“Вибори, вибори…” або “Злочин проти усієї країни”

Спочатку трохи лірики. Користуючись своїм конституційним правом на свободу думки і слова, вчергове скажу, що полум’яних, як російський газ, ентузіастів проведення в Україні позачергових виборів (ентузіасти, не переймаючись коректністю термінів, часто використовують слова “дострокові” чи “дочасні”) вважаю або ворогами, або “корисними ідіотами “ Путіна, або просто ідіотами, або не-від-сього-світу ідеалістами, що у контексті, на жаль, ненабагато краще.

Проведення позачергових виборів до перемоги у хоч і не оголошеній, але війні з Московщиною несе у собі низку загроз, як-то:

а) витрачання бюджетних коштів, замість спрямування їх на потреби безпеки, оборони, зміцнення інституцій та проведення реформ;

б) неуникненний фестиваль божевільного популізму;

в) можливість якщо і не перемоги то успіху промосковських сил і криптопромосковських сил;

ну і, певно головне

г) можливість, внаслідок створення в Україні некерованої чи малокерованої ситуації, виникнення у Кремля спокуси різких дій. Власне, на моє переконання, після стратегічної путінської помилки 2014-го року, єдиний шанс для Москви досягти мети (себто отримати контроль над Україною) – це створивши чи інспірувавши у нас хаос, безлад, втрату керованости тощо. І тоді у той чи інший спосіб “прийти на помощь братскому народу”. Вам це потрібне? Мені – ні. Тому я переходжу від ліричної частини до юридичної.

Першу і останню, себто єдину, підставу проведення дострокових виборів до українського парламенту визначено частиною другою ст.77 Конституції України, такі вибори “призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України”.

Цій нормі кореспондують положення п.п.7 та 8 частини першої ст.106 про такі повноваження глави держави:

“– призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

– припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією”.

Відтак, слід розібратися, що ж то за випадки.

Всі вони містяться у ст .90 Конституції України, де передбачено, що “Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України”.

При цьому відповідно до ст.6 Конституції “органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України”, а за частиною другою ст.19 Конституції “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.

Тобто ніхто, ніколи і ніяк не вправі легітимно припинити повноваження ВРУ, призначити і провести позачергові вибори за відсутности принаймні однієї з вищеперерахованих конституційних підстав; всі подібні спроби – суть кримінал (принагідно нагадаємо, що позачергові вибори – 2014 були призначені Президентом і проведені Центрвиборчкомом цілком законно, згідно з “частинами шостою і сьомою статті 83, пунктом 1 частини другої статті 90 Конституції України та відповідно до пунктів 7 і 8 частини першої статті 106”, себто у зв’язку з відсутністю коаліції).

На цьому місці самий час згадати, що адепти секти “дострокових виборів” (мова про тих мінімально притомних, які все ж таки розуміють, що потрібні вагоміші правові підстави, аніж власне “хочу”) стверджують що наразі коаліція відсутня через нестачу там депутатів числом “більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України” (cт.83).

Я своїм посполитим розумом гадки не маю, чи достатньо депутатів чи не достатньо, але для хворих на нетерплячку популістів маю кілька поганих новин.

Перше. Вони скілько завгодно можуть вимагати від Голови ВРУ оприлюднити список депутатів-членів коаліції, але Андрій Парубій геть не зобов’язаний цього робити, оскільки жоден закон його не зобов’язує і не уповноважує цього робити. Далі – див.вже згадану ст.19 Конституції.

Друге. Повернімося до ст.90 Основного закону: “Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України” і відшукаймо  там ключові слова. Ці слова – “має право”. Припинити повноваження ВРУ і, відповідно, призначити позачергові вибори глава держави “має право”, але не “зобов’язаний”. Це його дискреційне повноваження: на розсуд. Хоче – припиняє і призначає, не хоче – не робить того.  Чи захоче Петро Порошенко розпускати цю Верхораду навіть якщо там і справді з кількістю членів коаліції відбуваються, скажімо так, флуктуації, і чи захоче він призначати вибори, кидаючи країну у вир передвиборчого шаленства популістів – маю, скажу так, певні сумніви.

Третє (це для більш “упоротих” ентузіастів, яким свербить “пряме народовладдя” (тм) по-медведчуківськи). Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп від 27.03.00 “Конституція України не передбачає інституту висловлення недовіри на референдумі, в т.ч. проголошеному за народною ініціативо, Верховній Раді України чи будь/яким іншим конституційним органам державної влади як можливої підстави дострокового припинення їхніх повноважень. Тому винесення на референдум питання недовіри Верховній Раді України з відсутности названого інституту в Основному законі було б порушенням такого конституційного принципу, як здійснення органами державної влади поноважеь у межах, встановлених Конституцією України, та принципів правової держави, якою проголошено Україну”. Тож жодних “референдумів”, без варіантів.

Ну і для протоколу. Я вже раніше детально писав про свою незгоду з тезою про те, що нібито “фактичне існування в Україні умов воєнного стану” унеможливлює проведення виборів  – воєнний стан то визначений законом правовий режим, а не “фактичне існування” чи чиєсь уявлення про таке існування. Нічого не змінилося, я і зараз вважаю так саме. Проте водночас я вважаю, що оті “фактичні обставини”, себто збройна агресія Московщини, робить, з огляду на вищенаписане, не лише проведення позачергових виборів, але і самі розмови про їхню доцільність, настільки недоречними і дикими з огляду на національні інтереси України, що ця виняткова недоречність і пов’язані з нею екзистенційні загрози закликають кожного притомного громадянина у межах власних сил зробити все можливе для недопущення такого варіанту.

Тож для вражених виборною сверблячкою ентузіастів, не кажучи вже про тих, хто криком кричить про “режим внутрішньої окупації” (с) моє послання – заспокоїтися, попуститися і готуватися (“працюйте, c*ки!”) до наступних чергових виборів, які обов’язково будуть, якщо лише ентузіастам з адептами, не кажучи вже про паству секти боротьби з “режимом внутрішньої окупації” (тм), не вдасться зруйнувати українську державу. Але, впевнений, не вдасться. Не дамо.

