Локальна ідентичність і міжетнічна взаємодія півдня Одеської області: проблеми і напрями трансформації

Робоча гіпотеза – перевірка наявності конфліктогенного потенціалу та сепаратистських настроїв на етнічному ґрунті на Півдні Одеської області.

Мета дослідження – оцінка основних тенденцій та ризиків радикалізації суспільних настроїв у болгарському, молдовському та гагаузькому середовищах Одеської області.

Методи дослідження: основними методами було обрано глибинні інтерв’ю з представниками етнічних груп, а також фокус групове дослідження, проведене в м. Ізмаїл у листопаді 2014 р. Крім того, було здійснено аналіз відкритих джерел (публікації в регіональних одеських ЗМІ, аналіз сайтів структурних підрозділів Одеської ОДА, діяльність яких стосується етнічної взаємодії в Одеській області).

ВСТУП

Одеська область сьогодні є однією з найбільш багатоетнічних в Україні. На відміну від інших прикордонних областей, поліетнічний склад яких став наслідком історичного переходу території від однієї держави до іншої, а також традиційних прикордонних процесів розселення етнічних груп, демографічний склад Одеської області формувався також завдяки заселенню «вільної» землі представниками різноманітних етнічних груп наприкінці 18-19 сторіччя, після переходу території від Османської імперії до Російської. Внаслідок цих історичних процесів в області сформувався як багатоетнічний склад центру та окремих великих міст, так і моноетнічні поселення окремих сіл, здебільшого на південь від Одеси.

Така поліетнічність протягом багатьох років вважалась перевагою регіону, який демонстрував достатню толерантність та задоволення більшості потреб національно-культурних товариств області. Однак в 2014 році спостерігається намагання «розкрутити» ідею сепаратистських настроїв окремих етнічних груп на півдні Одеської області та навіть створення так званої Бессарабської народної республіки. Крім того, різні етнічні групи півдня Одеської області вважаються більш проросійськи налаштованими та висловлюють негативне ставлення щодо чергової хвилі мобілізації.

Довідково: Середня чисельність населення Одеської області за 2013 рік становила 2395,8 тис. осіб. Відповідно до перепису населення 2001 року, склад населення Одеської області представлений наступним чином: українці – 62,8%, росіяни – 20,7%, болгари – 6,1%, молдовани – 5%, гагаузи – 1,1%, євреї – 0,6%. Найбільш різноманітним в етнічному розумінні є Придунайський регіон, де представники гагаузької, молдовської, болгарської меншин розселені компактно і становлять переважну більшість. В області діє 162 організації національно-культурного спрямування, що позиціонують себе як виразники інтересів відповідних етнічних спільнот.

Болгари, в основному, компактно зосереджені на півдні та південному заході області, зокрема у Болградському (60,8%), Арцизькому (39,0%), Тарутинському (37,5%), Ізмаїльському (25,7%) районах.

Молдовани компактно проживають на півночі та на півдні області — у Ренійському (49,0%), Ізмаїльському (27,6%) районах.

Представники гагаузької діаспори компактно зосереджені на півдні та південному заході області у Болградському (18,7%), Ренійському (7,9%), Тарутинському (6,0%), Кілійському (3,8%) районах.

Особливістю півдня Одеської області є те, що з 1940 по 1954р. існувала окрема територіально-адміністративна одиниця – Ізмаїльська область, яка в період з 1941 по 1944 рр. перебувала під владою Румунії (частина Губернаторства Бесарабія, яке також включало територію Республіки Молдова). Ця область включала, зокрема, Арцизький, Болградський, Кілійський, Ренійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони та ін.

Ізмаїльський район Одеської області є одним з найбільш багатоетнічних. Зокрема, в 23 населених пунктах проживає 55 тис. осіб: українців – 28%, болгар – 26,98%, молдован – 26,73%, росіян – 16%.

