

Соціальний капітал прямо залежить від інтенсивності участі в соціальній мережі. Вищий рівень соціального капіталу веде до більшої підтримки демократичних цінностей навколо його носія. Якщо ваші матеріали ніхто не коментує і не поширює – в інформаційному просторі вас немає.

В світі «вага» науки визначається по кількості взаємних цитувань. Вплив в соціальних мережах – так само.

Якщо ви думаєте, що ви нікому не потрібні, то це не значить, що так і є

Можуть бути потрібні ваші контакти – батьки, вчителі, друзі…
Також не довіряйте анонімним носіям. Перевіряйте надійність джерел.

скринька1-300x212

Як протидіяти?

«Не бійтеся!» (с) Іоанн Павло ІІ,
пам’ятайте – «Всі брешуть» (с) доктор Хаус. Зворотнє треба довести дієво. Не думайте про причини. Ведіть статистику.
Ведіть список джерел. Три неправдивих повідомлення – і джерело відправляється в список ненадійних (с) Степан Мудрик

Примітка:
Подивіться фільм “Життя інших” (Оригінальна назва: Das Leben der Anderen)

Прочитайте статті:

Ольга Малишева: Як виграти інформвійну. Частина 1. Війна соціальних емоцій

Ольга Малишева: Як виграти інформвійну. Частина 2. Стара #ізмєна і нова #зрада

Українські ЗМІ повідомили про науковий факт існування русалок! Чим це загрожує євроінтеграції України?

Життя в епоху змін – прокляття чи благодать? До чергових річниць українських революцій


Інформаційний звіт з лекції “Соціологія чутокТетяни Крівошеї та Ганни Ятвицької, кандидата соціологічних наук (Одеський національний університетZvit info


Алла Соколовська, ІЦ “Майдан Моніторинг

Стан військових напряму залежить від ставлення суспільства. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

Другий день Школи миротворчої журналістики для Причорномор’я.

Про перший день можна прочитати тут: Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити


Лекція “ПСИХОЛОГІЯ ТЕРОРУ ТА ПОСТРАВМАТИЧНИЙ СИНДРОМ”
Олександр Дімитревич, Регіональний предстваник у країнах Східної Європи Британської Організації “March on Stress”, випускник першої Української миротворчої школи.

Олександр Дімитревич
Олександр Дімитревич

Наша програма організована вихідцями з морського флоту, наші колеги допомагають людям адаптовуватись та долати психотравми, наше завдання – передати досвід роботи з тими, хто пережив травми.

Серед таких організацій є і журналісти, що часто знаходяться в самій середині конфлікту. Є часто й феномен смертей операторів, що вчасно не розрізнили візію крізь об’єктив та реальне життя.

Ми організували в Одесі трьохвимірну систему підтримки, перш за все – нівелювання стігми: “Я сам справлюсь з власною проблемою. Мій дід справлялвся, мій батько справлявся”. Люди “стають в позу”, коли отримують пропозицію попрацювати з психологом

За статистикою Америки та Великобританії 45 % колишніх військових після В’єтнаму опинились у в’язниці. Стан цих людей напряму залежав від ставлення суспільства до людей.

Ті, хто можуть знайти виправдання своїм діям – видужують швидше. А коли ми не можемо знайти виправдання – ми тримаємо все в собі, і нам важко впоратися зі стресом.

Стрес (з англ. stress — нагрузка; стан підвищеної напруги) — сукупність неспецифічних адаптаційних (нормальних) реакцій організму на вплив різних неблагополучних факторів–стрессорів (фізичних чи психологічних), що порушують його гомеостаз, а також відповідний стан нервової системи організму.

В медицині, фізіології, психології виділяють позитивну (эустрес) і негативну (дистрес) форми стресу. По характеру впливу визначають нервово-психічний, тепловий чи холодний (температурний), світловий, голодний та інші стреси.

