Школа – осердя громади!
Ця рамкова стратегія має на меті привернути увагу різних груп суспільства та громад до актуальності питань миротворчості; сформулювати зміст митротворчої освіти дорослих, у тому числі й учителів середніх шкіл. А також визначити ті компетентності, які варто пропонувати для реалізації у формальній і неформальній освіті дорослих, та в учнів середньої школи.
Головною метою цієї рамкової стратегії є попередження соціальних конфліктів, зокрема, інспірованих з РФ, шляхом формування миротворчого змісту освіти дорослих та загальної середньої освіти.
Визначення митротворчої освіти:
Освіта, яка просуває культуру миру через розвиток знань, навиків, ставлення та цінностей, які сприяють ненасильницькому розв’язанню конфліктів у громаді.
- Причини актуальності миротворчої освіти
Цей розділ документу присвячений аналізу ситуації в українському суспільстві, яка спричинила до посиленої уваги до миротворчості; ситуації у просторі української освіти крізь призму миротворчого компоненту, а також формулювання пропозицій щодо напрямків роботи органам місцевого самоврядування, освітянам, громадським активістам, профільним органам виконавчої влади, міжнародним донорським організаціям для формування у дорослих та школярів громадянських і, зокрема, миротворчих компетенцій.
Головними причинами, які зумовили актуалізацію уваги до миротворчої освіти є:
- Анексія Криму – з 20 лютого 2014 р.; Війна на сході України – квітень 2014 й до цього часу;
- Зміна структури громад, зокрема, з огляду, на появу кризових категорій населення;
- Складності горизонтальних соціальних комунікацій в громадах та між громадами;
- Недостатній рівень формування загальних і громадянських компетентностей (Soft siklls) у змісті середньої освіти, а відтак і підготовки учителів;
- Перспектива реалізації реформи загальної середньої освіти і створення опорних шкіл та перспектива адміністративно-територіальної реформи.
Причини детальніше.
Анексія Криму – з 20 лютого 2014 р.; Війна на сході України – квітень 2014 й до цього часу. Це ключові чинники для посилення конфліктів в Україні.
Наслідками цих подій і, водночас, причинами конфліктів є:
– Велика кількість загиблих і поранених (29 січня 2016 р. Президент П.Порошенко озвучив цифру 2269 українських бійців – «За час проведення АТО, захищаючи Україну від російської агресії»). Ця цифра надзвичайно умовна. Бо не враховує добровольців, волонтерів, цивільне населення і велику кількість поранених.
– Великою кількістю тимчасово переміщених осіб, які змінили усталену соціальну структуру та економічний стан громад. (За інформацією ООН на кінець грудня 2014 р. Крим покинуло майже 20 тис. осіб — вимушених переселенців. Однак це ще не остаточні дані). http://gazeta.dt.ua/business/krim-rik-pislya-aneksiyi-_.html
– Суттєве порушення економічних взаємозв’язків, і як наслідок – посилення майнового розшарування населення. Проте при цьому варто враховувати, що в Росії набагато суттєвішим, ніж в Україні, є рівень розшарування доходів населення – як в регіональному, так і в соціальному вимірах. За даними Інституту стратегічних досліджень, в Україні загальний дохід 10 % найбагатших громадян (децильний коефіцієнт) в 5,9 (за деякими розрахунками в 7) разів перевищує загальний дохід 10 % найбідніших. У Росії ж цей показник складає 12,7 разу. Слід враховувати, що надто високий рівень соціального розшарування, який не сприймався громадянами як справедливий, став одним з чинників суспільної кризи в Україні 2013 року. http://www.niss.gov.ua/articles/1535/ ;
– Неефективність громадянської освіти і виховання в Україні. Попри наявність Концепції національно-патріотичного виховання, затвердженої Міністерством освіти і науки України 2015 р., попри низку освітніх ініціатив у молодшій і середній школі, спрямованих на громадянську освіту, Міністр освіти і науки Лілія Гриневич ставить питання про потребу у віднайдені правових механізмів звільнення з роботи учителів, які поширюють сепаратистські настрої. http://www.radiosvoboda.org/ Відтак ми маємо підстави говорити про неефективність підготовки учителів та, як наслідок, наявність чинників для конфліктів у школі та в громаді.
Зміна структури громад, зокрема з огляду на появу кризових категорій населення.