26 грудня 2012 року було прийнято чергову Програму підтримки розвитку національних меншин та діяльності національно-культурних товариств Одеської області на 2013-2015 роки. Нажаль, дана програма за останні 2 роки отримала мінімальне фінансування, що не дає її використовувати в повній мірі. Крім того в Одеській області існує Рада представників національно-культурних товариств Одеської області, що діє при Управлінні культури і туризму. Однак, її статус при управлінні, а не голові ОДА, а також зосередженість здебільш на соціокультурних питаннях зменшує вагу цього дорадчого органу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ставлення до подій листопада 2013 – лютого 2014рр. не відрізняється від загальноукраїнського. Більшість респондентів називають ці події «революцією гідності». Респонденти підкреслюють, що міжнаціональні конфлікти піднімались в цей період штучно. Зокрема, серед прикладів наводять намагання підняти антисемітські настрої в країні, або навпаки, звинуватити представників «Правого сектору» в Одесі у антисемітських настроях та діях.

Ставлення до кримських подій є суперечливим. Настрої в Ізмаїльському районі є підставою для занепокоєння. З одного боку, спостерігається наслідування приклада м.Одеси, де зростає громадянська самосвідомість. З іншого боку, присутні тривожні очікування. В малих містах і селах настрої сприймаються як проросійські. Особливо респонденти вказували на «пропутинські» настрої у деяких молдавських та болгарських селах Ізмаїльського району. В той же час респонденти пояснюють такі настрої «економічними» причинами, оскільки основним ринком збуту сільськогосподарської продукції молдавських сіл була Росія, і цей ринок вони зараз втрачають. Крім того, зазначалось, що період Російської імперії символізувався виділенням землі цим народам, в той час, коли на іншій території було кріпацтво, СРСР став періодом економічного розквіту Придунавья, в той час коли за останні 20 років регіон перетворився у депресивний із закриттям портів та значним погіршенням соціально- економічного стану, тому мешканці регіону мають значну ностальгію за старими часами, які автоматично асоціюють із сучасною Росією.

Респонденти вважають, що в Одеському регіоні події за сценарієм Криму і Донбасу розвиватись не будуть, в тому числі тому, що «після подій 2 травня відкритої підтримки не буде». Однак не виключають пасивної позиції у випадку агресії. Спостерігається розподіл в ідеологічній площині, а не в міжнаціональній.

Однак респонденти висловлюють думку, що «причина відторгнення Криму в тому, що за 23 роки своєї незалежності Україна практично не звертала уваги на деякі регіони, в тому числі, і на Крим, і якщо проектувати цю ж ситуацію на наш регіон, ми знаходимося точно в такій же ситуації». Висловлюється думка, що Бессарабія була периферією для Радянського Союзу і ситуація не змінилася в незалежній Україні. Тому є побоювання щодо можливого соціального незадоволення на кшталт Криму, хоча зазначається певне зниження таких настроїв через спостереження за розвитком ситуації у Криму, тому «більш адекватно починають оцінювати ті можливі наслідки, які це все може спричинити», обирають соціальну стабільність замість зовнішньополітичної орієнтації.

В той же час, основна загроза відчувається з боку Придністров’я, оскільки існує думка, що метою Росії є з’єднання Криму та Придністров’я. Неоднозначною є оцінка можливої реакції населення, більшість погоджується, що не буде активної підтримки, як на Донбасі, а буде швидше за все, вичікувальна позиція.

Питання самоідентифікації і реалізації прав

На питання «Ким ви вважаєте себе в першу чергу – представниками Вашої національної спільноти чи громадянином України?» переважна більшість опитаних обрала варіант «громадянин України». Спостерігається зростання такого сприйняття у порівнянні з попередніми роками, коли етнічність виходила на перше місце і навіть впливала на політичні вподобання у разі існування кандидата, який чітко ідентифікував себе як представник тієї чи іншої етнічної меншини. Певна конфліктність може проявлятись в моноетнічних селах (наприклад, Озерне, Камишівка). Зростання проукраїнських настроїв спостерігається із розвитком подій на Донбасі. Молдавська спільнота підкреслює, що зростання розуміння української громадянської ідентичності розпочалось впродовж останнього року.

Крім того, відчувається сильна локальна ідентичність – бессарабська. Окрім моноетнічних сіл, у більших містах спостерігається значне історичне змішування крові, через що деяким респондентам важко однозначно обрати свою національну ідентичність.

Низький рівень інтеграції південних районів Одеської області в загальноукраїнський інформаційний порядок денний, наявність потужної локальної ідентифікації створюють певні підстави для реалізації конфліктного потенціалу у міжетнічній взаємодії. Істотним джерелом інформації для населення Бессарабії залишаються чутки. Нерідко джерелом інформації і ретранслятором позиції держави виступають народні депутати, обрані від вказаних районів.