А ще трохи не забув нагадати, що, як було вагомо і офіційно сказано не кимось там, а самим розпрекрасним і принциповим “Блоком Юлії Тимошенко” ще 2008-го року, “намагання провести їх [позачергові вибори] за будь-яку ціну є безвідповідальним кроком та злочином проти усієї країни та її громадян”. Канонічно! Красно прошу дивитися фотофакт, скрін-шоти не горять. Упс, пані-товаришка Тимошенко?

А до всіх добрих людей прохання не слухати популістів, знати Конституцію, читати повчальну історію 1917-1921 років, вчитися не скидати обрану нами ж владу, а ефективно її контролювати, розуміти різницю між політичними вподобаннями та національними інтересами, бути солідарними перед лицем спільної загрози, підтримувати Нашу Армію і вірити в нашу перемогу.

Тримаймо стрій і слава Україні!

Олександр Северин, к.ю.н.

Українська миротворча школа

 Джерело: Критика

Мультикультурність півдня України. Проблематика та перспективи

17-го грудня в Кризовому медіа-центрі по вул. Пилипа Орлика (9 Січня) 30, 1 поверх, оф.33
відбудеться засідання круглого столу за темою мультикультурності півдня України, а саме, яка проблематика та перспективи мультикультурного супільства.

Що таке мультикультурність, які чинники утворення та які наслідки багатоетнічної та багатонаціональної взаємодії в контексті історії регіона? Як дослідити та зберігти культурну спадщину? Навіщо вона потрібна і чи потрібна взагалі? Що БУЛО і що Є, в контексті суспільної трансформації та культурної інтеграції.

Ці питання будуть підіймати вчені, експерти та журналісти разом із лідерами етнічних громад, представниками влади та громади Херсонщини.

Метою круглого столу є створення простору для діалогу представників різноманітних суспільних груп і громад для консолідації та подальшої ефективної взаємодії та порозуміння. Також, метою є виявлення можливих конфліктних аспектів в міжкультурному діалозі.

Круглий стол є ініціативою учасників Школи соціальних посередників, яка діє в межах коаліційного проекту “Українська Миротворча Школа” (peace.in.ua)
за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”

Зв’язок: т.+380 635 999 549, rodion.krasnovid@gmail.com

P5170216

Радіо “Без меж” у жовтні 2015 р.

Про історію створення радіо “Без меж” можна дізнатися тут.

У жовтні 2015 р. команда радіо «Без меж» спробувала новий підхід у піарі, скориставшись послугами просунення інтернет-радіо, посилання на наш онлайн розмістили у каталозі інтернет-радіо. Це у перший же день дало результат, після цього люди почали додавати нас у закладки для регулярного прослуховування.

Також у жовтні 2015 р. командою радіо «Без меж» було створено 21 програма загального характеру,  а також 18 авторських програм, серед яких 8 програм «Театр в об’єктиві театру», 5 програм «Події. Люди. Справи», 1 програма «Про музику і не тільки», 4 програми про волонтерів «Допомогти, щоб жити» та 2 програми «Відверта розмова» з військовослужбовцями, а також  35 випусків новин. З цих програм 6 ще не викладені на сайт.

В цілому за жовтень 2015 р. ми працюємо у тому режимі, який запланували місяць тому. Випускаємо програми, огляди, запрошуємо цікавих гостей та популяризуємо наше радіо.

Нижче подано аналіз активності на сайті в подробицях. Порівняно з вереснем у жовтні в нас  виросла кількість відвідувань, переходи поміж сторінками, унікальні користувачі.

Untitled

Тут сайти, групи звідки на нас переходять. Порівняно з вереснем, у жовтні користувачі більш часу проводять на сайті та слухають/читають матеріали. 

Untitled1

 

Радіо працює за підтримки Української Миротворчої школи.

Олександр Зінченко: Здрастуй, Новий Світ – Світ-після-правди!

І спеціальне повідомлення для ідіотів, які звинувачували Український інститут національної пам’яті у тому, що декомунізаційні закони “розвернули” Польщу у бік Дуди і “довели польсько-українські стосунки до катастрофи” 22 липня.

Увага питання: а в Брекзіті і у перемозі Трампу – теж винний УІНП?!

Тільки ідіоти не помічали, що таблоїдізація медійного простору призвела до розквиту популізму і популістів.

За часів існування Імперії Зла навіть звичайний кваліфікований робітник мусив читати “дорослі газети” на зразок The Times, або The Washington Post. Це народжувало відчуття більшої безпеки: попереджений – значить озброєний. Ясна річ, це не створювало реальної безпеки, але створювало ілюзію, що ти, принаймні, щось робиш, щоб почуватися безпечніше. Людина мусила читати серйозну пресу і в такий спосіб ліпше розуміла, наскільки світ складний, не чорно-білий і що простих відповідей на складні питання не існує.

Але Імперія Зла аннігілювала, і необхідність/потреба читати серйозну пресу з кожним роком слабшала.

Десь на початку 2000-х почали звучати обережні голоси, які говорили про небезпеку таблоїдізації змі і смерть журналізму. Але суспільства Північно-атлантичної цивілізації ігнорували ці виклики.

Світ крикливих заголовків створив ілюзію реальності простих відповідей на складні питання. Парадокс, але падіння найжахливішого в історії тоталітарного режиму призвело до того, що через 25 років після падіння тоталітаризму вільні медіа використовують методи тоталітарної пропаганди: маніпулююють контекстом, перебільшують або применьшують значення подій і фактів. У конкурентній боротьбі із таблоїдами “старі добропорядні” медіа самі усе більше таблоїдізувалися. The Times все більше ставала “трохи The Sun”. Сталося те, що Пітер Померанцев назвав “світом після правди”.

У “світі після правди” правда – перевірені факти – перестала бути чеснотою як для медій, так і для політиків. Постмодерн переміг.

20 років відносного спокою створили ілюзію “кінця історії”: можна не читати серйозних газет, переймаючись тільки тим, який там новий гаджет випустить Джобс. Соціальні мережі створили “білий шум”, який заважав вибирати з інформаційного потоку головне. Соціальні мережі знівелювали авторитетів. Консьюмерізм, соціальні медіа і таблоїди призвели до того, що популісти у світі після правди стають більш конкурентноздатними. В Україні це доведено Януковичем, Тимошенко і Ляшком. В Угорщині – Орбаном, в Польщі – Качинським, в Штатах – Трампом.