Згідно з даними на 10 липня 2015 р., кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні становило 1 млн. 382 тис. осіб. 19 червня в ООН заявили, що Україна займає 9 місце у світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб. Особливо показовим у цьому контексті є Донецький національний університет у Вінниці, який посутньо вплинув на зміну соціальної структури громади Вінниці. У липні 2014 року до Вінниці переїхало близько 700 осіб професорсько-викладацького складу та 6 тисяч студентів. Такі переміщення можуть зумовлювати конфлікти у просторі соціальних та економічних відносин, зіткнень і нашарувань традиційної соціонормативної культури, тощо.
Складності горизонтальних соціальних комунікацій в громадах та між громадами.
Традиційно, з огляду на суспільно-політичну історію, горизонтальні комунікації для вирішення спільних питань є недостатніми. Також нині в Україні відсутні публічні простори для реалізації таких комунікацій. Мережа радянських будинків культури, які використовувалися для ідеологічно пропаганди, була зруйнована. Натомість не з’явилося нових публічних просторів для реалізації комунікації. Особливо це гостро постало за умови великої кількості тимчасово переміщених осіб у різних громадах.
Недостатній рівень формування загальних і громадянських компетентностей (“Soft siklls”) у змісті середньої освіти, а, відтак, і у підготовці учителів.
Дотепер парадигма системи освіти в Україні була зорієнтована на оволодіння професійними знаннями (“Hard skills”). Або виробничими навичками. Компонент загальних (соціальних) компетентностей був поза увагою. І «віддавався на відкуп» позашкільній освіті, або вихованню в сім’ї. Війна в Україні, значна кількість тимчасово переміщених осіб, сучасні освітні тренди у світі зумовили актуалізацію уваги до тих компетентностей, які потрібні людині для реалізації себе у соціумі та життя в громаді. Критичне мислення, фінансова грамотність, і, на разі, компетенції трасформації конфліктів, – ось саме те, що потрібно сучасній людині для життя.
Особливою проблемою у нашому контексті є те, що формування громадянських компетентностей, зокрема миротворчих, цілковито відсутнє в освіті дорослих – як і сама система освіти дорослих. На разі, це є особливо важливим для людей 45-60 років, тобто покоління, яке сформоване ще радянською ідеологією, погано знає історію радянських злочинів, погано володіє навиками критичного мислення та медіа грамотності. Натомість в існуючих формах освіти дорослих, акцент робиться лише на професійну перепідготовку кадрів. А не на розширення знань, у тому числі й про конфлікти та миротворчість. Складність ситуації поглиблюється ще й тим, що в Україні ще не налагоджена практика неформальної освіти та освіти дорослих, відсутня суспільна культура оволодіння таким знаннями.
І насамкінець особливо гострою є проблема слабких комунікацій між школою та громадою з огляду на відсутність реальних моделей державно-громадського управління в освіті. Поки що такий підхід лише задекларований у Законопроекті «Про освіту» №3491-д. Перспектива реалізації реформи загальної середньої освіти і створення опорних шкіл, а також перспектива адміністративно-територіальної реформи, мають в собі виклики реструктуризації громад і визначають особливу роль школи у новостворених громадах та громад між собою (в умовах наявності опорних шкіл). Початкова школа, яка фінансується й управляється, винятково на рівні локальної громади, стає справдешнім осередком об’єднання громади. Натомість поява опорних середніх і старших шкіл як осердя реформи загальної середньої освіти в Україні, фінансування таких шкіл через субвенції з подальшим розподілом коштів у самій громаді, зумовлює нові, досі не існуючі, комунікації між громадами. Відтак, за умови зміни локалізації моноетнічних громад у багатоетнічних областях, з одного боку можуть виникнути міжетнічні та міжрелігійні конфлікти у новоутворених громадах, а з іншого – саме школа стає носієм миротворчості на гармонізації громади.
Відтак, актуалізація уваги до миротворчої освіти зумовлена низкою суспільно-політичних чинників, і саме миротворча освіта може сприяти вирішенню цілої низки потенційно конфліктних питань.
2) Напрямки подальшого розвитку миротворчої освіти як компоненту громадянської освіти в Україні
Негативні
- Загальні (громадянські) компетенції не будуть розвиватися в змісті освіти в загальній середній школі. А як наслідок – не будуть готуватися учителі, здатні доносити їх учням та працювати з батьками й громадою.
- Освіта дорослих так і не стане пріоритетом в реформування освіти в Україні. Мова буде йти лише про професійну перепідготовку професійних (частіше робітничих) кадрів.
- Неформальна освіта дорослих не набуде визнання у суспільстві. А відтак, оволодіння новими сучасними знаннями про права людини, правдиву історію України, основи медіа грамотності та критичного мислення так і не стануть активними для дорослого населення.