Допаминовані тригери – ситуації, в яких ми чекаєм чогось приємного чи невідомого, але з очікуваним позитивним вирішенням. Тривалість дії: 2 хвилини .

Окситоцинові тригери : відчуття захищеності, еднання, любові, народження дитини. Тривалість дії: 6 хвилин на все, а потім треба знову щось думати чи підкріплювати.

Серотонінові тригери: підвищення статусу, перемога, впізнаваність і визнання. Цілих 24 години. Доба переможця.

Эндорфинові тригери: майже 4 години в цьому задоволенні і розумінні, що ти просто живий та існуєш!

Тригери кортизолу : розлучення мами та дитини, зрада одного з подружжя, втрата статусу після звільнення , соціальна ізоляція (тиша) , відчуття страху та втрати – тривалість дії більше кількох місяців, або й років.

Хорошою новиною є те, що наша психіка пластична, 83 % населення самі видужують тільки при умові соціальної підтримки.

14% людям потрібно соціально-психологічна підтримка. Це не обов’язково психологи, але це люди, що підтримують! Ми даємо відповідні навички, щоб ви могли відновитись самостійно та підтримати інших.

Слово “терор” – перекладається як “жах”. Основний його метод – залякування та страх.

В класичній психології – ілюзорний страх – наш ірраціональний ворог, істинний страх – друг. Істинний нас попереджає та сигналізує.

Паніка – феномен не людини, а природи. В такому стані ми наділяємо свого ворога надмірною силою, крайня стадія – шизофренія.

Коли ми дивимось інформацію, нам треба чітко усвідомлювати – чи це правда? Коли ми можемо наше відчуття небезпеки раціоналізувати, і як цибулинку відкриваючи, розуміти його крок за кроком – стає безпечніше.

Найбільш продаються новини з темами: Секс, смерть, з’їсти, підсвідомо вони взяті з базових потреб. Епіталамус мозку відповідає за негативну інформацію. Предки користувались цим, щоб бачити, звідки вискочить. Коли вперше знайомишся з людиною, вони говорять про політику, кризу, хвороби. Природно ми безумовно негативні новини видаємо першими.

“Dart center for journalism” – курс, який мають закордоном пройти журналісти, що працюють з людьми, які пережили стрес.

Коли ми отримуємо хорошу новину – ми її постимо, передаємо далі. З негативними новинами те саме. Журналісти маю навчити людей “скускати пар”, вислухати, бо іноді вони єдині, хто вислухає історію людей.

У нас була Перша світова війна, революція, Друга світова – і не було посттравматичного синдрому як терміну. Проте цих людей називали “кантуженими” – як людей, що мали довготривалий вплив на свідомість. Люди “топили” це в алкоголі.

Американські військові 45 днів добирались після війни додому. За цей час вони проговорювали те, що їх турбувало. Якщо вам погано – знайдіть вільні вуха – ПРОГОВОРІТЬ те, що вас турбує, щоб звільнитись від цього.

Самоорганізуйтесь і вивчайте детальніше питання.

Терапевтична пауза – людина замовкла. Скажіть йому “Коли будете готові продовжувати, скажіть про це”.

Показуйте людину достойним членом суспільства, що переміг ситуацію, а не слабким, щоб люди не лякалися його прикладу. Давайте позитивний поштовх до розвитку суспільства крізь призму журналістики

Коли люди пережили полон, пожежу і тп, дайте можливість їм помитися, відновитись, поїсти, а потім запросіть на інтерв’ю.

ПТСР буде продовжуватись кілька місяців, або виникнуть два – три роки після.

Якщо тобі кажуть: “ти не такий, як був до події” – то треба піти до психолога терміново

Страх – це сьогодення, що боїться майбутнього. Аналізуйте себе ДО події, під час події, після події.

Як спеціаліст – не давайте рекомендацій типу “Чи є у вас поганий сон”, нехай людина сама розкаже власні турботи. Проговоріть, що було в нього в планах до АТО, навчання, дівчина, мрія, а потім скажіть “Хочеш про це поговорити”, якщо відповідь позитивна – питайте.