Здрастуй, Новий Світ – Світ-після-правди!

Зараз ми входимо у апогей популізму. Але популізм швидко проїдає себе. Попереднього разу криза лібералізму завершилася Леніном і Гітлером.

Ленін і Гітлер пропонували прості відповіді на складні питання. І комунізм, і націонал-соціалізм – по модулю – залишаються популізмом. Але світ складний. Гравітація цього складного світу діє безперервно. Шлях до катастрофи може бути тривалим. Але популізм ЗАВЖДИ закінчується катастрофою. Популісти так розганяються, що швидше, або пізніше втрачають здатність адекватно оцінювати реальність і виснажують усі ресурси для підтримки такого політичного режиму. Катастрофа популізму невідворотня.

Так, лібералізм не має запобіжників проти популізму. Покоління, які забувають про небезпеку популістів, приречені повторити помилки дідів та прадідів.

Світ після Трампа і Путіна – це світ повернення до лібералізму, який має виробити запобізники для популізму. Зараз їх знову нема.

“Світ після правди” завершиться новою руїною. Навряд чи це буде глобальний конфлікт. Але новий “світ правди” ми будемо збирати з уламків.

Прийшов час випробувань та непередбачуваності, але і громадянської відповідальності та вміння говорити правду самому собі.

Вірю у перемогу лібералізму. Але наш шлях буде складним і виснажливим.

Докладніше про ці виклики я писав у книжці “Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців. Як подолати тяжіння минулого”. Вона доступна за посиланням

14089264_1333902853291314_2323723810087412579_n

12512395_10153488395513148_8160236582033054149_n-600x270

Oleksandr Zinchenko

Про наші впливи та зміни

Миротворча діяльність ГО “ІЦ Майдан Моніторинг” та Української Миротворчої школи дає плоди.

Oleksandr Shevchenko: Моя дорогенька Anastasiia Rachkovan просто шалена у своїй працездатності та завзятті людина. На 8 місяці вагітності, коли ми чекали на Дарусю, вона організувала інтеграційний проект ГО “ІЦ Майдан Моніторинг” maidan.org.ua та Української Миротворчої школи для дітей-переселенців та їхніх батьків. Ну і особисто керувала проведенням фінального свята в рамках цього проекту “Країна руками дітей“. Це все дійство на 500 (!!!) людей відбулося в харківському зоопарку.

11950169_880625221972710_5996413042861854490_o-640x424

11999832_880626155305950_1304741786049715456_o-640x424

Так от, кола по воді від її заходу розходяться й розходяться.

У Насті з’явилися послідовники, натхненні її прикладом. Бажаємо успіхів ПАТ “Укргазвидобування” у їхньому проекті “Енергонезалежна Україна очима дітей”!

14589723_1757262911193521_5218548834990145177_o-1

Не пора

Видання “Дзеркало тижня” відоме тим, що туди дописують не прості люди, а експерти. Сам факт публікації думки у “Дзеркалі” підносить її на щабель вище, перетворюючи на експертну думку. Нещодавно свою експертну думку щодо проблематики свободи мирних зібрань на дзеркальних шпальтах висловила шановна пані Марина Ставнійчук.

На відміну від пані Ставнійчук, автор цих рядків не є (боронь Боже) експертом, тільки хіба ремісником. Проте ремісники мають над експертами одну перевагу – практичний досвід. Протягом 2012-2014 років у партнерстві з Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” я досліджував становище зі свободою мирних зібрань в Україні, був автором двох аналітичних документів з цих питань (подивитися можна ТУТ і ТУТ), а також домігся скасування більш ніж півсотні нормативних актів місцевих рад, які (акти і, відтак, ради) обмежували цю свободу, гарантовану українцям у ст.39 Конституції, ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Тому почуваюся більш ніж вправі назвати помилки помилками, хоча б навіть і вельми експертними.

Помилка перша. Шановна авторка з навіть трохи дивним запалом критикує недавнє рішення Конституційного Суду України №6/рп-2016, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини п’ятої ст.21 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” та т.зв. “Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в СРСР” від 28.07.88 – огидний совковий псевдоправовий непотріб, який (як і згадана стаття Закону “Про свободу совісти…”) передбачав, на порушення перерахованих вище основоположних правових норм, дозвільний, а не повідомчий, порядок проведення мирних зібрань (у давно здохлому СРСР).
Пані Ставнійчук каже, що “гора народила мишу“, що “у зверненні до КСУ не було жодного сенсу“, що “прийняте рішення КСУ не має жодного впливу на справді дієве вирішення питання свободи мирних зібрань”. Це не так. Більшість незаконних актів органів місцевого самоврядування, які обмежували (а подекуди – обмежують дотепер) свободу мирних зібрань, були переписані самоврядувальниками з того нещасного “указу”, який КСУ врешті визнав тим, чим він є – неконституційним сміттям. Багато місцевих рад, мерів і виконкомів вважали той “указ” чинним і діяли згідно з ним. Роками правозахисники, правонапівзахисники і правонападники вимагали від держави визнати “указ” нечинним, і от нарешті це сталося. Це не “гора народила мишу”, це перемогли право і здоровий глузд. Не помічати цього – безглуздя.

Помилка друга. Пані Ставнійчук пише, що “і в конституційно-правовій доктрині, і в політичній реальности, а також у практиці проведення мирних зібрань, у національному й міжнародному правосудді впродовж останніх років досягнуто єдиної спільної правової позиції – необхідности створення законодавчого механізму на виконання статей 39, 92 Конституції України для гарантування свободи мирних зібрань в Україні“, закликаючи “досягти згоди і ухвалити якісний закон” [про свободу мирних зібрань]. Не відаю, яку “єдину спільну правову позицію” теоретично можна досягти “у практиці“, а от в реальности спільної позиції нема. Так, існує справді численне і неспокійне лобі прийняття окремого закону про мирні зібрання, а існують і ті (автор має честь належати до цього кола), хто вважає максимальне розширення можливостей проведення “масових заходів” (сталий “поліцейський” термін на означення мирних зібрань та інших велелюдних подій) під час де-факто війни, в умовах підвищеної терористичної загрози, перманентних спроб Москви дестабілізувати Україну, м’яко кажучи недоречним.
Ба більше, як на мою думку, на часі було б прийняття законодавчого акту про особливості реалізації права на свободу мирних зібрань в особливий період*: наприклад навряд чи держава в умовах боротьби з зовнішньою агресією має і може толерувати блокування, під вивіскою “мирних зібрань”, військових частин чи інших режимних об’єктів. Щиро кажучи, пояснювати очевидні речі тим, хто їх не зрозумів дотепер, нема ані часу, ані натхнення.