- Посиляться воєнні дії з боку РФ та поширення їх на більшу територію України.
Ситуація найгірша. Адже означає відкат назад у свідомості значної кількості населення, поглиблення конфліктів і між різними соціальними групами, і між людьми у середині громади, зокрема із значною кількістю тимчасово переміщених осіб. Посилення воєнних дій докорінно погіршить і нині складну ситуацію в країні.
Однак, на нашу думку, такий сценарій малоймовірний. Адже попри зміну складу Уряду в Україні у квітні 2016 року, інституційна тяглість у системі освіти збережена. І Міністр Лілія Гриневич своїми заявами і першими діями лише розширює започатковане попередниками. Зокрема, закликає до перегляду навчальні програми для учнів 9-го класу саме у контексті формування громадянських компетентностей, у тому числі миротворчих, задля написання нових підручників уже 2016 року. “Ми перейдемо від трансляції величезної кількості знань і вимог відтворювати ці знання, до формування у школярів умінь критично мислити, співпрацювати в команді, вирішувати проблеми, самостійно шукати і аналізувати інформацію, володіти фінансовою грамотністю і навичками підприємництва, бути готовими навчатися впродовж життя.” http://nv.ua/…/grynevy…/chomu-navchajut-u-shkoli-114301.html Ймовірно це може торкатися й інших означених ризиків у сфері освіти.
Щодо розширення воєнних дій – сценарій малореалістичний. Значно вірогіднішим є сценарій тривалого замороженого конфлікту.
Реалістичний
Відбудеться задекларована реформа середньої освіти і будуть сформовані опорні школи в окремих містах та старші школи, що зумовить посилення комунікацій між громадами та переструктурування самих громад.
Поступово відбуватиметься, упродовж двох років, адміністративно-територіальна реформа та утворяться нові об’єднані громади.
Запуститься механізм зміни змісту освіти, заснований на компетентнісній основі, зокрема на соціальних (громадянських, у т.ч. миротворчій) компетентностях.
Освіта дорослих та неформальна освіта будуть поступово і точково здобуватися на увагу суспільства, роботодавців і влади.
Цей сценарій є доволі реалістичним. Адже усі перелічені зміни задекларовані новим Урядом і стануть критерієм оцінки його ефективності. Для прикладу, в Програмі дій Уряду на 2016 рік закладено позицію «Модернізовані навчальні програми для початкової школи та 9-го класу основної школи на засадах компетентнісного підходу», що й було озвучено Міністром на зустрічі із громадськістю 10-го травня 2016. http://pedpresa.ua/157378-online-30.html Відтак «миротворчість» стане чи не ключовою в системі громадянських компетентностей.
Навряд чи зміниться налаштованість Уряду й до реформи загальної середньої освіти та створення опорних шкіл. Уже виділене фінансування для «пілотного» проекту http://www.minfin.gov.ua/ . Відтак проблеми горизонтальних комунікацій в громаді та між громадами набуває особливої актуальності. А навики миротворчості – нагальними.
Тим більше коли цей процес посилиться переструктуруванням громад.
Позитивні
Змінено зміст загальної середньої освіти і спрямований на здобуття громадянських (зокрема, миротворчих) компетентностей, які потрібні людині для життя.
Відтак змінено зміст навчання та перепідготовки фахівців для середньої, вищої та позашкільної освіти.
За умов реалізації адміністративно-територіальної реформи, громада здобувалася на нові горизонтальні комунікації, де компонент миротворчості стає вкрай важливим. Зростає роль громадських активістів, лідерів змін у локальних громадах. Зокрема і як комунікаторів та соціальних посередників.
Сформовано методи освіти дорослих, зокрема і в неформальної освіти, задля розширення громадянських компетенцій. У цьому контексті налагоджена співпраця із закладами освіти дорослих та громадськими організаціями, які надають освітні послуги.
Сертифікована підготовка неформальної освіти у компоненті соціальних посередників, які працюватимуть над врегулюванням конфліктів, та розширена практика оволодіння миротворчими компетентностями.
Ці зміни досяжні і цілком можливі. Однак потребують значних, міжсекторальних і системних зусиль МОНУ, учительського корпусу, представників місцевих органів самоврядування, громадських лідерів, донорської спільноти.
На реалізацію цього позитивного сценарію і спрямовані наші рекомендації.
3) Рекомендації різним цільовим групам для реалізації миротворчої освіти 2020.