Учасники на лекції
Учасники на лекції

Коли людина каже “Все вийшло з під контролю, від нас нічого не залежить” – дайте йому можливість зробити чай і всі інші функції самому, щоб “відкрити” його.

Не можна реабілітувати тих, хто приїхав у відпустку. Війна – це радикально “чорне і біле”, а мир – толерантний в напівтонах. Залишайте військовим можливість бути в системі війни за його вибором, бо це його самозбереження. Кожен обирає сам середовище, не переконуйте нікого, що на ВАШУ думку краще для НЬОГО.

Презентація: Посттравматичний синдром


Лекція «ТЕРОРИЗМ ТА РАДИКАЛІЗМ»
Ігор Семиволос, координатор Української миротворчої школи, координатор діяльності в Луганській області та Приазов’ї, куратор напрямку «Побудова спільних візій моделей місцевого самоврядування для конкретних громад». Центр близькосхідних досліджень (AMES), м.Київ

Учасники на лекції. Лектор Ігор Семиволос
Учасники на лекції. Лектор Ігор Семиволос

Нотатки з лекції:

Тероризм був завжди різних напрямків. Він існує в культурно – історичному процесі. Тероризм намагається себе “перевинайти”, шукаючи нові тактики.

Асасіни – відома секта ХІІ століття, це була настільки жахлива річ, страх проти асасінів був настільки поширений, що європейці цей термін сприймають як “вбивця”. Шаїди використовували активно практику асасінів. Ідею можуть витягувати з історії і запускати в дію наново.

Терорист – звучить як стереотипне тавро. Кожен має зрозуміти – чи він дійсно терорист. Бійці за свободу можуть бути терористами? Терор – це метод досягнення цілей. Якщо людина відмовляється від власного тероризму – вона перестає бути терористом.

Є релігійний, месіанський терор та інші. Його здійснюють групи всіх релігій. Терор існує лише в конкретному історично – культурному аспекті. Він живиться певними обставинами. Якщо змінити культурний простір – терор зникає. Стратегії терору засновані на психологічному впливі.

У двадцятому сторіччі тероризм набрав нового змісту. З першої світової війни ключовим джерелом формування армії стало цивільне населення як база для мобілізації. Треба було ламати волю народу до опору наприклад масовим бомбардуванням, залякувати їх….

Тероризм починається в мирний час. Якщо тероризм – частина війни, то його не треба називати тероризмом.

Не можна називати військово-полоненими в країні, де неоголошена офіційно війна. Ми не оголосили в Україні війну, бо ми визнаємо росіян терористами, і зможемо в майбутньому подати в суд на тих, хто зчинює злочинні дії. Терористичні організації апріорі опозиційні до державного апарату.

Термін “Тероризм” заполітизований. Тероризм має близько вісімдесяти варіантів визначення в різних країнах.

Чого прагне тероризм? Чи може тероризм бути успішним. Так, якщо стає на вищий рівень повстання. Приклад – Нікарагуа.

Слово “Терор” – вигадка модерну десь з часів великої французької революції Після винайдення динаміту терор став гучним.

Тероризм побудований на емоціях, вербування – тільки емоційний процес. Мета – нанести психологічний вплив.

Якщо організація здійснює терористичний акт, а психологічний вплив пропорційно більший, то ефект тероризму досягнутий

Ісламісти не йдуть на переговори, вони просто хочуть наблизити хаос і кардинально змінити історію. Бажаючи наблизити армагедон, вони хочуть перемогти як мусульмани загалом.

Тероризм – це злочин, що відрізняється власними ознаками злочину. Застосування тероризму в час війни не є злочином.

Презентація: terror_history


Алла Соколовська, ІЦ “Майдан Моніторинг

Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

21-24 січня 2016 року в Одесі проходить Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я.