Наприкінці авторка додає трохи грому і блискавок. “Може, хтось у державі інтуїтивно плутає право громадян на мирні зібрання з їхнім правом на спротив, яке, фактично є проявом внутрішньої війни? Не плутайте! Моя порада нині – гарантуйте свободу мирних зібрань, щоб не довелося реально гарантувати право на спротив!“. А моя порада – пам’ятати, що на Донбасі все починалося з “мирньіх протестующих сторонников федерализации“. А потім прийшли гіркіни. Тож спочатку – національна безпека. “Гранти на фахову підготовку нового прогресивного законодавства свободи мирних зібрань” – потім.

Право на мирні зібрання, повторюся, гарантовано Конституцією та основоположними міжнародними правовими актами, і щодня реалізується – безперечно, не без окремих інцидентів, але, після повалення Януковича з подільниками, без системної протидії з боку держави.

Чи потрібен у принципі ще окремий закон для подальшої лібералізації правового регулювання проведення мирних зібрань – гадки не маю. Мені – не потрібен, та я не проти. Але не зараз. Спочатку треба вистояти, перемогти у війні. На все свій час. Не пора.

Олександр Северин, к.ю.н.,
Українська Миротворча Школа (www.peace.in.ua)
_______________
*Згідно зі ст.1 Закону України “Про оборону України” від 06.12.91 особливий період – це “період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (окрім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Украні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій“. На думку автора, доречно було б додати сюди ще період проведення антитерористичної організації на території більш ніж однієї (наприклад) области.

stop_3_500x317

Громадський простір

Літературний конкурс “Кальміюс” для Сходу України

В липні 2016 року в Східній Україні вперше стартував найпотужніший літературний конкурс “Кальміюс”, що вже планує стати щорічним. Змагання проходитиме серед українців віком від 16 років за номінаціями: “Поезія”, “Проза”, “Драматургія”, “Публіцистика”. 

Метою конкурсу є активізація творчих зусиль громад Донеччини, Луганщини, Харківщини, Дніпровщини та Запорізького краю: налагодження діалогу між численними громадами областей, інтеграція Сходу України у загальноукраїнський культурний простір, виховання любові до слова як однієї з головних цінностей українського народу, виявлення та підтримка літературно обдарованих мешканців Сходу (внутрішньо переміщені особи також беруть участь у конкурсі).

Регіональний літературний конкурс сприятиме й налагодженню культурної співпраці з іншими країнами: зокрема, серед членів журі будуть як українські, так і іноземні діячі культури, журналісти та прихильники української літератури. Конкурс дасть змогу представити світу культурне різноманіття українського Сходу та налагодити міжкультурний діалог шляхом запланованих форумів та виставок за кордоном України.

Конкурс запрошує до участі як  аматорів, так і досвідчених майстрів слова.

Серед членів цьогорічного журі – відомі українські письменники, поети, публіцисти, науковці. Серед них:

  • Олексій Чупа (український поет та письменник. Засновник Донецького слему);
  • Ігор Зарудко (український письменник, громадський та культурний діяч,  керівник івент-проектів у видавництві «Vivat»);
  • Дара Корній  (українська письменниця, громадська активістка);
  • Іван Андрусяк (дитячий письменник, поет, літературний критик, головний редактор вид-ва «Фонтан казок»);
  • Денис Казанський (журналіст, блогер, телеведучий);
  • Олег Соловей (кандидат філологічних наук, український письменник, критик, літературознавець. Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «Кальміюс»);
  • Тетяна Пилипець (книжковий промоутер, культурний діяч);
  • Сергій Пантюк (український письменник, журналіст, громадський діяч і видавець);
  • Станіслав Федорчук (український політолог, публіцист);
  • Світлана Талан (українська письменниця, «Золотий письменник» України);
  • Петро та Ксенія Мацкевичі (керівники видавництва «Кальварія»);
  • Валентина Соболь (доктор філологічних наук, професор,  літературознавець, перекладач, редактор);
  • Наталія Трохим (українська поетеса, перекладачка і видавець, засновниця і керівник видавництва «Джезва»);
  • Тетяна Качак (кандидат філологічних наук, доцент кафедри фахових методик і технологій початкової освіти ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, авторка досліджень про українську та зарубіжну літературу для дітей);
  • Наталія Марченко (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень НБУВ, дослідниця дитячої літератури, автор-координатор інтернет-ресурсу «КЛЮЧ»);
  • Люба Якимчук (українська поетеса, прозаїк, сценарист);
  • Ростислав Мельників (кандидат філологічних наук, літературознавець, критик, поет і редактор);
  • Василь Іванюк (директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ”);
  • Григорій Штонь (доктор філологічних наук, письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик, художник).

Також до складу журі увійшли українська співачка, телеведуча, художниця, науковець, культурний діяч Анжеліка Рудницька. Закордонні гості: журналіст «Польського радіо» Павло Боболович, президент французько-української асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар.

Роботи приймаються з 6 липня до 15 жовтня 2016 року.

Фінал конкурсу 11.11.2016 року.

Другим етапом проекту буде видання альманаху та зйомка короткометражних англомовних відео з учасниками для презентації найкращих робіт за кордоном у форматі творчих зустрічей, виставок і форумів, а також створення тематичного сайту для україномовних митців зі Сходу України.

Співзасновники та організатори конкурсу “Кальміюс”: культурні діячі Олег Соловей, Оксана Проселкова, Олександра Папіна, Максим Потапчук, ГО “Культурно-освітня фундація “Лібері Лібераті”.

Партнери: президент французької асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар, громадський діяч Надія Рижук, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко,  керівник служби віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Сергій Сиротенко, ГО Книжкова Толока,

культуртрегер Станіслав Федорчук, книжковий промоутер Тетяна Пилипець, громадський діяч Микола Дорохов, голова  ГО “Стан”  Ярослав Мінкін, видавництво Віват, видавництво Кальварія, “Видавництво Старого Лева”, ГО “Форум видавців”, директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ” Василь Іванюк; Юрій та Тетяна Логуш (культурні діячі, меценати), ВГО «Поруч», проект “Жива сучасна бібліотека”.