Переважна більшість учасників дослідження задоволенні реалізацією мовних і культурних потреб. Однак, спостерігається дві взаємовиключні тенденції. З одного боку, в певних місцях спостерігається зниження рівня вивчення мов національних меншин, через брак часу у шкільних розкладах, факультативність вивчення тощо. З іншого боку, існують школи з основною мовою навчання – мовою національних меншин, де в результаті навчання випускники не в змозі розмовляти українською, а іноді навіть достатньо російською, що призводить до їх фактичного виключення із подальшого навчального процесу в українських ВНЗ.

В той же час, дехто з опитаних підкреслив важливість невтручання України у внутрішнє життя спільнот. Фактично було відзначено, що Україна традиційно створювала умови для розвитку національно-культурних товариств, але самі меншини часто не використовують існуючі можливості.

Більшість опитаних відзначили, що їм цілком вистачає існуючого рівня взаємодії з «материнською державою», в той же час жоден учасник дослідження не виявив бажання набуття громадянства держави етнічної приналежності, але підкреслили, що така проблема існує здебільшого серед болгарської спільноти. Окремі учасники вважають подвійне громадянство нормальною європейською практикою, проте більшість зійшлася на думці, що спрощений характер отримання шенгенської візи зняв би таке питання, оскільки одна з основних причин бажання набути подвійне громадянство є проблема мобільності та працевлаштування населення.

На думку опитаних, проблем з використанням російської мови в Ізмаїлі та Ізмаїльському районі не існує, кожен використовує ту мову, яка йому подобається. Проблема російської мови підіймається від виборів до виборів. Більш серйозно проблема може стояти для людей старшого покоління через те, що вони не вивчали українську мову.

В той же час, деякі учасники звернули увагу на роботу прорумунських «агентів» в регіоні, яка активізувалась у 2014 році. Однією з «проблем» на думку респондентів є намагання румунської сторони об’єднати румунську та молдавську спільноти в одну «румунську». При чому місцеві мешканці достатньо чітко вирізняють ці дві спільноти. Села Камишовка та Озерне називають як такі, де спостерігаються найвищі прорумунські настрої.

Можна констатувати відсутність конфлікту між різними етнічними спільнотами. Сприйняття інших національних спільнот в цілому позитивне. Виключення становлять роми через «побутовий уклад життя».

Більшість учасників дослідження погодились, що на півдні Одеської області існує неформальний розподіл певних посад за національною ознакою. Хоча спостерігається і зворотна ситуація. Так у Ренійському районі, населення якого на майже 70% складають представники молдавської спільноти, за всі роки незалежності не було голови районної державної адміністрація представника молдавської етнічної меншини. Окремі респонденти відзначають необхідність офіційного закріплення квотного представництва національних спільнот. В той же час оцінка якості роботи представників національних спільнот у виборних органах влади надана не була.

Гагаузька спільнота в Одеській області

Періодично в інформаційному просторі України постає тема створення Бессарабської народної республіки і загрози виникнення сепаратизму на етнічній основі. Одне з нещодавніх досліджень – аналітична записка групи Da Vinci, видана у листопаді 2014р., відповідно до якої визначено основні ризики створення БНР. В якості аргументів щодо зростання ризиків сепаратистських рухів, в основі яких лежить саме етнічний фактор, автори записки наводять результати парламентських виборів 2014 р., на яких на округах №141-143 (місця компактного проживання болгарської, молдовської, гагаузької меншин) більшість отримали політичні партії проросійського спрямування. Акцент робиться на тому, що Росія намагатиметься дестабілізувати райони компактного проживання національних спільнот (створення гагаузької автономії, яка зачіпала б одночасно райони України і Молдови).

На нашу думку, такі висновки є провокативними та безпідставними, через: 1. Відсутність належної комунікації та програм співробітництва між гагаузькими спільнотами Молдови та України; 2. Найнижчий рівень антиукраїнських настроїв серед гагаузької спільноти у порівнянні з іншими меншинами; 3. Розкиданість місць компактного проживання гагаузів на території України; 4. Відсутність координації між різними національними меншинами, об’єднання яких передбачається у разі створення «республіки».