Навчаються у Школі більше 30 журналістів з міст Причорномор’я: Миколаєва, Херсону, Одеси та Маріуполя.

Навчання почалося зі вступного слово організаторів, представників Української Миротворчої школи:

Наталія Зубар, координатор Української миротворчої школи, куратор напрямку «Розвиток публічних комунікацій для протистояння інформаційній війні та атомізації суспільства», голова правління Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”, м. Харків.

Ігор Семиволос, координатор Української миротворчої школи, координатор діяльності в Луганській області та Приазов’ї, куратор напрямку «Побудова спільних візій моделей місцевого самоврядування для конкретних громад». Центр близькосхідних досліджень (AMES), м.Київ.

Ганна Шелест, кандидат політичних наук, UA: Ukraine Analytika, координатор Одеського регіону Української миротворчої школи.

Віталій Овчаренко, журналіст, екс-довброволець, координатор проектів Української миротворчої школи.


Навчання розпочалося з лекції «Безпека для журналістів у прифронтовій території» журналіста та екс-добровольця АТО, координатора проектів УМШ‬ Віталія Овчаренко.

Основні тези лекції:

На перше місце Віталій поставив безпеку журналіста та його оточуючих, зокрема порекомендував пройти курси медичної підготовки, мати особисту аптечку, обережно пересуватись профронтовою територією, особливо у темну пору доби, одягати бронежилет, не сперечатись на блокпостах та представляти для перевірки особисті речі та технічні пристрої.

12489207_951204414961746_2291049137073336340_o
Віталій Овчаренко

Стосовно інформаційного наповнення ваших пристроїв: не використовуйте гео-теги, не пишіть в інеті куди і коли саме ви плануєте їхати на фронт, підготуйте тривожні СМС (інформуйте довірену особу про переміщення), поповніть рахунок, майте простий запасний телефон без зайвих номерів, майте номер знайомого військового ( або прес-служби АТО), що вас врятує.

Якщо вас просять щось не знімати – не знімайте, не знімайте “широко” позиції військових, не розказуйте про їх переміщення, не знімайте надписи на техніці “Люба”, “Галя” при її переміщенні між позиціями. Не женіться за рейтингом – бо якщо військовий наговорив зайвого і це може зашкодити – виріжте цей момент, запитуйте що можна зняти/озвучувати, а що ні (обличчя, позивні, прізвища тощо).

“Окупована територія – це не “так звана” ДНР ” – це окупована територія або ОРДО (окремі райони Донецької області) і ОРЛО (окремі райони Луганської області) . Абревіатуру “ДНР” взагалі треба забувати і використовувати рідше. Цьому є багато причин і головне всі вони правильні . Люди не бачать лапки в теленовинах і не чують їх” (с) Олексій Мацука.

Якщо окупант є “окупантом”, “загарбником”, “терористом” “вбивцею”, “сєпаром” і т.д. – він ним і є, а не “невідома озброєна особа схожа на прибічника сепаратиських поглядів” або ж “прибічник ДНР”.

Не завжди вірте навіть знайомим військовим, перепровіряйте перед публікацією інформацію, особливо – “зради” і “перемоги”, розвивайте власне критичне мислення, не розповсюджуйте чуток, не створюйте стереотипів типу “Всі військові – “аватари”.

Презентація: Журналістика під час війни


Лекція “Врегулювання конфлікту і миротворчість
Ганна Шелест, кандидат політичних наук, UA: Ukraine Analytika

Ганна Шелест
Ганна Шелест

Лекція “СИРІЯ ТА БЛИЗЬКОСХІДНІ КОНФЛІКТИ
Сергій Данилов, Центр близькосхідних досліджень, Київ.

Нотатки з лекції:
Як розвивався конфлікт? Чим важливий досвід Сирії для України? Які ролі відіграє Росія в конфліктах з Сирією та Україною?