Зміст концепту «миротворча освіта»
У ході роботи над проектом «Українська миротворча школа» було сформовано концепт, який отримав назву «миротворча освіта». Назва концепту доволі широка, однак охоплює й широке коло питань і потенційних конфліктів, про які йшлося вище.
Миротворча освіта – Освіта, що просуває культуру миру через розвиток знань, навиків, ставлення та цінностей, які сприяють ненасильницькому розв’язанню конфліктів у громаді.
Мета миротворчої освіти – Просування ідей миру і ненасильницького вирішення конфліктів через навчання, підтримку формування і розвитку місцевих громад.
Завдання миротворчої освіти :
- Навчання громадських активістів;
- Просування миротворчої освіти як складника громадянської освіти в навчальних закладах різного рівня;
- Розробка програм/модулів/кейсів і навчальних матеріалів, зокрема, для середньої школи та позаурочних заходів;
- Розробка стандартів миротворчої освіти для представників ІГС і журналістів;
- Моніторинг і підтримка локальних ініціатив учасників освітнього процесу;
- Створення мережі громадських активістів з компетенціями миротворців для локального, міжсекторального, міжрегіонального і міжнародного співробітництва
Очікуваний результат реалізації концепту «миротворча освіта»
Впровадження культури миру через загальну середню освіту, неформальну освіту і освіту дорослих, орієнтованої на посилення демократичних цінностей у локальній громаді та утвердження громадянського суспільства.
Цільові групи для реалізації концепту «миротворча освіта»:
- Освітяни – учителі, працівники закладів освіти різного типу;
- Представники органів самоврядування на локальному рівні, у громадах;
- Міністерств освіти і науки України, Інститут модернізації змісту освіти;
- Представники громадських організацій, які надають освітні послуги, або реалізують освітні проекти саме з компонентом громадянської освіти;
- Донорські організації, які підтримують діяльність громадських організацій та інших інституцій у сфері освіти.
Визначені цільові групи, на нашу думку, є головними стейкхолдерами для реалізації концепту «миротворча освіта». Беніфіціаром є ціле українське суспільство. І саме у взаємодії та співпраці стекхолдерів можлива реалізація стратегії миротворчої освіти. Задля інтересів українського суспільства.
Це засвідчив конкурс «Учителі змін», який проходив у рамках проекту «Українська миротворча школа» і завершився конференцією 29 лютого 2016 року. Конкурсу планів-конспектів Уроку миротворчості «Учителі змін» для учителів Донецької, Луганської, Одеської, Херсонської, областей та регіону Приазов’я спільно з Міністерством освіти і науки України, Департаментом загальної та середньої освіти.
Учителі дуже жваво відгукнулася на пропозицію подати на конкурс план-конспект уроку зі змістовним компонентом миротворчості – близько 200 робіт. Надіслані на конкурс роботи представляли, зокрема, і взаємодію з батьками, і з громадою, де знаходиться школа. Місцеві управління освіти сприяли, у міру своїх компетенцій, участі учителів у конкурсі і приїду на конференцію. Громадські організації – учасники проекту УМШ, за підтримки Посольства Великої Британії в Україні – цей конкурс провели, надали змогу сплатити учасникам за приїзд на конференцію, а Міністерство освіти і науки, в особі заступника міністра Павла Хобзея взяли активну участь у спілкуванні з учителями і проведенні конкурсу.
Відтак, на нашу думку, реалізація стратегії можлива лише за умови між секторальної співпраці та взаємодії.
Освітній компонент проекту «Українська миротворча школа»
У ході реалізації проекту «Українська миротворча школа» відбулася ціла низка освітніх ініціатив у всіх обраних для проекту регіонах, що й стало основою для аналізу ситуації та розробки запропонованої Рамкової стратегії: «Школа соціальних посередників» (2-ві школи); «Школа лідерів змін» (4-ри школи); «Школи для журналістів-миротворців»(4-ри школи); «Школа інформаційної культури». «Культура добросусідства» для учителів загальноосвітніх навчальних закладів
Загалом в освітніх ініціативах взяло участь близько 700 осіб.
Ми мали можливість визначили слабкі ланки, які, на нашу думку, потребують першорядної уваги:
- Низький рівень діалогу між громадськими активістами та представниками влади в громаді;
- Брак методик навчання громадянської освіти дорослих;
- Нестача механізмів визнання неформальної освіти та часто несерйозне ставлення до неформальної освіти дорослих;
- Відсутність публічних просторів у локальних громадах як чинника комунікації.
Ми також побачили ті важливі кроки, які сприятимуть реалізації концепту «миротворча освіта», а, тим самим, і стратегії миротворчої освіти до 2020 року.