Ця доповідь та спекуляції на її темі викликали достатньо негативну реакцію гагаузької меншини півдня Одеської області.

Інтереси гагаузів представлені у Верховній Раді України (народний депутат А. Кіссе, який, попри належність до болгарської етнічної спільноти, також опікуються питаннями гагаузької меншини, яка проживає на території 142 виборчого округу, від якого він обраний). В Одеській обласній раді існує депутатська група «Бесарабія», очолювана депутатом Ю. Дімчогло. В той же час, подібне представництво за етнічною ознакою є неофіційним.

Останнім часом спостерігається негативний процес переведення питання конкуренції в політичній сфері в проблеми національних меншин, чиї представники активно задіяні в політичному процесі. Так, наприкінці 2014 р. керівництво Одеської обласної ради було звинувачене у «дискримінації» болгар Одеської області. Основою для цього стала відмова Одеської обласної ради у продовженні контракту з директором Одеського обласного центру болгарської культури в м. Болград без пояснень і претензій до кандидата, а також виключення Всеукраїнського центру болгарської культури в м. Одесі з переліку громадських організацій, яким надаються пільги на оренду будівель. Місцеві болгарські видання, які пов’язують з народним депутатом А. Кіссе – президентом Асоціації болгар України, назвали це порушенням прав 150-тисячної болгарської діаспори в області. Була висловлена думка, що це є «політичною помстою через відсутність підтримки провладного кандидата С. Паращенко, інтереси якого активно лобіював О. Гончаренко під час парламентських виборів (депутатська група «За Одещину!», яку до обрання народним депутатом України очолював О. Гончаренко, не підтримала відповідні рішення Одеської обласної ради).

Щодо задоволення релігійних прав, відслідковується насторожене ставлення до баптистів, чисельність яких в останні роки збільшилась. Подекуди спостерігається застереження Української православної церкви Московського патріархату проти розширення роботи Румунської православної церкви. Окремим недоліком представники української спільноти назвали відсутність храмів Української православної церкви Київського патріархату, яка не має жодної церкви на півдні Одеської області через те, що не може отримати землю для будівництва храмів. Крім того, респонденти підкреслювали активну пропагандистську роботу УПЦ МП, що викликає спротив у певної кількості прихожан.

В той же час, всі респонденти зазначили, що в Ізмаїлі відсутні фактори, які б заважали реалізації права на вибір релігії.

Європейський Союз більшістю респондентів сприймається як цивілізаційний. вибір, простір для вільного пересування, широких освітніх можливостей. Лунала думка, що рішення про підписання Угоди про Асоціацію з ЄС є «актом самоідентифікації». В той же час очікування від підписання Угоди є менш оптимістичними, ніж рік тому. Зокрема, ніхто з опитаних не очікує економічних преференцій для України. Істотним зауваженням є брак інформації про Європейський Союз та про Асоціацію, погане інформування урядом України щодо перспектив та роботи в напрямку євроінтеграції.

Також у середовищі гагаузької меншини спостерігається хибне сприйняття європейської інтеграції. Оскільки в гагаузькій автономії Молдови євроінтеграція сприймається як поглинання Румунією, і молдавський уряд не проводить роз’яснювальну політику, ці чутки та перцепції передаються й українській гагаузькій меншині.

ВИСНОВКИ: В цілому міжетнічна взаємодія на Півдні Одеської області відзначається толерантністю та відсутністю сепаратистських настроїв. Попри сильну локальну бессарабську ідентичність, впродовж останнього року істотно зросла загальноукраїнська ідентичність.

Представники молдовської, болгарської, гагаузької спільнот вважають задоволеними в достатній мірі свої мовні, культурні, релігійні права. В той же час, низький соціально- економічний розвиток Придунавья, занепад інфраструктури, високий рівень безробіття та відсутність державної уваги до периферійного регіону створюють умови для антиукраїнських настроїв та відчуття відірваності від Української держави. Проросійські настрої окремих спільнот викликані не геополітичним вибором, а економічним орієнтуванням ринків збуту сільськогосподарської продукції та ностальгічними настроями.