Світ визнає Сирію та Україну паралельними. Сирійська криза починалась подібно до нашого Майдану. Пусковий гачок – анексія та агресія Путіна спричинили можливість прецедентів в інших точках планети. Порушені межі країн. Спроби переділу світу призведуть до нових конфліктів. В Південній Азії конфлікти схожі з нашими.

З кінця сімдесятих в країні почалось арабське соціалістичне відродження.
На кінець 90-х в Сирії не було приватних банків та медіа, не було великого бізнесу.
Це як життя в радянському союзі.

Сергій Данилов
Сергій Данилов

Партія ВААS дала можливість людям ставати журналістами та політиками.
Етнорелігійне розмаїття Сирії. Етнічні групи замикалися в собі. Коли ви не можете вникнути в бізнес- ви починаєте вкладати кошти у військо та самоосвіту.
Країна з сильним ідеологічним впливом, сильним контролем настроїв людей, з жорстокими репресіями.

Сценарії військових конфліктів завжди починаються з надмірного насильства в бік мирного населення. Молодь малювала протестні графіті, більшість з графітників – були діти з культурних сімей. В розгоні Майдану та в розгонах Сирії – Росія давала команду владі не зупинятись. Замовник – один!

12628415_951172244964963_7972608603370993871_o
Учасники на лекції. Лектор Сергій Данилов

Україна надавала освітні послуги для жителів Сирії. Дві третини координаційного складу дискусійної політики були пов’язані з Росією.

Чим довше триває конфлікт, тим краще утверджуються ідентичності

Російська армія зосередила до семи тисяч військовослужбовців в Сирії, вони планують сухопутні походи. Ми будемо свідками сирійського театру війни. Читайте англомовні першоджерела, бо війна в Сирії пов’язана з нашим конфліктом. Більше цікавтесь світом.

До будь – якого конфлікту певний час все готується, і згодом якась подія стає спалахом. Для Майдану таким спалахом стало побиття молоді.

Полум’я треба запалювати тоді, коли його є до чого підносити

Рекомендуємо почитати статті Сергія Данилова, що торкаються цієї теми детальніше:

Як облаштувати Сирію?
Дилема війни
Близький схід: похмілля арабської весни
У чому історичний сенс арабських революцій


Лекція: “ВВЕДЕННЯ В КОНФЛІКТОЛОГІЮ
Тренер: Ігор Семиволос (директор Центру близькосхідних досліджень AMES)

Ігор Семиволос
Ігор Семиволос

Нотатки з лекції:

Нам треба усвідомити, що ми живемо в умовах конфлікту, і ще довго так будемо жити. Нам треба зрозуміти суть конфліктології, аби знати як діяти. Які умови насильницького конфлікту? Яка його динаміка? Як поводяться люди в умовах конфлікту?

Підстави для конфлікту:
– дві або більше сторін хочуть розпоряджатися обмеженим ресурсом;
– очевидна легітимність уявлень, що цей ресурс має належати одній стороні;
– взаємозалежність сторін – вони потребують одна одної;
– будь-яка річ, яка має ціну, може стати предметом конфлікту.

Причини конфліктів:
– тривала історія неприйняття/ненависті,
– маніпулятивні еліти,
– політика ідентичностей,
– дилема безпеки/спіраль нестабільності
– економічні та соціальні негаразди
– насильницький конфлікт сприяє етнічній ненависті, приводить до влади маніпулятивні еліти, породжує страх та невпевненість, та спричиняє економічну руїну.

Додаткові причини виникнення конфлікту:
– погана комунікація;
– сторони неспроможні виразити себе, вербалізувати свої потреби, сформулювати адекватні доводи, навести логічні та структуровані аргументи, а слухати по суті.