Шукаємо добрих партнерів конкурсу!

Офіційна пошта конкурсу: kalmiusukraine@gmail.com

Офіційна сторінка на сайті :

http://liberiliberati.org/en/90-uvaha-nasha-nova-initsiatyva-v-lypni-2016-roku-v-skhidnii-ukraini-vpershe-startuie-literaturnyi-konkurs-kalmiius

Офіційна сторінка в фейсбуці:

https://www.facebook.com/Kalmiyus/

Інформаційний партнер конкурсу міжнародна інформаційна платформа EMPR ( http://empr.media/ ).

З пошаною, голова ГО “Культурно-освітня фундація Лібері Лібераті” Максим Потапчук.

Тел.: 099 140 50 29

liberiliberati@gmail.com

007d0693a3f0a964083c9e73ca59048aПОЛОЖЕННЯ

про І Регіональний молодіжний конкурс літературної творчості

«КАЛЬМІЮС».

1.Загальні положення

Це Положення визначає порядок організації та проведення І Регіонального молодіжного конкурсу «Кальміюс» (далі – конкурс).

Організаторами конкурсу є кандидат філологічних наук ДонНУ (м. Вінниця) Олег Соловей, учитель української мови та літератури ЗОШ № 11 м.Краматорськ, громадський діяч, популяризатор читання серед дітей і підлітків на Сході України Оксана Проселкова, громадський діяч Олександра Папіна, культурний діяч, голова ГО “Культурно-освітня фундація “Лібері Лібераті” Максим Потапчук.

Партнери: Президент французької асоціації “Центр розвитку та міжнародного співробітництва” Володимир Лазар, громадський діяч Надія Рижук, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко,   керівник служби віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Сергій Сиротенко, культуртрегер Станислав Федорчук, книжковий промоутер Тетяна Пилипець, громадський діяч Микола Дорохов, голова  ГО “Стан”  Ярослав Мінкін, видавництво “Віват”, видавництво “Кальварія”, ГО “Книжкова толока, видавництво “Старого Лева”, ГО  “Форум видавців”, культурні діячі, меценати Юрій та Тетяна Логуш, директор БО “Благодійний фонд “Карітас Краматорськ” Василь Іванюк, ВГО «Поруч», проект “Жива сучасна бібліотека”.

До організації та проведення конкурсу можуть залучатись органи місцевого самоврядування, благодійні організації, громадські об’єднання, підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи (за згодою).

Конкурс запрошує до участі як аматорів, так і досвідчених майстрів слова.

  1. Мета конкурсу.

Метою конкурсу є активізація творчих зусиль громад Донеччини, Луганщини, Харківщини, Дніпровщини та Запорізького краю: налагодження діалогу між численними громадами областей, інтеграція Сходу України у загальноукраїнський культурний простір, виховання любові до слова як однієї з головних цінностей українського народу, виявлення та підтримка літературно обдарованих мешканців Сходу (внутрішньо переміщені особи також беруть участь у конкурсі).

Регіональний літературний конкурс сприятиме й налагодженню культурної співпраці з іншими країнами: зокрема, серед членів журі будуть як українські, так і іноземні діячі культури, журналісти та прихильники української літератури. Конкурс дасть змогу представити світу культурне різноманіття українського Сходу та налагодити міжкультурний діалог шляхом запланованих форумів та виставок за кордоном України.

  1. Порядок проведення конкурсу.

3.1. Конкурс стартує щорічно 06 липня, прийом робіт триває до 15 жовтня. Оголошення результатів конкурсу у листопаді поточного року.

3.2. Для проведення конкурсу утворюється Організаційний комітет та Журі.

3.3. Склад Оргкомітету та Журі затверджується спільним рішенням організаторів конкурсу.

3.4. У Конкурсі беруть участь мешканці Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Дніпровської областей, а також внутрішньо переміщенні особи з Донецької та Луганської областей віком від 16 до 45 років.

3.5. Роботи приймаються з 6 липня до 15 жовтня поточного року за такими номінаціями:
1.1. «Поезія для дорослих»;

1.2. «Проза для дорослих»;

1.3. «Драматургія для дорослих»;

1.4. «Публіцистика»;

2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

3.6. Журі конкурсу протягом липня-жовтня оцінює роботи з можливістю рецензувати, коментувати, висловлювати враження про прочитане на сторінці події у Фейсбуці без оголошення оцінки.

3.7. 11 листопада поточного року визначаються переможці у кожній номінації та в разі високої художньої вартості поданих творів тексти підтримуються друком в літературно-мистецькому часописі, зйомка короткометражних англомовних відео з учасниками для презентації найкращих робіт, робіт переможців за кордоном у форматі творчих зустрічей, виставок і форумів, а також створення тематичного сайту для україномовних митців зі Сходу України.

3.8. На конкурс можуть подаватися різноманітні за жанром оригінальні твори, тематика, стилістика та техніка виконання яких є довільною.

3.9. Рукописи приймаються в електронному вигляді із супровідними документами, написані та оформлені українською мовою.

3.10. На конкурс повинні подаватися тільки оригінальні твори, які раніше не друкувалися, права на які не передані іншим (юридичним або фізичним) особам і не будуть передаватися до оголошення результатів конкурсу.

3.11. Рішення про результати конкурсу визначає авторитетне журі. Результати конкурсу оголошуються під час урочистого нагородження та через ЗМІ.

3.12. Роботи учасників конкурсу не рецензуються і не повертаються.

4.Вимоги до творів.

4.1. Конкурс передбачає оцінювання творчих доробків учасників у таких номінаціях (окремо «Доросла література» та «Література для дітей і підлітків»):

– 1.1. «Поезія для дорослих»;

– 1.2. «Проза для дорослих»;

– 1.3. «Драматургія для дорослих»;

– 1.4. «Публіцистика»;

– 2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

– 2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

– 2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

4.2. Допускається авторське визначення жанру.

4.3. Роботи приймаються лише в електронному варіанті та українською мовою.