Очевидною є необхідність об’єктивного висвітлення засобами масової інформації характеру сучасного стану міжетнічних відносин на півдні Одеської області. Подання неперевіреної інформації здатне призвести до створення конфліктів, поширення відчуття тривожності серед населення південних районів Одеської області.

Неприпустимим є використання міжетнічних відносин та дискримінації окремих етнічних груп як інструментів у політичній боротьбі. Окремим питанням стоїть роль церков в регіоні, де відсутня УПЦ Київського патріархату. УПЦ Московського патріархату сприймається як така, що іноді виступає у якості носія пропаганди.

Питання подвійного громадянства не стоїть гостро на порядку денному півдня Одеської області і здебільшого пов’язано з проблемою мобільності, а не з бажанням об’єднатися з «материнською» державою. Незважаючи на обережне ставлення до європейської інтеграції України через відсутність належного інформування з цього приводу, вважається, що введення безвізового режиму та подальша інтеграція можуть зняти як питання подвійного громадянства, так і позитивно вплинути на економічний розвиток.

Серед основних страхів жителів півдня Одеської області – можливе розширення зони бойових дій та намагання дестабілізувати ситуацію в регіоні через бажання об’єднати Крим та Придністров’я. В той же час, відзначається зміна настроїв і впевненість в неможливості реалізації кримського сценарію через спостереження негативного соціально-економічного стану як у Криму, так і на Сході України.

Одним із інструментів підвищення економічної спроможності представники національних спільнот назвали реформу місцевого самоврядування і децентралізацію.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Необхідно імплементувати Державну цільову регіональну програму розвитку Українського Придунавья на 2014-2017 рр., одним з наслідків чого повинно стати забезпечення зайнятості населення південних районів Одеської області, що здатне слугувати істотним чинником зниження конфліктності.

2. Для покращення координації роботи з національними меншинами представляє актуальність відновлення Управління національностей і релігій в якості окремого структурного підрозділу Одеської ОДА та призначення окремих відповідальних за питання національних меншин осіб у відповідних райдержадміністраціях. Існування самостійного структурного підрозділу на початку 2000х років в Одеській області довело свою ефективність і його відновлення підтримується представниками національних меншин. Зокрема, воно буде сприяти моніторингу та прогнозуванню етнонаціональних проблем та розвитку стабільно працюючих механізмів взаємодії органів виконавчої влади та місцевого самоврядування області з національно-культурними громадськими організаціями.

3. Одеській обласній державній адміністрації спільно з представниками національно- культурних товариств необхідно розробити Концепцію інформаційної взаємодії з етнічними спільнотами, які проживають на півдні Одеської області задля інтеграції їх в інформаційний простір Одеси і України.

4. Сприяти транскордонному співробітництву у рамках програм фінансової допомоги з ЄС (наприклад, Програми Територіального співробітництва країн Східного партнерства Україна – Молдова), що здатне підвищити рівень економічного розвитку регіону, а також проєвропейські настрої.

5. Підтримувати проекти національно-культурного співробітництва та використання методів «народної дипломатії», укладання договорів про побратимство з містами «материнських» країн, що дозволить задовольняти національно-культурні потреби меншин. Крім того, оскільки Румунія та Болгарія є членами ЄС, а Молдова обрала шлях на європейську інтеграцію, це також здатне знизити рівень проросійських настроїв.

6. Забезпечити роз’яснювальну роботу щодо державних ініціатив у місцевих ЗМІ, проведення публічних слухань тощо, для кращого інформування населення південних районів Одеської області про поточні події та ініціативи уряду, особливо беручи до уваги, поширення супутникового телебачення (російськомовних каналів) у регіоні.

7. Враховуючи кризу комунікації представників воєнних комісаріатів з місцевим населенням щодо особливостей мобілізації в південних районах Одеської області, доцільно залучити лідерів національно-культурних спільнот до роз’яснення суті, завдань, основних принципів, які передбачає несення військової служби в Україні на нинішньому етапі.

Підготовлено у рамках проекту «Української миротворчої школи» Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень та ГО «Сприяння міжкультурному співробітництву», за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Автори: к.соціол.н. Т. Кривошея, Ю.Сербіна, за ред. к.політ.н. Г. Шелест

Січень 2015, м . Одеса

Звіт англійською мовою local identity and interethnic interaction