Чим обмеженішими є комунікаційні навички людини, тим вірогідніше фізичне насильство
  1. Сприйняття відмінностей (люди утворюють групи і мають розрізняти свої групи від інших).
  2. Біологічна орієнтація. Теорія Дарвіна – виживають сильніші, і те, що сприяє цьому, закріплюється. Слабкі стають до стінки. Конфлікт є природним і корисним явищем.
  3. Просторові відносини. Індивідам потрібен власний простір. Коли він обмежується, зменшується, ймовірність конфлікту зростає («свій», «чужий» простір в Криму).

Вигоди від конфлікту:
– конфлікт сприяє розвитку через навчання у подоланні проблем разом з іншою стороною;
– сприяє креативності та інноваціям, як рішення у подоланні відмінностей між зацікавленими сторонами;
– сприяє розвитку навичок міжособистого спілкування;
– сприяє досягненню порозуміння між людьми, що мають різні цінності та ідентичності (іноді люди насправді не вперті, а просто мають різне мислення);
– сприяє соціальним змінам та прогресу, оскільки суспільство та культура змінюються та розвиваються;
– сприяє зростанню, тому що процес розв’язання конфлікту долає стагнацію статус-кво;
– може сприяти оригінальності та роздумам, коли твоя точка зору ставиться під сумнів;

Учасники на лекції. Лектор Ігор Семиволос
Учасники на лекції. Лектор Ігор Семиволос

Негативні наслідки конфлікту:
– зростає напруга між сторонами;
– низька продуктивність (усі зусилля спрямовані на конфлікт);
– низька між особиста згуртованість людей (індивіди та їх прибічники займають чиюсь сторону і починають стереотипізувати один одного);
– час, який витрачений на вирішення конфлікту, втрачений для інших важливих справ;
– приймаються неприйнятні рішення для підтримки позицій сторін;
– статус та его стають важливішими за причини та реальність;
– перспектива збільшення витрат на підготовку переговорів.

Динаміки незмінні в усіх конфліктах, вони не унікальні. В СРСР пропагували усне безконфліктне середовище. Найпоширеніше для українців – уникнути конфліктів, обійти його. Довго український політичний клас умів знайти конфліктні компроміси. Але це лише затушовувало проблеми.

Підстави для конфлікту – наявність двох та більше сторін. Протилежна сторона, що претендує на майно іншої.

Залежність виявляється, коли одна сторона має законність, і намагається через правове поле відвоювати власну правоту. Тривалі конфлікти пов’язані з групами, що бажають змінити статус соціальної групи.

Однією з ознак відсутності конфлікту є можливість дії (відсутність рабства та тотального контролю).

Коли держава втрачає монополію на насильство, неспроможна відповідним чином реагувати на конфлікт, то людина особисто має себе захищати. Конфлікт стає частиною життя і людина тікає, або приєднується до конфліктуючих груп.

Підгрунтя конфліктів – соціальні негаразди. Також конфлікт існує там, де погана комунікація

Петиції на сайті президента – спроба вибудувати відкриту систему комунікацій. Підтримка громадянської ініціативи змушує владу реагувати. 25 тисяч голосів – сигнал, що стверджує актуальність проблеми.

Щоб ефективно комунікувати – ВСІ повинні навчитись говорити

Коли казали «Почуйте Донбас» – не додавали інформацію “що саме почути?” Переговори – це складова конфлікту. Посередники, як і сторони мають свої інтереси.

В переговорах люди рідко виявляють справжній інтерес. Якщо сторона не готова про це говорити – ми не можемо йому допомогти. Виявлення інтересу – це відкритість та демонстрація слабкості. Але це шанс вирішити потребу.

Комунікативні навички мають бути чіткими та аргументованими. Люди утворюють різні групи, що різняться та ідентифікуються між собою. Коли простір діяльності групи зменшується – конфлікт зростає.

Готовність до конфлікту підігріває почуття небезпеки.
У нас низький рівень згуртованості людей. Люди ставлять маркери один на одного «Укри», «Сєпари». Приймаються незрозумілі рішення для підтримки позицій сторін.
Конфлікт триває сам по собі, якщо це конфлікт інтересів.