4.4 Робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на сторінках формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці). Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

4.5. Обсяг текстів у номінації «Творчість для дорослої аудиторії»:

проза – від 50 сторінок,

«Поезія» від 10 віршів;

«Драматургія» – до 150 сторінок;

«Публіцистика» -до 20 сторінок. формату А-4, шрифт 14- кегль з 1,5 інтервалом.

4.6. Обсяг текстів у номінації «Творчість для дитячої та підліткової аудиторії»:

«Проза» – від 50 сторінок;

«Поезія» -10 віршів;

«Драматургія» – до 100 сторінок.

4.7. До тексту рукопису у довільній формі на окремому аркуші розмістить необхідну інформацію:

  • справжнє прізвище, ім’я, по-батькові (за паспортом або свідоцтвом про народження) за умови, якщо автор має псевдонім.
  • домашню адресу (якщо є),
  • контактний телефон свій + телефон когось із близьких,
  • електронну адресу (якщо є),
  • кодування тексту:

– 1.1. «Поезія для дорослих»;

– 1.2. «Проза для дорослих»;

– 1.3. «Драматургія для дорослих»;

– 1.4. «Публіцистика»;

– 2.1. «Поезія» для дітей та підлітків;

– 2.2. «Проза» для дітей та підлітків;

– 2.3. «Драматургія» для дітей та підлітків.

(потрібно вписати код роботи в заявку, зразок якої ви знайдете на сторінці конкурсу: https://www.facebook.com/Kalmiyus/photos/a.273052219739137.1073741828.273045163073176/274397069604652/?type=3),

  • назву твору,
  • жанр (обов’язковий розподіл на жанри у номінації «Романи»).

4.8. Членам журі особиста інформація учасника не надається.

  1. Журі Конкурсу.

5.1. Журі Конкурсу формується з метою забезпечення об’єктивності оцінювання творчих або дослідницьких робіт учасників і визначення переможців та призерів Конкурсу у кожній номінації.

5.2. Кількість членів журі в кожній номінації становить не більше 3 осіб і не повинна перевищувати третини від кількості учасників у номінації (при відсутності достатньої кількості учасників, твір стає автоматично лауреатом).

5.3. До складу журі в кожній номінації Конкурсу входять: науковець філологічної сфери, доктор чи кандидат філологічних наук, представник сучасного літературного процесу (письменник, поет, драматург, кіносценарист, режисер тощо), видавець або літературний критик, журналіст, головний редактор часопису тощо. До складу журі можуть входити педагогічні працівники, представники культурних установ, громадських організацій (за згодою). До складу журі не можуть входити особи, що є близькими особами учасників.

5.4. Рукописи оцінюється за п’ятибальною системою. Кожен з членів журі має право прокоментувати прочитаний текст, написати коротку рецензію (за бажанням) на сторінці події у Фейсбуці та на сайті конкурсу. Листування з членами журі або обговорення має проходити в анонімному режимі (без вказівки на авторство). В іншому випадку текст може бути знятий з розгляду.

5.5. Члени журі Конкурсу:

забезпечують об’єктивність оцінювання конкурсних робіт учасників;

заповнюють оціночні протоколи відповідного етапу Конкурсу;

оціночні протоколи передаються членам журі на електронну пошту в кінці кожного місяця;

визначають переможців та призерів відповідної номінації Конкурсу.

5.6. Щорічно на сайті Конкурсу чи на сторінці у Фейсбуці оголошується склад журі.

6.Учасники конкурсу.

6.1. У Конкурсі беруть участь мешканці Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Дніпровської областей, а також внутрішньо переміщенні особи з Донецької та Луганської областей віком від 16 до 45 років.

6.2. Учасник конкурсу має право представити на розгляд по одній творчій роботі в кожній з номінацій.

6.3. Конкурсанту забороняється вести переписку з членами журі та надавати без дозволу оргкомітету будь-які коментарі та додаткову інформацію щодо своєї участі.

7.Переможці конкурсу.

7.1. Переможці та призери Конкурсу визначаються журі в кожній номінації за кількістю набраних балів.

7.2. Переможцем Конкурсу є учасник, який набрав найбільшу кількість балів.

7.3. Кількість призових місць (перших, других, третіх) становить не більше 50 відсотків від загальної кількості учасників у кожній номінації окремо з орієнтовним розподілом їх у співвідношенні 1 : 2 : 3.

7.4. Призерами Конкурсу є учасники, які за кількістю набраних балів зайняли друге та третє місця.

7.5. Переможці Конкурсу нагороджуються дипломами та пам’ятними подарунками, тексти переможців публікуються у літературно-мистецькому альманаху, підтримуються промоцією у пресі, переможці беруть участь у зйомці короткого англомовного метру, який презентуватиме його творчість за кордоном. Допускається прийняття авторами-переможцями пропозицій від видавництв про друк окремою книгою та підписання угод щодо співпраці.

7.6. Урочиста церемонія оголошення та відзначення переможців відбувається 11 листопада поточного року. На нагородження за рахунок організаторів запрошуються переможці, лауреати конкурсу, а також усі члени журі.

7.7. Журі має право не давати перших місць у будь-якій номінації, а також можуть вводити заохочувальні нагороди.

7.8. Роботи з поміткою «Кальміус» слід надсилати організаторам конкурсу на e-mail: kalmiusukraine@gmail.com,

7.9. Конкурсна робота повинна складатися з титульного аркуша, на якому вказується ПІБ учасника, його контактні телефони та e-mail. На розгляд журі твори подаються без особистих даних.

7.10. Прийом робіт розпочинається з 6 липня 2016 року.

7.11. Перебіг Конкурсу висвітлюється на сторінці у Фейсбуці.

8.Фінансові умови конкурсу.

8.1. Фінансування фестивалю здійснюється організатором фестивалю відповідно до затвердженого кошторису витрат та за рахунок інших джерел не заборонених чинним законодавством України.

  1. Інша інформація.

Офіційна сторінка у Фейсбуці: https://www.facebook.com/Kalmiyus/

Офіційна сторінка сайту :

http://liberiliberati.org/en/90-uvaha-nasha-nova-initsiatyva-v-lypni-2016-roku-v-skhidnii-ukraini-vpershe-startuie-literaturnyi-konkurs-kalmiius

Тел.: 0991405029 (голова ГО “Культурно-освітня фундація Лібері Лібераті” Максим Потапчук.)