2020 рік визначено як певна проміжна точка, яка проявить етапи реформ в Україні – освітньої та адміністративно-територіальної; завершать підготовку педагогів, які вступлять до вишів за оновленими програмами 2016 року; на 2019 рік заплановано чергові парламентські вибори, що вкажуть на наступний етап реформ в Україні та підсумують ті, які уже заявлено.
Що потрібно зробити для реалізації Стратегії митротворчої освіти 2020?
- Сприяти підвищенню у громадах компетенцій та цінностей з ненасильницького розв’язання конфліктів;
- Сприяти змінам змісту освіти, який спирається на компетентнісний підхід, зокрема на соціальні (громадянські) компетенції. Серед них компетенція миротворчості займатиме важливе місце;
- Розширювати простір громадянської освіти через формування культури миру;
- Посилювати попит громадських активістів, лідерів громад до нових сучасних знань та компетенцій для трансформації конфліктів;
- Посилювати попит локальних громад до комунікації з іншими громадами регіону, інших областей України;
- Формувати середовища громадських активістів у громадах зорієнтованих на урбаністичний тип культури;
- Розширювати середовища Учителів Змін та сприяти налагодженню діалогу учителів з учнями та батьками, з громадою загалом.
Такі зміни, як уже зазначалося, можливі лише у тісній взаємодії різних зацікавлених сторін. Однак сфера повноважень та сфера компетенцій кожної з них потребує окремої уваги й окремих завдань. Що й зумовлює специфічні рекомендації.
Рекомендації для органів влади України – Міністерству освіти і науки України:
- Сприяти механізмам оновлення змісту середньої освіти на компетентнісному підході і заохочення учителів, які виявляють громадянську позицію та реалізують нові підходи в освіті;
- Законодавчо визначити зміст та рівні неформальної освіти та законодавчо унормувати визнання/сертифікацію результатів неформальної освіти;
- Законодавчо визначити зміст та форми освіти дорослих, зокрема в сегменті громадянської освіти;
- Сприяти впровадженню курсу сучасної інформаційної культури в формальній освіті як чинник миротворчості.
Рекомендації для органів влади України – на рівні локальних громад:
- Сприяти формуванню публічних просторів у громадах як чинника комунікації;
- Реалізовувати публічну політику відкритості та діалогу влади з громадою для вирішення локальних питань, у тому числі і трансформації конфліктів;
- Сприяти реалізації моделей державно-громадського типу управління освітою на локальному рівні, де школа єосердям громади..
Рекомендації для міжнародних фондів та донорських організацій
- Сприяти реалізації системних змін, а не точкових акцій, відтак підтримувати проекти, які мають часову глибину;
- Підтримувати проекти, спрямовані на зміцнення школи як відкритого освітнього простору – одного із ключових чинників об’єднаної громади;
- Сприяти розвитку освітньої програми «Культура добросусідства»;
- Сприяти оновленню форм і методів підвищення кваліфікації учителів.
Пропозиції для громадянського суспільства
- Бути ініціатором і рушієм комунікації в громаді;
- Бути відкритим до фахового і компетентного діалогу з органами влади різного рівня, зокрема для регулювання конфліктами;
- Сприяти зміні культури життя громади та сприяти утвердженню демократичних цінностей і урбаністичному типу культури.
Пропозиції для освітянської спільноти
- Виявляти активну громадянську позицію та відкритість обстоювання своїх прав;
- Відкритість до діалогу із органами управління освіти і місцевою владою;
- Відкритість і налаштованість на підвищення кваліфікації та оновлення змісту та форм навчання й позаурочної роботи;
- Відкритість до співпраці з громадськими організація та громадськими активістами.
Перспектива реалізації освітнього компоненту УМШ
- Продовжувати роботу Школи соціальних посередників та Школи лідерів змін;
- Розробляти методики громадянської освіти дорослих;
- Співпрацювати з МОНУ з питань підготовки учителів, оновлення змісту загальної середньої освіти та позаурочної роботи вчителів щодо компоненту громадянської освіти (миротворчості);
- Формулювати миротворчі компетентності і сприяти впровадженню у систему формальної і неформальної освіти;
- Підвищувати мотивацію громадських активістів до оволодіння фаховими компетенціями роботи в громаді та діалогу з владою.
Над рамковою стратегію працювали – Галина Усатенко,
керівник освітнього напряму
Української миротворчої школи,
члени ГО «Фонд Європа ХХІ»,
та Маргарита Араджионі й Ірина Брунова-Калісецька .