Є нульова сума – коли всі сторони незадоволені проектами вирішення конфліктів. Це теперішня ситуація в Україні.

Зміна соціального порядку відбувається швидко. Це революція. В нас ключовим в революції став ленінопад.

Зміна назв вулиць – позаконфліктний перехід країни. Люди раціонально сприймають нову реальність – Встав вранці – немає Леніна, ну й нема. Що я з цим зроблю?

На Помаранчевій революції не відбулась зміна соціального порядку, тому революція була незавершена.

Люди повторюють процедури та традиції лише з мотивацією зберегти осібну стабільність.

Ми маємо звертати увагу на ті зміни, які МИ можемо зробити. Краще, попри стереотипи, персоніфікувати людей.

Коли люди визначаються з позицією, то вони швидше приймають рішення

Ідеології приходять і йдуть, а колективні міфи залишаються (міфи «про Бандерівця», про «розіп’ятого хлопчика» і тп.). При наявності придуманих свідків люди сприймають інформацію як соціальний факт.

Змінювати міфи – процес складний та довгий, але дуже важливий для уникнення подальших конфліктів

Чим довше триває конфлікт, тим важче з нього вийти.
Цілі покоління народились в умовах конфлікту. Конфлікт як явище вже є їхньою внутрішньою ідентичністю.
Зруйнування довіри – початок конфлікту. І навпаки.

Варто згадати про різні маркування простору та території – хрест на місці означає, що це місце безпечне для християн.

Визнання – як відчуття бути потрібним в суспільстві.

Терор – це зброя слабких. Якщо зникає зона комфорту – виникає конфлікт – виникає потреба вчитись його долати.

Політики часто використовують ідентичності, безвідповідальні політики зіштовхують своїх людей.

Люди приймають участь у конфліктах або тікають.

Економічні та соціальні негаразди теж є причиною конфлікту.

В країнах, де середній вік молодий – ризик конфлікту більший, бо молодь готова до радикальних дій і насильства.

Комунікація є важливою річчю але не завжди ми використовуємо її ефективно.

Під час конфлікту на Схід України прийшли ресурси, треба їх тепер спробувати використати, а не проїсти.

Час, втрачений на конфлікт, міг би бути використаний на щось інше. Приймаються неприйнятні рішення для підтримки позиції сторін.

Раджу прочитати книжки, присвячені теорії ігор.
Читайте про соціальні інститути від американського вченого Дугласа НортаНасильство і соціальний порядок“.

Є поняття базова держава, слабка держава та держава з суспільством відкритого доступу.

“Старі пісня про головне”, Радянські фільми – це потреби повернутись в Радянський союз. Чи приречені ми жити як постколоніальна держава? Ми можемо це зробити через перемінне, створити, бо конкуренція завжди руйнує монополію. Політична конкуренція створює економічну.

Люди обирають успішні приклади, аби мавпувати звідти модель життєдіяльності. Таким методом можна створювати нових позитивних для країни героїв.
Найбільш поширеними чутками під час воєн є чутки про гвалтування представників тієї чи іншої етнічної групи. Рекомендую почитати: Мансур Олсон “Теорія колективних дій”.

В умовах конфлікту люди діють інакше, аніж у мирний час.
Загрози і чутки в умовах конфлікту сприймаються як правда.
Якщо людина думає, що революція – це добре – то вона кластиме її в серце та розум на поличку “Добре”, і щоб створити більше доброго, треба вносити в суспільство нові асоціативні ряди.

Соціальні міфи також є загальним консенсусом метафор, публічних просторів, те що форматує вас. Вам треба змінити особистий публічний простір, щоб змінити себе. Колективні міфи сильніші за філософію та ідеологію, вони дуже потужні і сприймаються як постійний порядок.

В Україні всередині політичного класу був компроміс, це ускладнювало динаміку розвитку країни. У 2004 році Янукович шкодував, що не застосував сили під час революції, і у 2010 році він при владі врегульовував рівень насильства, в чому йому допомагала Росія.