У Харкові пройшла Друга Школа соціальних посередників

У рамках проекту «Українська миротворча школа» 20-24 вересня у Харкові відбулася Друга Школа соціальних посередників. В цьому році Школа проходить за підтримки Міжнародного Фонду Відродження.

Друга Школа соціальних посередників містила лекційні та тренінгові форми навчання, що є своєрідними «пазлами», з яких складаються перші кроки опанування діяльності соціальних посередників. Завданням Першої сесії було формування особистих уявлень про цю діяльність, усвідомлення ролі, яку учасники мають відігравати у миротворчій діяльності, формування власного почерку. Учасники школи мали змогу оволодіти сучасними технологіями суспільних комунікацій.

20160924_160616У школі взяли участь 24 учасника (11 чоловіків, 13 жінок) віком від 26 до 56 років (середній вік – 37 років), серед яких переселенців – 5 осіб. Географія учасників Школи постійно розширюється: цього року у Школі  було 6 представників з Донецької області, 5 з Харківської, 3 з Луганської, 3 з Запорізької, 3 з Херсонської, 2 з Одеської та 2 з Криму.

У перший день, 20 вересня, відбулося відкриття Школи, де всі основні організатори мали вступне слово, після чого була лекція «Конструктор пам’ять: Польські олені, Обама та колективна пам’ять українців. Як подолати тяжіння минулого», яку провів відомий історик та журналіст Олександр Зінченко. Далі був проведений Ігорем Дубровським, Ігорем Звонком та Дмитром Ланьком Workshop «Хто я в цій історії?», які мав такі цілі: представлення учасникам структури майбутнього курсу і особливостей внутрішньогрупової взаємодії; через участь в ігровій ситуації отримання чуттєвого досвіду та усвідомленого уявлення про ціннісні і організуючі домінанти в навчанні, професійній компетенції, побудові відносин з іншими; аналіз очікувань від міжособистісної взаємодії та соціальних контактів; фокусування учасників на навчальних, особистих, професійно спрямованих завданнях курсу, прийнятті відповідальності за процеси навчання і комунікації; надання учасникам можливості формулювання очікувань від майбутнього курсу.

На завершення першого дня Ігор Семиволос провів для учасників перегляд і обговорення фільмів про діяльність Української Миротворчої Школи за попередні роки.

20160924_160231

Другого дня, тобто 21 вересня,  була проведена Ігорем Семиволосом лекція «Основи конфліктології», після якої розпочався тренінг під назвою «Його величність конфлікт», який мав такі цілі: ознайомлення учасників з конфліктом як суспільним феноменом, аналіз конфлікту, виділення його змістовної та емоційної складових, через ігрову ситуацію виявлення складових управління конфліктом (цінності, пріоритети, установки, стереотипи), фокусування уваги учасників на можливостях формування поведінки у конфлікті. Після тренінгу Наталія Зубар провела інтерактивну лекцію «Як працюють соціальні мережі як людські спільноти і як це пов’язано з теорією динамічного хаосу». Потім відомий активіст польської «Солідарності» Збигнєв Буяк провів перегляд фільму Анджея Вайди «Валенса – Людина з надії» та пострефлексійну дискусію.

Зранку 22 вересня Наталія Зубар та Збигнєв Буяк провели Workshop «Типи лідерства. Проблеми лідерства в Україні», після якого пройшов ще один Workshop Ігоря Дубровського та Дмитра Звонка на тему «Конфліктологічна експертиза та аналіз конфлікту», де були пророблені такі теми: «Експертиза конфлікту», «Конфліктологічна експертиза» та «Методи аналізу конфліктів». Збігнєв Буяк провів лекцію «Суспільне порозуміння як фундамент європейської цивілізації». В кінці робочого дня була проведена дискусія «Свій-чужий» за участю випускників Першої школи соціальних посередників.

Четвертий день, 23 вересня, почався з тренінгу «Комунікація як інструмент», який провели Ігор Дубровський, Дмитро Звонок та Володимир Ланько. На ньому були пророблені такі завдання: розкриття комунікації як шляхів сполучення та процесу обміну інформацією; аналізування складових управління комунікаційним процесом; ознайомлення учасників з моделями комунікаційної взаємодії; отримання чуттєвого досвіду та уявлення про моделі комунікаційного впливу; через участь в ігровій ситуації відпрацювання навичок позбавлення конфліктогенів. Андрій Каменщіков провів лекцію «Міжнародний досвід громадянської миротворчості на пострадянському просторі».  Продовжилося все вільною дискусією для учасників «Що таке безпека? Зв’язок між безпекою і миротворчістю».

У заключний день, 24 вересня,  був проведений Workshop «Ваш рецепт управління конфліктом» з тематичними формами, які мали свої специфічні теми: «Казус Заславської», «Стихійна торгівля», «Етнічний ресторан в  спальному районі», «Ринок в Бахчисараї». Тренерами школи було проведено Workshop «Ролі посередника».  На завершальному етапі школи лектори та організатори провели постановку завдань та заключну дискусію.

20160924_153529

Загалом Школа поділилася на 4 тематичні модулі:

У першому модулі, який мав назву «МОЄ МІСЦЕ В ІСТОРІЇ»,  пройшло представлення учасникам структури майбутнього курсу і особливостей внутрішньогрупової взаємодії. Також розглядалось через участь в ігровій ситуації отримання чуттєвого досвіду та усвідомленого уявлення про ціннісні і організуючі домінанти в навчанні, професійній компетенції, побудові відносин з іншими. Учасники розробили аналіз очікувань від міжособистісної взаємодії та соціальних контактів. Було проведено фокусування учасників на навчальних, особистих, професійно спрямованих завданнях курсу, прийнятті відповідальності за процеси навчання і комунікації. Було проведено надання учасникам можливості формулювання очікувань від майбутнього курсу.

2 модуль мав назву «ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОНФЛІКТ», де учасники школи проробили будь-які організаційні зміни, суперечливі ситуації, ділові та особистісні відносини між людьми, які нерідко породжують конфліктні ситуації, що суб’єктивно супроводжуються серйозними переживаннями. Основні проблеми розглядалися за допомогою «конфліктогенів».