Рівень насильства має зменшувати інтенсивність. Коли побили студентів на майдані – інтенсивність конфлікту зросла, але була паритетною. 16 січня 2014 р. рівень насильства піднявся на небачену до цього рівнину агресії – це був “Квиток на війну” в Україні. Рівень насильства пробився вгору. Влада не загладила цього в переговорах, не загладила це компромісом. Янукович тоді вже був “відіграна платівка”. Причина війни – російська інтервенція. Зараз йде друга кримська війна, для її вирішення треба час.

Країна еволюціонувала в негативну сторону, але це була еволюція. Колись популярними були професії бандита, міліціонера, моделі, і це все пропагувалось через ТВ. Хто зараз буде героєм? Волонтери – це як репутація, що покриває людину незаплямованим білим халатом і дає їй соціальний статус.

Ділові контакти ніколи не переходять в сильні зв’язки. В нашій культурі при співпраці люди забагато знають один про одного, тому чим більше особистих факторів – тим менш діловими стають стосунки, зникає субординація. Має бути спроба вийти за цю парадигму пострадянського ведення бізнесу.

Як відбувається комунікація в конфлікті? ЗМІ розігріває всі події, нарощує рівень тривожності населення. Загроза сприймається як правда. Важливо, щоб ЗМІ не накаляли!

Люди готові перекладати на лідерів свою відповідальність.
Читайте Еріха ФромаАвторитарна людина”.

Колективні міфи сильніші, потужніші, глибші за будь-яку ідеологію, вони сприймаються як соціальний факт (факт, якого не було, але всі вважають, що був, вони все одно мають під собою підгрунтя).

Приклад використання ефективної комунікації для вирішення конфлікту:
Дві жінки сперечаються довкола власності над одним апельсином. Якщо з ними детально обговорити- то одній була треба цедра на пиріг, а іншій сік. Той, хто подолав їхній конфлікт – змотивував їх поділитись одна з одною соком та пирогом.

Презентація: conflict


Спільно з Ігором Семиволосом, Ганною Шелест, Сергієм Даніловим та Віталієм Овчаренком під час лекцій обговорювалося питання конфліктології, роботи журналістів під час конфліктів, врегулювання конфліктів та миротворчість.

В Одесі презентували дослідження щодо рівня довіри населення до різних джерел інформації

20 січня 2016 р. в Одесі відбувся круглий стіл «Розвиток публічних комунікацій для протистояння інформаційній війні та атомізації суспільства».

Учасниками круглого столу стали науковці, медіа-експерти, політичні експерти та журналісти. Загалом 13 осіб.

DSCN1954

Метою заходу є презентація дослідження «Рівень довіри населення до різних джерел інформації та новин: прикордонні райони Одеської області», обговорення шляхів побудови ефективної комунікації органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадами в районах Одеської області; пошук механізмів мінімізації та нейтралізації чуток як джерела конфлікту.

DSCN1956

Дослідження: Zvit info


Відео прес-конференції в Одесі з презентацію результатів дослідження

Юлія Сербіна


Інші ЗМІ про подію:

Уровень доверия населения к разным уровням информации и новостям: case-study Одесской области

В Одесском регионе доверяют слухам, а не журналистам – исследование

В Одессе рассказали, каким СМИ доверяют жители области

В Одесской области российские, румынские и молдавские каналы вещают лучше украинских, – исследование

Каким СМИ доверяют жители Одесской области?

СОЦОПРОС НАСЕЛЕНИЯ ОДЕССКОГО РЕГИОНА ОПРЕДЕЛИЛ УРОВЕНЬ ДОВЕРИЯ К СМИ (ВИДЕО)

ІНФОРМАЦІЙНО ВРАЗЛИВІ

«ВЕЧЕР НА 7». АННА ШЕЛЕСТ