Модуль 3 мав назву «КОНФЛІКТОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТА АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ». Там основна увага приділялася темі, тому що управління конфліктом неможливе без його діагностики, усвідомлення суті. Існує велика кількість засобів діагностики, але у будь-якому разі вони зводяться до таких форм дослідження й оцінки конфлікту, як експертиза та аналіз.

Модуль 4 мав основну тему «КОМУНІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ». На ньому основний фокус приділявся спілкуванню як складному багатоплановому процесу встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), породжуваний потребами спільної діяльності і включає в себе як мінімум три різних процеси: комунікацію (обмін інформацією), інтеракцію (обмін діями) і соціальну перцепцію (сприйняття і розуміння партнера). Поза спілкуванням неможлива людська діяльність. Психологічна специфіка процесів спілкування, розглянутих під кутом зору взаємин особистості і суспільства, вивчається в рамках психології спілкування; використання спілкування в діяльності вивчається соціологією.

Наразі організатори та учасники проробляють основні актуальні теми для майбутніх шкіл та виконують поставлені організаторами завдання.

 

Фільм УМШ “Жінки-миротвориці” взяв номінацію на міжнародному кінофестивалі

07 – 10 вересня 2016 в м. Маріуполь проходив VI Міжнародний Кінофестиваль «КіТи» ((«Кіно и Ти») в рамках проекту УКМЦ «Речник мирного життя», що здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина . Також підтримку фестивалю надавали низка приватних партнерів, а також Маріупольська міськрада та управління культури Донецької обласної військово-цивільної адміністраціїМолодежный кино-проект “КиТЫ”, Мариуполь

Цього року у кінофестивалі «КІТИ» взяли участь 220 робіт із 13 країн світу 

Було представлено 220 робіт із 13 країн світу.

За конкурсною заявкою в цьому фестивалі брав участь документальний фільм, знятий за ініціативою УМШ (дуже класна школа для дорослих, яка змінює свідомість та дарує інтелектуальне насолодження) з цикла «Жінки-миротвориці. Маріуполь»

Автор сценарію Наталія Зубар (Nataliya Zubar)

Режисер-оператор Boris Shusterman

Жіночки-красуні Afina KhadzhynovaVarvara Gumennayaта Людмила Алексеевна Чичера, які «нібито нічого особливого і не роблять»…але… Вони несуть мир в громаду нашого міста своїми діями та небайдужістю…

За результатами цього Кінофестивалю цей фільм отримав таку нагороду!

Вітання та подяка від зірочок-дівчат Борису Boris Shusterman і всім організаторам цієї дуже важливої ініціативи
Наталія Зубар (Nataliya Zubar) Igor Semyvolos Игорь Дубровський Збігнєв Буяк Посольству Великої Британії в Україні.

14449955_1162585207149388_8617784051218658050_n

Українська миротворча школа оголошує другий конкурсний набір до Школи соціальних посередників

Українська миротворча школа оголошує другий конкурсний набір до Школи соціальних посередників 2016-2017 років, перша сесія якої відбудеться 20 – 24 вересня 2016 року у Харкові.

Школа соціальних посередників готує фахівців з трансформації та попередження конфліктів.

Соціальний посередник є фахівцем з переговорного процесу, він володіє технологіями організації та ведення діалогу для досягнення порозуміння. Він має теоретичні знання та практичні навички у галузі діагностування конфліктів, та профілактики конфліктних ситуацій. Він володіє технологіями переговорного процесу, вміє укладати угоди, які відповідають інтересам сторін.

Програмою Школи передбачено дві сесії та практична миротворча польова робота. Перша сесія Школи передбачає інтенсивне 5-ти денне навчання протягом 12 годин щодня. Слухачі оволодіють сучасними технологіями організації переговорного процесу.

Отримані знання та навички нададуть вам можливість стати одними з перших в Україні фахівців з управління конфліктами та, спільно з представниками різноманітних громадських ініціатив, рухів, організацій, взяти участь у створенні принципово нового професійного середовища.

Ми поводимо цю школу вже другий рік. Прочитати про першу школу можна тут.

Як виникла ідея Школи соціальних посередників

Друга сесія Школи пройде в січні 2017 року. Польова робота відбуватиметься між сесіями.

Тренерами Школи є спеціалісти з України, Польщі, Ізраїлю, США, Австралії та Данії.

До конкурсу запрошуються громадяни України, які:

  • бажають брати участь в практичній діяльності на територіях Донецької, Запорізької Луганської, Одеської, Харківської, Херсонської областей та в Криму;
  • ТА проживають на цих територіях;
  • ТА мають досвід роботи у громадських ініціативах чи громадських організаціях;
  • ТА зголошуються пройти повний курс навчання протягом всього терміну (у разі перерваного навчання – кошти за проїзд не компенсуються, сертифікат не видається, до подальшої практичної діяльності УМШ не залучаються).
  • Внутрішньо переміщені особи – вітаються!

Організатори забезпечують проїзд, проживання та харчування учасників, надають їм необхідні навчально-методичні матеріали.

Конкурсну анкету можна заповнити за посиланням:

https://goo.gl/Vbn7yl

Анкети приймаються до 31 серпня 2016 року. Конкурсна комісія працює з 1 по 3 вересня 2016 року. Рішення комісії буде повідомлено всім, хто заповнить анкету, 4 вересня 2016 року.

За додатковою інформацією звертатися:

Ігор Дубровський
+38 050 6194397
dubrig@ukr.net

Як проходила Школа соціальних посередників в перший рік – відеозвіти.

А це – короткі анонси деяких лекцій і тренерів

Місія Української Миротворчої Школи – Запобігання та трансформація насильницьких конфліктів в Україні. Мета миротворчої освіти – Просування ідей миру і ненасильницького вирішення конфліктів через навчання, підтримку формування і розвитку місцевих громад. Громадська миротворчість: комплекс заходів, спрямованих на запобігання і трансформацію насильницьких конфліктів інститутами громадянського суспільства.

Більше про Українську Миротворчу Школу ви можете дізнатися тут http://peace.in.ua/holovna/about/

Проект «Школа соціальних посередників. Другий рік»  проводить Громадський Інформаційно-методичний Центр «Всесвіт» за підтримки Міжнародного Фонду Відродження.

12909608_10153490299888148_2827762053659340443_o
Перший випуск Школи соціальних посередників. 30 березня 2016 року